Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 488/1762/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне тяжке тілесне ушкодження.
Надіслано для оприлюднення: 29.01.2019. Зареєстровано: 30.01.2019. Забезпечено надання загального доступу: 01.02.2019.

Номер судового провадження: 1-кп/488/114/19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018150050000497

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 488/1762/18
		Провадження № 1-кп/488/114/19
		 
		В И Р О К
		іменем України 
		   
		   29.01.2019 року    Корабельний районний суд міста Миколаєва у складі:
		головуючого судді  ОСОБА_1 ,
		секретаря  ОСОБА_2 , 
		за участю:
		прокурора  ОСОБА_3 ,
		захисника  ОСОБА_4 ,
		потерпілого  ОСОБА_5 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві кримінальне провадження по обвинуваченню
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м.Миколаєві, громадянин України, освіта середня спеціальна, перебуває у фактичних шлюбних відносинах, інвалід третьої групи, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , не має судимості,
		 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.121 ч.1 КК України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10 березня 2018 року за № 12018150050000497,
		 
		в с т а н о в и в :
		 
		09 березня 2018 року близько 22 год. 00 хв.  23 год. 00 хв. ОСОБА_6 повертався за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_2 .
		В цей час неподалік будинку з?явився ОСОБА_5 , який перебував у стані алкогольного сп?яніння.
		В момент, коли ОСОБА_6 направлявся до хвіртки свого домоволодіння, ОСОБА_5 , підійшовши з-за спини, зненацька наніс ОСОБА_6 не менше одного удару рукою в область голови, від якого ОСОБА_6 впав на землю.
		Підводячись з землі, ОСОБА_6 дістав з кишені куртки побутовий розкладний ніж, який раніше випадково залишився у кишені, розкрив його, і, не впевнившись ні в кількості нападників, ні в наявності у них засобів чи знарядь для заподіяння тілесних ушкоджень, ні в тому, що протиправне посягання буде продовжуватися, відтак, діючи з перевищенням меж необхідної оборони, наніс ОСОБА_5 один удар ножем в ліву частину грудної клітини.
		Внаслідок дій ОСОБА_6 потерпілому ОСОБА_5 були заподіяні тілесні ушкодження у виді проникаючої колото-різаної рани грудної клітини з пошкодженням легені та серця, гемоперикарда (кров в порожнині серцевої сорочки), гемопневмоторакса (кров та повітря в лівій плевральній порожнині), які відносяться до категорії тяжких за ознакою небезпеки для життя.
		 
		Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_6  в інкримінованому правопорушенні свою вину визнав повністю та вказав, що 09 березня 2018 року близько 22 год. 00 хв. він повертався від матері додому. Він був тверезий. Коли підходив до місця свого мешкання за адресою: АДРЕСА_2 , за 10-15 метрів до хвіртки його хтось наздогнав та почав бити. Його вдарили у вухо, збивши з ніг, і він впав на землю. Кількість нападників він в той момент не знав. В цей час, лежачи на землі, він згадав, що в правому кармані його куртки є розкладний побутовий ніж, яким він користувався у лікарні. Коли він підводився, то з метою налякати нападників дістав ніж і розклав його, побачивши потерпілого, налетів на нього та, тримаючи ніж в правій руці, наніс потерпілому один удар ножем, куди саме він не бачив. Після чого потерпілий кудись пішов, а він направився до себе додому, де розповів співмешканці, що на нього напали, і він підрізав чоловіка. Нападника він так і не впізнав. Вранці до нього прийшли працівники поліції, яким він розповів про обставини подій.
		З протоколу слідчого експерименту за участю ОСОБА_6 від 10 березня 2018 року вбачається, що останній на місці події надавав аналогічні свідчення, при цьому лише вказавши, що у вечір подій вжив трохи спиртних напоїв.
		 
		Потерпілий ОСОБА_5  в судовому засіданні пояснив, що з обвинуваченим він не знайомий. 09 березня 2018 року близько 22 год. 00 хв. він, повертаючись від сестри додому, побачив, як обвинувачений з вулиці Станіславського намагався через паркан перелізти у двір домоволодіння. До цього потерпілий вжив близько 100 грамів горілки. Він побачив обвинуваченого за 15 метрів, підійшов до нього та спитав, куди той лізе, на що останній не відповів, а вдарив його в область серця ножем, який був у правій руці. Він обвинуваченому тілесних ушкоджень не заподіював. Після удару потерпілий побачив кров та побіг додому, де його брат викликав швидку. Його доставили до лікарні, де зробили операцію. Обвинувачений перерахував йому поштовим переказом 3 000 грн. Також потерпілий підтримав цивільний позов та просив стягнути на його користь моральну шкоду в розмірі 30 000 грн.
		 
