Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 362/44/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із земельних правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 30.01.2019. Забезпечено надання загального доступу: 30.01.2019.
Дата набрання законної сили: 17.10.2018
Номер судового провадження: 14-183цс18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		17 жовтня 2018 року
		м. Київ
		Справа № 362/44/17
		Провадження № 14-183 цс 18
		ВеликаПалата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача - Гудими Д. А.,
		суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В.С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Яновської О. Г.
		розглянуласправу за позовом першого заступника прокурора Київської області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області (далі також - Іванковичівська сільська рада) до ОСОБА_3 й ОСОБА_4 (далі разом - відповідачі) про витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння
		за касаційними скаргами відповідачів на рішення Апеляційного суду Київської області від 23 листопада 2017 року.
		Учасники справи:
		        позивач: Іванковичівська сільська рада, від імені якої в інтересах держави позов подав перший заступник прокурора Київської області;
		        відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		1.           У грудні 2016 року прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Іванковичівської сільської ради з позовом, в якому просив витребувати на користь територіальної громади в особі Іванковичівської сільської ради земельні ділянки у селі Іванковичі Васильківського району Київської області (далі разом - спірні земельні ділянки):
		1.1.      Площею 0,25 га, кадастровий номер НОМЕР_1, для будівництва, обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, а також площею 2 га, кадастровий номер НОМЕР_2, для ведення особистого селянського господарства, - з незаконного володіння ОСОБА_5;
		1.2.      Площею 0,25 га, кадастровий номер НОМЕР_3, для будівництва, обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, а також площею 2 га, кадастровий номер НОМЕР_4, для ведення особистого селянського господарства, - з незаконного володіння ОСОБА_4
		1.3.      Стягнути з відповідачів на користь прокуратури Київської області сплачений судовий збір.
		2.           Позов обґрунтовував такими обставинами:
		2.1.      Васильківський районний відділ земельних ресурсів 1 листопада 2004 року зареєстрував державний акт серії НОМЕР_5 на право власності на земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер НОМЕР_1, для будівництва, обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, а також державний акт серії НОМЕР_6 на право власності на земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер НОМЕР_2, для ведення особистого селянського господарства. Відповідно до цих актів вказані земельні ділянки набула у власність ОСОБА_5 на підставі рішення б/н від 30 вересня 2004 року, прийнятого на 17 сесії 24 скликання Іванковичівської сільської ради.
		2.2.      1 листопада 2004 року Васильківський районний відділ земельних ресурсів зареєстрував державний акт серії НОМЕР_7 на право власності на земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер НОМЕР_3, для будівництва, обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, а також державний акт серії НОМЕР_8 на право власності на земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер НОМЕР_4, для ведення особистого селянського господарства. Відповідно до цих актів вказані земельні ділянки набула у власність ОСОБА_6 на підставі рішення б/н від 30 вересня 2004 року, прийнятого на 17 сесії 24 скликання Іванковичівської сільської ради.
		2.3.      З огляду на те, що питання про передання у приватну власність відповідачам спірних земельних ділянок Іванковичівська сільська рада 30 вересня 2004 року на сесії не розглядала, і рішення з цього приводу не приймала, Васильківський міжрайонний прокурор 16 червня 2009 року порушив кримінальну справу № 79-814 за ознаками злочинів, передбачених частиною другою статті 364, частиною другою статті 366 Кримінального кодексу України, за фактами вчинення службовими особами Іванковичівської сільської ради зловживання службовим становищем і службового підроблення при наданні у приватну власність земельних ділянок, зокрема відповідачам.
		2.4.      21 травня 2010 року Васильківський міськрайонний суд Київської області ухвалив постанову у справі № 1-143/10, якою кримінальну справу № 79-814 за обвинуваченням Іванковичівського сільського голови ОСОБА_7 закрив на підставі пункту 8 частини першої статті 6 КПК України у зв'язку зі смертю ОСОБА_7
		2.5.      Суд встановив, що ОСОБА_7, достовірно знаючи, що на 17 сесії 24 скликання Іванковичівської сільської ради, яка відбулася 30 вересня 2004 року, питання про затвердження проектів землеустрою щодо відведення спірних земельних ділянок відповідачам не обговорювалося та не вирішувалося, склав і підписав завідомо підроблені рішення 17 сесії 24 скликання Іванковичівської сільської ради від 30 вересня 2004 року без номерів «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства», завірив їх печаткою сільської ради та видав, зокрема, відповідачам.
