Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 441/667/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із житлових правовідносин; Спори, що виникають із житлових правовідносин про виселення.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 07.02.2019. Забезпечено надання загального доступу: 07.02.2019.
Дата набрання законної сили: 30.01.2019
Номер судового провадження: 61-1906ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		30 січня 2019 року 
		м. Київ
		 
		справа № 441/667/17
		провадження № 61-1906св18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Стрільчука В. А.,
		суддів: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Погрібного С. О., УсикаГ.І.,
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_4,
		відповідач - ОСОБА_5,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду Львівської області від 14 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Савуляка Р. В., Крайник Н. П., Мельничук О. Я., 
		ВСТАНОВИВ:
		Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог 
		У травні 2017 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням та вселення. 
		Позовна заява ОСОБА_4 мотивована тим, що у 1983 році вона одружилася з відповідачем, в цьому ж році вона була зареєстрована у житловому будинку АДРЕСА_1 та з цього часу постійно там проживає. Проживаючи у шлюбі з відповідачем, вони вели спільне господарство, виростили і виховали дітей. Відповідач є власником спірного житлового будинку, а відтак вона вселилася у цей будинок як член сім'ї власника. 06 лютого 2007 року шлюб між нею та відповідачем було розірвано. З 2008 року між ними виникли неприязні стосунки, винуватцем яких є відповідач, який негативно ставиться до неї. Він постійно чинить їй перешкоди у користуванні житловим приміщенням, шляхом відключення газу та світла. 
		Позивач зазначала, що відповідач взагалі не дає їй можливості проживати у будинку та користуватися жилим приміщенням у ньому, змінив замки у дверях, зачинив будинок, чим порушує її право на користування жилим приміщенням у житловому будинку. Вона змушена проживати у літній кухні без нормальних житлово-побутових умов, оскільки відповідач від'єднав літню кухню від світла та газопостачання. Вона є інвалідом ІІ групи, їй необхідні нормальні житлові умови, а відповідач не дає їй можливості проживати у житловому будинку та користуватися ним. З приводу того, що їй чиняться зі сторони відповідача перешкоди у користуванні житлом, вона зверталася до Городоцького ВП Яворівського ВП ГУНП у Львівській області.    
		З урахуванням наведеного, позивач просила зобов'язати відповідача ОСОБА_5 не чинити їй перешкод у проживанні в житловому будинку АДРЕСА_1 та користуванні жилим приміщення у ньому, вселити її у цей житловий будинок.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 03 липня 2017 року позов ОСОБА_4 задоволено. 
		Вселено ОСОБА_4 у житловий будинок АДРЕСА_1, зобов'язано ОСОБА_5 не чинити ОСОБА_4 перешкод у проживанні та користуванні житловим будинком АДРЕСА_1.
		Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що факт чинення відповідачем позивачеві перешкод у користуванні жилим приміщенням будинком АДРЕСА_1 доведений позивачем належними та допустимими доказами.
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
		Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 14 грудня
		2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено. 
		Рішення Городоцького районного суду Львівської області від 03 липня 2017 року скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.
		Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту чинення відповідачем перешкод у користуванні спірним житловим будинком.  
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У січні 2018 року ОСОБА_4 подала до Верховного Суду засобом поштового зв'язку касаційну скаргу, у якій посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення апеляційного суду скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
		Відомості про рух справи у Верховному Суді
		22 січня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження.
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Касаційна скарга обґрунтована доводами, наведеними у позовній заяві, а також тим, що, на її думку, рішення суду апеляційної інстанції не відповідає нормам чинного законодавства.
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу 
		У лютому 2018 року відповідач ОСОБА_5 надіслав засобом поштового зв'язку до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_4., у якому посилаючись на правильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, вважає, що відсутні підстави для задоволення касаційної скарги.   
		Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
		Позиція Верховного Суду
		Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
		 
