Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 361/7197/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із трудових правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: 31.01.2019. Зареєстровано: 01.02.2019. Забезпечено надання загального доступу: 04.02.2019.
Дата набрання законної сили: 03.04.2019
Результат оскарження 24.02.2020 Касаційний цивільний суд Верховного Суду: залишено касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін
Номер судового провадження: 2/361/41/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		справа № 361/7197/16-ц
		провадження № 2/361/41/19
		14.01.2019
		 
		РІШЕННЯ
		Іменем України
		14 січня 2019 року м. Бровари
		Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:
		головуючого-судді Дутчака І.М.,за участю секретарів: Павлової О.С., Скок О.А., Пальчак Р.Р., Срібної Ю.О.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Державного підприємства "Національний академічний театр російської драми імені Лесі Українки", третя особа: Комунальне некомерційне підприємство "Броварська багатопрофільна клінічна лікарня" Броварської районної ради Київської області та Броварської міської ради Київської області про поновлення на роботі,
		в с т а н о в и в :
		У грудні 2016 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом, у якому просила поновити її на роботі на посаді звукооператора служби звукозапису та відтворення Державного підприємства "Національний академічний театр російської драми імені Лесі Українки" (далі - ДП "НАТРД ім. Лесі Українки") та поновити їй строк звернення до суду з цим позовом.
		В обґрунтування позову зазначала, що з 06 січня 2004 року вона перебувала на посаді звукооператора служби звукозапису та відтворення ДП "НАТРД ім. Лесі Українки". 02 червня 2010 року у зв'язку з погіршенням стану здоров'я вона звернулася за медичною допомогою до Броварської центральної районної лікарні Київської області (далі - Броварська ЦРЛ), де при обстеженні у неї було діагностовано лівосторонній катаральний гайморит та кісту правої гайморової пазухи, призначено амбулаторне лікування та заведено листок непрацездатності № 010782. 07 червня 2010 року у зв'язку з ускладненням перебігу захворювання їй зроблено операцію - пункція гайморових пазух, продовжено термін лікування і листок непрацездатності по 12 червня 2010 року. 11 червня 2010 року її оглянуто лікарською комісією та продовжено до 15 червня 2010 року термін лікування та листок непрацездатності. 15 червня 2010 року лікарем проведено риноскопію носової порожнини та виявлено у неї набряк зліва та гній в пазухах у великій кількості, тому лікування та листок непрацездатності було продовжено до 22 червня 2010 року.
		Того ж дня, 15 червня 2010 року, вона повідомила лікаря, що у неї ще задовго до захворювання запланована дуже важлива поїздка за кордон, яку неможливо відмінити, на що лікар зазначила, що амбулаторний режим не обмежує свободу пересування пацієнта і якщо поїздка спрямована в південні краї до моря, то це, навпаки, сприятиме процесу її одужання, тому з урахуванням рекомендації лікаря вона не вагаючись поїхала за кордон. Після повернення із поїздки із-за кордону в Україну, 22 червня 2010 року її направили на рентгенобстеження, за результатами якого було встановлено, що хвороба ще не відступила, адже діагностовано двосторонній гайморит в стадії набухання, що підтверджується записами в її медичній картці.
		23 червня 2010 року вона вийшла на роботу, здала свій листок непрацездатності начальнику служби звукозапису та відтворення і приступила до роботи. 02 липня 2010 року керівництво ДП "НАТРД ім. Лесі Українки" повідомило її про те, що наданий нею листок непрацездатності № 010782 визнаний таким, що продовжений з порушенням законодавства, тому її буде притягнуто до дисциплінарної відповідальності за відсутність на робочому місці без поважних причин у період з 17 по 22 червня 2010 року. З цього приводу нею були надані письмові пояснення щодо її відсутності на роботі у вказаний період, з посиланнями на те, що вона перебувала на лікарняному та у цей період виїжджала за кордон.
