Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 706/1272/14-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів найму (оренди).
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 08.02.2019. Забезпечено надання загального доступу: 08.02.2019.
Дата набрання законної сили: 30.01.2019
Номер судового провадження: 14-456цс18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		Іменем України
		30 січня 2019 року
		м. Київ
		Справа № 706/1272/14-ц
		Провадження № 14-456 цс 18
		ВеликаПалата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача - ГудимиД.А.,
		суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В.С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
		розглянула справу за позовом прокурора Христинівського району Черкаської області в інтересах держави в особі Головного управління (далі також - ГУ) Держгеокадастру у Черкаській області до ОСОБА_3 (далі також - заявник), Христинівської районної державної адміністрації (далі також - РДА) Черкаської області про визнання недійсним правочину та повернення майна
		за заявою заявника про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 жовтня 2017 року, ухвали Апеляційного суду Черкаської області від 17 листопада 2016 року та рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 22 вересня 2016 року (далі також - заява про перегляд судових рішень).
		Учасники справи:
		        позивач: ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, від імені якого в інтересах держави позов подав прокурор Христинівського району Черкаської області;
		        відповідачі: ОСОБА_3, Христинівська РДА Черкаської області.
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		1.           У вересні 2014 року прокурор в інтересах держави звернувся з позовом, в якому просив:
		1.1.     Визнати недійсним договір оренди земельних ділянок в адміністративних межах Зорянської сільської ради Христинівського району Черкаської області площею 96,3195 га та 12,0919 га загальною площею 108,4114 га (далі - земельні ділянки), укладений строком на 25 років 3 квітня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Христинівського районного нотаріального округу Черкаської області ОсикоюЛ.М. і зареєстрований 6 квітня 2007 року у Христинівському районному відділі Черкаської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» за № 040779500001 (далі - договір оренди);
		1.2.     Визнати протиправним і скасувати пункт 2 розпорядження голови Христинівської РДА Черкаської області від 6 лютого 2007 № 22 року (далі - розпорядження);
		1.3.     Зобов'язати заявника повернути державі земельні ділянки.
		2.           Мотивував позов такими обставинами:
		2.1.     14 листопада 2006 року голова Христинівської РДА Черкаської області розпорядженням № 266 надав заявнику дозвіл на розробку технічної документації для укладення договору оренди земельної ділянки площею 97 га у межах Зорянської сільської ради Христинівського району Черкаської області.
		2.2.     6 лютого 2007 року голова Христинівської РДА Черкаської області видав розпорядження, пунктом 2 якого передав заявнику у довгострокову оренду земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 108,4114 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розміщену в адміністративних межах Зорянської сільської ради Христинівського району Черкаської області, з орендною платою у розмірі 18 443 грн на рік.
		2.3.     3 квітня 2007 року Христинівська РДА Черкаської області уклала із заявником договір оренди.
		2.4.     6 квітня 2007 року договір оренди був зареєстрований у Христинівському районному відділі Черкаської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» за № 040779500001.
		2.5.     Земельні ділянки не могли бути передані в оренду фізичній особі, яка не мала статусу підприємця і не займалася сільськогосподарським виробництвом.
		2.6.     Земельні ділянки передані були передані в оренду без розроблення проекту землеустрою щодо їх відведення, без проведення державної експертизи землевпорядної документації та без урахування періоду ротації основної сівозміни, а розмір орендної плати визначений без проведення нормативної грошової оцінки.
		Короткий зміст судових рішень (первинний розгляд)
		3.           26 лютого 2015 року Христинівський районний суд Черкаської області ухвалив рішення, яким позов задовольнив.
		4.           21 квітня 2015 року Апеляційний суд Черкаської області постановив ухвалу, якою залишив рішення суду першої інстанції без змін.
		5.           18 листопада 2015 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою скасував рішення судів першої й апеляційної інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції (новий розгляд справи)
		6.           22 вересня 2016 року Христинівський районний суд Черкаської області ухвалив рішення, яким позов задовольнив: визнав договір оренди недійсним; визнав протиправним і скасував пункт 2 розпорядження; зобов'язав орендаря повернути державі земельні ділянки; визнав поважними причини пропуску позовної давності для звернення з позовом до суду.
