Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 819/25/18 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на прибуток підприємств.
Надіслано для оприлюднення: 01.02.2019. Зареєстровано: 03.02.2019. Забезпечено надання загального доступу: 04.02.2019.
Дата набрання законної сили: 31.01.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		31 січня 2019 року 
		Київ
		справа №819/25/18
		адміністративне провадження №К/9901/64897/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу  Головного управління ДФС у Тернопільській області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 6 липня 2018 року (колегія у складі суддів: Попко Я.С., Хобор Р.Б., Онишкевич Т.В.) у справі № 819/25/18 за позовом Державного підприємства «Кременецьке управління з постачання та реалізації газу» до Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Державне підприємство «Кременецьке управління з постачання та реалізації газу» (далі - позивач або ДП) звернулося до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Тернопільській області (далі - відповідач або ДФС), в якому просив:
		- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 21.11.2016 року № 0002661200;
		- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 12.01.2017 року № 0000011200;
		- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 13.09.2017 року № 0030501206.
		В обґрунтування позову позивач зазначає, що частина чистого прибутку (доходу) не сплачена до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями у встановлені терміни не є податковим боргом у розумінні ПКУ, отже вважає безпідставним та незаконним нарахування штрафних санкцій у загальному розмірі 233 523,90 грн. по відношенню до заборгованості як частині чистого прибутку (доходу).
		Рішенням  Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2018 року у задоволенні позовних вимог Державного підприємства «Кременецьке управління з постачання та реалізації газу» відмовлено у повному обсязі. При прийнятті рішення суд виходив з того, що якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених ПК України, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу, у розмірах, встановлених ст. 126 ПК України.
		Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 6 липня 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено у повному обсязі з мотивів того, що позивачем не було допущено порушення вимог п. 57.1 ст. 57 ПК України, оскільки такий платіж не є включеним до переліку загальнодержавних чи місцевих податків і зборів, визначеного статтями 9 та 10 ПК України, а тому не є податковим платежем.
		Не погодившись з рішеннями суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 6 липня 2018 року, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2018 року залишити в силі.
		У якості підстави для скасування рішення суду апеляційної інстанції відповідач посилається на невідповідність висновку суду фактичним обставинам справи. Доводи касаційної карги ідентичні викладеним у відзивах на адміністративний позов та апеляційну скаргу.
		Відповідач зазначив, що органи ДФС при покладанні на них відповідного обов'язку, здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати не лише податків та зборів, а й інших платежів.
		У відзиві на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.
		Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підставі для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.
		Спірні податкові повідомлення-рішення винесені за порушення строків сплати грошового зобов'язання зі сплати частини чистого прибутку державного підприємства. Факт порушення таких строків не є спірним між сторонами. Також не є спірним той факт, що частина чистого прибутку державних підприємств не є податковим платежем чи збором визначеним статтями 9 та 10 Податкового кодексу України.
		Спірним питанням є законність нарахування штрафних санкцій за порушення строків сплати частини чистого прибутку (доходу) до Державного бюджету.
		Порядок відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 № 138 (далі - Порядок №   138,   в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
		Пунктом 1 Порядку №138 визначено, що згідно з цим Порядком частина чистого прибутку (доходу), що відраховується державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями (крім державного підприємства обслуговування повітряного руху України «Украерорух» відповідно до Закону України «Про приєднання України до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів», державного підприємства із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових організацій в Україні Державного управління справами, а також державних підприємств «Міжнародний державний центр «Артек» і «Український дитячий центр «Молода гвардія») до державного бюджету за відповідний період, визначається виходячи з обсягу чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку як підсумок суми чистого фінансового результату (прибутку) та суми капіталу в дооцінках, яка підлягає перенесенню до нерозподіленого прибутку, з урахуванням того, що до такого підсумку також може бути включена частка нерозподіленого прибутку або невикористаних фондів, утворених внаслідок розподілу прибутку в обсязі, визначеному рішенням органу управління, за наявності фінансових ресурсів у підприємства, у розмірі: 30 відсотків - державними підприємствами, що є суб'єктами природних монополій, та державними підприємствами, плановий розрахунковий обсяг чистого прибутку яких перевищує 50 млн. гривень; 15 відсотків - іншими державними унітарними підприємствами.
		Згідно з пунктом 2 цього Порядку, частина чистого прибутку (доходу) сплачується державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до державного бюджету наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності за відповідний період у строк, встановлений для сплати податку на прибуток підприємств.
		Відповідно до пункту 3 цього Порядку частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету, визначається державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями відповідно до форми розрахунку, встановленої Державною податковою службою, та зазначається у декларації з податку на прибуток підприємства. 
		Розрахунок частини чистого прибутку (доходу) разом з фінансовою звітністю, складеною відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, подається державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до органів державної податкової служби у строк, передбачений для подання декларації з податку на прибуток підприємств.
		Нормами статті 126 ПК України передбачено застосування штрафу   до платника податків за несвоєчасну сплату платником податків грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом. 
		Враховуючи нормативні визначення вищевказаних понять (грошове зобов'язання. податкове зобов'язання), частина чистого прибутку не є податковим платежем, у розумінні норм ПК. Цей платіж не віднесений ні до загальнодержавних податків та зборів, ні до місцевих податків. Отже, застосування до позивача штрафних санкцій із посиланням на ст. 126 ПК не відповідає змісту вищевказаної норми, дія якої поширюється виключно на випадки несплати платником податків грошових зобов'язань.
		При цьому, покладення на контролюючі органи повноважень щодо обліку таких платежів, а також сплата його до державного бюджету України, не змінює правової природи такого платежу. 
		До аналогічного висновку, дійшов Верховний Суд під час розгляду аналогічної справи, постанова від 01.08.2018 №826/19797/16 (К/9901/35737/18).
		Таким чином суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про безпідставність застосування до платника податків штрафу за несвоєчасну сплату частини чистого прибутку на підставі п. 126.1 ст. 126 ПК України.
		Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для задоволення позову.
		Суд касаційної інстанції визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суд повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.
		Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Керуючись статтями 341, 343, 345, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Тернопільській області залишити без задоволення.
		2. Постанову  Львівського апеляційного адміністративного суду від 6 липня 2018 року залишити без змін.
		3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		.................................
		 
		В.П.Юрченко І.А.ВасильєваС.С.Пасічник Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...