Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 802/1909/17-а : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення сталого розвитку населених пунктів та землекористування, зокрема зі спорів у сфері:; державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (у тому числі прав на земельні ділянки).
Надіслано для оприлюднення: 06.02.2019. Зареєстровано: 08.02.2019. Забезпечено надання загального доступу: 08.02.2019.
Дата набрання законної сили: 05.02.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		05 лютого 2019 року 
		Київ
		справа №802/1909/17-а
		адміністративне провадження №К/9901/59499/18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прилуцьке» до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, державного реєстратора Староприлуцької сільської ради Липовецького району Вінницької області Смішного Олексія Івановича, державного реєстратора Северинівської сільської ради Жмеринського району Вінницької області Скрупської Олени Василівни, державного реєстратора Комунального підприємства «Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» Пасічника Юрія Валерійовича, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 про визнання протиправними та скасування наказів, рішень та зобов'язання вчинити дії за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду у складі судді Воробйової І.А. від 20 лютого 2018 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Ватаманюка Р.В., Сторчака В.Ю., Мельник-Томенко Ж. М. від 10 липня 2018 року,
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		У жовтні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Прилуцьке» (далі - ТОВ «Прилуцьке», позивач) звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (далі - ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, відповідач), державного реєстратора Староприлуцької сільської ради Липовецького району Вінницької області Смішного Олексія Івановича (далі - державний реєстратор Староприлуцької сільради, відповідач), державного реєстратора Северинівської сільської ради Жмеринського району Вінницької області Скрупської Олени Василівни (далі - державний реєстратор Северинської сільради, відповідач), державного реєстратора Комунального підприємства «Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» Пасічника Юрія Валерійовича (далі - державний реєстратор КП «Вінницьке ОБТІ», відповідач), в якому просив:
		1) визнати протиправними та скасувати накази Головного управління Держземагенства у Вінницькій області про затвердження документації із землеустрою та надання у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства площею по 2 га, що знаходяться на території Новоприлуцької сільської ради Липовецького району Вінницької області за межами населеного пункту, за наступним переліком:
		від 29.09.2016 № 2-12614/15-16-СГ (фізичній особі ОСОБА_14, к.н. НОМЕР_1);
		від 29.09.2016 № 2-12606/15-16-сг (фізичній особі ОСОБА_8, к.н. НОМЕР_2);
		від 29.09.2016 № 2-12603/15-16-СГ (фізичній особі ОСОБА_5, к.н. НОМЕР_3);
		від 29.09.2016 № 2-12601/15-16-сг (фізичній особі ОСОБА_16, к.н. НОМЕР_4);
		від 29.09.2016 № 2-12598/15-16-СГ (фізичній особі ОСОБА_13, к.н. НОМЕР_5);
		від 29.09.2016 № 2-12595-15-16-СГ (фізичній особі ОСОБА_13, к.н. НОМЕР_6);
		від 29.09.2016 № 2-12592/15-16-СГ (фізичній особі ОСОБА_17, к.н. НОМЕР_7);
		від 29.09.2016 № 2-12590/15-16-СГ (фізичній особі ОСОБА_18, к.н. НОМЕР_8);
		від 29.09.2016 № 2-12585/15-16-сг (фізичній особі ОСОБА_11, к.н. НОМЕР_9);
		від 29.09.2016 № 2-12581/15-16-сг (фізичній особі ОСОБА_6, к.н. НОМЕР_10);
		від 11.04.2017 № 2-4551/15-17-СГ (фізичній особі ОСОБА_19, к.н. НОМЕР_11);
		від 13.04.2017 № 2-4781/15-07-СГ (фізичній особі ОСОБА_10, к.н. НОМЕР_12);
		від 14.04.2017 № 2-4864/15-17-СГ (фізичній особі ОСОБА_7, к.н. НОМЕР_13);
		від 02.10.2017 № 2-12607/15-17-СГ (фізичній особі ОСОБА_12, к.н. НОМЕР_14);
		від 02.10.2017 № 2-12610/15-17-СГ (фізичній особі ОСОБА_9, к.н. НОМЕР_15);
		2) поновити запис у Поземельній книзі шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Новоприлуцької сільської ради за межами населеного пункту, загальною площею 113,2118 га ріллі, кадастровий номер НОМЕР_16, орендовану ТОВ «Прилуцьке» на підставі договору оренди землі від 29.12.2012 № 633, укладеного із Липовецькою районною державною адміністрацією;
		3) визнати протиправними та скасувати рішення державного реєстратора Староприлуцької сільської ради Липовецького району Вінницької області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень:
		за індексним номером 32088138, дата державної реєстрації 27.10.2016 права власності на земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер НОМЕР_9 за фізичною особою ОСОБА_11;
		за індексним номером 35562580, дата державної реєстрації 02.06.2017 права власності на земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер НОМЕР_11 за фізичною особою ОСОБА_19;
