Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 805/4523/16-а : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з відносин публічної служби, зокрема справи щодо:; звільнення з публічної служби.
Надіслано для оприлюднення: 31.01.2019. Зареєстровано: 01.02.2019. Забезпечено надання загального доступу: 01.02.2019.
Дата набрання законної сили: 30.01.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		30 січня 2019 року 
		Київ
		справа № 805/4523/16-а
		провадження №№ К/9901/20506/18, К/9901/20508/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого - Смоковича М. І.,
		суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т. Г.,
		розглянув у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу № 805/4523/16-а
		за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Авдіївського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, за участю третьої особи - Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області, про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
		за касаційними скаргами ОСОБА_1 та Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2017 року, прийняту у складі головуючого судді Волгіної Н. П., та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2017 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Гаврищук Т. Г., суддів: Блохіна  А. А., Сухарька М. Г.,
		І. Суть спору
		1. У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувсь до суду з адміністративним позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (далі - ГУМВС України в Донецькій області), Авдіївського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (далі - Авдіївський МВ ГУМВС України в Донецькій області), за участю третьої особи - Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області (далі - ГУ ДКС України в Донецькій області), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог просив:
		   1.1. стягнути з Авдіївського МВ ГУМВС України в Донецькій області на користь позивача невиплачену частку грошової допомоги при звільненні в розмірі 2501,68 грн.;
		   1.2. зобов'язати ГУМВС України в Донецькій області, Авдіївський МВ ГУМВС України в Донецькій області нарахувати та виплатити позивачу винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 01 листопада 2014 року по 20 серпня 2015 року (за винятком сплаченої винагороди за грудень 2014 року та січень 2015 року в сумі 10 327,32 грн.) та надати оновлений розрахунок до ГУПФУ в Донецькій області для подальшого перерахунку та виплати пенсії;
		   1.3. стягнути з Авдіївського МВ ГУМВС України в Донецькій області на користь позивача суму середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку у відповідності до вимог статті 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) в сумі 25432,45 грн. за 95 днів затримки розрахунку при звільненні;
		   1.4. зобов'язати Авдіївський МВ ГУМВС України в Донецькій області надати до ГУПФУ в Донецькій області для подальшого перерахунку та виплати останньому пенсії оновлений грошовий атестат позивача та довідку про щомісячні види додаткового грошового забезпечення позивача (особисті) за період з 01 серпня 2013 року до 31 жовтня 2014 року та нарахованою винагородою за участь в АТО.
		2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що в період з 13 вересня 1994 року по 20 серпня 2015 року він проходив службу в органах внутрішніх справ на різних посадах, остання з яких - помічник начальника міського відділу з матеріального забезпечення Авдіївського МВ ГУМВС України в Донецькій області. Наказом ГУМВС України в Донецькій області від 14 серпня 2015 року № 247 о/с позивача звільнено з органів внутрішніх справ з 20 серпня 2015 року за пунктом 64 "ж" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №  114 (далі - Положення № 114), за власним бажанням.
		   2.1. Позивач вказує, що на день його звільнення ГУМВС України в Донецькій області не проведено виплати всіх сум, що належала йому при звільненні, а саме не проведено розрахунок під час звільнення позивача з органів внутрішніх справ та не виплачено винагороду за безпосередню участь а антитерористичній операції (далі - АТО) за період з 01 листопада 2014 року по 20 серпня 2015 року. Разом з цим відповідачем не виплачено вихідної допомогу при звільненні. 
		   2.2. На переконання ОСОБА_3 відповідачі несуть відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, передбачену статтями 116, 117 КЗпП України. 
		   2.3. Разом з цим зазначає, що грошова допомога була розрахована, на думку позивача, неправильно, оскільки під час її розрахунку повинно враховуватись грошове забезпечення позивача за червень - липень 2015 року в повному обсязі, однак відповідачем не взято до уваги допомогу, яка нарахована позивачу у вересні 2015 року, а також премія за липень 2015 року.  
		   2.4. Позивач наголошує, що у період з 01 листопада 2014 року по 20 серпня 2015 року був зарахований до складу сил та засобів, які беруть участь в АТО, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення АТО на території Донецької області, а відтак позивач повинен був отримати винагороду за безпосередню участь в АТО за період з 01 листопада 2014 року по 20 серпня 2015 року. Однак,  позивачу була сплачена у грудні 2015 року винагорода за участь в АТО лише за грудень 2014 року та січень 2015 року в загальному розмірі 10327,32 грн. За інші місяці позивач винагороду за участь в АТО не отримав.
