Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 631/178/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про спадкове право.
Надіслано для оприлюднення: 31.01.2019. Зареєстровано: 01.02.2019. Забезпечено надання загального доступу: 04.02.2019.
Дата набрання законної сили: 29.01.2019
Номер судового провадження: 2/631/533/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		справа № 631/178/18
		провадження № 2/631/533/18 
		 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		18 грудня 2018 року                    селище міського типу ОСОБА_1
		 
		Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:
		 
		Головуючого                судді    Мащенко С. В.
		при секретарі судового засідання        Євсюковій О. В.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 приміщення суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до СТАРОВІРІВСЬКОЇ ОСОБА_3 «Про визначення додаткового строку для прийняття спадщини»,-
		 
		в с т а н о в и в:
		 
		02.03.2018 року ОСОБА_2 звернулась із позовом до Старовірівської сільської ради «Про визначення додаткового строку для прийняття спадщини» (вхідний № 975/18-вх), на обґрунтування якого зазначила, що 24.12.2014 року померла ОСОБА_4, яка за життя 06.12.2000 року склала заповіт на її імя, заповівши свій сертифікат на земельну частку (пай) (серії ХР № 025817). У встановлений шестимісячний строк з часу відкриття спадщини вона до нотаріальної контори не звернулась, так як не мала відомостей про існування заповіту на її імя, а дізналась про нього тільки на початку 2018 року. Вказані обставини позбавили її можливості вчасно звернутись до нотаріуса із відповідною заявою про прийняття спадщини. З наведених підстав вважає, що строк на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 вона пропустила з поважних причин. Зазначила, що померла ОСОБА_4 постійно проживала одна та була зареєстрована за адресом: вулиця Желізнодорожна, будинок № 57, село Старовірівка Нововодолазького району Харківської області,- з 1970 року по день смерті - 24 грудня 2014 року. На звернення до державного нотаріуса Нововодолазької державної нотаріальної контори Харківської області про видачу свідоцтва про право на спадщину отримала відмову. Інших спадкоємців, які б фактично прийняли спадщину після смерті ОСОБА_4, чи звертались до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, немає. Просила визначити їй додатковий строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4, померлої 24 грудня 2014 року, тривалістю три місяці (а. с. 3  4).
		 
		Розпорядженням керівника апарату суду № 1213 від 21.09.2018 року призначено повторний автоматизований розподіл справи й згідно відповідному протоколу справу з єдиним унікальним № 631/178/18 (провадження № 2/631/533/18) передано до розгляду головуючому й прийнято нею до провадження (а. с. 44, 45, 46 - 50).
		 
		19.04.2018 року представник позивача за довіреністю  адвокат ОСОБА_5 звернулась до суду із клопотанням (вхідний № 1785/18-вх) про витребування доказів по справі, а саме: копії спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_4, померлої 24.12.2014 року, - яке задоволене й на підставі ухвали суду від 07.05.2018 року копія справи витребувана, долучена до матеріалів справи та досліджена в ході судового розгляду (а. с. 19, 25  26, 32 - 35).
		 
		Позивач ОСОБА_2 у судове засідання не зявилась, про час та місце розгляду справи була повідомлена своєчасно та належним чином відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України, про причини своєї неявки суд не повідомила, заяви про відкладення розгляду справи або про її розгляд за її відсутності не надала, однак скористалась правом, наданим їй частиною 1 статті 58 Цивільного кодексу України, щодо участі у справі через свого представника за нотаріально посвідченою довіреністю  адвоката ОСОБА_5 
		 
		Представник позивача ОСОБА_2  адвокат ОСОБА_5, що діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності (бланк серії НМХ № 752743) та свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю (серії ПТ № 1646), виданого 21.03.2017 року ОСОБА_3 адвокатів Полтавської області, до суду не зявилась, про час та місце розгляду справи була сповіщена своєчасно та належним чином відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України, однак надала суду заяву, зареєстровану під вхідним № 6567/18-вх від 18.12.2018 року, в якій просила справу розглянути за її відсутності та відсутності позивача, зазначивши, що позовні вимоги просить задовольнити у повному обсязі (а. с. 20, 21, 67).
		 
