Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 818/2067/18 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції), зупинення реєстрації податкових накладних).
Надіслано для оприлюднення: 04.02.2019. Зареєстровано: 05.02.2019. Забезпечено надання загального доступу: 06.02.2019.
Дата набрання законної сили: 30.01.2019
Номер судового провадження: 60/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		30 січня 2019 р.Справа № 818/2067/18Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
		Головуючого судді: Григорова А.М.,
		Суддів: Тацій Л.В. ,  Подобайло З.Г. ,
		за участю секретаря судового засідання Ткаченко А.О.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13.09.2018 року, головуючий суддя І інстанції: С.М. Глазько,  повний текст складено 24.09.18 року по справі № 818/2067/18
		за позовом                     Фермерського господарства "Поділля-Інвест"  
		до                     Головне управління ДФС у Сумській області                             
		про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Позивач, Фермерське господарство "Поділля-Інвест", звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Сумській області, в якій просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001991401, № 0002001401, № 0002021401, № 0002011401 від 10.05.2018.
		Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідач у ході проведення перевірки безпідставно визначив звичайну ціну на реалізовану продукцію на підставі статистичних даних без врахування первісних документів та особливостей визначення ціни на конкретну продукцію.
		Також позивач зазначив, що відповідач безпідставно визначив придбаний позивачем автомобіль, як такий, що є об'єктом оподаткування з транспортного податку, оскільки відповідно до методики розрахунку середньоринкової вартості вказаного автомобіля його вартість є нижчою ніж визначена Податковим кодексом України.
		Рішенням Сумського окружногоадміністративного суду від 13.09.2018р. позовні вимоги Фермерського господарства "Поділля-Інвест" до Головного управління ДФС у Сумській області про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень  задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001991401 від 10.05.2018  в повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0002001401 від 10.05.2018 в частині збільшення податкового зобов'язання на суму 25000,00 грн. та в частині визначення штрафної (фінансової) санкції (штрафу) на суму 6250,00 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0002011401 від 10.05.2018 в частині визначення суми штрафної санкції на суму 170,00 грн. В іншій частині позовних вимог  відмовлено.
		Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головним управлінням ДФС у Сумській області подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що  з даним рішенням Сумського окружного адміністративного суду в частині задоволення позову, оскільки вважає, що адміністративним судом при прийнятті рішення були не повністю з'ясовані обставини справи, невірно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.  Вказує, що задовольняючи позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення про донарахування податку на додану вартість, суд першої інстанції посилається на те, що продані корови є необоротними активами відповідності до норм Положення (стандарту) бухгалтерського обліку ЗО «Біологічні активи», а отже в даному випадку повинна застосовуватися частина 2, абзацу 2, пункту 188.1, статті 188 Податкового кодексу України, крім цього суд зазначає, що кожна корова має свою індивідуальну вартість, а тому контролюючий орган не правильно визначив собівартість. З даним твердженням суду першої інстанції не погоджується виходячи з наступного. В першу чергу звертає увагу суду, що в акті перевірки описані всі документи, які надавалися позивачем на перевірку. Первинні документи, які були досліджені судом першої інстанції на перевірку не надавалися, а отже в силу вимог статті 44 Податкового кодексу України вважаються відсутніми на час складення звітності. Даний факт неодноразово наголошувався в суді першої інстанції, проте не був врахований. Крім цього, всі висновки перевірки щодо реалізації корів на відгодівлі за цінами нижче собівартості ґрунтуються на реальних показниках звітності ФГ «Поділля Інвест», що відображені в Звіті 50-сг. Щодо посилання суду першої інстанції на різний стан ферм у позивача, слід зазначити, що інформація Звіту про основні економічні показники роботи підприємств за 2015 рік формується платником самостійно і стосується роботи всього підприємства в цілому, та