		   2.5. Також зазначив, що сума винагороди за участь в АТО має бути включена до розрахунку його додаткових видів грошового забезпечення, відповідно, має бути відображена у довідці про щомісячні додаткові види грошового забезпечення ОСОБА_1, яка складається та направляється до пенсійного органу для призначення та перерахунку пенсії. Крім цього, у цій довідці мають бути відображені додаткові види грошового забезпечення позивача, які були йому нараховані за період його служби в органах МВС з 01 серпня 2013 року по 31 жовтня 2014 року.
		   2.6. Позивач наголошує, що його види додаткового грошового забезпечення були більшими, ніж зазначені відповідачами у направленій до пенсійного органу довідці, а тому зазначення у цій довідці інших відомостей (додаткових видів грошового забезпечення інших осіб) тягне за собою несприятливі для позивача наслідки, а саме нарахування йому пенсії в розмірі меншому, ніж розмір, на який позивач має право.
		   2.7. Вважаючи дії відповідача протиправними, ОСОБА_1 звернувсь до суду з метою захисту своїх законних прав.
		ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
		3. У період з 13 вересня 1994 року по 20 серпня 2015 року ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ на різних посадах, останньою з яких була помічник начальника міського відділу з матеріального забезпечення Авдіївського МВ ГУМВС України в Донецькій області.
		4. Наказом ГУМВС України в Донецькій області від 14 серпня 2015 року № 247 о/с позивача з 20 серпня 2015 року звільнено з органів внутрішніх справ у запас (із поставленням на військовий облік) згідно з пунктом 64 "ж" Положення № 114, за власним бажанням. Вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні та для виплати грошової допомоги складає 22 роки 09 місяців 00 днів, а у пільговому обчисленні - 28 років 00 місяців 28 днів.
		5. Відповідно до довідки від 12 жовтня 2016 року № 2971/12/03-2016, виданої управлінням кадрового забезпечення ГУНП в Донецькій області, витягу з наказу (по стройовій частині) першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької області та Луганської областей) від 21 жовтня 2015 року № 294, витягу з наказу (по стройовій частині) першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької області та Луганської областей) від 13 грудня 2015 року № 347, - позивач у період з 01 листопада 2014 року по 20 серпня 2015 року був зарахований до складу сил та засобів, які беруть участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на території Донецької області на підставі наказу Першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України від 21 жовтня 2015 року № 294 та наказу Першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України від 13 грудня 2015 року № 347.
		6. В довідці про щомісячні види додаткового грошового забезпечення, направленої разом із грошовим атестатом до органу Пенсійного фонду України, за період служби позивача з 01 серпня 2013 року по 31 жовтня 2014 року зазначено грошове забезпечення, розраховане з розміру середнього розрахунку грошового забезпечення за аналогічною посадою, аналогічним званням та відповідною вислугою років на підставі даних баз співробітників Донецького МУ ГУМВС України в Донецькій області. Зазначене мало місце у зв'язку із тим, що відомості стосовно щомісячного додаткового грошового забезпечення позивача за період з серпня 2013 року по жовтень 2014 року були втрачені, оскільки залишились в адмінбудівлі Горлівського МУ ГУМВС в Донецькій області, захопленої терористичним угрупуванням. 23 грудня 2015 року в м. Маріуполі відбулась нарада, під час якої було вирішено встановити середній рівень грошового забезпечення для видачі довідки про доходи для обчислення пенсії колишнього співробітника Горлівського МУ ГУМВС України в Донецькій області в розмірі середнього розрахунку грошового забезпечення за аналогічною посадою та званням та відповідною вислугою років на підставі даних бази співробітників Донецького МУ ГУМВС України в Донецькій області.
		7. Авдіївським МВ ГУМВС України в Донецькій області позивачу після його звільнення була нарахована одноразова грошова допомога, яка розрахована, виходячи з 25 % місячного грошового забезпечення позивача станом на дату звільнення, та вислуги років позивача (22 роки), розмір якої склав 29599,02 грн., яка (за відрахування утриманого військового збору в розмірі 443,99 грн.  - 1,5 % від нарахованої суми допомоги 29155,03 грн.) була перерахована на картковий рахунок позивача 02 грудня 2016 року.
