Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 754/1083/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із трудових правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: 06.02.2019. Зареєстровано: 07.02.2019. Забезпечено надання загального доступу: 08.02.2019.
Дата набрання законної сили: 08.03.2019
Номер судового провадження: 2/754/942/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Номер провадження 2/754/942/19 
		Справа №754/1083/18
		РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		25 січня 2019 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:
		головуючого - судді - Лісовської О.В.
		за участю секретаря         - Грей О.П.
		представника позивача ОСОБА_1 
		представника відповідача Римської А.П.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвайт" про незаконне звільнення та визнання нещасного випадку на виробництві, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до відповідача ТОВ «Інвайт» про незаконне звільнення та визнання нещасного випадку на виробництві, мотивуючи свої вимоги тим, що з 23.02.2017 року позивач працював в ТОВ «Інвайт» на посаді двірника. Перебуваючи на робочому місці, під час виконання трудових обов'язків ОСОБА_3, спускаючись сходами у підсобне приміщення, послизнувся та впав. Позивача було доставлено до Київської міської клінічної лікарні № 17, де йому було діагностовано перелам правої шийки стегна. З 19.05.2017 року по 22.05.2017 року позивач перебував у лікарні та згідно листка непрацездатності серії АДВ № 137146 від 22.05.2017 року причиною непрацездатності зазначено "п.4 - нещасний випадок на виробництві та його наслідки". У зв'язку з втратою зазначеного лікарняного листка позивачу було відмовлено у продовженні лікарняного. За місцем роботи було ініційовано повторну видачу листка непрацездатності. При цьому за невідомих обставин у дублікаті зазначена інша підстава непрацездатності, а саме " п. 5 - невиробничі травми". Після отримання дублікату листка непрацездатності ОСОБА_3 декілька разів продовжували лікарняний та з 15.09.2017 року встановили інвалідність другої групи. Керівництво ТОВ «Інвайт», всупереч вимогам, що закріплені Порядком проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженим постановою Кабінету міністрів від 30.11.2011 року № 1232, не вчинило жодних із передбачених дій, чим порушили законодавство та права і інтереси позивача. Після численних скарг та звернень ТОВ «Інвайт» за приписом Головного управління Держпраці у Київській області від 20.10.2018 року № 5.5/21 створило комісію та розпочало роботу по розслідуванню нещасного випадку повторно. У листі ТОВ «Інвайт» від 20.10.2017 року вих. №20/10 було повідомлено, що адміністрація товариства не має можливості створити спеціальні умови або перевести на іншу легшу роботу, яка б відповідала стану здоров'я позивача. Таким чином, з 15.09.2017 року позивач не міг вийти на роботу через відсутність створених для нього умов та відповідної посади. ТОВ «Інвайт» надіслало ОСОБА_3 лист, в якому містився наказ про звільнення та оригінал трудової книжки з відповідним записом про звільнення за п. 2 ст. 40 КЗпП України. Позивач зазначає, що ТОВ «Інвайт» приховало інформацію про настання нещасного випадку на виробництві, сфальсифікувало документи щодо нібито вихідного дня в день настання нещасного випадку, підробило нібито написану ОСОБА_3 заяву, видало наказ про надання вихідного заднім числом. Всі ці обставини суттєво ускладнили позивачу життя та дуже негативно відобразилися на його здоров'ї. Наразі позивач прикутий до домівки, не може ходити, виконувати свої звичні справи, обслуговувати себе та терпить безліч інших обмежень, що пов'язані з його фізичним станом. На підставі викладеного позивач звертається до суду з даним позовом, в якому просить суд:
		 
		1)зобов'язати ТОВ «Інвайт скасувати Акт проведення розслідування нещасного випадку від 27.12.2017 року;
		 
		2)визнати нещасний випадок, що трапився з ОСОБА_3 19.05.2017 року, таким, що пов'язаний з виробництвом;
		 
		3)зобов'язати ТОВ «Інвайт» скасувати Наказ № 178-к від 22.12.2017 року про звільнення, видати Наказ про звільнення на підставі п. 5 ч. 1 ст. 40 КЗпП України;
		 
		4)зобов'язати ТОВ «Інвайт» скасувати запис у трудовій книжці про звільнення ОСОБА_3 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України та зробити новий запис у трудовій книжці на підставі п. 5 ч. 1 ст. 40 КЗпП України;
		 
		5)стягнути з ТОВ «Інвайт» моральну шкоду у розмірі 60 000,00 грн.
		 
		Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 19.03.2018 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.
		 