не може розподілятися в розрізі ферм. Крім цього при проведенні перевірки позивачем не надавалися будь які пояснення чи первинні документи, що стосуються різної собівартості в розрізі ферм. Вказує, що будь які інші документи, що підтверджують іншу собівартість продукції підприємством на перевірку не надано. Так само не надано інформації щодо різної собівартості ВРХ на різних фермах. Слід зазначити, що дані Звіту про основні економічні показники роботи підприємств за 2015 рік формується платником самостійно і стосується роботи всього підприємства е цілому, та не може розподілятися в розрізі ферм. А тому надані в судове засідання первинні документи в силу вимог статті 44 ПК України вважаються відсутніми у позивача на дату складення звітності. Також посилається на те, що суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні зазначає, що інформацію про ціни, яка надається Головним управлінням статистики у Сумській області не можна вважати звичайними цінами. В акті перевірки зазначена лише узагальнена інформація про ціни на сільськогосподарську культуру без вищезазначеного поділу. Крім цього, за результатами перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.05.2018 № 0002001401, щодо збільшення суми грошового зобов'язання за платежем транспортні засоби на загальну суму 33854,17грн. Позивач, не погоджуючись з даним рішенням зазначає, що ФГ «Поділля-Інвест» не є суб'єктом оподаткування, оскільки не володів у 2017 році транспортним засобом, щодо якого відповідачем нарахований транспортний податок належний позивачу у 2016 році автомобіль не був об'єктом оподаткування, оскільки його вартість менша, встановленої для об'єкта оподаткування згідно положень підпункту 267.2.1. пункту 267.2 статті 267 ПКУ. Головне управління ДФС у Сумській області не погоджується з такою позицією позивача. Вказує, що середньоринкова вартість придбаного ФГ «Поділля-Інвест» легкового автомобіля Toyota Land Cruiser 150 становила понад 750 розмірів мінімальних заробітних на 1 січня 2016 року та була розрахована за Методикою визначення середньо ринкової вартості легкових автомобілів, затвердженою постановою Кабінету міністрів України № 66 від 1 8 лютого 2016 року.  На підставі вищевикладеного просить скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду 13.09.2018 по справі № 818/2067/18 в частині задоволення позову та прийняти в цій частині нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову ФГ «Поділля Інвест».
		Сторони про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином. 
		Представники позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечували, просили залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
		Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.
		Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Позивачем рішення суду першої інстанції не оскаржено. 
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення  суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є частково обґрунтованими, частково доведеними, а тому підлягають частковому задоволенню.
		Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що основним видом діяльності ФГ «Поділля-Інвест» є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, вирощування інших однорічних і дворічних культур, розведення великої рогатої худоби молочних порід, розведення іншої великої рогатої худоби та буйволів.
		У період з 20.03.2018 року по 05.04.2018 року ГУ ДФС у Сумській області проведено планову виїзну перевірку ФГ «Поділля-Інвест» щодо дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року, валютного - за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року - за наслідками якої складено Акт від 13.04.2018 року №2275/18-28-1401/34072036/21.
		Згідно з висновками Акту перевірки, встановлено наступні порушення ФГ «Поділля-Інвест»:
		- абз. 2 п. 188.1 ст. 188, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 594 517,00 грн.;
		- п.п. 267.1, п. 267.1, п.п. 267.2.1. п. 267.2, п.п. 267.6.4, п.267.6 ст. 267 Податкового кодексу України, що призвело до заниження транспортного податку в сумі 25 000,00 грн.;
		- п.п. 49.1, п.49.2, п.п. 267.6.4 п.267.6 ст. 267 Податкового кодексу України, а саме не подано податкову декларацію з транспортного податку за 2016 рік, за 2017 рік, в результаті чого, згідно п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України застосовано штрафні санкції в розмірі 340,00 грн.;
		- ст. 126 п. 126.1 Податкового кодексу України, в результаті чого застосовані штрафні санкції за несвоєчасну сплату орендної плати з юридичних осіб в розмірі 2053,40 грн.
