Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 915/146/15 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Виконання договору кредитування; Інший спір про виконання договору кредитування.
Надіслано для оприлюднення: 04.02.2019. Зареєстровано: 05.02.2019. Забезпечено надання загального доступу: 06.02.2019.

Результат оскарження 15.05.2019 Південно-західний апеляційний господарський суд: змінено судове рішення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		====================================================================
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 23 січня 2019 року                                                 Справа №  915/146/15 
		м. Миколаїв
		 
		Господарський суд Миколаївської області у складі колегії суддів:
		Головуючий суддя:           Смородінова О.Г., 
		Судді:                               Семенчук Н. О.,
		Коваль С. М.,
		за участю секретаря судового засідання Ржепецької К. М.,
		розглянувши  справу
		за позовом:  Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Веста» (04208, м.  Київ,  проспект Правди, 66А, офіс 2)
		до відповідача:  Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОСХОД СОЛАР» (57400, Миколаївська область, Березанський район, смт. Березанка, вул. Леніна, 30/1;  ідентифікаційний код: 36743209)
		треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:
		1) ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1);
		2) ОСОБА_3 (місце реєстрації: АДРЕСА_2; місце проживання: АДРЕСА_3; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2);
		3) ОСОБА_4 (місце реєстрації: АДРЕСА_4; місце проживання: АДРЕСА_5; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3);
		4) Компанія «АМТ АКТИВ МЕТАЛ ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД» (AMT Active Metal Trading Limited) (2406, Кіпр, Нікосія, Енгомі, вул. Анжіоу Прокопіоу, 13; реєстраційний номер: НЕ 181478) (13, Agiou Prokopiou Street, 2406 Engomi, Cyprus, registration number: HE 181478),
		третя особа без самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:
		Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (юридична адреса: 04053, м. Київ, вул.  Січових Стрільців, 17),
		про:  стягнення коштів,
		Представники сторін:
		Від позивача: Каба Д.В., адвокат за довіреністю
		Від відповідача: Остапенко Н.М., за довіреністю 
		Від третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: не з'явились 
		Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: не з'явився
		                                                                      
		В С Т А Н О В И В:
		 
		05 лютого 2015 року Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «АКТИВ-БАНК» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОСХОД СОЛАР» про стягнення 142  175  062,65 грн заборгованості за кредитним договором від 07 листопада 2012 року № 1107/01.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав про невиконання відповідачем зобов'язань із сплати кредиту, отриманого за договором від 07 листопада 2012 року №1107/01 (із наступними змінами і доповненнями), у зв'язку з чим виникла заборгованість у сумі 142  175  062,65 грн, що включає суми поточної заборгованості за кредитом, заборгованості за поточними процентами, заборгованості за простроченими процентами, заборгованості за простроченою комісією за супровід кредитної справи.
		Позовні вимоги ґрунтуються на підставі умов кредитного договору від 07 листопада 2012 року № 1107/01, договору поруки від 20 червня 2014 року №  1107/01/S; рішенні Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02 вересня 2014 року «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Актив - Банк»; договору застави від 20 грудня 2013 року №  1107/01/S-2; меморіального ордеру від 07 листопада 2012 року №   2110; вимоги про дострокове повернення кредиту від 16 грудня 2014 року № 7482/11.
		Заявою про збільшення позовних вимог без номера та дати (вхідний №  11556/15 від 23 червня 2015 року) позивач збільшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача заборгованість за Кредитним договором, що станом на 22 червня 2015 року становить 9  447  154,39 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ, встановленому на дату розрахунку (21,635428 грн/дол.США) становить 204  393  228,61 грн., а також 35  504,35 грн заборгованості за простроченою комісією за супровід кредитної справи, у тому числі:
		- суму простроченої заборгованості за кредитом, яка становить 3  191  289,32 дол. США, що в еквіваленті складає 69  044  910,31 грн;
		- суму заборгованості за простроченими процентами, що становить 375  411,46 дол. США, що в еквіваленті складає 8  122  187,61 грн;
		- суму простроченої заборгованості за кредитом, що становить 5  242  756,37 дол. США, що в еквіваленті складає 113  429  278,00 грн;
		- суму заборгованості за простроченими процентами, що становить 637  697,24 дол. США, що в еквіваленті складає 13  796  852,72 грн;
		- 35  504,35 грн заборгованості за простроченою комісією за супровід кредитної справи.
		 
		06 листопада 2018 року позивач звертався до суду із заявою від 05 листопада 2018 року №  1063/11 про збільшення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у сумі 13  907  039,90 доларів США, у тому числі прострочену заборгованість за кредитом у сумі 8  434  045,69 доларів США, прострочені проценти за кредитом в сумі 4  542  707,42 доларів США, 3 % річних за несвоєчасне погашення кредиту в сумі 930  286,79 доларів США; 2  104  310,18 грн простроченої комісії за кредитом. Заява про збільшення позовних вимог від 05 листопада 2018 року №  1063/11 була повернута судом без розгляду ухвалою від 28 листопада 2018 року на підставі частини четвертої статті 170 ГПК України, з урахуванням несплати позивачем судового збору за її подання.
		10 грудня 2018 року позивач вдруге звернувся до суду із заявою про збільшення позовних вимог від 06 грудня 2018 року № 1204/11 (вхідний № 16269/18 від 10 грудня 2018 року), в якій просив стягнути з відповідача 13  907  039,90 доларів США, в тому числі 8  434  045,69 доларів США простроченої заборгованості за кредитом, 4  542  707,42 доларів США прострочених процентів за кредитом, 3 % річних за несвоєчасне погашення кредиту в сумі 930  286,79 доларів США та - окремо - 2  104  310,18 грн простроченої комісії за кредитом та одночасно клопотав про відстрочення сплати судового збору.
		Ухвалою від 10 грудня 2018 року заяву позивача про збільшення позовних вимог від 06 грудня 2018 року № 1204/11 було повернуто без розгляду на підставі частини четвертої статті 170 ГПК України, з урахуванням несплати позивачем судового збору та відсутності підстав для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору.
		 
		Відповідач у відзиві на позовну заяву від 05 березня 2015 року № 25 (вхідний №  3763/15 від 05 березня 2015 року) просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на часткове повернення кредиту зі сплатою відсотків; договори про відступлення права вимоги від  16 червня 2014 року, укладені із третіми особами у справі - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Компанією «АМТ АКТИВ МЕТАЛ ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД»; залік зустрічних однорідних вимог на підставі статті 601 Цивільного кодексу України (укладення договорів про відступлення права вимоги за договором строкового вкладу та за договорами банківського вкладу з переліченими вище третіми особами), який відбувся 01 липня 2014 року; листи - повідомлення про здійснення відступлення права вимоги від 17 червня 2014 року та 27 червня 2014 року; повідомлення про дострокове повернення вкладів, дострокове погашення кредиту та залік зустрічних вимог від 17 червня 2014 року та від 27 червня 2014 року.
		Відповідач стверджував про погашення частини кредиту шляхом заліку зустрічних однорідних вимог, у сумі 9  821  160,33 доларів США, у зв'язку з чим залишок заборгованості за кредитним договором від 07 листопада 2012 року становив, на його думку, 178  839,67 доларів США. Крім того, станом на дату звернення позивача до суду строк погашення кредиту ще не настав, що зумовлює відсутність у позивача підстав для звернення до суду з відповідною вимогою.
		28 листопада 2018 року відповідач надав уточнення до відзиву від 27 листопада 2018 року № 216 (вхідний № 15525/18), в якому зазначив про неврахування позивачем оплати, здійсненої поручителем відповідача ОСОБА_2; уточнив, що датою зарахування зустрічних однорідних вимог за Кредитним договором та депозитними договорами, право вимоги за якими відступлене ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Компанією «АМТ АКТИВ МЕТАЛ ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД» (двома договорами з чотирьох) є не 01 липня 2014 року, а 05 липня 2014 року, а сума, на яку здійснено зарахування зустрічних однорідних вимог - 14  494  892,44 гривні, 4  253  881 євро та 600  000,00 доларів США, що становить 7  630  412,42 доларів США. Зазначив, що зарахування зустрічних однорідних вимог за Кредитним договором та двома договорами банківського вкладу, укладеними позивачем з Компанією «АМТ АКТИВ МЕТАЛ ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД», відбулося не 05 липня 2014 року, а 25 жовтня 2018 року, на суму 518  221,57 доларів США, яка, крім того, включає суму заборгованості банку перед відповідачем за договором на обслуговування банківських рахунків суб'єкта господарювання № НОМЕР_4 від 04.07.2012 на суму 21  699,79 грн.
		В уточненні до відзиву відповідач частково визнав позовні вимоги в сумі 259  424,57 доларів США заборгованості за кредитом, 59  344,65 доларів США заборгованості за процентами (всього заборгованості за кредитом та процентами в сумі 8  860  454,41 грн за курсом НБУ станом на 26 листопада 2018 року) та 33  372,95 грн комісії за супроводження кредитної справи, в іншій частині позову просив відмовити.
		10 грудня 2018 року відповідач надав суду письмове доповнення від 07 грудня 2018 року № 221 до уточнення від 27 листопада 2018 року № 216 (вхідний № 16269/18 від 10 грудня 2018 року), в якому остаточно визначився з розміром позовних вимог, які він визнає, а саме: 8  893  827,36 грн, в тому числі 259  424,57 доларів США заборгованості за кредитом (станом на 26.11.2018 - 7  210  920,73 грн), 59  344,65 доларів США заборгованості за процентами (станом на 26.11.2018 - 1  649  533,68 грн), 33  372,95 грн комісії за супроводження кредитної справи.
		Сторонами також неодноразово подавалися письмові пояснення по суті справи. 
		 
		Треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет позову, на стороні відповідача, а саме: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Компанія «АМТ АКТИВ МЕТАЛ ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД» пояснень по суті позовних вимог не надали.
		Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет позову, на стороні позивача, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, у письмових поясненнях від 25 жовтня 2018 року №  27-21203/18 (вхідний № 14002/18 від 29 жовтня 2018 року) просив задовольнити позов у повному обсязі.
		 
