Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 620/4119/18 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та спорів у сфері публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо:; праці, зайнятості населення (крім зайнятості інвалідів); реалізації публічної житлової політики, у тому числі:; праці, зайнятості населення (крім зайнятості інвалідів).
Надіслано для оприлюднення: 29.01.2019. Зареєстровано: 30.01.2019. Забезпечено надання загального доступу: 31.01.2019.
Дата набрання законної сили: 01.04.2019
Результат оскарження 01.04.2019 Шостий апеляційний адміністративний суд: повернуто скаргу
Номер судового провадження: П/620/4334/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		(повне)
		22 січня 2019 року                                         м. Чернігів                              Справа № 620/4119/18
		 
		Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
		 
		головуючого судді                                              Тихоненко О.М.,
		за участю секретаря                                              Якуш І.В.,
		представника позивача                                       Улановського О.Ю.,
		та представника відповідача                             Черевка А.П.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в режимі відеоконференції справу за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба» до Управління Держпраці у Чернігівській області про скасування постанови, 
		У С Т А Н О В И В: 
		 
		Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Дружба» (далі - СТОВ «Дружба», позивач) звернулось до суду з позовом до Управління Держпраці у Чернігівській області (далі - Управління, відповідач) про скасування постанови відповідача про накладення на позивача штрафу уповноваженими посадовими особами від 06.12.2018 № 25-06-007/0790/321 у розмірі 1116900,00 грн.
		В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між СТОВ «Дружба» та фізичними особами було укладено ряд цивільно-правових договорів, за умовами яких виконавці фізичні особи зобов'язуються надати послуги в обсязі і на умовах передбачених даними договорами, а замовник зобов'язується оплатити надані послуги. Згідно умов зазначених договорів послуги з договору надаються поетапно, кожен етап становить один календарний місяць, виконавець зобов'язується щомісячно, не пізніше 5 днів після зацінчення робіт за договором за відповідний етап, надати замовнику акт прийому-передачі виконаних робіт. Основною ознакою, яка відрізняє трудові відносини від цивільно-правових є те, що трудове законодавство регулює процес трудової діяльності, її організації, а за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного результату. Трудовий договір це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. Виконавець, який виконує роботи згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який працює відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик. За трудовим договором після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт. Пунктом 5 договорів сторони погодили вартість послуг та порядок розрахунків. З боку позивача ніяких порушень немає, оскільки договори укладені у відповідності до норм цивільного законодавства з дотриманням умов рівності сторін і взаємної згоди на істотні умови договору, а тому прийнята постанова про накладення штрафу підлягає скасуванню. 
		19.12.2018 ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження за правилами загального позовного провадження. Ухвалою суду надано термін для подачі до суду відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.
		28.12.2018 ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду задоволено клопотання представника позивача та призначено розгляд справи в режимі відеоконференції.
		09.01.2019 Управлінням, в межах встановленого судом строку, подано відзив, в якому відповідач просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог та зазначає, що за результатом проведення інспекційного відвідування позивача встановлені порушення ч. 3 ст. 24 КЗпП України, про що складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю та 23.11.2018 у відповідності до вимог чинного законодавства прийнято рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу, про що повідомлено позивача. 06.12.2018 першим заступником начальника Управління винесено постанову про накладення штрафу в розмірі 1116900,00 грн за вище вказане порушення, оскільки згідно наданих договорів про надання послуг, укладених позивачем з наступними Виконавцями, вбачається, що ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 надавали послуги з приймання для випасання молодняку великої рогатої худоби, забезпечення якісного випасання та своєчасного поїння молодняку великої рогатої худоби; раціональне використання пасовищ, забезпечення збереження молодняку великої рогатої худоби по закінченню кожного етапу виконанх робіт та характер наданих послуг не є разовим та не спрямований на отримання кінцевого результату, що мав би кількісну і якісну визначеність, а навпаки базується на систематичному виконанні робіт. Таким чином, відносини позивача з вищевказаними фізичними особами носять характер трудових, а тому позовні вимоги є такими, що не відповідають обставинам справи, не спростовують матеріалів інспекційного відвідування (том № 1 а.с.228-237). 