		8. Крім того Авдіївським МВ нараховано та перераховано позивачу в якості винагороди за участь в АТО за грудень 2014 року (31 день) та січень 2015 року (31 день) 10602,90 грн. та 30 грудня 2015 року зарахована на картковий рахунок позивача.
		9. Відповідно до грошового атестату станом на дату звільнення позивача з посади його місячне грошове забезпечення складало: посадовий оклад 750,00 грн., оклад за спеціальне звання 130,00 грн., надбавка за вислугу років (35 %) 308,00 грн., надбавка за виконання особливо важливих завдань (50 %) 594,00 грн., премія (202%) 3599,64 грн., разом 5381,64 гривень.
		10. При цьому одноразову грошову допомогу при звільненні, яке мало місце 20 серпня 2015 року в розмірі 29599,02  грн. перераховано на картковий рахунок позивача лише 02 грудня 2015 року.
		ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
		11. Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2017 року позовні вимоги задоволено частково.
		   11.1. Стягнуто з Авдіївського МВ ГУМВС України в Донецькій області користь ОСОБА_1 середній заробіток (середнє грошове забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 25462,79 гривень.
		   11.2. Зобов'язано ГУМВС України в Донецькій області та Авдіївський МВ ГУМВС України в Донецькій області підготувати та надати до ГУПФУ в Донецькій області оновлену довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення позивача, подання якої передбачено для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", за період з 01 серпня 2013 року по 31 жовтня 2014 року, зазначивши при цьому у цій довідці додаткові види грошового забезпечення ОСОБА_1 за липень та жовтень 2014 року, розраховані, виходячи із розміру його грошового забезпечення за ці місяці (5853,80 грн. та 4907,79 грн. відповідно), а також із зазначенням у цій довідці винагороди позивача за участь в АТО, нарахованої та сплаченої позивачу у грудні 2015 року в розмірі 10603,00 гривень.
		   11.3. В решті позову - відмовлено.
		12. Донецький апеляційний адміністративний суд постановою від 05 липня 2017 року постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2017 року змінив шляхом виключення з абзацу третього резолютивної частини постанови вислів "а також із зазначенням у цій довідці винагороди позивача за участь в АТО, нарахованої та сплаченої позивачу у грудні 2015 року в розмірі 10603,00 грн.".
		   12.1. В іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.
		12. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з з того, що перебування особи на публічній службі є однією із форм реалізації закріпленого у статті 43 Конституції України права на працю (постанова Верховного Суду України від 06.11.2013 у справі № 21-389а13), а тому застосував до даних правовідносин норми Кодексу законів про працю України. Разом з цим суд врахував приписи абз. 5 п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" від 24 грудня 1999 року за № 13 (щодо наведення у рішенні суду розрахунку стягуємої суми), враховуючи правову позицію Європейського Суду з прав людини у справі "Кечко проти України", де зазначено, що органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань, а відтак сума грошового забезпечення, яка має бути стягнута на користь позивача за затримку розрахунку при звільненні, розрахована з розмірі середньоденного заробітку (грошового забезпечення).
		13. Зазначена позиція була підтримана і Донецьким апеляційним адміністративним судом, який переглянув постанову суду першої інстанції.
		   13.1. Водночас, змінюючи постанову суду першої інстанції в частині щодо зазначення у довідці винагороди позивача за участь в АТО, нарахованої та сплаченої позивачу у грудні 2015 року в розмірі 10603,00 грн., суд врахував рішення Конституційного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 4-рп/2015 щодо офіційного тлумачення положень частини третьої статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
		IV. Касаційне оскарження 
		12. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. 
		 
		13. В обґрунтування касаційної скарги вказує, що факт безпосередньої участі в АТО підтверджується довідкою від 12 жовтня 2016 року (вих.№2971/12/03-2016), виданої управлінням кадрового забезпечення ГУНП в Донецькій області, витягу з наказу (по стройовій частині) першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) від 21 жовтня 2015 року № 294, витягу з наказу (по стройовій частині) першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) від 13 грудня 2015 року № 347. Позивач також зазначив, що розглядаючи позовні вимоги щодо включення в оновлену довідку про додаткові види грошового забезпечення за період з 01 серпня 2013 року до 31 жовтня 2014 року суди не врахували виписки з банківських установ, де зазначене особисте грошове забезпечення за період роботи з 01 серпня 2013 року по 31 жовтня 2014 року у Горлівському МУ ГУМВС України в Донецькій області.