		Позивачем подавалася заява про забезпечення позову від 24 лютого 2015 року № 628/11, у задоволенні якої суд відмовив ухвалою від 10 березня 2015 року, та клопотання про забезпечення позову від 01 квітня 2015 року № 958/11, яке суд залишив без задоволення ухвалою від 28 травня 2015 року.
		Позивачем заявлялись клопотання про витребування доказів (вхідні №  11607/15 та 11606/15 від 23 червня 2015 року), які задоволені судом ухвалою від 23 червня 2015 року.
		Сторонами також неодноразово заявлялися клопотання про продовження строку розгляду справи, які задовольнялися судом.
		Ухвалою від 10 липня 2015 року суд задовольнив заяву позивача про призначення колегіального розгляду справи.
		Ухвалою від 14 липня 2015 року суд розпочав розгляд справи у складі колегії суддів (головуючий суддя - Бездоля Ю. С., судді - Олейняш Е. М., Коваль С. М.)
		За клопотанням відповідача від 22 вересня 2015 року № 104 ухвалою від 22 вересня 2015 року суд залучив до участі у справі як третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Компанію «АМТ АКТИВ МЕТАЛ ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД»; постановив звернутися з судовим дорученням до компетентного органу Республіки Кіпр з метою вручення цієї ухвали третій особі - Компанії «АМТ АКТИВ МЕТАЛ ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД» та забезпечення присутності її представника у судовому засіданні; провадження у справі зупинив до 23 березня 2016 року.
		Ухвалою від 05 лютого 2016 року справа прийнята до провадження колегією суддів у складі головуючого судді Смородінової О. Г., суддів Олейняш Е. М., Коваля  С. М., у зв'язку із звільненням головуючого судді Бездолі Ю. С. 
		08 лютого 2016 року до Господарського суду Миколаївської області надійшов лист Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області від 02 лютого 2016 року щодо доопрацювання та належного оформлення доручення про вручення судових документів та виконання окремих процесуальних дій щодо відносно Компанії «АМТ АКТИВ МЕТАЛ ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД».
		22 лютого 2016 року суд поновив провадження у справі; постановив розгляд справи почати заново, звернутися з судовим дорученням до компетентного органу Республіки Кіпр з метою вручення цієї ухвали третій особі - Компанії «АМТ АКТИВ МЕТАЛ ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД» та забезпечення присутності її представника у судовому засіданні; провадження у справі зупинив до 05 вересня 2016 року.
		Ухвалою від 05 вересня 2016 року суд поновив провадження у справі, відклав розгляд справи на 05 жовтня 2016 року, у зв'язку з неявкою учасників справи.
		05 жовтня 2016 року суд постановив ухвалу про початок розгляду справи заново у складі колегії (головуючий суддя - Смородінова О. Г., судді - Васильєва Л. І., Коваль  С. М.); задовольнив клопотання позивача про залучення до участі у справі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб як третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача; відмовив у задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження у справі; постановив звернутись з судовим дорученням до компетентного органу Республіки Кіпр з метою вручення цієї ухвали третій особі - Компанії «АМТ АКТИВ МЕТАЛ ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД» та забезпечення присутності її представника у судовому засіданні; зупинив провадження у справі до 24 квітня 2016 року.
		 
		Ухвалою від 24 квітня 2017 року суд прийняв справу до провадження у новому складі колегії суддів (головуючий суддя - Смородінова О. Г., судді - Семенчук Н. О., Коваль С. М.), у зв'язку із звільненням судді Васильєвої Л. І., розгляд справи розпочав заново.
		24 травня 2017 року суд задовольнив клопотання позивача про зупинення провадження у справі № 915/146/15 до набрання законної сили рішенням суду у пов'язаній з нею справі №  915/160/17.
		12 жовтня 2018 року суд поновив провадження у справі, постановив продовжити розгляд справи зі стадії підготовчого засідання.
		Ухвалою від 06 листопада 2018 року суд продовжив строк проведення підготовчого провадження на 30 днів.
		10 грудня 2018 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 09 січня 2019 року.
		09 січня 2019 року до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Веста» надійшла заява б/н від 09.01.2019 (вх. № 303/19) про залучення правонаступника, в якій заявник просив суд в порядку статті 52 Господарського процесуального кодексу України замінити позивача - Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «АКТИВ-БАНК» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Веста» у справі № 915/146/15. В обґрунтування поданої заяви заявник посилався на укладений між ПАТ «Комерційний банк «АКТИВ-БАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «Веста» Договір № 43-UKR-2018-1 про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги від 27.12.2018.
		10 січня 2019 року до Господарського суду Миколаївської області від позивача також надійшла заява про заміну учасника справи правонаступником № 11 від 08.01.2019, в якій Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «АКТИВ-БАНК» просив суд замінити особу позивача - Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «АКТИВ-БАНК» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Веста» як правонаступника за кредитним договором №  1107/01 від 07.11.2012, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю «Восход Солар».
		Ухвалою від 16 січня 2019 року суд задовольнив клопотання ПАТ «Комерційний банк «АКТИВ-БАНК» та ТОВ «ФК «Веста», замінивши позивача у справі № 915/146/15 з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «АКТИВ-БАНК» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Веста».
		22 січня 2019 року від правонаступника позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Веста», до суду надійшли електронною поштою додаткові письмові пояснення від 21 січня 2019 року по суті позовних вимог та заперечень відповідача проти них (вхідний № ЕП 1079/19 від 22.01.2019). 23 січня 2019 року зазначені пояснення надані до канцелярії Господарського суду Миколаївської області в оригіналі (вхідний №  1163/19 від 23.01.2019). До пояснень додані докази їх направлення учасникам справи, в тому числі відповідачу (пояснення направлені всім учасникам справи, за винятком третьої особи ОСОБА_3, зареєстрованої на території Донецької області, непідконтрольній українській владі).
		 
		У судовому засіданні 23 січня 2019 року представник ТОВ «ФК «Веста» підтримав позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві, заяві про збільшення позовних вимог та письмових поясненнях, просив позов задовольнити з урахуванням вимог, визначених у заяві про збільшення позовних вимог без номера та дати (вхідний №  11556/15 від 23 червня 2015 року).
		Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву, уточненні до відзиву та доповненні до уточнення до відзиву, просив у задоволенні позову відмовити, просив суд оголосити перерву для надання можливості ознайомитися із змістом додаткових пояснень ТОВ «ФК «Веста». 
		Як зазначено вище, додаткові пояснення ТОВ «ФК «Веста» містять докази їх направлення відповідачу. Одночасно, з метою повного і всебічного розгляду справи та забезпечення процесуальних прав учасників процесу суд оголосив перерву для надання можливості представнику відповідача ознайомитися з додатковими поясненнями по суті позову, наданими правонаступником позивача.
		За результатами ознайомлення з додатковими поясненнями ТОВ «ФК «Веста» відповідач зазначив, що не погоджується з правовою позицією Верховного Суду щодо розуміння однорідності зустрічних вимог, на яку посилається правонаступник позивача. Також наголосив, що додаткові договори від 17 червня 2014 року до депозитних договорів, укладених третіми особами з позивачем, укладені вже після здійснення третіми особами уступлення права вимоги за цими договорами на користь відповідача, а тому не можуть братися судом до уваги. Крім того, просив про перерву в судовому розгляді для підготовки письмових пояснень по суті додаткових пояснень ТОВ «ФК «Веста», посилаючись на новизну останніх.
		Розглядаючи можливість оголошення перерви для надання представнику відповідача надати письмові пояснення на додаткові пояснення правонаступника позивача, суд узяв до уваги, що надані ТОВ «ФК «Веста» додаткові пояснення від 21  січня 2019 року не містять нових вимог, інших підстав позову або нових фактичних обставин чи посилань на нові докази, раніше відсутні у матеріалах справи. Аргументи правонаступника позивача, по суті, дублюють і узагальнюють аргументи, що містилися в поясненнях позивача і, фактично, новизна додаткових пояснень полягає в посиланні на постанову Великої Палати Верховного Суду від 30.10.2018 у справі №914/3217/16 щодо розуміння однорідності вимог. Разом з тим, суд зазначає, що правові висновки Верховного Суду враховуються господарським судом відповідно до норм Господарського процесуального кодексу України незалежно від того, чи посилаються на них учасники справи.
		На підставі зазначеного та з урахуванням необхідності дотримання строку судового розгляду справи, суд відмовив представнику відповідача в оголошенні перерви для надання письмових пояснень на додаткові пояснення ТОВ «ФК «Веста».
		Представники третіх осіб у судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце судового розгляду повідомлялися  належним чином.
		Позовні вимоги розглядалися судом в редакції заяви про збільшення позовних вимог без номера та дати (вхідний №  11556/15 від 23 червня 2015 року), оскільки, як вже вище було наведено, наступні заяви про збільшення позовних вимог залишені судом без розгляду на підставі вимог чинного законодавства.
		 