		05 липня 2010 року наказом ДП "НАТРД ім. Лесі Українки" № 106-к її було звільнено з роботи на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України за порушення трудової дисципліни та відсутність на роботі у період з 17 по 22 червня 2010 року без поважних причин. З даного наказу вона дізналася, що 02 липня 2010 року її роботодавець отримав листа від Броварської ЦРЛ, у якому вказано, що виданий їй листок непрацездатності за період з 16 по 22 червня 2010 року визнано виданим необґрунтовано, у зв'язку з тим, що він був продовжений за її відсутності. Того ж дня, 05 липня 2010 року, вона отримала наказ про звільнення, трудову книжку і розрахунок.
		Посилалася на те, що вважала рішення лікарні про анулювання листка непрацездатності та відповідно наказ відповідача про її звільнення з роботи законними, оскільки датою продовження лікарняного листка лікар поставила не з 15 червня 2010 року, коли вона була у нього на прийомі, а з 16 червня 2010 року, тому у неї не було підстав для звернення до суду щодо захисту свого порушеного трудового права, зробивши для себе висновок, що "помилка лікаря" не тільки на операційному столі, може серйозно зашкодити людині.
		24 грудня 2013 року при відвідуванні Броварської ЦРЛ вона випадково виявила у своїй медичній книжці в записах, здійсненних лікарем у 2010 році щодо її лікування, що лікар неналежно поставилася до ведення медичної документації, оскільки кожного разу у період з 03 по 22 червня 2010 року продовжувала листок непрацездатності без її присутності, оскільки на прийомі у лікаря вона була 11 червня 2010 року, а не 13 червня 2010 року, як записано у медичній книжці. Вказувала на те, що вона звернула увагу на виправлення, які містяться у її медичній книжці за період перебування її на лікарняному у червні 2010 року, які викликали сумніви у неї щодо правомірності анулювання листка непрацездатності № 010782, виданого їй у червні 2010 року, який і став причиною та підставою її звільнення з роботи.
		Вона неодноразово зверталася до лікарні, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Фонд соцстрахування) та відповідача із запитами щодо виданого їй листка непрацездатності № 010782. 15 листопада 2016 року вона отримала листа від Броварської ЦРЛ, з якого дізналася, що листок непрацездатності № 010782 до лікарні для внесення до нього змін не повертався, що свідчить про те, що на момент її звільнення з роботи він був дійсним, будь-яких змін щодо його необґрунтованого продовження не містив, тому вона вважає, що жодних підстав для її звільнення за прогул не було. Крім того, вказувала на те, що Фондом соцстрахування перевірок щодо необґрунтованості видачі їй листка непрацездатності № 010782 не проводилося та відсутнє рішення про відмову у призначенні їй матеріального забезпечення у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності. Також зазначала, що звільнення працівника з роботи за прогул можливо лише у випадку відсутності на роботі без поважних причин, у день виходу на роботу 23 червня 2010 року вона ще хворіла, за результатами ренгенобстеження від 22 червня 2010 року їй було встановлено діагноз двосторонній гайморит в стадії набухання. Просила суд поновити їй строк звернення до суду з даним позовом та поновити її на роботі, оскільки ДП "НАТРД ім. Лесі Українки" ввів її в оману щодо анулювання листка непрацездатності, про що вона дізналася лише у 2016 році з відповіді Броварської ЦРЛ, тому вважає, що строк звернення до суду з цим позовом нею пропущений з поважних причин.
		Позивач ОСОБА_6 та її представник ОСОБА_8 у суді позов підтримали, надали пояснення, аналогічні викладеному, просили суд поновити ОСОБА_6 строк звернення з даним позовом до суду та задовольнити заявлені позовні вимоги в повному обсязі.