		З довідки лікаря ОСОБА_7 від 10 березня 2018 року вбачається, що у ОСОБА_8 наявна проникаюча колото-різана рана грудної клітини з пошкодженням легені та серця; алкогольна інтоксикація.
		Згідно з висновком судово-медичного експерта від 10 квітня 2018 року № 90 з наданих медичних документів слідує, що у ОСОБА_5 були наявні тілесні ушкодження у виді проникаючої колото-різаної рани грудної клітини з пошкодженням легені та серця, гемоперикарда (кров в порожнині серцевої сорочки), гемопневмоторакса (кров та повітря в лівій плевральній сорочці), які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя. Описані тілесні ушкодження могли утворитися в результаті дії якогось колючо-ріжучого предмета, можливо клинку ножа. За даними медичних документів у потерпілого було наявне лише одне колото-різане поранення грудної клітини. В дослідницькій частині висновку експерта також відмічається про присутність у потерпілого ОСОБА_5 запаху алкоголю, подальше виявлення етилового спирту в концентрації 1, 95 проміле та агресивну поведінку потерпілого навіть під час надходження до хірургічного відділення міської лікарні № 5.
		З протоколу пред?явлення особи для впізнання за фотознімками від 10 березня 2018 року слідує, що потерпілий ОСОБА_5 впізнав ОСОБА_6 як особу, яка 09 березня 2018 року близько 22 год. 00 хв. біля будинку № 48 по вулиці Станіславського в місті Миколаєві нанесла йому один удар невідомим предметом у ліву частину грудної клітини.
		 
		Свідок ОСОБА_9 показала, що ОСОБА_6 є її співмешканцем. 09 березня 2018 року він поїхав привітати маму і сестру зі святом і повернувся додому близько 22-23 год. із запахом алкоголю та весь у брудному одязі. Коли він зайшов, то одразу став розповідати, що на нього хтось напав біля воріт, він впав, вдарився об бордюр, а коли підводився, то чи відштовхнув, чи-то вдарив нападника. Вранці Письменний показав їй ніж та попросив його сховати. Ніж був чистий. Вона поклала його неподалік сараю, а коли приїхали працівники поліції вона добровільно видала ніж.
		Із заяви ОСОБА_9 від 10 березня 2018 року слідує, що остання добровільно видала працівникам поліції ніж, належний ОСОБА_6 .
		Відповідно до висновку експерта від 12 квітня 2018 року № 137 ніж, добровільно виданий 10 березня 2018 року ОСОБА_9 працівникам поліції, не є холодною зброєю.
		 
		У відповідності до протоколу огляду місця події від 10 березня 2018 року та фототаблиці до нього біля будинку АДРЕСА_2 були виявлені та вилучені плями бурого кольору та слід від взуття.
		З протоколу огляду місця події від 09 березня 2018 року та фототаблиці до нього вбачається, що в ході огляду хірургічного відділення міської лікарні № 5 м.Миколаєва, розташованої за адресою: м.Миколаїв, пр.Богоявленський, 336, виявлені речі, належні ОСОБА_5 , серед яких футболка та спортивна кофта, на лівій стороні яких наявні порізи розмірами приблизно 2 см., а навколо них  плями речовини бурого кольору.
		 
