Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 331/8071/15-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.
Надіслано для оприлюднення: 04.02.2019. Зареєстровано: 05.02.2019. Забезпечено надання загального доступу: 06.02.2019.

Номер судового провадження: 1-кп/331/12/2019
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42015080000000362

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		04.02.2019 
		Провадження № 1-кп/331/12/2019
		ЄУН 331/8071/15-к
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		04 лютого 2019 року Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого  судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Запоріжжя у залі суду кримінальне провадження № 42015080000000362 від 09.09.2015 року з обвинувальним актом у відношенні обвинуваченого
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Василівка Запорізької області, громадянина України, українця, з вищою освітою, займав посаду заступника начальника слідчого відділення Василівського РВ ГУМВС України в Запорізькій області, на сьогодні працює адвокатом, одруженого, має на утриманні неповнолітню дитину  ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованому та проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимому, 
		у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України,
		за участю:
		прокурора                     ОСОБА_5 
		захисника                      ОСОБА_6 
		обвинуваченого                 ОСОБА_3 
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		   Згідно з наказом начальника ГУМВС України в Запорізькій області № 548 о/с від 04.12.2014 старшого лейтенанта міліції ОСОБА_3 призначено на посаду заступника начальника слідчого відділення Василівського РВ ГУМВС України в Запорізькій області, тобто він є особою, яка постійно здійснює функції представника влади, та 01.09.2006 ОСОБА_3 прийняв присягу працівника органів внутрішніх справ України. Згідно зі ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», п. 1 примітки до ст. 364 КК України ОСОБА_3 є службовою особою правоохоронного органу. Відповідно до п. 2 примітки до ст. 368 КК України ОСОБА_3 , перебуваючи на посаді заступника начальника СВ Василівського РВ ГУМВС України в Запорізькій області, є заступником керівника структурного підрозділу органу державної влади та уповноважений на виконання функцій слідчого, тобто є службовою особою, яка займає відповідальне становище.
		У зв`язку із виконанням своїх службових обов`язків ОСОБА_3 були достовірно відомі положення Закону України «Про міліцію» (чинного на момент вчинення кримінального правопорушення), норми Кримінального процесуального кодексу України, Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Генерального прокурора України № 69 від 17.08.2012 року.
		Так, відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України «Про міліцію» працівник міліції на території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу в разі звернення до нього громадян або службових осіб з заявою чи повідомленням про події, які загрожують особистій чи громадській безпеці, або у разі безпосереднього виявлення таких, зобов`язаний вжити заходів до попередження і припинення правопорушень.
		Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 та ч. 5 ст. 40 КПК України слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій, уповноважений починати досудове розслідування за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, та здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог КПК України, є самостійним у своїй процесуальній діяльності.
		Відповідно до ч. 1 ст. 214 КПК України слідчий невідкладно, але не пізніше 24 годин після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.
		Згідно з ч. 2 ст. 218 КПК України якщо слідчому із заяви, повідомлення або інших джерел стало відомо про обставини, які можуть свідчити про кримінальне правопорушення, розслідування якого не віднесене до його компетенції, він проводить розслідування доти, доки прокурор не визначить іншу підслідність.
		Крім того, п. 2.1 Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Генерального прокурора України № 69 від 17.08.2012, передбачено, що облік кримінальних правопорушень за заявами, повідомленнями, які надійшли прокурору або органу досудового розслідування, або виявленими з інших джерел обставинами, що свідчать про вчинення кримінального правопорушення, здійснюється за дорученням керівника прокуратури або органу досудового розслідування шляхом внесення до Реєстру відомостей, визначених ч. 5 ст. 214 КПК України.
		Відповідно до функціональних обов`язків, затверджених першим заступником начальника Василівського РВ ГУМВС України в Запорізькій області, ОСОБА_3 зобов`язаний:
		-дотримуватись вимог Конституції України та законів України при розслідуванні кримінальних справ, перевірці заяв та повідомлень про злочини;
		-забезпечувати повне, усебічне та об`єктивне розслідування кримінальних справ у межах установлених законом строків;
		-не допускати вчинків та будь-яких дій, що ганьблять звання слідчого і можуть викликати сумнів у його об`єктивності та неупередженості.
		Крім того ОСОБА_3 наділений владними повноваженнями, необхідними для здійснення досудового слідства і має право:
		-здійснювати контроль і організацію роботи слідчих по якісному, об`єктивному, всебічному та в установлені законом строки розслідуванню кримінальних справ всіх напрямків;
		-контролювати дотримання слідчими дисципліни та законності під час виконання слідчих дій, здійснювати контроль за якістю слідства, строками розслідування кримінальних проваджень. При виявлені фактів порушення процесуальних строків в добовий термін письмово повідомляти про це начальника слідчого відділення;
		-за відсутності начальника слідчого відділення виконувати його обов`язки про організацію розслідування кримінальних проваджень та керівництво всією роботою відділення;
		Крім того, розслідувати кримінальні провадження та в межах своєї компетенції:
		-у встановленому порядку викликати для участі в проведенні слідчих дій як свідків, потерпілих, підозрюваних, обвинувачених та інших учасників кримінального судочинства, всіх без винятку громадян, у тому числі посадових осіб, незалежно від їх службового статусу;
		-у справах, в яких досудове слідство є обов`язковим, у межах визначеної законодавством підслідності в будь-який момент приступити до провадження досудового слідства, не чекаючи виконання в повному обсязі органами дізнання дій, передбачених Кримінально-процесуальним законом.
		При провадженні досудового слідства всі рішення про спрямування слідства і про провадження слідчих дій він приймає самостійно, за винятком випадків, коли законом передбачено одержання вмотивованого рішення суду або згоди прокурора, і несе повну відповідальність за їх законне і своєчасне виконання.
		Так, слідчим відділенням Василівського РВ ГУМВС України в Запорізькій області здійснювалось розслідування у кримінальному провадженні № 12015080190001689 від 09.08.2015 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 153, ч. 2 ст. 186 КК України. 13.08.2015 постановою першого заступника начальника Василівського РВ ГУМВС України в Запорізькій області здійснення досудового розслідування у вказаному провадженні доручено слідчій групі, до складу якої увійшов заступник начальника СВ Василівського РВ ГУМВС України в Запорізькі області ОСОБА_3 .