		Представники відповідача ДП "НАТРД ім. Лесі Українки" ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у судовому засіданні позов не визнали, з підстав, викладених у запереченнях проти позову, просили суд у задоволенні позовним вимог відмовити, посилаючись на те, що звільнення ОСОБА_6 з роботи з посади звукооператора служби звукозапису та відтворення ДП "НАТРД ім. Лесі Українки" є законним, оскільки виданим листком непрацездатності позивач намагалася приховати свій прогул для виїзду нею за кордон, тому позов є безпідставним і необґрунтованим. Крім того, враховуючи положення ч. 1 ст. 233 КЗпП України, вказували на те, що позивачем ОСОБА_6 пропущений встановлений законом місячний строк звернення до суду з позовом про поновлення її на роботі, будь-яких поважних причин пропуску цього строку у позовній заяві не наведено, підстави для поновлення цього строку відсутні. Просили суд у задоволенні позову відмовити повністю.
		Представник третьої особи Комунального некомерційного підприємства "Броварська багатопрофільна клінічна лікарня" Броварської районної ради Київської області та Броварської міської ради Київської області, яке є правонаступником Броварської ЦРЛ, ОСОБА_12 у суді позов не підтримала, проти задоволення позовних вимог заперечувала.
		Заслухавши пояснення учасників справи, показання свідків, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.
		06 січня 2004 року на підставі наказу № 02-к позивач ОСОБА_6 зарахована на умовах строкового договору до служби звукозапису та відтворення ДП "НАТРД ім. Лесі Українки" до закінчення театрального сезону 2003/2004 років. Наказом № 109 від 01 липня 2004 року дію вказаного трудового договору було продовжено з 16 липня 2004 року на невизначений строк зі збереженням посади, що підтверджується записами у трудовій книжці позивача.
		05 липня 2010 року наказом відповідача ДП "НАТРД ім. Лесі Українки" № 106-к позивача ОСОБА_6 за порушення трудової дисципліни і відсутність на роботі з 17 по 22 червня 2010 року без поважних причин звільнено з роботи на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України (за прогул).
		Із даного наказу видно, що профспілковий комітет театру протоколом № 25 від 03 липня 2010 року дав свою згоду на звільнення ОСОБА_6 за прогул без поважних причин.
		Позивач ОСОБА_6, вважаючи, що її звільнення з роботи на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України за порушення трудової дисципліни та відсутність на роботі з 17 по 22 червня 2010 року без поважних причин є незаконним, оскільки у даний період вона знаходилась на лікарняному, що підтверджує листок непрацездатності, який відповідач вважає виданим необґрунтовано, звернулася до суду з цим позовом.
		Конституція України, проголосивши Україну демократичною, соціальною, правовою державою, визначила зміст і спрямованість діяльності держави, зокрема, її обов'язок щодо утвердження, забезпечення і гарантування прав і свобод людини (ст. ст. 1, 3 Конституції України). Складовою цього обов'язку є забезпечення державою соціальної спрямованості економіки, створення умов та гарантування можливостей для громадян заробляти собі на життя працею і своєчасно одержувати винагороду за працю (ч. 4 ст. 13, ч. ч. 1, 2, 7 ст. 43 Конституції України).
		Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст. 51 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
		Право громадян на працю забезпечується державою, а трудовий договір може бути розірваний лише з підстав і у порядку, передбаченому трудовим законодавством (ст. ст. 2, 36, 40, 41 КЗпП України).
		Відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
		Пленум Верховного Суду України у п. 18 постанови № 9 від 06 листопада 1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів" вказав на те, що при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з'ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.
		У п. 22 цієї ж постанови Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40, п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені ст. ст. 1471, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалося вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.
		Згідно із ч. 1 ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана або звільнення.
		У ст. 149 КЗпП України передбачено порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
		Перш ніж винести працівникові догану чи звільнити його з роботи роботодавець повинен отримати від нього письмові пояснення з приводу вчиненого ним дисциплінарного правопорушення. Якщо на підставі такого пояснення працівника роботодавець дійде висновку, що дисциплінарний проступок дійсно мав місце і відсутні будь-які обставини, які можна було б вважати такими, що виключають притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності, то роботодавець видає наказ (розпорядження) про застосування дисциплінарного стягнення.