		Оцінюючи досліджені докази у їх сукупності, суд приходить до переконання про винність ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.124 КК України, та кваліфікує його дії як умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень у разі перевищення меж необхідної оборони.
		Оскільки санкція даної норми є більш м?якою, ніж тої, яка інкримінована обвинуваченому, суд вважає за можливе самостійно змінити кваліфікацію дій ОСОБА_6 , тому що це не погіршить його становище.
		Суд вважає, що кваліфікація за ст.121 ч.1 КК України (умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння) не знайшла свого підтвердження у судовому засіданні з огляду на наступне.
		Як слідує з обвинувального акту, за тих же обставин, що викладені раніше у вироку, ОСОБА_6 , діючи умисно, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, наніс ОСОБА_5 наявним при ньому ножем один удар в ліву частину грудної клітини, спричинивши тяжкі тілесні ушкодження.
		Проте фактичні обставини, як вони встановлені прокурором, не підтверджені доказами, що досліджені судом.
		Як зазначив Пленум Верховного Суду України в п.п.4, 5 постанови від 26 квітня 2002 року № 1 «Про судовупрактику усправах пронеобхідну оборону»,згідно зч.3ст.36КК перевищенняммеж необхідноїоборони визнаєтьсяумисне заподіяннятому,хто посягає,тяжкої шкоди,яка явноне відповідаєнебезпечності посяганняабо обстановцізахисту. Щоб установити наявність або відсутність ознак перевищення меж необхідної оборони, суди повинні враховувати не лише відповідність чи невідповідність знарядь захисту і нападу, а й характер небезпеки, що загрожувала особі, яка захищалася, та обставини, що могли вплинути на реальне співвідношення сил, зокрема: місце і час нападу, його раптовість, неготовність до його відбиття, кількість нападників і тих, хто захищався, їхні фізичні дані (вік, стать, стан здоров?я) та інші обставини. Якщо суд визнає, що в діях особи є перевищення меж необхідної оборони, у вироку слід зазначити, в чому саме воно полягає.
		З обставин справи вбачається, що обвинувачений ОСОБА_6 в нічній час поблизу власного будинку піддався протиправному агресивному нападу з боку бувшого у стані алкогольного сп?яніння потерпілого ОСОБА_5 .
		Щодо встановлення цих обставин суд більше схильний довіряти саме показанням обвинуваченого, які, до речі, з часу проведення з ним слідчого експерименту і протягом всього періоду розгляду справи залишалися виваженими, стабільними і послідовними.
		Непрямо свідчення обвинуваченого також підтверджуються і показаннями свідка ОСОБА_9 , яка хоч і не була очевидцем подій, проте зі слів свого співмешканця дізналася, що на нього напали та збили з ніг. При цьому свідок бачила, що ОСОБА_6 був у брудному одязі.
		В той же час потерпілий ОСОБА_5 так і не зміг зрозуміло надати відповідь на питання, що спонукало його зачепити обвинуваченого біля будинку останнього, а підстав, які б могли свідчити про те, що ОСОБА_6 його обмовляє, не навів.
		Раптовість нападу (з-за спини) та темний час доби, очевидно, не дали можливість обвинуваченому з достатньої виваженістю оцінити сукупність заходів, необхідних для відвернення посягання, хоча якби ОСОБА_6 , підводячись після удару, більш ефективно контролював власні дії і оцінював обстановку нападу, що склалася, він мав змогу менш радикальними способами, ніж заподіяння нападнику тяжкого тілесного ушкодження, припинити протиправне посягання, тому що в певний момент часу вже побачив, що потерпілий діє один без сторонніх осіб.
		 
		Обираючи ОСОБА_6 вид та міру покарання, суд бере до уваги, що останній вчинив кримінальне правопорушення, яке відноситься до категорії невеликої тяжкості. Хоча наслідком діяння ОСОБА_6 і стало заподіяння тяжкої шкоди здоров?ю, проте вчинене ним кримінальне правопорушення має «привілейований» склад.
		Суд також відмічає, що обвинувачений в силу ст.89 КК України не має судимості, під час судового розгляду повністю визнав вину у тому обсязі обвинувачення, яке визнано судом доведеним, та щиро розкаявся у вчиненому, вживав дієві заходи, направлені на відшкодування потерпілому ОСОБА_5 заподіяної шкоди, є інвалідом третьої групи, має незадовільний стан здоров?я, за місцем проживання дільничним офіцером поліції в цілому характеризується з позитивного боку.
		Обставин, які б згідно зі ст.67 КК України обтяжували покарання, не встановлено.
		З урахуванням наведеного, суд вважає необхідним призначити ОСОБА_6 покарання у виді обмеження волі в мінімальних межах санкції відповідної норми закону про кримінальну відповідальність.
		Одночасно, зважаючи на сукупність обставин, які пом?якшують покарання, суд впевнений, що обвинувачений зможе виправитися без ізоляції від суспільства, та схиляється до думки, що запобігти вчиненню ним нового злочину можливо шляхом застосування випробування в порядку, передбаченому ст.ст.75, 76 КК України, зі звільненням ОСОБА_6 від відбування покарання.
		 