		21.01.2018 представником позивача надано відповідь на відзив, в якій вказано про обставини, зазначені в позові (том № 2 а.с.25-28).
		Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, та просив їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позові.
		Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні з підстав, зазначених у відзиві на позов.
		Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, відповідь на відзив та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
		СТОВ «Дружба» (код за ЄДРПОУ 03796146) зареєстровано в якості юридичної особи 07.03.2000, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.16).
		Як вбачається з матеріалів справи відповідачем прийнято наказ від 12.11.2018 № 336 «Про проведення контрольних заходів», який передбачав проведення інспекційних відвідувань, в тому числі і позивача щодо додержання законодавства про працю в частині використання найманої праці без належного оформлення трудових відносин (том № 1 а.с.239-240). 
		На підставі даного наказу та направлення на проведення контрольного заходу від 12.11.2018 № 1248 (том № 1 а.с.241) посадовим особам доручено провести інспекційне відвідування позивача на предмет додержання законодавства про працю в частині використання найманої праці без належного оформлення трудових відносин.
		У зв'язку з виявленими під час інспекційного відвідування порушення ч. 3 ст. 24 КЗпП України складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № 25-06-007/0790 від 15.11.2018 (том № 1 а.с.41-48). 
		Не погоджуючись з даними висновками акту, позивачем 30.11.2018 направлено на адресу Управління заперечення (том № 1 а.с.49-54). 
		В подальшому, Управлінням винесено рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу № 297 від 23.11.2018, яким вирішено прийняти до розгляду акт інспекційного відвідування від 15.11.2018 № 25-06-007/0790, розгляд справи призначити на 11 год. 30 хв. 06.12.2018 за адресою відповідача, про що повідомити суб'єкт господарювання (том № 1 а.с.242).
		26.11.2018 Управлінням на адресу позивача направлено відповідне повідомлення № 10-04/6773, яке позивачем отримане 28.11.2018 (том № 1 а.с.243).
		Відповідно до протоколу № 321 від 06.12.2018 про розгляд справи щодо накладення штрафів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 «Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення» на СТОВ «Дружба» вирішено винести постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами з накладенням на СТОВ «Дружба» штрафу у розмірі 1116900 грн. на підставі ст. 265 КЗпП України (том № 1 а.с.244).
		06.12.2018 Управлінням прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 25-06-007/0790/321, якою вирішено накласти на позивача штраф у розмірі 1116900 грн, примірник якої отримано представником СТОВ «Дружба» (том № 1 а.с.245).
		Як встановлено судом, між  СТОВ «Дружба» (Замовник) та фізичними особами - виконавцями ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 на протязі 2018 року укладено ряд договорів про надання послуг, копії яких містяться в матеріалах справи (том № 1 а.с.58-60,62-64, 66-72,74-88, 90-116, 118-120, 122-126, 128-130, 132-155, 157-187, 189-192), а саме: з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 - надання послуг з приймання для випасання великої рогатої худоби; забезпечення якісного випасання та своєчасного поїння великої рогатої худоби; раціональне використання пасовищ; забезпечення збереження великої рогатої худоби по закінченню кожного етапу виконанх робіт та з ОСОБА_13 - надання послуг з обслуговування ДКУ замовника; прибирання території закмовника поблизу ДКУ - 40 м.кв та вантажно-розвантажувальні роботи на ДКУ - 1,0 тн (том № 2 а.с.3-5, 7-9).
		Зі змісту вказаних договорів вбачається, що виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послуги, а замовник зобов'язується оплатити надані послуги. Послуги з договору надаються поетапно, кожен етап становить один календарний місяць. Виконавець зобов'язується щомісячно, не пізніше 5 днів після закінчення робіт за договором за відповідний етап, надати замовнику акт прийому-передачі виконаних робіт, замовник зобов'язується протягом 5 днів з моменту отримання від виконавця акту прийому-передачі виконаних робіт перевірити відповідність обсягу та якості виконаних робіт вимогам замовника і в разі відсутності зауважень підписати акт або надати мотивовану відмову в підписанні акту у письмовій формі. Оплата за надані послуги за договором буде здійснюватися шляхом виплати винагороди після закінчення кожного етапу надання послуг, які будуть оформлятися актами прийому-передачі наданих послуг, підписаними