Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 822/2373/17 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них.
Надіслано для оприлюднення: 08.02.2019. Зареєстровано: 10.02.2019. Забезпечено надання загального доступу: 11.02.2019.
Дата набрання законної сили: 05.02.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		05 лютого 2019 року 
		Київ
		 
		справа №822/2373/17
		адміністративне провадження №К/9901/38188/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Головного управління ДФС у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.10.2017 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22.11.2017 у справі за позовом Приватного підприємства «Фірма «Нафтоінвест» до Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, 
		 
		У С Т А Н О В И В:
		          
		ПП «Фірма «Нафтоінвест» подало до суду позов, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.06.2017 №  0003601406 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 147  744 грн, у тому числі в сумі 98  496 грн за основним платежем та в сумі 49  248 грн за штрафними (фінансовими) санкціями. 
		 
		Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що операції з поставки позивачем товару є реальними. Платник податків не може нести відповідальність за дії контрагента, інакше порушується конституційний принцип індивідуальної відповідальності. На момент укладення позивачем договору і вчинення операції з поставки товару підприємству-покупцю був відсутній вирок суду і позивач не був обізнаний і не міг знати про кримінальне провадження стосовно посадових осіб підприємства-покупця. 
		 
		Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 25.10.2017 задовольнив адміністративний позов. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Головного правління ДФС у Хмельницькій області від 02.06.2017 № 0003601406 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 98  496 грн за основним платежем та в сумі 49  248 грн за штрафними (фінансовими) санкціями. Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Хмельницькій області судовий збір в сумі 2216 грн. 
		 
		Вінницький апеляційний адміністративний суд ухвалою від 22.11.2017 залишив без змін постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.10.2017. 
		 
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що господарські операції з придбання і постачання позивачем товару є реальними, дефекти в первинних документах, допущені покупцем товару, не свідчать про безтоварність господарської операції, які відбулись між позивачем та вказаним контрагентом. У вироку стосовно посадової особи покупця товару не досліджувались операції між позивачем (постачальником) та покупцем. Вирок постановлений після того як були вчинені господарські операції і станом на їх вчинення позивач використовував інформацію з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
		 
		Головне управління ДФС у Хмельницькій області подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. 
		 
		В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. Вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення правомірним, посилаючись на обставини, що зазначені в акті перевірки.
		 
		Вищий адміністративний суд України ухвалою від 12.12.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Хмельницькій області. 
		 
		Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02.06.2016 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.
		 
		Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року №1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.
		 
		Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 №2 «Про визначення дня початку роботи Верховного Суду» днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.
		 
		Законом України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства викладено в новій редакції. 
		 
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від   03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.
		 
		Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 04.02.2019 призначив розгляд справи у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 05.02.2019. 
		 
		Верховний Суд, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справи, зважає на таке. 
		 
		Суди попередніх інстанцій встановили, що підставою для визначення позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 02.06.2017 № 0003601406 грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 98 496 грн за основним платежем та в сумі 49 248 грн за штрафними (фінансовими) санкціями слугували висновки контролюючого органу, викладені в акті документальної позапланової виїзної перевірки від 17.05.2017 № 0607/22-01-14-06/30795712, про порушення вимог підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пунктів 5, 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України  від 31 грудня 1999 року № 318 та  зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за № 27/4248.
		 
		Контролюючий орган виходить з того, що позивач занизив об'єкт оподаткування податком на прибуток в результаті заниження ним прибутку шляхом безпідставного зменшення фінансового результату до оподаткування через безпідставне врахування при визначенні фінансового результату до оподаткування за І півріччя 2016 року вартості товару (дизпалива), за відсутності доходу для отримання якого такі витрати здійснені. Так, контролюючий орган вважає, що позивач фактично не здійснював поставок дизпалива на адресу ТОВ «Монкім» згідно з видатковою накладною від 10.05.2016 № 5/79 в загальній сумі 555  200,00 грн з податком на додану вартість, тому дана операція не підлягала відображенню в бухгалтерському обліку та не є доходом від реалізації продукції у розумінні пункті 7, 8 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід». 
		 
