Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Категорія справи № 144/1883/15-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо статусу народного депутата України, депутата місцевої ради, організації діяльності представницьких органів влади, з них.
Надіслано судом: 08.02.2019. Зареєстровано: 10.02.2019. Забезпечено надання загального доступу: 11.02.2019.
Дата набрання законної сили: 07.02.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		07 лютого 2019 року 
		Київ
		справа №144/1883/15-а
		адміністративне провадження №К/9901/1751/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача - Білоуса О.В.,  
		суддів - Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г., 
		 
		розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Теплицького районного суду Вінницької області від 31 березня 2016 року (головуючий суддя - Герман О.С.) та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2016 року (головуючий суддя Мельник-Томенко Ж.М., судді - Ватаманюк Р.В., Сторчак В.Ю.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Теплицької районної ради Вінницької області, голови Теплицької районної ради Вінницької області Романюка Василя Івановича про визнання протиправними дій та скасування рішень,
		У С Т А Н О В И В:
		У грудні 2015 року депутат Теплицької районної ради Вінницької області ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Теплицької районної ради Вінницької області, голови Теплицької районної ради Вінницької області Романюка В.І., в якому, з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог, просив: визнати протиправними дії Теплицької районної ради, голови Теплицької районної ради Романюка В.І. та повністю скасувати рішення другого пленарного засідання першої сесії районної ради сьомого скликання від 24 листопада 2015 року № 1 «Про обрання голови Теплицької районної ради»; визнати протиправними дії Теплицької районної ради, голови Теплицької районної ради Романюка В.І. та повністю скасувати рішення четвертого пленарного засідання першої сесії сьомого скликання від 8 грудня 2015 року №5 «Про затвердження Регламенту Теплицької районної ради Вінницької області 7 скликання»; визнати протиправними дії Теплицької районної ради, голови Теплицької районної ради Романюка В.І. та повністю скасувати рішення п'ятого пленарного засідання першої сесії сьомого скликання від 18.12.2015 №10 «Про обрання голів постійних комісій»; визнати протиправними дії Теплицької районної ради, голови Теплицької районної ради Романюка В.І. та повністю скасувати рішення другої позачергової сесії сьомого скликання від 14 січня 2016 року №30 «Про внесення змін до рішення 42 сесії районної ради 6 скликання від 07.05.2015р. «Про створення комунальної установи «Територіальне медичне обєднання» Теплицького району» № 550».
		В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що оскаржувані рішення  Теплицької районної ради Вінницької області є протиправними, оскільки підписані головою Теплицької районної ради Вінницької області Романюком В.І. у період з 24 листопада 2015 року по 29 грудня 2015 року, тобто у період коли останній суміщав дві посади, а саме посаду голови Теплицької районної ради Вінницької області та посаду голови Теплицької районної державної адміністрації. На думку, позивача, підписуючи оскаржувані рішення голова Теплицької районної ради Вінницької області Романюк В.І., вчинив дії, якими порушив  Конституцію України  та інші закони України, а тому зазначені вище рішення Теплицької районної ради Вінницької області підлягають скасування.
		Постановою Теплицького районного суду Вінницької області від 31 березня 2016 року у задоволенні позову відмовлено. 
		Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем ні в позовній заяві, а ні під час розгляду справи не доведено протиправності дій відповідачів стосовно позивача, та не встановлено порушення відповідачами прав позивача під час прийняття оскаржуваних рішень.
		Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2016 року рішення суду першої інстанції змінено    в частині підстав відмови у задоволенні позову, з урахуванням обставин, зазначених у мотивувальній частині рішення.
		Суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення суду першої інстанції в мотивувальній частині зазначив, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відмови у задоволенні позову, разом з тим, не у повному обсязі врахував обставини справи та невірно обрав мотиви для відмови у задоволенні позову, в тому числі і щодо не належного позивача. 
		Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями, ОСОБА_2 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. 
		Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 вересня 2016 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
		Справу згідно з Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 4 січня 2018 року передано для розгляду касаційної скарги колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Білоуса О.В. (суддя-доповідач), Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.
		Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги.
		Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
		Згідно частини другої статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні": обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.
		Пунктом 30 частини першої статті 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються такі питання: прийняття рішень про звернення до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад у сфері їх спільних інтересів, а також повноваження районних, обласних рад та їх органів.
		Відповідно до частини десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
		Згідно частини другої статті 2 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" депутат районної ради як представник інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу зобов'язаний виражати і захищати інтереси відповідної територіальної громади та її частини - виборців свого виборчого округу, виконувати їх доручення в межах своїх повноважень, наданих законом, брати активну участь у здійсненні місцевого самоврядування.