		18 травня 2018 року, Фермерським господарством «Поділля-Інвест» були отримані податкові повідомлення-рішення №0001991401, №0002021401, №0002011401, №0002001401 від 10 травня 2018 року, винесені на підставі Акту документальної планової виїзної перевірки від 13.04.2018 року №2275/18-28-1401/34072036/21.
		Приймаючи рішення по справі суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
		Щодо податкового повідомлення-рішення від 10.05.2018 №0001991401, яким збільшено ФГ "Поділля-Інвест" грошове зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 743146,30 грн., з них: основний платіж - 594517,00 грн., штрафна (фінансова) санкція (штраф) - 148629,30 грн., вказане донарахування поділяється наступним чином:
		- за 2015 рік донараховано зобов'язання в сумі 11976,49 грн. з операцій постачання великої рогатої худоби та пшениці. Вказані донарахування проведені у зв'язку з позицією ГУ ДФС у Сумській області, що вказану продукцію продано за ціною нижче собівартості.
		Колегія суддів зазначає, що в суді апеляційної інстанції при дослідженні Додатку 4 до Акта про результати планової виїзної перевірки, узагальненого переліку документів, які було використано при проведенні перевірки ФГ "Поділля -Інвест" (т.1, а.с. 73-74) встановлено, що документи, які зазначає відповідач  підпадають під загальне визначення документів визначених в цьому додатку, зокрема: дані по рахунках, касові книги, накладні. 
		Крім того, даний перелік має узагальнений характер, без конкретизації, та не носить детального характеру. 
		У зв'язку з чим Головним управлінням ДФС у Сумській області не спростовані  дані платника податків про надання ним до перевірки необхідних документів, а доводи щодо ненадання цих документів, колегія суддів вважає необґрунтованими.    
		Відносно операцій постачання корів в сумі 10680,00 грн. (ПДВ 3844,80) податковим органом донарахований податок на додану вартість з операцій продажу в 2015 році корів основного стада, які були вибракувані з основного стада та реалізовані. Підставою для донарахування суми ПДВ стало збільшення бази оподаткування операцій з продажу корів, відповідач взяв до уваги показники статистичного звіту "Звіт про основні економічні показники роботи сільськогосподарських підприємств за 2015 рік", форма №50-сг, яку було затверджено наказом Держстату 27.11.2015 р. №346. Показники собівартості перевіряючими визначені наступним чином: із розділу "Виробництво продукції" дані "виробнича собівартість" (графа 3) поділені на "вироблено продукції" (графа 2). Таким чином, отримано середні показники статистичної собівартості виробленої продукції в 2015 році в цілому по ФГ "Поділля-Інвест». Ці статистичні показники порівняно з ціною продажу. У випадку коли ціна продажу менша, ніж визначені перевіряючими статистичні показники, донараховано податок на додану вартість на суму різниці.
		Судом встановлено, що одним з напрямків діяльності селянського (фермерського) господарства "Поділля-Інвест" є розведення великої рогатої худоби молочних порід, розведення іншої великої рогатої худоби та буйволів, вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, вирощування інших однорічних і дворічних культур, виробництво молока.
		Виробництво молока в господарстві забезпечує наявне стадо корів у кількості голів, які утримуються в селі Гірки. Зоотехніки та ветеринарні працівники господарства кожного місяця проводять перевірку корів на доцільність їх утримання шляхом контрольного виміру надоїв та перевірки на можливість запліднення. За результатами перевірки корів, показники яких не відповідають встановленим нормам, підлягають вилученню з основного стада корів (вибраковці) з метою продажу.
		Так, за результатами проведеної вище вказаної перевірки було виявлено 3 великі рогаті худоби загальною вагою 2136 кг, які були вибраковані (вимір надоїв не співпадав з середніми нормами) та були реалізовані ТОВ «Аквітан» згідно договору від 12.05.2018 року за ціною 25 грн. за 1 кг. на загальну суму 64080,00 коп., видаткова накладна №56 від 12.05.2015 року, податкова накладна №2 від 12.05.2015 року.
