Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/14902/14-а : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації державної політики у сфері економіки, зокрема зі спорів щодо:; управління об'єктами державної (комунальної) власності, у тому числі про передачу об'єктів права державної та комунальної власності; здійснення державних закупівель.
Надіслано для оприлюднення: 30.01.2019. Зареєстровано: 31.01.2019. Забезпечено надання загального доступу: 04.02.2019.
Дата набрання законної сили: 29.01.2019
Номер судового провадження: А/855/8686/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 761/14902/14-а                                                                    Суддя (судді) першої інстанції: Шрамко Ю.Т.
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		  29 січня 2019 року                                                                                            м. Київ
		          
		Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
		 
		Судді-доповідача                                Файдюка В.В.
		суддів:                                                  Мєзєнцева Є.І.
		                                                            Чаку Є.В.
		при секретарі:                                             Марчук О.О.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_7 до Київської міської державної адміністрації, Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлобуд-1», треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9, третя особа із самостійними вимогами ОСОБА_6 про визнання протиправним та скасування розпорядження №579 від 10 квітня 2012 року, визнання дій протиправними, -
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		ОСОБА_7 (далі - позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської міської державної адміністрації, (далі - відповідач-1), Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, (далі - відповідач-2), Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлобуд-1», (далі - відповідач-3) за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_6, з урахуванням уточнених позовних вимог, про визнання недійсним (таким, що не підлягає застосуванню) розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 квітня 2012 року № 579 «Про встановлення тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій для виконавців цих послуг».
		Позов обґрунтовано тим, що відповідачами порушено процедуру проведення громадських слухань щодо тарифів на послуги з утримання будинку, споруд та прибудинкових територій в м. Києві, оскаржене розпорядження підписано неуповноваженою особою, видано не у формі рішення та з перевищенням повноважень. Крім того, розпорядження зареєстровано територіальним органом юстиції з порушенням порядку, встановленим постановою Кабінету Міністрів України № 731 від 28 грудня 1992 року та без проведення правової експертизи, а станом на 10 грудня 2012 року акти органів місцевого самоврядування не підлягали державній реєстрації. Розпорядження не пройшло процедуру, встановлену для регуляторних актів відповідно до Закону України «Про засади державної регуляторної політики в сфері господарської діяльності», до розпорядження включено положення про сплату послуг КП «ГІОЦ», яке не є виконавцем житлово-комунальних послуг.
		Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 жовтня 2017 року в задоволенні даного адміністративного позову - відмовлено.
		Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати оскаржувану постанову суду та ухвалити нову, якою задовольнити позов в повному обсязі.
		Згідно ч. 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
		Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
		Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 квітня 2012 року № 579 «Про встановлення тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій для виконавців цих послуг» затверджено Тарифи та структура тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надаються виконавцями цих послуг по кожному будинку окремо, для здійснення розрахунків із споживачами в залежності від оплати останніми не пізніше або після 20 числа місяця, що настає за розрахунковим. Зазначене розпорядження зареєстровано в Головному управлінні юстиції у місті Києві 25 квітня 2012 року за № 26/943.
		Зазначеним розпорядженням визначено суб'єктів господарювання, які надають певні послуги, адреси надання послуг (назва вулиць, проспектів, провулків та ін. та номера будинків), перелік послуг, структура тарифу у грн. за 1 кв. м загальної площі квартири за місяць в залежності від виду послуги, оплата послуг в залежності від тарифу та числа місяця, тарифи на обслуговування і ремонт одного квартирного засобу тощо. Зокрема, розпорядженням затверджено тарифи за адресою квартири позивача - АДРЕСА_1.
		Не погоджуючись з таким Розпорядженням відповідача, вважаючи його протиправним, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом, його також підтримала третя особа із самостійними вимогами.
		Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що в діях відповідачів відсутні ознаки протиправності, оскаржуване рішення не порушує прав позивача та третіх осіб.
		Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
		Відповідно до ч.1 статті 118 Конституції України Виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації.
		У частині 2 статті 118 та частині 2 статті 140 Конституції України встановлено, що особливості здійснення виконавчої влади і місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі, які відповідно до частини третьої статті 133 Конституції України мають спеціальний статус, визначаються окремими законами України, і до прийняття таких законів виконавчу владу в цих містах здійснюють відповідні державні адміністрації (пункт 10 розділу XV «Перехідні положення»).