		за індексним номером 35274944, дата державної реєстрації 17.05.2017 права власності на земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер НОМЕР_12 за фізичною особою ОСОБА_10;
		за індексним номером 37452109, дата державної реєстрації 04.10.2017 права власності на земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер НОМЕР_14 за фізичною особою ОСОБА_12;
		за індексним номером 37452230, дата державної реєстрації 04.10.2017 права власності на земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер НОМЕР_15 за фізичною особою ОСОБА_9;
		4) визнати протиправними та скасувати рішення державного реєстратора Северинівської сільської ради Жмеринського району про державну реєстрацію прав та їх обтяжень:
		за індексним номером 32088881, дата державної реєстрації 27.10.2016 права власності на земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер НОМЕР_1 за фізичною особою ОСОБА_14;
		за індексним номером 32089043, дата державної реєстрації 27.10.2016 права власності на земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер НОМЕР_2 за фізичною особою ОСОБА_8;
		за індексним номером 32088922, дата державної реєстрації 27.10.2016 права власності на земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер НОМЕР_3 за фізичною особою ОСОБА_5;
		за індексним номером 32088979, дата державної реєстрації 27.10.2016 права власності на земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер НОМЕР_4 за фізичною особою ОСОБА_16;
		за індексним номером 32088735,'дата державної реєстрації 27.10.2016 права власності на земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер НОМЕР_5 за фізичною особою ОСОБА_13;
		за індексним номером 32088001, дата державної реєстрації 27.10.2016 права власності на земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер НОМЕР_6 за фізичною особою ОСОБА_13;
		за індексним номером 32088490, дата державної реєстрації 27.10.2016 права власності на земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер НОМЕР_7 за фізичною особою ОСОБА_17;
		за індексним номером 32087480, дата державної реєстрації 27.10.2016 права власності на земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер НОМЕР_8 за фізичною особою ОСОБА_18;
		за індексним номером 32089009, дата державної реєстрації 27.10.2016 права власності на земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер НОМЕР_10 за фізичною особою ОСОБА_6;
		5) визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: за індексним номером 35217711, дата державної реєстрації 17.05.2017 року права власності на земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер НОМЕР_13 за фізичною особою ОСОБА_7
		В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ТОВ «Прилуцьке» відповідно до договору оренди землі від 29.12.2012 № 633, укладеного з Липовецькою районною державною адміністрацією, є орендарем земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Новоприлуцької сільської ради за межами населеного пункту, загальною площею 113,21118 га ріллі, кадастровий номер НОМЕР_16. Зазначена земельна ділянка в повному обсязі використовується позивачем у власній господарській діяльності. 
		Як стало відомо позивачу в ході проведення заходів по інвентаризації землі, за даними Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, ділянка з КН НОМЕР_16 не відслідковується. Натомість, співставлення місця розташування орендованої позивачем землі з фактичними даними карти, показує наявність земельних ділянок у кількості 15 одиниць за цільовим призначенням «Для ведення особистого селянського господарства», площа яких складає по 2 га та однієї земельної ділянки площею 82,7842 га із відповідно присвоєними новими кадастровими номерами. Вважає накази про затвердження документації із землеустрою протиправним та такими, що підлягають скасуванню, оскільки при їх прийнятті не враховано відсутність згоди фактичного землекористувача.
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у проектах землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам містяться заяви, подані та підписані директором ТОВ «Прилуцьке», якими товариство повідомляє, що не заперечує проти вилучення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності для подальшого надання у власність працівникам соціальної сфери для ведення особистого селянського господарства.
		Також суд посилався на те, що пунктом 36 договору оренди землі обумовлено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору. На цій підставі суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову оскільки не встановлено, що при прийнятті оскаржуваних наказів, суб'єкт владних повноважень діяв не на підставі, не у спосіб та не у межах визначених чинним законодавством.
		Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2018 року апеляційну скаргу ТОВ «Прилуцьке» задоволено, рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року скасовано та прийнято нове рішення про задоволення адміністративного позову.
		Задовольняючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про те, що орендовані земельні ділянки позивача не вилучалися, а були відведені у власність третіх осіб за наказом відповідача при наявності згоди ТОВ «Прилуцьке», а саме, заяви ОСОБА_13, де вказано, що товариство не заперечує проти вилучення земельних ділянок. Разом з тим, апеляційний суд взяв до уваги, що вказані заяви подані не директором товариства, а фізичною особою, яка не має повноважень представляти товариство.
		На цій підставі апеляційний суд дійшов до висновку, що відповідачами не надано жодних підтверджень щодо розірвання договору оренди, не вказано підстав визначених законом для припинення права позивача стосовно користування земельною ділянкою, тому, дії відповідача  стосовно прийняття наказів про передачу у власність 15 громадянам земель із орендованого позивачем земельного масиву площею 113,2118 га у період дії договору оренди землі, укладеного між позивачем та Липовецькою районною державною адміністрацією Вінницької області, є протиправними та порушують право позивача на користування земельною ділянкою.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		Не погоджуючись з постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2018 року та частково рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, ОСОБА_7 звернувся із касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, у якій просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю та залишити у силі рішення суду першої інстанції у частині; скасувати частково рішення суду першої інстанції та залишити без розгляду наступні позовні вимоги:
		1) визнання протиправними та скасування наказів Головного управління Держземагенства у Вінницькій області про затвердження документації із землеустрою та надання у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства площею по 2 га, що знаходяться на території Новоприлуцької сільської ради Липовецького району Вінницької області за межами населеного пункту, за наступним переліком:
		від 29.09.2016 № 2-12614/15-16-СГ (фізичній особі ОСОБА_14, к.н. НОМЕР_1);
		від 29.09.2016 № 2-12606/15-16-сг (фізичній особі ОСОБА_8, к.н. НОМЕР_2);
		від 29.09.2016 № 2-12603/15-16-СГ (фізичній особі ОСОБА_5, к.н. НОМЕР_3);
		від 29.09.2016 № 2-12601/15-16-сг (фізичній особі ОСОБА_16, к.н. НОМЕР_4);
		від 29.09.2016 № 2-12598/15-16-СГ (фізичній особі ОСОБА_13, к.н. НОМЕР_5);
		від 29.09.2016 № 2-12595-15-16-СГ (фізичній особі ОСОБА_13, к.н. НОМЕР_6);
		від 29.09.2016 № 2-12592/15-16-СГ (фізичній особі ОСОБА_17, к.н. НОМЕР_7);
		від 29.09.2016 № 2-12590/15-16-СГ (фізичній особі ОСОБА_18, к.н. НОМЕР_8);
		від 29.09.2016 № 2-12585/15-16-сг (фізичній особі ОСОБА_11, к.н. НОМЕР_9);
		від 29.09.2016 № 2-12581/15-16-сг (фізичній особі ОСОБА_6, к.н. НОМЕР_10);
		від 11.04.2017 № 2-4551/15-17-СГ (фізичній особі ОСОБА_19, к.н. НОМЕР_11);
		від 13.04.2017 № 2-4781/15-07-СГ (фізичній особі ОСОБА_10, к.н. НОМЕР_12);
		від 14.04.2017 № 2-4864/15-17-СГ (фізичній особі ОСОБА_7, к.н. НОМЕР_13);
		2) визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Староприлуцької сільської ради Липовецького району Вінницької області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а саме: за індексним номером 32088138, дата державної реєстрації 27.10.2016 права власності на земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер НОМЕР_9 за фізичною особою ОСОБА_11;
		3) визнання протиправними та скасування рішень державного реєстратора Северинівської сільської ради Жмеринського району про державну реєстрацію прав та їх обтяжень:
		за індексним номером 32088881, дата державної реєстрації 27.10.2016 права власності на земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер НОМЕР_1 за фізичною особою ОСОБА_14;
		за індексним номером 32089043, дата державної реєстрації 27.10.2016 права власності на земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер НОМЕР_2 за фізичною особою ОСОБА_8;
		за індексним номером 32088922, дата державної реєстрації 27.10.2016 права власності на земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер НОМЕР_3 за фізичною особою ОСОБА_5;
		за індексним номером 32088979, дата державної реєстрації 27.10.2016 права власності на земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер НОМЕР_4 за фізичною особою ОСОБА_16;
		за індексним номером 32088735,'дата державної реєстрації 27.10.2016 права власності на земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер НОМЕР_5 за фізичною особою ОСОБА_13;
		за індексним номером 32088001, дата державної реєстрації 27.10.2016 права власності на земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер НОМЕР_6 за фізичною особою ОСОБА_13;
		за індексним номером 32088490, дата державної реєстрації 27.10.2016 права власності на земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер НОМЕР_7 за фізичною особою ОСОБА_17;
		за індексним номером 32087480, дата державної реєстрації 27.10.2016 права власності на земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер НОМЕР_8 за фізичною особою ОСОБА_18;
		за індексним номером 32089009, дата державної реєстрації 27.10.2016 права власності на земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер НОМЕР_10 за фізичною особою ОСОБА_6
		 
		ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Касаційну скаргу подано 17 серпня 2018 року.
		Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 серпня 2018 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, а саме: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Гриціва М.І. та Коваленко Н.В.
		Ухвалою Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі № 802/1909/17-а, витребувано матеріали справи та запропоновано сторонам надати відзиви на касаційну скаргу.
		Державний реєстратор комунального підприємства «Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» Пасічник Юрій Валерійович подав клопотання про зупинення виконання рішення суду апеляційної інстанції до закінчення розгляду справи у касаційному порядку. Ухвалою Верховного Суду від 04 лютого 2019 року у задоволенні цього клопотання відмовлено.
		 
		СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що 29 грудня 2012 року між Липовецькою районною державною адміністрацією та ТОВ «Прилуцьке» укладено договір оренди землі № 633 (далі - договір оренди землі), за умовами якого в оренду передається земельна ділянка, що знаходиться на території Новоприлуцької сільської ради, за межами населеного пункту, загальною площею 113,2118 га ріллі кадастровий номер НОМЕР_16 строком на 4 роки 364 дні.
		Вказаний договір зареєстровано 26 жовтня 2014 року на підставі рішення державного реєстратора № 16751093.
		Підставою для укладання договору оренди землі став договір купівлі-продажу права оренди земельної ділянки від 21 вересня 2012 року № 590, укладений за результатами аукціону з набуття права: оренди земельної ділянки, проведеного 14 серпня 2012 року.
		Пунктом 9 договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки передбачено, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту укладання договору оренди земельних ділянок між продавцем та покупцем. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його неналежне виконання.
		02 жовтня 2017 року директором ТОВ «Прилуцьке» видано наказ № 13-з про проведення інвентаризації земель, за наслідком якої упорядкувати земельний банк товариства у строк до 31 жовтня 2017 року.
		При вчинені відповідних дій робочою комісією з'ясовано, що земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_16 у Державному реєстрі речових прав відсутня, натомість наявні інші землі, з іншим кадастровими номерами місцезнаходження яких співпадає з місцезнаходженням орендованої позивачем земельною ділянкою.
		Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області прийнято ряд рішень про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Новоприлуцької сільської ради Літинського району.
		На підставі вказаних наказів, громадяни звернулись до державних реєстраторів з відповідними заявами про реєстрацію права власності на земельну ділянку, за наслідком розгляду яких прийняті рішення про державну реєстрацію права власності на вказані земельні ділянки за фізичними особами. 
		 
		ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки тому, що позивачем було пропущено строк звернення до адміністративного суду, визначений статтею 99 КАС України (у редакції, що була чинною на момент звернення до суду першої інстанції), позивачем не заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку та не обґрунтовано поважності причин його пропуску. У зв'язку з цим частина позовних вимог мала бути залишена без розгляду судом першої інстанції.
		Крім того, скаржник вважає, що судом апеляційної інстанції не правильно застосовані норми матеріального права, а саме: статей 626, 638, 792 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 18, 20 Закону України «Про оренду землі», які передбачають, що договір оренди землі набуває чинності з моменту його державної реєстрації. Відтак, зазначає, що оскільки 29 грудня 2012 року після підписання договору оренди землі між Липовецькою районною державною адміністрацією та ТОВ «Прилуцьке» відповідний договір не був зареєстрований, тому договір оренди не можна вважати чинним. На підтвердження вищезазначеного скаржник посилається на правову позицію, висловлену Верховним Судом у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 696/1879/15-ц.
		Також скаржник зазначає, що апеляційний суд прийняв рішення, виконання якого є не можливим, оскільки закон не передбачає такого способу захисту порушеного права, як поновлення реєстраційного запису. У свою чергу, визнаючи реєстраційних дій протиправними, апеляційний суд не визначив, які норми права під час здійснення реєстрації порушив державний реєстратор, адже Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не містить норми, яка б зобов'язувала державного реєстратора перевіряти (контролювати) внесення змін до договору оренди 
		Від ТОВ «Прилуцьке» надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_7, у якому зазначається, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, оскільки апеляційний суд правильно встановив обставини справи та дослідив всі наявні у матеріалах справи докази, просить залишити рішення суду апеляційної інстанції без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
		Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
		Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року та постанова Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2018 року не відповідають, а вимоги касаційної скарги є частково обґрунтованими з огляду на наступне. 
