Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 335/15480/17(2-а/335/100/2018) : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації державної політики у сфері економіки, зокрема зі спорів щодо:; організації господарської діяльності, у тому числі; дозвільної системи у сфері господарської діяльності; ліцензування певних видів підприємницької діяльності; нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності; реалізації державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності та інше.
Надіслано для оприлюднення: 30.01.2019. Зареєстровано: 31.01.2019. Забезпечено надання загального доступу: 01.02.2019.
Дата набрання законної сили: 22.01.2019
Номер судового провадження: 852/3471/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		П О С Т А Н О В А
		і м е н е м  У к р а ї н и
		 
		22 січня 2019 року м. Дніпросправа № 335/15480/17(2-а/335/100/2018)                                                                                суддя І інстанції - Рибалко Н.І.
		 
		Третій апеляційний адміністративний суд 
		у складі колегії суддів: головуючого - судді  Чепурнова Д.В. (доповідач),
		                               суддів:  Сафронової С.В., Мельника В.В.,     
		за участю секретаря судового засідання Царьової Н.П. 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційні скарги ОСОБА_1 та Державної регуляторної служби України
		на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 03 жовтня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Запорізької міської ради, треті особи - Державна регуляторна служба України, Запорізьке обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, Товариство з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Мрія», Товариство з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Місто для людей Запоріжжя», Комунальне підприємство «Запоріжремсервіс» про визнання незаконними та скасування рішень, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_1 звернулася з вищевказаним позовом до суду, в якому, просила визнати незаконними та скасувати: рішення  виконавчого комітету Запорізької міської ради від 19 липня 2017 року № 389 «Про затвердження конкурсної документації для проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирних будинків міста Запоріжжя та внесення змін до складу конкурсної комісії» та рішення від 01 вересня 2017 року № 520 «Про призначення управителів багатоквартирних будинків міста Запоріжжя».
		В обґрунтування позовних вимог зазначено, що вказані рішення були винесені  в порушення вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» та Закону України «Про захист економічної конкуренції».
		Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 03 жовтня 2018 року у задоволенні позову було відмовлено. 
		Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Вказує, що суд першої інстанції не надав належної оцінки обставинам у справі, зазначає  що рішення від 19.07.2017  року № 389, яке є регуляторним актом було прийнято без дотримання   процедури оприлюднення в установленому порядку та без попереднього його обговорення і отримання громадської думки та проведення  аналізу регуляторного впливу. Крім того на підставі  прийнятих рішень  обмежується конкуренція на ринку послуг з управління будинком, спорудою  або групою будинків, що перебувають у спільній  власності територіальної громади м. Запоріжжя, що є грубим порушенням  Закону України «Про захист економічної конкуренції». 
		Апеляційна скарга Державної регуляторної служби України обґрунтована тим, що суд першої інстанції  не надав  належну оцінку повноважень  Державної регуляторної служби України, як органу уповноваженого здійснювати державну регуляторну політику, що встановленні статтею 30 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» внаслідок чого втрутився у  дискреційні повноваження ДРС і прийшов хибного висновку, що оскаржене рішення № 389 від 19 липня 207 року не спрямоване на регулювання господарських відносин, оскільки після його прийняття не виникало господарських відносин, не встановлено, не змінено та не скасовано норм права та воно застосовується одноразово, який не ґрунтується на наявних доказах у справі. Крім того твердження суду про те, що йому не надано доказів , що уповноваженим органом проводилася експертиза регуляторних актів місцевих органів виконавчої влади на відповідність оспорюваних актів вимогам  чинного законодавства, суперечить  Законам України  «Про місцеве самоврядування в Україні» та «Про засади державної регуляторної політки у сфері господарської діяльності», оскільки  виконавчий орган Запорізької міської ради є органом місцевого самоврядування, а проведення експертизи регуляторних актів  органів місцевого самоврядування не передбачено Законом України «Про засади державної регуляторної політки у сфері господарської діяльності». В зв'язку з чим просили змінити мотивувальну частину рішення  в частині обґрунтування підстав відмови  у задоволенні позовних вимог.
		У письмових відзивах на апеляційну скаргу виконком Запорізької міської ради та ТОВ «Керуюча компанія «Місто для людей Запоріжжя»  просили відмовити у її задоволенні та залишити без змін рішення суду першої інстанції.