		Частинами першої та другої статті 400 ЦПК України  визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Відповідно до частин першої та другої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		Судами встановлено, житловий будинок АДРЕСА_1 належить  ОСОБА_5
		Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 1983 року до 06 лютого 2007 року. 
		З 1983 року ОСОБА_4 зареєстрована та проживає у будинку АДРЕСА_1, що було визнано сторонами. 
		ОСОБА_4 в березні 2017 року зверталася до Городоцького ВП Яворівського ВП ГУНП у Львівській області з приводу чинення їй перешкод ОСОБА_5 у користуванні житловим приміщенням у селі Завидовичі Городоцького району Львівської області, її заяви були зареєстровані в журналі єдиного обліку 
		заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події  за № 1109 та № 1204. 
		Згідно з довідкою виконавчого комітету Завидовицької сільської ради Городоцького району Львівської області від 12 травня 2017 року № 610 у ОСОБА_4 відсутнє постачання електроенергії у нежитловому приміщенні літньої кухні та здійснена заміна дверних замків у житловому будинку (зі слів ОСОБА_4.) її колишнім чоловіком. 
		Відповідно до акта обстеження житлово-побутових умов проживання ОСОБА_4 від 16 травня 2017 року № 29, складеним комісією Завидовицької сільської ради Городоцького району Львівської області, позивач проживає у приміщенні літньої кухні, в якій відсутнє постачання електроенергії внаслідок обрізання проводів колишнім чоловіком, який мотивує це тим, що вона не оплачувала кошти за використану електроенергію. 
		Мотивувальна частина 
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АРК Крим або органу місцевого самоврядування, посадових в службових осіб.
		Статтею 156 ЖК Української РСР передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
		Статтею 25 Загальної декларації прав людини, прийнятою та проголошеною в резолюції 217 А (ІІІ) Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 10 грудня 1948 року визначено, що кожна людина має право на такий життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд і необхідне соціальне обслуговування, що є необхідним для підтримки здоров'я й добробуту її самої та її родини.
		Невід'ємне право кожної людини на житло закріплено і в інших міжнародно-правових документах про права людини, у тому числі в Міжнародному пакті про економічні, соціальні й культурні права від 16 грудня 1966 року (стаття 10). 
		Пунктом 1 статті 12 Міжнародного пакту про цивільні і політичні права від 16 грудня 1966 року наголошено, що право на житло має реалізовуватися за умови вільного вибору людиною місця проживання.
		Повага до права людини на житло закріплена також у статті 8 Європейської Конвенції з прав людини і основоположних свобод. У разі порушення цих прав передбачено право на судовий захист. Ніхто не може примусово бути позбавлений житла, безпідставно виселений із нього або визнаний таким, що втратив право користування жилим приміщенням. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла. Це покладає на державні органи зобов'язання «вживати розумних і адекватних заходів для захисту прав» (рішення ЄСПЛ у справі  Powell and Rayner v. the U.K. від 21 лютого 1990 року). Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення ЄСПЛ у справі Gillow v. the U. K. від 24 листопада 1986 року) так і наймача (рішення ЄСПЛ у справі Larkos v. Cyprus від 18 лютого 1999 року).
		Переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд, належним чином не встановив в повному обсязі фактичних обставин справи, що мають суттєве значення для її вирішення, не надав належної оцінки наданим сторонами доказам у їх сукупності, вдався фактично до переоцінки доказів та дійшов помилкового висновку про відмову у позові з підстав, викладених у судовому рішенні. 
		 
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження позовних вимог щодо чинення їй перешкод зі сторони відповідача, зауваживши, що між сторонами виникають конфлікти з приводу того, що ОСОБА_4 без укладення з власником будинку відповідного договору користується житловим будинком і не сплачує за це грошових коштів. 
		Водночас апеляційним судом взято до уваги акт обстеження житлово-побутових умов проживання від 21 червня 2017 року за № 34, складений комісією Великолюбінської селищної ради Городоцького району Львівської області, яким встановлено, що ОСОБА_4 має доступ до спірного будинку, двері якого не зачиняються на ключ через відсутність серцевини у вхідних дверях. У будинку ОСОБА_4 займає дві кімнати, користується коридором та горищем, який закрила навісним замком.
		При цьому поза увагою апеляційного суду залишились обставини, які встановлені судом першої інстанції, зокрема, що позивач, будучи людиною з інвалідністю другої групи безтерміново, змушена проживати у літній кухні, без світла та газопостачання і просити усунути їй перешкоди саме у користуванні жилим приміщенням та вселення шляхом звернення до відділення поліції, органи місцевого самоврядування та до суду, такі обставини були встановлені судом першої інстанції без порушень норм процесуального права. 
		Апеляційний суд, надаючи перевагу одних доказів над іншими жодним чином не мотивував такого  рішення.
		Разом з  цим ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, вирішуючи спір по суті позовних вимог, виходив з того, що позивач проживає у приміщенні літньої кухні, яке не є жилим приміщенням у розумінні статті 6 ЖК Української РСР, в якій відсутнє електропостачання внаслідок обрізання проводів відповідачем, що підтверджено актом обстеження житлово-побутових умов проживання ОСОБА_4 від 06 травня 2017 року № 29, складеним представниками Завидовицької сільської ради Городоцького району Львівської області (а.с. 6). Також судом першої інстанції встановлено, що звернення позивача до відповідача усунути перешкоди у користуванні житловим будинком не знаходять належного реагування з його боку, тому вона намагалася потрапити у будинок у законний спосіб, після чого відповідач звертався до органів поліції.
		Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		 
		Верховний Суд вважає, що рішення суду першої інстанції про задоволення позову ухвалено відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, а тому це рішення на підставі статті 413 ЦПК України необхідно залишити в силі, а рішення апеляційного суду - скасувати.
		 
		Керуючись статтями 400, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.
		Рішення Апеляційного суду Львівської області від 14 грудня 2017 року скасувати, а рішення Городоцького районного суду Львівської області від 03 липня 2017 року залишити в силі.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий   В. А. Стрільчук     Судді:В. О. Кузнєцов     А. С. Олійник     С. О. Погрібний     Г. І. Усик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...