Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 233/3436/18 : Справи про адмінправопорушення (до 01.01.2019); Порушення вимог фінансового контролю.
Надіслано для оприлюднення: 06.02.2019. Зареєстровано: 07.02.2019. Забезпечено надання загального доступу: 08.02.2019.
Дата набрання законної сили: 06.02.2019
Номер судового провадження: 33/804/3/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                        Єдиний унікальний номер 233/3436/18        Номер провадження 33/804/3/19 
		 
		                                                                                               
		 
		         
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ
		06 лютого 2019 року         м. Бахмут
		Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Донецького апеляційного суду Стародуб О.Г., при секретарі Пащенко А.О., за участю прокурора Чередниченка О.В, захисника Клечановської Ю.І., особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову судді Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 28 серпня 2018 року, якою
		ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Сніжне Донецької області, громадянина України, одруженого, обіймає посаду заступник технічного директора ОКП «Донецьктеплокомуненерго», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
		визнано винним у вчиненні адміністративного  правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1700 гривень.
		 
		 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Постановою судді встановлено, що ОСОБА_3  згідно з наказом № 294-к від 21 жовтня 2014 року переведено на посаду заступника технічного директора ОКП «Донецьктеплокомуненерго». 
		  Відповідно до п.п. 1.1, 2.1 Статуту ОКП «Донецьктеплокомуненерго» - обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» засноване на спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, що знаходиться в управлінні Донецької обласної ради та є юридичною особою. 
		Згідно з п. 1.4. посадової інструкції, ОСОБА_3, будучи заступником технічного директора підприємства, методично керує і координує діяльність працівників виробничо - технічного відділу,  кошторисного відділу, проектно - конструкторського відділу, екологічної служби, виробничої енергослужби, відділу обліку ТЕР, головних інженерів, начальників відділів, цехів та служб виробничих одиниць; в питаннях організації ремонту і реконструкції котельного обладнання та теплових мереж, вдосконалення та реконструкція виробництва, раціонального використання енергоресурсів, дотримання технологічних режимів. 
		Відповідно до п.п. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про запобігання корупції» суб'єктами, на яких поширюється дія цього закону, є особи, які для цілей цього Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а саме посадові особи юридичних осіб публічного права.
		ОСОБА_3, будучи особою, зазначеною в підпункті «а» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, відповідно до ч. 2 ст. 52 Закону України «Про запобігання корупції»,  зобов'язаний у разі суттєвої зміни у майновому стані, а саме отримання ним доходу, придбання майна на суму, яка перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня відповідного року, у десятиденний строк з моменту отримання доходу або придбання майна, письмово повідомити про це Національне агентство. Зазначена інформація вноситься до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та оприлюднюється на офіційному веб- сайті Національного агентства.
		    Разом з тим, ОСОБА_3, порушуючи вимоги ч. 2 ст. 52 Закону України «Про запобігання корупції», несвоєчасно, без поважних причин подав декларацію про суттєві зміни в майновому стані про отримання ним 07 травня 2018 року заробітної плати за основним місцем роботи (відпускні та матеріальна допомога) в розмірі 115500 гривень, яке повинен був подати протягом десяти днів, тобто до 18 травня 2018 року. Фактично ОСОБА_3 повідомив про суттєві зміни в майновому стані 14 червня 2018 року о 13 годині 17 хвилин.
		Крім того, ОСОБА_3, порушуючи вимоги ч. 2 ст. 52 Закону України «Про запобігання корупції», без поважних причин, не подав декларацію про суттєві зміни в майновому стані про отримання ним 02 серпня 2017 року заробітної плати за основним місцем роботи в розмірі 115153,42 гривні, яку повинен був подати протягом десяти днів, тобто до 13 серпня 2017 року. 
		Не погоджуючись з постановою судді, ОСОБА_3 оскаржив її в апеляційному порядку. Апеляційними доводами є невідповідність висновків суду обставинам справи, оскільки відсутня суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення. Про відсутність умислу свідчить факт подання декларації про майновий стан за 2017 рік, в якій він задекларував отриманий дохід. Крім того, здійснення контролю та перевірки декларації належить до виключної компетенції НАЗК. 
		В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_3 та його захисник підтримали доводи апеляційної скарги. 
		Прокурор просив залишити постанову суду першої інстанції без змін. 
		Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до наступного.
		  Правопорушення, передбачене ч.2 ст.172-6 КУпАП, є правопорушенням, пов'язаним з корупцією.
		Суб'єктивна сторона правопорушень, пов'язаних з корупцією, характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу; вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.
		Таким чином, для притягнення   ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.172-6 КУпАП, суддя мав отримати докази того, що ОСОБА_3 усвідомлював  суспільну небезпечність неповідомлення  про суттєві зміни в майновому стані, передбачав  можливість настання негативних наслідків - неможливості здійснення фінансового контролю з боку держави, та бажав  настання таких наслідків, або байдуже ставився до їх настання чи свідомо допускав їх настання.