сторонами. Оплата виконавцю вартості наданих послуг здійснюється замовником за вирахуванням податків та зборів, передбачених чинним законодавством, протягом 10 календарних днів з дати підписання акту прийому-передачі наданих послуг. Оплата виконавцю вартості наданих послуг здійснюється готівкою через касу замовника або за заявою виконавця в безготівковому порядку на рахунок останнього в банку. Вказані договори є цивільно-правовими договорами, і всі взаємини по ним регулюються Цивільним кодексом України та іншими діючими нормативно-правовими актами. Договір не носить характеру трудового договору і на нього, відповідно, не поширюється дія норм чинного в Україні трудового законодавства. Виконавець надає послуги з договору у свій вільний час і на час їх виконання не претендує на оплату днів тимчасової непрацездатності, надання відпусток (основних і додаткових), а також на компенсацію за втрату працездатності внаслідок нещасного випадку під час надання цих послуг.
		Також в матеріалах справи наявні нотаріально посвідчені заяви фізичних осіб, а саме:  ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 щодо роз'яснення законодавчих вимог при укладенні вищезазначених договорів (том № 1 а.с.17-26).
		Факт виконання відповідних робіт з боку виконавця засвідчується актами прийому-передачі наданих послуг до договорів про надання послуг (том № 1 а.с.61, 65, 73, 89, 117, 121, 127, 131, 156, 188, 192 на звороті, том № 2 а.с.6,10).
		Факт оплати за виконані роботи підтверджується платіжними дорученнями та відомостями на виплату грошей (том № 2 а.с.11-22).    
		Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
		Стаття 68 Конституції України  передбачає, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися  Конституції України, законів України.
		Статтею 8 Конституції України  передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.  Конституція України  має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі  Конституції України  і повинні відповідати їй. Норми Конституції України  є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі  Конституції України  гарантується.
		Відповідно до  ст. 19 Конституції України  правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені  Конституцією  та законами України.
		В  статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод    зазначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
		Відповідно до ч.1  ст.259 КЗпП України  державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
		Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці (далі - Положення № 96), затвердженого  постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
		Згідно пункту 2 Положення № 96 Держпраці у своїй діяльності керується  Конституцією  та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до  Конституції  та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
		За приписами підпункту 9 пункту 4 Положення № 96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування.
		Підпунктом 6 пункту 4 Положення № 96 встановлено, що Держпраці, здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.
		Державна служба України з питань праці (Держпраця) відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю. (пп.6 п.6 Положення №96).
		Пунктом 7 Положення №96 передбачено, що Держпраця здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.
		Процедуру проведення Управліннями Держпраці перевірки стану додержання законодавства про працю, визначено Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05.04.2007 № 877-V (далі  Закон №877-V) та Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим  Постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26.04.2017  (далі Порядок №295).
		Відповідно до  ст.1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" №877-V від 05.04.2007  (далі за текстом  Закон №877-V) державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
		Згідно ч.4  ст.2 Закону №877-V  заходи контролю здійснюються, в т.ч., органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.
		Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті  1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21,частини третьої статті 22 цього Закону.
		Державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами, зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом (ст.3  Закону №877-V).
		Відповідно до п.2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема: Держпраці та її територіальних органів.
		Інспекційні відвідування проводяться, зокрема за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту (пп.3 п.5 Порядку №295).
		Згідно п.п.8, 9 Порядку №295 про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі. Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.
		Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред'явити об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.