		Вирішуючи спір у цій справі по суті, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до висновку, що такий спір є публічно-правовим та має вирішуватися за правилами адміністративного судочинства. Однак, колегія суддів вважає такий висновок передчасним з огляду на наступне. 
		За правилами частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
		Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, іншого суб'єкта при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
		Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, який виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій і вирішення якого безпосередньо не віднесено до юрисдикції інших судів.
		Наведене узгоджується з положеннями статей 2, 4, 19 КАС України, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб'єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.
		Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак, сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
		У свою чергу, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він, головним чином, обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо позивач намагається захистити своє порушене приватне право шляхом оскарження управлінських дій суб'єктів владних повноважень.
		Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 805/4506/16-а, від 27 червня 2018 року у справі № 815/6945/16.
		Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
		Як установлено судами на підставі дослідження наявних у матеріалах справи доказів, ТОВ «Прилуцьке» звернулося до суду з позовом до ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області та державних реєстраторів, якими затверджено документацію із землеустрою та проведено державну реєстрацію права власності на ряд земельних ділянок за фізичними особами.
		При цьому, підставою для звернення з позовом є те, що внаслідок прийняття рішення про державну реєстрацію за фізичними особами права власності на земельні ділянки порушується право позивача на користування земельною ділянкою на праві оренди відповідно до чинного договору оренди земельної ділянки.
		Отже, виникнення спірних правовідносин обумовлено незгодою позивача з правомірністю набуття третіми особами у справі права власності на земельні ділянки, що стало підставою для оскарження рішень про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність та реєстрації прав власності на ці земельні ділянки за фізичними особами. Тобто предметом розгляду в цій справі є законність набуття фізичними особами права власності на земельні ділянки, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.
		Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв'язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі отримання державного акта на право власності на земельну ділянку, укладення договору оренди землі.
		Отже, прийняті відповідачами рішення про передачу третім особам у приватну власність земельних ділянок є ненормативними актами суб'єктів владних повноважень, які вичерпали свою дію внаслідок їх виконання. У такому випадку захист порушеного, на думку позивача, права залежно від суб'єктного складу сторін має вирішуватися за нормами цивільного судочинства.
		Аналогічна правова позиція висловлена, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 та 18 квітня 2018 року у справах № 761/33504/14-а та № 802/950/17-а відповідно, від 20 червня 2018 року у справі № 802/307/17-а, від 14 листопада 2018 року у справі № 826/240/16.
		Критеріями відмежування справ цивільної (господарської) юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають з будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору.
		За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції, чинній на час постановлення судами першої та апеляційної інстанцій рішень, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
		Оскільки позовні вимоги заявлено ТОВ «Прилуцьке» на захист порушеного, на його думку, права оренди на земельну ділянку, а на підставі оскаржуваних рішень суб'єкта владних повноважень у третіх особи виникло право власності, правомірність набуття якого оспорюється позивачем, то цей спір стосується приватноправових відносин і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має вирішуватися судами за правилами ЦПК України.
		Великою Палатою Верховного Суду вже сформульовано правову позицію у справах за позовом юридичної особи до управління Держгеокадастру та/або державного реєстратора, предметом оскарження у яких є рішення відповідачів щодо затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність фізичних осіб та державної реєстрації права власності за цими особами, відповідно до якої дана категорія справ не належить до публічно-правових спорів, а має розглядатися за правилами цивільного судочинства (постанови від 06 червня 2018 року у справі № 826/631/15, від 20 червня 2018 року у справі № 802/307/17-а, від 03 жовтня 2018 року у справі № 357/14358/15-а, від 14 листопада 2018 року у справі № 826/240/16).
		У справі, що розглядається, спір не обмежується оскарженням рішення, дії чи бездіяльності державного реєстратора, оскільки в його основі лежить спір щодо права власності на земельну ділянку, який з урахуванням особливості справи не може бути вирішений в адміністративному суді, що обмежений при вирішенні таких спорів вимогами процесуального закону.
		Розгляд цієї справи за правилами адміністративного судочинства не відповідав би принципу ефективного судочинства як важливому елементу верховенства права.
