Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 226/2669/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання; Спори про відшкодування шкоди.
Надіслано для оприлюднення: 31.01.2019. Зареєстровано: 01.02.2019. Забезпечено надання загального доступу: 04.02.2019.
Дата набрання законної сили: 22.02.2019
Номер судового провадження: 2/226/26/2019

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 226/2669/18
		 
		                       
		ЄУН 226/2669/18
		Провадження №2/226/26/2019
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		16 січня 2019 року                              м. Мирноград
		 
		Димитровський міський суд Донецької області у складі:
		головуючої  судді Клепки Л.І., 
		секретаря Тіссен О.В., 
		за участю представника позивача ОСОБА_1, 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Мирноград Донецької області справу за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Мирноградвугілля», третя особа: Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Покровського відділення управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області, про відшкодування моральної шкоди у звязку з професійним захворюванням, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Позивач ОСОБА_2,в інтересахякого напідставі ордерута договорупро наданняправничої допомогидіє адвокат ОСОБА_1,звернувся досуду зпозовом провідшкодування моральноїшкоди узвязку зпрофесійним захворюванням,отриманим підчас роботина виробництві. В обґрунтування вимог зазначив, він перебував у трудових відносинах з відповідачем з 15.01.2013 по 01.08.2013. 01.08.2013 звільнився з роботи за власним бажанням. Його загальний стаж складає 30 років, а за професією машиніста гірничих виїмкових машин  7 років 7 місяців і 8 днів. 28 років 28 днів його стажу отримано в умовах впливу шкідливих факторів. Йому встановлено діагноз: хронічна попереково-крижова радикулопатія в стадії затихаючого загострення з помірними статико-динамічними порушеннями і больовим синдромом; гіпертонічна хвороба І-ІІ, ступінь 2, ризик СНо; варикозна хвороба нижніх кінцівок. Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 від 20.10.2014 встановлено, що професійне захворювання виникло у звязку із тривалим періодом роботи у шкідливих умовах, обумовлених впливом промислового фактору  важкість праці. Згідно з гігієнічною оцінкою умови і характер праці віднесені до 3 класу 3 ступеню шкідливих та важких умов праці. Після звільнення довго лікувався. Висновком МСЕК йому з 23.10.2014 була встановлена ІІІ група інвалідності та 60% (сукупно) втрати працездатності, рекомендоване медикаментозне і санаторно-курортне лікування. Вважає, що умовами виробництва йому спричинена моральна шкода, яку має відшкодувати саме відповідач. Так, ставши інвалідом, він не може задовольняти свої потреби і потреби своєї родини. Функції організму суттєво погіршилися, він змушений лікуватися, відчуває себе неповноцінною людиною. Його не залишає почуття відчаю, тривоги перед майбутнім, і все це спричиняє постійні моральні страждання. Заподіяну моральну шкоду позивач оцінює в 60000,00 гривень та просить суд стягнути з відповідача цю суму на його користь. 
		Позивач ОСОБА_2Г до судового засідання не зявився, надав заяву з клопотанням розглянути справу у його відсутність за участі представника ОСОБА_1, на задоволенні позову наполягав.
		   В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримала заявлені вимоги, обґрунтувавши їх викладеними в позові обставинами, та просила суд їх задовольнити. 
		Представник відповідача за довіреністю ОСОБА_3 також до судового засідання не прибув, надавши суду відзив на позовну заяву, в якому висловив свою незгоду із позовними вимогами, оскільки захворювання позивача мають тривалий характер та могли виникнути ще до прийняття його на роботу до відповідача. В акті за формою П-4 відсутнє зазначення про вину підприємства в професійному захворювання ОСОБА_2, а стаж його роботи на підприємстві становив всього 6 місяців 15 днів, і такий строк, на думку відповідача, не міг спричинити захворювання. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю і розглянути справу у його відсутність. 
		Представник третьої особи Покровського відділення управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області до судового засідання також не зявився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність та письмові пояснення, згідно яких 27.10.2014року обласною МСЕК ОСОБА_2 встановлено сукупно 60% втрати працездатності у звязку з професійним захворюванням: 30% повторно і 30% первинно, на підставі чого ОСОБА_2 вдруге звернувся до Покровського відділення з заявою про призначення йому страхових виплат у звязку з професійним захворюванням. 21.11.2014року ОСОБА_2 на підставі постанови управління було призначено страхові виплати: одноразову допомогу у звязку з вищим ступенем втрати стійкої професійної працездатності з урахуванням іншої професійної хвороби в сумі 82824,00грн. та призначено щомісячні страхові виплати в розмірі 2444,99грн., які з 01.03.2018 становлять 5968,10грн.