		Відповідно до п.11 Порядку №295 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право, зокрема під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта відвідування, в яких використовується наймана праця.
		У відповідності до норм  Цивільного кодексу України  діє принцип свободи договору. Згідно  ст.6 Цивільного кодексу України  сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
		Відповідно до ч.1  ст.626 Цивільного кодексу України  договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
		Статтею 627 Цивільного кодексу України  встановлено, що відповідно до  статті 6 цього Кодексу  сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього  Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Відповідачем суду не надано доказів наявності законодавчо визначеної заборони позивачу щодо укладення вищезазначених договорів.
		Враховуючи викладене, суд не вбачає в діях позивача щодо укладення з фізичними особами - виконавцями ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 договорів про надання послуг  порушення чинного законодавства України.
		Згідно даного договору факт надання послуг з боку виконавця засвідчується актами прийому-передачі наданих послуг, які підписуються сторонами після надання послуг та є невід'ємною частиною даного договору.
		Відповідно до п. 5.2 договору замовник та виконавець встановлюють вартість виконання робіт по даному договору та фіксують у актах прийому наданих послуг. 
		Відповідно до  ст.901 Цивільного кодексу України  за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
		Згідно ст.ст.902-903 Цивільного кодексу України  виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору. Плата за договором про надання послуг. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
		Враховуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що сторони, підписавши цивільно-правові договори надання послуг, дійшли згоди щодо всіх його істотних умов, які не суперечать нормам чинного законодавства України, що відображено у відповідних договорах.
		На підтвердження виконання сторонами вищезазначених договорів позивачем надано суду акти прийому-передачі наданих послуг, платіжні доручення та відомості на виплату грошей.
		Судом досліджені: цивільно-правові договори; нотаріально посвідчені заяви фізичних осіб, акти прийому-передачі наданих послуг; платіжні доручення; відомості на виплату грошей.    
		У  статті 204 Цивільного кодексу України  закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
		Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
		Відповідно до  ст.215 Цивільного кодексу України  підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою  статті 203 цього Кодексу.
		Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
		Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		Доказів наявності у цивільно-правового договорів надання послуг ознак нікчемних правочинів відповідачем суду не надано, як і не надано доказів визнання судом даного договору недійсним.
		Пунктом 11 Порядку №295 визначено права посадових осіб інспекторів праці під час здійснення інспекційних відвідувань, при цьому інспектори праці не наділені повноваженнями тлумачити на власний розсуд характер правовідносин між сторонами цивільно-правового договору.
		Таким чином, наведені інспектором в акті № 25-06-007/0790 від 15.11.2018 твердження не можуть бути підставою для висновків, що правовідносини між СТОВ «Дружба» та фізичними особами згідно договорів про надання послуг не є відносинами цивільно-правового характеру. А дії позивача щодо укладення даних договорів не можуть бути розцінені, як фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору, що свідчить про відсутність в діях позивача ознак порушення ч. 3  ст.24 КЗпП України.
		Судом встановлено, що 06.12.2018 першим заступником начальником Управління у відповідності до Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого  постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509    винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №25-06-007/0790/321.
		Вказаною постановою на підставі абз. 2 ч. 2  ст. 265 КЗпП України  накладено штраф на позивача розмірі у розмірі 1116900,00 гривень.
		Згідно з частинами першою, другою  статті 265 КЗпП України  посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
		Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
		Враховуючи викладене, а також встановивши в судовому засіданні факт відсутності в діях позивача порушень ч. 3 ст. 24   КЗпП України, суд вважає, що накладення відповідачем на позивача штрафу у розмірі 1116900,00 грн. не може вважатись правомірним.
		У межах даних правовідносин спірним є питання укладання саме цивільно-правових договорів (договорів надання послуг), їх тлумачення посадовими органами Держпраці.
		Також суд зазначає, що жодних відомостей щодо непогодження фізичних осіб з укладенням договорів про надання послуг в акті інспекційного відвідування не було зазначено, натомість в матеріалах справи наявні нотаріально посвідчені заяви фізичних осіб щодо законодавчого роз'яснення умов вказаних договорів (том № 1 а.с.17-26). На підставі чого суд робить висновок, що вказані договори укладено за вільним волевиявленням на розсуд сторін і погоджені ними.