		Такий висновок контролюючий орган обґрунтовує тим, що у видатковій накладній в графі «Отримав» міститься підпис невідомої особи, без зазначення прізвища та ініціалів, а також відсутні реквізити довіреності, що позбавило можливості ідентифікувати особу, яка отримала товар. У товарно-транспортній накладній відсутні реквізити довіреності на отримання товару, відсутній підпис водія в графі «прийняв водій», в графі «вантаж одержав» міститься підпис невідомої особи без зазначення прізвища та ініціалів, відсутні відомості щодо дати, часу виїзду з підприємства - вантажовідправника, дати, часу прибуття вантажоодержувача, не вказана повна адреса пункту розвантаження. Окрім того, продукт переробки нафтопродуктів є небезпечним вантажем, який має перевозитися спеціально обладнаним транспортним засобом. Окрім того, ОСОБА_4 (директора ТОВ «МОНКІМ» ( покупця нафтопродуктів)), вироком від 26.12.2016 у справі № 752/17821/16-к визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 205-1 Кримінального кодексу України (підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб - підприємців). 
		 
		Суди попередніх інстанцій також встановили, що основними видами діяльності за КВЕД є: 46.19 діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.17 оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, 46.90 неспеціалізована оптова торгівля, 47.30 роздрібна торгівля пальним, 52.29 інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.
		 
		Товар позивач придбав у ПП «ОККО-Бізнес Контракт». Факт придбання і надходження відповідної партії дизельного пального на ПП «Фірма «Нафтоінвест» підтверджується копіями: додатку від 29.04.2016 №25 до договору № ОБК/2-1-15/49 поставки нафтопродуктів від 02.02.2015; рахунку від 29.04.2016; акту від 30.04.2016 № ОБК/2-1-15/49-25; з/д накладної від 30.04.2016; паспорту від 25.04.2016 №694; сертифікату відповідності від 31.03.2016; декларації про відповідність від 30.03.2017; податкових накладних від 29.04.2016 №243572, №243579; акцизної накладної від 30.04.2016 № 43830; акту від 03.05.2016 №20 приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю. Факт зберігання у позивача придбаних позивачем нафтопродуктів підтверджується записами в журналі обліку надходження нафти, нафтопродуктів, товарній книзі кількісного руху нафтопродуктів та журналі реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах, копія якого міститься в матеріалах справи.
		 
		Факт реального вчинення господарських операцій з постачання позивачем товару ТОВ «Монкім» підтверджується копіями договору поставки нафтопродуктів від 10.05.2016 №199, видаткової накладної від 10.05.2016 №5/79, товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) від 10.05.2016 №579, рахунку на оплату від 10.05.2016 №235  дизпалива у кількості 40000 літрів в загальній сумі 555200,00 грн, у тому числі ПДВ 92533,33 грн., виписки з рахунку станом на 11.05.2016 про зарахування коштів від ТОВ «Монкім».
		 
		Контролюючий орган не заперечує самого факту придбання позивачем товару у ПП «ОККО-Бізнес Контракт», понесення у зв'язку з цим витрат, не наводить фактів, які б свідчили про наявність ознак фіктивності постачальника товару - ПП «ОККО-Бізнес Контракт».
		 
		Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
		 
		Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
		 
		Згідно з пунктом 44.2 статті 44 Податкового кодексу України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
		 
		У пункті 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
		 
		Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:
		 
		зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);
		 
		збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
		 
		Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:
		збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);
		зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
		 
		Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.
		Аналіз положень пунктів 44.1, 44.2 статті 44, пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України свідчить, що платник податку на прибуток підприємств з метою визначення об'єкта оподаткування - прибутку визначає фінансовий результат до оподаткування (прибутку або збитку) шляхом коригування (збільшення або зменшення), використовуючи дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. При цьому показники обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, визначаються на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату у фінансовій звітності підприємства визначаються відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.
		 
		Відповідно до пункту 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України  від 31 грудня 1999 року № 318 та  зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за № 27/4248 (зі змінами) (далі Положення № 318), витрати  відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.
		 
		У пунктах   6, 7  розділу «Визнання витрат» зазначеного Положення № 318 визначено, що витратами   звітного   періоду  визнаються  або  зменшення активів,  або збільшення зобов'язань, що призводить до  зменшення власного капіталу  підприємства  (за  винятком  зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками),  за умови,  що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду  одночасно  з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо  прямо  пов'язати  з  доходом  певного періоду,  відображаються у складі витрат того звітного періоду,  в якому вони були здійснені.
		 