		20.03.2018 року до суду надійшов відзив представника відповідача на позов. Відповідно до заперечень, викладених у Відзиві, представник зазначає, що позивач прийнятий на роботу в TOB «Інвайт» на посаду двірника відповідно до Наказу № 20-К від 22.02.2017 року. 19.05.2017 року, перебуваючи у відпустці без збереження заробітної плати, приблизно об 11 годині, він послизнувся та впав, внаслідок чого отримав перелом правої шийки стегна. На момент отримання травми позивач не виконував трудові обов'язки, у листку непрацездатності серія АДВ №137162 від 01.06.2017 року, що був наданий позивачем, вказувалася причина непрацездатності «5-невиробнича травма». Відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 22 березня 2001 року N 270 «Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру» здійснено розслідування нещасного випадку, що стався із позивачем, та за результатами складено Акт Н-1 про нещасний випадок невиробничого характеру (Форма НТ) від 19.08.2018 року, один примірник якого направлявся позивачу. Однак, твердження позивача про те, що він отримав травму під час виконання трудових обов'язків, не відповідає реальним обставинам справи, оскільки він перебував у відпустці без збереження заробітної плати, що підтверджується заявою ОСОБА_3 від 17.05.2017 року про надання відпустки без збереження заробітної плати на 19.05.2017 року та Наказами TOB «Інвайт» №8-В від 17.05.2017 року «Про надання відпустки ОСОБА_3» та №35-в від 29.09.2017 року «Про внесення змін до Наказу №8-в від 17.05.2017р. «Про надання відпустки ОСОБА_3». Відповідач здійснив виплату допомоги у розмірах та в строки, передбачені нормами чинного законодавства, а саме після отримання оригіналів листів непрацездатності та надходження коштів від фонду соціального страхування від нещасних випадків. Також за зверненням ОСОБА_3 у відповідності до Наказу № 2370 віл 11.10.2017 року Головним управлінням Держпраці у Київській області в період з 19.10.2017 року по 30.10.2017 року проведено позапланову перевірку з питань дотримання законно дався про працю у частині нарахування та строків виплати допомоги позивачу. Відповідно до Акту перевірки додержання суб'єктом господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування №26-228/1097 у ТОВ «Інвайт» порушень строків виплати допомоги не встановлено. При проведенні розслідування нещасного випадку позивач первинно не вважав травму виробничою та лише згодом змінив свою думку. При цьому в усіх оригіналах листків непрацездатності, отриманих ТОВ «Інвайт», вказувалися причини непрацездатності «невиробнича травма-5». Документи, які б підтверджували інше, відсутні. В отриманому TOB «Інвайт» листі №1043 від 08.11.2017р. від КМКЛ №17 вказано, що «при госпіталізації пацієнт ОСОБА_3 не повідомив про виробничий характер травми лікаря відділення політравми у приймальному покої, про що є відповідний запис у формі Спільного огляду лікарів відділення політравми. З огляду на це травму, яку отримав ОСОБА_3, було первинно визначено як побутову, відповідно наркологічна експертиза не проводилася. Клінічно ознак сп'яніння не виявлено. Через певний час після госпіталізації пацієнт ОСОБА_3В повідомив чергового про виробний характер травми». Відповідно до доданого листа №10 від 10.11.2017 року від КМКЛ №17, адресованого ОСОБА_3, також вказано, що при госпіталізації позивач повідомив про побутовий характер травми. Лише після отримання від Головного управління Держаправці у Київській області Припису 5.5/21 від 20.10.2017 року щодо необхідності проведення розслідування нещасного випадку, затвердження чи перегляду затвердженого акта за формою Н-5 або Н-1, визнання чи невизнання нещасного випадку таким, що пов'язаний з виробництвом, складення акта за формою Н-5 або Н-1 TOB «Інвайт» прийняло рішення не оскаржувати вищевказаний припис, а повторно провести розслідування нещасного випадку вже у відповідності до порядку, встановленого Постановою №1232, з метою перевірки заявленої Позивачем події та встановлення дійсних обставин нещасного випадку. TOB «Інвайт» належним чином забезпечило проведення розслідування нещасного випадку та роботи комісії. У процесі роботи комісії здійснено огляд місця події, опитування потерпілого, працівників TOB «Інвайт» та свідків. До участі в розслідуванні, у відповідності до Постанови №1232, були запрошені представники Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві та Національного антикорупційного бюро України. За результатом роботи комісії був складений Акт проведення розслідування нещасного випадку, що стався 19.05.2017 року приблизно об 11 годині, на ТОВ «Інвайт». Висновком комісії, згідно Акту від 22.12.2017 року, є: «Нещасний випадок, що стався 19 травня 2017 року приблизно об 11 год. 00 хв. з двірником ТОВ «Інвайт» ОСОБА_3 на території замовника у підвальному приміщенні будівлі Національного антикорупційного бюро України не визнано таким, що пов'язаний з виробництвом, так як він не підпадає під дію п.15 «Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 р. № 1232. Акт за формою Н1 не складається. Розслідуванням встановлено, що 19 травня 2017 року двірник ОСОБА_3 перебував у відпустці без збереження заробітної плати. З відпустки не викликався, не отримував вказівок на виконання своїх професійних обов'язків. Відсутні достовірні підтвердження, що двірник ТОВ «Інвайт» ОСОБА_3 виконував 19.05.2017р. свої службові обов'язки, під час яких отримав травму. Особи, дії або бездіяльність яких призвели до настання нещасного випадку, комісією не встановлені». Оскільки TOB «Інвайт» не порушувало законні права та інтереси позивача, а провело у відповідності до Постанови №270 та Постанови №1232 розслідування нещасного випадку на підставі отриманих від позивача та контролюючих органів документів, то з Товариства не може стягуватися і моральна шкода. На підставі викладеного представник відповідача просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
		 
		Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 13.06.2018 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.
		       
		Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 17.07.2018 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.
		 
		Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 24.07.2018 року частково задоволено клопотання представника позивача та призначено по справі судово-почеркознавчу експертизу, провадження у справі зупинено.
		 
		Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва від 17.09.2018 року задоволено клопотання експерта про витребування доказів.
		 
		Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва від 23.10.2018 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.
		 
		Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 22.12.2018 року відновлено провадження у зв'язку з надходженням до суду справи з висновком експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи № 18415-18417/18-32 від 12.12.2018 року. 
		 
		       У судовому засіданні представник позивача повністю підтримала позовні вимоги та просила суд їх задовольнити у повному обсязі.
		 
		       Представник відповідача в судовому засіданні просила в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
		 
		       Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, допитавши свідків, вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 не підлягають задоволенню з наступних підстав.
		 
		       Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
		 
		       Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
		 
		       Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
		 
		       Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
		 
		       Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
		 
		Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці закріплено Кодексом законів про працю України.
		 
		Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини (стаття 1 Кодексу законів про працю України).
		 
		       Судом встановлено, що 22.02.2017 року ОСОБА_3 було прийнято на роботу в ТОВ «Інвайт» на посаду двірника за основним місцем роботи за строковим трудовим договором з 23.02.2017 року по 31.12.2017 року з оплатою праці згідно штатного розпису, що підтверджується Наказом № 20-К від 22.02.2017 року (а.с. 166-167 т. 1).
		 
		       19.05.2017 року об 11 год. 25 хв. було зареєстровано виклик за № 857 та здійснено виїзд бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги до ОСОБА_3 за адресою: м. Київ, вул. Сурикова, 3, Національне антикорупційне бюро (а.с. 21 т. 1), що підтверджується листом Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф м. Києва № 1676/Б від 04.08.2017 року.
		 
		       Позивачу ОСОБА_3 було діагностовано забійну рану голови та перелом правої стегнової кістки із зміщенням уламків, що підтверджується Випискою КМКЛ № 17 із медичної карти № 671 хворого (а.с. 28 т. 1).
		 
		       З 19.05.2017 року по 22.05.2017 року позивач ОСОБА_3 перебував на стаціонарному лікуванні у КМКЛ № 17, відповідно до листка непрацездатності серії АДВ № 137146 від 22.05.2017 року причиною непрацездатності зазначено "п.4 - нещасний випадок на виробництві та його наслідки" (а.с. 18 т. 1).
		       
		       Згідно дублікату листка непрацездатності серії АДВ №137162, виданого 01.06.2017 року, причиною непрацездатності зазначено "п. 5 - невиробничі травми" (а.с. 19 т. 1).
		 
		       У подальшому ОСОБА_3 був звільнений з займаної посади на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров'я, що підтверджується Наказом № 178-к ТОВ «Інвайт» від 22.12.2017 року (а.с. 113 т. 1).
		 
		       Відповідно до п. 36 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру спеціальному розслідуванню підлягають: нещасні випадки із смертельними наслідками; групові нещасні випадки, які сталися одночасно з двома і більше працівниками, незалежно від ступеня тяжкості отриманих ними травм; випадки смерті працівників на підприємстві; випадки зникнення працівників під час виконання трудових (посадових) обов'язків; нещасні випадки, що спричинили тяжкі наслідки, у тому числі з можливою інвалідністю потерпілого. Спеціальне розслідування нещасних випадків, що спричинили тяжкі наслідки, у тому числі з можливою інвалідністю потерпілого, проводиться за рішенням Держпраці або його територіальних органів залежно від характеру і ступеня тяжкості травми.
		 
		       Згідно з п. 42 цього Порядку спеціальна комісія зобов'язана: 1) обстежити місце, де стався нещасний випадок, одержати письмові чи усні пояснення від роботодавця і його представників, посадових осіб, працівників підприємства, потерпілого (якщо це можливо), опитати осіб - свідків нещасного випадку та осіб, причетних до нещасного випадку; 2) визначити відповідність умов праці та її безпеки вимогам законодавства про охорону праці; 3) визначити необхідність проведення лабораторних досліджень, випробувань, технічних розрахунків, експертизи для встановлення причини нещасного випадку і розроблення плану заходів щодо запобігання подібним нещасним випадкам; 4) вивчити первинну медичну документацію (журнал реєстрації травматологічного пункту лікувально-профілактичного закладу, звернення потерпілого до медичного пункту або медико-санітарної частини підприємства, амбулаторну картку та історію хвороби, документацію відділу кадрів, відділу (служби) охорони праці тощо); 5) з'ясувати обставини і причини настання нещасного випадку; 6) визначити, пов'язаний чи не пов'язаний нещасний випадок з виробництвом; 7) установити осіб, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці, а також розробити план заходів щодо запобігання подібним нещасним випадкам; 8) зустрітися з потерпілим (якщо це можливо) або членами його сім'ї чи уповноваженою особою, яка представляє його інтереси, щодо роз'яснення їх прав у зв'язку з настанням нещасного випадку.
		       
		       Як вбачається з Акту проведення розслідування нещасного випадку, що стався 19 травня 2017 року приблизно об 11 годині на ТОВ «Інвайт», нещасний випадок, що стався 19 травня 2017 року приблизно о 11 годині з двірником ТОВ «Інвайт» ОСОБА_3 на території замовника у підвальному приміщенні будівлі Національного антикорупційного бюро України не визнано таким, що пов'язаний з виробництвом, так як він не підпадає під дію п. 15 Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою КМУ від 30.11.2011 року № 1232; акт за формою Н-1 не складається; розслідуванням встановлено, що 19 травня 2017 року двірник ОСОБА_3 перебував у відпустці без збереження заробітної плати; з відпустки не викликався, не отримував вказівок на виконання своїх професійних обов'язків; відсутні достовірні підтвердження, що двірник ТОВ «Інвайт» ОСОБА_3 виконував 19.05.2017 року свої службові обов'язки, під час яких отримав травму.
		 
