Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 824/485/17-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо; реєстрації та обмеження пересування і вільного вибору місця проживання, з них:.
Надіслано для оприлюднення: 07.02.2019. Зареєстровано: 08.02.2019. Забезпечено надання загального доступу: 08.02.2019.
Дата набрання законної сили: 07.02.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		07 лютого 2019 року 
		Київ
		справа №824/485/17-а
		адміністративне провадження №К/9901/25555/18, К/9901/25586/18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі  Суд): 
		судді-доповідача В.М.Бевзенка,
		суддів: Шарапи В.М., Данилевич Н.А.
		розглянувши у судовому засіданні без виклику сторін касаційні скарги Управління державної міграційної служби України в Чернівецькій області та ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2018 року у справі №824/485/17-a за позовом ОСОБА_2 
		до Чернівецького міського відділу Державної міграційної служби України в Чернівецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача  Служба у справах дітей Чернівецької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача  ОСОБА_1 про визнання дій неправомірними,
		ВСТАНОВИВ :
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		Позивач звернувся в суд з позовом до Шевченківського районного відділу управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області, правонаступником якого є Чернівецький міський відділ Державної міграційної служби України в Чернівецькій області, в якому просив:
		-визнати неправомірними дії Шевченківського районного відділу УДМС України в Чернівецькій області щодо зняття з реєстрації місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою АДРЕСА_1 .
		Короткий зміст рішень судів попередніх інстанції
		Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. 
		Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено повністю.
		Визнано неправомірними дії Шевченківського районного відділу управління Державної міграційної служби України в Чернівецької області щодо зняття з реєстрації місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою АДРЕСА_1 .
		Короткий зміст вимог касаційних скарг та відзивів до них
		У касаційній скарзі відповідач, Управління державної міграційної служби України в Чернівецькій області, посилаючись на порушення суду апеляційної інстанції норм матеріального права просить постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2018 року скасувати, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2017 року  залишити в силі.
		У відзиві на касаційну скаргу відповідача, позивач, ОСОБА_2 , просить касаційну скаргу Управління державної міграційної служби України в Чернівецькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2017 року  без змін.
		У касаційній скарзі, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення суду апеляційної інстанцій у своєму рішенні норм матеріальго права, вважає її незаконною на необґрунтованою, просить постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2017 року скасувати а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2017 року  залишити в силі.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Верховний Суд, перевіривши доводи касаційних скарг, виходячи з меж касаційного перегляду визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах виходить з наступного.
		Щодо доводів касаторів в касаційних скаргах, щодо проживання малолітньої ОСОБА_3 , то слід зазначити наступне. 
		За нормами частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Згідно з пунктом 1 частини другої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, (у зазначеній редакції) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
		Отже, до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб`єкта владних повноважень, що виникають у зв`язку зі здійсненням таким суб`єктом владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.
		Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясувати, у зв`язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
		Крім того, Суд наголошує, що даний спір виник та стосується саме визначеної законодавством процедури зняття особи з реєстрації, а ніяк не сімейних правовідносин та правовідносин, які стосуються прав дітей.
		Щодо процедури зняття малолітньої ОСОБА_3 , слід зазначити наступне. 
		Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.
		Частиною першою статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання.
		Згідно з частиною 6 статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (у редакції, що діяла на час спірних правовідносин) зняття з реєстрації місця проживання особи за заявою законного представника здійснюється за згодою інших законних представників.