		Позивач ОСОБА_6 була звільнена з роботи із раніше займаної нею посади на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КзпП України (за прогул), звільнення за цією статтею є дисциплінарним стягненням і допускається з додержанням правил для застосування таких стягнень.
		Перевіряючи наявність правових підстав для застосування до ОСОБА_6 дисциплінарного стягнення - звільнення позивача з роботи за порушення трудової дисципліни та відсутність на роботі у період з 17 по 22 червня 2010 року без поважних причин на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, судом встановлено наступне.
		02 червня 2010 року позивач ОСОБА_6 звернулася до Броварської ЦРЛ та їй було встановлено діагноз лівосторонній катаральний гайморит та кісту правої гайморової пазухи, 
		у зв'язку з чим призначено амбулаторне лікування та заведено листок непрацездатності № 010782.
		07 червня 2010 року позивачу зроблена операція - пункція гайморових пазух та продовжено термін лікування та листок непрацездатності по 12 червня 2010 року.
		11 червня 2010 року ОСОБА_6 оглянута лікарською комісією та їй продовжено термін лікування та листок непрацездатності до 17 червня 2010 року.
		15 червня 2010 року лікарем проведено риноскопію носової порожнини та виявлено набряк зліва та гній у пазухах у великій кількості. На основі результатів риноскопії, аналізів крові та сечі, лікарем у позивача діагностовано загострення хронічного одонтогенного гнійного верхньощелепного синуситу, тому продовжено лікування та лікарняний листок до 22 червня 2010 року.
		22 червня 2010 року позивачу ОСОБА_6 встановлено діагноз двосторонній гайморит у стадії набухання.
		Вказані обставини підтверджується записами в медичній картці амбулаторного хворого позивача ОСОБА_6
		Із матеріалів справи вбачається, що службовою запискою від 17 червня 2010 року начальник служби звукозапису ОСОБА_13 повідомив генерального директора художнього керівника Резниковича М.Ю. про те, що ОСОБА_6, яка працює на посаді звукооператора, перебуває з 03 червня 2010 року на лікарняному, декілька разів вона відпрошувалася у нього в закордону поїздку з 16 червня 2010 року, однак дозволу на це вона не отримала. 17 червня 2010 року позивач повідомила його смс-повідомленням про те, що лікарняний листок їй продовжено до 22 червня 2010 року, після чого зв'язок з нею припинився.
		Актами від 18, 19, 20, 22, 23 червня 2010 року, складеними працівниками ДП "НАТРД ім. Лесі Українки": начальником служби звукозапису та відтворення ОСОБА_13, звукорежисером вищої категорії служби звукозапису та відтворення ОСОБА_15, членом первинної профспілкової організації театру ОСОБА_16, встановлено, що 17, 18, 19, 20, 21 та 22 червня 2010 року звукооператор служби звукозапису та відтворення ОСОБА_6 була відсутня на роботі.
		24 червня 2010 року начальник служби звукозапису ОСОБА_13 звернувся до генерального директора художнього керівника Резниковича М.Ю. зі службовою запискою щодо перевірки виданого ОСОБА_6 листка непрацездатності.
		02 липня 2010 року позивач ОСОБА_6 надала на ім'я генерального директора художнього керівника Резниковича М.Ю. пояснення щодо перебування її на лікарняному у період з 03 по 22 червня 2010 року, у яких вона підтвердила факт її виїзду за кордон у період перебування на лікарняному. Крім того, вона вказувала на те, що повідомляла заступника генерального директора Серединського Є.В. про те, що у неї заздалегідь до лікарняного була спланована поїздка за кордон та бажала написати заяву про відпустку за власний рахунок, на що отримала відповідь, що оскільки вона на лікарняному, то писати нічого не потрібно.