		2.6.      На підставі вказаних рішень Іванковичівської сільської ради були виготовлені та видані відповідачам зазначені державні акти на право власності на земельні ділянки, внаслідок чого порушені вимоги земельного законодавства й інтереси територіальної громади.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		3.           18 липня 2017 року Васильківський міськрайонний суд Київської області ухвалив рішення, яким відмовив у задоволенні позовних вимог, мотивуючи тим, що прокурор порушив встановлений законом строк на звернення до суду за захистом права (позовну давність), внаслідок чого у позові слід відмовити.
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
		4.           23 листопада 2017 року Апеляційний суд Київської області скасував рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 липня 2017 року й ухвалив нове рішення, яким задовольнив позовні вимоги: витребував на користь територіальної громади в особі Іванковичівської сільської ради з незаконного володіння відповідачів спірні земельні ділянки; стягнув з відповідачів на користь прокуратури Київської області судовий збір - по 59 536,59 грн з кожного відповідача.
		5.           Рішення суд апеляційної інстанції мотивував відсутністю правочину, що припинив право територіальної громади на спірні земельні ділянки, які продовжують вважатися власністю цієї громади. А тому власник на підставі статті 387 ЦК України користується правом на їх витребування з чужого незаконного володіння. Не перешкоджають такому витребуванню, на думку суду, і приписи статті 388 ЦК України, оскільки відповідачі не отримували земельні ділянки за відплатними правочинами.
		6.           Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позовна давність не може поширюватися на вимоги власника про витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України), оскільки має місце так зване триваюче правопорушення. Тому власник може пред'явити позов на захист свого права власності у будь-який час незалежно від того, коли почалося порушення його прав. Обов'язковою умовою віндикаційного позову є існування на час його подання порушення прав власника.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		7.           13 грудня 2017 року відповідачі звернулися до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційними скаргами з огляду на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		8.           У касаційній скарзі просять скасувати рішення Апеляційного суду Київської області від 23 листопада 2017 року та залишити в силі рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 липня 2017 року.
		Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції
		9.           18 квітня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду через існування виключної правової проблеми.
		10.        Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду звернув увагу на те, що судові рішення в аналогічних справах за позовами прокурора щодо витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння неодноразово були предметом перегляду Верховним Судом України:
		10.1.  У постанові від 5 жовтня 2016 року у справі № 916/2129/15 (провадження № 3-604гс16) Верховний Суд України дійшов висновку про те, що спірний об'єкт нерухомості вибув із володіння територіальної громади поза її волею, а тому Вищий господарський суд України правомірно вважав, що приписи про позовну давність до заявлених позовних вимог про витребування майна за статтею 388 ЦК України не застосовуються.
		10.2.  У постанові від 22 червня 2017 року у справі № 6-1047цс17 Верховний Суд України дійшов висновку про те, що до правовідносин, які регулюються статтями 387 і 388 ЦК України, позовна давність застосовується і є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Суди попередніх інстанцій, не відступаючи від висновків Верховного Суду України у порядку, передбаченому частиною першою статті 3607 ЦПК України у редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року, ухвалюючи судові рішення, дійшли протилежних висновків.
		11.        У постанові від 6 березня 2018 року у справі № 904/9159/16 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку, що приписи про позовну давність до заявлених позовних вимог про витребування майна за статтею 388 ЦК України не застосовуються, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 5 жовтня 2016 у справі № 916/2129/15.
		12.        Крім того, у провадженні Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду перебувають й інші цивільні справи щодо витребування майна за статтею 388 ЦК України, в яких позовні вимоги заявляє прокурор. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в ухвалі від 18 квітня 2018 року вказав, що уцих справах суди використовують різні висновки Верховного Суду України щодо застосування статті 388 ЦК України у поєднанні з приписами ЦК України, які регулюють позовну давність.