		Відповідно до пункту 2.2 Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1077 від 22 листопада 2012 року (далі  Порядок) для реєстрації місця проживання особа або її законний представник подає до територіального підрозділу ДМС України, а після утворення центрів надання адміністративних послуг (далі - центр) - до відповідного центру: 
		- письмову заяву про реєстрацію місця проживання (додаток 5); 
		- документ, до якого вносяться відомості про місце проживання; 
		- квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати;
		- талон зняття з реєстрації місця проживання в Україні (у разі зміни місця проживання в межах України). Талон зняття з реєстрації місця проживання в Україні не подається у разі оформлення реєстрації місця проживання з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання; 
		документи, що підтверджують: 
		- право на проживання в житлі - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім`ї на реєстрацію місця проживання. У разі реєстрації місця проживання у центрі договір оренди житлового приміщення може бути засвідчено адміністратором центру; 
		- право на перебування або взяття на облік у закладі/установі - довідка про прийняття на обслуговування в спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту особи (додаток 6), копія посвідчення про взяття на облік бездомної особи, форма якого затверджена наказом Міністерства соціальної політики України від 28 грудня 2011 року № 574 «Про деякі питання діяльності центру обліку бездомних громадян», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 січня 2012 року № 84/20397; 
		- проходження служби у військовій частині, адреса якої зазначається під час реєстрації, - довідка про проходження служби у військовій частині, видана командиром військової частини, зразок якої наведено в додатку 7 до цього Порядку; 
		- військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку);
		- свідоцтво про народження або свідоцтво про належність до громадянства України, якщо реєструється місце проживання дитини, яка не досягла 16-річного віку;
		- заява про зняття особи з реєстрації місця проживання, форма якої наведена в додатку 8 до цього Порядку (у разі здійснення реєстрації місця проживання з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання).
		Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що заява ОСОБА_1 про зняття її разом з дочкою з реєстрації місця проживання. відповідає встановленій законодавством формі. Проте у зазначеній заяві відсутня згода батька на зняття з реєстрації доньки. 
		Згідно з пунктом 2.3 Порядку відомості про дітей віком до 14 років, місце проживання яких реєструється з батьками, вносяться до заяви одного з них. Особа, яка досягла 14-річного віку, подає заяву про реєстрацію місця проживання особисто.
		При проживанні батьків за різними адресами для реєстрації місця проживання дитини, яка не досягла 14 років, разом з одним з батьків надається письмова згода другого з батьків та довідка територіального підрозділу або адресно-довідкового підрозділу територіального органу ДМС України за місцем його проживання про те, що дитина не зареєстрована разом з ним.
		Відомості про реєстрацію дитини, яка не досягла 14 років, вносяться до картки реєстрації того з батьків, з ким реєструється місце проживання дитини, та до адресної картки.
		До адресно-довідкового підрозділу територіального органу ДМС України надсилаються відомості про реєстрацію місця проживання того з батьків, з ким реєструється місце проживання дитини, у графу 14 цих відомостей вноситься інформація про дитину (прізвище, ім`я, по батькові, стать, дата і місце народження).
		Відповідно до пункту 2.4 Порядку у разі подання заяви законним представником особи додатково подаються: документ, що посвідчує особу законного представника; документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника, крім випадків, коли законними представниками є батьки (усиновлювачі). Реєстрація місця проживання особи за заявою законного представника здійснюється за згодою інших законних представників.
		Згідно з пунктом 3.2 Порядку зняття з реєстрації здійснюється в день звернення особи. Особа, яка досягла 14-річного віку, подає заяву про зняття з реєстрації місця проживання особисто. За заявою особи зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено одночасно з реєстрацією нового місця проживання.
		Пунктом 3.3 Порядку визначено, що у разі реєстрації місця проживання батьків за однією адресою при знятті з реєстрації одного з батьків разом з дитиною/дітьми до 14 років другий з батьків надає письмову згоду на зняття дитини/дітей з реєстрації місця проживання.
		Відповідно до пункту 7.1 Порядку реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи скасовується в разі їх проведення з порушенням вимог законодавства. 
		Пунктом 7.2. Порядку визначено, що у разі виявлення такого порушення керівник територіального підрозділу ДМС проводить перевірку підстав реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи, за її результатами складає висновок та приймає рішення про скасування реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи. Копія цього висновку надсилається керівнику головного управління (управління) міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - територіальний орган ДМС) для здійснення контролю. 