		В судовому засіданні апеляційної інстанції представник Державної регуляторної служби України підтримав вимоги апеляційних скарг з викладених у них підстав, представник  відповідача просив відмовити у задоволенні апеляційних скарг та залишити без змін рішення суду першої інстанції, інші сторони  не з'явились, про час та місце слухання справи повідомлялися належним чином.
		Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не  підлягають  задоволенню, виходячи з наступного. 
		Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 19 липня 2017 року виконавчим комітетом Запорізької міської ради, в межах наданих повноважень та на виконання вимог Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», прийнято рішення № 389 «Про затвердження конкурсної документації для проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирних будинків міста Запоріжжя та внесення змін до складу конкурсної комісії», яким вирішено:
		1. Затвердити надану конкурсною комісією конкурсну документацію для проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирних будинків міста Запоріжжя з додатками, що є її невід'ємною частиною.
		2. Внести зміни до рішення виконавчого комітету міської ради від 26 травня 2017 року № 265 «Про проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирних будинків міста Запоріжжя», а саме затвердити склад конкурсної комісії з призначення управителя багатоквартирних будинків міста Запоріжжя, у новій редакції.
		3. Комунальному підприємству «Наше місто» Запорізької міської ради забезпечити доступ учасникам конкурсу до будинків, що є об'єктами конкурсу у дати та час визначений конкурсною документацією для проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирних будинків міста Запоріжжя.
		4. Контроль за виконанням даного рішення покласти на заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради ОСОБА_2
		01 вересня 2017 року виконавчий комітет Запорізької міської ради за результатами проведеного конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку у м. Запоріжжі прийняв рішення № 520 «Про призначення управителів багатоквартирних будинків міста Запоріжжя», яким вирішено:
		1. Призначити управителем багатоквартирних будинків у м. Запоріжжі, згідно з додатком №1 до цього рішення, за об'єктом конкурсу (група будинків) № 1 товариство з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Мрія», ідентифікаційний код юридичної особи у єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 40413159.
		2. Призначити управителем багатоквартирних будинків у м. Запоріжжі, згідно з додатком № 2 до цього рішення, за об'єктом конкурсу (група будинків) № 2 товариство з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Місто для людей Запоріжжя», ідентифікаційний код юридичної особи у єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 41279924.
		3. Призначити управителем багатоквартирних будинків у м. Запоріжжі, згідно з додатком № 3 до цього рішення, за об'єктом конкурсу (група будинків) № 3 комунальне підприємство «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради, ідентифікаційний код юридичної особи у єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 22144952.
		4. Призначити управителем багатоквартирних будинків у м. Запоріжжі, згідно з додатком № 4 до цього рішення, за об'єктом конкурсу (група будинків) № 4 товариство з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Місто для людей Запоріжжя», ідентифікаційний код юридичної особи у єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 41279924.
		5. Департаменту правового забезпечення Запорізької міської ради спільно з департаментом з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради підготувати проект договору з надання послуг з управління багатоквартирними будинками міста Запоріжжя, що має бути укладений від імені власників багатоквартирних будинків з переможцями конкурсу уповноваженою особою виконавчого комітету Запорізької міської ради, строком на один рік, з обов'язком управителя розпочати надання послуг з управління багатоквартирними будинками з 01 листопада 2017 року.
		6. Уповноважити заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради ОСОБА_2 укласти договір з надання послуг з управління багатоквартирними будинками міста Запоріжжя від імені власників багатоквартирних будинків з переможцями конкурсу.
		7. Департаменту з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради забезпечити доведення до відома співвласників багатоквартирних будинків інформації про управителя, з яким укладено договір, шляхом розміщення на офіційному веб-сайті Запорізької міської влади та в кожному конкретному будинку (на прибудинковій території), зокрема на інформаційних стендах у під'їздах будинків та біля них, відповідного оголошення, що має містити інформацію про повне найменування управителя, його контактні телефони, номер та дату укладення договору, ціну послуги.
		8. Комунальному підприємству «Наше місто» Запорізької міської ради до 31 жовтня 2017 року здійснити всі необхідні дії щодо передачі багатоквартирних будинків в управління управителям, призначеним цим рішенням, в порядку передбаченому правилами управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 2 лютого 2009 року № 13.
		9. Контроль за виконанням цього рішення покласти на заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради ОСОБА_2
		Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що виконавчий комітет Запорізької міської ради, приймаючи рішення № 389 від 19.07.2017 року «Про затвердження конкурсної документації для проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирних будинків м. Запоріжжя та внесення змін до складу конкурсної комісії» та № 520 від 01.09.2017 року «Про проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирних будинків м. Запоріжжя»), діяв на підставі та у межах повноважень, наданих законами України. Вказані рішення   відповідача, як суб'єкта владних повноважень, є законними та прийнятими у відповідності до вимог ч. 2 ст.   19 Конституції України, ч. 2 ст.   2 КАС України.
		Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
		Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Повноваження органів місцевого самоврядування та їх виконавчих органів визначаються, зокрема, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні».
		Абзацом 11 частини першої статі 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що виконавчі органи рад - це органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.
		Частиною першою статті 11 цього ж Закону передбачено, що виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
		Виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради може розглядати і вирішувати питання, віднесені цим Законом до відання виконавчих органів ради (частина перша статті 52 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
		Підпунктами 1, 2 пункту «б» частини першої статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв'язку віднесено: здійснення заходів щодо розширення та вдосконалення мережі підприємств житлово-комунального господарства, торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування, розвитку транспорту і зв'язку та здійснення відповідно до законодавства контролю за належною експлуатацією та організацією обслуговування населення підприємствами житлово-комунального господарства тощо.
		Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначає Закон України «Про житлово-комунальні послуги».
		Статтею 7 цього Закону визначено, що до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить:
		1) затвердження та реалізація місцевих програм у сфері житлово-комунального господарства, участь у розробленні та реалізації відповідних державних і регіональних програм;
		2) встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону;
		3) затвердження норм споживання та якості житлово-комунальних послуг, контроль за їх дотриманням та ін.
		Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що виконавчі органи мають повноваження щодо прийняття рішень у сфері житлово-комунального господарства, зокрема, й здійснювати регулювання умов та якості надання житлово-комунальних послуг населенню на відповідній території.
		Відповідно до абзацу першого пункту 5 статті 13 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» у разі, якщо протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом співвласники багатоквартирного будинку, в якому не створено об'єднання співвласників, не прийняли рішення про форму управління багатоквартирним будинком, управління таким будинком здійснюється управителем, який призначається на конкурсних засадах виконавчим органом місцевої ради, на території якої розташований багатоквартирний будинок.
		Згідно з частиною шостою статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради.
		Отже, виходячи з аналізу зазначених норм права вбачається, що виконавчий комітет Запорізької міської ради приймаючи оскаржені рішення від 19 липня 2017 року № 389 «Про затвердження конкурсної документації для проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирних будинків міста Запоріжжя та внесення змін до складу конкурсної комісії» та від 01 вересня 2017 року № 520 «Про призначення управителів багатоквартирних будинків міста Запоріжжя»  діяв у межах повноважень наданих  законами України.
		Зазначений правовий висновок знайшов своє підтвердження також у постанові Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2018 року (справа № 335/12370/17 (2-а/335/563/2017), яка залишена без змін постановою Верховного Суду від19 червня 2018 року.
		З листа вих. № 8708/0/20-17 від 05.10.2017 року, Державна регуляторна служба України розглянувши рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 19 липня 2017 року № 389 «Про затвердження конкурсної документації для проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирних будинків м. Запоріжжя та внесення змін до складу конкурсної комісії» на предмет віднесення цього рішення до категорії регуляторних актів, повідомила, що з врахуванням статті 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» вищезазначене рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради містить норми регуляторного характеру, а його прийняття потребувало реалізації передбачених цим Законом процедур.
		В той же час з листа Управління внутрішньої політики, преси та інформації Запорізької міської ради від 26.01.2018 року № 267/01-17 вбачається, що проект рішення № 389 «Про затвердження конкурсної документації для проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирних будинків м. Запоріжжя та внесення змін до складу конкурсної комісії» був оприлюднений на сайті Запорізької міської влади в розділі «Офіційно» на сторінці «Проекти рішень виконкому» 16.06.2017 року.
		Відповідно до листа Державної регуляторної служби України вих. № 1514/0/20-18 від 15.02.2018 року, якщо проект рішення був розміщений на офіційному сайті Запорізької міської ради не менше одного місяця до прийняття рішення, зацікавлені особи мали можливість ознайомитися із його повним текстом та надати свої коментарі та пропозиції на офіційну адресу Запорізької міської ради або її виконавчого комітету. За умови дотримання вищезазначених чинників, процедура оприлюднення проекту рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 19.07.2017 року № 389 може вважатися такою, що була спрямована на реалізацію принципу прозорості та врахування громадської думки. 