		Представник відповідача  Старовірівської сільської ради - у судове засідання теж не зявився, про місце та час розгляду справи був сповіщений своєчасно та належним чином відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України, про причини своєї неявки не повідомив, однак сільський голова ОСОБА_6 надав лист, зареєстрований за вхідним № 6506/18-вх від 17.12.2018 року, в якому просив справу розглянути за їх відсутності, зазначивши, що вони не заперечують проти задоволення позову (а. с. 66).
		 
		Відповідно до змісту частини 1 статті 58 Цивільного процесуального кодексу України сторона може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, а згідно частини 1 статті 223 цього ж кодексу неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Крім того, на підставі частини 3 статті 211 цього ж кодексу особи, які беруть участь у справі, мають право заявити клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Про наявність такого клопотання у сторін свідчать їх відповідні заяви, долучені до матеріалів справи. 
		 
		За таких обставин, приймаючи до уваги те, що підстав для визнання необхідним давання сторонами особистих пояснень не має, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності. 
		 
		Здійснюючи правосуддя на засадах змагальності й рівності учасників судового процесу перед законом і судом, всебічно, повно, обєктивно, справедливо, неупереджено та своєчасно зясувавши всі обставини справи і всі фактичні данні в межах заявлених вимог, що мають значення для вирішення справи за суттю й на які сторони та їх представники посилались як на підставу своїх вимог та при їх визнанні, перевіривши їх доказами, отриманими відповідно до правил цивільного процесуального кодифікованого закону й безпосередньо дослідженими у судовому засіданні, що відповідають вимогам закону про їх належність, допустимість, достовірність та достатність, а саме: дослідивши письмові докази у справі,- суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
		 
		Так, пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року шляхом реорганізації (злиття) Валківського районного суду, Коломацького районного суду та Нововодолазького районного суду Харківської області утворено Валківський окружний суд  у Валківському, Коломацькому та Нововодолазькому районах Харківської області із місцезнаходженням у містах Валках, селищі міського типу Новій ОСОБА_1 та селі Різуненковому Коломацького району Харківської області.
		 
		За змістом пункту 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року районні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.
		 
		Оскільки на цей час Валківський окружний суд свою діяльність не розпочав, справа перебуває на розгляді належного суду.
		 
		Вирішуючи спірні правовідносини суд виходить з того, що завданням цивільного судочинства, визначеним у частині 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України, є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Тому згідно частини 1 статті 4 цього ж нормативно-правового акту, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		 
		Отже, суд відповідно до приписів частини 1 статті 13 цивільного процесуального кодифікованого закону України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
		 
		При цьому частиною 1 статті 77 вказаного нормативно-правового документа визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. 
		 
		У відповідності до припису частини 3 статті 12 та частини 1 статті 81 цивільного процесуального кодифікованого закону України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього кодексу. 
		 
		Одночасно із цим, згідно частини 2 статті 77 та частини 1 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
		 
		Отже, у ході розгляду справи в межах заявлених вимог та зазначених і доведених обставин, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини, що мають значення для вирішення справи за суттю.
		 
		Так, згідно Свідоцтва про смерть (серії І-ВЛ № 479059), виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції 26.12.2014 року, ОСОБА_4 померла 24.12.2014 року у віці 81 років у місті Харкові Харківської області, про що 26.12.2014 року складено відповідний актовий запис № 18492 (а. с. 5).
		 