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		(1) Доводи осіб, які подали касаційні скарги
		13.        Відповідачі стверджують, що позивач пропустив позовну давність, оскільки 28 лютого 2012 року Васильківський міжрайонний прокурор Київської області вже звертався в інтересах держави в особі Головного управління Держкомзему у Київській області, Іванковичівської сільської ради до суду з позовом до відповідачів про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки. Вказаний позов Васильківський міськрайонний суд Київської області ухвалою від 6 вересня 2012 року залишив без розгляду.
		14.        Застосування частини четвертої статті 268 ЦК України відповідачі вважають безпідставним, оскільки її припис не діє з 2012 року відповідно до Закону України № 4176-VI від 20 грудня 2011 року.
		15.        Крім того, вважають необґрунтованим звернення позивача до статті 388 ЦК України, яка не може бути застосована до спірних правовідносин.
		(2) Позиції інших учасників справи
		16.        Прокурор стверджує, що Апеляційний суд Київської області дійшов обґрунтованого висновку про доведеність позовних вимог і відсутність підстав для відмови у задоволенні позову на підставі статті 267 ЦК України:
		16.1.  Вказує, що Іванковичівська сільська рада на сесії 30 вересня 2004 року питання про передання у приватну власність відповідачам спірних земельних ділянок не розглядала, а рішення з цього приводу не приймала. Обґрунтовує зазначений висновок постановою Васильківського міськрайонного суду від 21 травня 2010 року у справі № 1-143/10 за обвинуваченням Іванковичівського сільського голови ОСОБА_7
		16.2.  Стосовно позовної давності вважає, що перебування майна у володінні особи, яка не є його законним власником, фактично, є триваючим порушенням права до моменту припинення у законному порядку титулу дійсного власника майна. Тому власник майна має право в будь-який час вимагати відновлення його права.
		17.        Позивач відзиву на касаційну скаргу не подав.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		(1) Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій
		(1.1) Щодо волевиявлення територіальної громади на відчуження майна
		18.        Відповідно до частини першої статті 317 та частини першої статті 319 ЦК України власнику належить, зокрема, право на власний розсуд розпоряджатися своїм майном.
		19.        Органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).
		20.        Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності (частина п'ята статті 60 вказаного Закону).
		21.        Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради(частина п'ята статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
		22.        Сільські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання (стаття 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
		23.        Виключно на пленарних засіданнях сільської ради відповідно до закону приймаються рішення щодо відчуження комунального майна та вирішуються питання регулювання земельних відносин (пункти 30 і 34 статті 26 вказаного Закону).
		24.        Отже, у спірних правовідносинах повноваження щодо розпорядження спірними земельними ділянками як об'єктами права комунальної власності належали Іванковичівській сільській раді.
		25.        Суди першої й апеляційної інстанцій, дослідивши постанову Васильківського міськрайонного суду від 21 травня 2010 року у справі № 1-143/10 за обвинуваченням Іванковичівського сільського голови ОСОБА_7, а також протоколи 16 сесії 24 скликання Іванковичівської сільської ради від 20 серпня та від 30 вересня 2004 року,встановили, що набуття у власність відповідачами спірних земельних ділянок відбулось з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки 17 сесія 24 скликання Іванковичівської сільської ради рішення про затвердження відповідачам проектів землеустрою щодо відведення спірних земельних ділянок у власність 30 вересня 2004 року не приймала, а питання щодо відведення та передання у власність відповідачам спірних земельних ділянок не розглядалось.
		26.        ВеликаПалата Верховного Суду вважає, що відсутність спрямованого на відчуження майна рішення відповідного органу місцевого самоврядування (зокрема, його підроблення) означає, що власник волю на відчуження не виявляв.
		27.        Оскільки спірні земельні ділянки були набуті відповідачами з комунальної власності на підставі рішення Іванковичівської сільської ради б/н від 30 вересня 2004 року, яке радою не приймалось, Іванковичівська сільська рада від імені територіальної громади не вчинила дій щодо розпорядження комунальним майном на підставі та у спосіб, передбачені Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», шляхом прийняття відповідного рішення на пленарному засіданні. Тому спірні земельні ділянки вибули з володіння зазначеної територіальної громади без вираження її волі.
