Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 809/1810/13-а : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Старі категорії (адм); реалізації податкового контролю.
Надіслано для оприлюднення: 01.02.2019. Зареєстровано: 03.02.2019. Забезпечено надання загального доступу: 04.02.2019.
Дата набрання законної сили: 22.01.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		22 січня 2019 року 
		Київ
		справа №809/1810/13-а
		касаційне провадження №К/9901/8206/18
		 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого - Шипуліної Т.М.,
		суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
		розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Тисменицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2015 (головуючий суддя - Онишкевич Т.В., судді: Іщук Л.П., Дякович В.П.) у справі № 809/1810/13-а (876/10679/13) за позовом Приватного підприємства «АБІ Плюс» до Тисменицької міжрайонної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,
		В С Т А Н О В И В:
		Приватне підприємство «АБІ Плюс» у червні 2013 року звернулося до адміністративного суду з позовом до Тисменицької міжрайонної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.05.2012:
		№0000282200  про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 182058грн., в тому числі: в сумі 145646грн. основного платежу та в сумі 36412грн. штрафних (фінансових) санкцій;
		№0000272200 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 227571грн., в тому числі: в сумі 182057грн. основного платежу та в сумі 45514грн. штрафних (фінансових) санкцій.
		Позивач в обґрунтування позову наголошував на тому, що його господарські операції з Приватним підприємством «Франко-Буд-Інвест» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 були реально вчинені, підтверджені належним чином складеними первинними документами та укладені з метою виконання договірних зобов'язань з Головним управлінням регіонального розвитку та будівництва Івано-Франківської ОДА згідно з договором від 19.10.2008 щодо виконання підрядних робіт з пристосування-реконструкції будівлі колишньої амбулаторії с. Петрів під стаціонарне відділення для постійного проживання одиноких непрацездатних громадян і медичну амбулаторію. 
		Івано-Франківський окружний адміністративний суд постановою від 26.06.2013 адміністративний позов залишив без задоволення. 
		Судове рішення вмотивоване тим, що за наслідками дослідження первинних документів щодо господарських відносин позивача та Головним управлінням регіонального розвитку та будівництва Івано-Франківської ОДА судом встановлено, що підрядні роботи виконано саме Приватним підприємством «АБІ ПЛЮС», а Приватне підприємство «Франко-Буд-Інвест» та фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 залучено позивачем до ланцюгових схем з метою штучного формування даних податкового обліку та мінімізації податкових зобов'язань. 
		Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 04.02.2015 скасував постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.06.2013 та ухвалив нове судове рішення про задоволення позову. 
		Суд апеляційної інстанції за результатами наданої оцінки спірним господарським операціям позивача з Приватним підприємством «АБІ ПЛЮС», а Приватне підприємство «Франко-Буд-Інвест» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 дійшов висновку про те, що вони мали реальний характер та підтверджують фактичний рух активів та зміни у майновому стані позивача. При цьому, судом надано оцінку вироку Івано-Франківського міського суду від 01.08.2013 у справі №0907/1-999/2011, згідно з яким ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених частиною п'ятою статті 27, частиною третьою статті 212 та частинами першою-третьою статті 358 Кримінального кодексу України. Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що вказане судове рішення не містить обставин щодо господарських відносин між Приватним підприємством «АБІ Плюс» та ОСОБА_1.
		Тисменицька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просила постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2015 скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
		В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом та апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, статей 212, 358 Кримінального кодексу України, статті 1 Закону України «Про бухгалтерських облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
		Зокрема, наголошує на тому, що надані позивачем первинні документи не дозволяють ідентифікувати спірних господарських операцій. 
		Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
		Суди попередніх інстанцій встановили, що підставою для прийняття податковим органом оскаржених податкових повідомлень-рішень від 27.05.2012 №0000272200  та №0000282200, слугували висновки податкового органу за наслідками документальної позапланової виїзної перевірки позивача за період з 01.07.2010 по 28.02.2011, викладені в акті від 14.05.2013 №359/2240/34217419, щодо порушення позивачем підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження грошових зобов'язань з  податку на прибуток за IV квартал 2010 року в сумі 182057грн. та з податку на додану вартість за період: з жовтня 2010 року по грудень 2010 року - в сумі 145646грн.