		У ході досудового розслідування ОСОБА_3 під час проведення слідчих дій, у тому числі при допиті свідка ОСОБА_7 , стало відомо про факт збуту 11.08.2015 ОСОБА_8 ОСОБА_9 наркотичного засобу «Метамфітамін», тобто про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 307 КК України
		Тоді у ОСОБА_3 виник умисел на одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_8 за не вжиття заходів щодо внесення вказаних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що унеможливить у подальшому притягнення її до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 307 КК України.
		З метою реалізації вказаного наміру, 08 вересня 2015 року приблизно о 17 годині ОСОБА_3 , будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, знаходячись біля житлового будинку № 64-а по вул. Патріотичній у м. Запоріжжі, зустрівся з ОСОБА_8 та у ході розмови з останньою повідомив, що йому відомі відомості щодо збуту нею ОСОБА_9 11.08.2015 наркотичного засобу «Метамфітамін», тобто відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 307 КК України, вказавши, що за не притягнення її до кримінальної відповідальності вона повинна передати йому грошові кошти у розмірі 1000 доларів США. Наступного дня 09 вересня 2015 року приблизно о 15 годині ОСОБА_3 зустрівся із ОСОБА_8 в районі Запорізької обласної універсальної наукової бібліотеки імені О.М. Горького, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, проспект Леніна (Соборний), 142, та у ході розмови та на прохання ОСОБА_8 погодився на зменшення суми неправомірної вигоди до 5000 грн. та 300 доларів США за вирішення вказаного питання.
		Цього ж дня, 09 вересня 2015 року приблизно о 15 годині 30 хвилин ОСОБА_3 , будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, знаходячись біля житлового будинку АДРЕСА_2 , реалізуючи свій злочинний намір, направлений на одержання неправомірної вигоди, діючи умисно, з корисливих мотивів, використовуючи своє службове становище та надану владу працівника правоохоронного органу, одержав від ОСОБА_8 частину раніше обумовленої неправомірної вигоди у розмірі 5000 грн. Продовжуючи свій злочинний намір на одержання неправомірної вигоди, 09 вересня 2015 року приблизно о 18 годині 30 хвилин, ОСОБА_3 , знаходячись біля житлового будинку АДРЕСА_2 , діючи умисно, з корисливих мотивів, використовуючи своє службове становище та надану владу працівника правоохоронного органу, одержав від ОСОБА_8 другу частину неправомірної вигоди в розмірі 300 доларів США, що згідно з курсом валют НБУ станом на 09.09.2015 складало 6723 грн. Всього заступником начальника СВ Василівського РВ ГУМВС України в Запорізькій області ОСОБА_3 з використанням свого службового становища та наданої влади працівника правоохоронного органу одержано від ОСОБА_8 неправомірну вигоду у розмірі 11723 грн. за не вжиття заходів щодо внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей за фактом збуту 11.08.2015 останньою ОСОБА_9 наркотичного засобу «Метамфітамін» та унеможливлення у подальшому притягнення її до кримінальної відповідальності за ст. 307 КК України.
		 
		   Обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні свою провину не визнав та пояснив, що дійсно з 13.12.2012 року він працював на посаді заступника начальника слідчого відділу Василівського РВ ГУМВС у Запорізькій області. У серпні 2015 року він брав участь у розслідуванні кримінального провадження за фактом грабежу та зґвалтування жінки. Через деякий час вони отримали інформацію, що телефон потерпілої знайдений у м. Запоріжжі іншими працівниками міліції. Тоді він поїхав до приміщення ГУМВС, щоб вилучити викрадений телефон, та у кабінеті познайомився із ОСОБА_8 , у якій він і здійснив вилучення телефону. Під час допиту ОСОБА_8 він дізнався, що вказаний телефон вона придбала у малознайомого хлопця. Тоді він запропонував допомогти працівникам міліції у розшуку цього хлопця, на що вона погодилась, та наступного дня вони дізнались дані про його особу, однак він виявився непричетним до вчинення грабежу. Тоді вони вирішили допитати у якості свідка спільну знайому ОСОБА_8 та хлопця  ОСОБА_7 , яка повідомила, що ОСОБА_8 , займається збутом наркотичних засобів. Він роз`яснив свідку про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про злочин та запропонував подати письмову заяву про це, однак вона відмовилась та сказала, що сама піде до Жовтневого РВ м. Запоріжжя та напише там заяву, оскільки ОСОБА_8 мешкає та збуває наркотичні засоби саме на території Жовтневого району м. Запоріжжя. Після цього допиту він особисто телефонував своєму знайомому слідчому Жовтневого РВ  ОСОБА_10 , який підтвердив, що йому відома інформація відносно ОСОБА_8 , та він буде вживати заходи щодо внесення відомостей до ЄРДР по даному факту. За таких обставин він був впевнений, що підстав для внесення відомостей до ЄРДР немає, оскільки розслідування вже провадиться Жовтневим РВ м. Запоріжжя. Далі, 08.09.2015 року разом із оперативними працівниками ОСОБА_11 та іншим вони поїхали до м. Запоріжжя з метою отримати інформацію щодо можливого місця перебування золотих прикрас, які були викрадені під час грабежу, та вирішили заїхати до ОСОБА_8 , оскільки вона також займалась скупкою золота. Через деякий час вони під`їхали на вул.. Правди та зустрілись із нею, під час розмови він запитував про наявність у неї золотих прикрас, а також щодо фактів збуту метамфетаміну, однак вона усе заперечувала, а потім погодилась допомогти розшукати золоті прикраси. Через деякий час вона зателефонувала та повідомила, що про золото нічого не знає, у неї таких золотих прикрас немає. Наступного дня 09.09.2015 року приблизно о 12 годині йому знову зателефонувала ОСОБА_8 та запропонувала зустрітися у районі Малого ринку у м. Запоріжжі. Вона одразу стала розповідати про наркотичні засоби, однак він повідомив, що його цікавить лише доля золотих прикрас потерпілої. ОСОБА_8 стала нервувати та запитувати, скільки потрібно грошей, щоб міліція її залишила у спокої. Він відповідав, що його цікавить лише інформація. Під час розмови із ОСОБА_8 він деякий час відволікався на телефонні дзвінки та відходив від неї, але його особисті речі  портфель залишались лежати на парапеті. Наприкінці зустрічі він повідомив ОСОБА_8 , що пробуде у Запоріжжі до вечора. Приблизно о 18 годині вона знову зателефонувала та запропонувала зустрітися та стала показувати йому фотокартки золотих прикрас, але вони знову виявились іншими. Ввечері він також відходив спілкуватися по телефону, а портфель залишав. Після того, як ОСОБА_8 пішла, до нього підійшли працівники СБУ та затримали його за підозрою в отриманні неправомірної вигоди. Під час огляду його портфелю виявили грошові кошти, які йому не належали, звідки вони взялися у портфелі, він не знає, припускає, що ОСОБА_8 могла їх покласти за вказівкою працівників СБУ. У неї він ніяких грошових коштів не вимагав та не отримував. Вважає, що він не повинен був вносити відомості щодо ОСОБА_8 до ЄРДР, оскільки офіційної заяви до нього не надходило, а цією справою вже займалися правоохоронці із Жовтневого районного відділу міліції. Вважає, що ОСОБА_8 діяла за вказівкою працівників СБУ або мала на меті помститися йому як працівнику міліції, до яких вона мала негативне ставлення. Просив врахувати, що ОСОБА_8 є особою, яка вживає наркотичні засоби, тому довіряти її показанням неможливо. У зв`язку із тим, що він не вимагав та не отримував від ОСОБА_8 , грошових коштів, просив визнати його невинуватим у вчиненні даного злочину та виправдати. 
