Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 200/7371/17-ц : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 06.02.2019. Забезпечено надання загального доступу: 06.02.2019.
Дата набрання законної сили: 30.01.2019
Номер судового провадження: 61-41990ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		30 січня 2019 року
		м. Київ
		справа №200/7371/17-ц
		провадження №61-41990св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		 
		головуючого - Висоцької В. С. (суддя-доповідач),
		суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Пророка В. В., Фаловської І. М., 
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа - Шевченківська районна у м. Дніпрі рада, про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 липня 2017 року у складі судді Єлісєєвої Т. Ю. та постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 липня 2018 року у складі колегії суддів: Каратаєвої Л. О., Ткаченко І. Ю., Пищиди М. М.,
		 
		учасники справи:
		позивач - публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»,
		представник позивача - Синявський Олексій Валерійович,
		відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,
		третя особа - Шевченківська районна у м. Дніпрі рада,
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		1. У травні 2017 року публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк»)  звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, 
		ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, 
		ОСОБА_8, у якому просило: в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ «УкрСиббанк» за договором про надання споживчого кредиту від 14 березня 2007 року за основним боргом і процентами в розмірі 1 263 355,99 доларів США та пені за порушення термінів повернення кредиту та процентів за кредитом у розмірі 
		5 240 652,13 грн звернути стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок літ. А-2, загальною площею 478 кв. м, житловою площею 98,3 кв. м, господарські будівлі: вольєр літ Б, огорожі 1-9, мостіння І-ІІ, земельну ділянку площею 873 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_1 яке належить ОСОБА_1, на праві власності на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу; встановити спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку» за початковою ціною, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки майна, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом; виселити відповідачів та всіх інших мешканців, які зареєстровані та/або проживають у переданому в іпотеку будинку, без надання іншого жилого приміщення.
		2. Позовна заява мотивована тим, що за умовами кредитного договору, укладеного 14 березня 2007 року між акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк» (далі - АКІБ «УкрСиббанк»), правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_1, останній отримав кредит у розмірі 1 000 000 доларів США на умовах, визначених договором.
		3. Виконання умов кредитного договору забезпечено договором іпотеки, укладеним того ж дня між тими самими сторонами, згідно умов якого ОСОБА_1 передав в іпотеку банку житловий будинок літ.А-2, загальною площею 478 кв. м, житловою площею 98,3 кв. м, господарські будівлі: вольєр літ. Б, огорожі 1-9, мостіння І-ІІ, земельна ділянка площею 873 кв. м, що знаходиться вул. АДРЕСА_2 та належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом 14 березня 2007 року.
		4. Позичальник допустив утворення заборгованості. Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 січня 2014 року було задоволено позов банку та з ОСОБА_1 було стягнуто заборгованість в розмірі 6 512 254,25 грн. Станом на 26 квітня 2017 року рішення суду залишається не виконаним, заборгованість за кредитним договором не погашена та становить 1 263 355,99 доларів США. 
		5. Оскільки вказаний житловий будинок є іпотечним майном, кредитор має право переважно перед іншими кредиторами задовольнити свої вимоги за рахунок іпотечного майна.
		КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВИХ РІШЕНЬ
		6. Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська 
		від 15 липня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
		7. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач не надав доказів того, що при укладанні договору іпотеки від 14 березня 2007 року була отримана згода органу опіки та піклування Бабушкінської районної у 
		м. Дніпропетровську ради. Звернення стягнення на предмет іпотеки, який є єдиним місцем проживання неповнолітніх дітей, порушує права останніх.
		8. Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 липня 
		2018 року рішення суду першої інстанції змінено в частині обґрунтування відмови в задоволенні позову.
		9. Постанова апеляційного суду мотивована відсутністю визначення позивачем початкової ціни предмета іпотеки у грошовому вираженні, що є необхідною умовою для правильного застосування статей 38, 39 Закону України «Про іпотеку». Суд позбавлений можливості самостійно визначити початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації, що унеможливлює вирішення питання щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, що і є підставою для відмови у задоволенні в позові. Оскільки виселення відповідачів є похідною вимогою, тому вона також не може бути задоволена.
		КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ 
		10. У касаційній скарзі, поданій у серпні 2018 року, ПАТ «УкрСиббанк» просить скасувати ухвалені в справі судові рішення, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції,  посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і порушення норм процесуального права.
		11. Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував той факт, що умовами договору іпотеки сторони погодили, що вартість предмету іпотеки складає 6 565 000 грн. У судовому рішенні не наведено мотиви, з яких підстав вказана вартість відхиляється або не береться судом до уваги. Крім того, заявлене ПАТ «УкрСиббанк» клопотання про визначення оцінки предмета іпотеки не було розглянуто ні судом першої інстанції, ні судом апеляційної інстанції.
		12. Касаційна скарга містить посилання на те, що ВеликаПалата Верхового Суду у постанові від 21 березня 2018 року у справі № 235/3619/15-ц (провадження № 14-11цс18) дійшла висновку, що незазначення у резолютивній частині рішення суду початкової ціни предмета іпотеки у грошовому вираженні не має вирішального значення та не тягне за собою безумовного скасування судових рішень.
		13. Аргументом касаційної скарги також указано  те, що мотивуючи відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції безпідставно   посилався на норми Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки загальна площа переданого в іпотеку житлового будинку, становить 478  кв. м, земельної ділянки 873 кв. м.
		 