		Дослідивши матеріали справи, вислухавши учасників справи, суд установив такі обставини справи і відповідні їм правовідносини.
		07 листопада 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «АКТИВ-БАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВОСХОД СОЛАР» було укладено кредитний договір № 1107/01 (далі - Кредитний договір).
		Згідно з пунктом 1.1 Кредитного договору в редакції додаткового договору від 08  листопада 2012 року про внесення змін та доповнень до кредитного договору банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію і надає йому кредити, ліміт заборгованості за якими в сумі не перевищує 10  000  000,00 доларів США для передоплати за договором Генерального підряду № 26-ПД від 05 грудня 2011 року, укладеного з ТОВ «Грінтек Енержи», в сумі 6  808  710,68 доларів США та на поповнення обігових коштів в сумі 3  191  289,32 доларів США із сплатою 12,5 процентів річних.
		Пунктом 1.2 Кредитного договору в редакції додаткового договору від 03 березня 2014 року встановлено строк погашення кредиту - не пізніше 03 березня 2015 року.
		За пунктом 1.3 Кредитного договору кредит позичальнику надається повністю або частково в межах суми, зазначеної в пункті 1.1 цього договору, на підставі письмової заяви позичальника та за умови належного виконання позичальником своїх зобов'язань згідно з цим договором.
		Відповідно до пункту 1.4 Кредитного договору в редакції додаткового договору від 20 грудня 2013 року про внесення змін та доповнень до кредитного договору зобов'язання за цим договором забезпечуються заставою рухомого майна, а саме: обладнання (фотогальванічні елементи CNBM 245 Вт (56  320 шт., пл. № 1), що знаходиться за адресою: Миколаївська область, смт. Березанка, вул. Леніна, 30/1, на загальну суму 274  223  592,30 грн.
		За умовами пункту 1.5 Кредитного договору кредит, наданий банком, забезпечується всім належним позичальнику майном та коштами, на які може бути звернено стягнення в порядку, встановленому законодавством України.
		У пункті 1.8 Кредитного договору сторони домовились, що будь-яке порушення позичальником умов цього договору надає право банку в порядку, передбаченому цим договором та / або чинним законодавством України, незалежно від встановлених цим договором строків виконання зобов'язань, вимагати від позичальника  дострокового погашення кредиту та інших передбачених цим договором платежів.
		Згідно з пунктом 2.2 Кредитного договору банк видає позичальнику кредит за умови наявності вільних власних кредитних ресурсів, шляхом перерахування суми згідно з пунктом 1.3. цього договору на рахунок позичальника № НОМЕР_4 у ПАТ «КБ «АКТИВ - БАНК». Кредит видається лише після укладення договору забезпечення виконання зобов'язань.
		За змістом пункту 2.3 Кредитного договору в редакції додаткового договору від 02  червня 2014 року про внесення змін та доповнень до Кредитного договору проценти за користування кредитом розраховуються банком виходячи із фактичної суми кредиту та фактичного терміну користування ним з дня видачі кредиту по останній день строку погашення. Позичальник сплачує нараховані проценти у валюті кредиту щомісячно у строк, не пізніше останнього робочого дня поточного місяця та в день строку погашення. Банк припиняє нарахування Процентів з моменту вчинення останнім будь-якої з дій з примусового стягнення з Позичальника заборгованості за цим Договором, а саме: (і) з дати порушення судом провадження за заявою (позовом) , поданою Банком, про стягнення заборгованості за цим Договором в повному обсязі; або (іі) з дати порушення судом провадження за заявою (позовом), поданою Банком, про звернення стягнення на майно, передане в заставу (іпотеку) відповідно до Угод(и) про Забезпечення; або (ііі) з дня порушення судом провадження у справі про банкрутство Позичальника, за заявою (позовом), поданою Банком; або (іv) з дати визнання Позичальника банкрутом за заявою (позовом), поданою Позичальником та/або будь-якою третьою особою; або (v) з дати вчинення виконавчого напису нотаріусом про стягнення заборгованості з Позичальника та/або звернення стягнення на майно, передане в заставу (іпотеку) відповідно до Угод(и) про Забезпечення.
		За змістом пункту 2.4 Кредитного договору в редакції додаткового договору від 02  червня 2014 року про внесення змін та доповнень до Кредитного договору комісія за супровід кредитної справи позичальника становить 0,02 % від суми кредиту. Нарахування комісії за супровід кредитної справи позичальника за договором здійснюється щомісячно, не пізніше 25-го числа місяця за повний поточний календарний місяць. Позичальник сплачує нараховану комісію щомісячно у строк не пізніше останнього робочого дня поточного місяця за курсом НБУ на день нарахування.
		Відповідно до пункту 2.7 Кредитного договору у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником будь-яких зобов'язань при настанні строку для його виконання  за цим договором банк  має право на договірне списання суми заборгованості за кредитом в тому числі, але не виключно, процентів та штрафних санкцій з рахунків позичальника на підставі розпорядження на списання коштів, що є невід'ємною частиною цього договору (додаток № 1) та/або звернути стягнення на предмет іпотеки/застави, що забезпечує виконання зобов'язань позичальника, та/або вимагати виконання зобов'язань за цим договором від поручителя. 
		Пунктом 2.9 Кредитного договору сторони узгодили, що незалежно від зазначення позичальником в платіжному дорученні реквізитів платежу заборгованість погашається в такій черговості: 
		- прострочені проценти;
		- прострочений кредит;
		- інша прострочена заборгованість;
		- поточні проценти;
		- поточне погашення кредиту;
		- неустойка (штраф, пеня) за прострочення повернення кредиту та / або сплату процентів, а також за нецільове використання кредиту;
		- інші платежі.
		У підпункті 3.1.1 пункту 3.1 Кредитного договору закріплено право позичальника на дострокове погашення кредиту і сплату процентів за умови повідомлення про це банку не пізніше ніж за три дні.
		Згідно з підпунктом 3.2.4 Кредитного договору банк має право у будь-який момент припинити видачу кредиту та / або достроково витребувати надані раніше кредитні кошти та проценти за користування кредитом, сплати неустойки, відшкодування збитків, у тому числі й шляхом звернення стягнення на заставлене майно, у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником умов цього договору.
		 