		Не дивлячись на невизнання своєї провини, винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується наступними доказами. 
		   Так, допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснила, що у серпні 2015 року її знайома запропонувала придбати мобільний телефон, на що вона погодилась. Із цією метою вона зустрілась із хлопцем у районі Малого ринку у м. Запоріжжі та придбала телефон за 400 грн. Через деякий час до неї додому приїхали працівники міліції та вилучили мобільний телефон. У відділі міліції її допитував слідчий ОСОБА_3 , якому вона все розповіла з приводу придбання телефону. Вони обмінялися номерами телефонів та слідчий зауважив, щоб вона завжди відповідала на його дзвінки. Через деякий час він приїхав до неї та став звинувачувати, що той телефон вона придбала в обмін на наркотичні засоби. Далі він став вимагати гроші за не притягнення її до відповідальності за ст.. 307 КК України тобто за збут наркотиків. Він та інші працівники міліції сиділи в автомобілі, написали їй на аркуші паперу суму у 5000 доларів США, які вона повинна була передати. Погрожували, що у разі відмови, вони її заарештують. У цей момент вони повезли її на автомобілі до СІЗО, як вона зрозуміла. Вона перелякалась та погодилась, тоді вони зменшили суму до 7000 грн. та дали 30 хвилин, щоб зібрати гроші. Через деякий час ОСОБА_3 став їй телефонувати, але вона не брала слухавку. Наступного дня вона пішла до СБУ та все розповіла правоохоронцям. Там її залучили до участі в слідчих діях з передання грошей. Спочатку вона зустрілася із ОСОБА_3 у районі Малого ринку та за його вказівкою поклала до портфелю 5000 грн. тоді, коли він відходив нібито розмовляти по телефону. Ввечері вона передала йому другу частину у розмірі 300 доларів США, які поклала знову до портфелю, оскільки ОСОБА_12 сказав: « ОСОБА_13 по старой схеме». Після цього ОСОБА_3 запевнив, що ніяких проблем у неї не буде. Гроші, які вона передавала, належали їй особисто. Вона їх передавала за те, щоб ОСОБА_3 не порушив щодо неї справу за збут наркотичних засобів, оскільки вона переживала за свою долю т.я. ОСОБА_3 працює у міліції. Розмір грошових коштів та вказівку покласти їх до портфелю дав ОСОБА_3 особисто, яку вона виконала. Особистих неприязнених відносин до ОСОБА_3 вона не має. 
		   Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_3 знає як слідчого, який її двічі допитував за фактом вчинення розбою та зґвалтування ОСОБА_14 . Під час допитів вона розповідала, що її знайома ОСОБА_8 збуває наркотичні засоби. Їй особисто відомо, що остання придбала мобільний телефон у ОСОБА_9 в обмін на наркотичні засоби. Слідчий запропонував їй написати офіційну заяву про вчинення злочину щодо ОСОБА_8 , однак вона відмовилась, оскільки Жовтневий РВ вже проводив розслідування, крім того, вона побоювалась за своє життя.
		Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_14 пояснив, що він був обвинуваченим у кримінальному провадженні за фактом розбою та зґвалтування. Справа перебувала у провадженні слідчого ОСОБА_3 . Йому він розповідав, що він віддав викрадений телефон ОСОБА_15 , який пізніше обміняв його на наркотичні засоби у м. Запоріжжя. Ці наркотичні засоби вони спільно вживали. 
		   Свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що під час допиту у ОСОБА_16 він розповідав слідчому, що обміняв мобільний телефон, який йому дав ОСОБА_14 , на наркотичні засоби у м. Запоріжжі у Личман Юлії. Далі ці наркотики вони вжили, але хто саме його допитував з приводу цих обставин, він не пам`ятає.
		   Свідок ОСОБА_17 у судовому засіданні підтвердив, що від ОСОБА_9 знає, що останній їздив до м. Запоріжжя щоб обміняти мобільний телефон на наркотичні засоби, він особисто проводжав його на маршрутне таксі. Далі вони вжили привезені ОСОБА_18 наркотики. Деталі придбання наркотиків він не знає.
		   Будучи допитаним у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_10 пояснив, що він працює слідчим Жовтневого РВ та знає ОСОБА_3 як свого колегу. Під час розслідування однієї зі справ, які перебували у нього у провадженні, свідок ОСОБА_7 повідомила про обставини вчинення злочину, пов`язаного із незаконним обігом наркотичних засобів, ОСОБА_8 .. Він довів до відома своє керівництво, після чого були внесені відомості до ЄРДР за фактом вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України, розслідування справи доручено йому. У якийсь із днів він зателефонував ОСОБА_3 у службових справах та під час спілкування повідомив, що він вже розпочав розслідування справи за інформацією ОСОБА_7 за ст.. 309 КК України, ОСОБА_3 також цікавився номером ЄРДР, який він повідомив.
		   Свідок ОСОБА_19 суду пояснив, що він у 2015 році очолював слідчий відділ Василівського РВ ГУМВС у Запорізькій області, під його керуванням працював і ОСОБА_3 . У провадженні слідчих його відділу у 2015 році перебувала справа за фактом зґвалтування та грабежу, під час проведення перших слідчих дій була отримана інформація щодо збуту мешканцями м. Запоріжжі наркотичних засобів. Ними було з`ясовано, що розслідування справи за даним фактом вже здійснюється іншим відділом, тому вирішили повторно не вносити відомості до ЄРДР. Також підтвердив, що на той момент існувала усна заборона вносити відомості до ЄРДР за ст.. 307 КК України лише на підставі рапорту працівника поліції.