		7.           Суд встановив такі обставини:
		7.1.     10 жовтня 2006 року заявник звернувся із заявою до Христинівської РДА Черкаської області про надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення для закладки плодового саду площею 97 га в адміністративних межах Зорянської сільської ради Христинівського району строком на 25 років.
		7.2.     14 листопада 2006 року голова Христинівської РДА Черкаської області видав розпорядження № 266, яким надав заявнику дозвіл на розробку технічної документації для укладення договору оренди земельної ділянки площею 97 га з уточненням її площі для закладки плодового саду, розміщеної в адміністративних межах Зорянської сільської ради Христинівського району.
		7.3.     На виконання розпорядження № 266 від 14 листопада 2006 року технічна документація не виготовлялася та на затвердження не подавалася, договір оренди не укладався.
		7.4.     6 лютого 2007 року голова Христинівської РДА Черкаської області видав розпорядження, у пункті 2 якого вказано передати заявнику у довгострокову оренду строком на 25 років земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 108,4114 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розміщену в адміністративних межах Зорянської сільської ради Христинівського району з орендною платою у сумі 18 443 грн на рік.
		7.5.     3 квітня 2007 року Христинівська РДА Черкаської області та заявник уклали договір оренди. Згідно з пунктом 9 цього договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 18 443 грн щомісячно до першого числа наступного місяця. А відповідно до пункту 15 договору оренди земельні ділянки передані для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
		7.6.     31 травня 2011 року заявник і Христинівська РДА Черкаської області підписали тимчасовий договір про внесення змін до договору оренди від 3 квітня 2007 року, за умовами якого збільшили розмір орендної плати до 69 089,17 грн на рік і вказали на неможливість внесення нотаріально посвідчених змін до основного договору та їх державної реєстрації через тривалий термін виготовлення технічної документації із землеустрою на ті самі земельні ділянки.
		7.7.     Договір оренди укладений на підставі розпорядження, виданого всупереч вимогам земельного законодавства, а земельні ділянки передані заявнику як фізичній особі, а не як підприємцю, з порушенням встановлених вимог закону: за відсутності заяви орендаря, документації із землеустрою, розпоряджень Христинівської РДА Черкаської області про надання дозволу на її виготовлення та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок; орендна плата встановлена без проведення нормативної грошової оцінки та без визначення її розміру у відсотках від цієї оцінки.
		8.           Суд першої інстанції вважав, що слід задовольнити клопотання позивача - ГУ Держгеокадастру у Черкаській області - про поновлення позовної давності та визнати причини її пропуску поважними, оскільки :
		8.1.     За змістом статей 256, 261 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила;
		8.2.     ГУ Держгеокадастру у Черкаській області надало до суду заяву, зазначивши, що стороною договору оренди не було, повноваження щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності до нього перейшли із січня 2013 року, а тому захистити інтерес держави у судовому порядку позивач раніше змоги не мав;
		8.3.     Про існування договору оренди, позивачу стало відомо з матеріалів Державної інспекції сільського господарства у Черкаській області, переданих до органів прокуратури у червні 2014 року.
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
		9.           17 листопада 2016 року Апеляційний суд Черкаської області постановив ухвалу, якою залишив рішення суду першої інстанції без змін, погодившись з висновками останнього щодо суті спору.
		Короткий зміст рішення суду касаційної інстанції
		10.       18 жовтня 2017 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою залишив без змін рішення судів першої й апеляційної інстанцій.
		11.       Мотивував ухвалу так:
		11.1.  Христинівська РДА Черкаської області передала заявнику як фізичній особі, а не як підприємцю, в оренду земельні ділянки з порушеннями вимог статей 116, 121, 122, 124 Земельного кодексу України.