		Намагання сторін вирішити спір про речове право на земельні ділянки, використовуючи систему адміністративних судів, або розгляд адміністративними судами такого спору в порядку КАС України є помилковим.
		Саме завдання Верховного Суду як найвищого суду в системі судоустрою України, що забезпечує сталість та єдність судової практики (статті 17 та 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів») полягає у виправлені відповідних помилок.
		Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 09 листопада 2018 року у справі № 823/217/17.
		Колегія суддів також враховує, що у рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 Конституційний Суд України встановив, що положення частини другої статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному; реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом.
		Таким чином, конституційне право особи на звернення до суду кореспондується з її обов`язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур).
		Згідно з висновками Конституційного Суду України, що сформовані у рішенні від 09 вересня 2010 року № 19-рп/2010, забезпечення прав і свобод потребує, зокрема, законодавчого закріплення механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для здійснення кожним громадянином прав і свобод (абзац четвертий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 24 грудня 2004 року № 22-рп/2004). До таких механізмів належить структурована система судів і види судового провадження, встановлені державою. Судовий захист вважається найбільш дієвою гарантією відновлення порушених прав і свобод людини і громадянина.
		В Україні систему судів утворено згідно з положеннями статей 6, 124, 125 Конституції України із застосуванням принципу спеціалізації з метою забезпечення найбільш ефективних механізмів захисту прав і свобод людини у відповідних правовідносинах.
		Законом України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судова влада реалізується шляхом здійснення правосуддя у рамках відповідних судових процедур (частина перша статті 5); суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення (частини перша статті 18). Головними критеріями судової спеціалізації визнається предмет спірних правовідносин і властива для його розгляду процедура. Процесуальними кодексами України встановлено неоднакову процедуру судового провадження щодо різних правовідносин.
		На підставі положень Конституції України про судову спеціалізацію (частина перша статті 125) і про гарантування кожному права на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга статті 55) в Україні утворено окрему систему судів адміністративної юрисдикції. Захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень визначено як безпосереднє завдання адміністративного судочинства (частина перша статті 2 КАС України). Адміністративне судочинство як спеціалізований вид судової діяльності стало тим конституційно і законодавчо закріпленим механізмом, що збільшив можливості людини для здійснення права на судовий захист від протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
		Системний аналіз вказаних норм Конституції та законів України дає підстави стверджувати, що розмежування юрисдикційних повноважень у межах спеціалізації судів підпорядковано гарантіям права кожної людини на ефективний судовий захист.
		Частиною першою статті 354 КАС України встановлено, що порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.
		Беручи до уваги наведене й ураховуючи суть спірних правовідносин, правовий статус учасників справи, колегія суддів дійшла висновку, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а провадження у справі закриттю, оскільки правовідносини у цій справі мають вирішуватися у порядку цивільного судочинства.
		Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
		Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
		Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
		Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов'язків цивільного характеру. У цьому пункті закріплене «право на суд» разом із правом на доступ до суду складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» («Golder v. the United Kingdom») від 21 лютого 1975 року, заява № 4451/70, § 36). Проте ці права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутність вказаних прав (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Станєв проти Болгарії» («Stanev v. Bulgaria») від 17 січня 2012 року, заява № 36760/06, § 230).
		Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами ЄСПЛ розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
		Європейський суд з прав людини у пункті 44 Рішення від 25 лютого 1993 року у справі «Доббертен проти Франції» зазначив, що частина перша статті 6 Конвенції змушує держав-учасниць організувати їх судову систему в такий спосіб, щоб кожен з їх судів і трибуналів виконував функції, притаманні відповідній судовій установі (Dobbertin v. France № 88/1991/340/413).
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		За таких підстав колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційну скаргу ОСОБА_7 слід задовольнити частково, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, а провадження у справі закрити.
		Керуючись статтями 238, 239, 341, 344, 349, 354, 355, 356, 359 КАС України, 
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.
		Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2018 року скасувати.
		Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прилуцьке» до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, державного реєстратора Староприлуцької сільської ради Липовецького району Вінницької області Смішного Олексія Івановича, державного реєстратора Северинівської сільської ради Жмеринського району Вінницької області Скрупської Олени Василівни, державного реєстратора Комунального підприємства «Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» Пасічника Юрія Валерійовича, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 про визнання протиправними та скасування наказів, рішень та зобов'язання вчинити дії закрити.
		Роз'яснити, що спір може бути розглянуто за правилами цивільного судочинства.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.
		Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                       Я.О. Берназюк 
		Судді:                                                                                 М.І. Гриців
		                                                                                                      Н.В. Коваленко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...