Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 47/66-08 : Господарські справи (до 01.01.2019); Інші позадоговірні немайнові спори; Визнання права власності.
Надіслано для оприлюднення: 08.02.2019. Зареєстровано: 08.02.2019. Забезпечено надання загального доступу: 11.02.2019.
Дата набрання законної сили: 30.01.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		30 січня 2019 року 
		м. Київ
		 
		Справа №  47/66-08 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Мачульського Г.М.,
		за участю секретаря судового засідання - Журавльова А.В.
		за участю представників:
		позивача - не з'явився,
		відповідача - не з'явився,
		третьої особи - Пономарьов А.О.,
		Генеральної прокуратури України - Біньковська А.В.
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області на ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 17.09.2018 (Істоміна О.А., Лакіза В.В., Тихий П.В.)
		про закриття апеляційного провадження 
		у справі № 47/66-08 Господарського суду Харківської області
		за позовом Приватного підприємства "Интерпоиск" до Харківської міської ради, третя особа Акціонерне товариство "ВТБ банк" про визнання права власності
		Історія справи
		Короткий зміст позовних вимог
		1. Приватне підприємство "Интерпоиск" (далі - Позивач) звернулося в Господарський суд Харківської області з позовом до Харківської міської ради (далі - Відповідач) про визнання права власності на нежитлову будівлю літ. "А-3" загальною площею 927,3 м2, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Шевченка, 216-Б.
		2. Рішенням Господарського суду Харківської області від 02.04.2008 позов задоволено повністю.
		3. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Харківської області від 02.04.2008 Заступник прокурора Харківської області (далі - Прокурор) в квітні 2018 року звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
		Короткий зміст оскаржуваної ухвали, прийнятої судом першої інстанції
		4. Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 17.09.2018 на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України закрито апеляційне провадження з розгляду апеляційної скарги Прокурора на рішення Господарського суду Харківської області від 02.04.2008 у даній справі.
		5. Ухвала суду мотивована тим, що оскаржуване рішення суду першої інстанції не стосується прав та обов'язків Прокурора та особи, в інтересах якої Прокурор звернувся до суду апеляційної інстанції для захисту її інтересів, тобто, Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		6. Прокурор подав касаційну скаргу на ухвалу суду апеляційної інстанції, в якій просить її скасувати, а справу направити на розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Аргументи учасників справи
		Доводи Прокурора, який подав касаційну скаргу (узагальнено)
		7. Суд дійшов хибного висновку, що звертаючись до суду з апеляційною скаргою Прокурором не обґрунтовано наявність підстав для представництва інтересів держави у спірних правовідносинах, зокрема, підстав для звернення в інтересах держави в особі ДАБІ України, Департаменту ДАБІ у Харківській області, Інспекції ДАБК Департаменту територіального контролю Харківської міської ради. Відсутність реалізації зазначеними органами виключної компетенції та обов'язків в сфері державного архітектурного контролю при будівництві Позивачем спірних нежитлових приміщень унеможливлює їх безпечну експлуатацію та є виключними підставами для звернення Прокурора до суду для відновлення порушених державних інтересів.
		8. Судом не враховано, що звертаючись з апеляційною скаргою в інтересах Відповідача, Прокурор звертається не в інтересах органу місцевого самоврядування, а захищає інтереси територіальної громади. До аналогічного висновку дійшов Вищий господарський Суд України в постанові від 17.10.2017 у справі №915/1402/16. Оскільки прийняття рішення про визнання права власності на нерухоме майно позбавляє територіальну громаду міста Харкова правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі комунальної власності, тому Прокурор здійснює представництво інтересів територіальної громади, всупереч інтересам якої діяв орган місцевого самоврядування - Харківська міська рада.
		9. Закриваючи провадження у справі, суд безпідставно зазначив, що твердження Прокурора в обґрунтування підстав звернення з апеляційною скаргою не наділяють прокуратуру правом вступу у справу.
		10. Суд помилково послався на практику Європейського Суду з прав людини та зазначив, що Прокурором не доведено своєї правомочності щодо представництва інтересів особи, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і відносно якої Прокурор вважає, що місцевим господарським судом було вирішено питання про її права та обов'язки.
		11. Апеляційний господарський суд, зазначаючи про обізнаність Відповідача стосовно ухвалення рішення судом першої інстанції та про невикористання свого процесуального права щодо його оскарження, в порушення статті 11 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини", необґрунтовано застосував практику, викладену в рішеннях у справах "Мельник проти України" від 28.03.2006 та "Мушта проти України" від 18.11.2010.
		12. В порушення статей 11, 13, пункту 3 частини 4 статті 238 ГПК України апеляційний господарський суд не прийняв до уваги наведені Прокурором аргументи щодо конкретних обставин бездіяльності Відповідача, яка полягає у нереалізації процесуальних повноважень, визначених ГПК України, спрямованих на захист інтересів територіальної громади міста Харкова в сфері землекористування.