		Із копії заповіту, посвідченого 06.12.2000 року секретарем виконавчого комітету Старовірівської сільської ради народних депутатів Нововодолазького району Харківської області ОСОБА_7 та зареєстрованого в реєстрі за № 220 (на час смерті заповідача не змінений, не скасований і зареєстрований 22.02.2007 року у спадковому реєстрі під № 41837333), вбачається, що ОСОБА_4, яка проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1, на випадок своєї смерті зробила таке заповітне розпорядження: свій земельний сертифікат серії ХР № 0254817 вона заповіла своїй дочці ОСОБА_2 (а. с. 6  6 зворот).
		 
		ОСОБА_8 довідки, виданої виконавчим комітетом Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області за вихідним № 279 від 02.02.2018 року, від імені якого діє сільській голова ОСОБА_6, померла 24.12.2014 року ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, дійсно була зареєстрована і постійно проживала по день смерті в селі Раківка Нововодолазького району Харківської області по вулиці Желізнодорожна у будинку № 57. На день її смерті за цим адресом проживала сама (а. с. 7). 
		 
		З копії паспорта громадянина України (серії МН № 306753, виданого 23.01.2002 року Київським МВ РВ ХМУ УМВС України в Харківській області) вбачається, що позивач ОСОБА_2 зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_3 з 22.08.1990 року (а. с. 10  11).
		 
		З наведеного суд робить висновок про те, що на час відкриття спадщини спадкодавець не мешкала разом із спадкоємцем.
		 
		02.02.2018 року ОСОБА_2 звернулась до Нововодолазької державної нотаріальної контори Харківської області із заявою про прийняття спадщини після смерті її матері ОСОБА_4, померлої 24.12.2014 року, яка зареєстрована по книзі обліку і реєстрації спадкових справ № 16 від 02.02.2018 року (спадкова справа № 12/2018) (а. с. 32).
		 
		Крім того, згідно Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 50773210 від 02.02.2018 року, наданої об 11 годині 25 хвилин Нововодолазькою державною нотаріальною конторою, за параметрами запиту ОСОБА_4 у Спадковому реєстрі інформація відсутня (а. с. 33).
		 
		З інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 50773404, наданої 02.02.2018 року об 11 годині 30 хвилин Нововодолазькою державною нотаріальною конторою, за параметрами пошуку ОСОБА_4 у Спадковому реєстрі інформація відсутня (а. с. 33 зворот).
		 
		Постановою державного нотаріуса Нововодолазької державної нотаріальної контори Харківської області ОСОБА_9 № 69 від 08.02.2018 року ОСОБА_4 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно,- оскільки спадкоємець протягом 6 місяців з дня смерті спадкодавця не подала заяву про прийняття спадщини (а. с. 8).
		 
		ОСОБА_8 про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 50773315, виданого 02.02.2018 року Нововодолазькою державною нотаріальною конторою, до спадкового реєстру внесений реєстраційний запис, параметрами якого є реєстрація спадкової справи (номер у спадковому реєстрі 61949158, номер у нотаріуса № 12), яка зберігається в Нововодолазькій державній нотаріальній конторі, щодо спадкодавця ОСОБА_4, яка померла 24.12.2014 року (а. с. 32 зворот). 
		 
		Під час вирішення спірних правовідносин суд виходить з того, що їх правове регулювання здійснюється нормами Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 року (із змінами та доповненнями). 
		 
		Частиною 1 статті 1216 Цивільного кодексу України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обовязків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
		 
		При цьому, спадкування здійснюється за заповітом або за законом (частина 1 статті 1217 цього ж кодексу).
		 
		З огляду на зміст статті 1223 Цивільного кодексу України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього кодексу
		 
		При цьому приписами статті 1233 вказаного нормативно-правового акту зазначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
		 
		Оскільки за життя ОСОБА_4 на випадок своєї смерті зробила заповітне розпорядження стосовно земельного сертифіката (серії ХР № 0254817) на користь своєї доньки - ОСОБА_2, позивач є спадкоємцем за заповітом.
		 
		Частиною 1 статті 1268 Цивільного кодексу України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. 
		 
		Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частина 1 статті 1269 зазначеного вище кодексу).
		 
		Частини 1 та 2 статті 1270 Цивільного кодексу України передбачають, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. 
		 
		При цьому, як визначено у частина 2 статті 1220 цього ж нормативно-правового кодифікованого акту України часом відкриття спадщини є день смерті особи.
		 
		Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобовязує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
		 
		Так як матеріалами справи доведено, що спадкодавець на час своєї смерті проживала сама й позивач із померлою були зареєстровані за різними адресами, остання мала подати нотаріусу впродовж шести місяців з дня смерті ОСОБА_4, тобто з 24.12.2014 року по 24.06.2015 року, заяву про прийняття спадщини за заповітом.
		 
		Відповідно до правил, обумовлених частиною 1 та 3 статті 1272 Цивільного кодексу України якщо спадкоємиць протягом строку, встановленого статтею 1270 цього кодексу не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
		 
		Отже, за змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які повязані з обєктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
		 
		Тобто, за правилом вищенаведеної норми цивільного кодифікованого закону України додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини може бути наданий за одночасним існуванням двох обставин: якщо у спадкоємця були перешкоди для її подання й ці обставини визнані судом поважними.
		 
		Частиною 1 статті 56 Закону України «Про нотаріат» № 3425-ХІІ від 02.09.1993 року (із змінами і доповненнями) обумовлено, що нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують заповіти дієздатних громадян, складені відповідно до вимог законодавства України і особисто подані ними нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, а також забезпечують державну реєстрацію заповітів у Спадковому реєстрі відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України. 
		 
		При цьому, виходячи зі змісту статей 34, 37 та 59 вказаного Закону, нотаріуси та посадові особи органів місцевого самоврядування посвідчують правочини, якими, зокрема є й заповіт, складаючи їх у двох примірниках, один з яких залишається у справах нотаріуса або виконавчому комітеті сільської, селищної, міської ОСОБА_3 народних депутатів, а другий  надається заповідачеві. 
		 
		Про те, що заповіт ОСОБА_4 було складено саме таким чином, тобто у двох примірниках, один з яких зберігається в виконавчому комітеті, а другий видається заповідачу  безпосередньо відображено на бланку заповіту, посвідченого 06.12.2000 року (а. с. 6).
		 
		З наведеного можна зробити висновок про те, що ОСОБА_2 копію заповіту ОСОБА_4, складеного на її користь, не отримувала, й відомості, які б спростовували цю інформацію, суду не надані, а тому є підстави вважати, що позивач впродовж шестимісячного строку з часу відкриття спадщини, тобто смерті заповідача, не знала про його існування.
		 
		Також суд, ухвалюючи це рішення ураховує, що норма права, що міститься у статті 63 Закону України «Про нотаріат», покладає на нотаріуса або в сільських населених пунктах - посадову особу органу місцевого самоврядування, уповноважену на вчинення нотаріальних дій, зобовязання, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме, а також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.
		 
		Крім того, пунктами 1.2. та 2.2. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року (зі змінами) обумовлено, що при зверненні спадкоємця у звязку з відкриттям спадщини нотаріус зясовує відомості стосовно факту смерті спадкодавця, часу і місця відкриття спадщини, кола спадкоємців, наявності заповіту, наявності спадкового майна, його складу та місцезнаходження, необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна, та при заведенні спадкової справи за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту.
		 
		Верховний суд України у своїй правовій позиції, сформованій у справі за № 6-1320цс17, мовить про те, що при розгляді таких спорів судам слід дослідити чи вчиняв державний нотаріус після встановлення ним наявності заповіту спадкодавця дії для повідомлення спадкоємця про відкриття спадщини, чи здійснювався виклик спадкоємця за заповітом, в тому числі шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі, що свідчило б про належне сприяння для здійснення особистого розпорядження спадкодавця.
		 