		30 червня 2010 року від Броварської ЦРЛ на запит ДП "НАТРД ім. Лесі Українки" від 29 червня 2010 року № 362 щодо видачі листка непрацездатності позивачу ОСОБА_6 надійшла відповідь, з якої вбачається, що комісією було проведено службове розслідування щодо видачі лікарняного листка № 010782, за результатами якого комісія дійшла висновку, що листок непрацездатності № 010782 лікар продовжила наперед без хворої ОСОБА_6, з 18 по 22 червня 2010 року хворою порушено режим лікування, а листок непрацездатності з 16 по 22 червня 2010 року видано необґрунтовано. Крім того, Броварська ЦРЛ просила повернути цей лист непрацездатності для його оформлення згідно з чинним законодавством. Лікарю за порушення інструкцій та наказів, що регламентують правила видачі лікарняних листів головним лікарем оголошено догану.
		15 листопада 2016 року на запит позивача ОСОБА_6 до Броварської ЦРЛ надано відповідь, з якої видно, що листок непрацездатності № 010782 до лікарні не повертався.
		05 липня 2010 року наказом відповідача ДП "НАТРД ім. Лесі Українки" № 106-к позивача ОСОБА_6, звукооператора служби та відтворення, звільнено з роботи за порушення трудової дисципліни та відсутність на роботі з 17 по 22 червня 2010 року без поважних причин з 05 липня 2010 року на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України (прогул).
		З наведених обставин справи вбачається, що основною підставою звільнення позивача ОСОБА_6 з роботи за відсутність на роботі без поважних причин у період з 17 по 22 червня 2010 року є необґрунтовано виданий, на думку відповідача, листок непрацездатності на ім'я позивача за період з 17 по 22 червня 2010 року.
		Порядок видачі листків непрацездатності визначено Інструкцією про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13 листопада 2001 року № 455.
		Відповідно до п. п. 1.1, 1.3 цієї Інструкції тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності, який видається громадянам України, іноземцям, особам без громадянства, які проживають в Україні і працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та господарювання або у фізичних осіб, у тому числі в іноземних дипломатичних представництвах та консульських установах.
		Перевірку обґрунтованості видачі листків непрацездатності та продовження листків непрацездатності застрахованим особам згідно із п. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" від 18 січня 2001 року № 2240-ІІІ, який був чинним на момент виникнення правовідносин, здійснює Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Фонд) як страховик.
		У ч. 1 ст. 9 вказаного Закону передбачено, що Фонд є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, провадить збір і акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг, види яких передбачені статтею 34 цього Закону, та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів. Фонд належить до цільових позабюджетних страхових фондів.
		Тобто, на Фонд покладено обов'язок щодо перевірки правильності видачі та заповнення документів (листків непрацездатності), які є підставою для надання матеріального забезпечення при втраті працездатності.
		Спірні питання підтвердження тимчасової непрацездатності регулюються Положенням про експертизу тимчасової непрацездатності, затвердженим наказом МОЗ України № 189 від 09 квітня 2008 року, Інструкцією про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженою наказом МОЗ України № 455 від 13 листопада 2001 року, та Інструкцією про порядок заповнення листка непрацездатності, затвердженою спільним наказом МОЗ України, Мінпраці України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 03 листопада 2004 року № 532/274/136ос/1406.
		У п. 1.1 Положення про експертизу тимчасової непрацездатності встановлено, що цим Положенням установлюється єдиний порядок організації та проведення експертизи тимчасової непрацездатності (далі - ЕТН).
		Згідно із п. 1.3 цього Положення тимчасова непрацездатність - це непрацездатність особи внаслідок захворювання, травми або з інших причин, що не залежить від факту втрати працездатності (пологи, карантин, догляд за хворим тощо), яка має тимчасовий зворотний характер під впливом лікування та реабілітаційних заходів, триває до відновлення працездатності або встановлення групи інвалідності, а в разі інших причин - до закінчення причин відсторонення від роботи. Тимчасова непрацездатність застрахованих осіб засвідчується листком непрацездатності.