		Отже, Конституція України уповноважила визначити законом, якими мають бути особливості здійснення виконавчої влади і місцевого самоврядування в місті Києві порівняно із загальним порядком здійснення виконавчої влади в областях і районах та із загальним порядком здійснення місцевого самоврядування в інших, ніж міста Київ та Севастополь, населених пунктах.
		Відповідно до норм статей статті 14, 16 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» № 401 однією з особливостей здійснення виконавчої влади і місцевого самоврядування в місті Києві є зосередження у Київській міській державній адміністрації функцій у сферах виконавчої влади і місцевого самоврядування. Безпосередньо функції у сфері виконавчої влади реалізуються спеціально уповноваженими посадовими особами Київської міської державної адміністрації. Функції місцевого самоврядування здійснюють посадові особи, зокрема заступники Київського міського голови з питань здійснення самоврядних повноважень тощо.
		При здійсненні повноважень у сфері виконавчої влади Київська міська державна адміністрація є підзвітною та підконтрольною Кабінету Міністрів України. При здійсненні повноважень місцевого самоврядування Київська міська державна адміністрація як виконавчий орган є підконтрольною, підзвітною і відповідальною перед Київською міською радою (ч.7 статті 118 Конституції України, ч.2 статті 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
		Крім того, у рішення Конституційного Суду України у справі № 1-45/2003   (справа про особливості здійснення виконавчої влади та місцевого самоврядування у місті Києві) від 25 грудня 2003 року Суд зазначив, що Київська міська державна адміністрація є єдиним в організаційному відношенні органом, який виконує функції виконавчого органу Київської міської ради та паралельно функції місцевого органу виконавчої влади. З питань, віднесених до відання місцевого самоврядування, цей орган підзвітний і підконтрольний Київській міській раді, а з питань здійснення повноважень у сфері виконавчої влади - Кабінету Міністрів України.
		Так, Указом Президента України від 16 листопада 2010 року № 1038/2010 О.Попова призначено головою Київської міської державної адміністрації, тому, як вірно було встановлено судом першої інстанції, зауваження позивача та третіх осіб щодо підписання спірного розпорядження неуповноваженою особою судом не є обґрунтованими.
		Згідно п.2 ч.1 статті 28 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг), транспортні та інші послуги.
		Закон України від 24 червня 2004 року № 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон № 1875, в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.
		Відповідно до п.2 ч.1 статті 7 цього Закону до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.
		Згідно ч.2 статті 14 Закону № 1875 ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.
		Отже з наведених норм законодавства вбачається, що повноваження відповідача-1 щодо формування та затвердження цін/тарифів на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій є виключною компетенцією відповідних уповноважених органів, якими в даному випадку є місцеві державні адміністрації.
		Відповідно, судом першої інстанції вірно було зазначено, що оскільки Київська міська державна адміністрація є єдиним в організаційному відношенні органом, який виконує функції виконавчого органу Київської міської ради та паралельно функції місцевого органу виконавчої влади, враховуючи, покладення обов'язку щодо визначення цін і тарифів на житлово-комунальні послуги на органи місцевого самоврядування, то до повноважень саме КМДА як виконавчого органу Київської міської ради віднесено повноваження встановлювати ціни\тарифи на житлово-комунальні послуги, тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
		Щодо питання форми спірного рішення, то суд в оскаржуваному рішенні також дійшов висновку про дотримання приписів чинного законодавства, оскільки відповідно до статті 6 Закону України від 09 квітня 1999 року № 586-XIV «Про місцеві державні адміністрації» на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, щорічного послання Президента України до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники структурних підрозділів - накази.
