Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 344/276/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 30.01.2019. Забезпечено надання загального доступу: 30.01.2019.
Дата набрання законної сили: 16.01.2019
Номер судового провадження: 14-529цс18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		16 січня 2019 року
		м. Київ
		Справа № 344/276/15-ц
		Провадження № 14-529 цс 18
		ВеликаПалата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача - Гудими Д. А.,
		суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Данішевської В. І., Князєва В. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
		розглянула справу за позовом ОСОБА_3 (далі також - позивач) до Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) «Банк Форум» (далі також - банк), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі також - Фонд), про стягнення коштів
		за касаційною скаргою позивача на ухвалу та рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 жовтня 2016 року, прийнятих колегією суддів судової палати у цивільних справах у складі Мелінишин Г. П., Беркій О. Ю., Пнівчук О. В.
		Учасники справи:
		        позивач: ОСОБА_3,
		        відповідачі: ПАТ «Банк Форум», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		1.           У грудні 2014 року позивач звернувся з позовом, в якому просив стягнути з банку та Фонду заборгованість за депозитним договором у розмірі 2 009,38 доларів США і проценти за період з 30 вересня 2013 року до 19 грудня 2014 року (дня отримання вкладу у гривнях) у розмірі 488,46 доларів США.
		2.           Мотивував позов такими обставинами:
		2.1.     17 вересня 2013 року позивач уклав з банком договір банківського вкладу № 2635/1806/636570 (далі - депозитний договір), на підставі якого відкрив і розмістив депозит «Прибутковий» в іноземній валюті без права поповнення у сумі 5 000 доларів США на строк з 17 вересня 2013 року до 16 вересня 2014 року.
		2.2.     13 березня 2014 року Правління Національного банку України (далі - НБУ) прийняло постанову № 135, якою віднесло банк до категорії неплатоспроможних і ввело тимчасову адміністрацію з 14 березня 2014 року.
		2.3.     16 червня 2014 року Виконавча дирекція Фонду прийняла рішення № 49, яким розпочала ліквідацію банку.
		2.4.     3 липня 2014 року позивач звернувся до Фонду із заявою про визнання його кредитором, а 21 листопада 2014 року отримав лист, в якому Фонд повідомив, що сума гарантованого відшкодування за вкладом у банку перерахована позивачеві грошовим переказом у гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ до долара США станом на вересень 2013 року у розмірі 49 464,77 грн.
		2.5.     Фонд неправомірно повернув вклад у національній валюті України, оскільки мав повернути вклад і нараховані проценти у валюті вкладу - доларах США.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		3.           5 червня 2015 року Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області ухвалив рішення, яким у задоволенні позову відмовив.
		4.           Мотивував рішення тим, що вкладник отримав вклад і проценти, а залишок у сумі 1 625,36 грн був включений до четвертої черги кредиторів, і суд не може порушити черговість та порядок задоволення кредиторських вимог.
		Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
		5.           29 липня 2015 року Апеляційний суд Івано-Франківської області постановив ухвалу, якою рішення суду першої інстанції залишив без змін.
		6.           Апеляційний суд вважав, що видача коштів згідно з договором банківського вкладу є частиною банківської діяльності відповідача, здійснення якої припиняється з моменту відкликання банківської ліцензії. Отже, з огляду на те, що на момент вирішення спору ліцензія банку була відкликана, а процедура його ліквідації - розпочата, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог є законним і обґрунтованим.
		7.           Крім того, строк дії договору банківського вкладу позивача не закінчився під час дії тимчасової адміністрації банку, а відшкодування цього банківського вкладу у межах гарантованої суми відбувається у встановленому Фондом порядку, і таке відшкодування було виплачене позивачеві у розмірі 49 464,77 грн.
		8.           Вимоги позивача про стягнення суми банківського вкладу не можуть бути задоволені згідно з частиною п'ятою статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі також - Закон) через прийняття рішення про введення у банку тимчасової адміністрації. Оскільки позивач є кредитором банку, то задоволення його вимог має відбуватися у визначеному Законом спеціальному порядку.
		Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції
		9.           20 січня 2016 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ постановив ухвалу, якою рішення судів попередніх інстанцій скасував, а справу передав на новий розгляд до суду першої інстанції.