		Тобто проект рішення № 389 від 19 липня 2017 року був оприлюднений в установленому чинним законодавством порядку, коментарі чи зауваження на проект даного рішення не надійшли, процедура прийняття рішення не порушена, що також підтверджується висновками постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2018 року (справа № 335/12370/17 (2-а/335/563/2017), яка залишена без змін постановою Верховного Суду від19 червня 2018 року.
		Зазначені обставини справи  спростовують доводи апеляційної скарги позивача про те, що вказане рішення  було прийнято без дотримання   процедури оприлюднення в установленому порядку та без попереднього його обговорення і отримання громадської думки та проведення  аналізу регуляторного впливу.
		Крім того доводи апеляційної скарги Державної регуляторної служби України також не можуть братися колегією суддів до уваги, оскільки ці обставини були предметом розгляду у справі  № 335/12370/17 (2-а/335/563/2017) та їм була надана належна оцінка судом апеляційної інстанції з якими погодися Верховний Суд. Зокрема колегія суддів зазначає, що ані дискреційні функції Державної регуляторної служби України, ані факт необхідності  проведення експертизи регуляторних актів органів місцевого самоврядування не впливає на змість оскарженого судового рішення та не є предметом спору у даній справі.
		Щодо порушення норм Закону України Закону України «Про захист економічної конкуренції» при прийнятті віповідачем оскаржених рішень  та на які посилається позивач в апеляційній скарзі колегія суддів приходить до наступного.
		Так дійсно Запорізьким обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України встановлено, що положення Конкурсної документації, затвердженої рішенням виконкому №389;
		- встановлюють завищені вимоги до господарської діяльності підприємців (зокрема: наявність статутного/складеного капіталу учасника конкурсу у розмірі не менш ніж два мільйони гривень; відсутність кредиторської заборгованості перед постачальниками строком більше 45 календарних днів) (пункт 9 Конкурсної документації),
		- не забезпечують об'єктивного оцінювання конкурсних пропозицій Учасників Конкурсу (з урахуванням відомостей щодо суб'єктів господарювання, пов'язаних відносинами контролю господарської діяльності з Учасником; відсутність алгоритму (методики) оцінювання пропозицій учасників конкурсу по критеріях: «забезпеченість матеріально-технічною базою», «наявність персоналу», «фінансова спроможність», «досвід роботи») (пункти 7, 9 Конкурсної документації).
		Такі дії Виконкому сприяли окремим суб'єктам господарювання у здійсненні діяльності на ринку управління групою будинків міста Запоріжжя, в яких не створено об'єднань співвласників багатоквартирних будинків, співвласники яких не прийняли рішення про форму управління багатоквартирним будинком, та створили бар'єри для входження в цей сегмент ринку з управління багатоквартирним будинком іншим суб'єктам господарювання, що призвело до спотворення конкуренції.
		Застосування принципів конкуренції, як вирішального фактора розвитку ринкової економіки для органів виконавчої влади і місцевого самоврядування полягає у встановленні прозорих процедур проведення конкурсів, тендерів, з залученням якомога більшого кола учасників. На виконання цього завдання мають бути спрямовані дії та рішення всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування.
		Враховуючи встановлені обставини, 23.05.2018   адміністративною колегією Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийнято рішення № 10-рш, яким:
		- визнано, дії виконавчого комітету Запорізької міської ради, які полягають у затвердженні рішенням від 19.07.2017 № 389 Конкурсної документації для проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирних будинків міста Запоріжжя, положення якої (пункти 7, 9 Конкурсної документації) встановлюють завищені вимоги до господарської діяльності підприємців (зокрема: наявність статутного/складеного капіталу учасника конкурсу у розмірі не менш ніж два мільйони гривень; відсутність кредиторської заборгованості перед постачальниками строком більше 45 календарних днів), не забезпечують об'єктивного оцінювання конкурсних пропозицій Учасників Конкурсу (зокрема, відсутність алгоритму (методики) оцінювання пропозицій учасників конкурсу по критеріях: «забезпеченість матеріально-технічною базою», «наявність персоналу», «фінансова спроможність», «досвід роботи», оцінювання з урахуванням відомостей щодо суб'єктів господарювання, пов'язаних відносинами контролю господарської діяльності з Учасником;), порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 3 статті 50, частиною першою статті 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних дій органів місцевого самоврядування, що призвели до спотворення конкуренції на ринку управління групою будинків міста Запоріжжя, в яких не створено об'єднань співвласників багатоквартирних будинків, співвласники яких не прийняли рішення про форму управління багатоквартирним будинком;
		- зобов'язано виконавчий комітет Запорізької міської ради припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначене у пункті 1 рішення, шляхом вжиття заходів щодо: затвердження нової Конкурсної документації для проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирних будинків міста Запоріжжя (положення якої мають відповідати вимогам законодавства про захист економічної конкуренції),   розроблення алгоритму (методики) оцінювання пропозицій учасників конкурсу по критеріях «забезпеченість матеріально-технічною базою», «наявність персоналу», «фінансова спроможність», «досвід роботи») та проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирних будинків міста Запоріжжя згідно з цією конкурсною документацією.