		Згідно з пунктом 7.5 Порядку відомості про скасування реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи вносяться до карток реєстрації особи, адресних карток та паспортного документа шляхом внесення запису «скасовано» на штамп, що був внесений до цих документів з порушенням законодавства (штамп реєстрації місця проживання, або штамп реєстрації місця перебування, або штамп зняття з реєстрації місця проживання). 
		Виходячи з системного аналізу даних норм Суд робить висновок про те, що при знятті з реєстрації та реєстрації дитини за новим місцем проживанням за заявою одного із батьків, які проживають за різними адресами, необхідна згода іншого з батьків та довідка УДМС про те, що дитина не зареєстрована разом з ним.
		Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач не надавав письмової згоди на зняття дитини з реєстрації місця проживання та реєстрацію її нового місця проживання.
		Таким чином, зняття з реєстрації місця проживання малолітньої ОСОБА_3 здійснено з порушенням норм чинного законодавства України.
		Враховуючи викладене, Суд робить висновок, що відповідач діяв неправомірно під час зняття з реєстрації місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою АДРЕСА_1 , оскільки мати малолітньої дитини повинна була подати органам міграційної служби, зокрема, письмову згоду батька на здійснення відповідних реєстраційних дій.
		Тим самим, суд апеляційної інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права.
		Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі  Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. 
		Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначає, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «суд, встановлений законом» у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, «встановленим законом».
		Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Згідно п.1, 7 ч.1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
		Відповідно до ч. 3 ст. 19 КАС України адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.
		До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
		Аналогічна норма закріплена й у пункті 1 частини першої статті 19 КАС України в редакції Закону N 2147-VIII.
		Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України, у редакції до набрання чинності Законом N 2147-VIII).
		Справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 1 частини першої статті 3 КАС України, у редакції до набрання чинності Законом N 2147-VIII).
		Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
		Натомість однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
		Разом з тим участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового. Однак не кожен спір за участю суб`єкта владних повноважень є публічно-правовим.
		Зі змісту позовної заяви ОСОБА_2 вбачається, що спірні правовідносини стосуються права користування та розпорядження майном, а саме квартирою за адресою АДРЕСА_1 , малолітньою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Отже, предметом спірних правовідносин є майнові права на квартиру за адресою АДРЕСА_1 , вимоги ж до Шевченківського районного відділу управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області, правонаступником якого є Чернівецький міський відділ Державної міграційної служби України в Чернівецькій області є похідними від них. 
		З огляду на вказане та враховуючи суть спірних правовідносин, Суд дійшов висновку, що спір щодо визнання неправомірними дії Шевченківського районного відділу УДМС України в Чернівецькій області щодо зняття з реєстрації місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою АДРЕСА_1 не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому висновки судів першої та апеляційної інстанцій про розгляд справи в порядку адміністративного судочинства є помилковим.
		Аналогічні правові висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах містяться, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 337/2535/2017.
		Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 349 КАС України (в редакції, яка діє з 15 грудня 2017 року) суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.
		Згідно із ст. 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.
		Відповідно до ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства (пункт 1). 
		Відповідно до ч. 1 ст. 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
		На підставі викладеного, Суд доходить висновку, що за предметом спору вказаний спір має розглядатися в порядку цивільного судочинства, а тому судові рішення у даній справі мають бути скасовані, а провадження у справі  закрите.
		Керуючись ст. 242, 345, 354, 355, 356, 359 КАС України, Суд 
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційні скарги Управління державної міграційної служби України в Чернівецькій області та ОСОБА_1 - задовольнити частково.
		Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2017 року та Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2017 року у справі № 824/485/17-a - скасувати.
		Провадження у справі закрити.
		Роз`яснити позивачеві, що цей спір не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства і має розглядатися в порядку цивільного судочинства.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.
		Суддя-доповідачВ.М.Бевзенко
		Судді В.М.Шарапа
		Н.А.Данилевич

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...