Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/12912/17 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації державної політики у сфері економіки, зокрема зі спорів щодо:.
Надіслано для оприлюднення: 05.02.2019. Зареєстровано: 07.02.2019. Забезпечено надання загального доступу: 08.02.2019.

Результат оскарження 30.05.2019 Шостий апеляційний адміністративний суд: скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову суду
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Київ
		04 лютого 2019 року                                        № 826/12912/17
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Пащенка К.С., суддів Чудак О.М., Шейко Т.І., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справуза позовомПриватного підприємства «Будпостач» доКиївського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, Державної служби України з безпеки на транспортіпровизнання протиправною та скасування постанови представники  сторін:позивача - Козлюк П.Г.; відповідача-1 - не з'явився; відповідача-2 - Бєлічко Д.А. ВСТАНОВИВ:
		09.10.2017 Приватне підприємство «Будпостач» (далі - позивач або ПП «Будпостач») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки  (надалі - відповідач-1), в якому просить суд:
		визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 26.09.2017 № АА0012755.
		В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ані у ст.ст. 39, 48, ані у ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» не передбачено обов'язку водія мати щоденний реєстраційний листок режиму праці та відпочинку водія;  акт № 0156561, на який є посилання в оскаржуваній поставі, позивачу не надсилався; в силу п. 26 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою КМУ від 08.11.2006 № 1567, справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. Однак, як наголошує позивач, він не був належним чином повідомлений про час та дату розгляду справи, зокрема, ПП «Будпостач» не було повідомлене про розгляд справи ні під розписку, на рекомендованим листом із повідомленням, у зв'язку із чим, були порушені права позивача бути присутнім при розгляді справи та надавати пояснення з обставин справи.
		Справу відповідно до протоколу автоматизованого розподілу було передано судді Пащенку К.С.
		11.10.2017 ухвалою суду було відкрито провадження в адміністративній справі                                 № 826/12912/17 та призначено справу до розгляду у судове засідання на 23.10.2017.
		В судовому засіданні 23.10.2017 від представника відповідача надійшло клопотання про заміну неналежного відповідача, а саме: Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки на Державну службу України з безпеки на транспорті. 
		Ухвалою від 23.10.2017 суд залучив Державну службу України з безпеки на транспорті до участі у справі в якості співвідповідача (по тексту - відповідач-2) та призначив справу до колегіального судового розгляду на 15.11.2017.
		Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 15.11.2017 справу № 826/12912/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Пащенко К.С., судді: Шейко Т.І., Чудак О.М.
		15.11.2017 від представника відповідача-2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
		Представники позивача та відповідача-1 в судове засідання 15.11.2017 не з'явились.
		Через неявку представників сторін судове засідання було відкладено на 17.01.2018.
		До суду від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти задоволення позову. В обґрунтування своєї позиції відповідач-2 посилається на те, що 14.08.2017 при проведенні перевірки на участку 450+500 км а/д М-05 «Київ-Одеса» Одеської області посадовими особами управління Укртрансбезпеки в Одеській області було здійснено перевірку транспортного засобу марки MAN 18.430, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить позивачу; за кермом транспортного засобу перебував водій ОСОБА_3 (посвідчення водія НОМЕР_2 від 15.11.2011); під час перевірки було виявлено факт неоформлення щоденного реєстраційного листка режиму праці та відпочинку водія, що є порушенням ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт»; результати перевірки були зафіксовані в Акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 14.08.2017 № 0156561; водій транспортного засобу з Актом перевірки ознайомився, жодних заперечень або зауважень щодо проведення перевірки та складання Акту не надав; на підставі Акту було винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу АА №0012755; вказана постанова відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема, п. 6.3. Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 340 від 07.06.2010; представник позивача не з'явився для розгляду справи про порушення, хоча був завчасно повідомлений про час та дату її розгляду. 
		Заслухавши в судовому засіданні представників сторін та зважаючи на заявлене клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, суд ухвалив адміністративну справу, відповідно до ч.  3 ст.  194 КАС України, розглядати в порядку письмового провадження на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
		Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
		Як свідчать матеріали справи, 14.08.2017 Управлінням Укртрансбезпеки в Одеській області на а/д М-05 «Київ-Одеса», 450+500 км, було проведено перевірку транспортного засобу марки MAN 18.430, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить позивачу, та за кермом якого перебував водій ОСОБА_3 (посвідчення водія НОМЕР_2 від 15.11.2011). В результаті перевірки було виявлено порушення п. 6 ст. 7 Закону України «Про страхування», а саме: відсутність страхового полісу обов'язкового страхування водія ТЗ від нещасних випадків на транспорті; порушення п. 3.3. Наказу № 385 від 24.06.2010, ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: відсутність заповнених тахокарт за попередні 28 днів та за 14.08.2017 за відсутності індивідуальної контрольної книжки водія. За результатами перевірки складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 0156561 від 14.08.2017.
		26.09.2017 Київським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки складено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу АА №0012755, в якій зазначено про не оформлення позивачем щоденних реєстраційних листків режиму праці та відпочинку водія ТЗ та на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» накладено на позивача штраф в розмірі 1700 грн. 00 коп.
		Копія постанови АА №0012755 від 26.09.2017 була надіслана позивачу разом із супровідним листом (вих. № 7431/17/03-17 від 26.09.2017) та отримана позивачем 28.09.2017.