		(1.2) Щодо права витребувати майно з незаконного володіння
		28.        Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).
		29.        Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (частина перша статті 388 ЦК України).
		30.        Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя статті 388 ЦК України).
		31.        Суди першої й апеляційної інстанцій не встановили, що відповідачі є добросовісними набувачами спірних земельних ділянок.
		32.        Отже, встановивши, що обов'язковою умовою віндикаційного позову є існування порушення прав власника на час пред'явлення такого позову, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що на правовідносини щодо витребування спірних земельних ділянок поширюється дія припису статті 387 ЦК України.
		(1.3) Щодо позовної давності
		33.        Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).
		34.        Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
		35.        Суд апеляційної інстанції вказав, що позовна давність не може поширюватись на вимоги власника про витребування майна із чужого незаконного володіння, оскільки має місце так зване триваюче правопорушення, і власник може пред'явити позов на захист його права власності у будь-який час незалежно від того, коли почалося порушення.
		36.        У цивільному законодавстві закріплені об'єктивні межі застосування позовної давності. Вони встановлюються (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 1 серпня 2018 року у справі № 641/76/17): (а) прямо (стаття 268 ЦК України); (б) опосередковано, тобто з урахуванням сутності заявленої позовної вимоги (див. пункт 96 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц).
		37.        Статті 387 і 388 ЦК України не вказують на те, що приписи про позовну давність не застосовуються до правовідносин, врегульованих приписами вказаних статей, а стаття 268 цього кодексу не передбачає, що вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння належить до вимог, на які позовна давність не поширюється. Крім того, сутність вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння не виключає застосування до неї позовної давності.
		38.        Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 18 березня 2008 року в справі «Dacia S.R.L.» проти Молдови» (Dacia S.R.L. v. Moldova, заява № 3052/04) встановив, що припис Цивільного кодексу Молдови, згідно з яким позовна давність не поширювалася на позови державних організацій про повернення державного майна з незаконного володіння інших організацій чи громадян, сам по собі суперечить статті 6 Конвенції, оскільки у справі не було надано жодних аргументів на обґрунтування того, чому державні організації у цих випадках мають бути звільнені від обов'язку додержувати установлених строків давності, котрі б в аналогічних ситуаціях перешкодили розгляду позовів, поданих приватними особами чи компаніями. Це, на думку ЄСПЛ, потенційно може призводити до руйнування багатьох усталених правовідносин і надає дискримінаційну перевагу державі без будь-якої переконливої підстави (§ 76). ЄСПЛ констатував, що зміна правовідносин, які стали остаточними внаслідок спливу позовної давності або мали би стати остаточними, якби позовну давність було застосовано без дискримінації на користь держави, є несумісним із принципом правової визначеності (§ 77).
		39.        На віндикаційні позови держави та територіальних громад (в особі органів державної влади та місцевого самоврядування відповідно) поширюється загальна позовна давність. Для уникнення дискримінаційної переваги цих суб'єктів порівняно з іншими суб'єктами права вони мають нести ризик застосування наслідків спливу позовної давності для оскарження виданих ними правових актів.
		40.        Зміна правовідносин, які стали остаточними внаслідок спливу позовної давності або мали би стати остаточними, якби позовна давність була застосована без дискримінації на користь держави, є несумісною з принципом правової визначеності.
		41.        Тому Велика Палата Верховного Суду вважає необґрунтованим висновок апеляційного суду про те, що позовна давність до правовідносин, пов'язаних з витребуванням майна, не застосовується.
		42.        Вирішуючи виключну правову проблему, сформульовану Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в ухвалі від 18 квітня 2018 року, для забезпечення єдності судової практики, Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 5 жовтня 2016 року у справі № 916/2129/15 (№ 3-604гс16), а також висновку Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 29 березня 2018 року у справі № 904/10673/16, про те, що приписи про позовну давність до позовних вимог про витребування майна не застосовуються.