		10.       Касаційний суд вважав, що суди не встановили, яка сума вкладу з процентами, нарахованими на неї до початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації, мала бути повернута позивачу; яка сума валюти, в яких складових (вклад, проценти) і за який період нарахування процентів була переведена в еквівалент 49 464,77 грн; яку суму становить різниця між нарахованим та отриманим розміром виплат за вкладом, і чому вона не виплачена позивачеві у межах гарантованого відшкодування коштів за вкладами.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції (новий розгляд)
		11.       30 травня 2016 року Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області ухвалив рішення, яким позов задовольнив: стягнув солідарно з банку та Фонду заборгованість за депозитним договором у розмірі 2 009,38 доларів США та проценти у розмірі 488,46 доларів США; стягнув з банку у спеціальний фонд Державного бюджету України судовий збір у розмірі 413,14 грн.
		12.       Мотивував рішення тим, що вклад повернутий позивачеві не у повному обсязі, а вимоги щодо сплати процентів включені Фондом до четвертої черги кредиторів, що суперечить статті 52 Закону.
		Короткий зміст ухвали та рішення суду апеляційної інстанції (новий розгляд)
		13.       19 жовтня 2016 року Апеляційний суд Івано-Франківської області постановив ухвалу, якою рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30 травня 2016 року в частині задоволення вимог до Фонду та стягнення судових витрат скасував, а провадження в частині вимог до Фонду - закрив.
		14.       Мотивував тим, що Фонд є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб. Апеляційний суд вважав, що оскільки спір з суб'єктом владних повноважень у сфері публічно-правових відносин належить до юрисдикції адміністративного суду, то спір з Фондом має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.
		15.       19 жовтня 2016 року Апеляційний суд Івано-Франківської області також ухвалив рішення, яким рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30 травня 2016 року в частині вимог позивача до банку скасував й ухвалив нове - про відмову в їх задоволенні.
		16.       Мотивував тим, що після запровадження у банку тимчасової адміністрації та початку процедури його виведення з ринку стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачає Закон, не допускається. Апеляційний суд дійшов висновку, що з 13 червня 2014 року (дата прийняття рішення про відкликання ліцензії банку) позивач набув право на одержання процентів, нарахованих на день початку процедури виведення банку з ринку; розмір процентів не перевищує гарантованої суми відшкодування відповідно до Закону, однак ці кошти мають бути виплачені Фондом, а не банком.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		17.       У жовтні 2017 року позивач подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу. Скаржиться на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Просить скасувати ухвалу та рішення апеляційного суду від 19 жовтня 2016 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції
		18.       31 жовтня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		19.       Мотивував тим, що позивач оскаржує ухвалу та рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 жовтня 2016 року, зокрема, з підстав порушення правил суб'єктної юрисдикції.
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		20.       Позивач мотивує касаційну скаргу тим, що суд апеляційної інстанції не врахував параграф 3 глави 71 і главу 72 Цивільного кодексу України та Положення про порядок здійснення банками України вкладних операцій з юридичними та фізичними особами, затверджене постановою Правління НБУ від 3 грудня 2003 року № 516, згідно з якими банк сплачує вкладнику суму вкладу і нараховані за ним проценти у валюті вкладу, якщо кошти надійшли на рахунок в іноземній валюті.
		21.       Звертає увагу, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ після скасування попередніх судових рішень у цій справі. 
		22.       Суд апеляційної інстанції не взяв до уваги лист, надісланий банком на електронну адресу суду від ОСОБА_8. До цього листа були додані три виписки з банківського рахунку позивача, які підтверджують факт необхідності стягнення з відповідачів коштів у повному обсязі.
		23.       На думку позивача, Фонд у спірних правовідносинах не є суб'єктом владних повноважень, оскільки у цивільно-правових відносинах замінює банк і вчиняє дії щодо виплати коштів клієнтам банку відповідно до Закону. Тому вважає незаконною ухвалу суду апеляційної інстанції про закриття провадження за вимогами позивача до Фонду.