		Матеріали справи свідчать, що позивач виконав своє зобов'язання за Кредитним договором, надавши відповідачу кредит на суму 10  000  000,00 доларів США, що підтверджується копією меморіального валютного ордера від 07 листопада 2012 року № 2110.
		Відповідач виконав свої зобов'язання за Кредитним договором з оплати кредиту, процентів за користування кредитом та комісії за супроводження кредитної справи лише частково, що призвело до утворення заборгованості.
		06 березня 2013 року відповідач сплатив позивачу 1  565  954,31 грн, що підтверджується випискою по особовим рахункам за 06.03.2013. Відповідач проводив погашення процентів, що також підтверджується виписками по особових рахунках, наданими відповідачем.
		З метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань за Кредитним договором, сторони 20 грудня 2013 року уклали договір застави рухомого майна №  1107/01/S-2 (фотогальванічні елементи CNBM - 245 Вт, тип (CNBM - 245Р), 2013 р. у кількості 56320 шт. вартістю 274  223  592,30 грн).
		16 червня 2014 року відповідач з кожною з третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на боці відповідача, уклав договори  про відступлення права вимоги, за умовами якого треті особи відступили, а відповідач набув права вимоги (майнове право), належне третім особам, і став кредитором за договорами, укладеними між третіми особами та позивачем.
		1) Зокрема, за договором про відступлення права вимоги, укладеним з ОСОБА_2, відповідач набув такі майнові права:
		-          право вимоги (право вимагати повернення суми вкладу боржником) за договором №  ДФО-37-147867 строкового вкладу від 22.07.2013 у сумі 5  371  524,83 грн. Згідно з пунктом 1.2 договору вклад вноситься на строк 12 місяців та один день. Днем повернення вкладу є 23.07.2014. Додатковим договором від 20.06.2014 строк вкладу продовжено до 05.03.2015 включно;
		-          право вимоги (право вимагати повернення суми вкладу боржником) за договором №  ДФО - 01-169017 строкового вкладу «Актив прибутковий» від 05.03.2014 у сумі 93  981,00 євро. Згідно з пунктом 1.2 договору вклад вноситься на строк 1 місяць з 05.03.2014 по 05.04.2014. Додатковим договором від 20.06.2014 строк вкладу продовжено до 05.03.2015 включно;
		-          право вимоги (право вимагати повернення суми вкладу боржником) за договором №  ДФО-01-168987 строкового вкладу «Актив прибутковий» від 05.03.2014 у сумі 100  000,00 євро. Згідно з пунктом 1.2 договору вклад вноситься на строк 1 місяць з 05.03.2014 по 05.04.2014. Додатковим договором від 20.06.2014 строк вкладу продовжено до 05.03.2015 включно.
		Крім того, пунктом 1.3 вищевказаних договорів передбачено, що часткове повернення вкладу не передбачене, прирівнюється до дострокового припинення договору з ініціативи вкладника; передбачене автоматичне продовження строку вкладу та умови перерахування процентів при достроковому припиненні договору з ініціативи вкладника. 
		2) За договором, укладеним з ОСОБА_3, відповідач набув такі майнові права:
		-          право вимоги (право вимагати повернення суми вкладу боржником) за договором №  ДФО-37-173714 строкового вкладу від 01.04.2014 у сумі 1  000  000,00 грн;
		-          право вимоги (право вимагати повернення суми вкладу боржником) за договором №  ДФО-37-173723 строкового вкладу від 01.04.2014 у сумі 1  000  000,00 грн; 
		-          право вимоги (право вимагати повернення суми вкладу боржником) за договором №  ДФО-37-173715 строкового вкладу від 01.04.2014 у сумі 1  000  000,00 грн;
		-          право вимоги (право вимагати повернення суми вкладу боржником) за договором №  ДФО-37-173719 строкового вкладу від 01.04.2014 у сумі 1  000  000,00 грн. 
		Згідно з пунктом 1.2 цих договорів вклади вносяться на три місяці з 01.04.2014 до 01.07.2014. Днем повернення вкладів є 01.07.2014. Пунктом 1.3 договорів визначено, що часткове повернення вкладу не передбачене, прирівнюється до припинення договору з ініціативи вкладника; передбачене автоматичне продовження строку вкладу та умови дострокового припинення договору з ініціативи вкладника (перерахунок процентів).
		Додатковими договорами від 20.06.2014 строк вкладу продовжено до 05.03.2015 включно.
		3) За договором, укладеним з ОСОБА_4, відповідач набув такі майнові права:
		- право вимоги (право вимагати повернення суми вкладу боржником) за договором №  ДФО - 01-177044 строкового вкладу «Актив прибутковий» від 13.05.2014 у сумі 2  875  169,58 грн. Згідно з пунктом 1.2 договору вклад вноситься строком на три місяці з 13.05.2014 по 13.08.2014. Днем повернення вкладу є 13.08.2014. Додатковим договором від 20.06.2014 строк вкладу продовжено до 05.03.2015 включно;
		- право вимоги (право вимагати повернення суми вкладу боржником) за договором №  ДФО-01-180831 строкового вкладу «Актив вільний» від 11.06.2014 у сумі 2  248  198,03 грн. Відповідно до пункту 1.2 договору вклад вноситься на строк 3 місяці з 11.06.2014 по 11.09.2014. Днем повернення вкладу є 11.09.2014.
		Пунктом 1.3 наведених договорів визначено, що часткове повернення вкладу не передбачене, прирівнюється до припинення договору з ініціативи вкладника; передбачене автоматичне продовження строку вкладу та умови дострокового припинення договору з ініціативи вкладника (перерахунок процентів); встановлено обов'язок вкладника попередити банк про намір достроково припинити договір у строк згідно з умовами договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб у ПАТ «КБ «АКТИВ-БАНК».
		Відповідно до пункту 2.4 вищенаведених договорів строкового вкладу, право вимоги за якими відступлено відповідачу третіми особами, вони є невід'ємною частиною договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб у ПАТ «КБ «АКТИВ-БАНК» (ДБКО). Усі відносини сторін, що виникають з депозитного договору і не врегульовані ним, регулюються відповідно до ДБКО. Умовами комплексного банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ «КБ «АКТИВ-БАНК», затверджених рішенням правління ПАТ «КБ «АКТИВ-БАНК» від 30.10.2013, передбачене право вкладника вимагати дострокового повернення вкладу та нарахованих процентів згідно з умовами договору строкового вкладу, повідомивши про це банк не менш ніж за п'ять робочих днів до передбачуваної дати розірвання договору строкового вкладу та передбачено порядок повернення вкладу (підпункт 2.3.2 пункту 2.3, пункт 6 розділу 3 «Умови обслуговування строкових вкладів» цих Умов).
		4) За договором з Компанією «АМТ АКТИВ МЕТАЛ ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД», юридичною особою Кіпру, відповідач набув такі майнові права:
		-          право вимоги (право вимагати повернення суми вкладу боржником) за договором банківського вкладу (депозитний вклад із щомісячною сплатою відсотків) (для нерезидентів) № ДЮО-01-01815 від 13.06.2014 у сумі 26  000,00 доларів США. Договір укладено на строк з 13.06.2014 по 23.06.2015 (пункт 1.3 договору). Згідно з пунктом 1.4 договору повернення депозитного вкладу або його частини за ініціативою клієнта до закінчення строку договору прирівнюється до дострокового розірвання договору. Відповідно до пункту 3.3.2 клієнт має право вимагати дострокового припинення цього договору на умовах пункту 3.4.3, згідно з яким у випадку наміру дострокового розірвання цього договору клієнт зобов'язаний повідомити банк про такий намір не менш ніж за сім робочих днів до передбачуваної дати розірвання договору. Відповідно до підпункту 2.6.1 пункту 2.6 договору дострокове розірвання договору можливе в разі, якщо депозитний вклад знаходився на депозитному рахунку не менш ніж триста шістдесят п'ять днів. За змістом пункту 5.2 договору банківського вкладу всі повідомлення за цим договором будуть вважатися здійсненими належним чином у випадку, якщо вони виконані у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв'язку одержувача.
		             Додатковим договором від 17.06.2014 передбачена заборона дострокового повернення вкладу з ініціативи вкладника. 
		     З виписки по особових рахунках з 13.06.2014 по 17.06.2014 вбачається, що вклад у сумі 26  000,00 доларів внесено вкладником 17.06.2014;
		-          право вимоги (право вимагати повернення суми вкладу боржником) за договором банківського вкладу (депозитний вклад із щомісячною сплатою відсотків) (для нерезидентів) № ДЮО-01-01816 від 13.06.2014 у сумі 431  515,00 євро. Умови договору щодо його строку та права клієнта на дострокове повернення вкладу та щодо повідомлень за договором аналогічні тим, що передбачені договором № ДЮО-01-01815 від 13.06.2014. 
		Додатковим договором від 17.06.2014 передбачена заборона дострокового         повернення вкладу з ініціативи вкладника. 
		З виписки по особових рахунках з 13.06.2014 по 17.06.2014 вбачається, що вклад 506  880,00 євро внесено вкладником 17.06.2014;
		-          право вимоги (право вимагати повернення суми вкладу боржником) за договором №  1227/04ю банківського вкладу (депозитний вклад із щомісячною сплатою відсотків) від 27.12.2012 у сумі 4  059  900,00 євро. Згідно з пунктом 1.3 цього договору договір укладається з 27.12.2012 до 10.01.2014 або до моменту повного списання коштів з депозитного рахунку. Пунктом першим додаткового договору від 10.01.2014 строк договору продовжено до 20.01.2015. Пункт 2.6 договору банківського вкладу, в редакції додаткового договору від 10.01.2014, встановлює, що клієнт не має права вимагати дострокового розірвання цього договору та повернення депозитного вкладу в повному розмірі до закінчення строку договору. Згідно з пунктами 3.3.2 та 3.4.3 договору, в редакції додаткового договору від 10.01.2014, клієнт має право вимагати дострокового повернення частини депозитного вкладу відповідно до умов цього договору; у випадку наміру дострокового повернення частини депозитного вкладу відповідно до умов цього договору клієнт зобов'язаний повідомити банк про такий намір не пізніше ніж за сім робочих днів до дати повернення частини депозитного вкладу. Згідно з підпунктом 1.4.1 пункту 1.4 договору банківського вкладу, в редакції додаткового договору від 10.01.2014, дострокове повернення частини депозитного вкладу можливе в разі, якщо депозитний вклад знаходився  на депозитному рахунку не менше ніж триста шістдесят п'ять днів з дати розміщення депозитного вкладу. 
		За умовами пункту 2.1 додаткового договору від 17.04.2014 передбачена заборона дострокового повернення вкладу (його частини) з ініціативи вкладника в розмірі понад суму вкладу. За змістом пункту 5.2 договору банківського вкладу всі повідомлення за цим договором будуть вважатися здійсненими належним чином у випадку, якщо вони виконані у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв'язку одержувача.
		Згідно з випискою по особових рахунках за 27.12.2012 вклад внесено вкладником у сумі 8  059  900,00 грн 27.12.2012.
		-          право вимоги (право вимагати повернення суми вкладу боржником) за договором №  1112/01ю банківського вкладу (депозитний вклад із щомісячною сплатою відсотків) від 12.11.2008 у сумі 600  000,00 доларів США. За умовами пункту 1.3 цього договору, в редакції додаткового договору від 15.01.2014, договір укладений на строк з 12.11.2008 до 23.01.2015 або до моменту повного списання коштів з депозитного рахунку клієнта. Згідно з пунктом 1.4 договору повернення депозитного вкладу або його частини за ініціативою клієнта до закінчення строку договору прирівнюється до дострокового розірвання договору. Відповідно до пункту 3.3.2 клієнт має право вимагати дострокового припинення цього договору на умовах пункту 3.4.3, згідно з яким у випадку наміру дострокового розірвання цього договору клієнт зобов'язаний повідомити банк про такий намір не менш ніж за сім робочих днів до передбачуваної дати розірвання договору. За змістом пункту 5.2 договору банківського вкладу всі повідомлення за цим договором будуть вважатися здійсненими належним чином у випадку, якщо вони виконані у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв'язку одержувача. 
		Додатковим договором від 17.06.2014 передбачена заборона дострокового  повернення вкладу з ініціативи вкладника. 
		Відповідно до виписки по особових рахунках з 12.11.2008 по 14.11.2008 вклад внесено вкладником 14.11.2008.
		Матеріали справи не містять доказів повідомлення первісними кредиторами (третіми особами ОСОБА_10, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та Компанією «АМТ АКТИВ МЕТАЛ ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД») позивача ПАТ КБ «АКТИВ-БАНК» про заміну кредитора у зобов'язаннях за депозитними договорами та надання позивачу доказів прав нового кредитора у цих зобов'язаннях.
		Також треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, а саме: Компанія «АМТ АКТИВ МЕТАЛ ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД», ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3, які 16 червня 2014 року уклали з відповідачем договори відступлення права вимоги за депозитними договорами, на наступний день - 17 червня 2014 року - уклали з позивачем договори застави майнових прав за тими самими депозитними договорами з метою забезпечення виконання відповідачем зобов'язань за Кредитним договором. 
		Умовами цих договорів була передбачена заборона уступки, зокрема, встановлено, що заставодавець зобов'язується не здійснювати уступки права вимоги (майнового права), що є предметом застави. Будь-які правочини або дії стосовно предмета застави, вчинені з порушенням вимог договору застави  та /або законодавства України є недійсними.
		Так, 17 червня 2014 року між позивачем та Компанією «АМТ АКТИВ МЕТАЛ ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД» укладено договір № 1107/01/S-3 застави майнового права вимоги за договорами:
		-          № 1227/04ю банківського вкладу (депозитний вклад із сплатою процентів) від 27.12.2012, вартість предмета застави - 4  059  900 євро; 
		-          № ДЮО-01-01816 банківського вкладу із щомісячною сплатою процентів від 13.06.2014, вартість предмета застави - 431  515 євро;
		-          № ДЮО-01815 банківського вкладу (депозитний вклад із щомісячною сплатою процентів) від 13.06.2014, вартість предмета застави - 26  000 доларів США;
		-          № 1112/01ю банківського вкладу (депозитний вклад із щомісячною сплатою процентів) від 12.11.2008, вартість предмета застави - 600  000 доларів США.
		Заборона уступки міститься в пункті 5 розділу 1  договору.
		20 червня 2014 року між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір №1107/01/S-4 застави права вимоги за договорами:
		-          № ДФО-01-169017 строкового вкладу «Актив прибутковий» від 05.03.2014, вартість предмета застави - 93  981 євро;
		-          № ДФО - 01-168987 строкового вкладу «Актив прибутковий», вартість предмета застави  - 100  000 євро;
		-          № ДФО-37-147867 строкового вкладу від 22.07.2013, вартість предмета застави - 5  371  524,83 грн.
		20 червня 2014 року між позивачем та ОСОБА_4 укладено договір №1107/01/S-5 застави майнового права вимоги за договорами:
		-          № ДФО-01-177044 строкового вкладу «Актив прибутковий» від 13.05.201, вартість предмета застави - 2  875  169,58 грн;
		-          № ДФО-01-180831 строкового вкладу «Актив вільний» від 11.06.2014, вартість предмета застави - 2  248  198,03 грн.
		20 червня 2014 року позивач та ОСОБА_3 уклали договір застави майнового права вимоги за договорами:
		-          № ДФО-37-173714 строкового вкладу від 01.04.2014, вартість предмета застави - 1  000  000,00 грн;
		-          № ДФО-37-173719 строкового вкладу від 01.04.2014, вартість предмета застави - 1  000  000,00 грн;
		-          № ДФО-173723 строкового вкладу від 01.04.2014, вартість предмета застави - 1  000  000,00 грн;
		-          № ДФО-37-173715 строкового вкладу від 01.04.2014, вартість предмета застави - 1  000  000,00 грн;
		Заборона уступки міститься в пункті 4 розділу 1 вищезазначених договорів.
		Отже, суд встановив, що Компанією «АМТ АКТИВ МЕТАЛ ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД», ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 укладено з відповідачем договори відступлення права вимоги за депозитними договорами, укладеними з позивачем, а в подальшому - з позивачем укладені як додаткові договори до депозитних договорів, так і договори застави раніше відступлених ними майнових прав відповідачу. 
		Зазначене свідчить про необізнаність банку про укладення відповідних договорів відступлення права вимоги від 16 червня 2014 року, що пояснюється невиконанням третіми особами своїх обов'язків щодо повідомлення банку як боржника за договорами вкладів про заміну кредитора у зобов'язанні та надання йому відповідних доказів. Повідомлення, датовані 17 червня 2014 року, про відступлення третіми особами (вкладниками за депозитними договорами) права вимоги за цими договорами на користь відповідача направлені банку відповідачем. Зазначені Повідомлення отримані банком 01 липня 2014 року, що підтверджується відбитком штампу вхідної реєстрації банку на копіях відповідних Повідомлень. 
		Згідно з поясненнями представника позивача, у зв'язку з відсутністю інформації про відступлення права вимоги за депозитними договорами банк уклав з вкладниками додаткові договори до договорів вкладу, датовані 17.06.2014 та 20.06.2014, оскільки не був повідомлений вкладниками про відступлення ними права вимоги за цими договорами під час укладання додаткових договорів до них.
		Суд установив, що ПАТ «КБ «АКТИВ-БАНК» вживав заходів щодо визнання недійсними договорів відступлення права вимоги, укладених відповідачем із третіми особами 16 червня 2014 року.
		Зокрема, у липні 2015 року ПАТ «КБ «АКТИВ-БАНК» звернувся до Печерського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3, Компанії «АМТ «АКТИВ МЕТАЛ ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД», ТОВ «ВОСХОД СОЛАР», в якому просив визнати договори відступлення права вимоги, укладені 16 червня 2014 року між відповідачем та зазначеними особами недійсними. Рішенням від 01 червня 2016 року у справі № 757/25590/15-ц Печерський районний суд м. Києва відмовив позивачу в позові у частині позовних вимог до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 за необґрунтованістю; у частині позовних вимог до Компанії «АМТ «АКТИВ МЕТАЛ ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД» та ТОВ «ВОСХОД СОЛАР» суд закрив провадження, оскільки спір між юридичними особами повинен розглядатися в порядку господарського судочинства. Суд установив що договори відступлення права вимоги є укладеними з моменту досягнення його сторонами у письмовій формі згоди з усіх істотних умов договору, тобто 16 червня 2014 року, також суд установив відсутність підстав для визнання цих договорів недійними. 
		Рішення Печерського районного суду м. Києва від 01 червня 2016 року у справі №  757/25590/15-ц залишене без змін за результатами апеляційного перегляду ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 27 вересня 2016 року та за результатами перегляду в касаційному порядку ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 жовтня 2017 року, отже, набрало законної сили.
		Згідно з частиною четвертою статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Отже, суд вважає правомірними договори відступлення права вимоги від 16 червня 2014 року, укладені відповідачем з ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3, та відхиляє доводи позивача щодо їх нікчемності.
		Позивач звертався до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою про визнання недійсним договору відступлення права вимоги, укладеного 16 червня 2014 року між Компанією «АМТ «АКТИВ МЕТАЛ ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД» та ТОВ «ВОСХОД СОЛАР». Ухвалою від 18 липня 2018 року  у справі № 915/160/17 Господарський суд Миколаївської області (суддя Алексеєв А. П.) залишив позовну заяву позивача без розгляду на підставі пункту четвертого частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України.
		Суд вважає необґрунтованим твердження позивача про нікчемність договору відступлення права вимоги, укладеного відповідачем з Компанією «АМТ «АКТИВ МЕТАЛ ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД» 16 червня 2014 року. Так, згідно з частиною другою статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Зазначений договір не підпадає під жодну правову норму, що встановлює нікчемність правочину. У судовому порядку цей договір недійсним не визнаний. 
		Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено презумпцію правомірності правочину та визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним.
		Враховуючи презумпцію правомірності правочину, суд вважає доведеною обставину правомірності договору відступлення права вимоги від 16 червня 2014 року, укладеного відповідачем з Компанією «АМТ «АКТИВ МЕТАЛ ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД».
		Так само суд не вбачає підстав приймати аргументи позивача щодо відсутності номерів на договорах відступлення права вимоги від 16 червня 2014 року, оскільки наявність реєстраційних номерів не відноситься чинним законодавством до умов дійсності договорів як правочинів.
		Керуючись презумпцією правомірності правочину, суд також бере до уваги зміст додаткових договорів від 17 червня 2014 року до договорів банківського вкладу, укладених між банком та Компанією «АМТ «АКТИВ МЕТАЛ ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД», які передбачають заборону дострокового повернення вкладу з ініціативи вкладника. Такі додаткові договори не визнані недійними та не є нікчемними з огляду на відсутність прямої на це вказівки у чинному законодавстві України.  
		Крім того, як вбачається з виписок по особових рахунках з 13.06.2014 по 17.06.2014, вклади за договорами № ДЮО-01-01816 від 13.06.2014 та № ДЮО-01-01815 від 13.06.2014 внесені вкладником 17.06.2014, тобто уже після укладення договору відступлення права вимоги на користь відповідача. 
		У зв'язку з цим суд відхиляє аргументи відповідача щодо неможливості врахування судом положень додаткових договорів від 17.06.2014 до депозитних договорів, укладених між банком і Компанією «АМТ «АКТИВ МЕТАЛ ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД» при вирішенні спору.
		 