		Вчинення позивачем таких порушень податковий орган пов'язує з тим, що позивач  не мав права формувати дані податкового обліку за наслідками операцій із придбання у Приватного підприємства «Франко-Буд-Інвест» робіт на підставі договору субпідряду від 01.10.2010 №25 та у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 товарів під стаціонарне відділення для постійного проживання одиноких непрацездатних громадян і медичну амбулаторію. Свою позицію відповідач обґрунтовує безтоварним характером таких операцій.
		Відповідно до пункту 5.1  статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»  валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
		За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2  статті 5 зазначеного Закону  до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
		Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3  статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»  не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
		Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4  статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»  податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті  6  та статтею  8-1  цього  Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
		Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4  статті 7 зазначеного Закону  не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
		З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.
		При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.
		При цьому потрібно, щоб ці документи підтверджували і розкривали зміст і суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) й ділову мету. Щоб так кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатись на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій. Без цього неможливо перевірити правильність обчислення і сплати сум податкового (грошового) зобов'язання на підставі таких операцій.
		Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.
		У справі, що розглядається, суд першої інстанції виходив із того, що спірні господарські операції не мали реального характеру з огляду на непідтвердження належними та допустимими первинними бухгалтерськими документами реального виконання підрядних робіт Приватним підприємством «Франко-Буд-Інвест» та поставки товарів фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1. 
		Як встановлено судом першої інстанції, укладений між позивачем та Приватним підприємством «Франко-Буд-Інвест» договір від 01.10.2010 №25 не містить інформації щодо конкретного переліку робіт, які підлягали виконанню, термінів такого виконання, строку дії договору та інших істотних умов. Зокрема, у пункті 3.1 вказаного договору зазначено про те, що виконавець бере на себе зобов'язання здійснити роботи, зазначені в пункті 2.1. Утім, пункт 2.1 у такому договорі відсутній.
		Крім того, надані під час розгляду справи в суді першої інстанції позивачем локальні кошториси щодо розрахунку договірної ціни з Приватним підприємством «Франко-Буд-Інвест» затверджені лише позивачем. При цьому, позивач не пояснив причин неможливості надати такі первинні документи під час податкової перевірки.
		За результатами дослідження актів приймання виконаних будівельних робіт типової форми №КБ-2в та довідок про вартість виконаних будівельних робіт типової форми №КБ-3 судом першої інстанції встановлено, що такі документи не підписані усіма трьома сторонами (замовником, генпідрядником та субпідрядником).
		Разом з тим, незважаючи на те, що умовами договору генерального підряду передбачено право на залучення виконавцем до виконання робіт субпідрядників лише за умови погодження із замовником. Однак, як встановлено судом, договір субпідряду із Приватним підприємством «Франко-Буд-Інвест» укладено без погодження із Головним управлінням регіонального розвитку та будівництва Івано-Франківської ОДА.
		Крім того, надані позивачем первинні документи щодо господарських операцій з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 не підтверджують фактичну поставку меблів та обладнання таким контрагентом, з урахуванням обсягів, відстані і часу.
		Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що наведені обставини у сукупності свідчать про удаваний характер спірних операцій та, відповідно, виключають правомірність їх відображення в податковому обліку Приватного підприємства «АБІ Плюс».
		З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції скасував постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від  26.06.2013, яка відповідає закону.
		Відповідно до  статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України  суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		Керуючись статтями 341, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу Тисменицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області задовольнити частково.
		Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2015 у справі № 809/1810/13-а (876/10679/13) скасувати.
		Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від    26.06.2013 у справі № 809/1810/13-а залишити в силі.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		Судді Верховного Суду  Т.М.Шипуліна Л.І.Бившева В.В.Хохуляк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...