		Згідно з пунктом 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 року за № 860/4153 (зі змінами), дохід визнається  під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства),  за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.
		Виходячи з положень абзацу 11 частини першої статті 1, частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
		 
		Аналіз вказаних норм законів свідчить, що показники обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, визначаються на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, що передбачено у пункті 44.2 статті 44 Податкового кодексу України.
		 
		За змістом абзацу 11 частини першої статті 1, частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»  (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) первинний документ - документ,  який  містить  відомості  про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, перелік яких визначено у цій нормі.
		 
		Таким чином, у податковому обліку понесені витрати на придбання товарів/послуг та доходи від реалізації товарів/послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення.
		 
		До первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності, належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, які за змістом відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції.
		 
		Водночас нереальність господарських операцій з придбання/постачання платником податку товарів/послуг має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.
		 
		Суди попередніх інстанцій не встановили жодного з порушень зазначених норм Податкового кодексу України, яке б позбавляло позивача права на формування показників обліку витрат, сплачених за операцією з придбання позивачем товару у ПП «ОККО-Бізнес Контракт», та доходів, отриманих за операцією з постачання позивачем дизпалива ТОВ «Монкім» за договором поставки нафтопродуктів від 10.05.2016 № 199 на загальну суму 555  200 грн з податком на додану вартість у кількості 40  000 літрів, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та податкових зобов'язань. Суди встановили факт реального вчинених позивачем господарських операцій з придбання та постачання товару на підставі безпосередньо досліджених доказів: первинних документів. При цьому суди зазначили, що недоліки первинних документів щодо господарських операції з постачання позивачем ТОВ «Моніка» дизпалива, на які вказує контролюючий орган, у даному випадку, з огляду на досліджені судами докази у їх сукупності, не свідчать про безтоварність господарської операції з поставки. Такі недоліки не можуть бути підставою для позбавлення позивача обов'язку відобразити операції з поставки товару у бухгалтерському та податковому облік, визначити за ними та сплатити податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств до бюджету. 
		 
		Окрім того, суди попередніх інстанцій дослідили вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 26.12.2016 у справі № 752/17821/16-к про визнання посадової особи ТОВ «Монківм» ОСОБА_5 (внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи завідомо неправдивих відомостей), за результатами якого зазначили, що у рамках кримінального провадження господарські операції з поставки позивачем ТОВ «Монкім» дизпалива не досліджувалися. 
		 
		Обставини у кримінальному провадженні не свідчать про те, що позивач придбав товар у постачальника ПП «ОККО-Бізнес Контракт» з метою завищення витрат шляхом подальшого формування доходу та визначення і сплати з такого доходу податкового зобов'язання з податку на прибуток за операцією з поставки позивачем товару ТОВ «Монкім», які є нереальними. 
		 
		Суд касаційної інстанції зазначає, що якщо товар дійсно поставлений покупцю, то дефекти в первинних документах, у разі якщо зазначена в них інформація дозволяє можливість ідентифікувати суб'єктів господарювання та господарські операції, а також порушення правил перевезення нафтопродуктів щодо вимог до транспорту та обладнання, якими здійснюється їх перевезення, самі по собі не можуть свідчити про нереальне вчинення поставки та розглядатися як підстава для позбавлення платника податку (постачальника) обов'язку відобразити у бухгалтерському та податковому обліку доходу та врахувати його при визначенні податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств. 
		 
		Переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справ, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суди не допустили неправильного їх застосування. Доводи, наведені в касаційній скарзі, є ідентичними доводам, якими контролюючий орган обґрунтовував свою позицію щодо правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в судах попередніх інстанцій, та є такими, що не спростовують висновків судів попередніх інстанцій. 
		 
		Керуючись статтями 344, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
		 
		ПОСТАНОВИВ :
		 
		Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Хмельницькій області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.10.2017 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22.11.2017 - без змін. 
		 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. 
		 
		 
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		Л.І. Бившева
		Т.М. Шипуліна 
		 В.В. Хохуляк ,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...