		17 червня 2014 року та 27 червня 2014 року відповідач направив позивачу повідомлення про відступлення права вимоги за зазначеними вище депозитними договорами, в яких повідомив, що є новим кредитором позивача в частині вимог за цими договорами. У матеріалах справи відсутні докази надання відповідачем позивачу доказів прав нового кредитора у цих зобов'язаннях.
		Також 17 червня 2014 року відповідач направив позивачу повідомлення про дострокове повернення вкладів, дострокове погашення кредиту та залік зустрічних вимог, в якому зазначив про набуття прав кредитора за зазначеними вище договорами строкового вкладу та банківського вкладу, просив достроково повернути суми вкладів за вищенаведеними депозитними договорами, повідомив про намір здійснити дострокове погашення частини кредиту в сумі 8  434  046 доларів США 17 червня 2014 року. Посилаючись на настання строку виконання зобов'язань за зазначеними депозитними договорами та Кредитним договором, просив позивача зарахувати зустрічні однорідні вимоги, а саме: права вимоги відповідача до позивача щодо повернення сум вкладів за депозитними договорами та право вимоги позивача до відповідача про повернення частини кредиту за Кредитним договором у сумі 8  434  046 доларів США.
		27 червня 2014 року відповідач направив позивачу повідомлення про дострокове повернення вкладів, дострокове погашення кредиту та залік зустрічних вимог аналогічного змісту, за винятком дати, на яку відповідач має намір здійснити дострокове погашення частини кредиту (01 липня 2014 року), та суми кредиту (8  228  021 доларів США).
		01 липня 2014 року відповідач повторно направив позивачу повідомлення про відступлення права вимоги від 27 червня 2014 року та повідомлення про дострокове повернення вкладів, дострокове погашення кредиту та залік зустрічних вимог від 27 червня 2014 року.
		Направлення відповідачем позивачу зазначеної кореспонденції підтверджується копіями фіскальних чеків МД УДППЗ «Укрпошта» від 17 червня 2014 року, від 27 червня 2014 року, від 01 липня 2014 року та описами вкладення до цінного листа від 17 червня 2014 року, від 27 червня 2014 року, від 01 липня 2014 року.
		Повідомлення про відступлення права вимоги, датовані 17 червня 2014 року, отримані позивачем 01 липня 2014 року, що підтверджується копіями зазначених повідомлень із відбитком штампу вхідної реєстрації позивача, надані позивачем.
		У відповідь на повідомлення про відступлення права вимоги та про зарахування зустрічних однорідних вимог, датовані 27 червня 2014 року, позивач 05 серпня 2014 року направив відповідачу листи № 4898/11, 4899/11, 4900/11, 4901/11, 4905/11, 4909/11, 4910/11, 4911/11, 4912/11, 4913/11, 4918/11, 4919/11, 4920/11, 4921/11, датовані 01 серпня 2014 року, про нікчемність укладених договорів відступлення права вимоги. Зокрема, позивач посилався на ту обставину, що відступлені права вимоги є предметом застави за укладеними між позивачем та Компанією «АМТ АКТИВ МЕТАЛ ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД», ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 договорами застави, умовами яких встановлена заборона уступки. Отже, позивач повідомив, що відповідач не має права вимагати дострокового повернення вкладів та/або здійснювати залік зустрічних вимог за такими договорами вкладу.
		Слід зазначити, що 20 червня 2014 року позивач та ОСОБА_2 уклали договір поруки №  1107/01/S-7, згідно з пунктом 2.1 розділу 2 якого ОСОБА_2 поручився перед банком за своєчасне і повне виконання відповідачем зобов'язання за Кредитним договором. У пункті 2 розділу 1 договору поруки зазначено, що відповідальність поручителя перед банком обмежується сумою 274  000,00 грн, 1770,00 євро та 13  000,00 доларів США. У разі виконання поручителем зобов'язань відповідача за Кредитним договором перед банком у сумі 274  000,00 грн та 1770,00 євро та 13  000,00 доларів США договір поруки припиняється.
		Згідно з рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладу фізичних осіб від 02 вересня 2014 року № 79 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «АКТИВ-БАНК» з 03 вересня 2014 року запроваджена тимчасова адміністрація та призначена уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію у ПАТ «КБ «АКТИВ-БАНК». 
		11 вересня 2014 року відповідач направив позивачу лист від 27 серпня 2014 року про уточнення повідомлення про дострокове повернення вкладів, дострокове погашення кредиту та залік зустрічних вимог від 27 червня 2014 року. Зазначеним листом відповідач просив позивача читати передостанній та останній абзаци повідомлення у новій редакції. Зокрема, відповідач зазначив нову суму кредиту, достроково погасити яку відповідач мав намір та щодо якої заявляв про зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме: 8  255  206,02 доларів США. Зазначена обставина підтверджується копією відповідного листа та фіскального чеку МД УДППЗ «Укрпошта» від 11 вересня 2014 року, копією опису вкладення до цінного листа та копією зворотного повідомлення про вручення поштового відправлення, згідно з яким відправлення було вручене за довіреністю 12 вересня 2014 року. Відповіді позивача на зазначене уточнення матеріали справи не містять.
		16 грудня 2014 року позивач направив відповідачу вимогу № 7482/11 про дострокове повернення кредиту з посиланням на утворену відповідачем заборгованість у сумі 3  344  460,57 доларів США та 5  496  224,20 доларів США. Посилаючись на статті 1050, 1052 Цивільного кодексу України та умови Кредитного договору, позивач вимагав від відповідача погасити заборгованість за Кредитним договором у найкоротші строки в добровільному порядку. Обставина направлення відповідачу вимоги про дострокове повернення кредиту підтверджується копією реєстру рекомендованих поштових відправлень по Україні, поданих ПАТ «АКТИВ-БАНК» до 70 відділення зв'язку м. Києва за 16.12.2014 (позиція № 4 цього реєстру), копією фіскального чеку КМД УДППЗ «Укрпошта» від 16.12.2014, копіями поштового конверта та зворотного повідомлення про вручення поштового відправлення. З останніх двох документів вбачається, що поштове відправлення не вручене за закінченням терміну зберігання. Номер поштового відправлення на конверті, зворотному повідомленні та у реєстрі рекомендованих поштових відправлень збігається (22388250). 
		Суд не бере до уваги аргумент відповідача щодо неотримання зазначеної вимоги та, як наслідок передчасності звернення позивача до суду з позовом, оскільки для правильного розв'язання спору має значення обставина саме направлення такої вимоги, яка підтверджується письмовими доказами. 
		Так само суд вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність у позивача підстав для звернення до суду з відповідною вимогою, зумовлену тим, що станом на дату звернення позивача до суду строк погашення кредиту ще не настав. Так, за приписами статті 1052 Цивільного кодексу України у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором. У пункті 1.8 Кредитного договору сторони домовились, що будь-яке порушення позичальником умов цього договору надає право банку в порядку, передбаченому цим договором та / або чинним законодавством України, незалежно від встановлених цим договором строків виконання зобов'язань, вимагати від позичальника  дострокового погашення кредиту та інших передбачених цим договором платежів. Згідно з підпунктом 3.2.4 Кредитного договору банк має право у будь-який момент припинити видачу кредиту та / або достроково витребувати надані раніше кредитні кошти та проценти за користування кредитом, сплати неустойки, відшкодування збитків, у тому числі й шляхом звернення стягнення на заставлене майно, у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником умов цього договору.
		Про порушення відповідачем умов Кредитного договору свідчить утворення заборгованості за договором станом на дату формування вимоги. Отже, банк мав підстави звертатися до відповідача з вимогою № 7482/11 від 16 грудня 2014 року про дострокове повернення кредиту та в подальшому до суду у зв'язку з незадоволенням відповідачем зазначеної вимоги.
		 
