Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 372/1826/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 04.02.2019. Забезпечено надання загального доступу: 04.02.2019.
Дата набрання законної сили: 31.01.2019
Номер судового провадження: 61-15655ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		31 січня 2019 року 
		м. Київ
		 
		справа № 372/1826/15-ц
		провадження № 61-15655 ск 18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М., 
		 
		учасники справи:
		позивач-Публічне акціонерне товариство «Легбанк»,відповідач-ОСОБА_4, 
		розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу апеляційного суду Київської області у складі судді Даценко Л. М.                                від 22 березня 2016 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Легбанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором.
		 
		Встановив:
		 
		В квітні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Легбанк» (далі - ПАТ «Легбанк») в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Легбанк» Коваленка О. В. звернулось до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_4 заборгованості за договорами в розмірі 1 215 000,00 грн, посилаючись на те, що останній не виконує умови укладених договорів, а саме: не сплачує відповідні грошові кошти, як передбачено договорами.
		 
		Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 30 вересня 2015 року позов задоволено повністю, стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Легбанк» суму заборгованості у розмірі 1 215 000,00 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що на підставі досліджених матеріалів справи та доводів представника позивача вимоги позивача є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
		 
		Рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку оскаржив             ОСОБА_4
		 
		Ухвалою апеляційного суду Київської області від 18 лютого 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 30 вересня 2015 року залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання копії ухвали, зокрема, надано строк для надання документу, що підтверджує сплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 4 019,40 грн.
		 
		Ухвалою апеляційного суду Київської області від 22 березня 2016 року апеляційну скаргу на рішення Обухівського районного суду Київської області від 30 вересня 2015 року визнано неподаною та повернуто апелянту.
		 
		Зазначена ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що апелянт отримавши копію ухвали апеляційного суду Київської області від 18 лютого 2016 року зазначені в ній недоліки у встановлений строк не усунув.
		 
		У касаційній скарзі, поданій в квітні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ОСОБА_4 просить скасувати ухвалу апеляційного суду та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанцій при вирішені питання про відкриття апеляційного провадження порушено норми процесуального права. Судом неправильно визначений закон, який необхідно застосувати при вирішені питання про сплату судового збору.
		 
		Правом на подачу відзиву (заперечення) на касаційну скаргу відповідач та треті особи не скористалися.
		 
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		30 березня 2018 року вказану справу передано на розгляд Верховного Суду.
		 
		Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, Верховний Суд вважає, що відсутні підстави для скасування ухвали суду апеляційної інстанцій, доводи касаційної скарги не підтверджують неправильного застосування судом при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження норм процесуального права, з огляду на таке.
		 
		Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		 
		До спірних правовідносин підлягають застосуванню такі норми права.
		 
		Відповідно до підпункту 6 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за подання апеляційної скарги на рішення суду сплачується судовий збір у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. 
		 
		Згідно з частиною другою статті 297 ЦПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 295 цього Кодексу, а також у разі несплати суми судового збору застосовуються положення статті 121 цього Кодексу (залишення заяви без руху та повернення заяви у разі неусунення її недоліків у встановлений судом строк).
		 
		Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		 
		Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
		 
		У статті 5 Закону України «Про судовий збір» визначено перелік пільг щодо сплати судового збору, проте системний і комплексний аналіз зазначеного Закону і статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» дає правові підстави зробити висновок про те, що сама по собі відсутність такої категорії осіб у переліку осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, встановленому у статті 5 Закону України «Про судовий збір», не може безумовно означати, що споживачі такої пільги не мають, оскільки зазначена пільга встановлена спеціальним законом, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів.
		 
		За основу приймається те, що стаття 5 Закону України «Про судовий збір» не містить вичерпного переліку осіб, яким надано пільги щодо сплати судового збору, як і не містить позиції про те, що пільги надаються лише за пред'явлення позову. 
		 
		Спеціальним законом передбачено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав (частина третя статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів»).
		 
		Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судовий збір» у частині 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» слова «державного мита» замінені словами «судового збору».
		 
		Отже, при прийнятті Закону України «Про судовий збір» законодавець передбачив можливість застосування Закону України «Про захист прав споживачів» при визначенні пільг певних категорій осіб щодо сплати судового збору.
		 
		Порушені права можуть захищатися як у суді першої інстанції (при пред'явленні позову), так і на наступних стадіях цивільного процесу (при поданні апеляційної та касаційної скарги). Ці стадії судового захисту є єдиним цивільним процесом, завдання якого є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушеного права (стаття 22 Закону України «Про захист прав споживачів», стаття 1 ЦПК України2004 року, стаття 2 ЦПК України).
		 
		Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 14-57цс18.
		 
		Отже, споживачі звільняються від сплати судового збору лише у справах за їх позовами за умови, що ці позови стосуються порушення їх прав як споживачів. Позов кредитора до споживача про стягнення заборгованості не стосується захисту прав споживача, а навпаки пов'язаний з допущеними споживачем порушеннями умов Кредитного договору. Тому при оскарженні рішення суду, яким вирішено такий позов, споживач зобов'язаний оплатити скаргу судовим збором в установлених законом порядку і розмірі.
		 
		У касаційній скарзі ОСОБА_4 посилається на те, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про повернення його апеляційної скарги у зв'язку з несплатою судового збору, оскільки він звільнений як споживач від сплати судового збору. 
		 
		Враховуючи те, що ОСОБА_4оскаржив в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції за позовом банку до споживача, апеляційний суд дійшов правильного висновку про повернення заявнику апеляційної скарги у зв'язку з невиконанням вимог закону щодо сплати судового збору за подання цієї скарги. 
		 
		Інші доводи касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів, що не передбачено положеннями статті 400 ЦПК України, яким судами попередніх інстанції надано належну правову оцінку, на правильність висновків судів не впливають та їх не спростовують.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
		 
		Підстави для скасування судового рішення відсутні, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанцій без змін.
		 
		Враховуючи наведене, у суду касаційної інстанції відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат судами попередніх інстанцій. Учасниками справи не заявлено до відшкодування судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 та підпунктом 4 пункту 1 Розділу ХIII «Перехідні положення» ЦПК України, 
		 
		Постановив:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
		 
		Ухвалу апеляційного суду Київської області від 22 березня 2016 року залишите без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                                          В. В. Пророк 
		 
		 
		                                                                                                                      В.С. Висоцька
		 
		 
		                                                                                                                      І.М. Фаловська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...