		11.2.  Суди попередніх інстанцій правильно встановили, крім порушень земельного законодавства, вади договору оренди (встановлення орендної плати без проведення нормативної грошової оцінки).
		11.3.  Частина п'ята статті 267 ЦК України допускає можливість визнання судом поважними причин пропуску позовної давності, однак не визначає переліку таких причин.
		11.4.  Виходячи із загальних засад цивільного (господарського) законодавства, до поважних причин пропуску позовної давності мають бути віднесені обставини, що виникли незалежно від волі особи, яка мала права відповідної вимоги, й об'єктивно унеможливили звернення цієї особи за судовим захистом упродовж позовної давності.
		11.5.  Висновки судів про поважність причин пропуску позовної давності є обґрунтованими.
		11.6.  Звернення із заявою про застосування позовної давності є обов'язковим для суду лише у випадку відсутності заяви про поновлення строку та (чи) відсутності причин, які суд вважає поважними у такому пропуску.
		11.7.  Суд касаційної інстанції не може втручатись в оцінку доказів, зокрема, в частині визнання поважними причин пропуску позовної давності судом першої інстанції, який вважав, що ГУ Держгеокадастру у Черкаській області не було стороною договору оренди, а повноваження щодо розпоряджання землями сільськогосподарського призначення державної власності перейшли до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області з січня 2013 року; до цього часу позивач не знав про порушення його права та не міг звернутися до суду за його захистом.
		Короткий зміст вимог заяви про перегляд судових рішень
		12.       13 грудня 2017 року відповідно до пунктів 1 і 4 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України в редакції, чинній на той час, заявник звернувся до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 жовтня 2017 року, ухвали Апеляційного суду Черкаської області від 17 листопада 2016 року та рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 22 вересня 2016 року.
		13.       Просить скасувати вказані судові рішення йухвалити нове - про відмову у задоволенні позовних вимог.
		Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції
		14.       15 серпня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		15.       Мотивував тим, що заявник оскаржує судові рішення, зокрема, з підстав неоднакового застосування норм матеріального права судами касаційної інстанції різної юрисдикції (господарської та цивільної), а заява про перегляд судових рішень згідно з правилами, що діяли на час її подання, мала розглядатися на спільному засіданні судових палат Верховного Суду України. А тому справа на підставі підпункту 2 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VІІІ) була передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		(1)        Доводи особи, яка подала заяву про перегляд
		16.       Підставою для перегляду ухвали суду касаційної інстанції вважає: 1) неоднакове застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; 2) невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постановах Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме: частини першої статті 261, частини п'ятої статті 267 ЦК України, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
		17.       Заявник вказує, що суди не встановили, з якого саме моменту почався перебіг позовної давності у цій справі, а тому передчасно визнали поважними причини її пропуску.
		18.       На підтвердження підстав подання заяви про перегляд судових рішень заявник надав для порівняння
		18.1.  Ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 квітня 2017 року у справі № 317/2549/14-ц, від 20 вересня 2017 року у справі № 469/1203/15-ц, від 13 вересня 2017 року у справі № 372/1036/15-ц, від 7 вересня 2016 року у справі № 321/1081/15-ц, від 20 квітня 2016 року (№ в ЄДРСР 57585908);
		18.2.  Постанови Вищого господарського суду України від 12 жовтня 2017 року у справі № 910/2868/16, від 7 червня 2017 року у справі № 913/656/15, від 22 лютого 2017 року у справі № 30/5009/7262/11, від 12 липня 2016 року у справі № 922/26/15;
		18.3.  Постанови Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 2469цс16, від 21 грудня 2016 року у справі № 178/851/14-ц, від 26 жовтня 2016 року у справі № 6-2070цс16.
		19.       У цих судових рішеннях, на думку заявника, інакше, ніж у справі № 706/1272/14-ц, застосовані вищевказані норми права.