		       У своїх позовних вимогах позивач посилається на те, що з ним стався нещасний випадок під час виконання посадових обов'язків на об'єкті, що був закріплений за даним працівником, а саме по вул. Сурікова, 3 у м. Києві.
		 
		       Однак, під час розгляду справи судом встановлено, що станом на 19.05.2017 року позивач ОСОБА_3 перебував у відпустці без збереження заробітної плати строком на 1 день.
		 
		       Так, 17.05.2017 року позивачем було подано заяву до ТОВ "Інвайт" про надання йому відпустки без збереження заробітної плати на 19.05.2017 року (а.с. 75 т.1).
		 
		       Відповідно до наказу ТОВ "Інвайт" № 8-В від 17.05.2017 року "Про надання відпустки ОСОБА_3" та № 35-В від 29.09.2017 року "Про внесення змін до Наказу № 8-В від 17.05.2017 року "Про надання відпустки ОСОБА_3" позивачу ОСОБА_3 було надано відпустку строком на 1 день 19.05.2017 року (а.с. 76 т.1).
		 
		       Відповідно до табелю обліку використання робочого часу ОСОБА_3 19.05.2017 року знаходився у відпустці без збереження заробітної плати.
		 
		       Крім того, відповідно до пояснень ОСОБА_3, викладених у пояснювальній записці щодо причин настання нещасного випадку, зазначено, що він стався в його вихідний день.
		 
		       Таким чином, вказані докази беззаперечно підтверджують той факт, що станом на 19.05.2017 року позивач ОСОБА_3 знаходився у відпустці без збереження заробітної плати, трудові обов'язки не виконував.
		 
		       Відповідно до вимог ч. 1 ст. 84 КЗпП України у випадках, передбачених статтею 25 Закону України "Про відпустки", працівнику за його бажанням надається в обов'язковому порядку відпустка без збереження заробітної плати.
		 
		       Частиною 2 статті 84 КЗпП України передбачено, що за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.
		 
		       Зважаючи на викладені вище вимоги діючого законодавства, відповідач при наданні відпустки позивачу за його заявою діяв виключно в межах норм законодавства про працю.
		 
		       Що стосується заперечень позивача про те, що він заяву про надання відпустки від 18.05.2017 року та пояснювальну записку щодо настання нещасного випадку від 19.05.2017 року не писав та не підписував, то слід зазначити наступне.
		 
		       Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 показав, що він працює менеджером у ТОВ "Інвайт" з 2013 року і по даний час. 19.05.2017 року близько 11 години йому повідомили про травму, яку отримав ОСОБА_3 Після того, як він прибув на місце пригоди, позивачу була надана медична допомога, а в подальшому він був госпіталізований до лікарні. Він повідомив про нещасний випадок керівнику компанії, який у подальшому доручив отримати у ОСОБА_3 пояснення щодо того, що сталося. Для отримання пояснень він поїхав до лікарні, куди був госпіталізований позивач. У лікарні він особисто написав пояснення зі слів ОСОБА_3, після чого останній їх підписав. За день до події ОСОБА_3 звернувся до нього з проханням надати 1 день відпустки. Враховуючи те, що у нього боліла рука, ОСОБА_3 попросив його написати заяву. За проханням ОСОБА_3 він написав заяву, а останній підписав заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати. У подальшому під час лікування ОСОБА_3 надавалася матеріальна та інша допомога. 
		 
		       Крім того, за клопотання сторони позивача судом було призначено судово-почеркознавчу експертизу, згідно ухвали суду від 24.07.2018 року. 
		 
		       Відповідно до Висновку експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 12.12.2018 року № 18415-18417/18-32 підписи від імені ОСОБА_3, що містяться в нижній частині аркуша під рукописним текстом заяви від 18.05.2017 року; нижній частині аркуша під рукописним текстом документа "Объяснительная записка" виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки та застосування технічних засобів; підпис від імені ОСОБА_3, що міститься в нижній частині аркуша під рукописним текстом заяви від 18.05.2017 року, виконано ОСОБА_3; підпис від імені ОСОБА_3, що міститься в нижній частині аркуша під рукописним текстом документа "Объяснительная записка", виконано ОСОБА_3 (а.с.170-181 т.2).
		 
		       Таким чином, з наведеного можна зробити переконливий висновок про те, що і заява про надання відпустки від 18.05.2017 року, і пояснювальна записка від 19.05.2017 року підписані особисто позивачем ОСОБА_3, що також свідчить і про згоду з викладеним у вказаних документах. 
		 
		       Зважаючи на викладене вище, твердження позивача ОСОБА_3 про те, що він вказані документи не підписував є безпідставними та не можуть прийматися судом до уваги, оскільки спростовані належними та допустимим доказами.
		 
		       Щодо тверджень позивача про те, що він виконував трудові обов'язки під час настання нещасного випаду, то слід зазначити наступне.
		 
		       Позивач ОСОБА_3 під час прибуття швидкої медичної допомоги повідомив про побутовий характер травми, про що зазначено у Картці виїзду швидкої допомоги № 875А від 19.05.2017 року, що заповнювалася зі слів позивача, та в графі 18 якої зазначено "інше", а не місце роботи (а.с. 22 т.1).
		 