		Не погоджуючись із постановою АА №0012755 від 26.09.2017 позивач звернувся із відповідним позовом до суду. 
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного. 
		Відповідно до ч. 2 ст.  6 та ч. 2 ст.  19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією  Конституцією межах і відповідно до законів України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені  Конституцією та законами України.
		Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені  Законом України «Про автомобільний транспорт».
		Цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень (ст. 3 Закону України «Про автомобільний транспорт»).
		Статтею 60 вказаного Закону, на підставі якого до позивача застосовано штраф, передбачено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема: за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів  без оформлення документів, перелік яких визначений статтями  39  та  48  цього  Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		У свою чергу, відповідно до положень  ст. 48 зазначеного Закону  автомобільні перевізники,  водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху,  документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Так, документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є, зокрема: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж,  інші документи, передбачені законодавством.
		Частиною 2 ст. 49 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що водій транспортного засобу, зокрема, зобов'язаний: мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень; дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.
		З наведеною нормою кореспондується і ст. 18 Закону України «Про автомобільний транспорт», якою передбачено, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники, зокрема, зобов'язані організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України.
		Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 № 340 затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (надалі - Положення), яке встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку.
		Вимоги Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (п. 1.3. Положення).
		Відповідно до п. 6.1. Положення автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю  понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані  діючими та повіреними  тахографами.
		При цьому, згідно із п. 6.3. Положення водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (форма книжки встановлена Додатком 3 до Положення).
		Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 № 385 затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (надалі - Інструкція).
		Пунктом 3.3. Інструкції встановлено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена  ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.
		Згідно із п. 3.5. Інструкції перевізники забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий).
		Відповідно до п. 3.6. Інструкції перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами  ЄУТР  здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку:
		- правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обо-в'язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з  ЄУТР);
		- наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку;
		- дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа;
		- дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом;
		- наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа;
		- строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.
		Таким чином з наведеного вбачається, що вантажний автомобіль з повною масою понад 3,5 тонн повинен бути обладнаний  діючим та повіреним  тахографам, а водій такого вантажного автомобіля зобов'язаний змінювати і заповнювати тахокарти та забезпечувати їх належне зберігання.
		В свою чергу, водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія, форма якої встановлена Додатком 3 до Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України
		від 07.06.2010 № 340.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567  затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті.
		Пунктом 2 вказаного Порядку передбачено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
		До того ж суд акцентує увагу, що згідно з  ч. 1  ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
		Відповідно до    ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		За приписами    ст. 74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Згідно із положеннями    ст.  75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень    ст. 76 КАС України  достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Згідно з ч. 1  ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених    ст. 78 цього Кодексу.
		В даному випадку позивачем  не надано  ані жодних доказів обладнання транспортного засобу марки MAN 18.430, реєстраційний номер НОМЕР_1, тахографом, ані належного ведення водієм вказаного транспортного засобу індивідуальної контрольної книжки водія.
		Таким чином, суд вважає доведеним вчинення позивачем порушення, зазначеного в Акті проведення перевірки № 0156561 від 14.08.2017, а відтак, і законною постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу АА № 0012755 від 26.09.2017.
		Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
		Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28 серпня 2018 року (справа № 802/2236/17-а).
		Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача за поданим адміністративним позовом є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
		Керуючись ст.ст.  1,  2,  9,  72-78,  241-246,  250  КАС України, суд, -
		                                                            ВИРІШИВ:
		          У задоволенні позову Приватного підприємства «Будпостач» - відмовити повністю.
		          Рішення, відповідно до  ст.    255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.
		          Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.
		          Відповідно до пп.  15.5 п.  1 Розділу  VII  Перехідні положення КАС України  до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.
		Головуючий суддя                                                                                                    К.С. Пащенко   
		 
		Суддя                                                                                                                  О.M. Чудак
		 
		Суддя                                                                                                                             Т.І. Шейко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...