		(2) Позиції інших учасників справи
		20.       Інші учасники справи позиції щодо заяви про перегляд судових рішень не висловили.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		(1)        Оцінка аргументів заявника та висновків судів
		(1.1)   Щодо неоднакового застосування судами касаційної інстанції частини першої статті 261 та частини п'ятої статті 267 ЦК України у подібних правовідносинах
		21.       Неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права полягає, зокрема, у різному тлумаченні судами змісту норм права, що призвело до різних висновків про наявність чи відсутність суб'єктивних прав та обов'язків учасників відповідних правовідносин; у різному застосуванні правил вирішення колізій між нормами права з урахуванням їх юридичної сили, а також дії у часі, просторі та за колом осіб; у застосуванні різних норм права для регулювання аналогічних правовідносин або у поширенні дії норми на певні відносини в одних випадках і незастосуванні цієї норми до аналогічних відносин в інших випадках; у різному застосуванні аналогії права чи закону у подібних правовідносинах.
		22.       З'ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.
		23.       У наданій для порівняння постанові від 12 жовтня 2017 року у справі № 913/656/15 Вищий господарський суд України зазначив:
		23.1.  На позови прокуратури, які пред'являються від імені держави і спрямовані на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади, згідно зі статтею 257 ЦК України поширюється загальна позовна давність, і на підставі частини першої статті 261 цього кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.
		23.2.  За змістом частини першої статті 261 ЦК України для визначення початку перебігу позовної давності має значення не лише безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини такого порушення.
		23.3.  Перебіг позовної давності розпочався з моменту, коли Державна інспекція сільського господарства в Луганській області (позивач) як орган державної влади, до обов'язків якого входить виявлення порушень земельного законодавства, могла довідатися про порушення відповідачами норм земельного законодавства, тобто з 10 січня 2012 року - з дня створення позивача як юридичної особи.
		23.4.  Не є визначальним для вирішення спору те, що Державна інспекція сільського господарства в Луганській області не є стороною спірного договору або органом, який прийняв спірні розпорядження, і тому не була обізнана про їх наявність протягом певного часу. Позивач мав можливість дізнатись у червні 2012 року про існування зазначених документів, виконуючи покладений на нього законом обов'язок з проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства.
		23.5.  Помилковими є висновки суду першої інстанції про те, що перебіг позовної давності слід обраховувати з моменту, коли міг довідатися про порушення відповідачами норм земельного законодавства Відділ Держкомзему у Старобільському районі Луганської області, оскільки позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався чи мав довідатися позивач - Державна інспекція сільського господарства в Луганській області, а не Відділ Держкомзему у Старобільському районі Луганської області.
		23.6.  Щодо застосування приписів частини п'ятої статті 267 ЦК України, то позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.
		23.7.  Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.
		23.8.  Закон не встановлює, з чиєї ініціативи суд визнає причини пропуску позовної давності поважними. Як правило, це відбувається за заявою (клопотанням) позивача з наведенням відповідних доводів і поданням належних та допустимих доказів. Відповідна ініціатива може виходити і від інших учасників судового процесу, зокрема, прокурора, який не є стороною у справі.
		23.9.  Оскільки ані Державна інспекція сільського господарства в Луганській області, ані прокурор не надали належних доказів в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України, які би свідчили про наявність поважних причин пропуску позовної давності, рішення апеляційного суду про відмову у позові слід залишити без змін.
		24.       Отже, у справі № 913/656/15 касаційний суд для визначення початку перебігу позовної давності використав факт створення органу державної влади, якого не існувало на момент передання спірних земельних ділянок в оренду відповідачеві - Фермерському господарству «Лаванда плюс», і встановив, що позивач не звертався з клопотанням про визнання поважними причин пропуску позовної давності.
		25.       У постанові від 22 лютого 2017 року у справі № 30/5009/7262/11 Вищий господарський суд України зазначив:
		25.1.  Перебіг позовної давності розпочинається з моменту, коли про порушення прав та інтересів держави дізнався відповідний орган державної влади, а не прокурор, оскільки останній здійснює представництво такого органу та звертається в його інтересах на підставі закону до суду.
