Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 203/4534/16 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів дарування.
Надіслано для оприлюднення: 07.02.2019. Зареєстровано: 08.02.2019. Забезпечено надання загального доступу: 11.02.2019.
Дата набрання законної сили: 05.02.2019
Номер судового провадження: 22-ц/803/1047/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Провадження № 22-ц/803/1047/19 Справа № 203/4534/16   Суддя у 1-й інстанції - Католікня М.О. Суддя у 2-й інстанції - Демченко  Е. Л.
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		05 лютого 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
		головуючого - судді Демченко Е.Л.
		суддів  Куценко Т.Р., Макарова М.О.
		при секретарі  ОСОБА_1
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 01 червня 2018 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи  приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_6, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_7, про визнання недійсними довіреності, договору дарування та договору купівлі-продажу квартири, витребування квартири з чужого незаконного володіння, визнання права власності на майно у порядку спадкування за законом, - 
		в с т а н о в и л а:
		 
		У вересні 2016 року ОСОБА_8 звернулась до суду з уточненим позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсними довіреності, договору дарування та договору купівлі-продажу квартири, витребування квартири з чужого незаконного володіння, визнання права власності на майно у порядку спадкування за законом, мотивуючи його тим, що їй належала квартира АДРЕСА_1, оскільки вона є жінкою похилого віку і потребує стороннього догляду, звернулася до ОСОБА_2, яка відвезла її до нотаріуса, де між сторонами було укладено правочин, який зі слів ОСОБА_2 був договором довічного утримання.
		   Вказувала, що після укладення договору ОСОБА_2 жодного разу не відвідала її, допомоги не надавала, а згодом вона дізналася про те, що насправді між ними був укладений договір дарування, за яким вона подарувала дочці ОСОБА_2  ОСОБА_3 належну їй квартиру.
		Уточнивши позов зазначила, що спірний договір дарування від 18 червня 2014 року був підписаний з боку дарувальника ОСОБА_2, яка діяла від її імені за довіреністю від 16 червня 2014 року, втім вона видаючи довіреність, не зазначила у ній, який саме правочин та на яких умовах повірений має укласти (купівлю-продаж, дарування, обмін) щодо квартири, і як цей правочин має бути погоджений з довірителем, таким чином, довіреність була видана нею помилково. 
		   Зазначала, що ОСОБА_3 продала подаровану квартиру за договором купівлі-продажу від 28 вересня 2016 року ОСОБА_9, що є неправомірним, договір купівлі-продажу є фіктивним і був укладений винятково для позбавлення її можливості повернути належне їй майно. 
		В ході розгляду справи позивач ОСОБА_10 померла (т.2 а.с.37).
		Ухвалою Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 06 листопада 2017 року у звязку зі смертю ОСОБА_8 до участі у справі в якості її правонаступника був залучений її спадкоємець за заповітом ОСОБА_5 (т.2 а.с.72).
		ОСОБА_5, посилаючись на те, що він є правонаступником ОСОБА_8, а всі дії вчинені з приводу квартири належної ОСОБА_8 є незаконні, вона як людина похилого віку помилялась стосовно правової природи вчинених нею правочинів, а тому просив суд ухвалити рішення, яким визнати недійсною довіреність на право розпорядження, підписану ОСОБА_8, 16 червня 2014 року, яка посвідчена приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим №2463 з моменту її посвідчення; визнати недійсним договір дарування квартири, що знаходиться у м.Дніпро пр.Богдана Хмельницького (кол.ОСОБА_11)АДРЕСА_2, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 18 червня 2014 року за реєстровим №2576; визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири, що знаходиться у м.Дніпро пр.Богдана Хмельницького (кол.ОСОБА_11)АДРЕСА_2, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстровим номером 1839 та скасувати його державну реєстрацію; витребувати від ОСОБА_4 на користь спадкоємця за заповітом ОСОБА_5 квартиру, яка знаходиться у м.Дніпро пр.Богдана Хмельницького (кол.ОСОБА_11)АДРЕСА_2 та визнати за ним право власності на вказану квартиру. 
		   Рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 01 червня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено частково. Визнано договір дарування квартири від 18 червня 2014 року, укладений між ОСОБА_8, від імені якої діяла ОСОБА_2, та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 (номер у реєстрі  2576), недійсним. Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_3, скасувавши державну реєстрацію її права власності на вказану квартиру. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання стосовно судових витрат. 
		   В апеляційні скарзі відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять скасувати рішення суду та постановити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_5 залишити без задоволення у повному обсязі. 