		24.       Вважає, що колегія суддів Апеляційного суду Івано-Франківської області Мелінишин Г. П., Соколовського В. М. і Пнівчук О. В., яка провела декілька судових засідань, була безпідставно зміненою: замість судді Соколовського В. М. до складу колегії була включена суддя Беркій О. Ю.
		25.       Стверджує, що станом на 13 липня 2016 року, коли позивач звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з метою отримати виконавчий лист, відповідачі апеляційну скаргу на рішення цього суду від 30 травня 2016 року не подали. А тому строк на апеляційне оскарження був поновлений безпідставно.
		26.       Обґрунтовує протиправність відмови суду апеляційної інстанції під час судового розгляду у долученні до матеріалів справи копій документів, доданих позивачем до відзиву на апеляційну скаргу.
		(2) Позиції інших учасників процесу
		27.       4 жовтня 2017 року банк подав заперечення на касаційну скаргу. Мотивує тим, що суд апеляційної інстанції правомірно відмовив у задоволенні позову, оскільки на час здійснення тимчасової адміністрації пріоритетним є Закон, а позивачеві повернута сума вкладу за депозитним договором і проценти в повному обсязі. Вказує, що у частині вимог до Фонду апеляційний суд мав підстави закрити провадження у справі, оскільки ці вимоги мають розглядатися за правилами адміністративного судочинства. Просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.
		28.       Фонд відзив на касаційну скаргу не подав.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		(1) Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій
		(1.1) Щодо юрисдикції суду
		29.       Відповідно до частини другої статті 2 КАС України в редакції, чинній на час розгляду справи у судах першої й апеляційної інстанцій, до адміністративних судів могли бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
		30.       Пункт 1 частини першої статті 3 КАС України у вказаній редакції визначав справою адміністративної юрисдикції публічно-правовий спір, в якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Близький за змістом припис закріплений у пункті 2 частини першої статті 4 КАС України у редакції, чинній на час розгляду справи судом касаційної інстанції.
		31.       Згідно з частиною першою статті 17 КАС України у редакції, чинній на час розгляду справи у судах першої й апеляційної інстанцій, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.
		32.       Отже, до справ адміністративної юрисдикції згідно з КАС України у зазначеній редакції були віднесені публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб'єктний склад, але і їх виникнення з приводу здійснення суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.
		33.       ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду справи у судах першої й апеляційної інстанцій, передбачав, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (частина перша статті 15). Близький за змістом припис закріплений у частині першій статті 19 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судом касаційної інстанції.
		34.       Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
		35.       Закон установлює правові, фінансові й організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати відшкодування за вкладами, а також регулює відносини між Фондом, банками, НБУ, визначає повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
		36.       Відповідно до частин першої та другої статті 3 Закону (тут і далі - у редакції, чинній на час введення тимчасової адміністрації - 14 березня 2014 року) Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку;Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.
		37.       Згідно з частиною другою статті 6 Закону Фонд приймає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими до виконання банками, юридичними та фізичними особами.
		38.       Перелік функцій, що їх виконує Фонд, наведений у частині другій статті 4 Закону, згідно з якою Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює, зокрема, заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку (пункт 4).
		39.       Отже, Фонд створений з метою реалізації публічних інтересів держави у сфері гарантування вкладів фізичних осіб і виведення неплатоспроможних банків з ринку та здійснює у цій сфері нормативне регулювання, тобто наділений публічно-владними управлінськими функціями та є суб'єктом владних повноважень у розумінні КАС України.
		40.       Предметом спору у цій справі є стягнення з Фонду та банку коштів у сумі 2 009,38 доларів США вкладу за депозитним договором та 488,46 доларів США, нарахованих за цим договором процентів.
		41.       Відповідно до частини першої статті 26 Закону Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи проценти, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Зобов'язання з виплати відсотків за вкладами, нарахованих під час здійснення тимчасової адміністрації, задовольняються відповідно до черговості, встановленої пунктом 4 частини першої статті 52 цього Закону.
		42.       Частина друга статті 26 Закону передбачає, що вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
		43.       З огляду на вказані приписи Закону Велика Палата Верховного Суду вважає, що правовідносини між Фондом і вкладником, який претендує на отримання гарантованого державою відшкодування за рахунок коштів Фонду в межах граничної суми, складаються без участі банку-боржника та мають управлінський характер.