		14. Водночас у касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення на прийняти нове, яким відмовити в позові.
		15. Свою касаційну скаргу відповідач мотивує тим, що суди не звернули увагу не на ті обставини, що позивач проходив службу в Горлівському МУ ГУМВС України. Враховуючи, що адміністративна будівля Горлівського МУ ГУМВС України в Донецькій області була захоплена незаконними воєнізованими формуваннями, то стає зрозумілим, що будь-які бухгалтерські документи, відповідно до яких виплачувалось грошове забезпечення, також були захоплені. У зв'язку з чим, станом на момент розгляду справи, встановити дійсну інформацію щодо додаткових видів грошового забезпечення є неможливим. Відповідач зазначив, що 23 грудня 2015 року в місті Маріуполі Донецької області відбулась нарада, відповідно до якої було встановлено середній рівень грошового забезпечення для видачі довідки про доходи для обчислення пенсії колишнього співробітника Горлівського МУ ГУМВС України в Донецькій області ОСОБА_1. Разом з цим вказує на незастосування до спірних правовідносин положення статей 116, 117 КЗпП України, оскільки порядок проходження служби в органах внутрішніх справ регулюється нормами спеціального законодавства, які в свою чергу є пріоритетними.
		V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
		16. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
		17. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
		18. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		19. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		20. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		21. В силу статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди захищається законом.
		22. Відповідно до статті 3 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
		23. За правилами встановленими частиною першою статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
		24. Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
		25. Відповідно до абз. 4 п. 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" (далі - Порядок № 393) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної інспекції техногенної безпеки, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, які звільняються зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, та мають вислугу років 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
		26. Пунктом 106 розділу 9.9 Методичних рекомендацій про порядок застосування нормативно-правових актів з питань грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ від 30 червня 2005 року №501 «Про скасування окремих наказів МВС України з питань грошового забезпечення та заробітної плати» (далі Методичні рекомендації) встановлено, що особам рядового і начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ, у встановлених випадках виплачується грошова допомога у відповідному відсотку місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. При цьому в розрахунок включається посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, відсоткова надбавка за вислугу років та додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, премії тощо) у розмірах, що були їм встановлені наказами керівників органу на день звільнення зі служби.
		27. Статтею 13 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що при проведенні антитерористичної операції використовуються сили і засоби (особовий склад, спеціалісти, зброя, спеціальні і транспортні засоби, засоби зв'язку, інші матеріально-технічні засоби) суб'єктів боротьби з тероризмом, а також підприємств, установ, організацій, які залучаються до участі в антитерористичній операції, в порядку, визначеному згідно з Положенням, зазначеним у частині другій статті 12 цього Закону.
		   27.1. За рішенням керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, погодженим із керівництвом відповідних суб'єктів боротьби з тероризмом, до широкомасштабних, складних антитерористичних операцій у районі їх проведення залучаються та використовуються сили та засоби (особовий склад та спеціалісти окремих підрозділів, військових частин, зброя, бойова техніка, спеціальні і транспортні засоби, засоби зв'язку, інші матеріально-технічні засоби) Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної гвардії України, Збройних Сил України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері захисту державного кордону, та органів охорони державного кордону, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, Управління державної охорони України.
		   27.2. Працівники правоохоронних органів, військовослужбовці та інші особи, які залучаються до антитерористичної операції, на час її проведення підпорядковуються керівнику оперативного штабу.
		28. Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 31 січня 2015 року № 24 "Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій", яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, установлено, що в особливий період або під час проведення антитерористичної операції військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань, правоохоронних органів, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду виплачується винагорода у відсотках місячного грошового забезпечення.
		   28.1. Розмір винагороди визначається виходячи з розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних додаткових видів місячного грошового забезпечення постійного характеру, премії та повинен становити не менш як 3 тис. гривень на місяць. У разі коли військовослужбовець, особа рядового або начальницького складу, що брали безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду менше одного календарного місяця, розмір винагороди визначається пропорційно дням участі виходячи з її розміру, що становить не менш як 3 тис. гривень.