		Згідно положень Методичних рекомендацій з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств, затверджених наказом Міністерства аграрної політики України від 18.05.2001 р. №132 (далі - Методичні рекомендації №132) «Собівартість продукції (робіт, послуг) - це витрати підприємства, пов'язані з виробництвом продукції, виконанням робіт та наданням послуг.»
		Відповідачем для визначення собівартості 1 кг ваги ВРХ використано середні показники статистичної звітності господарства за формою 50 - СГ "Звіт про основні економічні показники роботи сільськогосподарських підприємств за 2015 рік". Фактична виробнича собівартість 1 кг приросту ВРХ в розрізі ферм різна. Це обумовлено різним фізичним станом ферм, їх вартістю, різним обладнанням, різною віддаленістю від складів та технологічним процесом ферми. Окрім того суд зазначає, що 1 кг приросту ваги ВРХ в залежності від віку тварини має різну собівартість у зв'язку з тим, що для тварин різного віку використовуються різні корми, різний технологічний процес годування та догляду за тваринами.
		Суд апеляційної інстанції зазначає, що витрати на утримання корів не збільшують собівартість цих тварин, а формують собівартість іншої продукції, а саме молока та приплоду, виробництво якого вони забезпечують, як визначено методикою визначення собівартості молока і однієї голови приплоду у молочному скотарстві, яка визначена у Методичних рекомендаціях №132.
		Виходячи з викладеного, обраховуючи собівартість корів зі статистичних даних про виробничу собівартість великої рогатої худоби ФГ «Поділля-Інвест" в 2015 році ГУ ДФС у Сумській області дійшло до помилкових висновків, а саме:
		- показники собівартості 2015 року не мають ніякого відношення до собівартості корів, так як собівартість корів була сформована в момент приймання корови до основного стада, а це було в роках, які є попередніми до 2015 року;
		- кожна корова господарства має свою індивідуальну первісну вартість, яка зафіксована в бухгалтерському обліку господарства і тому використання з метою визначення собівартості корови середніх статистичних показників по великій рогатій худобі всього господарства є порушенням діючих положень (стандартів) бухгалтерського обліку 30 "Біологічні активи " та 7 «Основні засоби».
		Відповідно до п. 188.1 ст.88 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціні). Продані корови є необоротними активами у відповідності до норм Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 30 "Біологічні активи", затвердженого Міністерством фінансів України наказом №790 від 18.11.2005 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 грудня 2005 року за №1456/11736.
		Щодо донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 1384,72 грн. за 2015 рік з операцій продажу в 2015 р. в сумі 6923,00 грн. нетеля в кількості -1 гол. (вагою 380 кг.) за ціною 15,789 грн. за 1 кг, судом встановлено, що комісією було виявлено перелом ноги нетеля і прийнято рішення (наказ №34 від 21.12.2015 року акт №4 від 21.12.2015 року) негайно реалізувати фізичній особі ОСОБА_2 (накладна № 103 від 21.12.2015 року).
		Щодо донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість за 2015 рік з операцій постачання пшениці на загальну суму 10300,00 грн. (ПДВ 1286,90 грн.), судом встановлено наступне.
		Розрахунок собівартості пшениці контролюючим органом був здійснений на підставі даних статистичного звіту форми № 50-сг (річна) «Звіт про основні економічні показники роботи сільськогосподарських підприємств».
		Відповідно до п. 44.1. ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
		Відповідно до п.п. 2 п. 44.1 ст. 44 ПК України платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
		Згідно з п. 44.2. ст. 44 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
		З аналізу наведених норм слідує, що показники собівартості товару, пов'язані з визначенням податкових зобов'язань визначаються на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
		Колегія суддів  зазначає, що статистична звітність форми № 50-сг (річна) «Звіт про основні економічні показники роботи сільськогосподарських підприємств» не є первинним документом бухгалтерського обліку, не відноситься до фінансової звітності або звітності пов'язаної з обчисленням і сплатою податків, а є формою статистичної звітності, що містить статистичну інформацію, а тому відповідно до приписів ст. 44 ПК України не може підтверджувати дані зазначені у податковій звітності. Вказана звітність складається наростаючим підсумком з початку року та не містить інформації в розрізі класів та сортів.