		44.       У цих правовідносинах Фонд виконує управлінські функції щодо гарантованої державою виплати відшкодування за банківським вкладом у межах граничного розміру за рахунок коштів Фонду, незалежно від перебігу процедури ліквідації банку, продажу його майна. А тому у вказаних відносинах у фізичних осіб виникають майнові вимоги не до банку-боржника, що ліквідується, а до держави в особі Фонду.
		45.       Отже, спір щодо права фізичної особи на відшкодування за вкладом за рахунок коштів Фонду у сумі, що не перевищує 200 000 грн (якщо адміністративна рада Фонду згідно з пунктом 17 частини першої статті 9 Закону не прийняла рішення про збільшення граничної суми такого відшкодування), є публічно-правовим і пов'язаний із виконанням Фондом владної управлінської функції з організації виплати цього відшкодування. А тому такий спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства (див., зокрема, висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 18 квітня 2018 року у справі № 813/921/16, від 23 травня 2018 року у справі № 820/3770/16, від 6 червня 2018 року у справах № П/811/3526/15, № 813/6392/15, № 818/377/16, № 804/15159/15, № 815/863/16, від 14 листопада 2018 року у справі № 127/25132/17, від 28 листопада 2018 року у справі № 592/13020/17). З огляду на вказане ВеликаПалата Верховного Суду відхиляє як необґрунтовані доводи позивача про відсутність публічно-правових відносин між ним і Фондом.
		46.       З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду не погоджується з аргументами позивача про наявність цивільно-правових відносин між сторонами спору про стягнення з Фонду відшкодування за вкладом. Доводи позивача про те, що справа у цій частині має розглядатися за правилами цивільного судочинства, є помилковими.
		47.       Позивач просить стягнути кошти за депозитним договором, які, на його думку, повернуті не у повному розмірі у зв'язку з неправильним визначенням еквіваленту до іноземної валюти, а також проценти за цим договором, нараховані з 30 вересня 2013 року до 19 грудня 2014 року, у межах визначеного згідно із законом граничного розміру відшкодування.
		48.       Суд апеляційної інстанції встановив, що згідно з розпорядженням Фонду позивачу 19 грудня 2014 року виплачено 49 464,77 грн (за курсом 9,4759 грн за 1 долар США станом на 14 березня 2014 року) як еквівалент 5 220,06 доларів США, з яких: 5 000,00 доларів США - вклад за депозитним договором, 220,06 доларів США - проценти за цим договором.
		49.       ВеликаПалата Верховного Суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанцій та доводами банку про те, що за правилами адміністративного судочинства має розглядатися справа у межах встановленого законом граничного розміру відшкодування в частині стягнення 2 009,38 доларів США та процентів за період з 30 вересня 2013 року до 14 березня 2014 року включно у сумі 240,18 доларів США, в якій має бути встановлено, на який момент здійснюється перерахування суми вкладу за офіційним курсом гривні до долара США (на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації, на день початку процедури ліквідації банку чи на день виплати вказаного відшкодування). Відтак, заперечення позивача, викладені у касаційній скарзі, зокрема, щодо суми, яка мала бути повернута вкладнику у межах гарантованого відшкодування коштів, не можуть бути розглянуті у межах справи № 344/276/15-ц.
		50.       Проте суд апеляційної інстанції помилково мотивував ухвалу про закриття провадження у частині вимог позивача до Фонду лише тим, що Фонд є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб. Наявність юрисдикції адміністративного суду щодо вирішення цього спору зумовлена не стільки статусом Фонду, скільки особливим предметом - стягненням гарантованого державою відшкодування за банківським вкладом, за виплату якого від імені держави відповідає Фонд у межах визначеного згідно із Законом граничного розміру такого відшкодування.
		(1.2) Щодо вимог про стягнення процентів, нарахованих після запровадження у банку тимчасової адміністрації
		51.       Позивач просив стягнути проценти, нараховані у період з 15 березня 2014 року до 15 червня 2014 року (у період після запровадження у банку тимчасової адміністрації та до початку процедури його ліквідації) у сумі 127,37 доларів США (125,49 доларів СШАпроцентів за депозитним договором і 1,88 доларів США процентів на залишок коштів на картковому рахунку).