		Статтею 62 Конституції України встановлено презумпцію невинуватості. Обов'язок встановлення всіх обставин умовного правопорушення та доведення вини особи покладається на сторону обвинувачення. Всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Згідно з ч. 2 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 04.11.1950 року, кожен обвинувачений у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
		Обґрунтованими, на думку апеляційного суду,  є  твердження апеляційної скарги про те, що в ДЗЕ Національної поліції  України відсутні повноваження на здійснення перевірки декларацій.
		З матеріалів справи вбачається, що  вони містять рапорт за підписом   о/у УЗЕ в Донецькій області ДЗЕ НП України ОСОБА_4 про факт  виявлення ним скоєного ОСОБА_3 правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП.
		З матеріалів провадження вбачається, що перевірка стосовно ОСОБА_3 проводилась виключно працівником  Управління  захисту економіки  в Донецькій області  ДЗЕ   Національної поліції України, який відбирав пояснення, робив запити, збирав докази, складав протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_5
		При цьому, в матеріалах провадження відсутні дані щодо проведення НАЗК відповідної перевірки стосовно  ОСОБА_3, повідомлення НАЗК про результати такої перевірки Управління  та інше.
		За ст. 172-4 - 172-9 КУпАП, проведеним аналізом законів України «Про запобігання корупції», «Про Національну поліцію», «Про прокуратуру», «Про Службу безпеки України»; «Порядку проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» не виявлено у органів Національної поліції, органів прокуратури, органів СБУ, повноважень та механізмів для проведення контролю щодо своєчасності подання повідомлень про суттєві зміни у майновому стані суб'єкта декларування.
		Слід зазначити, що згідно Положення про Департамент захисту економіки  Національної поліції України, затвердженого наказом Національної поліції України від 07.11.2015 № 81 покладення на Департамент обов'язків, що не належать або виходять за межі його компетенції не допускається.
		З рішення НАЗК №1375 від 08.12.2017 року вбачається, що Національне агентство з питань запобігання корупції є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику (частина 1 статті 4 Закону України "Про запобігання корупції").
		Відповідно до пункту 8 частини першої статті 11 Закону України "Про запобігання корупції", до повноважень Національного агентства з питань запобігання корупції належить здійснення в порядку, визначеному цим Законом, контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
		Частиною першою статті 48 Закону України "Про запобігання корупції" встановлено, що Національне агентство проводить щодо декларацій, поданих суб'єктами декларування, такі види контролю: 1) щодо своєчасності подання; 2) щодо правильності та повноти заповнення; 3) логічний та арифметичний контроль.
		Зважаючи на зазначені положення законодавства, перевірка електронних декларацій є виключною компетенцією Національного агентства з питань запобігання корупції, яке виступає єдиним суб'єктом, що здійснює таку перевірку, не наділяючи таким правом інші державні органи. З цією метою Національне агентство наділено відповідними повноваженнями, а саме: правом визначати порядок такої перевірки, отримувати необхідну інформацію, проводити моніторинг способу життя декларантів тощо.
		Механізм проведення Національним агентством контролю та повної перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статей 48 та 50 Закону України "Про запобігання корупції", визначається Порядком проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженим рішення Національного агентства від 10 лютого 2017 року № 56 (далі - Порядок).
		  Згідно п.1 розділу II Порядку  «Відповідно до Закону Національне агентство проводить щодо декларацій такі види контролю:
		1)щодо своєчасності подання;
		2)щодо правильності та повноти заповнення;
		3) логічний та арифметичний контроль.
		Згідно п.2 - п.5 розділу II Порядку, НАЗК здійснює контроль щодо своєчасності подання декларацій. У разі отримання інформації (повідомлень), передбаченої у підпунктах 1, 2 пункту 2 цього розділу, НАЗК перевіряє факт неподання або несвоєчасного подання декларації суб'єктом декларування. У випадку встановлення факту неподання декларації НАЗК письмово повідомляє про це суб'єкта декларування та спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції у визначеному НАЗК порядку.  
		Департамент УЗЕ  Національної поліції України  не відноситься до суб'єктів, які наділені правом перевірки як декларацій, так і повідомлень про суттєві зміни у майновому стані суб'єктів декларування. Такими повноваженнями наділені виключно працівники структурного підрозділу апарату НАЗК, діяльність яких пов'язана зі здійсненням такої функції.
		Посадовці УЗЕ НП України, відповідно до п.4 розділу II Порядку, вправі, виключно у випадку встановлення факту неподання декларації або неповідомлення про суттєві зміни у майновому стані суб'єктом декларування, після отримання письмового повідомлення із НАЗК, як спеціально  уповноважений суб'єкт  у сфері протидії корупції, на підставі отриманих матеріалів,  скласти протокол про адміністративне правопорушення.
		Статтею  255 КУпАП передбачено право  уповноважених на те  посадових осіб  органів внутрішніх справ (Національної поліції) складати протоколи про адміністративне правопорушення  за ст.ст. 172-4 - 172-9.   Статтею  251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладено   на осіб, уповноважених на складання  протоколів  про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