		   Свідок ОСОБА_20 у судовому засіданні пояснив, що у 2015 році він працював в Запорізькому обласному управлінні внутрішніх справ у відділі з нагляду за розслідуванням справ щодо незаконного обігу наркотичних засобів. Дійсно ними направлялися листи та вказівки з приводу обмеження реєстрації відомостей у ЄРДР лише на підставі рапортів працівників міліції за ст.. 307 КК України. Однак, ці листи мали лише рекомендаційний характер.
		   Допитаний у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_21 зазначив, що він знає ОСОБА_3 як слідчого Василівського РВ. За характером своєї роботи він неодноразово підвозив ОСОБА_3 до м. Запоріжжя у справах, однак нічого з приводу обставин даного правопорушення він не знає.
		   Свідок ОСОБА_11 суду пояснив, що він знає ОСОБА_3 як слідчого Василівського РВ, він працював на той момент у карному розшуку даного відділу міліції. Пам`ятає, що у той період вони здійснювали розшукові дії за фактом зґвалтування жінки у м. Дніпрорудному. В один із днів він разом із ОСОБА_3 приїздили до м. Запоріжжя, де останній спілкувався із якоюсь жінкою. Чи їздив ОСОБА_3 до Запоріжжя наступного дня він не знає.
		   Свідок ОСОБА_22 у судовому засіданні повідомив, що він працював слідчим у Жовтневому РВ, допитував ОСОБА_7 у якості потерпілої за фактом вчинення грабежу щодо неї. Остання вказувала на ОСОБА_8 як на особу, яка вчинила цей злочин. З приводу реалізації останньою наркотичних засобів йому нічого не відомо. 
		   Допитана у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_23 суду пояснила, що вона була у складі слідчої групи з приводу розслідування справи за фактом зґвалтування жінки у м. Дніпрорудному разом із ОСОБА_3 . Під час допиту у якості свідка ОСОБА_7 вони отримали інформацію щодо вчинення ОСОБА_8 , кримінальних правопорушень, пов`язаних із незаконним збутом наркотичних засобів. Також свідок повідомила, що розслідування справи вже триває у Жовтневому РВ.
		   Свідки ОСОБА_24 та ОСОБА_25 пояснили, що у вересні 2015 року вони були присутні у якості понятих при проведенні слідчих дій з приводу документування факту вимагання грошових коштів. У приміщенні СБУ у їх присутності працівники правоохоронного органу помітили гроші  гривні та долари США, а потім передали їх жінці, яка повинна була їх віддати. Передання грошей відбувалося у два етапи. Після передачі вони також були присутні під час обшуку молодого хлопця у районі кафе «Сер Ланселот» у м. Запоріжжі, у якого у портфелі виявили та вилучили ці грошові кошти.
		Крім того, провина обвинуваченого ОСОБА_3 підтверджується наступними доказами:
		- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 09.09.2015 року, згідно якого ОСОБА_8 повідомляє про те, що заступник начальника СВ Василівського РВ ГУМВС України в Запорізькій області вимагає від заявника грошові кошти у сумі 1000 доларів США за непритягнення її до кримінальної відповідальності;
		- постановою про використання заздалегідь ідентифікованих (помічених) засобів від 09.09.2015 року, згідно якої прийнято рішення про використання під час контролю за вчиненням злочину заздалегідь ідентифікованих (помічених) засобів шляхом огляду, помітки (ідентифікації) та вручення ОСОБА_8 грошових купюр.
		Захисник та обвинувачений вважали зазначений доказ недопустимим, оскільки така постанова мала б містити гриф «таємно», оскільки пов`язана із проведенням негласних слідчих дій. Крім того, доручення працівникам УСБУ в Запорізькій області на проведення огляду та помітки грошових купюр виходило за межі повноважень начальника слідчого відділу, оскільки це є виключною компетенцією слідчого.
		Оцінюючи зазначений доказ на предмет його допустимості суд враховує вимоги ст.. 273 КПК України, згідно якої за рішенням керівника органу досудового розслідування, прокурора під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій можуть бути використані заздалегідь ідентифіковані (помічені) або несправжні (імітаційні) засоби. З цією метою допускається виготовлення та використання спеціально виготовлених речей і документів, створення та використання спеціально утворених підприємств, установ, організацій. Використання заздалегідь ідентифікованих або несправжніх (імітаційних) засобів з іншою метою забороняється. При цьому зазначена норма права не вимагає прийняття цього рішення у таємному режимі, тому доводи захисту з цього приводу є безпідставними.
		Що стосується наявності у керівника слідчого органу повноважень на доручення проведення такої слідчої дії оперативним працівникам УСБУ, то відповідно до п.6 ч.2 ст. 39 КПК України керівник органу досудового розслідування уповноважений: п.6) здійснювати досудове розслідування, користуючись при цьому повноваженнями слідчого. Зазначенні положення переконують суд у тому, що постанова від 09.09.2015 року була винесена начальником слідчого відділу прокуратури Запорізької області у межах наданих йому повноважень, передбачених ст.. 39 та 40 КПК України.
		-протоколом огляду, помітки та вручення грошових коштів від 09.09.2015 року, під час якого у присутності двох понятих ОСОБА_25 та ОСОБА_24 були оглянуті 5000 грн. (25 купюр номіналом по двісті гривень кожна), зазначені їх серії та номери, помітка грошових купюр спеціальною фарбою не проводилась.
		Доводи сторони захисту, що даний протокол є також недопустимим доказом, оскільки є похідним від постанови про використання заздалегідь ідентифікованих засобів, суд відкидає, оскільки порушень норм кримінального процесуального законодавства при проведенні даної слідчої дії не встановлено.
		-протоколом огляду помітки та вручення грошових коштів від 09.09.2015 року, під час якого у присутності двох понятих ОСОБА_25 та ОСОБА_24 були оглянуті триста доларів США (три купюри номіналом по сто доларів США кожна), зазначені їх серії та номери, купюри оброблені препаратом «Промінь-1».
		Доводи сторони захисту про недопустимість даного протоколу також відхиляються судом з наведених вище підстав.