		52.       Суд апеляційної інстанції встановив, що вимога у сумі 1 625,36 грн, з яких: 1 471,86 грн - проценти за депозитним договором за період з 15 березня 2014 року до 15 червня 2014 року (еквівалент 125,49 доларів США згідно з офіційним курсом НБУ 11,728837 грн за 1 долар США станом на день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії - 13 червня 2014 року); 22,05 грн - проценти на залишок коштів на картковому рахунку (еквівалент 1,88 доларів США згідно з вказаним офіційним курсом НБУ); 131,45 грн - пенсійні кошти позивача) була акцептованою та включена до реєстру вимог кредиторів.
		53.       Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками апеляційного суду про те, що після введення у банку тимчасової адміністрації стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж передбачений Законом, є неможливим. Акцептовані кредиторські вимоги не задовольняються за рахунок гарантованого державою відшкодування за вкладами. Їх задоволення здійснюється у межах ліквідаційної процедури у порядку, визначеному статтею 52 Закону, за рахунок коштів, одержаних у результаті ліквідації та продажу майна банку.
		54.       Так, кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів (частина перша статті 52 Закону). А згідно з частиною першою статті 26 Закону зобов'язання з виплати відсотків за вкладами, нарахованих під час здійснення тимчасової адміністрації, задовольняються відповідно до черговості, встановленої пунктом 4 частини першої статті 52 цього Закону.
		55.       Отже, Фонд виконує також функції, які не мають владного управлінського характеру, а спрямовані на здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, зокрема шляхом тимчасової адміністрації та ліквідації. Оскільки лише Фонду за законом доручено забезпечувати відновлення платоспроможності банку або підготовку його до ліквідації, а заявлені позивачем вимоги випливають із зобов'язань банку за укладеним депозитним договором, Фонд у цьому випадку діє як представник банку-сторони договірних відносин (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 30 травня 2018 року у справі № 826/5668/16).
		56.       Враховуючи запровадження Фондом з 14 березня 2014 року у банку тимчасової адміністрації та початок процедури виведення банку з ринку, а з 16 червня 2014 року - початок процедури його ліквідації, питання щодо права позивача на стягнення процентів за вкладом за період з 15 березня до 15 червня 2014 рокувключно має вирішуватися за правилами цивільного судочинства.
		57.       Велика Палата Верховного Суду вважає, що оскільки вимоги про стягнення процентів за вкладом за період з 15 березня 2014 року до 15 червня 2014 року Фонд 16 вересня 2014 року акцептував, суд апеляційної інстанції ухвалив правильне рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині.
		58.       Крім того, позивач просив стягнути проценти, нараховані з 16 червня 2014 року до 19 грудня 2014 року. Суд апеляційної інстанції, розглянувши ці вимоги за правилами цивільного судочинства, відмовив у їх задоволенні.
		59.       Такий висновок ВеликаПалата Верховного Суду вважає правильним по суті, оскільки вимога про стягнення процентів, нарахованих за період з 16 червня 2014 року до 19 грудня 2014 року не може бути задоволена через те, що з дня призначення уповноваженої особи Фонду (початку процедури ліквідації банку) припиняється нарахування відсотків, неустойки (штрафу, пені) та застосування інших санкцій за всіма видами заборгованості банку (пункт 4 частини другої статті 46 Закону у редакції, чинній на час початку процедури ліквідації банку).
		60.       Отже, 16 червня 2014 року з початком процедури ліквідаціїбанку відповідно до чинної на той час редакції пункту 4 частини другої статті 46 Закону було припинено нарахування відсотків за депозитним договором. Відтак, рішення суду апеляційної інстанції у частині вимоги про стягнення процентів, нарахованих за період з 16 червня 2014 року до 19 грудня 2014 року, слід змінити з урахуванням мотивів, зазначених вище.
		61.       Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
		62.       З огляду на вказаний припис Велика Палата Верховного Суду не може оцінювати доводи позивача щодо встановлення інших обставин, ніж ті, які встановили суди першої й апеляційної інстанцій, та щодо дослідження інших доказів, ніж ті, які дослідили ці суди, а саме стосовно дослідження листа банку, надісланого на електронну адресу суду апеляційної інстанції, а також доданих до цього листа виписок з банківського рахунку позивача, на підставі яких, за твердженням останнього, можна встановити факт необхідності стягнення з відповідачів коштів у повному обсязі.