		Дослідивши докази у справі, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з такого. 
		Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 працював у ДП «Мирноградвугілля» (на той час  ДП «Красноармійськвугілля») на шахті «Центральній» з 15.01.2013 по 01.08.2013 машиністом гірничих виїмкових машин, 01.08.2013 був звільнений за власним бажанням наказом №52/к від 01.08.2013 на підставі ч.1 ст.38 КЗпП України. До цього ОСОБА_2 працював у ДП «Красноармійськвугілля» у 1987-1993 роках. З 1979 по 1987 роки та з 1993 по 2012 роки позивач працював на інших підприємствах вугільної промисловості. Відомості встановлені за даними трудової книжки позивача (а.с.38-48). 
		Під час трудової діяльності, як зазначив позивач, він набув професійних захворювань. 
		Такі твердження ОСОБА_2 базуються на виписці з медичної карти позивача, епікризу історії його хвороби (а.с.11,12), якими підтверджена наявність у нього хронічної попереково-крижової радикулопатії в ст. затихаючого загострення з помірними статико-динамічними порушеннями і больовим синдромом; гіпертонічної хвороби І-ІІ, ступінь 2, ризик СНо; варикозної хвороби нижніх кінцівок; та відомостях акту за формою П-4 розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 20.10.2014, складеного ВП «Шахта «Центральна» ДП «Красноармійськвугілля» (а.с.9-10), у п.17 якого причиною професійного захворювання зазначено: «…потужність зовнішньої роботи (Вт) при роботі за участю мязів нижніх кінцівок та тулуба 90,0 Вт (ПДР  90 Вт), те ж при роботі з переважною участю мязів плечового поясу 45,0 Вт (ПДР  45 Вт), статична загрузка: за зміну при утриманні вантажу (кГс) однією рукою 97000 (кГс) при ПДР (43000 кГс), двома руками 208000 (кГс) при ПДР (97000 кГс), знаходження у вимушеному положенні 50% часу робочої зміни». 
		Ще під час трудової діяльності 05.05.2008 ОСОБА_2 за наслідками огляду медико-соціальною комісією встановлено первинно ІІІ групу інвалідності безстроково (а.с.13). 
		27.10.2014 ОСОБА_2 за наслідками огляду медико-соціальною комісією встановлено ІІІ групу інвалідності безстроково з 60% (сукупно) втрати працездатності за професійним захворюванням (а.с.8), позивачеві розроблено індивідуальну програму реабілітації інваліда (а.с.14). 
		Відповідно до ч.1 ст.3 Конституції України, життя і здоровя людини визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		Стаття 43 Конституції Українигарантує, що держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
		За вимогами ст.153 КЗпП Українизабезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
		Згідно з ч.1ст.1167 ЦК Україниморальна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. При цьому частина 2ст.1167 ЦК Українипередбачає, що моральна шкода відшкодовується, зокрема, незалежно від вини юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоду завдано каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя. Статтею ст. 38 Гірничого Закону Українидо обовязків гірничого підприємства віднесене й відшкодування шкоди, завданої фізичній особі.
		Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з каліцтвом. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не повязана з розміром цього відшкодування.
		Положення статті ст.173 КЗпП Українивстановлюють, що шкода, заподіяна працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя, повязаним з виконанням трудових обовязків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
		Відповідно до частини 1ст.237-1 КЗпП Українивідшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівникові провадиться, якщо порушення законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків, і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
		При цьому вина власника не вказана серед юридичних фактів, які входять до юридичного складу, що є підставою правовідносин з відшкодування моральної шкоди.
		Відтак, закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обовязку власника відшкодувати моральну шкоду, а саме: наявність моральних страждань працівника, втрата нормальних життєвих звязків або необхідність для працівника вживати додаткових зусиль для організації свого життя.
		В пункті 4.1 рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року №1-9/2004зазначено, що ушкодження здоровя, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обовязків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні і фізичні страждання.
		На підтвердження факту ушкодження здоровя позивачем було надано відповідні акт форми П-4, медичні документи та висновок МСЕК, які безумовно підтверджують звязок професійного захворювання з виконанням робіт у небезпечних для життя і здоровя умовах, тому відповідальність з відшкодування моральної шкоди покладається на роботодавця (підприємство).
