Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 544/474/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів.
Надіслано для оприлюднення: 07.02.2019. Зареєстровано: 08.02.2019. Забезпечено надання загального доступу: 12.02.2019.

Номер судового провадження: 2/544/15/2019

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 544/474/18
		№ пров. 2/544/15/2019
		Номер рядка звіту 18
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		іменем України
		 
		24 січня 2019 року м. Пирятин
		 
		Пирятинський районний суд Полтавської області у складі:
		головуючого судді Ощинської Ю.О.,
		за участю секретаря судового засідання Пірогова В.Г.,
		позивача - ОСОБА_1,
		представника позивача - адвоката ОСОБА_2 (діє на підставі ордеру та договору),
		відповідача - ОСОБА_3,
		розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в м. Пирятин у приміщенні суду по вул. Ярмарковій, 17 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу та моральної шкоди,
		 
		у с т а н о в и в:
		 
		Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого вказав, що 08 вересня 2015 року відбулася пожежа в гаражі відповідача, якому він передав для ремонту автомобіль ВАЗ-2109, державний реєстраційний номер НОМЕР_3. Внаслідок пожежі автомобіль позивача зазнав значних пошкоджень. Відповідач відшкодував позивачу частину коштів за завдані збитки, а на залишок коштів 10.01.2016 видав розписку, за змістом якої зобов'язався повернути кошти в сумі 1200 доларів США до 01.06.2016. В порушення своїх зобов'язань відповідач станом на дату подачі позову до суду борг не повернув. Неповернення суми боргу у встановлений строк завдав позивачу моральної шкоди, оскільки принизив його честь та гідність внаслідок його неодноразових звернень з вимогами про повернення боргу. Крім того він був змушений вживати додаткових зусиль для організації свого життя, оскільки відсутність такої значної суми суттєво вплинула на його сімейний бюджет, окрім того, він втратив автомобіль та не може придбати іншого. Моральну шкоду оцінює в 5000 грн. Також просить стягти з відповідача судові витрати у розмірі 7944,80 грн. 
		Представник відповідача направив відзив на позовну заяву, в обґрунтування якої вказав, що між сторонами договір позики не укладався, зобов'язання виникає внаслідок заподіяння шкоди при виконанні договору підряду, а не договору займу. Також позивачем не встановлена реальна вартість пошкодженого автомобіля, відсутнє авто товарознавче дослідження, який складається в момент знаходження автомобіля в пошкодженому стані. Вважає, що позов не підлягає задоволенню.
		У відповіді на відзив представник позивача вказує, що на даний час сторони не мають жодних правовідносин, окрім боргових. Можна вважати, що відбулася новація боргу у позикове зобов'язання відповідно до ст. 1053 ЦК України.
		У судовому засіданні позивач пояснив, що надав відповідачу власний автомобіль для проведення ремонтних робіт. 08 вересня 2015 року відповідач зателефонував йому та сказав, що автомобіль готовий та його можна забирати. Проте через дві години до нього зателефонували сусіди відповідача та повідомили, що його автомобіль згорів. Приїхавши на місце події, він побачив, що від автомобіля залишилася лише передня частина. У відшкодування шкоди відповідач надав йому 800 доларів США та надав розписку, що іншу частину у розмірі 1200 доларів США віддасть згодом. При цьому домовилися, що пошкоджений автомобіль залишиться у відповідача. Додатково зазначив, що перед самою пожежею проводилася варка автомобіля, його фарбування та заміна двигуна.
		Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити. Суду надав пояснення аналогічні, викладеним у позовній заяві та відповіді на відзив. Наполягав на тому, що дійсно було пошкоджено автомобіль позивача, проте відбулася новація боргу, а тому правовідносини мають борговий характер.
		Відповідач у судовому засіданні пояснив, що дійсно ремонтував автомобіль позивача. Проте автомобіль загорівся на той момент, коли він сидів на лавці та не вчиняв ніяких дій відносно автомобіля. Коли поглянув на автомобіль, то з бензобаку витікав бензин, який горів. Зазначає, що пропонував позивачу придбати такий самий автомобіль вартістю близько 35000 грн, проте позивач відмовився. Розписку написав під моральним натиском. Автомобіль дійсно залишився у нього, проте продати його він не зміг, оскільки документи на нього відсутні.
		Представник відповідача у задоволені позову просив відмовити. Наполягає на тому, що між сторонами все ж таки немає боргових правовідносин. Визнає, що автомобіль був пошкоджений дійсно з вини відповідача. Вважає, що мають місце правовідносини з відшкодування шкоди, проте заперечує проти розміру стягуваних коштів. Вважає, що позивач має провести належну оцінку майна. 
		Вивчивши позов, заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, оцінивши всі зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з огляду на наступне.
		Згідно ч. 1 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Частиною 1 статті 15Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Згідно ст.ст. 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб виникає спір.
		Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено усний договір підряду, а саме на виконання робіт по ремонту автомобіля. 
		Власником транспортного засобу ВАЗ-2109, державний реєстраційний номер НОМЕР_3, є ОСОБА_1, що підтверджується копією довідки територіального сервісного центру № 5347 Регіонального сервісного центру в Полтавській області № 488 від 03.04.2018 (а.с. 10).
		Як вбачається з акту про пожежу від 08.09.2015 через порушення правил пожежної безпеки при проведенні електрозварювальних робіт під легковим автомобілем ОСОБА_3 виникла пожежа у належному відповідачу гаражі у с. Нові Мартиновичі Пирятинського району Полтавської області. Пожежею знищено салон автомобіля, задні колеса, задні бокові стекла, задні фари, документи на автомобіль, що належав ОСОБА_1 (а.с. 8). 
		Після вказаного ОСОБА_3 відшкодував ОСОБА_1 частину вартості автомобіля та зобов'язувався віддати решту вартості, на підтвердження чого надав позивачу розписку (а.с. 7).
		Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові № 206/3744/17 від 21 листопада 2018 року, ухвалюючи рішення, суд має обов'язок, покладений на нього цивільним процесуальним законодавством, встановити характер спірних правовідносин та застосовувати при вирішенні спору правові норми, які їх регулюють. 
		Суд дослідивши матеріали справи, встановив характер спірних правовідносин та вважає, що в даному спорі підлягають застосуванню правові норми, які регулюють суспільні відносини у сфері відшкодування матеріальної шкоди, оскільки підставою виникнення спору, складення відповідачем розписки та звернення до суду є втрата позивачем автомобіля з вини відповідача. 
		Згідно із ч.ч. 1,2 ст.627 ЦК сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
		Згідно ст. 841 підрядник зобов'язаний вживати усіх заходів щодо збереження майна, переданого йому замовником, та відповідає за втрату або пошкодження цього майна.
		Відповідно до ч. 3 ст. 386 Цивільного кодексу України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
		Зобов'язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов'язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.
		Аналіз положень статей 11, 1166 ЦК України дає підстави вважати, що підставою виникнення зобов'язання про відшкодування шкоди є завдання майнової шкоди іншій особі. Зобов'язання про відшкодування шкоди виникає за умов наявності шкоди, протиправної поведінки особи, яка завдала шкоду, наявності причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду та завданою шкодою, вина особи, яка завдала шкоду.
		Відповідно до ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
		Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).
		Джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояву їх шкідливих властивостей. 
		З акту про пожежу вбачається, що майно втрачено з вини підрядника, а саме порушення техніки безпеки при проведенні електрозварювальних робіт під легковим автомобілем. З вказаного вбачається, що при здійсненні робіт відповідач використовував об'єкт підвищеної небезпеки - електрозварювальну техніку. Тому навіть при випадковому завданні шкоди майну позивача, відповідач має нести майнову відповідальність.
		Статтею 1192 цього Кодексу визначено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
		Після заподіяння шкоди майну сторони домовилися, що відповідач поверне позивачу вартість пошкодженого автомобіля, а пошкоджений автомобіль залишить у себе. Дана домовленість підтверджується також тим, що відповідач сплатив частину грошей у відшкодування завданих збитків. 
		Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
		На час складення розписки сторони визначилися із вартістю пошкодженої речі, а саме 2000 доларів США. Залишок недоплаченої суми за автомобіль складає 1200 доларів США, що на час звернення позивачем до суду за курсом НБУ становить 31848 грн. 
		Заперечення представника відповідача щодо завищеного розміру вартості автомобіля судом не беруться до уваги, оскільки вони нічим не обґрунтовані, клопотань про проведення автотоварознавчої експертизи відповідач та його представник не заявляли. 
		Вказівки представника відповідача про те, що в середньому ціна аналогічних автомобілів, що були у користуванні, становить 30000 грн - 35000 грн є безпідставними, оскільки вартість автомобіля, який був у користування, залежить від його технічного стану та повинна визначатися індивідуально до кожного автомобіля. Так, автомобіль до пожежі був відреставрований та в ньому також проводилася заміна двигуна, що визнано та не заперечується сторонами. Тому вказаний автомобіль однозначно не може мати мінімальну ціну серед аналогічних автомобілів. Крім того, сторони бачили автомобіль безпосередньо перед пожежею, а тому мали можливість об'єктивно оцінити його стан та відповідно вартість.
		Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
		Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
		Матеріали справи містять розписку, написану відповідачем власноручно, відповідно до якої сторони визначилися з вартістю автомобіля. Складення даної розписки свідчить про те, що на момент виникнення правовідносин відповідач повністю визнавав таку вартість автомобіля. 