		(1.3) Щодо стверджуваних порушень судом апеляційної інстанції норм процесуального права
		(1.3.1) Стосовно поновлення строку на апеляційне оскарження
		63.       Відповідно до частини першої статті 294 ЦПК України (в редакції, чинній на час подання апеляційної скарги) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
		64.       Позивач стверджує, що станом на 13 липня 2016 року, коли він звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з метою отримати виконавчий лист, відповідачі апеляційну скаргу на рішення цього суду від 30 травня 2016 року не подали. А тому строк на апеляційне оскарження, на думку позивача, був поновлений безпідставно.
		65.       Відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення, доданого до матеріалів справи, Фонд 23 червня 2016 року отримав копію рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30 травня 2016 року. Апеляційну скаргу Фонд подав 4 липня 2016 року (останній день строку подання апеляційної скарги припадав на вихідний день - 3 липня 2016 року). Апеляційний суд постановив ухвалу від 13 липня 2016 року про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків. 15 липня 2016 року апеляційний суд постановив ухвалу про відкриття апеляційного провадження. Отож, строк на апеляційне оскарження суд не поновлював, оскільки Фонд подав скаргу в межах строку, визначеного статтею 294 ЦПК України.
		(1.3.2) Стосовно зміни складу суду апеляційної інстанції
		66.       Згідно з підпунктом 2.3.25 пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30 з наступними змінами (далі також - Положення про автоматизовану систему документообігу суду), у редакції, чинній на час видання розпорядження щодо повторного автоматизованого розподілу справ, відповідно до визначеного процесуальним законодавством принципу незмінності складу суду розгляд справи, як правило, проводиться визначеною автоматизованою системою колегією суддів. Тимчасова відсутність судді-члена колегії, як правило, не може бути підставою для зміни складу колегії суддів. У разі неможливості продовження розгляду справи одним із суддів-членів колегії (призов на військову службу, відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами, довготривале перебування на лікарняному або у відпустці тощо) заміна судді-члена колегії здійснюється автоматизованою системою на підставі мотивованого розпорядження керівника апарату суду (або уповноваженої ним особи) на виконання службової записки судді-доповідача у справі з метою дотримання передбаченого законом строку розгляду цієї справи у порядку, зазначеному у підпункті 2.3.23 пункту 2.3 цього Положення.
		67.       Позивач вважає, що під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції безпідставно замість судді Соколовського В. М. до складу колегії була включена суддя Беркій О. Ю., внаслідок чого колегія суддів Апеляційного суду Івано-Франківської області у складі Мелінишин Г. П., Соколовського В. М. і Пнівчук О. В., яка провела декілька судових засідань, була зміненою.
		68.       ВеликаПалата Верховного Суду звертає увагу на таке:
		68.1.  Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями Апеляційного суду Івано-Франківської області від 12 липня 2016 року апеляційна скарга Фонду була передана для розгляду колегії суддів у складі Мелінишин Г. П. (головуючий суддя, доповідач), Пнівчук О. В., Соколовського В. М.
		68.2.  2 серпня 2016 року Апеляційний суд Івано-Франківської області постановив ухвалу про відмову у задоволенні поданого 28 липня 2016 року клопотання представника банку про участь у справі в режимі відеоконференції, а також відклав розгляд справи на 22 вересня 2016 року.
		68.3.  11 серпня 2016 року представник банку повторно подав клопотання про участь у справі в режимі відеоконференції. З метою вирішення вказаного клопотання суддя-доповідач 7 вересня 2016 року подав службову записку. На підставі неї відповідно до підпункту 2.3.25 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду 7 вересня 2016 року керівник апарату суду видав розпорядження № 21/09, яким призначив повторний автоматизований розподіл справи.
		68.4.  Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 7 вересня 2016 року до складу колегії суду включені судді Мелінишин Г. П. (головуючий суддя, доповідач), ОСОБА_4 та Максюта І. О.