		-постановою про залучення ОСОБА_8 до проведення негласних слідчих дій у формі конфіденційного співробітництва від 09.09.2015 року, 
		-постановою про проведення контролю за вчиненням злочину  спеціального слідчого експерименту від 09.09.2015 року та протоколом про результати контролю за вчиненням злочину від 25.09.2015 року, згідно якого після огляду грошових коштів у сумі 5000 грн, вони були видані ОСОБА_8 , далі у 15.00 годин ОСОБА_3 погодився на зменшення суми неправомірної вигоди до 5000 грн та 300 доларів США, після чого о 15.30 годин. ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_8 вказану суму коштів. Далі, о 17.00 годин були оглянуті та оброблені спеціальним препаратом грошові кошти у розмірі 300 доларів США, передані ОСОБА_8 , після чого о 18.30 годин ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_8 зазначену суму грошей. О 18.55 годин ОСОБА_3 був затриманий працівниками правоохоронних органів та проведено його особистий обшук, під час якого у портфелі виявлено грошові кошти.
		Захисник ОСОБА_26 та обвинувачений ОСОБА_3 зазначали про недопустимість даного протоколу у якості доказу по справі, оскільки під час контролю за вчиненням злочину одночасно проводились негласні слідчі дії, які визнані судом очевидно недопустимими доказами через відсутність дозволу слідчого судді на їх проведення. Крім того, вважали, що даний протокол повинен бути складений у присутності ОСОБА_3 , оскільки контроль за вчиненням злочину завершений шляхом відкритого фіксування, що свідчить про грубе порушення права на захист обвинуваченого.
		Оцінюючи даний протокол на предмет його допустимості суд керується нормами статті 271 КПК України, згідно якої контроль за вчиненням злочину може здійснюватися у випадках наявності достатніх підстав вважати, що готується вчинення або вчиняється тяжкий чи особливо тяжкий злочин, та проводиться в таких формах:
		1) контрольована поставка;
		2) контрольована та оперативна закупка;
		3) спеціальний слідчий експеримент;
		4) імітування обстановки злочину.
		Прорезультати контролюза вчиненнямзлочину складаєтьсяпротокол,до якогододаються речіі документи,отримані підчас проведенняцієї негласноїслідчої (розшукової)дії.Якщо контрольза вчиненнямзлочину закінчуєтьсявідкритим фіксуванням,про цескладається протоколу присутностітакої особи. Порядок і тактика проведення контрольованої поставки, контрольованої та оперативної закупки, спеціального слідчого експерименту, імітування обстановки злочину визначається законодавством.
		Прокурор у своєму рішенні про проведення контролю за вчиненням злочину, крім відомостей, передбачених статтею 251 цього Кодексу, зобов`язаний:
		1) викласти обставини, які свідчать про відсутність під час негласної слідчої (розшукової) дії провокування особи на вчинення злочину;
		2) зазначити про застосування спеціальних імітаційних засобів.
		Згідно Наказу від 16.11.2012 № 114/1042/516/1199/936/1687/5 «Про затвердження Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні» п. 1.12.4 спеціальний слідчий експеримент полягає у створенні слідчим та оперативним підрозділом відповідних умов в обстановці, максимально наближеній до реальної, з метою перевірки дійсних намірів певної особи, у діях якої вбачаються ознаки тяжкого чи особливо тяжкого злочину, спостереження за її поведінкою та прийняттям нею рішень щодо вчинення злочину. Пунктами 4.1 та 4.2 передбачено, що протокол про хід і результати проведеної негласної слідчої (розшукової) дії (або її етапів) складається слідчим, якщо вона проводиться за його безпосередньої участі, в інших випадках - уповноваженим працівником оперативного підрозділу, і повинен відповідати загальним правилам фіксації кримінальногопровадження. Періодичність складання протоколів залежить від виду негласної слідчої (розшукової) дії, терміну її проведення (одномоментно чи упродовж часу), від доручення слідчого, прокурора, але в будь-якому випадку безпосередньо після отримання фактичних даних, які можуть використовуватись як докази для встановлення місця перебування особи, що розшукується, про кожний випадок огляду, виїмки, дослідження матеріалів про результати негласної слідчої дії тощо.
		Аналіз досліджених судом доказів та нормативних документів, які регулюють питання складання протоколів за результатами проведення негласних слідчих дій, приводить суд до висновку про те, що у даному випадку контроль за вчиненням злочину за участю ОСОБА_8 не було завершено у формі відкритого фіксування, оскільки залучена до його проведення особа покинула місце вчинення злочину, а фігурант злочину  ОСОБА_3 був затриманий через деякий час після припинення злочину  отримання неправомірної вигоди, тому слідчий мав право на власний розсуд вирішувати час складання відповідного протоколу, що не суперечить нормам КПК України.
		-протоколом затримання ОСОБА_3 від 09.09.2015 року, згідно якого на тротуарі біля будинку № 144 по пр.. Соборному у м. Запоріжжі о 18.35 годин затриманий ОСОБА_3 безпосередньо після вчинення злочину та проведено його особистий обшук, під час якого у портфелі останнього були виявлені та вилучені грошові кошти у розмірі 4800 грн та 300 доларів США, які були використані під час проведення контролю за вчиненням злочину, посвідчення працівника правоохоронного органу, мобільні телефони, документи, особисті грошові кошти та інше майно затриманого, відібрані зразки для проведення експертизи (змиви з рук). Відеозапис ходу проведення обшуку було відтворено під час судового засідання.
		Стороною захисту було заявлено про порушення норм КПК України під час проведення обшуку ОСОБА_3 , оскільки не було запрошено захисника, чим грубо порушені конституційні права особи. Крім того, під час обшуку фактично проведено освідування особи (відібрання змивів з рук), однак постанова прокурора з даного питання не виносилась.
		Вирішуючи заявлене стороною захисту клопотання, суд бере до уваги, що перед початком проведення особистого обшуку особи слідчим були детально роз`яснені усі права затриманого, в тому числі право мати захисника, однак відповідного клопотання від ОСОБА_3 не надійшло. При цьому слідчим з власної ініціативи повідомлено Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги про затримання ОСОБА_3 , після чого у ході обшуку захисник прибула на місце його проведення та була присутня під час складання протоколу затримання та обшуку, що підтверджується як відеозаписом так і особистим підписом захисника у протоколі. За таких обставин, порушення права затриманої особи на захист судом не встановлено.
		Судом видаються слушними доводи сторони захисту з приводу порушення порядку проведення освідування затриманої особи та відібрання у неї біологічних зразків для дослідження, оскільки відповідно до вимог ч.2 ст. 241 КПК України освідування здійснюється на підставі постанови прокурора, яка у даному випадку не виносилась, тому суд вважає, що обставини, які стосуються відібрання змивів із долоней ОСОБА_3 після проведення його особистого обшуку, неможна вважати належними та допустимими доказами по справі в цій частині.