		       Відповідно до листа Київської міської клінічної лікарні № 17 від 08.11.2017 року № 1043 ОСОБА_3 знаходився на лікування у відділенні політравми лікарні № 17 з 19.05.2017 року по 22.05.2017 року, постраждалого було доставлено каретою швидкої допомоги (відділення ЕМ (ш) Д № 12) з вул. Сурікова, 3, НАБУ 19.05.2017 року о 12 годині 30 хвилин. ОСОБА_3 не повідомив співробітників бригади шкидкої допомоги про виробничий характер травми, про що свідчить позначка "інше" у супровідному листку Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф м. Києва № 059385 у графі "Доставлено …". Діагноз ОСОБА_3 - поєднана травма.
		 
		       Згідно листа КМКЛ № 17 від 10.11.2017 року № 10, що був адресований позивачу, вказано про те, що при госпіталізації позивач повідомив про побутовий характер травми та не повідомив про виробничий.
		 
		       Також слід зазначити, що у ході проведення розслідування нещасного випадку, відповідно до пояснень та протоколу опитування свідка нещасного випадку двірника ТОВ "Інвайт" ОСОБА_5 вбачається, що він особисто не бачив, щоб ОСОБА_3 виконував на території НАБУ роботи та свої службові обов'язки 19.05.2017 року та падіння останнього зумовлено власною необережністю (акт проведення розслідування нещасного випаду, що стався 19.05.2017 року.
		 
		       Отже, з самого початку позивач повідомив інформацію про те, що він не виконував трудові обов'язки при настанні нещасного випадку, а потім змінив свої свідчення.
		 
		       Крім того, допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 також пояснив, що він не бачив, щоб 19.05.2017 року ОСОБА_3 виконував свої трудові обов'язки.
		 
		       Свідок ОСОБА_5, допитаний у судовому засіданні, пояснив, що він працює разом з ОСОБА_3 в одній зміні, але він приходять на роботу в різний час. 19.05.2017 року він прийшов на роботу на 09 годину ранку, переодягнувся, піднявся наверх. Через деякий час він разом з ОСОБА_3 йшли у приміщення підвальне пити чай. Позивач йшов попереду нього. Спускаючись по сходам, ОСОБА_3 впав, полетів донизу. Він відразу зателефонував ОСОБА_4, повідомив про те, що сталося, викликали місцевих медиків, які почали надавати медичну допомогу. Після того, як приїхали лікарі швидкої медичної допомоги, він разом з ОСОБА_3 поїхав до лікарні для супроводу останнього. Також свідок зазначив, що не бачив, щоб ОСОБА_3 в той день працював. Також йому невідомо, що ОСОБА_3 хотів брати відпустку у цей день. Свідок також повідомив, що у ОСОБА_3 були проблеми з ногами, він міг хромати. 
		 
		       Таким чином, при розгляді справи достеменно встановлений той факт, що станом на 19.05.2017 року позивач знаходився у відпустці і не виконував свої трудові обов'язки.
		 
		       Що стосується виплати позивачу допомоги у зв'язку з непрацездатністю, то слід зазначити, що при розгляді справи встановлено, що ТОВ "Інвайт" здійснювало виплату допомоги у розмірах та у строки, передбачені нормами чинного законодавства, а саме після отримання оригіналів листів непрацездатності та надходження коштів від Фонду соціального страхування від нещасних випадків.
		 
		       ТОВ "Інвайт" було отримано наступні оригінали лікарняних листів, за якими було здійснено виплату допомоги, а саме:
		 
		- дублікат Листка непрацездатності серія АДВ № 137162 від 01.06.2017 року (первинний) з періодом звільнення від роботи з 19.05.2017 року по 22.05.2017 року включно;
		 
		- Лист непрацездатності серія АДА № 607939 від 30.05.2017 року (продовження листка від 01.06.2017 року) з періодом звільнення від роботи з 30.05.2017 року по 07.06.2017 року включно та з 08.06.2017 року по 09.06.2017 року включно;
		 
		- Лист непрацездатності серія АДА № 613201 від 09.06.2017 року (продовження листка від 30.05.2017 року) з періодом звільнення від роботи з 19.06.2017 року по 29.09.2017 року включно, з 30.06.2017 року по 19.07.2017 року включно, з 20.07.2017 року по 10.08.2018 року включно та з 09.08.2017 року по 28.08.2017 року включно;
		 
		- Лист непрацездатності серія АДВ № 127306 від 06.09.2017 року (продовження листка від 09.06.2017 року) з періодом звільнення від роботи з 29.08.2017 року по 20.09.2017 року включно. 
		 
		 
		 
		       Також за зверненням позивача ОСОБА_3 відповідно до Наказу № 2370 від 11.10.2017 року Головним управління Держпраці у Київській області в період з 19.10.2017 року по 30.10.2017 року проведено позапланову перевірку з питань дотримання законодавства про працю в частині нарахування та строків виплати допомоги.
		 
		       Відповідно до Акту перевірки додержання суб'єктом господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 26-228/1097 Головного управління Держпраці у Київській області у ТОВ «Інвайт» порушень строків виплати допомоги виявлено не було (а.с. 180-204 т. 1).
		 
		       Таким чином, жодних порушень при виплаті допомоги позивачу під час розгляду справи не встановлено.
		 