		За приписами статті 11 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" у виборчому окрузі депутат місцевої ради має право: 1) офіційно представляти виборців свого виборчого округу та інтереси територіальної громади в місцевих органах виконавчої влади, відповідних органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах і організаціях незалежно від форми власності з питань, що належать до відання органів місцевого самоврядування відповідного рівня; 2) брати участь з правом дорадчого голосу у засіданнях інших місцевих рад та їх органів, загальних зборах громадян за місцем проживання, засіданнях органів самоорганізації населення, що проводяться в межах території його виборчого округу; 3) порушувати перед органами і організаціями, передбаченими пунктом 1 частини першої цієї статті, та їх посадовими особами, а також керівниками правоохоронних та контролюючих органів питання, що зачіпають інтереси виборців, та вимагати їх вирішення; 4) доступу до засобів масової інформації комунальної форми власності з метою оприлюднення результатів власної депутатської діяльності та інформування про роботу ради в порядку, встановленому відповідною радою; 5) вносити на розгляд органів і організацій, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, та їх посадових осіб пропозиції з питань, пов'язаних з його депутатськими повноваженнями у виборчому окрузі відповідно до закону, брати участь у їх розгляді.
		При здійсненні депутатських повноважень депутат місцевої ради має також право:                 1) на депутатське звернення, депутатський запит, депутатське запитання; 2) на невідкладний прийом; 3) вимагати усунення порушень законності і встановлення правового порядку.
		Депутат місцевої ради є відповідальним перед виборцями свого виборчого округу і їм підзвітним. У своїй роботі у виборчому окрузі взаємодіє з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, органами самоорганізації населення, трудовими колективами, об'єднаннями громадян.
		Статтею 15 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" передбачено, що депутат місцевої ради як представник інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу у разі виявлення порушення прав та законних інтересів громадян або інших порушень законності має право вимагати припинення порушень, а в необхідних випадках звернутися до відповідних місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, а також до правоохоронних і контролюючих органів та їх керівників з вимогою вжити заходів щодо припинення порушень законності.
		У разі виявлення порушення законності депутат місцевої ради має право на депутатське звернення до керівників відповідних правоохоронних чи контролюючих органів.
		Місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, об'єднання громадян, керівники підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, до яких звернувся депутат місцевої ради, зобов'язані негайно вжити заходів до усунення порушення, а в разі необхідності - до притягнення винних до відповідальності з наступним інформуванням про це депутата місцевої ради.
		У разі невжиття відповідних заходів посадові особи місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та керівники правоохоронних і контролюючих органів, до яких звернувся депутат місцевої ради, несуть адміністративну або кримінальну відповідальність, встановлену законом.
		З аналізу наведених норм чинного законодавства вбачається, що питання звернення до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади може бути вирішено на пленарних засіданнях відповідної ради.
		Саме відповідні ради, а не окремі депутати, згідно статтею 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" є тими представницькими органами місцевого самоврядування, які представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами, а отже й наділені в силу Закону на звернення до суду з метою захисту порушених прав територіальної громади.
		Право захищати інтереси територіальної громади (або її окремих представників) в суді може бути реалізоване шляхом представництва. При цьому, депутат місцевої ради не уповноважений представляти у судах інтереси такої ради, або інтереси утворених нею комісій, або інтереси виборців інакше, ніж поза відносинами представництва.
		Конституційний Суд України в рішенні від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 вирішив, що поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті     4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально-правовим засадам.
		Також, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, Конституційний Суд України в п.4.1 рішення від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
		На підставі викладеного та з урахуванням приписів статей 2, 6, 11 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній до 15 грудня 2017 року), колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. 
		Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим. 
		Однак, порушення вимог закону діями суб'єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов'язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями. 
		 
		З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд має пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
		Тобто, обов'язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушення саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема, наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.
		Повідомлені депутатом Теплицької районної ради Вінницької області ОСОБА_2 у позовній заяві та касаційній скарзі обставини не вказують на порушення його конкретного індивідуального права при прийнятті відповідачем спірних рішень.
		Згідно статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
		Статтею 351 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
		З огляду на викладене, враховуючи те, що суди першої та апеляційної інстанцій повно встановили фактичні обставини справи, але неправильно застосували норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, Верховний Суд на підставі статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України вважає, що судові рішення попередніх інстанцій у цій справі необхідно скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.
		Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
		П О С Т А Н О В И В :
		Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
		Постанову Теплицького районного суду Вінницької області від 31 березня 2016 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2016 року скасувати.
		Ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_2 до Теплицької районної ради Вінницької області, голови Теплицької районної ради Вінницької області Романюка Василя Івановича про визнання протиправними дій та скасування рішень відмовити.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		Суддя-доповідач О.В.Білоус
		Судді                                                                                                     І.Л.Желтобрюх
		                                                                                                    Т.Г.Стрелець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...