		23.12.2014 правління Національного банку України прийняло постанову № 838 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «АКТИВ-БАНК».
		24.12.2014 виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення № 158 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «АКТИВ-БАНК» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації позивача з 24.12.2014.
		30.06.2016 поручитель відповідача ОСОБА_2 сплатив відповідачу грошові кошти в рахунок погашення заборгованості відповідача за Кредитним договором, тим самим виконавши рішення Печерського районного суду м. Києва від 04.06.2015 у справі № 757/5167/15-ц про стягнення з нього на користь позивача зазначеної заборгованості. Ця обставина підтверджується копіями платіжних доручень від 30.06.2014: № 52611347 на суму 48  787,47 грн (еквівалент 1770,00 євро за курсом НБУ), № 52611249 на суму 323  107,32 грн (еквівалент 13  000 доларів США за курсом НБУ), № 52610572 на суму 274  000,00 грн.
		Заявою від 01.07.2016 ОСОБА_2 повідомив позивача про проведені оплати, з додаванням копій відповідних платіжних доручень. Обставина направлення позивачу заяви підтверджується копіями фіскального чеку КМД УДППЗ «Укрпошта» від 01.07.2016 та копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, згідно з яким поштове відправлення № 0101034182940 вручене отримувачу 02.07.2016.
		25 жовтня 2018 року відповідач звернувся до позивача із заявою від 25.10.2018 №206 про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог 25.10.2018 зобов'язань позивача перед відповідачем за договорами банківського вкладу № ДЮО-01-01816 від 13.06.2014 у сумі 431  515,00 євро, № ДЮО-01-01815 від 13.06.2014 у сумі 26  000,00 доларів та договором на обслуговування банківських рахунків суб'єкта господарювання № НОМЕР_4 від 04.07.2012 на суму 21  699,79 грн, всього на суму 431  515,00 євро, 26  000,00 доларів, 21  699,79 грн, що на дату цієї заяви за курсом НБУ гривні до долара (з розрахунку 28,213097 грн за один долар США) складало 518  221,57 доларів США, та зобов'язань відповідача перед позивачем за Кредитним договором на суму поточної заборгованості за кредитом у розмірі 518  221,57 доларів США. Отримання позивачем зазначеної заяви підтверджується відбитком штампу реєстрації вхідної кореспонденції позивача на копії цієї заяви від 25 жовтня 2018 року.
		Обставина укладення між позивачем та відповідачем зазначеного договору підтверджується його копією. Водночас, заборгованість позивача перед відповідачем за договором на обслуговування банківського рахунку в сумі 21  699,79 грн не підтверджена жодними доказами.
		Відповіді позивача на заяву відповідача від 25 жовтня 2018 року № 206 про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог матеріали справи не містять.
		27 листопада 2018 року відповідач надіслав на адресу позивача лист від 26.11.2018 №  215 «Про уточнення: Повідомлення про дострокове повернення вкладів, дострокове погашення кредиту та залік зустрічних вимог від 17.06.2014; Повідомлення про дострокове повернення вкладів, дострокове погашення кредиту та залік зустрічних вимог від 27.06.2014; Листа від 27.08.2014 «Про уточнення Повідомлення про дострокове повернення вкладів, дострокове погашення кредиту та залік зустрічних вимог від 27.06.2014», в якому уточнив дату і суми зарахування та перелік депозитних договорів, що є підставою для зарахування. 
		 
		Отже, з матеріалів справи вбачається, що обставина існування заборгованості відповідача перед позивачем за Кредитним договором, як така, сторонами визнається. Спір між сторонами полягає саме  у розмірі заборгованості відповідача за Кредитним договором. 
		Зокрема, відповідач наполягає на погашенні ним частини кредиту 05 липня 2014 року та 25 жовтня 2018 року, коли, на його думку, відбулося зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме: вимог позивача до відповідача за Кредитним договором та вимог відповідача до позивача за договорами строкового вкладу та банківського вкладу, які він набув за договорами відступлення права вимоги, укладеними із третіми особами у справі.
		Крім того, відповідач не згоден із періодом нарахування процентів та комісії за супроводження кредитної справи та зазначає про неврахування позивачем оплати, здійсненої поручителем ОСОБА_2 
		На підставі вищенаведеного суд встановив, що між сторонами виникли спірні господарсько-правові договірні відносини на підставі Кредитного договору та договорів відступлення права вимоги, укладених відповідачем із третіми особами, та у зв'язку із направленням відповідачем позивачу заяв (повідомлень) про зарахування зустрічних однорідних вимог.
		Таким чином, спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України та Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
		Зокрема, статтею 193 Господарського кодексу України визначені загальні умови виконання господарських зобов'язань. Встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
		Згідно із статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі з договорів. 
		Відповідно до частини першої статті 616 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
		Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
		Статтями 1046, 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
		Відповідно до частини першої статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
		За змістом статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики.
		Згідно із частиною першою статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (частина перша статті 610 Цивільного кодексу України).
		Згідно із статтями 202, 203 Господарського кодексу України зобов'язання припиняється, зокрема зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
		Відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
		За змістом частини першої статті 601 Цивільного кодексу України, вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними; правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо); 3) строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
		Господарський суд установив, що за Кредитним договором позивач є кредитором, а відповідач - боржником, і, навпаки, за договорами строкового вкладу та договорами банківського вкладу позивач є боржником, а відповідач - кредитором. Наведене свідчить про те, що вимоги, які виникли між сторонами на підставі таких договорів, є зустрічними.
		Разом з тим, зобов'язання, які виникли між сторонами на підставі Кредитного договору та депозитних договорів, не є однорідними, з огляду на таке. 
		За змістом статті 184 Цивільного кодексу України річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою.
		За умовами Кредитного договору сторони дійшли згоди про те, що погашення кредиту здійснюється саме в наданій валюті (долар) - пункт 2.5 Кредитного договору. Тобто умовами виконання зобов'язань з повернення кредиту за Кредитним договором не передбачено отримання банком відповідних платежів у євро та гривні.
		Натомість, відповідачем до зарахування були заявлені вимоги, відступлені:
		- ОСОБА_2 за Договором № ДФО-37-147867 від 22.07.2013 на суму 5 371 524,83 грн;
		- ОСОБА_2 за Договором № ДФО-01-168987 від 05.03.2014 на суму 100  000 євро;
		- ОСОБА_2 за Договором № ДФО-01-169017 від 05.03.2014 на суму 98 981,00 євро.
		- ОСОБА_3 за Договором № ДФО-37-173714 від 01.04.2014 на суму 1 000 000 грн;
		- ОСОБА_3 за Договором № ДФО-37-173723 від 01.04.2014 на суму 1 000 000 грн;
		- ОСОБА_3 за Договором № ДФО-37-173715 від 01.04.2014 на суму 1 000 000 грн;
		- ОСОБА_3 за Договором № ДФО-37-173719 від 01.04.2014 на суму 1 000 000 грн;
		- ОСОБА_4 за Договором № ДФО-01-177044 від 13.05.2014 на суму 2 875 169,58 грн;
		- ОСОБА_4 за Договором № ДФО-01-180831 від 11.06.2014 на суму 2 248 198,03 грн;
		-  Компанією АМТ Актив Метал Трейдінг Лімітед за Договором №1227/04ю від 27.12.2012 на суму 4 059 900,00 євро;
		-  Компанією АМТ Актив Метал Трейдінг Лімітед за Договором №1112/01ю від 12.11.2008 на суму 600 000,00 доларів США;
		- Компанією АМТ Актив Метал Трейдінг Лімітед за Договором №ДЮО-01-01815 від 13.06.2014 на суму 26 000 доларів США;
		- Компанією АМТ Актив Метал Трейдінг Лімітед за Договором №ДЮО-01-01816 від 13.06.2014 на суму 431 515,00євро.
		Отже, правилам однорідності вимог відповідають лише вимоги за двома договорами з Компанією АМТ Актив Метал Трейдінг Лімітед: №1112/01ю від 12.11.2008 на суму 600 000,00 доларів США та №ДЮО-01-01815 від 13.06.2014 на суму 26 000 доларів США.
		Повернення (виплата) вкладу вкладнику за рештою договорів мала здійснюватися банком у євро та гривні.
		Таким чином, оскільки у цій справі зобов'язання сторін за Кредитним договором та більшістю договорів банківського вкладу (депозиту) підлягають виконанню у різних валютах - доларах США та євро і гривні відповідно, такі вимоги не можна вважати однорідними з огляду на те, що долар США, євро та гривня (хоч і є грошовими коштами) є різними валютами, які згідно з умовами вказаних договорів не є рівнозначними.
		          Аналогічна правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду у від 30 жовтня 2018 року у справі № 914/3217/16. Згідно з частиною четвертою статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		          
		Щодо настання строку виконання зобов'язання та Кредитним договором та депозитними договорами суд зазначає таке.
		          Станом на 05 липня 2014 року строк виконання зобов'язання відповідача за Кредитним договором настав з огляду на наведене нижче.
		Згідно із статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). 
		Строк виконання обов'язків - це строк, упродовж якого особа повинна виконати належний їй обов'язок за договором, тобто вчинити певні дії чи відмовитися від їх вчинення.    
		Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
		Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, що має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 Цивільного кодексу України).
		Пунктом 1.2 Кредитного договору (із змінами, внесеними згідно з додатковим договором від 03 березня 2014 року) сторонами узгоджено, що кредит повинен бути повернутий позичальником - ТОВ «ВОСХОД СОЛАР» - до 03 березня 2015 року. Графіку погашення кредиту Кредитний договір не встановлює. Пункт 2.6 Кредитного договору закріплює право відповідача на дострокове повернення кредиту: «Кредит може бути достроково повністю або частково повернений позичальником зі сплатою процентів за фактичний термін користування кредитом за умови повідомлення про це банку не пізніше ніж за три робочі дні. Погашення кредиту, сплата процентів за користування кредитом та сплата всіх платежів і комісій за кредитом може здійснюватися поручителем, майновим поручителем, гарантом та будь-якою іншою особою і не потребує додаткового погодження». Отже, Кредитний договір передбачає повернення позичальником кредиту у будь-який час у межах строку (тобто у певний період часу «з-по») Тобто з умов укладеного сторонами Кредитного договору та вищенаведених норм законодавства випливає, що з моменту підписання кредитного договору, отримання кредитних коштів у ТОВ «ВОСХОД СОЛАР», як позичальника, виник обов'язок повернути зазначені кошти, тобто настав (почав свій перебіг) строк виконання зобов'язання, який завершувався 03 березня 2015 року. 
		Станом на 05 липня 2014 року у ТОВ «ВОСХОД СОЛАР» існував обов'язок з повернення наданих йому у кредит грошових коштів і цей обов'язок згідно з умовами Кредитного договору відповідач у справі міг виконати у будь-який час у межах строку, встановленого у п. 1.2, тобто до 03 березня 2015 року. Крім того, у зв'язку з тим, що повідомлення про дострокове повернення вкладів, дострокове погашення кредиту та залік зустрічних вимог направлялося відповідачем позивачу тричі: 17.06.2014, 27.06.2014, 01.07.2014, вбачається, що станом на 05 липня 2014 року вимога про повідомлення позивача за три робочі дні відповідачем дотримана.
		 