		       Щодо отриманих листів непрацездатності та кваліфікації травми позивача ОСОБА_3, як невиробничої, то слід зазначити наступне.
		 
		       Як вже зазначалося вище та встановлено при проведенні розслідування нещасного випадку, позивач ОСОБА_3 первинно не вказав про те, що травма є виробничою, а згодом змінив свою думку, при цьому в усіх оригіналах листів непрацездатності, отриманих ТОВ "Інвайт", вказувалися причини непрацездатності "невиробнича травма-5". Будь-які документи, які спростовують даний факт, суду надано не було.
		 
		       Як зазначено у листі Київської міської клінічної лікарні № 17 від 08.11.2017 року, адресованому ТОВ "Інвайт", при госпіталізації пацієнт ОСОБА_3 не повідомив про виробничий характер травми лікаря відділення політравми у приймальному покої, про що є відповідний запис у формі Спільного огляду лікарів відділення політравми; з огляду на це травму, яку отримав ОСОБА_3, було первинно визначено як побутову, відповідно наркологічна експертиза не проводилася; клінічно ознак сп'яніння не виявлено; через певний час після госпіталізації пацієнт ОСОБА_3 повідомив чергового про виробничий характер травми.
		 
		       Відповідно до п. 5.1.6 Наказу Міністерства охорони здоров'я України від 09.04.2008 року № 189 "Про затвердження Положення про експертизу тимчасової непрацездатності" у разі звернення хворого з приводу нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві без направлення підприємства в медичній карті амбулаторного (стаціонарного) хворого лікар вказує дату та час звернення хворого; дату, час, місце та обставини травми; вид травми (виробнича чи побутова) зі слів хворого, які надалі не можуть виправлятись або змінюватись, детальний опис характеру враження та оформлює відповідну документацію (згідно з Порядком розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 року № 1112, та Порядком розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2001 року № 270.
		 
		       Зазначеним вище Положенням не передбачено, що зміна причини тимчасової непрацездатності входить до прав чи обов'язків лікаря чи хворого, а навпаки дана зміна взагалі не допускається та прямо заборонена.
		 
		       У своєму позові ОСОБА_3 стверджує про те, що з 19.05.2017 року по 22.05.2017 року включно він перебував у даній лікарні, про що йому було видано листок непрацездатності серія АДВ № 137146 від 22.05.2017 року з зазначенням причини непрацездатності (п. 4 - нещасний випадок на виробництві та його наслідки).
		 
		       22.05.2017 року позивач був виписаний з КМКЛ № 17, у зв'язку з відмовою в продовженні лікування - проведенні оперативного втручання, через відсутність коштів на операцію. Фактично був доставлений додому 24.05.2017 року. Викликавши дільничого лікаря для продовження лікарняного листа, у видачі якого було відмовлено через втрату першого лікарняного листка від 19.05.2017 року.
		 
		       При переїзді з лікарні даний листок непрацездатності був загублений в особистих речах та був знайдений лише наприкінці серпня. За місцем роботи було ініційовано за зверненням представника Товариства повторну видачу листка непрацездатності, при цьому з невідомих причин в дублікаті вказана інша підстава непрацездатності - "п. 5 - невиробничі травми".
		 
		       Але вказані твердження позивача не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи та були спростовані іншими належними та допустимими доказами.
		 
		       Так, листок непрацездатності від 22.05.2017 року, виданий для пред'явлення за місцем роботи непрацездатного ТОВ "Сервіс Інвайт", тобто виданий для пред'явлення юридичній особі назвою - ТОВ "Сервіс Інвайт", а не відповідачу. Крім того, оригінал даного листка не був пред'явлений відповідачу.
		 
		       Також слід зазначити, що той факт, що саме представник відповідача отримав дублікат листка непрацездатності, спростовується письмовими матеріалами справи, зокрема листом від 10.11.2017 року № 10, адресованим ОСОБА_3, де зазначено наступне "при зверненні 01.06.2017 року із заявою на ім'я головного лікаря Ви вказали про втрату оригіналу листка непрацездатності та просили видати його дублікат…".
		 
		       Крім того, у зв'язку з повідомленням позивачем невірного найменування товариства, на якому він працює, ТОВ "Інвайт" не могло отримувати повідомлення від КМКЛ № 17 та відповідно Фонду соціального страхування від нещасного випадку про те, що позивач змінив свої показання щодо обставин отримання ним травми та її невиробничого характеру.
		 
		       Також слід звернути увагу на те, що лист непрацездатності від 22.05.2017 року не відповідає по формі та змісту вимогам щодо його заповнення, визначеним Інструкцією про порядок заповнення листка непрацездатності, затвердженої спільним Наказом Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 03.11.2004 року № 532/274/136-ос/1406, а саме щодо обов'язкових граф його заповнення, а саме: відсутня дата нещасного випадку на виробництві.
		 
		       Відповідно до п. 4.6 Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності у разі тимчасової непрацездатності ("професійне та його наслідки - 2" або "нещасний випадок на виробництві та його наслідки - 4") слід вказати дату встановлення професійного захворювання або нещасного випадку на виробництві.
		 
		       Таким чином, позивач власними діями шляхом повідомлення невірного найменування товариства унеможливив отримання відповідачем від інших організацій повідомлень про зміну ним показань про факти нещасного випадку, що, у свою чергу, призвело до відсутності можливості у ТОВ "Інвайт" своєчасно з'ясувати всі обставини справи.
		 