		Відповідно до п. 5.3 вказаного Положення на лікарсько-консультативну комісію закладу охорони здоров'я покладається: контроль обґрунтованості видачі та продовження документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян (п. 5.3.4); здійснення розгляду клініко-експертних питань з якості ЕТН щодо дотримання чинного законодавства у випадках подання позовів і претензій медичних страхових організацій та фондів соціального страхування (п. 5.3.10); надання керівнику закладу охорони здоров'я за результатами аналізу якості ЕТН пропозиції про накладання дисциплінарних стягнень на лікарів та передачу справ у слідчі органи (п. 5.3.15).
		Відповідно до п. 8.3 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, за порушення порядку видачі та заповнення документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, лікарі несуть відповідальність згідно із законодавством України.
		Аналіз змісту вказаних нормативних актів дає підстави для висновку, що питання правильності видачі громадянам листків непрацездатності вирішує лікарсько-консультативна комісія закладу охорони здоров'я на підставі відповідної претензії Фонду соціального страхування чи медичної страхової організації (п. 5.3.10 Положення), за результатами розгляду якого ЛКК приймає відповідне рішення, в тому числі про надання керівнику закладу охорони здоров'я пропозиції про накладання дисциплінарних стягнень на лікарів.
		Із листа виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соцстрахування за № 1136-08 від 20 квітня 2015 року видно, що ДП "НАТРД ім. Лесі Українки" із заявою про перевірку виданого ОСОБА_6 листка непрацездатності не зверталося, за результатами детального вивчення архівної документації відділу експертизи тимчасової непрацездатності та якості медичних послуг встановлено, що перевірка по вищевказаному листку непрацездатності № 010782 у період червень - липень 2010 року не проводилася.
		Із довідки від 30 липня 2015 року про результати перевірки обґрунтованості видачі листка непрацездатності № 010782 позивачу ОСОБА_6 у Броварській ЦРЛ, складеної головним спеціалістом відділу експертизи тимчасової непрацездатності та якості медичних послуг Нємцевим В.В., вбачається, що за наслідками перевірки зробити експертний висновок щодо факту обґрунтованості видачі ОСОБА_6 листа непрацездатності № 010782 неможливо, у зв'язку з відсутністю в Броварській ЦРЛ медичної документації за період з 03 по 22 червня 2010 року, у зв'язку із закінченням термінів зберігання.
		Відповідач, посилаючись на необґрунтовану видачу ОСОБА_6 листка непрацездатності у період з 16 по 22 червня 2010 року, не надав суду доказів, що Фонд соцстрахування звертався із відповідною претензією до Броварської ЦРЛ, за результатами розгляду якої лікарсько-консультативна комісія лікарні прийняла рішення щодо незаконності видачі ОСОБА_6 листка непрацездатності у період з 16 по 22 червня 2010 року.
		Матеріалами справи встановлено, що 03 червня 2010 року ОСОБА_6 на ім'я генерального директора художнього керівника Резниковича М.Ю. подавала заяву, у якій просила утримати із її заробітної плати грошові кошти, отримані нею за період тимчасової непрацездатності.
		Крім того, рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 липня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 28 вересня 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ДП "НАТРД ім. Лесі Українки" третя особа: Броварська ЦРЛ про стягнення невиплаченої заробітної плати встановлено, що на підставі заяви ОСОБА_6 було утримано суму в розмірі 1458 грн. 24 коп. із заробітної плати - оплата лікарняного за рахунок соцстраху.
		Даним судовим рішенням встановлено, що у червні 2010 року позивачу ОСОБА_6 за перші п'ять днів її тимчасової непрацездатності нараховано та виплачено грошові кошти в розмірі 1215 грн. за рахунок коштів підприємства, а за інші 13 днів її тимчасової непрацездатності, у тому числі у період з 16 по 22 червня 2010 року, нараховано та виплачено грошові кошти в розмірі 3159 грн. 52 коп. за рахунок Фонду соцстрахування. Позивачу були виплачені грошові кошти в розмірі 1458 грн. 24 коп. за період її тимчасової непрацездатності з 16 по 22 червня 2010 року за рахунок коштів Фонду соцстрахування, а не за рахунок коштів підприємства.