		Таким чином, відповідачем зроблений висновок про невідповідність ціни реалізованого товару його собівартості без дослідження первинних документів бухгалтерського обліку та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. У ході перевірки відповідачу було надано Акт №1 від 12.02.2015 року, згідно якого встановлено, що в пшениці в кількості 111 кг було виявлено комірного довгоносика та наказом від 12.02.2015 року було прийнято рішення про негайну реалізацію пшениці за мінімальними цінами.
		Так, за лютий 2015 року ФГ «Поділля Інвест» було реалізовано пшениці:
		- ОСОБА_3 9800 кг. за ціною 1,42 грн. на загальну суму 16660 грн., що підтверджується видатковою накладною №32 від 20.02.2015 року, податковою накладною №22 від 20.02.2015 року;
		- ОСОБА_4 9800 кг. за ціною 1,42 грн. на загальну суму 16660 грн., що підтверджується          видатковою          накладною          №33          від          27.02.2015          року, податковою накладною №32 від 27.02.2015 року;
		- ФОП ОСОБА_5 53333 кг. за ціною 1,25 грн. на загальну суму 80000 грн., що підтверджується видатковою накладною №10 від 02.02.2015 року, податковою накладною №12 від 02.02.2015 року.
		За березень 2015 року ФГ «Поділля Інвест» було реалізовано пшениці:
		- ОСОБА_6 10350 кг. за ціною 1,50 грн. на загальну суму 15825 грн., що підтверджується видатковою накладною №32 від 20.02.2015 року, податковою накладною № 12 від 20.03.2015 року;
		- ОСОБА_7 17000 кг. за ціною 1,50 грн. на загальну суму 25500 грн., податковою накладною №32 від 25.03.2015 року;
		- ОСОБА_8 10300 кг. за ціною 1,50 грн. на загальну суму 15450 грн., податковою накладною №42 від 25.03.2015 року;
		Щодо донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість за 2016 -2017 роки з операцій постачання молока, пшениці, соняшника, пшениці 2 класу, кукурудзи, пшениці 3 класу, ячменю, кукурудзи 2016 р., молодняку ВРХ, ВРХ, кукурудзи 3 класу, ріпаку, молока першого ґатунку, молока другого ґатунку, молока вищого ґатунку, соняшник врожаю 2017 року, кукурудзи 3 класу в сумі 582529,82 грн.
		Згідно Акту перевірки, при співставленні цін, відповідачем взято у якості звичайної ціни інформацію про ціни, яку було надано Головним управлінням статистики у Сумській області.
		Відповідно до п. 14.1.71 ПК України, звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.
		Згідно п.п. 14.1.219 ПК України ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах .
		Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
		За змістом акту перевірки, податковий орган для визначення звичайної ціни взяв для співставлення лише одну умову - ціну сільськогосподарської продукції.
		У той же час, суд апеляційної інстанції зазначає, що факторами, які формують ціну є якісні показники:
		для молока - ґатунки екстра, вищий, перший, другий та негатункове; в кожному ґатунку молоко розподіляється на термостійке та неохолоджене; вершки молока розподіляються на ґатунок екстра, вищий ґатунок, перший ґатунок, другий ґатунок та третій ґатунок; вміст жиру, вміст білка;
		для худоби - здорова чи хвора тварина, вікова група, вгодованість тварини, категорії м'яса;
		для зерна - вид зерна, сорт, тип, підтип, клас, натура (вага 1 л зерна), чистота, категорія, вологість, прохід через сито, загальна скловидність, кількість сирої клейковини відсоток та якість; сорні домішки, в тому числі кількість та відсоток мінеральних та органічних домішок, сміттєве насіння, кількість білка та інші;
		логістика - наявність та стан доріг під'їзду до місць зберігання, наявність інших продавців, інші;
		сезонні та інші коливання споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низько ліквідних товарів;
		система оподаткування продавця та покупця - чи є вони платниками податку на додану вартість, та інші.