		На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1200 доларів США, що на час звернення позову до суду становить 31848,00 грн, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
		Відповідно до положень ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати зокрема у порушенні права власності та при настанні інших негативних наслідків.
		За змістом ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		На підставі викладеного, а також статті 41 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, керуючись засадами розумності, виваженості та справедливості та враховуючи, що невиконання ОСОБА_3 своїх зобов'язань щодо повернення грошових коштів за договором позики призвели до нервового напруження та хвилювання позивача, необхідності відвідування ним адвокатів та впливу на сімейний бюджет, а також глибину пережитих душевних страждань, суд вважає необхідним та справедливим стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти на відшкодування моральної шкоди у сумі 1000 грн.
		Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати, які складаються з судового збору (704,80 грн), банківських послуг по оплаті судового збору (40,00 грн) та витрат на професійну правничу допомогу (7200,00 грн). 
		Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» позивачі - громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи звільнені від сплати судового збору.
		У судовому засіданні ОСОБА_3 надано копію посвідчення громадянина, який постійно проживав у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття рішення про відселення, що відноситься до 2 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.
		Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Відповідно до правової позиції ВСУ від 01.03.2017 у справі № 6-152цс17 зазначене стосується й випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору.
		Тобто відповідач, який відноситься до 2 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, відноситься до переліку осіб, які звільнені від сплати судового збору. 
		Зважаючи на ту обставину, що вимога позивач про стягнення 40 грн за банківські послуги по оплаті судового збору є похідною від позовної вимоги про стягнення судового збору, у задоволенні якої позивачу слід відмовити, тому підстави для стягнення з відповідача на користь позивача вказаних 40 грн, відсутні.
		Водночас, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові № 6-1544цс17 від 18.10.2017 сторона, яка звільнена законом від сплати судового збору не звільняється від відшкодування витрат на правову допомогу.
		Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		Представником позивача надано детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних ним згідно договору № 96 від 04.04.2018 за позовом до ОСОБА_3 (а.с. 14).
		Заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу в сумі 7200 грн, яка полягала у проведенні попередніх опрацювань матеріалів та консультації щодо характеру спірних правовідносин, вивченні судової практики, формування правової позиції, підготовці та складанні адвокатом позовної заяви, представництво в суді та підготовка процесуальних документів не є співрозмірним із складністю справи та наданими послугами адвоката, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, тому, на думку суду сума, враховуючи часткове задоволення позову, яку належить стягнути з відповідача на користь позивача як витрати, пов'язані з правничою допомогою, необхідно зменшити, тому вимоги позивача в цій частині підлягають частковому задоволенню.
		Керуючись ст.ст. 6-13, 81, 141, 259, 263-265, 352 ЦПК України, суд
		 
		в и р і ш и в:
		 
		Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу та моральної шкоди - задовольнити частково.
		Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1, майнову шкоду у розмірі 31848 (тридцять одну тисячу вісімсот сорок вісім) гривень та 1000 (одну тисячу) гривень моральної шкоди, а всього 32848 (тридцять дві тисячі вісімсот сорок вісім) гривень.
		Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1, сплачені останнім судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7070 (сім тисяч сімдесят) гривень 87 копійок.
		Рішення суду по справі може бути оскаржено в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду через Пирятинський районний суд Полтавської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
		 
		Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, уродженець с. Давидівка Пирятинського району Полтавської області, мешканця АДРЕСА_1 паспорт НОМЕР_4 виданий Пирятинським РВ УМВС України в Полтавській області 19.06.2002 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.
		Відповідач: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженець с. Мартиновичі Поліського району Київської області, мешканець АДРЕСА_2 паспорт НОМЕР_5 виданий Пирятинським РВ УМВС України в Полтавській області 10.06.1997, ідентифікаційний номер НОМЕР_2.
		Повний текст рішення складений 25 січня 2019 року.
		 
		Суддя Ю.О. Ощинська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...