		Отже, надані позивачем докази повною мірою вказують, що ушкодження здоровя призвело як до фізичних, так і до моральних страждань. Втрата працездатності призвела до обмеження можливості вести активний спосіб життя, вільно спілкуватися, внаслідок чого позивач змушений прикладати додаткових зусиль для організації свого життя. Все викладене обумовлює право позивача отримати відшкодування моральної шкоди саме з відповідача у справі.
		Щодо визначення розміру відшкодування, керуючись принципами розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог. 
		Вперше третя група інвалідності та часткова втрата працездатності була встановлена позивачеві 05.05.2008, коли він не перебував у трудових відносинах із відповідачем. При цьому слід врахувати, що, передуючи встановленню групи інвалідності і втрати працездатності, 07.03.2008 Державним підприємством «Вугільна компанія «Краснолиманська» складався акт розслідування хронічного професійного захворювання за формою П-4, яким причиною професійного захворювання позивача (пневмоконіоз, за яким встановлено 30% втрати працездатності) визначено тривалий період роботи у підземних умовах з негативним впливом пилу, концентрація якого в повітрі перевищувала гранично допустиму норму. 
		Отже, при працевлаштуванні 15.01.2013 до відповідача позивач ОСОБА_2 фактично страждав на професійні захворювання, здобуті ним під час роботи на інших підприємствах, і мав діючу групу інвалідності (ІІІ). Хоча вказані захворювання є іншими, ніж ті, на які покликається позивач у цій справі, вони безумовно враховувалися медико-соціальною експертною комісією під час огляду позивача у 2014 році та їх наявність вочевидь вплинула на висновки комісії.
		Рішенням Красноармійського міськрайонного суду від 05.11.2018року позивачу за його заявою з ДП «ВК «Краснолиманська» на відшкодування моральної шкоди у звязку з отриманням професійного захворювання (пневмоконіоз) стягнуто 18000грн. 
		Згідно розяснень п.9постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 з подальшими змінами, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, та з урахуванням інших обставин. 
		При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди ОСОБА_2 суд враховує характер правопорушення, глибину та тривалість фізичних та душевних страждань позивача, тривалість періоду роботи позивача саме у відповідача і стан його здоровя при працевлаштуванні, істотність вимушених змін у способі життя позивача та інші обставини, які мають вагоме значення, в тому числі, наслідки втрати працездатності позивачем, стан його здоровя на теперішній час та медичні рекомендації, додержання яких тягне за собою внесення коректив у звичайний спосіб життя. 
		Виходячи з вище викладеного суд вважає, що на користь позивача має бути стягнено 9000,00 гривень у відшкодування моральної шкоди, спричиненої отриманням професійного захворювання.
		Вирішуючи у відповідності до ст.141 ЦПК України питання щодо судових витрат у справі, суд зазначає, що судові витрати підлягають стягненню з відповідача у дохід держави в розмірі 704,80 гривень.
		На підставі ст.ст.3,43 Конституції України, ст.ст.153,237-1 КЗпП України, ст.ст.23,1167 ЦК України, ст.38 Гірничого Закону України, керуючись ст.ст.10,12,13,81,141,263-265 ЦПК України, суд
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		        Позовні вимоги ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (податковий номер НОМЕР_1), місце реєстрації: м. Покровськ, Донецька область, вул. Довженка буд.170, до Державного підприємства «Мирноградвугілля», (ЄДРПОУ 32087941), місце розташування: м. Мирноград, Донецька область, вулиця Соборна, буд.1, третя особа: Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Покровського відділення управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області, (ЄДРПОУ 4141933), місце розташування: м. Покровськ, Донецька область, провулок Мостовий, буд.30 про відшкодування моральної шкоди у звязку з професійним захворюванням, задовольнити частково.
		Стягнути з Державного підприємства «Мирноградвугілля», (ЄДРПОУ 32087941), місце розташування: м. Мирноград, Донецька область, вулиця Соборна, буд.1, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (податковий номер НОМЕР_1), місце реєстрації: м. Покровськ, Донецька область, вул. Довженка буд.170, у відшкодування моральної шкоди у звязку з професійним захворюванням 9 000 (девять тисяч ) гривень.
		Стягнути з Державного підприємства «Мирноградвугілля», (ЄДРПОУ 32087941), місце розташування: м. Мирноград, Донецька область, вулиця Соборна, буд.1, на користь держави судовий збір в розмірі 704,80 грн. 
		В задоволенні решти вимог відмовити. 
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		Вступна і резолютивна частини рішення проголошені 16 січня 2019 року. Повне рішення суду складене 22 січня 2019 року. 
		 
		 
		 
		 Суддя:Л.І. Клепка

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...