		ФГ "Поділля-Інвест" проводило постачання соняшника визначеної якості на підставі укладеного договору та в конкретно визначений термін.
		Так, за зазначеними у додатку 8 до акту перевірки "Розрахунок звичайної ціни по ФГ "Поділля-Інвест" за період 01.01.2016 р. по 31.12.2017 р." з ТОВ «Торговий дім «Дельта Вілмар» податковими накладними на продаж було здійснено постачання соняшника.
		За умовами вказаного договору підлягала постачанню соняшник врожаю 2015 р. (п. 1.1. р.1) ТОВ «Торговий дім «Дельта Вілмар», який повинен відповідати за якістю ДСТУ 4694:2006 та мати наступні базисні норми: вологість - не більше 8%, сміттєва домішка - не більше 3%, олійна домішка - не більше 12%. Умови поставки FCA (Інкотермс 2010), термін поставки не пізніше 23.02.2016 р. відповідно до Додаткової угоди №1. Розрахунок - 80% вартості товару покупець перераховує після завантаження транспортного засобу на підставі факсових копій рахунку - фактури. Остаточний розрахунок здійснюється протягом трьох банківських днів за днем після приймання товару в безготівковому вигляді.
		Крім того, відповідно до п.6.3 р.6 Договору у випадку поставки товару, якість якого не відповідає умовам п. 2.3 цього Договору, покупець має право відмовитись від товару, з покладенням всіх витрат на Постачальника.
		ФГ "Поділля-Інвест" за період з 29.02.2016 р. по 31.08.2017 р. було здійснено наступне постачання молока ТОВ «Буринський молокозавод»: податкова накладна №22 від 31.03.2016 року, приймальна квитанція № 00000000055 від 31.03.2016 року; податкова накладна №42 від 30.04.2016 року, розрахунок коригування №12, приймальна квитанція № 000000000076 від 30.04.2016 року; податкова накладна №62 від 31.05.2018 року, приймальна квитанція № 000000000084 від 30.05.2016 року; податкова накладна №22, приймальна квитанція № 00000000022 від 30.06.2016 року, податкова накладна від 31.07.2016 року №42, приймальна квитанція № 00000000148 від 31.07.2016 року, податкова накладна від 31.08.2016 року №52, приймальна квитанція № 00000000174 від 31.08.2016 року, податкова накладна від 31.08.2016 року №62, приймальна квитанція № 00000000205 від 30.09.2016 року, податкова накладна від 30.09.2016 року №152, приймальна квитанція № 00000000055 від 28.02.2017 року, податкова накладна №6 від 28.02.2017 року, приймальна квитанція № 00000000072 від 31.03.2017 року, податкова накладна №3 від 28.02.2017 року, приймальна квитанція № 00000000132 від 30.04.2017 року, податкова накладна №2 від 30.04.2017 року, приймальна квитанція № 00000000177 від 31.05.2017 року, податкова накладна №10 від 30.04.2017 року, податкова накладна № 11 від 30.06.2017 року, приймальна квитанція № 00000000223 від 31.07.2017 року, податкова накладна № 5 від 31.07.2017 року, приймальна квитанція № 00000000275 від 31.08.2017 року, податкова накладна № 9 від 31.08.2017 року були складені на постачання молока згідно договору поставки №03/16/ПМ від 31.05.2017 року. За умовами вказаного договору підлягала постачанню молока (п. 1.1. р. 1) ТОВ «Буринський молокозавод», яке повинно відповідати за якістю ДСТУ 3662 - 97 та відповідати фізико-хімічним, санітарно - гігієнічним та мікробіологічним показникам.
		Виходячи з викладеного, податковий орган під час перевірки, маючи статистичну інформацію про середню ціну за період з початку року, не мав можливості визначити ринкову (звичайну) ціну у зв'язку з відсутністю необхідної інформації. За вказаних підстав визначена податковим органом звичайна ціна є помилковою.