		Прокурором надано суду у якості доказу провини ОСОБА_3 висновок експерта № 405 від 13.10.2015 року, згідно якого проводилось дослідження грошових коштів  300 доларів США та змивів з долоней обвинуваченого. Однак, зазначений доказ не може бути допущений судом до доказової бази, оскільки судом було визнано таким, що отримано із порушенням норм КПК України змиви з долоней, а також визнано очевидно недопустимими доказами речові докази у вигляді грошових коштів, про що постановлена ухвала 10.04.2017 року (т.3 а.с. 123), тому і всі похідні від нього докази не можуть використовуватися судом під час вирішення питання про наявність у діях обвинуваченого складу інкримінованого йому злочину, керуючись правилом «плоди отруйного дерева».
		-протоколом огляду предметів від 10.09.2015 року, вилучених під час особистого обшуку ОСОБА_3 (в тому числі мобільних телефонів);
		-протоколом огляду від 21.10.2015 року - мобільного телефону «Нокія 200» синього кольору та телефону «Fly» чорного кольору, у телефонній книзі яких виявлені номери Бабанської та Личман, дані про зв`язок між абонентами 08.09.2015 та 09.09.2015 року. 
		Доводи захисника про те, що під час огляду особистих речей обвинуваченого без дозволу суду було порушено право особи на приватне спілкування, суд відкидає, оскільки відповідно до норм ст.. 263 КПК України зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (мереж, що забезпечують передавання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого виду між підключеними до неї телекомунікаційними мережами доступу) є різновидом втручання у приватне спілкування, яке проводиться без відома осіб, які використовують засоби телекомунікацій для передавання інформації, на підставі ухвали слідчого судді, якщо під час його проведення можна встановити обставини, які мають значення для кримінального провадження. В даному випадку під час огляду телефону ОСОБА_3 не здійснювалося зняття інформації безпосередньо під час її передання між абонентами, тому вважати таким, що порушує право особи на приватне спілкування, отримання інформації із телефону ОСОБА_3 після спливу певного проміжку часу без отримання доступу до змісту такої інформації, неможна. За таких обставин вважати недопустимим доказом протокол огляду мобільних телефонів підстав не вбачається. 
		-копією матеріалів кримінального провадження № 12015080190001689 від 09.08.2015 року за підозрою ОСОБА_14 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 153, ч.1 та ч. 2 ст. 187, ч.1 ст. 152 КК України, огляд яких було проведено слідчим, що зафіксовано у протоколі огляду від 11.09.2015 року. Зі змісту вказаних матеріалів вбачається, що розслідування даного кримінального провадження здійснював у тому числі і слідчий ОСОБА_3 , який допитував у якості свідка ОСОБА_7 26.08.2015 року та ОСОБА_8 18.08.2015 року;
		-протоколом огляду від 17.09.2015 року  СД  диску, на якому зафіксовано допит свідка ОСОБА_7 20.08.2015 року , який проводив слідчий ОСОБА_3 . Свідок повідомляє, що ОСОБА_27 придбала мобільний телефон у ОСОБА_28 в обмін за наркотичні засоби;
		-копією матеріалів кримінального провадження № 12015080020002982 від 28.08.2015 року за фактом зберігання наркотичної речовини невстановленою особою, орган розслідування  Жовтневий РВ ЗМУ ГУМВС в Запорізькій області;
		-копією матеріалів кримінального провадження № 12015080020002792 від 13.08.2015 року за фактом вчинення грабежу щодо ОСОБА_7 
		-телетайпограмами ГУМВС України в Запорізькій області з приводу роз`яснення вимог щодо реєстрації у ЄРДР рапортів працівників оперативних служб щодо фактів збуту наркотичних засобів;
		-відомостями про те, що кримінальні провадження за фактом збуту наркотичних засобів ОСОБА_8 за ст.. 307 КК України зареєстровані не були.
		На підтвердження провини ОСОБА_3 стороною обвинувачення були надані протокол за результатами проведення оперативно-технічного заходу від 21.09.2015 року  аудіо та відео контроль особи  зустріч ОСОБА_8 та ОСОБА_3 , які визнані очевидно недопустимими доказами на підставі ухвали суду від 30.11.2016 року (т. 3 а.с. 15), протокол за результатами проведення оперативно-технічного заходу від 28.09.2015 року  відеоспостереження за ОСОБА_3 , який визнаний судом очевидно недопустимим доказом ухвалою суду від 20.02.2017 року (т.3 а.с. 111), протокол за результатами проведення оперативно-технічного заходу від 28.09.2015 року  відеоспостереження за ОСОБА_8 , який визнаний судом очевидно недопустимим доказом ухвалою суду від 20.02.2017 року (т.3 а.с. 113), тому використовувати їх у якості доказів під час визначення питання про винуватість ОСОБА_3 неможливо.
		Аналіз досліджених під час судового засідання доказів з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку дає можливість стверджувати, що ОСОБА_3 , займаючи посаду слідчого тобто будучи працівником правоохоронного органу, про що було достовірно відомо ОСОБА_8 , мав повноваження вирішувати питання про початок досудового розслідування щодо особи, у відношенні якої отримана інформації про вчинення нею злочину ( у даному випадку  збут наркотичних засобів), декілька разів зустрічався із ОСОБА_8 не за місцем своєї роботи та не маючи для цих зустрічей службової необхідності та переконав ОСОБА_8 у необхідності передати йому грошові кошти за невнесення відомостей до ЄРДР щодо неї.
		Доводи захисту про те, що ОСОБА_3 не міг впливати на результат притягнення ОСОБА_8 до відповідальності, оскільки офіційної заяви про вчинений нею злочин він не отримував, аналогічна справа вже розслідувалась працівниками Жовтневого РВ, тому повторне внесення даних до ЄРДР було недоцільним, що підтверджує відсутність у нього будь-яких мотивів на отримання від ОСОБА_8 неправомірної винагороди, суд вважає безпідставними та не погоджується із ними, оскільки свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснила, що вона сприймала ОСОБА_3 як працівника міліції та слідчого, який її неодноразово допитував, тому вона вважала, що він має повноваження щодо початку розслідування відносно неї кримінальних справ. Оскільки вона раніше притягувалась до кримінальної відповідальності, що було відомо слідчому, вона побоювалась за свою долю. Також свідок зазначала, що під час зустрічі в автомобілі працівники міліції своїми діями (намаганням доставити її до СІЗО) переконали її у реальності їх наміру притягнути її до відповідальності у разі ненадання їм грошових коштів. Тому посилання на те, що ОСОБА_3 у дійсності не міг та не повинен був вносити відомості до ЄРДР не мають значення для встановлення у його діях складу злочину, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України.
