Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 164/882/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, пов’язані із застосуванням Закону України ”Про захист прав споживачів”.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 04.02.2019. Забезпечено надання загального доступу: 04.02.2019.
Дата набрання законної сили: 30.01.2019
Номер судового провадження: 61-9384ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		30 січня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 164/882/15-ц
		провадження № 61-9384св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Червинської М. Є.,
		суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Коротуна В. М., Крата В. І. (суддя-доповідач),
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1,
		відповідачі: приватне підприємство «Брок-Авто», ОСОБА_2,
		 
		розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, яка підписана представником ОСОБА_3, на рішення Маневицького районного суду Волинської області від 21 червня 2016 року у складі судді: Токарської І. С. та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 02 серпня 2016 року у складі колегії суддів: Грушицького А. І., Свистун О. В., Федонюк С. Ю.,
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У липні 2015 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ПП «Брок-Авто», ОСОБА_2 про захист прав споживача.
		 
		Позовні вимоги мотивовані тим, що 03 грудня 2013 року ним було придбано у ПП «Брок-Авто» транспортний засіб: легковий автомобіль марки Mazda, модель 626, 1990 року випуску, про що видано довідку-рахунок серії ААВ 360752, де зазначено марку та модель автомобіля, покупця та продавця, номер кузова та вартість у розмірі 34 500 гривень.
		 
		04 грудня 2013 року позивачем було подано заяву про перереєстрацію транспортного засобу на нового власника до довідкою-рахунком у ВРЕР з обслуговування м. Луцька, Луцького, Рожищенського, Ківецівського районів, проте отримано відмову на перереєстрацію авто у зв'язку з розбіжністю номера шасі (кузова) у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу та безпосередньо у транспортному засобі.
		 
		У зв'язку з цим, 06 грудня 2013 року СВ Луцького МВ УМВС України у Волинській області розпочате кримінальне провадження № 12013020010004932, а 26 лютого 2014 року він звернувся у Луцьке МВ УМВС України у Волинській області із заявою про вчинення відносно нього шахрайських дій.
		 
		Оскільки у довідці-рахунку серії ААВ № 360752 зазначено кузов автомобіля, проте автомобіль з таким номером кузова покупцеві передано не було, позивач вважав, що умови договору продавцем належним чином виконані не були. Крім того вважав, що незаконним діями йому було завдано моральної шкоди, які пов'язує з діями ОСОБА_2, оскільки саме він є особою, яка остання здійснювала перереєстрацію транспортного засобу у МРЕВ, а тому не міг не знати про розбіжності у номері кузова транспортного засобу та свідоцтва про реєстрацію автомобіля.
		 
		З урахуванням уточнених позовних вимог позивач просив стягнути з: ПП «Брок-Авто» 500 грн; з ОСОБА_2 34 500 грн та 10 000 грн компенсації моральної шкоди.
		 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		Рішенням Маневицького районного суду Волинської області від 21 червня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 02 серпня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.
		 
		Рішення судів мотивовані тим, що позивачем не доведено, що саме ПП «Брок-Авто» та ОСОБА_2 було порушено його права. Оскільки правочин є дійсним, суди зробили висновок, що правові підстави для застосування такого способу захисту прав позивача як стягнення коштів з комітента відсутні. Підстави для стягнення із ПП «Брок-Авто» комісійної винагороди відсутні, оскільки ця сума коштів отримана від ОСОБА_2
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		У вересні 2016 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_3 подав касаційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржені рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.При цьому посилався на те, що судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суди неправильно застосували статтю 662 ЦК України, статті 21, 22 Закону України «Про захист прав споживачів».
		 
		У жовтні 2016 року ПП «Брок-Авто» надало заперечення на касаційну скаргу, в яких просить оскаржені рішення залишити без змін, а скаргу без задоволення. Заперечення мотивовані безпідставністю доводів касаційної скарги, оскільки дії ПП «Брок-Авто» є правомірними.
		 
		У листопаді 2016 року ОСОБА_2 надав заперечення на касаційну скаргу, в яких просить оскаржені рішення залишити без змін, а скаргу відхилити. Заперечення мотивовані безпідставністю доводів касаційної скарги, оскільки правочин, вчинений між сторонами, є правомірним.
		 
		Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 вересня 2016 відкрито касаційне провадження у справі.
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 грудня 2016 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України справу передано до Касаційного цивільного суду.
		 
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Позиція Верховного Суду 
		 
		Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.
		 
		Суди встановили, що відповідач ОСОБА_2 у 2005 році придбав легковий автомобіль «Mazda-626», 1990 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, який зареєстрував в органах Державтоінспекції згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 13 жовтня 2005 року НОМЕР_4.
		 
		21 березня 2012 року відповідач ОСОБА_2 видав довіреність, яка посвідчена державним нотаріусом Володимирецької державної нотаріальної контори Рівненської області, якою уповноважив ОСОБА_6 та ОСОБА_7 розпоряджатись, у тому числі продати, обміняти, передати в оренду (позичку), заставити, зняти, поставити на облік в органах ДАІ автомобіль «Mazda-626», 1990 року випуску, номер кузова НОМЕР_2.
		 
		Довіреністю від 19 квітня 2012 року, посвідченою приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Шум І. О., ОСОБА_6 уповноважив ОСОБА_9 представляти інтереси ОСОБА_2 з приводу продажу та всіх інших юридично-значимих дій щодо автомобіля «Mazda-626», 1990 року випуску, номер кузова НОМЕР_2.
		 
		03 грудня 2013 року між ОСОБА_2, в особі його повноважного представника ОСОБА_9, та ПП «Брок-Авто» відповідно до статті 1011 ЦК України було укладено договір комісії щодо передачі на реалізацію легкового автомобіля «Mazda-626», 1990 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, який зареєстрований в органах Державтоінспекції за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 13 жовтня 2005 року НОМЕР_4.
		 
		03 грудня 2013 року між ПП «Брок-Авто» та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу вказаного автомобіля вартістю 34 548 грн, що підтверджується довідкою-рахунком, виданої ПП «Брок-Авто» та актом №752 технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер, виданими ПП «Брок-Авто».
		 
		У процесі постановки транспортного засобу на облік в органах Державтоінспекції з'ясувалося, що наявні дані, які свідчать про зміни маркувального позначення кузова автомобіля, у зв'язку з чим і виник даний спір.
		 
		Згідно листа Луцького відділу ГУНП у Волинській області від 09 листопада 2015 року за фактом зміни маркувального позначення кузова автомобіля НОМЕР_3, належного ОСОБА_1, 06 грудня 2013 року внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013020010004932 за статтею 290 КК України, досудове розслідування проводиться слідчим СВ Луцького відділу поліції ГУНП у Волинській області.
		 
		У частині першій статті 15 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		 
		Відповідно до частині другій статті 678 ЦК України передбачено, що у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.
		 
		Тлумачення пункту 1 частини другої статті 678 ЦК України свідчить, що у разі істотного порушення вимог щодо якості товару покупець має право вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми лише за умови, якщо він відмовився від договору.
		 
		У статті 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
		 
		Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
		 
		У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2019 року у справі № 759/2328/16-ц зроблено висновок, що нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. З позицій юридичної техніки така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним».
		 
		Встановивши, що ОСОБА_1 не відмовлявся від договору купівлі-продажу, укладеного 03 грудня 2013 року між ПП «Брок-Авто» та ОСОБА_1, суди зробили правильний висновок про відсутність правових підстав для стягнення сплаченої за товар грошової суми.
		 
		Оскільки комісійна винагорода була сплачена ОСОБА_2 на користь ПП «Брок-Авто», то відсутні підстави для її стягнення на користь ОСОБА_1
		 
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені рішення ухвалено без додержанням норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені рішення без змін.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1, яка підписана представником ОСОБА_3, залишити без задоволення.
		 
		Рішення Маневицького районного суду Волинської області від 21 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 02 серпня 2016 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                               М. Є. Червинська
		 
		Судді:                                                                                                         Н. О. Антоненко
		 
		В. І. Журавель
		 
		В. М. Коротун
		 
		В. І. Крат

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...