		Оцінюючи копію матеріалів спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_4, померлої 24.12.2014 року, що надані на підставі ухвали суду, долучені до матеріалів судового провадження та досліджена в ході судового розгляду справи, суд убачає, що вказані дії державним нотаріусам виконані не були, а тому є підстави вважати, що у ОСОБА_2 дійсно існували поважні перешкоди для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом.
		 
		Таким чином, оцінюючи надані позивачем докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позивач ОСОБА_2 впродовж встановленого законом шестимісячного строку з часу відкриття спадщини, тобто у період з 24.12.2014 року по 24.06.2015 року, не прийняла її з обєктивних перешкод, а тому суд приходить до висновку про те, що строк для прийняття спадщини нею пропущений з поважних причин і вважає за можливе надати додатковий строк, достатній для подачі заяви про прийняття спадщини, тобто протягом трьох місяців з часу набрання рішенням законної сили.
		 
		Позивач, звертаючись до суду із цим позовом, не вимагає компенсації (відшкодування) понесених нею і документально підтверджених судових витрат.
		 
		 
		 
		На підставі викладеного, керуючись статтями 1216, 1217, 1220, 1223, 1233, 1258, 1265, 1268  1270 та 1272 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 року (із змінами та доповненнями); пунктом 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року; статтями 34, 37, 56 і 59 Закону України «Про нотаріат» № 3425-ХІІ від 02.09.1993 року (із змінами і доповненнями); пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року; пунктами 1.2. і 2.2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року (зі змінами); Постановою Пленуму Верховного суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування»; правовою позицією Верховного суду України у справі за № 6-1320цс17; статтями 1 - 5, 7, 10 - 13, 17  19, 23, 42, 48, 58, 60, 62, 65, 67, 76  83, 89, 128  131, 133, 141, 211, 214, 223, 235, пунктом 2 частини 1 та частиною 3 статті 258, статтями 259, 263 - 265, 268, частинами 5 та 11 статті 272, частинами 1 і 2 статті 273, частиною 1 статті 352, статтями 354, 355 і пунктами 8, 9 й підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України № 1618-ІV від 18.03.2004 року (в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03.10.2017 року із змінами та доповненнями), -
		 
		в и р і ш и в:
		 
		Позов ОСОБА_2 до СТАРОВІРІВСЬКОЇ ОСОБА_3 «Про визначення додаткового строку для прийняття спадщини» задовольнити.
		 
		Визнати поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини та встановити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, додатковий строк, достатній для подачі до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, яка залишилась після смерті  ОСОБА_4, померлої 24.12.2014 року, - протягом трьох місяців з часу набрання рішенням законної сили.
		 
		Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Нововодолазький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну його частини (скорочене рішення) - в той же строк з дня складання повного рішення.
		 
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано, а у разі подання - після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		Рішення, що набрало законної сили, обовязкове для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обовязковість яких надана Верховною ОСОБА_3 України, - і за її межами. Невиконання рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
		 
		Відомості щодо учасників справи, які не оголошуються при проголошенні рішення:
		 
		Позивач: ОСОБА_2, місце проживання чи перебування (АДРЕСА_1, 61183), реєстраційний номер облікової картки платника податків (НОМЕР_1), паспорт громадянина України (серія МН № 306753);
		 
		Відповідач: СТАРОВІРІВСЬКА ОСОБА_10, місцезнаходження (вулиця Центральна, будинок № 60, село Старовірівка Нововодолазького району Харківської області, 63250), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (04398092).
		 
		Скорочене рішення було ухвалено шляхом прийняття, складено за допомогою компютерного набору, підписано суддею у нарадчій кімнаті в одному примірнику й оголошено публічно 18.12.2018 року.
		 
		Повне рішення складено за допомогою компютерного набору та підписано суддею в одному примірнику 28.12.2018 року.
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя:                                С. В. Мащенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...