		Відповідно до статті 39 Закону України від 09 квітня 1999 року № 586-XIV «Про місцеві державні адміністрації» голови місцевих державних адміністрацій: очолюють відповідні місцеві державні адміністрації, здійснюють керівництво їх діяльністю, несуть відповідальність за виконання покладених на місцеві державні адміністрації завдань і за здійснення ними своїх повноважень; представляють відповідні місцеві державні адміністрації у відносинах з іншими державними органами та органами місцевого самоврядування, політичними партіями, громадськими і релігійними організаціями, підприємствами, установами та організаціями, громадянами та іншими особами як в Україні, так і за її межами; призначають на посади та звільняють з посад своїх заступників, керівників структурних підрозділів відповідно до статей 10 та 11 цього Закону; призначають на посади та звільняють з посад керівників апаратів місцевих державних адміністрацій та керівників структурних підрозділів апаратів місцевих державних адміністрацій; затверджують положення про апарат місцевої державної адміністрації та положення про її структурні підрозділи; укладають та розривають контракти з керівниками підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління відповідної місцевої державної адміністрації, або уповноважують на це своїх заступників; погоджують у встановленому порядку призначення на посади та звільнення з посад керівників не підпорядкованих підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління органів виконавчої влади вищого рівня, крім керівників установ, підприємств і організацій Збройних Сил та інших військових формувань України, Міністерства внутрішніх справ України; в межах затверджених бюджетів виступають розпорядниками коштів відповідних державних адміністрацій, використовуючи їх лише за цільовим призначенням; регулярно інформують населення про стан виконання повноважень, покладених на місцеву державну адміністрацію; утворюють для сприяння здійсненню повноважень місцевих державних адміністрацій консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи, служби та комісії, члени яких виконують свої функції на громадських засадах, а також визначають їх завдання, функції та персональний склад; здійснюють інші функції, передбачені Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, органів виконавчої влади вищого рівня.
		Згідно ч.1 статті 41 цього Закону голови місцевих державних адміністрацій видають розпорядження одноособово і несуть за них відповідальність згідно із законодавством.
		Таким чином, до виключних повноважень голови Київської міської державної адміністрації відноситься видання розпоряджень в межах повноважень з організації діяльності органу.
		При цьому, згідно пунктів 57-58 Регламенту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 29 жовтня 2002 року № 1970 розпорядження, що стосуються прав та обов'язків громадян або мають загальний характер, доводяться до відома населення управлінням преси та інформації і набирають чинності з моменту їх оприлюднення, якщо самими розпорядженнями не встановлено пізніший термін введення їх у дію.
		Розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), видані на виконання функцій державної виконавчої влади та функцій органу місцевого самоврядування, що носять нормативно-правовий характер, зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, подаються на державну реєстрацію до Головного управління юстиції у м. Києві у п'ятиденний термін після їх видання і набирають чинності з моменту їх реєстрації, якщо самими розпорядженнями не встановлено пізніший термін введення їх у дію.
		Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, оскаржуване Розпорядження № 579 від 10 квітня 2012 року «Про встановлення тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій для виконавців цих послуг» опубліковано в газеті «Хрещатик», 2012, 05, № 64 та зареєстровано територіальним органом юстиції 25 квітня 2012 року за № 26/943.
		Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року № 731 «Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та acquis communautaire, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.
		Державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер.
		Разом з нормативно-правовим актом до органу державної реєстрації подаються, зокрема:
		а) обґрунтування підстав для видання нормативно-правового акта чи окремих його норм;
		б) відомості про чинні акти з цього питання, інформація про строки приведення їх у відповідність з нормативно-правовим актом, поданим на державну реєстрацію, а також про акти, що втрачають чинність у зв'язку з прийняттям цього акта;
		г) оригінал та дві копії рішення Мінекономрозвитку про погодження проекту регуляторного акта чи оригінал та дві копії рішення апеляційної регуляторної комісії про задоволення скарги головного розробника проекту регуляторного акта щодо відмови у погодженні проекту регуляторного акта (для регуляторних актів);
		ґ) довідка щодо відповідності нормативно-правового акта aquis communautaire за формою, визначеною в додатку 1 до Регламенту Кабінету Міністрів України, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 р. N 950 (Офіційний вісник України, 2007 р., N 54, ст. 2180).
		Державна реєстрація нормативно-правового акта проводиться протягом 15 робочих днів з дня, наступного після надходження його до органу державної реєстрації, з дотриманням вимог, передбачених пунктами 8, 9 цього Положення.
		У разі потреби (необхідність проведення аналізу нормативно-правового акту із залученням експертів, вивчення значної кількості актів чинного законодавства тощо) ці терміни можуть бути продовжені керівником органу державної реєстрації, але не більш як на 10 робочих днів, про що повідомляється орган, який надіслав нормативно-правовий акт на державну реєстрацію.
		Мін'юст та його управління на місцях мають право залучати вчених, спеціалістів органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій (за погодженням з їх керівниками) для проведення аналізу нормативно-правового акта, поданого на державну реєстрацію.