		За змістом ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Аналізуючи вище викладене, слід дійти висновку, що кошти сплачені позивачу у період з 16 по 22 червня 2010 року позивач ОСОБА_6 отримала від Фонду соцстрахування, на якого покладено перевірку виплат обґрунтованості матеріального забезпечення застрахованих осіб у період їх непрацездатності.
		Доказів того, що Фонд соцстрахування звертався до позивача ОСОБА_6 про повернення отриманого нею грошового забезпечення за період з 16 по 22 червня 2010 року у зв'язку з необґрунтованістю такої виплати, відповідач суду не надав.
		Суд дійшов висновку, що відповідач не скористався своїм правом щодо перевірки правильності видачі документів, які є підставою для надання допомоги по тимчасовій непрацездатності, у даному випадку листка непрацездатності, виданого на ім'я ОСОБА_6, та до Фонду соцстрахування не звернувся.
		Не повернення листка непрацездатності до Броварської ЦРЛ для належного його оформлення, не витребування у позивача безпідставно отриманих грошових коштів, як вважає відповідач на підставі необґрунтованого листка непрацездатності, свідчить про відсутність позивача ОСОБА_6 у вказаний період на робочому місці у зв'язку з її тимчасовою втратою працездатності.
		Конституція України гарантує кожному право на охорону здоров'я. Тобто, кожний громадянин України, так само, як і іноземець або особа без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, мають право на охорону її здоров'я. Охорона здоров'я забезпечується системною діяльністю державних та інших організацій, передбаченою Конституцією України та законом (ст. 283 ЦК України). Права кожного на охорону здоров'я визначаються ст. 6 Основ законодавства України про охорону здоров'я (далі - Основи). Ці права включають, зокрема, життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та соціальне обслуговування і забезпечення, який є необхідним для підтримання здоров'я людини; безпечне для життя і здоров'я навколишнє природне середовище; санітарно-епідемічне благополуччя території і населеного пункту, де він проживає; безпечні і здорові умови праці, навчання, побуту та відпочинку.
		У ч. 6 ст. 43 Конституції України закріплено, що громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
		Суд вважає, що перебування позивача ОСОБА_6 за кордоном у період її перебування на амбулаторному лікуванні з 16 по 22 червня 2010 року не свідчить про відсутність у позивача ОСОБА_6 тимчасової непрацездатності та може в свою чергу свідчити лише про недотримання нею певного режиму лікування, встановленого лікарем. Притягнення лікаря до відповідальності та визнання листка непрацездатності необґрунтовано виданим свідчить лише про порушення лікувальним закладом порядку проведення експертизи тимчасової непрацездатності та не може спростовувати факт хвороби позивача, оскільки з медичної картки ОСОБА_6 вбачається, що станом на 22 червня 2010 року їй було встановлено діагноз двосторонній гайморит в стадії набухання.
		Відповідно до ст. 9 Конвенції Міжнародної організації праці № 158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року, яка ратифікована Верховною Радою України 04 лютого 1994 року, тягар доведення наявності законної підстави для звільнення, як це визначено в ст. 4 цієї Конвенції, лежить на роботодавцю.
		З урахуванням положень КЗпП України у справах, у яких оспорюється незаконність звільнення, саме роботодавець повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю.
		Факт хвороби та перебування ОСОБА_6 на амбулаторному лікуванні, тобто тимчасової непрацездатності позивача, у період з 16 по 22 червня 2010 року знайшов своє підтвердження, тому суд вважає, що зазначені обставини перешкоджали їй вийти на роботу у вказаний період.
		Оцінивши досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності, враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що звільнення ОСОБА_6 з роботи на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України за прогул у період її тимчасової непрацездатності не відповідає вимогам законодавства та є безпідставним, тому позов у цій частині є обґрунтованим.