		Позиція Третьої особи у відзиві на касаційну скаргу
		13. Враховуючи, що Прокурор звернувся з апеляційною скаргою саме в інтересах держави в особі Департаменту ДАБІ у Харківській області, проте не навів належних підстав, як того вимагає стаття 23 Закону України "Про прокуратуру", та не обґрунтував чим порушуються права вказаної особи, суд ухвалою від 08.08.2018 відмовив Прокурору у задоволенні клопотання про залучення зазначеної особи до участі у справі в якості третьої особи. Тобто, суд апеляційної інстанції вірно встановив, що права та інтереси, зокрема, цього органу жодним чином не зачіпаються у даній справі, а тому на підставі статті 264 ГПК України апеляційне провадження у цій справі підставно закрито.
		14. Щодо представництва у справі Прокурора Верховним Судом висловлено чітку позицію, яка відображена в постановах від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 10.05.2018 у справі №918/323/17 та ухвалах від 07.05.2018 у справі №910/18283/17, від 16.05.2018 у справі №826/13768/16, від 19.07.2018 у справі №822/1169/17. До того ж, свою правову позицію щодо представництва Прокурором інтересів в суді також викладено в постанові Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17.
		Позиція інших учасників справи у відзиві на касаційну скаргу
		15. Позивач та Відповідач відзив на касаційну скаргу не надали, що у відповідності до частини 3 статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення у даній справі у касаційному порядку.
		ПОЗИЦІЯ  ВЕРХОВНОГО  СУДУ
		Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції
		16. Рішенням Господарського суду Харківської області від 02.04.2008 позов про визнання права власності на нежитлову будівлю літ. "А-3" загальною площею 927,3 м2, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Шевченка, 216-Б задоволено повністю. Суд визнав за Позивачем право власності не зазначене майно .
		17. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Харківської області від 02.04.2008 Прокурор в квітні 2018 року звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, скасувати оскаржуване судове рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
		17.1. В обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду Прокурор послався на те, що, по-перше, апеляційна скарга подається на захист інтересів держави в особі, зокрема, Департаменту ДАБІ у Харківській області, як особи, щодо якої суд ухвалив рішення про її права та інтереси, яка не була залучена до участі в справі та яка не була обізнана про обставини справи та про наявність даного провадження в суді першої інстанції, а, по-друге, Прокурор ознайомився з матеріалами справи в суді, в тому числі з оскаржуваним рішенням суду, лише 18.04.2018.
		17.2. Також, Прокурор в прохальній частині апеляційної скарги просив залучити Департамент ДАБІ у Харківській області до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача.
		17.3. Крім того, у вступній частині апеляційної скарги Прокурором вказано, що він звертається до суду в інтересах держави в особі Відповідача - Харківської міської ради.
		18. Звертаючись із апеляційною скаргою, Прокурор, як встановив суд апеляційної інстанції, зазначає, що підставою для представництва Прокурором в суді ДАБІ України, Департаменту ДАБІ у Харківській області, Інспекції ДАБК Департаменту територіального контролю Харківської міської ради є порушення інтересів держави в сфері забезпечення державного архітектурно-будівельного контролю за дотриманням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності та забезпечення державного архітектурно-будівельного контролю за станом безпеки експлуатації.
		19. Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
		20. Отже, прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для такого представництва.
		21. Прокурор, звертаючись до суду, в даному випадку з апеляційною скаргою, мав обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва. Доведення цих підстав здійснюється відповідно до вимог статей 74, 76, 77, 79 ГПК України шляхом подання належних, допустимих та достатніх доказів. Відповідно, наявність одного факту порушення інтересів держави недостатньо для здійснення представництва прокурором інтересів держави в суді. Таке право, в даному випадку право подавати апеляційну скаргу, прокурор має лише, якщо орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження.
		22. Розглянувши доводи Прокурора про представництво ним в суді інтересів держави в особі ДАБІ України, Департаменту ДАБІ у Харківській області та Інспекції ДАБК Департаменту територіального контролю Харківської міської ради, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що Прокурором в апеляційній скарзі не доведено підстав для представництва ним в суді зазначених органів, як того вимагають наведені вище норми права.
		23. Водночас, як встановлено апеляційним господарським судом, 04.06.2018 Прокурор в порядку статей 42, 50, 55 ГПК України звернувся до суду апеляційної інстанції з клопотанням, в якому просив залучити до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача ДАБІ України, Департамент ДАБІ у Харківській області та Інспекцію ДАБК Департаменту територіального контролю Харківської міської ради. В обґрунтування поданого клопотання Прокурор зазначив, що нездійснення ДАБІ України та її територіальними органами - Департаментом ДАБІ у Харківській області контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудування, державних стандартів і норм на об'єкті спірного самочинного будівництва покладає на ці органи обов'язок реалізації цих повноважень, що, на думку Прокурора, є підставою для залучення їх до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача.