		Строк виконання зобов'язання позивача за договорами строкового вкладу №ДФО-37-147867 від 22.07.2013, № ДФО - 01-169017 від 05.03.2014, № ДФО-37-173714 від 01.04.2014, №  ДФО-37-173723 від 01.04.2014, № ДФО-37-173715 від 01.04.2014, №  ДФО-37-173719 від 01.04.2014, № ДФО - 01-177044 від 13.05.2014, № ДФО-01-180831 від 11.06.2014 (укладені з фізичними особами - ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3) настав виходячи з такого.
		За приписами Цивільного кодексу України у редакції, чинній станом на 05 липня 2014 року, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором (частина перша статті 1058 Цивільного кодексу України). Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення. За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною (частини перша та друга статті 1060 Цивільного кодексу України).
		Отже, за договорами строкового вкладу № ДФО-37-147867 від 22.07.2013, №  ДФО - 01-169017 від 05.03.2014, № ДФО-37-173714 від 01.04.2014, № ДФО-37-173723 від 01.04.2014, №ДФО-37-173715 від 01.04.2014, №  ДФО-37-173719 від 01.04.2014, №ДФО - 01-177044 від 13.05.2014, № ДФО-01-180831 від 11.06.2014, укладеними позивачем з фізичними особами ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, та за якими відбулася заміна кредитора із зазначених осіб на ТОВ «ВОСХОД СОЛАР» на підставі договорів про відступлення права вимоги від 16.06.2014, строк виконання зобов'язання ПАТ «КБ «АКТИВ-БАНК» щодо повернення суми вкладу вкладнику настав у зв'язку з пред'явленням відповідачем вимоги про дострокове повернення вкладів, викладеної у повідомленні про дострокове повернення вкладів, дострокове погашення кредиту та залік зустрічних вимог від 17.06.2014 та 27.06.2014.
		За договорами з Компанією «АМТ АКТИВ МЕТАЛ ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД»: №  1227/04ю банківського вкладу (депозитний вклад зі сплатою процентів) від 27.12.2012 та № 1112/01ю банківського вкладу (депозитний вклад із щомісячною сплатою процентів) від 12.11.2008 строк виконання зобов'язання з повернення вкладів не настав. 
		Договір №  1112/01ю від 12.11.2008 укладений на строк до 23.01.2015, договір №  1227/04ю від 27.12.2012 укладено на строк до 10.01.2014, але додатковим договором від 10.01.2014 строк дії договору продовжено до 20.01.2015. Відповідач не виконав умови зазначених договорів, необхідні для здійснення дострокового повернення вкладів ані станом на 01 липня 2014 року, ані станом на 05 липня 2014 року. Зокрема, відповідач не повідомив банк про намір достроково повернути вклади за цими договорами не пізніше ніж за сім робочих днів до дати повернення (пункт 3.4.3 договорів). Відповідач зазначає про те, що зарахування відбулося 05 липня 2014 року на підставі заяви від 27 червня 2014 року, направленої відповідачем позивачу двічі: 27 червня 2014 року та 01 липня 2014 року. Ані станом на 01 липня 2014 року, ані станом на 05 липня 2014 року, строк у сім робочих днів з дати направлення заяви від 27 червня 2014 року (27 червня 2014 року - вперше, 01 липня 2014 року  - вдруге) не сплинув. 
		Крім того, додатковим договором від 17.06.2014 до договору № 1112/01ю від 12.11.2008 передбачена заборона дострокового повернення вкладу, а додатковим договором від 10.01.2014 до договору №  1227/04ю від 27.12.2012 встановлено, що клієнт не має права вимагати дострокового розірвання цього договору та повернення депозитного вкладу у повному розмірі до закінчення строку дії договору.
		Суд повторно зазначає, що приймає посилання позивача на додатковий договір від 17.06.2014 до договору №  1112/01ю від 12.11.2008, оскільки він не визнавався недійсним у судовому порядку, а підстав вважати його нікчемним у суду немає. Зокрема, суд керується презумпцією правомірності правочину, передбаченою у статті 204 Цивільного кодексу України, та враховує, що зазначений додатковий договір не підпадає під жоден випадок, передбачений чинним законодавством для віднесення правочину до нікчемних.
		Строк виконання зобов'язання банку з повернення вкладу не настав станом на 01 липня 2014 та на 05 липня 2014 року також за договорами №  ДЮО-01-01815 від 13.06.2014, № ДЮО-01-01816 від 13.06.2014, оскільки станом на цю дату депозитні вклади знаходилися на депозитних рахунках менш ніж триста шістдесят п'ять днів (підпункт 2.6.1 пункту 2.6 договорів). Договори укладені на строк з 13.06.2014 по 23.06.2015.
		 
		Отже станом на 01 липня 2014 року та станом на 05 липня 2014 року залік зустрічних однорідних вимог:
		- за Кредитним договором та договорами банківського вкладу № ДФО-37-147867 від 22.07.2013 на суму 5 371 524,83 грн, № ДФО-01-168987 від 05.03.2014 на суму 100  000 ЄВРО, № ДФО-01-169017 від 05.03.2014 на суму 98 981,00 ЄВРО, № ДФО-37-173714 від 01.04.2014 на суму 1 000 000 грн, № ДФО-37-173723 від 01.04.2014 на суму 1 000 000 грн, №  ДФО-37-173715 від 01.04.2014 на суму 1 000 000 грн, № ДФО-37-173719 від 01.04.2014 на суму 1 000 000 грн, № ДФО-01-177044 від 13.05.2014 на суму 2 875 169,58 грн, № ДФО-01-180831 від 11.06.2014 на суму 2 248 198,03 грн - не відбувся з підстави недотримання вимог щодо однорідності вимог; 
		- за Кредитним договором та договорами №1227/04ю від 27.12.2012 на суму 4 059 900,00 євро, №ДЮО-01-01816 від 13.06.2014 на суму 431 515,00 євро - не відбувся з підстави неоднорідності вимог та ненастання строку для повернення вкладів;
		- за Кредитним договором і договорами №1112/01ю від 12.11.2008 на суму 600 000,00 доларів США,  №ДЮО-01-01815 від 13.06.2014 на суму 26 000 дол. США - не відбувся у зв'язку з ненастанням строку для повернення депозитних вкладів.
		 
		Щодо твердження відповідача про зарахування 25 жовтня 2018 року зустрічних однорідних вимог за договорами №  ДЮО-01-01815 від 13.06.2014 на суму 26 000 доларів США, №ДЮО-01-01816 від 13.06.2014 на суму 431 515,00 євро, договором на обслуговування банківських рахунків суб'єкта господарювання № НОМЕР_4 від 04.07.2012 на суму 21  699,79 грн суд зазначає, що залік зустрічних однорідних вимог також не відбувся.
		За договором №ДЮО-01-01816 від 13.06.2014 на суму 431 515,00 євро, договором на обслуговування банківських рахунків суб'єкта господарювання № НОМЕР_4 від 04.07.2012 на суму 21  699,79 грн - через неоднорідність вимог. Крім того, сума заборгованості позивача перед відповідачем на суму 21  699,79 грн за договором №  НОМЕР_4 від 04.07.2012 не підтверджена жодними доказами. У заяві від 25 жовтня 2018 року № 206 про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог відповідач вказує, що зазначена сума заборгованості у розмірі 21  699,79 грн підтверджена листом позивача від 20.05.2015 №  137/03-4-1-БТ, разом з тим, сторони не надали суду копії цього листа.
		За договором №  ДЮО-01-01815 від 13.06.2014 на суму 26 000 доларів США, вимоги за яким є однорідними з вимогами позивача за Кредитним договором, залік не відбувся, з урахуванням такого.
		На час направлення відповідачем позивачу заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 25 жовтня 2018 року позивач перебував уже у процедурі ліквідації. 
		Проведення зарахування зустрічних однорідних вимог з погашення заборгованості кредитора банку перед банком безпосередньо під час ліквідаційної процедури такого банку є можливим за наявності умов, визначених частиною 2 пункту 8 статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
		Аналогічна правова позиція наведена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.02.2018 у справі №916/4737/14.
		Згідно з пунктом восьмим частини другої статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» заборонено зарахування зустрічних вимог, в тому числі шляхом договірного списання. Проте ці обмеження не поширюються на зобов'язання банку щодо зарахування зустрічних однорідних вимог у разі, якщо боржник банку одночасно є кредитором цього банку і грошові кошти спрямовуються на погашення зобов'язань за кредитом цього боржника перед цим банком за кредитними договорами, виключно з урахуванням того, що:
		- за кредитним договором не було здійснено заміни застави, а саме не відбувалося зміни будь-якого з предметів застави на предмет застави, яким виступають майнові права на отримання коштів боржника, які розміщені на відповідних рахунках у неплатоспроможному банку, протягом одного року, що передує даті початку процедури виведення Фондом банку з ринку;
		- кошти перебували на поточних та/або депозитних рахунках такого боржника на дату початку процедури виведення Фондом банку з ринку та договірне списання з цих рахунків передбачено умовами договорів, укладених між боржником і банком.
		У випадку, що розглядається, кошти за депозитними договорами перебували на рахунку вкладника Компанії «АМТ АКТИВ МЕТАЛ ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД», а не відповідача, що унеможливило зарахування зустрічних однорідних вимог.
		Такої правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 13 лютого 2018 року у справі №  916/4737/14. Зокрема, Верховний Суд зазначає у цій постанові, що проведення зарахування зустрічних однорідних вимог з погашення заборгованості кредитора банку перед таким банком безпосередньо під час ліквідаційної процедури такого банку є можливим лише за наявності умов, визначених частиною 2 пункту 8  статті 46 Закону №4452-VI, зокрема, якщо кошти перебували на поточних та/або депозитних рахунках такого боржника на дату початку процедури виведення Фондом банку з ринку та договірне списання з цих рахунків передбачено умовами договорів, укладених між боржником і банком. Проте, у спорі, що розглядався Верховним Судом, кошти, за рахунок, яких Товариство просило здійснити зарахування зустрічних вимог, станом на дату початку ліквідації Банку перебували на депозитному рахунку, що належав іншій особі, а не Товариству. Відтак, Верховний Суд дійшов висновку, що висновки судів попередніх інстанцій щодо можливості зарахування зустрічних однорідних вимог, на підставі частини 2 пункту 8  статті 46 Закону №4452-VI є помилковими та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи.
		          Зазначена позиція Верховного Суду є такою, що підлягає врахуванню судом за приписами частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		На підставі вищенаведеного суд дійшов висновку про відсутність обставини зарахування зустрічних однорідних вимог за Кредитним договором та депозитними договорами, на яку посилається відповідач в обґрунтування заперечень проти позовних вимог.
		 