		Разом з тим, Закон України   «Про запобігання корупції», який є основним спеціальним Законом у  сфері боротьби  з корупцією, тільки  Національне агентство  наділив правом  здійснення в порядку, визначеному цим Законом, контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (стаття 11 Закону).
		Статтею  49 цього Закону  встановлено, що  державні органи, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, а також юридичні особи публічного права зобов'язані перевіряти факт подання суб'єктами декларування, які в них працюють (працювали або входять чи входили до складу утвореної в органі конкурсної комісії, до складу Громадської ради доброчесності, відповідних громадських рад, рад громадського контролю, утворених при державних органах), відповідно до цього Закону декларацій та повідомляти Національне агентство про випадки неподання чи несвоєчасного подання таких декларацій у визначеному ним порядку.
		Якщо за результатами контролю встановлено, що суб'єкт декларування не подав декларацію, Національне агентство письмово повідомляє такого суб'єкта про факт неподання декларації, і суб'єкт декларування повинен протягом десяти днів з дня отримання такого повідомлення подати декларацію в порядку, визначеному частиною першою статті 45 цього Закону.
		Одночасно Національне агентство письмово повідомляє про факт неподання декларації спеціально уповноваженим суб'єктам у сфері протидії корупції, а також керівнику державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, їх апарату, юридичної особи публічного права, вищому органу управління відповідного громадського об'єднання, іншого непідприємницького товариства про факт неподання декларації відповідним суб'єктом декларування.
		Тобто, всі обов'язкові дії по проведенню  контролю та перевірки, у тому числі після встановлення, що суб'єкт декларування несвоєчасно подав декларацію чи не повідомив про суттєві зміни в майновому стані, уповноважені здійснювати виключно працівники НАЗК, у тому числі на підставі листа отримати пояснення від такої особи і вирішувати питання щодо її притягнення до відповідальності.   А органи Національної поліції позбавлені  контролюючої функції.
		Такий висновок  узгоджується з  висновком  Касаційного  адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеним  у постанові  від 11.04.2018 року за касаційною скаргою на рішення  Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2017 року у справі за позовом  громадянина до Генеральної прокуратури України  про визнання  протиправним  та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії (справа  № 814/886/17), де Суд  зазначив, що   НАЗК здійснює  повну перевірку декларацій у порядку, передбаченому статтею 50 Закону №1700-У11. Здійснення контролю та перевірки  декларацій осіб, уповноважених на виконання  функцій держави або місцевого самоврядування, зокрема щодо достовірності  і повноти відомостей, зазначених суб'єктом декларування у декларації, належить до виключної компетенції НАЗК.
		Відповідно до статті 1  Закону України «Про Вищу раду правосуддя»  Вища рада правосуддя є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.
		Тобто, одним із завдань Вищої ради правосуддя   є забезпечення додержання  в діяльності  суддів  норм Конституції  і законів України.  Досліджуючи питання  забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя   ВРП в своєму рішенні від 17 липня 2018 року  (справа № 2297/0/15-18)   зауважила, що «…за змістом  функціональних обов'язків поліція належить  до правоохоронних, а не контролюючих  органів, її працівники здійснюють  виключно оперативно-розшукові заходи. Вжиття превентивних  поліцейських заходів  урегульовано статтею 31 Закону України  «Про Національну поліцію», при цьому  проведення перевірок дотримання вимог  антикорупційного законодавства цим Законом  до таких заходів не віднесено.
		Натомість в Україні діє ціла низка нормативно-правових актів у сфері запобігання та протидії корупції, а також контролю за надходженням  коштів до державного бюджету та їх використання, які визначають як перелік суб'єктів контролю, так і їх повноваження щодо здійснення відповідних функцій. Зокрема, вжиття заходів  щодо запобігання та врегулювання  конфлікту інтересів  у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб, контроль і перевірка  декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави  або місцевого самоврядування, зберігання та оприлюднення  таких декларацій, проведення моніторингу  способу життя осіб, уповноважених на виконання функцій держави  або місцевого самоврядування, згідно зі статтею 11 Закону України «Про запобігання корупції» покладено на Національне агентство  з питань запобігання  корупції».  
		З огляду на викладене, на підставі  аналізу  вище зазначених нормативних актів,  прихожу до висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги стосовно того, що досудова перевірка по справі проведена не уповноваженим органом, що дає підстави визнати недопустимими всі докази по справі.
		Викладені обставини свідчать про відсутність в діях  ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-6 КУпАП, в зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає  задоволенню, оскаржена постанова -  скасуванню  з закриттям провадження по адміністративній справі стосовно ОСОБА_3 на підставі п.1  ст. 247 КУпАП.
		Керуючись ст.  294 КУпАП,-
		 
		ПОСТАНОВИВ :
		 
		Апеляційну скаргу  ОСОБА_3 задовольнити.
		Постанову судді  Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 28 серпня 2018 року, якою  ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-6 КУпАП,   скасувати.
		Провадження по справі закрити на підставі п. 1  ст. 247 КУпАП.
		 
		Суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...