		   28.2. Винагорода військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу виплачується також під час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я після отриманих під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду поранень (контузії, травми, каліцтва).
		29. Пунктом 3 наведеної постанови № 24 затверджений розмір винагороди особам рядового і начальницького складу за безпосередню участь у антитерористичній операції, який становить 100 % місячного грошового забезпечення.
		30. Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 31 січня 2015 року № 24 наказом Міністерства оборони України від 02 лютого 2015 року № 49 "Про особливості виплати винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичної операції" затверджено Порядок виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам, механізм підтвердження виконання окремих завдань під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду (далі - Порядок № 49).
		31. У пункті 4 розділу І Порядку № 49 визначено, що виплата винагород здійснюється військовослужбовцям за місцем проходження служби на підставі наказів командирів (начальників) органів військового управління (військових частин, закладів, установ, організацій), керівництва військових формувань та органів державної влади. Командирам (начальникам) військових частин (закладів, установ, організацій) наказами вищих командирів (начальників, керівників).
		32. За приписами пункту 3 розділу 2 Порядку №49 винагорода виплачується за час, обрахований з дня фактичного початку участі військовослужбовців (крім резервістів) у заходах, зазначених у пункті 1 цього розділу, до дня завершення такої участі, про що зазначається у відповідних наказах командирів (штабу АТО).
		VI. Позиція Верховного Суду
		33. З аналізу вищенаведених правових норм слідує, що винагорода за безпосередню участь в АТО виплачується не за весь час залучення особи до складу сил та засобів АТО, а тільки за час фактичної участі цієї особи у відповідних заходах. 
		34. При цьому безпосередня участь в АТО на території Донецької та Луганської областей має бути обов'язково підтверджена наказами Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника АТО на території Донецької та Луганської областей) та довідкою, виданою безпосередньо органом, в якому особа проходила службу.
		35. Отже, зарахування особи до списку осіб, що безпосередньо беруть участь у проведенні антитерористичних операцій, здійснюється на підставі відповідних наказів командирів (штабу АТО), в яких зазначається про дату початку такої участі та дату фактичного завершення такої участі. В подальшому, на підставі вмотивованого рапорту керівника структурного підрозділу, де проходить службу особа, Головним управлінням МВС України в області видається відповідний наказ, який, в свою чергу, є підставою для нарахування грошової винагороди особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, призначеної за безпосередню участь у проведенні АТО.
		36. Судами попередніх інстанцій встановлено, що у грудні 2015 року ОСОБА_1 було нараховано та сплачено винагороду за його участь в АТО у грудні 2014 року та січні 2015 року в загальному розмірі 10603,00 гривень.
		37. Враховуючи, що документи, зазначені в нормативно-правових актах, якими врегламентовано виплату винагороди за участь в АТО на підтвердження участі ОСОБА_1 в АТО в інші місяці, визначені позивачем у позові (листопад 2014 року, лютий - серпень 2015 року) у відповідачів відсутні, тому підстав для нарахування такої винагороди за вказані місяці немає.
		38. Враховуючи відсутність інших доказів в підтвердження доводів позивача в зазначеній частині позовних вимог, а також беручи до уваги те, що виконання службових обов'язків в містах, які відносяться до зони проведення АТО, в даному випадку у місті Авдіївці Донецької області, де позивач проходив службу, не свідчить про виконання позивачем конкретних завдань, пов'язаних з його безпосередньою участю в проведенні АТО, суди дійшли обґрунтованого висновку про необхідність відмови позивачу в задоволенні позовних вимог в цій частині.
		39. З матеріалів справи вбачається, що 14 серпня 2015 року ГУМВС України в Донецькій області видано наказ № 247 о/с, яким ОСОБА_1 звільнено з 20 серпня 2015 року з органів внутрішніх справ у запас (із поставленням на військовий облік) згідно з пунктом 64 "ж" Положення № 114, за власним бажанням. 
		40. При цьому одноразову грошову допомогу при звільненні, яке мало місце 20 серпня 2015 року в розмірі 29599,02 грн. перераховано на картковий рахунок позивача лише 02 грудня 2015 року.