		Відповідно до пункту 12 наведеної постанови, у разі, коли нормативно-правовий акт відповідає вимогам, зазначеним у цьому Положенні, орган державної реєстрації приймає рішення про державну реєстрацію нормативно-правового акта за встановленою Мін'юстом формою, заносить його до державного реєстру та на оригіналі акта робить напис встановленого зразка про дату державної реєстрації і номер акта згідно з державним реєстром (додатки 1 і 2).
		Оскільки спірне розпорядження було зареєстровано Головним територіальним управління юстиції у м. Києві 25 квітня 2012 року за № 26/943, то це свідчить про дотримання стандартів прийняття спірного розпорядження.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) затверджено Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (далі - Порядок), згідно якого визначено механізм формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і поширюється на суб'єктів господарювання всіх форм власності, які надають послуги, суб'єктів господарювання всіх форм власності, що спеціалізуються на виконанні окремих послуг, на умовах субпідрядних договорів з виконавцями, органи місцевого самоврядування, власників, орендарів житлових будинків (гуртожитків), власників (наймачів) квартир (житлових приміщень у гуртожитках), власників нежитлових приміщень у житлових будинках (гуртожитках).
		Згідно наведеного Порядку, тариф на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій - це вартість надання таких послуг, розрахована на основі економічно обґрунтованих планованих (нормативних) витрат з урахуванням планового прибутку та податку на додану вартість.
		Тариф на послуги розраховується окремо за кожним будинком залежно від запланованих кількісних показників послуг, що фактично повинні надаватися для забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинків і споруд та прибудинкових територій з урахуванням переліку послуг згідно з додатком до цього Порядку.
		З власниками (наймачами) квартир (житлових приміщень у гуртожитку) та власниками, орендарями нежитлових приміщень у житловому будинку (гуртожитку) укладається договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
		Послуги надаються з урахуванням встановленого рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг. Копія такого рішення є невід'ємною частиною договору про надання послуг.
		Слід зазначити, що з норм наведеної постанови не вбачається обов'язку щодо проведення громадських слухань при встановленні/зміні тарифів, відтак доводи скаржників щодо громадських слухань є необґрунтованими.
		Отже, не відповідає дійсності твердження апелянта ОСОБА_12 про те, що Тариф по будинку був сформований на підставі недійсного протоколу громадських слухань та проігнорованого рішення учасника громадських слухань по будинку № 16-Д по пр-ту Героїв Сталінграда.
		Насправді ж затверджений 10 квітня 2012 року Тариф був сформований відповідно до визначеного Постановою КМУ № 869 Порядку, який не передбачав інформування споживачів шляхом проведення громадських слухань. Так, з прийняттям Постанови КМУ № 869, Наказом Мінжитлокомунгоспу від 14 листопада 2011 року № 288 було скасовано Методичні рекомендації щодо порядку організації та проведення громадських слухань для доведення розрахунку тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території.
		Окремо слід зазначити, що оскаржуване Розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 квітня 2012 року № 579 «Про встановлення тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій для виконавців цих послуг» визначає тарифи для суб'єктів господарювання, які надають певні послуги населенню.
		Натомість, позивач та треті особи є споживачами таких послуг, а не їх виконавцями. З приводу порушень Відповідачем-3 прав чи охоронюваних законом інтересів позивача чи третіх осіб, останніми позовних вимог не заявлялось, судом першої інстанції не досліджувалось.
		Отже, апелянтами в суді першої інстанції не було доведено порушення їх прав, свобод чи охоронюваних законом інтересів оскаржуваним Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 квітня 2012 року № 579.
		На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що спірне розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 квітня 2012 року № 579 «Про встановлення тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій для виконавців цих послуг» прийняте у межах повноважень та скасуванню не підлягає.
		На думку колегії суддів, відповідачем доведено правомірність своєї поведінки з урахуванням вимог, встановлених ч.2 статті 19 Конституції України та ч.2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов задоволенню не підлягає.
		Решта доводів апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не стосуються рішення суду, не ґрунтуються на законі та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.
		Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
		Таким чином, правомірним є висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні даного адміністративного позову.
		Отже при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування
		За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331  КАС України суд,
		 
		ПОСТАНОВИВ :
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
		Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 жовтня 2017 року - залишити без змін. 
		Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 статті 328 КАС України.
		 
		Головуючий суддя:                                                                      Файдюк В.В.
		                     
		                     Судді:                                                                       Мєзєнцев Є.І.
		                                                                                                    
		                                                                                                    Чаку Є.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...