		У акті перевірки зазначена лише узагальнена інформація про ціни на сільськогосподарську культуру без вищезазначеного поділу (на сорти, якість продукції, умов конкретного договору та інше).
		Щодо доводів відповідача стосовно того, що первинні документи, які були досліджені судом першої інстанції на перевірку не надавалися, колегія суддів зазначає наступне.
		Позивачем до суду першої інстанції були надані первинні документи первинного обліку, які було досліджено в суді першої та апеляційної інстанції. 
		Головним управління ДФС у Сумській області не доведено факт того, що первинні документи, які були досліджені судом першої інстанції на перевірку не надавалися. 
		Колегія суддів зазначає, що проведення господарських операцій суб'єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.
		Колегія суддів зазначає, що право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, не обмежено поданням виключно тих доказів, що надавалися ним під час проведення податкової перевірки. Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та подавати докази на підтвердження таких заперечень, надається платникові як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу (на яких допускається подання учасником процесу нових доказів).
		Щодо прийняття податкового повідомлення - рішення від 10.05.2018 року №0002011401, щодо застосування штрафних санкцій у розмірі 340 грн. та податкового повідомлення - рішення від 10.05.2018 року №0002001401 про донарахування транспортного податку в розмірі 27083 грн. 33 коп. штрафна санкція 6770 грн. 84 коп.
		Правомірність прийняття вищевказаних податкових повідомлень-рішень, відповідач обґрунтовував наступним.
		ФГ «Поділля Інвест» згідно Договору купівлі продажу транспортного засобу № 124/11/16 від 15.12.2016 та акту приймання-передачі транспортного засобу № 271 від 20.12.2016 придбало у ТОВ « Артмотор», легковий автомобіль марки Toyota, модель Land Gruiser 150 2.8L, 2016 року випуску, вартістю 1404249 грн.
		Підпунктом 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України визначено, що платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, у тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України є об'єктами оподаткування.
		Об'єктом оподаткування для транспортного податку:
		1) у 2016 році є легкові автомобілі з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (норма діяла з 01.01.2016 по 31.12.2016);
		2) у 2017 році є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
		Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті (підпункт 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України).
		Отже, об'єктом оподаткування для транспортного податку:
		1) у 2016 році є легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1 033 500 грн. (1378 грн. м. з. п. х 750 = 1033500 грн.) та з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно);
		2) у 2017 році є легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1 20000 грн. (3200 грн. м. з. п. х 375 м. з. п. = 1200000 грн.) та з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно).
		Згідно з підпунктом 267.3.1 пункту 267.3 статті 267 Кодексу базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2          статті 267 Податкового кодексу України.
		Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 грн. за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування згідно з підпунктом 267.2.1 пункту 267.2          статті 267 Податкового кодексу України.
		Відповідно до підпункту 267.5.1 пункту 267.5 статті 267 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
		Платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцем реєстрації об'єкта оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 Податкового кодексу України, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.
		За об'єкти оподаткування, придбані протягом року, податок сплачується пропорційно кількості місяців, які залишилися до кінця року, починаючи з місяця, в якому проведено реєстрацію транспортного засобу (підпункт 267.6.6 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України)..
		Пунктом 49.1 статті 49 Податкового Кодексу України передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
		Згідно п.49.2 ст. 49 Податкового кодексу платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.
		Юридичні особи - платники транспортного податку звітують у 2016 році, 2017 році за формою податкової декларації з транспортного податку, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України від 10.04.2015 № 415 "Про затвердження форми Податкової декларації з транспортного податку", зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28.04.2015 за № 474/26919.
		У ході проведення перевірки встановлено, що середньоринкова вартість придбаного ФГ «Поділля-Інвест» легкового автомобіля Toyota Land Cruiser 150 становила понад 750 розмірів мінімальних заробітних на 1 січня 2016 року та була розрахована за Методикою визначення середньо ринкової вартості легкових автомобілів, затвердженою постановою Кабінету міністрів України № 66 від 18 лютого 2016 року.
