Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 464/1470/17 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема зі спорів щодо:; дорожнього руху; транспорту та перевезення пасажирів; дорожнього руху.
Надіслано для оприлюднення: 31.01.2019. Зареєстровано: 01.02.2019. Забезпечено надання загального доступу: 01.02.2019.
Дата набрання законної сили: 30.01.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		30 січня 2019 року 
		Київ
		справа № 464/1470/17
		провадження № К/9901/23044/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого - Смоковича М. І.,
		суддів: Білоуса О. В., Шарапа В. М.,
		розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 464/1470/17
		за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у місті Львові Департаменту патрульної поліції про скасування постанови, провадження у якій відкрито
		за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сихівського районного суду міста Львова від 12 липня 2017 року (суддя Борачок М. В.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2017 року (судді Затолочний В. С., Запотічний І. І., Кузьмич С. М.),
		І. Суть спору
		1. В лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції у місті Львові Департаменту патрульної поліції (далі - УПП), в якому просить скасувати постанову про адміністративне правопорушення серії АР №562874 від 16 лютого 2017 року. 
		2. Свої вимоги обґрунтовує тим, що оскарженою постановою її притягнули до адміністративної відповідальності за частиною шостою статті 121 та частиною першою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП) у зв'язку з тим, що 16 лютого 2017 року вона, будучи за кермом автомобіля, їхала вулицею І. Франка, 68 в м. Винники в темну пору доби з не достатньо освітленим номерним знаком та не пред'явила для перевірки поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. 
		3. Позивач твердить, що автомобіль, яким вона керувала, мав достатньо освітлені номерні знаки, які чітко видно з відстані 20 м. Також звертає увагу на те, що страховий поліс у неї був, але вона його не пред'явила працівникам поліції для перевірки, оскільки такий пред'являється при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортної пригоди. Окрім того зауважила, що її автомобіль був справним, в ньому не світила одна лампочка підсвітки номерного знака, проте номерний знак було чітко видно. 
		ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
		4. Відповідно до постанови у справі про адміністративне правопорушення серії АР №562874 від 16 лютого 2017 року ОСОБА_1 притягнули до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого за частиною шостою статті 121 КпАП та частиною першою статті 126 КпАП.
		5. За цією постановою, підставою для притягнення до адміністративної відповідальності було те, що 16 лютого 2017 року о 21 год. 20 хв. вона у м. Винники на вул. І.Франка, 68, керувала автомобілем марки «AUDI» в темну пору доби з неосвітленим номерним знаком та не пред'явила для перевірки поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушила пункти 2.9в та 2.1ґ Правил дорожнього руху України (далі - ПДР).
		ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
		6. Сихівський районний суд м. Львова постановою від 12 липня 2017 року позов задовольнив частково.
		7. Постанову серії АР №562874 від 16 лютого 2017 року у справі про адміністративне правопорушення в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною шостою статті 121 КпАП скасував. 
		8. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до УПП про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення серії АР №562874 від 16 лютого 2017 року в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення передбаченого частиною першою статті 126 КпАП - відмовив.
		9. Таке рішення суд першої інстанції пояснив тим, що судячи з відеозапису з нагрудних відеокамер працівників патрульної поліції, який суд переглянув в судовому засіданні, при винесенні спірної постанови інспектор поліції виходив з того, що освітлений лише однією лампочкою (за наявності двох) номерний знак, свідчить про те, що він не є достатньо освітлений.
		10. Утім, як зазначив суд першої інстанції, з того ж відеозапису видно, що після винесення спірної постанови, працівники поліції запросили двох сторонніх осіб, які з відстані 20 м визначили символи номерного знака. Інших замірів для встановлення можливості прочитати номерний знак на автомобілі позивача не проводили.
		11. Відтак суд дійшов висновку, що відповідач не довів факту порушення позивачем п. 2.9 ПДР, тому постанова серії АР №562874 від 16 лютого 2016 року у справі про адміністративне правопорушення в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною шостою статті 121 КпАП підлягає скасуванню.
		12. Водночас суд першої інстанції вважає безпідставними позовні вимоги про скасування постанови в частині притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 126 КпАП.
		13. З посиланням на статті 126, 222, 258 КпАП, статтю 32 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію», частину другу статті 16 Закону України від 30 червня 1993 року №3353-XII «Про дорожній рух», пункт 21.3 статті 21 Закону України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», пункт 2.9в та 2.1ґ ПДР суд першої інстанції ствердив, що при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов'язана мати при собі страховий поліс (сертифікат).
		14. У цій справі встановлено, що 16 лютого 2017 року о 21 год. 30 хв. у м. Винники по вул. І.Франка, 68, позивач, яка була за кермом автомобіля, на вимогу інспектора поліції не пред'явила поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. У цьому зв'язку суд першої інстанції зазначив, що в автомобілі, яким керувала позивач, не світила одна лампочка підсвітки номерного знака, що дало інспектору поліції підстави для сумніву щодо освітленості номерного знака, а тому він мав достатні підстави для зупинки цього транспортного засобу. 
		15. За наведених обставин інспектор поліції на мав право, зупинивши транспортний засіб,  вимагати в особи пред'явити документи, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи. 
		16. Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 17 серпня 2017 року залишив постанову суду першої інстанції без змін.