		       Щодо недотримання, на думку позивача, ТОВ "Інвайт" законодавства про порядок розслідування нещасних випадків, то судом встановлено наступне.
		 
		       У позові ОСОБА_3 вказує про те, що Товариство своєчасно та у відповідності до законодавства не склало відповідний акт про нещасний випадок на виробництві, не повідомило фонд соціального страхування про настання нещасного випадку на виробництві.
		 
		 
		 
		       Але вказані твердження позивача є безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне.
		 
		       Правове регулювання розслідувань нещасних випадків невиробничого характеру регламентується Постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2001 року № 270 "Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру".
		 
		       Правове регулювання розслідувань нещасних випадків виробничого характеру регламентується Постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 року № 1232 "Деякі питання розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві".
		 
		       Оскільки позивач 19.05.2017 року перебував у відпустці без збереження заробітної плати, первинно не повідомляв, що вважає дану травму пов'язаною із виробництвом, та передав відповідачу листи непрацездатності з вказаною причиною непрацездатності "невиробнича травма", у ТОВ "Інвайт" були усі підстави для проведення розслідування у відповідності до Постанови № 270.
		 
		       За результатами розслідування в порядку, встановленому в Постанові № 270, складено Акт Н-1 про нещасний випадок невиробничого характеру (Форма НТ) від 19.08.2018 року, один примірник якого надсилався позивачу.
		 
		       Згідно із п. 2 Постанови № 270 від нещасними випадками невиробничого характеру слід розуміти непов'язані з виконанням трудових обов'язків травми, у тому числі отримані внаслідок заподіяних тілесних ушкоджень іншою особою, отруєння, самогубства, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою, травми, отримані внаслідок стихійного лиха, контакту з тваринами тощо, які призвели до ушкодження здоров'я або смерті потерпілих.
		 
		       Після зміни позивачем своїх свідчень без надання їх документального підтвердження ТОВ "Інвайт" не могло провести розслідування згідно Постанови № 1232.
		 
		       Лише після отримання від Головного управління Держпраці у Київській області Припису № 5.5/21 від 20.10.2017 року щодо необхідності проведення розслідування нещасного випадку, затвердження чи перегляду затвердженого акта за формою Н-5 або Н-1, визнання чи невизнання нещасного випадку таким, що пов'язаний з виробництвом, складення акта за формою Н-5 або Н-1 ТОВ "Інвайт" прийняло рішення не оскаржувати вказаний Припис, а повторно провести розслідування нещасного випадку, вже у відповідності до порядку, встановленого Постановою № 1232, з метою перевірки заявленої позивачем події та встановлення дійсних обставин нещасного випадку.
		 
		       Відповідно до п. 34 Постанови № 1232 посадова особа органу Держпраці в разі відмови роботодавця скласти або затвердити акт за формою Н-5 або Н-1 чи незгоди потерпілого або уповноваженої ним особи, яка представляє його інтереси, із змістом зазначеного акта, надходження скарги або незгоди з висновками про обставини і причини настання нещасного випадку чи приховування факту настання нещасного випадку має право видавати обов'язкові для виконання роботодавцем або робочим органом виконавчої дирекції Фонду (у разі, коли нещасний випадок стався з фізичною особою - підприємцем чи особо, що забезпечує себе роботою самостійно) приписи за формою Н-9 згідно з додатком 10 щодо необхідності проведення розслідування (повторного розслідування) нещасного випадку, затвердження чи перегляду затвердженого акта за формою Н-5 або Н-1, визнання чи невизнання нещасного випадку таким, що пов'язаний з виробництвом, складення акта за формою Н-5 або Н-1.
		 
		       Згідно із абз. 2 даного пункту рішення посадової особи органу Держпраці може бути оскаржено у судовому порядку. На час розгляду справи у суді дія припису за формою Н-9 зупиняється.
		 
		       Відповідно до п. 35 Постанови № 1232 роботодавець зобов'язаний у п'ятиденний строк після одержання припису за формою Н-9 видати наказ про вжиття зазначених у приписі заходів, а також притягти до відповідальності працівників, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці. Про виконання заходів роботодавець письмово повідомляє орган Держпраці в установлений ним строк.
		 
		       На виконання Припису та у відповідності до Постанови № 1232 ТОВ "Інвайт" здійснило наступні дії:
		 
		1) Створена комісія для розслідування нещасного випадку, що підтверджується наказом № 20-10/2017-ОП від 20.10.2017 року "Про утворення комісії з розслідування нещасного випадку";
		 
		2) Направлено повідомлення про нещасний випадок;
		 
		3) направлено листа до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в м. Києві про участь у комісії з розслідування нещасного випадку;
		 
		4) направлено листа до Київської міської клінічної лікарні № 17 для отримання інформації стосовно важкості травм, наявності алкоголю, наркотичних та токсичних речовин у крові і встановленого діагнозу двірнику ТОВ "Інвайт" ОСОБА_3, який був доставлений до лікарні 19.05.2017 року;
		 
		5) направлено листа позивачу від 24.10.2017 року про утворення комісії для розслідування нещасного випадку та надання пояснень.
		 