		Щодо цивільного позову потерпілого суд зазначає наступне.
		Діями обвинуваченого потерпілому заподіяні матеріальні збитки, що виявилися в його витратах на лікування, які підтверджені документально та які відповідно до положень ст.ст.22, 1166 ЦК України підлягають відшкодуванню. Загальна сума за фіскальними чеками, згідно з якими придбавалися медикаменти та які можуть бути прочитані, складає 6363 грн. При цьому обвинуваченим на користь потерпілого поштовим переказом сплачені 3000 грн. За такого, сума матеріальної шкоди, яка залишилася невідшкодованою, складає 3363 грн. Саме ця сума і має бути стягнута з обвинуваченого на користь потерпілого.
		Діями обвинуваченого потерпілому також спричинена і моральна шкода, яка виявилася у фізичних стражданнях, необхідності проходити тривалий курс лікування та порушенні у зв?язку з цим звичного укладу життя. Така шкода відповідно до положень ст.ст.23, 1167, 1168 ЦК України так само підлягає відшкодуванню.
		Як встановлює ч.3 ст.23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		У відповідності до ч.2, ч.3 ст.1193 ЦК України, якщо груба необережність потерпілого сприяла, зокрема, виникненню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди,  також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.
		За такого, оскільки дії обвинуваченого, хоча і вийшли за межі необхідної оборони, проте були викликані саме протиправними діями потерпілого, то суд вважає вимоги останнього про відшкодування моральної шкоди в сумі 30000 грн. надмірними.
		Оцінюючи глибину його моральних страждань, керуючись принципом справедливості, беручи до уваги, що вчинений злочин хоча і є умисним, проте невеликої тяжкості, зважаючи на дії потерпілого ОСОБА_5 , які сприяли правопорушенню, каяття обвинуваченого і його матеріальний стан, суд вважає необхідним зменшити заявлену суму відшкодування моральної шкоди до 10 000 грн.
		 
		Щодо цивільного позову прокурора про стягнення з ОСОБА_6 витрат на користь міської лікарні № 5 м.Миколаєва у зв?язку із перебуванням потерпілого ОСОБА_8 на стаціонарному лікуванні суд відзначає таке.
		Згідно з довідками-розрахунками від 02 квітня 2018 року №№ 10 і 11, виданими лікувальним закладом, ОСОБА_8 в період з 09 по 11 березня 2018 року знаходився на лікуванні в хірургічному відділенні лікарні з діагнозом «Проникаюче колото-різане поранення грудної клітини. Алкогольне сп?яніння», і на його лікування витрачено 1 442 грн. 50 коп., а також в період з 12 по 19 березня 2018 року  в реанімаційному відділенні лікарні з тим же діагнозом, і на його лікування витрачено 2 628 грн. 93 коп. 
		В той же час за правилами ч.1 ст.1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов?язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров?я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.
		Зважаючи на те, що судом дії обвинуваченого кваліфіковані як умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень саме у разі перевищення меж необхідної оборони, то позовні вимоги прокурора задоволенню не підлягають.
		 
		Питання про долю речового доказу суд вирішує у відповідності до п.4 ч.9 ст.100 КПК України, а питання щодо процесуальних витрат на залучення експерта  за правилами ч.2 ст.124 КПК України.
		 
		Керуючись ст.ст.370, 374 КПК України, суд 
		 
		з а с у д и в : 
		 
		ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.124 КК України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк один рік.
		На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного йому покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю один рік, та покласти на нього обов`язки, передбачені п.1, п.2 ч.1 ст.76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.
		 
		Стягнути з ОСОБА_6 на користь потерпілого ОСОБА_5 :
		- на відшкодування матеріальних збитків  3363 грн. 00 коп.,
		- на відшкодування моральної шкоди  10 000 грн. 00 коп., а загалом  13363 (тринадцять тисяч триста шістдесят три) грн. 00 коп.
		Стягнути з ОСОБА_6  на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта у зв?язку із проведенням експертизи холодної зброї від 12квітня 2018року№ 137 в сумі 715 (сімсот п?ятнадцять) грн.
		В позові прокурора Миколаївської місцевої прокуратури № 2 в інтересах міської лікарні № 5 міста Миколаєва про стягнення з ОСОБА_6 витрат, спричинених перебуванням на стаціонарному лікуванні потерпілого ОСОБА_5 у сумі 4071 грн. 43 коп.,  відмовити. 
		 
		Речовий доказ по справі  ніж, належний ОСОБА_6 , що зберігається в кімнаті речових доказів Корабельного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області,  знищити.
		 
		Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
		 
		 
		 
		       Суддя                                      ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...