		   Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив позов, не взяв до уваги, що правові підстави для його задоволення відсутні, спірний договір дарування було вчинено на підставі довіреності, підписуючи яку ОСОБА_8 повністю усвідомлювала її зміст та наслідки. 
		   28 серпня 2018 року від ОСОБА_5 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідачів без задоволення. Зазначав, що суд першої інстанції цілком правомірно встановив, що спірний договір дарування було вчинено під впливом помилки. 
		   Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку про можливість задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду з подальшою відмовою у позові з наступних підстав підстав.
		   Згідно з ч.4 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обовязковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		   Відповідно до ст.ст.263,264 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим та має стосуватися, зокрема питань: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із установлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин тощо.
		   Проте, зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає з огляду на таке.
		   Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		   Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		   Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.
		   Встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу від 14 жовтня 2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_12 (номер у реєстрі  2428), належала квартира АДРЕСА_4 (тепер  проспект ОСОБА_13) у м.Дніпропетровську (тепер  Дніпро), у якій вона мешкала сама (т.1 а.с.8689).
		   16 червня 2014 року ОСОБА_8 видала на імя ОСОБА_2 довіреність, якою доручила останній бути її представником з усіх питань відчуження належної їй квартири (обмін, продаж, дарування).
		   Довіреність була посвідчена приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 (номер у реєстрі  2463) (т.1 а.с.8082).
		   18 червня 2014 року між ОСОБА_8, від імені якої за довіреністю від 16 червня 2014 року діяла ОСОБА_2, та ОСОБА_3 було укладено договір дарування квартири, за яким остання прийняла дарунок у вигляді спірної квартири. 
		   Договір був посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 (номер у реєстрі  2576) (т.1 а.с.75,101119).
		   02 вересня 2016 року ОСОБА_8 склала заповіт, яким усе майно, що належить і належатиме їй на час смерті, заповіла ОСОБА_5 (т.2 а.с.64).
		   28 вересня 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу, за яким остання за 49.971 грн. придбала спірну квартиру. 
		   Договір був посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 (номер у реєстрі  1839) (т.1 а.с.152).
		   Приблизно 22 лютого 2017 року ОСОБА_8 померла (т.2 а.с.37).
		   01 березня 2017 року ОСОБА_5 звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8 (т.2 а.с.62).
		Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції вважав доведеним та встановленим той факт, що спірний договір дарування було вчинено ОСОБА_8 під впливом помилки та, як наслідок цього, вважав за необхідне витребувати спірну квартиру від ОСОБА_4 
		   Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції у звязку з наступним. 
		   При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3,15,16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.    
		У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними» від 06 листопада 2009 року №9, судам розяснено, що правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.
		   Відповідно до частини третьої статті 244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі. 
		   Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі. Форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин (стаття 245 ЦК України). Вирішуючи питання про наявність чи відсутність в учасника правочину волевиявлення на його вчинення, суду слід виходити з ретельного дослідження наявних у справі доказів як кожного окремо, так і їх сукупності.
		   Аналогічний правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України у справі №6-619цс15 від 01 липня 2015 року.
		   Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. 
		   Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (частина перша статті 229 ЦК України).
		   Згідно зі статями 229233 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК України), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно була і має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не може бути підставою для визнання правочину недійсним.
		   Аналіз статті 229 ЦК України дозволяє стверджувати, що під помилкою розуміється неправильне, помилкове, таке, що не відповідає дійсності уявлення особи про природу чи елементи вчинюваного нею правочину. Законодавець надає істотне значення помилці щодо: природи правочину; прав та обовязків сторін; властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність; властивостей і якостей речі, які значно знижують можливість використання за цільовим призначенням. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним на підставі статті 229 ЦК України повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також те, що вона має істотне значення.
