Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/12287/16 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо; забезпечення права особи на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів.
Надіслано для оприлюднення: 01.02.2019. Зареєстровано: 03.02.2019. Забезпечено надання загального доступу: 04.02.2019.
Дата набрання законної сили: 31.01.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		31 січня 2019 року 
		Київ
		справа №826/12287/16
		адміністративне провадження №К/9901/17415/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого - Стрелець Т. Г.,
		суддів - Білоуса О. В., Желтобрюх І.Л.,
		розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу адміністративну справу №826/12287/16
		за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, провадження по якій відкрито 
		за касаційною скаргою  ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2016 року (головуючий суддя - Добрянська Я.І.,) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2017 року (колегія суддів у складі головуючого судді - Степанюка А. Г суддів., Шурка О.І., Кузьменка В. В.)
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Генеральної прокуратури України, в якому просив:
		1.1.           Визнати протиправними дії відповідача щодо вирішення вимоги « 11)» заяви ОСОБА_1 від 27.01.2016 року щодо його права особисто викласти аргументи особі, яка перевіряла його заяву; 
		1.2.           зобов'язати Генеральну прокуратуру України повторно розглянути вимогу « 11)» заяви позивача від 27.01.2016 року.
		2. Позовна заява мотивована тим, що відповідач протиправно позбавив позивача права особисто надати аргументи стосовно його заяви від 27.01.2016 особі, що перевіряла дану скаргу, порушивши при цьому приписи пункту 1 частини 1 статті 18 Закону України «Про звернення громадян».
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		3. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2017 року, у задоволенні позову відмовлено. 
		4. Рішення судів мотивовані тим, що відповідачем повно та всебічно досліджено всі обставини, викладені у заяві позивача. У зв'язку із відсутністю необхідності участі скаржника у розгляді його заяви та отримання від нього додаткової інформації, розгляд вищезазначеної скарги відбувався одноособово, а тому право позивача на надання аргументів особисто особі, що розглядає скаргу, не порушено.  
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		5. Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями, ОСОБА_1 звернувся до  Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
		6. Касаційна скарга аргументована тим, що суди попередніх інстанцій не спростували обставину позову стосовно порушення статті 18 Закону України «Про звернення громадян», оскільки позивач просив не запросити його на засідання комісії по розгляду його звернення, а особисто надати відповідні пояснення особі, яка розглядала його заяву.
		Суди попередніх інстанцій у своїх рішеннях помилково посилались на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 29.06.2016 року у справі №826/5513/16, оскільки дане рішення ніяким чином не пов'язане із заявленими позовними вимогами у даній справі.
		7. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від  03 березня 2017 року відкрито провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2017 року.
		8. Верховний Суд ухвалою від 30 січня 2019 року прийняв до провадження вищезазначену касаційну скаргу.
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		9.  Позивачем подано 29.01.2016 року до Генеральної прокуратури (вх. №17725-16) скаргу від 27.01.2016 року, в якій ОСОБА_1 просив, зокрема: з'ясувати, чи мав місце факт оголошення суддею зауваження представнику Відповідача у судовому засіданні 20.01.2016 року у справі №826/20859/15, підстави винесення такого зауваження, його правові наслідки для представника; повідомити, якими правами зловживає Позивач та які плутані запитання ставить Генеральній прокуратурі (а.с. 19-27). Крім того, у п. 11 прохальної частини скарги ОСОБА_1 просив дозволити йому особисто викласти аргументи особі, яка перевіряла його заяву.
		10. Листом від 17.02.2016 року №05/3-14050-10 (а.с. 29) відповідач повідомив позивача про те, що підстав для ініціювання питання про притягнення до відповідальності представника Генеральної прокуратури не встановлено.
		11. Щодо розгляду звернення за особистою участю позивача повідомлено, що згідно зі ст.ст. 18, 19 Закону України «Про звернення громадян» особа може бути запрошеною до вирішення її заяви чи скарги лише у випадку проведення засідання, тобто колегіального розгляду. В інших випадках розгляд звернення проводиться без обов'язкового виклику і присутності заявника.
		 
		РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
		12. Конституція України.
		12.1.          Стаття 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		12.2.          Стаття 40. Усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
		13. Кодекс адміністративного судочинства України. 
		13.1.          Частина 2 статті 2. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		14. Закон України «Про звернення громадян» від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР.
		14.1.           Стаття 1. Громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.         
		14.2.          Стаття 3. Під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.     
		14.3.          Стаття 15. органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
		Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
		Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
		14.4.          Пункти 1, 4 частини 1 статті 18. Громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги.
		14.5.          Стаття 19. Органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані:
		об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;
		у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;
		на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;
		скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;
		забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень;
		письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;
		вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина;
		у разі визнання заяви чи скарги необгрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;
		не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; 
		особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
		У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не скасовує вимоги абзацу дев'ятого частини першої цієї статті.
		14.6.          Стаття 20. Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
		15. Закон України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 року №2657-XII.
		15.1.          Стаття 5. Кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
		15.2.          Частини 1, 2, 4 статті 7.  Право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб'єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.
		Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.
		Право на інформацію, створену в процесі діяльності фізичної чи юридичної особи, суб'єкта владних повноважень або за рахунок фізичної чи юридичної особи, Державного бюджету України, місцевого бюджету, охороняється в порядку, визначеному законом.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		16. Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її часткового задоволення з огляду на наступне.
		17. Стаття 18 Закону України «Про звернення громадян» (далі - Закон № 393/96-ВР) передбачає, що  особа, яка звернулася із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви, бути присутнім при розгляді заяви чи скарги.
		18. При цьому, зазначені права, відповідно до статті 19 Закону № 393/96-ВР, забезпечуються обов'язком органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, їх керівників та інших посадових осіб на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу. 
		19. Разом з тим, як встановлено судами та не заперечується касатором, зі змісту звернення ОСОБА_1 вбачається, що у своїй скарзі на дії представника Генеральної прокуратури України від 27.01.2016 року №17725-16 він  клопотав про забезпечення права особисто викласти аргументи особі, що перевіряла його скаргу. При цьому, позивач також просив розглядати дану скаргу за його участю.
		20. З цього приводу суди зазначили, що право заявника бути присутнім при розгляді заяви чи скарги забезпечується обов'язком на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу. 
		Дане право не є абсолютним та залежить від певних умов та обставин. Зокрема, може бути реалізовано особою на власний розсуд у відповідності до його волі та бажання, однак лише у разі, якщо розгляд звернення відбувається на засіданні відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу і якщо такий порядок розгляду передбачено законодавством.
		Проте, колегія суддів вважає такий висновок помилковим, оскільки ні Закон  України «Про звернення громадян», ні будь-який інший нормативний акт не ставить у залежність можливість реалізації права особи особисто викласти аргументи особі, що перевіряла його скаргу,  від форми розгляду  цієї скарги (колегіально, одноособово тощо).
		21. При цьому, суди зауважили, що Інструкцією про порядок розгляду звернень та особистого прийому в органах прокуратури України (далі - Інструкція), затвердженою наказом Генерального прокурора України від 27.12.2014 року №9гн, не передбачено розгляду звернень на засіданнях, колегіально, або в інший спосіб, який би давав можливість заявникові бути присутнім при розгляді заяви чи скарги.
		22. Такі висновки судів попередніх інстанцій фактично унеможливлюють практичну реалізацію особами права особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви, бути присутнім при розгляді заяви чи скарги, яке гарантоване статтею 18 Закону України «Про звернення громадян».
		23. Крім того, суди не звернули увагу на ту обставину, що норма статті 19 Закону України «Про звернення громадян» зобов'язує органи державної влади на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу.
		24. Посилання судів на те, що право позивача особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу можуть бути реалізовані шляхом викладення таких аргументів у письмовому вигляді на ім'я особи, що перевіряла заяву чи скаргу, під час особистого прийому або проведення перевірки викладених у заяві чи скарзі обставин, не спростовують та не відміняють зазначеного вище обов'язку відповідача запросити ОСОБА_1 на засідання органу, який розглядає його скаргу.
		25. Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій залишили поза увагою питання практичного забезпечення відповідачем гарантованого статтею 18 Закону України «Про звернення громадян» права позивача особисто викласти аргументи особі, що перевіряла його скаргу, не дослідили механізму забезпечення Генеральною прокуратурою України практичної реалізації даного права особи, в результаті чого дійшли передчасних висновків про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
		26. Частиною першою статті 353 КАС України передбачено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
		27. З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
		28. Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
		29. Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
		 
		п о с т а н о в и в :
		1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
		2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2017 року - скасувати.
		3. Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
		4. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                   Т.Г.Стрелець          
		Судді                                                                       О.В.Білоус
		                                                                      І.Л. Желтобрюх

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...