		25.2.  Правильними є висновки апеляційного суду про те, що Фонд державного майна України (позивач) не пропустив позовну давність, оскільки про порушення права держави на майно, тобто про його передання до статутного капіталу ПрАТ «Приазовкурорт» (відповідача), позивач дізнався лише у 2011 році після здійснення перевірки прокуратурою. І докази, які би підтверджували, що позивач довідався або міг довідатися про порушення прав і законних інтересів держави раніше, у матеріалах справи відсутні.
		25.3.  Початок перебігу позовної давності пов'язаний із датою проведення прокурорської перевірки.
		25.4.  Доводи касаційної скарги про те, що клопотання про поновлення позовної давності мав заявляти позивач, а не прокурор, не мають значення для правильного вирішення спору, оскільки позовна давність не пропущена, а відповідно до частини п'ятої статті 267 ЦК України питання поважності чи неповажності причин вирішується лише у випадках, коли такий строк пропущений.
		26.       В ухвалі касаційного суду, про перегляд якої подана заява, касаційний суд не робив висновків щодо застосування частини першої статті 261 ЦК України, погодившись з висновками суду першої інстанції, який вважав, що як у випадку пред'явлення позову особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного і того ж моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права чи про особу, яка його порушила.
		27.       ВеликаПалата Верховного Суду звертає увагу на те, що у вказаних судових рішеннях і в ухвалі суду касаційної інстанції у справі, яка переглядається, не є подібними фактичні обставини, що формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права. З огляду на це немає підстав вважати, що суди касаційної інстанції допустили неоднакове застосування частини першої статті 261 та частини п'ятої статті 267 ЦК України.
		28.       Не є прикладами неоднакового застосування норм матеріального права надані для порівняння:
		28.1.  Ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 квітня 2017 року у справі № 317/2549/14-ц, від 7 вересня 2016 року у справі № 321/1081/15-ц, від 20 квітня 2016 року (№ в ЄДРСР 57585908) та постанови Вищого господарського суду України від 12 жовтня 2017 року у справі № 910/2868/16 і від 12 липня 2016 року у справі № 922/26/15, оскільки у них суди касаційної інстанції скасували рішення судів першої й апеляційної інстанцій і направили справи на новий розгляд через порушення цими судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення та перевірку фактичних обставин, які мали значення для правильного вирішення справ;
		29.       Ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 вересня 2017 року у справі № 372/1081/15-ц, скасована на підставі постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 372/1036/15-ц, а також ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 вересня 2017 року у справі № 469/1203/15-ц, скасована на підставі постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц.
		(1.2)   Щодо невідповідності ухвали суду касаційної інстанції, про перегляд якої подана заява, викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах статті 261 ЦК України
		30.       У наданій для порівняння постанові від 16 листопада 2016 року у справі № 487/10132/14-ц (6-2469 цс 16) Верховний Суд України дійшов такого висновку:
		30.1.  Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися» у статті 261 ЦК України дає підстави для висновку про презумпцію можливості й обов'язку особи знати про стан її майнових прав. А тому недостатньо доведення факту, через який позивач не знав про порушення його цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за захистом до суду. Позивач повинен також довести, що він не міг дізнатися про порушення його цивільного права. Відповідач, навпаки, має довести, що інформацію про порушення права можна було отримати раніше.
		30.2.  Цей обов'язок випливає із загального правила, встановленого статтею 60 ЦПК України у відповідній редакції, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу її вимог і заперечень.
		31.       У постанові від 21 грудня 2016 року у справі № 178/851/14-ц Верховний Суд України дійшов такого висновку:
		31.1.  Як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з того моменту, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.
		31.2.  Приписи закону про початок перебігу позовної давності поширюються і на звернення до суду прокурора із заявою про захист державних інтересів.
		31.3.  З огляду на зміст статті 261 ЦК України та статті 45 ЦПК України суди повинні були з'ясувати, з якого моменту у прокурора виникло право на звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області. Це право пов'язане з моментом, коли саме повноважному органу, право якого порушене, стало відомо про таке порушення.