		       Таким чином, ТОВ "Інвайт" належним чином забезпечило проведення розслідування нещасного випадку та роботи комісії, у процесі роботи якої здійснено огляд місця події, опитування потерпілого, працівників ТОВ "Інвайт" та свідків. До участі у розслідуванні, відповідно до Постанови № 1232, були запрошені представники Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві та Національного антикорупційного бюро України.
		 
		       За результатами роботи комісії був складений Акт проведення розслідування нещасного випадку, що стався 19.05.2017 року на ТОВ "Інвайт".
		 
		       Відповідно до висновку комісії, викладеному в Акті від 22.12.2017 року, нещасний випадок, що стався 19.05.2017 року приблизно об 11 годині з двірником ТОВ "Інвайт" ОСОБА_3 на території замовника у підвальному приміщенні будівлі Національного антикорупційного бюро України, не визнано таким, що пов'язаний з виробництвом, так як він не підпадає під дію п. 15 Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 року № 1232, Акт за формою Н1 не складається.
		 
		       Розслідування було встановлено, що 19.05.2017 року двірник ОСОБА_3 перебував у відпустці без збереження заробітної плати. З відпустки не викликався, не отримував вказівок на виконання своїх професійних обов'язків. Відсутні достовірні підтвердження, що двірник ТОВ "Інвайт" ОСОБА_3 виконував 19.05.2017 року свої службові обов'язки, під час яких отримав травму. Особи, дії або бездіяльність яких призвели до настання нещасного випадку, комісією не встановлені.
		 
		       Що стосується позовних вимог позивача про звільнення його на підставі п. 5 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, то слід зазначити наступне.
		 
		       Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. За працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.
		 
		Згідно із ст. 26 Закону України «Про пенсійне забезпечення» інвалідність вважається такою, що настала внаслідок трудового каліцтва, якщо нещасний випадок, який спричинив інвалідність, стався (крім випадків протиправного діяння):
		 
		       а) при виконанні трудових обов'язків (у тому числі під час відрядження), а також при здійсненні будь-яких дій в інтересах підприємства або організації, хоча б і без спеціального доручення;
		 
		       б) по дорозі на роботу або з роботи;
		 
		        в) на території підприємства, організації або в іншому місці роботи протягом робочого часу (включаючи і встановлені перерви), протягом часу, необхідного для приведення в порядок знарядь виробництва, одягу тощо перед початком або після закінчення роботи.
		 
		Оскільки позивач не виконував трудові обов'язки при отримані травми, у ТОВ «Інвайт» були відсутні правові підстави звільнення його згідно з п. 5 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.
		 
		       Таким чином підстав для задоволення вимог в цій частині також немає.
		 
		       Що стосується позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди, то судом встановлено наступне.
		 
		Відповідно до вимог ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
		 
		       Згідно ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
		 
		Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		 
		Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		 
		 
		 
		Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
		 
		Окрім того, вирішуючи питання щодо розміру моральної шкоди, суд враховує роз'яснення п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		 
		Оскільки при розгляді справи встановлено, що ТОВ "Інвайт" не порушувало законні права та інтереси позивача, а провело у відповідності до Постанови № 270 та Постанови № 1232 розслідування нещасного випадку на підставі отриманих від позивача та контролюючих органів документів, то і підстав для стягнення моральної шкоди на користь позивача немає.
		 
		       Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		 
		       Згідно із ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
		 
		       Статтями 10-13 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. 
		 
		       Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
		 
		 
		 
		       Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
		 
		       Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
		 
		       Відповідно до вимог ст. 76-83 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1 ) письмовими, речовими і електронними доказами; 2 ) висновками експертів; 3 ) показаннями свідків.
		 
		       Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		 
		       Проаналізувавши вищевказані норми діючого законодавства та встановлені у справі докази та обставини, суд вважає, що позивачем не наведено достатньо доказів на підтвердження підстав для визнання нещасного випадку таким, що пов'язаний з виробництвом та щодо порушення відповідачем трудового законодавства під час його звільнення на підставі пункту 2 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, а також оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині є безпідставними та необґрунтованими, а тому такими, що не підлягають задоволенню.
		 
		Будь-яких переконливих і безспірних доказів на підтвердження обставин, з якими як з юридичним фактом пов'язувались матеріально-правові вимоги, позивачем не надано, не містять їх і матеріали справи, а обставини, на які позивач посилається, не є достатніми для висновку про наявність цивільно-правових підстав для визнання нещасного випадку таким, що пов'язаний з виробництвом та скасування наказу про звільнення. Оскільки судом не встановлено порушень законодавства при звільненні позивача з роботи, не підлягають задоволенню і похідні вимоги щодо скасування акту проведення розслідування нещасного випадку, скасування наказу та запису у трудовій книжці про звільнення. Інші доводи позивача цих висновків не спростовують. Враховуючи вказані обставини, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову у повному обсязі.
		 
		       Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати у справі суд відносить на рахунок позивача.
		 
		       На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265 ЦПК України, ст. 40, 47, 233, 235, 260 КЗпП України, постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", -
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		       У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвайт" про незаконне звільнення та визнання нещасного випадку на виробництві - відмовити.
		 
		Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня проголошення.
		 
		       Позивач - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса реєстрації: АДРЕСА_1.
		 
		       Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвайт", код ЄДРПОУ 37701437, адреса: м. Київ, вул. Кіровоградська, 38/58.
		 
		Повний текст рішення виготовлений 05 лютого 2019 року.
		 
		 
		 
		       Суддя                                                                О.В.Лісовська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...