		На користь цього свідчить і зміст правових висновків Верховного суду України (постанова № 5-149кс16) з приводу аналізу аналогічних кримінальних проваджень суд зазначав, що за нормативними приписами заборони одержувати незаконну винагороду, визначення яких міститься у статті 368 КК, представник влади, не вправі одержувати будь-якої винагороди у зв`язку зі здійсненням своїх службових повноважень. Указане законодавче положення передбачає, що кримінальна відповідальність за порушення цієї заборони настає в тому разі, коли особа, яка дає хабар службовій особі, усвідомлює, що дає його саме такій особі й у зв`язку з можливостями її посади, а особа, яка одержує незаконну винагороду (хабар), розуміє (не може не розуміти) значущість займаної нею посади, її статусність та можливості; ураховується також вагомість цієї посади у сприйнятті хабародавцем, мета, яку переслідує останній, та його переконаність у тому, що цієї мети буде досягнуто завдяки можливостям посади, яку обіймає хабароодержувач. 
		Аналіз сукупності таких доказів як протокол про результати контролю за вчиненням злочину, протоколи помітки та вручення грошових коштів ОСОБА_8 та залучення її до конфіденційного співробітництва та її пояснення, які вона безпосередньо дала у судовому засіданні, разом із протоколом затримання ОСОБА_3 , під час якого у останнього у портфелі були вилучені саме ті грошові кошти, які були заздалегідь ідентифіковані органом слідства, вочевидь, свідчать про отримання останнім неправомірної вигоди від ОСОБА_8 у розмірі 5000 грн та 300 доларів США.
		Обвинувачений у судовому засіданні наполягав на тому, що не мав наміру отримувати від ОСОБА_8 ніяких грошових коштів, зустрівся із нею з метою розшукати викрадені золоті прикраси , не слідкував за своїми речами та відволікався під час зустрічі, що дало можливість останній без його відома покласти йому до портфелю гроші.
		Однак, суд вважає таку версію неправдивою та такою, що спрямована на намагання уникнути кримінальної відповідальності за вчинене, оскільки свідок ОСОБА_8 у суді пояснила, що зустрічалася із ОСОБА_3 не за власною ініціативою, а на його вимогу. Під час розмови останній погодився зменшити суму неправомірної вигоди та сам запропонував схему передачі грошей: покласти їх до портфелю у той час, коли він буде розмовляти по телефону на відстані від неї. 
		На заслуговують на увагу та видаються сумнівними пояснення ОСОБА_3 про те, що він випадково залишив без нагляду свої особисті речі у громадському місці у безпосередній близькості до особи, яка, з його слів, схильна до вживання наркотичних засобів та вчинення інших злочинів, що переконує суд у тому, що такі дії він вчинив навмисно, з метою приховати від можливих випадкових спостерігачів свої неправомірні дії, що є притаманним для злочинців.
		Крім того, у судовому засіданні встановлено, що передача грошових коштів відбувалась у два етапи. Першого разу о 15.30 годин ОСОБА_8 поклала до портфелю ОСОБА_3 5000 грн. та пішла. Після чого ОСОБА_3 займався особистими справами до 18.00 годин та не міг не помітити наявність у нього в портфелі грошових коштів, які йому не належать, однак не відмовився від повторної зустрічі із ОСОБА_8 та знову отримав частину неправомірної вигоди тим самим способом. Ці обставини повністю узгоджуються та підтверджуються дослідженими у суді доказами та спростовують версію обвинуваченого.
		При цьому, підстав не довіряти поясненням свідка ОСОБА_8 у суду немає, оскільки вона у судовому засіданні детально розповіла про обставини розмови із ОСОБА_3 08.09.2015 року у день висловлення вимоги передання йому грошей, зазначила про час та місце передачі грошей, а також їх суму, її пояснення частково підтверджуються і поясненнями понятих  ОСОБА_24 та ОСОБА_25 , а також письмовими доказами, допущеними судом до доведення, та не містять суттєвих перекручень чи невідповідності.
		Посилання захисту на те, що ОСОБА_8 є особою, яка схильна до вживання наркотичних засобів, тому може невірно сприймати події або брехати суду, не підтверджені жодними доказами. Дані про те, що вона засуджувалась за вироками різних судів та давала відмінні пояснення у цих справах не може свідчить про її схильність до систематичної поведінки, пов`язаної із перекрученням доказів та повідомленням неправдивих пояснень у справі, що розглядається зараз, при тому що ОСОБА_8 , була попереджена про кримінальну відповідальність за надання неправдивих показань суду та приведена до присяги свідка. Упередженість ОСОБА_8 щодо працівників міліції не встановлена та є лише припущенням захисника, оскільки, як встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_8 у період серпня - вересня 2015 року контактувала із різними правоохоронцями, однак вказала лише на ОСОБА_3 як на особу, яка вимагала у неї грошові кошти. 
		   Дійсно, відповідно до ч.3 ст. 271 КПК України під час підготовки та проведення заходів з контролю за вчиненням злочину забороняється провокувати (підбурювати) особу на вчинення цього злочину з метою його подальшого викриття, допомагаючи особі вчинити злочин, який вона би не вчинила, якби слідчий цьому не сприяв, або з цією самою метою впливати на її поведінку насильством, погрозами, шантажем. Здобуті в такий спосіб речі і документи не можуть бути використані у кримінальному провадженні.
		   Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згода на обов`язковість якої надана Верховною Радою України: «Кожен має право на справедливий … розгляд його справи …».
		Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, усі докази, отримані внаслідок провокації правоохоронних органів, слід визнавати недопустимими, оскільки вони отримані внаслідок істотного порушення права людини на справедливий судовий розгляд, що закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції. Визначення провокації наведене у Рішенні Європейського Суду з прав людини у справі Раманаускас проти Литви від 05лютого 2008 року.
		Згідно цього визначення, провокація з боку правоохоронних органів: має місце тоді, коли відповідні працівники правоохоронних органів або особи, які діють за їхніми вказівками, не обмежуються пасивним розслідуванням, а з метою встановлення злочину, тобто отримання доказів і порушення кримінальної справи, впливають на суб`єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений.