		Станом на 1 січня 2017 року діяла Методика затверджена постановою Кабінету міністрів України № 66 від 18 лютого 2016 року. Зміни до Методики на виконання Закону України від 21.12.2016 № 1797- VIII « Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» внесені постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2017 № 428 .
		Щодо застосування штрафних санкцій за 2016 рік з транспортного податку за несвоєчасне подання декларації, колегія суддів зазначає наступне.
		Наведене не є предметом спору, оскільки в цій частині в задоволенні позову відмовлено і сторонами по справі рішення в цій частині постанова суду першої інстанції  не оскаржено.   
		Щодо визначеного податкового зобов'язання з транспортного податку за 2017 рік, суд вважає позовні вимоги в даній частині обґрунтованим, у зв'язку з наступним.
		У відповідності до п.п.2.1 п.2 ст.267 Податкового кодексу, при визначенні об'єкта оподаткування має враховуватися не тільки Перелік, який міститься на веб-сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі, але і Методика визначення середньо-ринкової вартості легкових автомобілів.
		У відповідності до розрахунку здійсненого на сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, середньоринкова вартість вказаного автомобіля станом на 17.02.2017 становила - 1131215,63 грн. (http://www.me.gov.ua//Vehicles/PrintResult?id=bdac0ff0-4ef4-469e-9ddb-27a2a0298db4), а станом на 20.07.2017 середньоринкова вартість вказаного автомобіля становила - 1059543,42грн.(http://www.me.gov.ua//Vehicles/PrintResult?id=afe02eb1-d07d-4c2d-96ccd4c12d3a3690), що свідчить про те, що вказаний автомобіль не може бути визначений податковим органом як об'єкт оподаткування транспортним податком протягом 2017 року, а тому позивач не являється платником вказаного податку.
		Крім того, колегія суддів зазначає, що згідно Переліку  автомобілів, середньо ринкова вартість яких у 2017 році перевищує 375 мінімальних заробітних плат затвердженого Міністерством економічного розвитку, до автомобілів які є об'єктом оподаткування в 2017р. відноситься автомобіль  Toyota Land Cruiser 150 рік випуску якого - до 1 року.
		Проте, у автомобіля позивача в 2017 р. почався 2 рік експлуатації, бо перший рік був 2016р., тобто фактично, даний автомобіль не є об'єктом оподаткування транспортним податком в 2017р. 
		У зв'язку з викладеним, підлягає частковому скасуванню і податкове повідомлення рішення від 10.05.2018 року №0002011401, щодо застосування штрафних санкцій у розмірі 340 грн., яке прийнято на підставі п.п.54.3.3 п.54.3 ст.54 та п.120.1 ст.120 ПК України.
		Так, відповідно до п.120.1 ст.120 ПК України, неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов'язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
		Враховуючи дану норму, штраф у розмірі 170 грн. за неподання вищевказаної декларації за 2017 рік підлягає скасуванню.
		Також колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції скасовуючи податкове повідомлення рішення від 10.05.2018 року №0002011401, щодо застосування штрафу у розмірі 170 грн. за неподання вищевказаної декларації за 2017 рік допустив описку в тексті рішення, зазначивши "за неподання вищевказаної декларації за 2016 рік" замість "за неподання вищевказаної декларації за 2017 рік".
		Проте дана описка не призвела до не правильного вирішення справи по суті. 
		Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції. Судове рішення не може бути скасовано лише з формальних підстав.
		Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є  справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
		Згідно ч. 1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. 
		Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.
		Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. 
		Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
		Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
		Керуючись ст. ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу  - залишити без задоволення.
		Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13.09.2018 року по справі № 818/2067/18 - залишити без змін. 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
		 
		Головуючий суддя (підпис)А.М. ГригоровСудді(підпис)  (підпис) Л.В. Тацій    З.Г. Подобайло   Повний текст постанови складено  04.02.2019 року

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...