		IV. Касаційне оскарження 
		17. У касаційній скарзі позивач, з покликанням на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права просить скасувати їхні рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог, та ухвалити в цій частині нове, яким скасувати постанову про адміністративне правопорушення серії АР №562874 від 16 лютого 2017 року в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення передбачене частиною першою статті 126 КпАП. 
		18. Касаційну скаргу обґрунтовує, зокрема, тим, що оскільки вона не порушила ПДР, працівник патрульної поліції не мав права вимагати у неї страхового полісу. 
		V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
		19. Відповідно до статті 280 КпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		20. Відповідно до статті 251 КпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото -і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
		21. Згідно з частинами другою-четвертою статті 258 КпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. 
		22. Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.
		23. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
		24. Перелік справ про адміністративні правопорушення, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, встановлено у частині першій статті 222 КпАП, відповідно до якої органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (<…>частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, <…> частини перша, друга і четверта статті 126 <…>). 
		25. Згідно з частиною другою статті 222 КпАП від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
		26. Згідно з частиною першою статті 32 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію» поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.
		27. Відповідно до частини другої статті 16 Закону України  від 30 червня 1993 року №3353-XII «Про дорожній рух» водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
		28. Згідно з пунктом 21.3 статті 21 Закону України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов'язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред'являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті (підрозділів Національної поліції), на їх вимогу.
		29. Відповідно до пункту 2.1ґ ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, та згідно з пунктом 2.4а ПДР на вимогу працівника міліції пред'явити такий для перевірки.
		30. Частиною першою статті 126 КпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»). Відтак покликання представника позивача на ту обставину, що працівники патрульної поліції не мали повноважень розглядати справу про адміністративне правопорушення є безпідставними.
		VI. Позиція Верховного Суду
		31. У справі встановлено, що позивачку притягнули до адміністративної відповідальності за частиною шостою статті 121 КпАП та частиною першою статті 126 КпАП.
		32. Фактичною підставою для цього стало те, що в автомобілі, за кермом якого була позивач і яким вона їхала містом в темну пору доби, на думку інспектора поліції, недостатньо добре освітлювався номерний знак. У зв'язку з цим позивача зупинили для з'ясування цих обставин. 
		33. Водночас інспектор поліції, який зупинив позивача, перевірив наявність страхового поліса, якого, як встановлено у справі, ОСОБА_1 на його вимогу не надала. 
		34. Відтак щодо позивача складено спірну постанову, якою її притягнено до адміністративної відповідальності одночасно за двома статтями КпАП. 
		35. На підставі досліджених в судовому засіданні доказів суди попередніх інстанцій з'ясували, що підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною шостою статті 121 КпАП не було з огляду на відсутність складу цього правопорушення. Зокрема суди зазначили про те, що номерний знак позивача був видимий і те, що з технічних причин не горіла одна з лампочок, призначених для підсвічування номерного знака, не доводить того, що номерного знака не було видно. Більш того, суди попередній інстанцій встановили, що номерний знак позивача було достатньо добре видно на відстані 20 м, тож притягнення до адміністративної відповідальності за таких обставин було неправомірним.
		36. Водночас, відсутність підстав для притягнення до адміністративної відповідальності за частиною шостою статті 121 КпАП (за описаних обставин) ще не є достатньою підставою вважати, що не було підстав і для притягнення до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 126 КпАП.
		37. Наявність договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності працівник патрульної поліції перевірив під час того, як зупинив позивача для з'ясування обставин, про які зазначено вище, і до адміністративної відповідальності за відсутність/ненадання страхового поліса притягнув її одночасно з притягненням до адміністративної відповідальності за частиною шостою статті 121 КпАП. 
		38. Тобто, інспектор патрульної поліції мав обґрунтовані підстави зупинити автомобіль позивача (не для перевірки поліса страхування) і оскільки він дійшов висновку про наявність підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, то, відповідно, правомірно вимагав в позивача пред'явити документи, що посвідчують наявність договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Те, що позивач не погоджується з поставленим їй з провину порушенням ПДР (через погану видимість номерного знака) не звільняє її від обов'язку виконати вимоги посадової особи поліції щодо перевірки документів. 
		39. З огляду на наведене, хоча в суди попередніх інстанцій дійшли висновку про неправомірність оскарженої постанови в частині притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною шостою статті 121 КпАП, це не дає достатніх підстав для висновку, що притягнення її до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 126 КпАП теж було неправомірним. 
		40. З приводу доводів позивача про те, що інспектор патрульної поліції не мав права зупиняти її транспорт і перевіряти документи, то такі необґрунтовані. З 09 грудня 2015 року набрав чинності Закон України від 10 листопада 2015 року № 766-VIII, яким внесено зміни, зокрема, до пункту 21.2 статті 21 від 01 липня 200 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». За змістом вказаної статті (з урахуванням внесених змін), контроль за наявністю договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється відповідним підрозділом Національної поліції. 
		41. Переглянувши оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій в межах, визначених статтями 341, 349 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), колегія суддів дійшла висновку, що в обсязі встановлених в цій справі фактичних обставин висновки судів ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального і процесуального права.
		42. Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		VII. Судові витрати
		43. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
		Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		п о с т а н о в и в :
		1.          Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. 
		2. Постанову Сихівського районного суду міста Львова від 12 липня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2017 року в цій справі залишити без змін. 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. 
		 
		Головуючий                                                                                М. І. Смокович 
		Судді                                                                                          О. В. Білоус
		                                                                                В. М. Шарапа

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...