		Згідно рішення ЄСПЛ у справі Баннікова проти Росії від 26 травня 2016 року для відмежування провокації від допустимої поведінки правоохоронних органів Європейський Суд з прав людини виробив низьку критеріїв, а саме: змістовний та процесуальні критерії. При цьому під змістовним критерієм розуміється наявність або відсутність суттєвих змістовних ознак, притаманних провокації правоохоронних органів, а під процесуальним - наявність в суду можливості перевірити відомості про ймовірну провокацію під час судового засідання з дотриманням принципів змагальності та рівності сторін.
		Як зазначає Європейський суд з прав людини стосовно змістовного критерію, будь-яка інформація, отримана внаслідок негласної діяльності, має відповідати вимозі щодо того, що слідство має проводитись в цілому у пасивній манері. Таке виключає, зокрема, будь-які дії, що можуть бути розтлумачені, як вплив на обвинуваченого з метою вчинення ним злочину, як то - прояв ініціативи в контактах, повторна пропозиція, наполегливі нагадування тощо.
		Перевіряючи дії ОСОБА_8 та працівників правоохоронних органів на предмет ймовірної провокації з їх боку, суд враховує, що відповідно до деталізації викликів у період з 01.09.2015 року до 09.09.2015 року мобільного телефону ОСОБА_3 , наданою стороною захисту, 08.09.2015 року саме ОСОБА_3 був ініціатором телефонних переговорів із ОСОБА_8 та здійснив п`ять вихідних дзвінків на її номер телефона. Зазначені дані підтверджують той факт, що саме у цей день ОСОБА_3 та ОСОБА_8 неодноразово спілкувались як у телефонному режимі так і особисто, та підтверджує пояснення ОСОБА_8 , що саме у цей день ОСОБА_3 висловив вимогу про передання грошей. 09.09.2015 року ОСОБА_8 телефонує ОСОБА_3 тричі, але, згідно її пояснень, з метою домовитися про зустріч. Даних про те, що ОСОБА_8 із власної ініціативи пропонує ОСОБА_3 грошові кошти, здійснює на нього вплив, а він при цьому відмовляється від її незаконних пропозицій, під час судового засідання не отримано. Більш того, як вже зазначено вище, ОСОБА_3 двічі зустрічається із ОСОБА_8 поза межами свого службового кабінету та у позапроцесуальний спосіб, пропонує ОСОБА_8 завуальовану схему передання грошей, достовірно знає про наявність у нього у портфелі грошей у період з 15.30 годин до 18.30 годин, при цьому не відмовляється від отримання другої частини неправомірної вигоди. Все вищевикладене свідчить про відсутність провокації з боку правоохоронних органів в даному випадку.
		Захисник та обвинувачений у судовому засіданні вважали, що прокурором не доведено наявність самого предмету неправомірної вимоги, оскільки походження грошових коштів, які були використані під час проведення спеціального експерименту, є сумнівним, встановити власника грошей (чи гроші належать ОСОБА_8 чи були видані з державного бюджету) не виявилось можливим. Суд не погоджується із такими висновками сторони захисту та вважає їх такими, що не впливають на вірне вирішення питання про винуватість ОСОБА_3 , та враховує відповідь УСБУ України в Запорізькій області від 30.01.2019 року про те, що грошові кошти для документування злочинної діяльності ОСОБА_3 надавались особисто ОСОБА_8 , а також пояснення свідка ОСОБА_8 , яка також підтвердила даний факт. При цьому суд не вбачає суттєвих суперечностей у тому, що свідок зазначала про повернення їй грошових коштів під час розслідування, але до сьогодні вони знаходяться на зберіганні у банківській установі, та пояснює це індивідуальними особливостями людської пам`яті. 
		Таким чином, оцінюючі всі зібрані по справі докази у їх сукупності та взаємозв`язку, суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у судовому засіданні доведена повністю.
		Дії обвинуваченого ОСОБА_3 необхідно кваліфікувати за ч. 3 ст. 368 КК України, тому що він вчинив умиснi дії, які виразилися в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за невчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища. 
		Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 у відповідності зі ст.65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Так, ОСОБА_3 вчинив тяжкий корупційний злочин, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліках у лікаря-психіатра та нарколога не перебуває, на сьогодні має офіційне місце роботи та дохід, за місцем роботи характеризується позитивно, має родину та неповнолітню дитину на утриманні, а також постійне місце проживання.
		На підставі викладеного, враховуючи обставини справи та дані про особу обвинуваченого, суд приходить до висновку про необхідність призначення ОСОБА_3 покарання у вигляді позбавлення волі, що буде відповідати принципам та меті його призначення, із застосуванням додаткового покарання у вигляді позбавлення права обіймати посади в правоохоронних органах, пов`язані із виконанням функцій представника влади та із конфіскацією всього особистого майна. При цьому суд враховує вимоги ст. 69 та 75 КК України щодо неможливості застосування даних норм до осіб, які вчинили корупційні правопорушення.
		Крім того, враховуючи обставини вчиненого злочину та його наслідки, суд вважає необхідним застосувати і інше додаткове покарання щодо ОСОБА_3 , передбачене ст. 54 КК України та позбавити його спеціального звання  капітан міліції.
		Речові докази на підставі ст.. 100 КПК України частково необхідно знищити, частково  обернути на користь держави, частково- зберігати з матеріалах кримінального провадження суду.
		Керуючись ч. 2 ст. 373 КПК України, суд-
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		ОСОБА_3  визнати винним у вчиненні злочину, передбаченому ч.3 ст. 368 КК України, та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на п`ять років із позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах, пов`язані із виконанням функцій представника влади, на три роки із конфіскацією всього особистого майна, а також із позбавленням спеціального звання  капітан міліції.
		Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 обчислювати з моменту фактичного затримання. 
		Зарахувати ОСОБА_3 до строку основного покарання строк попереднього ув`язнення з 09 вересня 2015 року до 11 вересня 2015 року включно на підставі ч. 5 ст. 72 КК України із розрахунку один день позбавлення волі дорівнює двом дням попереднього ув`язнення. 
		Речові докази:
		- два мобільні телефони  конфіскувати на користь держави;
		- конверти зі змивами з рук  знищити;
		- дві магнітні касети  зберігати у матеріалах кримінального провадження суду;
		- 5 оптичних диски  зберігати у матеріалах провадження суду;
		- грошові кошти  4800 грн та 300 доларів США  повернути за належністю ОСОБА_8 .
		   Судові витрати залишити на рахунок держави.
		Вирок суду може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Запоріжжя протягом 30 діб з моменту його проголошення. Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати у Жовтневому районному суді м. Запоріжжя копію цього вироку, подавши відповідну заяву
		 
		 
		 
		Суддя:                                     ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...