		За результатом оскарження в судовому порядку рішення Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 23.05.2018 № 10-рш, рішенням господарського суду Запорізької області від 30 листопада 2018 року у справі  № 908/1370/18 було відмовлено  виконавчому комітету Запорізької міської ради у визнанні недійсним вказаного рішення.
		Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
		Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є  справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
		Статтею 5 КАС України встановлено право на звернення до суду та способи судового захисту і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
		Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини 2 статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 (справа щодо оскарження бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо заяв про злочини) зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина 2 статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
		Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини 3 статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту. Конституційний Суд України у своїх рішеннях послідовно підкреслював значущість положень статті 55 Конституції України щодо захисту кожним у судовому порядку своїх прав і свобод від будь-яких рішень, дій чи бездіяльності органів влади, посадових і службових осіб, а також стосовно неможливості відмови у правосудді.
		Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.
		Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин 1, 2 статті 55 Конституції України, статтей 2, 5 КАС України.
		Таким чином судовому захисту підлягають порушені права, свободи та інтереси, належні безпосередньо заявникам.
		У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 01.12.2004 №18-рп/2004 дав визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес» який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «право"» (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом.
		Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «право» має один і той же зміст.
		Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
		Право на судовий захист не є абсолютним. Звертаючись до суду з позовом щодо законності правового акта суб'єкта владних повноважень та дій, спрямованих на прийняття такого акта, позивач також повинен пояснити, які правові наслідки безпосередньо для нього породжує оскаржене рішення суб'єкта владних повноважень та дії/бездіяльність, які передують його прийняттю. Захисту у порядку адміністративного судочинства підлягають порушені права особи у публічно-правових відносинах, у яких відповідач реалізовує владні управлінські функції стосовно заявника.
		Порушення положень Закону України «Про захист економічної конкуренції»  рішенням  від 19.07.2017 № 389 про які зазначається у рішенні Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 23.05.2018 № 10-рш  та на які наголошується в апеляційній скарзі позивача, жодним чином не порушують прав, свобод та законних інтересів останнього.
		Крім того правова оцінка порушення законодавства про захист економічної конкуренції була надана  рішенням господарського суду Запорізької області від 30 листопада 2018 року у справі  № 908/1370/18.
		Враховуючи, що оскаржуваним рішеннями права позивача не порушені, свідчить про правомірність висновків суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних  вимог  ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування рішень  виконавчого комітету Запорізької міської ради від 19 липня 2017 року № 389 «Про затвердження конкурсної документації для проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирних будинків міста Запоріжжя та внесення змін до складу конкурсної комісії» та  від 01 вересня 2017 року № 520 «Про призначення управителів багатоквартирних будинків міста Запоріжжя».
		Відповідно до положень ч.1   ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України   суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Внаслідок вказаного, аналізуючи вищенаведені норми   закону   та встановлені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог.
		Згідно з частиною 2   статті 74 КАС України   обставини, які за   законом   повинні бути       підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими       засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
		Частиною 1   ст. 77 КАС України   передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
		Таким чином, обставини встановлені судом першої інстанції та перевірені апеляційним судом, апелянтами не спростовано, внаслідок чого, всі наведені в апеляціних скаргах доводи не заслуговують уваги, оскільки не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.
		На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв  рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для його скасування.
		Керуючись п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322 КАС України, суд, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Державної регуляторної служби України - залишити без задоволення.
		Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 03 жовтня 2018 року - залишити без змін.
		Постанова  набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів  з дня складення в повному обсязі.
		В повному обсязі постанова  складена 23 січня 2019 року.
		 
		 
		   
		Головуючий - суддя                                                                      Д.В. Чепурнов 
		 
		                               суддя                                                                      С.В. Сафронова 
		 
		                               суддя                                                                      В.В. Мельник

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...