		68.5.  8 вересня 2016 року апеляційний суд розглянув клопотання представника банку про участь у справі в режимі відеоконференції.
		68.6.  21 вересня 2016 року з метою належного розгляду справи, яка була відкладена на 22 вересня 2016 року, у зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_4 у відставку та перебуванням судді Максюти І. О. у відпустці суддя-доповідач подав службову записку.
		68.7.  21 вересня 2016 року на підставі цієї службової записки відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду керівник апарату суду видав розпорядження № 186/09, яким призначив повторний автоматизований розподіл справи.
		68.8.  Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 21 вересня 2016 року до складу колегії суддів включено суддів Мелінишин Г. П. (головуючий суддя, доповідач), Беркій О. Ю. та Пнівчук О. В.
		69.       З огляду на вказане Велика Палата Верховного Суду вважає необґрунтованими доводи позивача щодо безпідставної зміни складу суду.
		(1.3.3) Стосовно стверджуваної протиправності відмови суду апеляційної інстанції долучити до матеріалів справи надані позивачем документи
		70.       Відповідно до частини другої статті 303 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.
		71.       Позивач скаржиться на протиправну, на його думку, відмову апеляційного суду долучити до матеріалів справи під час судового розгляду додані до відзиву на апеляційну скаргу документи.
		72.       ВеликаПалата Верховного Суду звертає увагу на таке:
		72.1.  Згідно з технічними записами судових засідань, проведених 22 вересня 2016 року та 19 жовтня 2016 року, суд відмовляв позивачеві у долучені до матеріалів справи документів, вказавши, що вони вже є у матеріалах справи. Зазначене підтверджує також банк у запереченнях на касаційну скаргу від 4 жовтня 2017 року.
		72.2.  У касаційній скарзі позивач не вказує, які саме документи відмовився долучити до матеріалів справи апеляційний суд та які обставини могли бути ними підтверджені.
		73.       З огляду на вказане Велика Палата Верховного Суду вважає, що відсутні підстави стверджувати, що суд апеляційної інстанції протиправно відмовив позивачеві у долученні нових доказів до матеріалів справи під час судового розгляду.
		74.       Крім того, під час судових засідань у суді апеляційної інстанції позивач не висловлював сумнівів в неупередженості або об'єктивності суддів цьогосуду, зокрема, після відмови йому у долученні до справи відповідних документів, як і не стверджує про їхню упередженість та необ'єктивність у касаційній скарзі.
		(2) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги 
		75.       Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції (частина третя статті 406).
		76.       Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має, зокрема, право змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд(пункт 3 частини першої статті 409 ЦПК України).
		77.       Підставами для зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (частина перша статті 412 ЦПК України).Зміна судового рішення може полягати, зокрема, у доповненні або зміні його мотивувальної частини (частина четверта статті 412 ЦПК України).
		78.       З огляду на викладені вище висновки Велика Палата Верховного Суду вважає, що ухвалу та рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 жовтня 2016 року слід змінити у мотивувальній частині, виклавши їх в редакції цієї постанови, а в іншій частині ухвалу та рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 жовтня 2016 року - залишити без змін.
		Керуючись частиною першою статті 400, частиною третьою статті 406, пунктом 3 частини першої статті 409, статтями 412, 416, 418, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
		П О С Т А Н О В И Л А :
		1.           Касаційну скаргуОСОБА_3 задовольнити частково.
		2.           Ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 жовтня 2016 року змінити у мотивувальній частині, виклавши її в редакції цієї постанови; в іншій частині ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 жовтня 2016 року залишити без змін.
		3.           Рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 жовтня 2016 року змінити у мотивувальній частині, виклавши її в редакції цієї постанови; в іншій частині рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 жовтня 2016 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Суддя-доповідач Д. А. ГудимаСудді:Н. О. АнтонюкН. П. Лященко С. В. БакулінаО. Б. Прокопенко В. В. БританчукЛ. І. Рогач В. І. ДанішевськаІ. В. Саприкіна О. Р. КібенкоО. М. Ситнік В. С. КнязєвО. С. Ткачук Л. М. ЛобойкоВ. Ю. Уркевич  О. Г. ЯновськаПовний текст постанови підписаний 28 січня 2019 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...