		Посилання відповідача на те, що у випадку із ОСОБА_6 причиною відсутності позивача на роботі (прогулу) була не хвороба, яка унеможливлювала виконання нею трудових обов'язків працівником, що вимагає належного засвідчення стану здоров'я медичним закладом, а саме запланована заздалегідь позивачем закордонна поїздка, висновків суду не спростовують.
		Посилання відповідача на те, що факт здійснення ОСОБА_6 тривалого перельоту до острову Тенеріфе (Іспанія) за кордон ставить під сумнів наявність хвороби у позивача, не може свідчити про те, що у зазначений період позивач могла виконувати трудові обов'язки.
		Крім того, суд враховує, що у період перебування на лікарняному позивач ОСОБА_6 зверталася до керівництва ДП "НАТРД ім. Лесі Українки" із відповідною заявою про надання їй відпустки за власний рахунок, проте їй у цьому було відмовлено із посиланням на перебування позивача на лікарняному.
		За змістом положень ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
		У п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів" роз'яснено, що якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав. Оскільки при пропуску місячного і тримісячного строку у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з'ясовує не лише причини пропуску строку, а всі обставини справи, права і обов'язки сторін.
		Позивач ОСОБА_6 при зверненні до суду з позовом одночасно заявила клопотання про поновлення їй строку звернення до суду з цим позовом з тих підстав, що такий строк нею пропущений з поважних причин, зокрема, що про порушення її трудових прав вона дізналася лише 15 листопада 2016 року при отриманні листа з Броварської ЦРЛ, з якого дізналася, що листок непрацездатності, який виданий їй за період з 16 по 22 червня 2010 року до лікарні не повертався та будь-які зміни до нього не вносилися.
		Відповідно до ст. 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених ст. 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки.
		Вирішуючи питання про поновлення строку, встановленого ст. 233 КЗпП України, а також перевіряючи в судовому засіданні причини тривалого пропуску цього строку, наведених позивачем та її представником, суд вважає за необхідне відмовити у поновленні даного строку, так як поважних причин для цього позивачем не наведено, а матеріали справи містять належні та допустимі докази, що позивачем при звільненні отримано наказ № 106-к про звільнення з роботи, трудову книжку та розрахунок при звільненні, тому вона не була позбавлена можливості у разі незгоди зі звільненням звернутися до суду з позовом щодо поновлення її на роботі. Суд вважає, що встановлений ч. 1 ст. 233 КЗпП України місячний строк пропущений позивачем без поважних причин, внаслідок своєї власної недбалості.
		Крім того, судом встановлено, що у листопаді 2015 року позивач ОСОБА_6 зверталася до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Національний академічний театр російської драми ім. Лесі Українки", треті особи: профспілковий комітет Державного підприємства "Національний академічний театр російської драми ім. Лесі Українки", Броварська центральна районна лікарня, Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, анулювання запису про прогул в трудовій книжці, виплату утриманих коштів за дні перебування на лікарняному, компенсації за весь час вимушеного прогулу, компенсації моральної шкоди та індексації всіх грошових коштів (справа № 761/35009/15-ц).
		Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 28 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 09 червня 2016 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 серпня 2016 року, зазначену позовну заяву ОСОБА_6 залишено без розгляду через повторну неявку позивача в судове засідання, що свідчить про те, що про порушення своїх трудових прав остання була обізнаною.
		Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_6 слід відмовити у зв'язку з пропуском нею строку звернення до суду без поважних причин.
		На підставі викладеного вище, керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76, 81, 89, 259, 263 - 265 ЦПК України, суд
		в и р і ш и в :
		У задоволенні позову ОСОБА_6 до Державного підприємства "Національний академічний театр російської драми імені Лесі Українки", третя особа: Комунальне некомерційне підприємство "Броварська багатопрофільна клінічна лікарня" Броварської районної ради Київської області та Броварської міської ради Київської області про поновлення на роботі відмовити.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
		Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області.
		Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
		 
		Суддя Дутчак І. М.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...