		   Під природою правочину слід розуміти сутність правочину, яка дозволяє відмежувати його від інших правочинів. Причому природа правочину охоплюватиме собою його характеристику з позицій: а)оплатності або безоплатності (наприклад, особа вважала, що укладає договір довічного утримання, а насправді уклала договір дарування); б)правових наслідків його вчинення (наприклад, особа вважала, що укладає договір комісії, а насправді це був договір купівлі-продажу з відстроченням платежу). 
		   Відповідно до статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобовязується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обовязок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.
		   За змістом статей 203, 717 ЦК України договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повне уявлення не лише про предмет договору, а й досягли згоди щодо всіх його істотних умов. Договір, що встановлює обовязок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не вважається договором дарування, правовою метою якого є передача власником свого майна у власність іншої особи без отримання взаємної винагороди.
		   Ураховуючи викладене, особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на обман або помилку,  неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, і що ці обставини дійсно мають істотне значення. Такими обставинами є: вік позивача, його стан здоровя та потреба у звязку із цим у догляді й сторонній допомозі; наявність у позивача спірного житла як єдиного; відсутність фактичної передачі спірного нерухомого майна за оспорюваним договором дарувальником обдаровуваному та продовження позивачем проживати в спірній квартирі після укладення договору дарування.
		   Лише у разі встановлення цих обставин норми статей 203 та 717 ЦК України у сукупності вважаються правильно застосованими.
		   Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах від 16 березня 2016 року у справі №6-93цс16; від 27 квітня 2016 року у справі №6-372цс16.
		   Дослідивши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги в задоволеній судом першої інстанції частині є необґрунтованими та недоведеними, звертає увагу на той факт, що ОСОБА_8 16 червня 2014 року видала на імя ОСОБА_2 нотаріально посвідчену довіреність, якою доручила останній бути її представником з усіх питань відчуження належної їй квартири (обмін, продаж, дарування).
		   В подальшому, саме на підставі вказаної довіреності відповідач ОСОБА_2, діючи в інтересах та від імені ОСОБА_8, вчинила спірний договір дарування належної ОСОБА_8 квартири.
		   Колегія суддів наголошує на тому, що ОСОБА_8 16 червня 2014 року підписала довіреність, зміст якої добре усвідомлювала та розуміла. 
		   Спірний договір дарування було вчинено виключно в межах наданих довірителем ОСОБА_8 повноважень.
		Колегія суддів наголошує на тому, що матеріали справи не містять переконливих висновків про наявність помилки та неправильного сприйняття ОСОБА_8 фактичних обставин оспорюваних правочинів (довіреності та договору дарування квартири), даних що вплинуло на волевиявлення ОСОБА_8 не встановлено. 
		Наявні у матеріалах справи документи спростовують посилання позивача на помилку щодо правового характеру і наслідків для сторін оспорюваного договору дарування та довіреності на підставі якої було вчинено договір дарування. 
		Задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, що знаходиться у м.Дніпро пр.Богдана Хмельницького (кол.ОСОБА_11)АДРЕСА_5, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстровим номером 1839 та скасування його державної реєстрації; витребування від ОСОБА_4 на користь спадкоємця за заповітом ОСОБА_5 спірної квартири та визнання за ним права власності на вказану квартиру залежить саме від задоволення позовних вимог про визнання недійсної довіреності та договору дарування квартири, які є необґрунтованими.     
		   На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилково висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, у звязку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_5 
		Керуючись ст.ст.367,374,376,381-383 ЦПК України, колегія суддів,  
		п о с т а н о в и л а:
		Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити.
		 
		Рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 01 червня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення.
		 
		В задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи  приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_6, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_7, про визнання недійсними довіреності, договору дарування та договору купівлі-продажу квартири, витребування квартири з чужого незаконного володіння, визнання права власності на майно у порядку спадкування за законом відмовити.
		 
		Постанова судуапеляційної інстанціїнабирає законноїсили здня їїприйняття таможе бутиоскаржена вкасаційному порядкубезпосередньо доВерховного Судупротягом тридцятиднів здня їїпроголошення. 
		 
		   Головуючий:                         Демченко Е.Л.
		   Судді:                             Куценко Т.Р.
		                                    ОСОБА_14

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...