		Суд вважає безпідставними заперечення відповідача щодо нарахування позивачем процентів за користування кредитом за період після звернення позивача до суду з позовом про стягнення заборгованості за Кредитним договором на підставі такого.
		Відповідно до частини другої статті 1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
		Згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
		Згідно з частиною першою статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. 
		Суд установив, що станом на дату звернення позивача із заявою про збільшення позовних вимог без номера та дати (вхідний №  11556/15 від 23 червня 2015 року) кредит повернутий відповідачем лише частково.
		Як зазначалося вище, за змістом пункту 2.3 Кредитного договору встановлено, що банк припиняє нарахування процентів з моменту вчинення останнім будь-якої з дій з примусового стягнення з позичальника заборгованості за цим договором та одночасно передбачено випадки примусового стягнення. Разом з тим, суд розглядає позовні вимоги в редакції заяви про збільшення позовних вимог без номера та дати (вхідний №  11556/15 від 23 червня 2015 року), а примусове стягнення заборгованості відбувається в порядку виконавчого провадження на підставі судового рішення. У зв'язку з цим суд вважає обґрунтованим стягнення з відповідача процентів за користування кредитом у сумі, заявленій у заяві про збільшення позовних вимог, в редакції якої розглядаються позовні вимоги.
		 
		Суд погоджується з доводами відповідача про необхідність врахування при визначенні розміру заборгованості суми, сплаченої поручителем ОСОБА_2 згідно з платіжними дорученнями від 30.06.2014: № 52611347  на суму 48  787,47 грн (еквівалент 1770,00 євро за курсом НБУ), № 52611249 на суму 323  107,32 грн (еквівалент 13  000 доларів США за курсом НБУ), № 52610572 на суму 274  000,00 грн. Зазначена сума не врахована позивачем у розрахунку боргу, доданого до заяви про збільшення позовних вимог без номера та дати (вхідний №  11556/15 від 23 червня 2015 року), оскільки відповідна заява подана до суду 23.06.2015, а ОСОБА_2 здійснив оплату 30.06.2016. На підставі пункту 2.9 Кредитного договору зазначені кошти повинні бути зараховані, в порядку черговості, в оплату прострочених процентів. 
		 
		Суд відхиляє аргумент відповідача про відсутність підстав для нарахування комісії за супроводження кредитної справи з дати порушення провадження у справи. 
		За змістом пункту 2.4 Кредитного договору в редакції додаткового договору від 02 червня 2014 року про внесення змін та доповнень до Кредитного договору  комісія за супровід кредитної справи позичальника становить 0,02 % від суми кредиту. Нарахування комісії за супровід кредитної справи позичальника за договором здійснюється щомісячно, не пізніше 25-го числа місяця за повний поточний календарний місяць. Позичальник сплачує нараховану комісію щомісячно у строк не пізніше останнього робочого дня поточного місяця за курсом НБУ на день нарахування.
		Отже, умови Кредитного договору прив'язують обов'язок позичальника з оплати комісії за супроводження кредитної справи власне до факту здійснення такого супроводження та не містить положення про припинення нарахування комісії після звернення банку до суду з позовом про стягнення заборгованості. 
		 
		Суд не приймає аргумент відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності. Кредитний договір укладено 07.11.2012. Станом на 20.11.2014 позивач визначив суму заборгованості та звернувся до суду з позовом 06.02.2015. Отже, позивачем дотримано трирічного строку з дати, коли він дізнався або міг дізнатися про порушення своїх прав (стаття 261 Цивільного кодексу України).
		 
		За змістом статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
		За приписами статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Позивачем доведена обставина неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за Кредитним договором, що призвело до утворення заборгованості.
		Натомість, відповідач частково довів обставини, на які посилався в обґрунтування своїх заперечень проти позовних вимог, зокрема, лише в частині зменшення заборгованості за Кредитним договором внаслідок оплати поручителя ОСОБА_2 та не довів здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі заяв відповідача від 27.06.2014 та 25.10.2018. Так само відповідач не довів іншого періоду нарахування процентів та комісії за супроводження кредитної справи, ніж заявлено позивачем, та не надав обґрунтованого контррозрахунку.
		Суд вважає доведеним розрахунок заборгованості за Кредитним договором, виконаний позивачем та наведений у заяві про збільшення позовних вимог без номера та дати (вхідний №  11556/15 від 23 червня 2015 року), однак, ураховуючи здійснену поручителем ОСОБА_2 оплату, вважає за правомірне зменшити суму прострочених процентів  на 25  987,13 доларів США, що становить еквівалент суми, сплаченої поручителем в рахунок погашення заборгованості відповідача за Кредитним договором.
		 
		На підставі вищенаведеного суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та правомірність їх часткового задоволення, а саме: у сумі 9  421  167,26 дол. США, що в еквіваленті за курсом НБУ 21,635428 грн/дол. США, встановленим на дату розрахунку, становить 203  830  985,92 грн. та 35  504,35 грн, у тому числі:
		- сума простроченої заборгованості за кредитом 8  434  045,69 дол. США, що в еквіваленті за курсом НБУ складає 182  474  188,27 грн;
		- сума простроченої заборгованості за процентами 987  121,57 дол. США, що в еквіваленті за курсом НБУ складає 21  356  797,65  грн;
		- сума простроченої заборгованості за комісією за супровід кредитної справи 35  504,35 грн.
		Враховуючи, що суд не може виходити за межі позовних вимог (частина друга статті 237 Господарського процесуального кодексу України), еквівалент у гривні визначений судом з використанням офіційного курсу НБУ гривні до долара, за яким відповідний еквівалент визначено позивачем у заяві про збільшення позовних вимог без номера та дати, яка є останньою редакцією уточнених позовних вимог, прийнятою судом до розгляду (надійшла до суду 23 червня 2015 року), а саме: 21,635428 гривень за 1 долар США.
		Отже, загальна сума заборгованості, що повинна бути стягнута з відповідача на користь позивача, становить сумі 9  421  167,26 дол. США, що в еквіваленті за курсом НБУ 21,635428 грн/дол. США, встановленому на дату розрахунку, становить 203  830  985,92 грн. та 35  504,35 грн, разом - 203  866  490,27 грн.
		На момент звернення до господарського суду з позовом (05 лютого 2015 року) та заявою про збільшення позовних вимог без номера та дати (23 червня 2015 року) позивач був звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 22 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» у редакції, чинній станом на 05.02.2015 та 23.06.2015 (від сплати судового збору звільняється уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку). 
		Згідно з частиною другою статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
		У заяві про збільшення позовних вимог (вхідний № 11556/15 від 23 червня 2015 року) позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитом у сумі 9  447  154,39 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ складало 204  393  228,61 грн, та 35  504,35 грн. комісії за супровід кредитної справи, що у гривні становило 204  428  732,96 грн (204  393  228,61 + 35  504,35).
		Відповідно до підпункту першого пункту другого частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» у редакції станом на 23 червня 2015 року за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справлявся судовий збір у розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.
		Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» у редакції станом на 23 червня 2015 року судовий збір справлявся у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
		Стаття 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» передбачала місячний розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2015 року в сумі 1218 гривень.
		Тобто у разі відсутності станом на 23 червня 2015 року у позивача пільг із сплати судового збору, позивач повинен був сплатити судовий збір у сумі 73  080,00 грн (204  428  732,96 х 2 % = 4  088  574,66, що перевищує 60 розмірів мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2015 року, отже, розмір судового збору визначається так: 1218 х 60 = 73  080,00).
		У зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог з відповідача належить стягнути в дохід бюджету (пропорційно до розміру задоволених позовних вимог) 72  875,38 (203  866  490,27 / 204  428  732,96) х 100 %= 99,72 %; 99,72 % х 73 080,00 = 72  875,38).
		 
		Керуючись статтями 2, 11, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 219, 220, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд 
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позовні вимоги задовольнити частково.
		 
		Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Восход Солар» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Веста» заборгованість за кредитним договором № 1107/01 від 07.11.2012, що станом на 22 червня 2015 року становила 9  421  167,26 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ 21,635428 грн/дол. США, встановленому на дату розрахунку становить 203  830  985,92 грн та 35  504,35 грн, у тому числі:
		- сума простроченої заборгованості за кредитом 8  434  045,69 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 182  474  188,27 грн;
		- сума простроченої заборгованості за процентами 987  121,57 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 21  356  797,65  грн;
		- сума простроченої заборгованості за комісією за супровід кредитної справи 33  372,95  грн.
		 
		В решті позовних вимог позивачу відмовити.
		 
		Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Восход Солар» в дохід Державного бюджету України судовий збір в сумі 73  080,00 грн.
		 
		Накази видати після набрання рішенням законної сили.
		 
		Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.
		Рішення може бути оскаржене в порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.
		 
		Сторони та інші учасники справи:
		- позивач:  Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Веста» (04208, м. Київ,  проспект Правди, 66А, офіс 2) ідентифікаційний код: 41264766);
		- відповідач:  Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОСХОД СОЛАР» (57400, Миколаївська область, Березанський район, смт. Березанка, вул. Леніна, 30/1;  ідентифікаційний код: 36743209);
		- треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:
		1) ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1);
		2) ОСОБА_3 (місце реєстрації: АДРЕСА_2; місце проживання: АДРЕСА_3; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2);
		3) ОСОБА_4 (місце реєстрації: АДРЕСА_4; місце проживання: АДРЕСА_5; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3);
		4) Компанія «АМТ АКТИВ МЕТАЛ ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД» (AMT Active Metal Trading Limited) (2406, Кіпр, Нікосія, Енгомі, вул. Анжіоу Прокопіоу, 13; реєстраційний номер: НЕ 181478) (13, Agiou Prokopiou Street, 2406 Engomi, Cyprus, registration number: HE 181478),
		- третя особа без самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:
		Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (юридична адреса: 04053, м. Київ, вул.  Січових Стрільців, 17)
		 
		Повне рішення складено та підписано « 04» лютого 2019 року.
		 
		Головуючий суддя                                                                                О.Г. Смородінова
		 
		 
		Судді                     Н.О. Семенчук
		 
		 
		                                                                                                     С.М. Коваль

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...