		Чинне законодавство України не містить обов'язкових приписів, у яких випадках сторони зобов'язані укладати трудові договори, а в яких цивільно-правові договори (угоди) на виконання певних робіт, тому вважає, що сторони договору (працедавець та працівник) вільні у своєму виборі щодо форми оформлення відносин, і на свій розсуд вправі визначати вид такого договору.
		При цьому, слід зазначити, що зобов'язати підприємство та фізичну особу укласти трудовий договір, коли між ними фактично існують відносини іншого характеру, або ж визнати існуючий між ними договір недійсним не входить до компетенції органів Держпраці.
		Відповідно до положень  ст. 18    Закону України «Про охорону праці»  передбачено, що до роботи не допускаються працівники, у тому числі посадові особи, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з охорони праці.
		Згідно  ст. 1 Закону України «Про охорону праці»  працівник це виключно та    особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов'язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом).
		Оскільки фізичні особи залучалися СТОВ «Дружба» до виконання робіт на підставі цивільно-правових, а не    трудових договорів чи контрактів, вони відповідно до  ст. 1 Закону України «Про охорону праці»    не вважалися    працівниками, а тому на них не розповсюджувалися    положення статей  18  та  21  вказаного  закону.
		Відповідно до  ст.19 Конституції України  органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені  Конституцією  та законами України.
		Відповідно до частини другої  статті 2 КАС України  у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
		1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені  Конституцією  та законами України;
		2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
		3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
		4) безсторонньо (неупереджено);
		5) добросовісно;
		6) розсудливо;
		7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
		8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
		9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
		10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Згідно частини першої    статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України    розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Згідно ч.1 та ч.2  ст.77 КАС України  кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених  ст. 78 цього Кодексу.
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Відповідачем по справі, як суб'єктом владних повноважень, не виконано покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваної постанови.
		Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
		Частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
		Частиною другою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено повноваження суду при вирішенні справи у разі задоволення позову.
		З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов СТОВ «Дружба» підлягає задоволенню шляхом визнання протиправною та скасування постанови Управління про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 06.12.2018 № 25-06-007/0790/321 у розмірі 1116900,00 грн. 
		 
		Керуючись статтями 168, 227, 241, 243, 244-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд 
		В И Р І Ш И В:
		 
		Позов Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба» до Управління Держпраці у Чернігівській області про скасування постанови задовольнити повністю. 
		Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Чернігівській області про накладення на   Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Дружба» штрафу уповноваженими посадовими особами від 06.12.2018 № 25-06-007/0790/321 у розмірі 1116900,00 грн.
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Чернігівській області (вул. П'ятницька, буд. 39, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 39779238) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба» (вул. Незалежності, 6, с. Сиволож, Борзнянський район, Чернігівська область, 16452, код ЄДРПОУ 03796146) судові витрати в розмірі 16753 (шістнадцять тисяч сімсот п'ятдесят три) грн. 50 коп.
		Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
		 
		Позивач: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Дружба» (вул. Незалежності, 6, с. Сиволож, Борзнянський район, Чернігівська область, 16452, код ЄДРПОУ 03796146);
		 
		Відповідач: Управління Держпраці у Чернігівській області (вул. П'ятницька, буд. 39, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 39779238).
		 
		 
		 
		Рішення суду в повному обсязі виготовлено 29.01.2019.          
		 
		 
		 
		        Суддя                                                                                                       О.М. Тихоненко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...