		31.4.  Помилковими є висновки судів попередніх інстанцій, які перевіряли, чи пропущена позовна давність прокурором, а не позивачем (ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області). Вирішуючи питання поновлення позовної давності, суд узагалі не встановив початку перебігу позовної давності для позивача. Суди не з'ясували, коли саме позивач довідався або міг довідатися про порушення його права та чи є в нього поважні причини для його поновлення.
		32.       Близьких за змістом висновків Верховний Суд України дійшов у постанові від 26 жовтня 2016 року у справі № 241/978/15-ц (6-2070 цс 16):
		32.1.  Ухвалюючи рішення у справі суди не врахували положення закону та дійшли передчасного висновку про початок перебігу позовної давності з дня ухвалення апеляційним судом рішення про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, на підставі якого відповідач отримав оспорюваний державний акт.
		32.2.  Помилковими є висновки суду першої інстанції про те, що позовна давність до заявлених вимог не спливла, оскільки про порушення вимог закону щодо отримання державного акта на земельну ділянку прокурор дізнався з моменту ухвалення апеляційним судом рішення про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, на підставі якого відповідач отримав оспорюваний державний акт.
		33.       Натомість, у справі, яка переглядається, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд касаційної інстанції, взагалі не висловлювався щодо моменту, коли прокурору стало відомо про порушення прав позивача (ГУ Держгеокадстру у Черкаській області), оскільки вважав, що такий строк потрібно обчислювати з моменту, коли про порушення свого права дізнався безпосередньо позивач. А оскільки позивач вказав, що пропустив позовну давність, суд оцінював причини її пропуску та визнав їх поважними.
		34.       Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками касаційного суду у справі № 706/1272/14-ц про те, що він не може переоцінити доводи про поважність причин пропуску позовної давності, оцінку яким надав суд першої інстанції.
		35.       Отже, обставини у порівнюваних справах не є подібними. Тому ВеликаПалата Верховного Суду вважає, що висновки суду касаційної інстанції у справі, яка переглядається, не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-2469 цс 16, від 21 грудня 2016 року у справі № 178/851/14-ц та від 26 жовтня 2016 року у справі № 241/978/15-ц (6-2070 цс 16).
		(2) Висновки за результатами розгляду заяви про перегляд судових рішень
		(2.1)   Щодо суті заяви про перегляд судових рішень
		36.       Згідно з пунктом 2 частини першої статті 3603ЦПК України у редакції, чинній на час звернення позивача із заявою, за наслідками розгляду справи більшістю голосів від складу суду приймається постанова про відмову у задоволенні заяви.
		37.       Відповідно до частини першої статті 3605 ЦПК України у вказаній редакції Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, або норми права у рішенні, про перегляд якого подана заява, були застосовані правильно.
		38.       Враховуючи те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи не підтвердилися, Велика Палата Верховного Суду вважає, що у задоволенні заяви про перегляд судових рішень слід відмовити.
		(2.2)   Щодо судових витрат
		39.       З огляду на висновок стосовно суті заяви про перегляд судових рішень судові витрати покладаються на заявника.
		Керуючись пунктами 1, 4 частини першої статті 355, пунктом 2 частини першої статті 3603, частиною першою статті 3605 ЦПК України у редакції, чинній на час звернення із заявою про перегляд судових рішень, пунктом 2 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України №2147-VIII, Велика Палата Верховного Суду
		П О С Т А Н О В И Л А :
		у задоволенні заяви ОСОБА_3 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України від 18 жовтня 2017 року, ухвали Апеляційного суду Черкаської області від 17 листопада 2016 року та рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 22 вересня 2016 року відмовити.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття.
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Суддя-доповідач Д.А.ГудимаСудді:Н.О.АнтонюкЛ.М.Лобойко С.В.БакулінаН.П.Лященко В.В.БританчукО.Б.Прокопенко В.І.ДанішевськаЛ.І.Рогач О.С.ЗолотніковІ.В.Саприкіна О.Р.КібенкоВ.Ю.Уркевич В.С.КнязєвО.Г.Яновська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...