		23.1. Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 08.08.2018 зазначене клопотання розглянуто та вирішено залишити його без задоволення, оскільки рішення суду у даній справі не вплине на права та обов'язки вказаних осіб.
		24. Отже, з огляду на зазначене, доводи Прокурора, наведені в пункті 7 постанови Судом відхиляються.
		25. Також Прокурор в апеляційній скарзі зазначає, що бездіяльність Відповідача у спірних правовідносинах стала підставою представництва в суді інтересів держави в особі Відповідача, оскільки вбачається наявність порушень державних економічних інтересів у сфері земельних відносин, яка виявилася у визнанні права власності за Позивачем з порушенням законодавства, за відсутності волевиявлення уповноваженого розпорядника земельної ділянки та використання її без правовстановлюючих документів, що тягне за собою ненадходження до місцевого бюджету передбаченої законодавством плати за землю.
		26. З приводу зазначеного апеляційний господарський суд обґрунтовано виходив з того, що Відповідач був обізнаний стосовно ухвалення судом першої інстанції рішення у справі, проте не скористався своїм процесуальним правом на оскарження цього рішення в апеляційному порядку.
		26.1. При цьому, посилання Прокурора, зазначене в пункті 8 постанови, колегією суддів відхиляється, оскільки судом апеляційної інстанції не встановлено та з апеляційної скарги не вбачається, що Прокурор, звертаючись з апеляційною скаргою, зазначав, що звертався не в інтересах органу місцевого самоврядування - Відповідача, а в інтересах територіальної громади.
		26.2. Посилання скаржника на судову практику Вищого господарського суду України у справі №915/1402/16, не береться до уваги, оскільки правова позиція, викладена в наведеній постанові, відповідно до процесуального закону не є обов'язковою при розгляді справ господарськими судами.
		27. Також, судом другої інстанції визначено, що викладені твердження Прокурора в обґрунтування підстав звернення з апеляційною скаргою не наділяють Прокурора правом вступу у справу і колегія суддів з цим погоджується з огляду на таке.
		28. Згідно з частиною 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.
		29. Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.
		30. В контексті зазначеного судам слід враховувати, окрім іншого, і рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді №3-рп/99 від 08.04.1999).
		30.1. Так, Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави", визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорон землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо. 
		30.2. Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (частина 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).
		30.3. Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 1311 Конституції України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
		30.4. Крім того, Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява № 61517/00, п. 27).
		Європейський Суд з прав людини також звертав увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява №42454/02, п. 35) Європейський Суд з прав людини висловив таку думку (неофіційний переклад): "сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".
		30.5. Водночас, Європейський Суд з прав людини уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.
		30.6. У рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 №1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.
		31. З огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини 1 статті 1311 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.
		32. Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).
		33. Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №924/1256/17.
		34. З огляду на те, що, як вірно встановлено апеляційним господарським судом, Прокурором не доведено необхідності захисту інтересів держави саме Прокурором, а також не обґрунтовано підстави звернення до суду з апеляційною скаргою від імені суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, з наданням належних доказів, які б підтверджували встановлення Прокурором наявності підстав для представництва у відповідності до статті 23 Закону України "Про прокуратуру", тому, в даному випадку, Прокурором не доведено в апеляційній скарзі своєї правомочності щодо представництва інтересів особи, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і відносно якої Прокурор вважає, що місцевим господарським судом було вирішено питання про її права, інтереси та (або) обов'язки.
		35. Доводи касаційної скарги, наведені в пунктах 9, 10, 12 постанови колегією суддів відхиляються з підстав, наведених у даній постанові суду.
		36. Щодо посилання Прокурора, про яке йдеться в пункті 11 постанови Суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у пунктах 37 та 38 Рішення від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (рішення від 28.03.2006 у справі "Мельник проти України", N 23436/03, пункти 22-23).
		36.1. Отже, за практикою Європейського суду з прав людини врахування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
		36.2. Таким чином, суд апеляційної інстанції підставно звернув увагу Прокурора на процесуальні права та обов'язки Відповідача у даній справі.
		37. Колегія суддів зазначає, що у пункті 54 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", заява №4241/03 від 28.10.2010, вказано, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (див.рішення у справі "Ґарсія Руіз проти Іспанії", заява N 30544/96, п. 26, ECHR 1999-I).
		38. Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування ухвали апеляційного господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм права.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		39. З огляду на викладене вище, касаційна скарга Прокурора задоволенню не підлягає, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін як законне та обґрунтоване.
		Щодо розподілу судових витрат
		40. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржуване судове рішення, судові витрати, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на скаржника.
		Керуючись ст.ст. 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, суд
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області залишити без задоволення.
		2. Ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 17.09.2018 у справі № 47/66-08 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                      Суховий В.Г.
		 
		Судді                                                                                Берднік І.С.
		 
		                                                                                          Мачульський Г.М.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...