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Доводи інших учасників справи
		14.  Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень, щодо змісту і вимог касаційної скарги до касаційного суду не направили.
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ 
		15. Перевіривши наведені у касаційних скаргах доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
		16. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.
		17. Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		18. Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		19. Суди встановили, що 14 березня 2007 між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, з наступними змінами та доповненнями, згідно умов якого відповідачу було надано кредит в розмірі 1 000 000 доларів США на умовах, визначених договором, з кінцевим терміном його повернення 
		13 березня 2028 року.
		20. Виконання умов кредитного договору забезпечено договором іпотеки, укладеним того ж дня між тими самими сторонами, згідно умов якого ОСОБА_1 передав в іпотеку банку житловий будинок літ.А-2, загальною площею 478 кв. м, житловою площею 98,3 кв. м, господарські будівлі: вольєр літ. Б, огорожі 1-9, мостіння І-ІІ, земельна ділянка площею 873 кв. м, що знаходиться вул. АДРЕСА_2 та належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом 14 березня 2007 року.
		21. ОСОБА_1 допустив утворення заборгованості.
		22. Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська 
		від 15 січня 2014 року, що набрало законної сили, з ОСОБА_1 стягнуто  заборгованість за кредитним договором в розмірі 6 512 254,25 грн.
		23. Наведене рішення не виконано, заборгованість не погашена.
		24. З боку ОСОБА_1 триває порушення виконання своїх зобов'язань за кредитним договором, в зв'язку з чим, станом на 26 квітня 2017 року загальний розмір заборгованості складає 1 263 355,99 доларів США.
		25. Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
		 
		26. За змістом статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
		 
		27. Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
		 
		28. Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульовано               статтею 39 Закону України «Про іпотеку», якою передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону. 
		 
		29. Закон визначає спеціальний порядок звернення стягнення на предмет іпотеки, у тому числі деякі правила для здійснення реалізації предмета іпотеки за рішенням суду, зокрема в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві.
		 
		30. Положеннями частини першої статті 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
		 
		31. Виходячи зі змісту поняття «ціна», як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм статей 38, 39 Закону України «Про іпотеку» можна зробити висновок, що у розумінні норми статті 39 Закону України «Про іпотеку» встановлення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону.
		 
		 
		32. Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		 
		33. Таким чином, незазначення у резолютивній частині рішення суду початкової ціни предмета іпотеки в грошовому вираженні не має вирішального значення та не є безумовною підставою для відмови у позові, оскільки банк просив звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу банком від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу за початковою ціною, визначеною на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності під час його реалізації у порядку, передбаченому статтею 38 Закону України «Про іпотеку», що не суперечить вимогам зазначеного Закону.
		 
		34. Зазначений правовий висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21 березня 2018 року у справі № 235/3619/15-ц (провадження № 14-11цс18).
		Щодо застосування Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
		35. 07 червня 2014 року набрав чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», згідно з підпунктом 1 пункту 1 якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: воно використовується як місце постійного проживання, загальна площа його не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку. 
		 
		36. За змістом статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи.
		 
		37. У Рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів наголошується на тому, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
		 
		38. Заборона зворотної дії є однією з важливих складових принципу правової визначеності.
		 
		39. Водночас Конституція України передбачає зворотну дію законів та інших нормативно-правових актів у часі лише у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи.
		 
		40. Проте мораторій у юридичному розумінні має значення відстрочки виконання певних обов'язків, відкладення певних дій на визначений чи невизначений період на підставі спеціального акта.
		 
		41. Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 09 вересня 2015 року у справі № 6-714цс15.
		 
		42. З наведеного слідує, що рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає виконанню на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
		 
		43. Частиною першою статті 40 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.
		 
		44. Порядок виселення особи визначено у статті 109 ЖК Української РСР. 
		45. Оскільки на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не підлягає виконанню рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, то положення цього Закону поширюються й на рішення суду про виселення осіб з цього предмета іпотеки.
		46. Крім того слід звернути увагу на висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного суду: від 04 липня 2018 року № 14-154 цс 18, від 13 червня 2018 року № 14-182 цс 18 щодо нарахування сум за кредитним договором після рішення суду про стягнення заборгованості за цим договором.
		 
		ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
		47. У силу положень статті 400 ЦПК України касаційний суд позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, та давати оцінку доказам, які судами не досліджено, а відтак, не має можливості вирішити спір по суті за результатами касаційного перегляду.
		48. Згідно з пунктами 1, 2 частини третьою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
		49. За таких обставин, коли фактичні обставини для правильного вирішення справи не встановлені, судові рішення не можуть вважатись законними і обґрунтованими та в силу статті 411 ЦПК України підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» задовольнити.
		2. Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська 
		від 15 липня 2017 року та постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 липня 2018 року скасувати.
		3. Справу  передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                         В. С. Висоцька
		 
		Судді                                                                                                     А. О. Лесько
		 
		          С. Ю. Мартєв
		 
		   В. В. Пророк
		 
		           І. М. Фаловська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...