		41. Верховний Суд звертає увагу, що згідно з пунктом 1.18. Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ від 31 грудня 2007 року № 499, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, при прийнятті на службу до органів внутрішніх справ грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу нараховується з дня призначення на посаду. У разі звільнення зі служби грошове забезпечення особі рядового чи начальницького складу виплачується до дня виключення зі списків особового складу включно.
		42. Разом з тим, а ні Законом України "Про Національну поліцію", а ні Положенням № 114, не врегульовано порядок відшкодування за час затримки розрахунку при звільнення працівника з органів внутрішніх справ.
		43. Так, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.
		44. Слід зауважити, що непоширення норм КЗпП України на рядовий і начальницький склад органів внутрішніх справ/поліції стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.
		45. Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими заробітної плати (грошового забезпечення) - не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення.
		46. В той же час такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України.
		47. З огляду на викладене, враховуючи зміст статті 117 КЗпП України, яка передбачає відповідальність власника за затримку розрахунку при звільненні, підставою для якої є факт порушення власником строків розрахунку при звільненні та вина власника, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо необхідності стягнення на користь позивача компенсації в розмірі 25462,79 грн. за час затримки розрахунку при звільненні.
		48. Щодо невключення розміру винагороди позивача за його участь в АТО у довідку про щомісячні види додаткового грошового забезпечення позивача для подальшого перерахунку та виплати останньому пенсії Верховний Суд вважає правильними висновки суду апеляційної інстанції, оскільки нарахована позивачеві у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України грошова винагорода за участь в АТО не носить систематичного характеру, а має тимчасовий характер, залежать від певних обставин, а виплата не є щомісячною, тому вона не включається до складу грошового забезпечення для обчислення пенсій.
		49. Така позиція прослідковується з рішення Конституційного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 4-рп/2015, в якому наголосив, що виключно Верховна Рада України шляхом прийняття законів визначає види грошового забезпечення для обчислення та перерахунку пенсій військовослужбовців та осіб, які мають право на пенсію за Законом, а Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення права осіб на пенсійне забезпечення, керуючись Конституцією та законами України. Аналіз положень Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" вказує на єдиний підхід законодавця до визначення видів грошового забезпечення військовослужбовців, які враховуються як при призначенні пенсій (стаття 43), так і при перерахунку раніше призначених пенсій (стаття 63). Конституційний Суд України в своєму рішенні також зазначив, що аналіз положень першого речення частини третьої статті 63 наведеного Закону дає підстави стверджувати, що слова "надбавок, доплат, підвищень" є вставленою конструкцією словосполучення "нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення", яка вказує на те, що такими видами є лише надбавки, доплати, підвищення.
		50. Слід зазначити, що з аналізу статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та пунктів 6, 7 Порядку № 393 (в редакції, яка діяла станом на час звільнення позивача) слідує, що розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням. Середня сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення на 24 загальної суми цих видів грошового забезпечення за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.
		51. З довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення, що подається для призначення пенсії, за період служби позивача в органах внутрішніх справ за період з 01 серпня 2013 року по 31 жовтня 2014 року вбачається, що відповідачем зазначено грошове забезпечення, розраховане з розміру середнього розрахунку грошового забезпечення за аналогічною посадою, аналогічним званням та відповідною вислугою років на підставі даних баз співробітників Авдіївського МУ ГУМВС України в Донецькій області.
		52. Така обставина склалась на підставі рішення, прийнятого членами ліквідаційної комісії на нараді від 23 грудня 2015 року, у зв'язку із тим, що відомості стосовно щомісячного додаткового грошового забезпечення позивача за період з серпня 2013 року по жовтень 2014 року були втрачені, оскільки залишились в адмінбудівлі Горлівського МУ ГУМВС в Донецькій області, захопленої терористичним угрупуванням.
		53. Надані ж позивачем банківські виписки не містять в собі відомостей щодо видів грошового забезпечення, з яких згідно з частиною третьою статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" обчислюється пенсія.
		54. З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
		55. Доводи ж касаційних скарг не спростовують висновків суду апеляційної інстанції і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.
		56. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
		VII. Судові витрати
		57. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
		Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд
		п о с т а н о в и в :
		1.          Касаційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області   залишити без задоволення.
		2.          Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2017 року в незміненій частині та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2017 року у цій справі залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. 
		 
		Головуючий                                                                                М. І. Смокович 
		Судді                                                                                          О. В. Білоус
		 
		                                                                                          Т. Г. Стрелець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...