		43.        Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абзац 2 частини другої статті 45 ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року). Аналогічний припис закріплений у частині четвертій статті 56 ЦПК України, чинного з 15 грудня 2017 року.
		44.        Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (абзац 1 частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).
		45.        Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
		46.        ВеликаПалата Верховного Суду вважає, що якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі № 6-1852цс16 і ВеликоїПалати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц та від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц).
		47.        У постанові від 20 червня 2018 року у справі № 697/2751/14-ц ВеликаПалата Верховного Суду дійшла висновку про те, що для вирішення питання про дотримання строку звернення до суду за захистом прав, суду слід встановити, коли прокурор дізнався чи міг дізнатися про порушення інтересів держави.
		48.        Вказаний висновок Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне конкретизувати: позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до судуу разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об'єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до судуу разі порушення або загрози порушення інтересів державиза відсутності відповідного органудержавної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.
		49.        Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
		50.        Суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у позові, врахувавши те, що прокуратура та Іванковичівська сільська рада дізналися про порушення права власності відповідної територіальної громади на спірні земельні ділянки ще у червні 2009 року, оскільки була порушена кримінальна справа за фактами вчинення службовими особами Іванковичівської сільської ради зловживання службовим становищем і службового підроблення при наданні у приватну власність земельних ділянок, зокрема відповідачам, що підтверджено постановою Васильківського міськрайонного суду від 21 травня 2010 року; у 2012 році прокурор подавав аналогічний позов, але той був залишений без розгляду, а повторно звернувся з позовом до суду аж 5 січня 2017 року, тобто, пропустивши позовну давність; прокурор не заявляв клопотання про поновлення позовної давності, а суд відповідно не встановлював підстав поважності пропуску такого строку.
		51.        Оскільки прокурор пред'явив позов після спливу позовної давності, про застосування якої до позовних вимог просили відповідачі, Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованими доводи касаційних скарг і висновок суду першої інстанції про те, що у задоволенні позову слід відмовити.
		(2) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		52.        Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині (пункт 4 частини першої статті 409 ЦПК України).
		53.        Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (стаття 413 ЦПК України).
		54.        З огляду на надану вище оцінку аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційні скарги відповідачів є обґрунтованими. А тому рішення Апеляційного суду Київської області від 23 листопада 2017 року слід скасувати та залишити без змін рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 липня 2017 року.
		(3) Висновки щодо застосування норм права
		55.        Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).
		56.        Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (частина перша статті 388 ЦК України).
		57.        Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя статті 388 ЦК України).
		58.        Відсутність спрямованого на відчуження майна рішення відповідного органу місцевого самоврядування (зокрема, його підроблення) означає, що власник волю на відчуження не виявляв.
		59.        Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
		60.        На віндикаційні позови держави та територіальних громад (в особі органів державної влади та місцевого самоврядування відповідно) поширюється загальна позовна давність.
		61.        Зміна правовідносин, які стали остаточними внаслідок спливу позовної давності або мали би стати остаточними, якби позовна давність була застосована без дискримінації на користь держави, є несумісною з принципом правової визначеності.
		62.        Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (частина четверта статті 56 ЦПК України).
		63.        Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (абзац 1 частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).
		64.        Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
		65.        Якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів державиз позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
		66.        Позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до судуу разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об'єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до судуу разі порушення або загрози порушення інтересів державиза відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.
		Керуючись частиною першою статті 400, пунктом 4 частини першої статті 409, статтями 413, 416, 418, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
		П О С Т А Н О В И Л А :
		1.   Касаційні скаргиОСОБА_3 й ОСОБА_4 задовольнити.
		2.   Рішення Апеляційного суду Київської області від 23 листопада 2017 року скасувати та залишити без змін рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 липня 2017 року.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Суддя-доповідач Д. А. ГудимаСудді:Н. О. АнтонюкН. П. Лященко С. В. БакулінаО. Б. Прокопенко В. В. БританчукЛ. І. Рогач В. І. ДанішевськаІ. В. Саприкіна О. С. ЗолотніковО. М. Ситнік О. Р. КібенкоО. С. Ткачук В. С. КнязєвО. Г. Яновська Л. М. Лобойко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...