Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 673/373/14-а : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення сталого розвитку населених пунктів та землекористування, зокрема зі спорів у сфері:; землеустрою; державної експертизи землевпорядної документації; регулювання земельних відносин, у тому числі:; розпорядження землями держави (територіальних громад), передача таких земельних ділянок у власність і користування громадянам та юридичним особам.
Надіслано для оприлюднення: 08.02.2019. Зареєстровано: 10.02.2019. Забезпечено надання загального доступу: 11.02.2019.
Дата набрання законної сили: 07.02.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		07 лютого 2019 року 
		Київ
		справа №673/373/14-а
		адміністративне провадження №К/9901/4865/18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача Гриціва М.І., 
		суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В., -
		розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2015 року (судді Боровицький  О.А., Граб  Л.С., Сапальова  Т.В.) у справі № 673/373/14-а за позовами ОСОБА_3, третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_2 до Деражнянської міської ради (далі - Міськрада), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - ОСОБА_4, про визнання протиправною відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та визнання права на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, - 
		встановив:
		У березні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міськради, в якому просив визнати недійсним рішення Міськради в наданні дозволу ОСОБА_3 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, громадських будівель і споруд (присадибна ділянка), із земель житлової та громадської забудови на АДРЕСА_1.
		У травні 2014 року третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет позову, - ОСОБА_2 звернувся з позовом, в якому просив визнати протиправними дії Міськради, внаслідок яких клопотання від 14 січня 2014  року за вх. № 5 про передачу у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га із земель комунальної власності в АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд залишилося без розгляду та про визнання за позивачем права на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га на АДРЕСА_1 із земель житлової та громадської забудови для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з метою передачі у власність.
		Деражнянський районний суд Хмельницької області постановою від 03  листопада 2014 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовив; позов третьої особи із самостійними вимогами задовольнив: визнав протиправними дії Міськради щодо відмови ОСОБА_2 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,10 га на АДРЕСА_1, із земель житлової та громадської забудови для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з метою передачі у власність; визнав за ОСОБА_2 право на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,10 га, розташованої на АДРЕСА_1, із земель житлової та громадської забудови для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з метою одержання безоплатно у власність.
		Задовольняючи в повному обсязі вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з системного аналізу положень Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - ЗК) щодо порядку безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, яким передбачено вичерпний перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, та дійшов висновку про те, що відмова Міськради в наданні ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки є необґрунтованою. 
		Відмовляючи в задоволенні вимог ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 звернувся до Міськради із клопотанням про передачу йому в приватну власність спірної земельної ділянки 14 січня 2014  року, тоді як ОСОБА_3 - 30 січня 2014 року, звідси - переважне право на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки, на думку суду першої інстанції, належить ОСОБА_2
		Вінницький апеляційний адміністративний суд постановою від 21 січня  2015 року постанову суду першої інстанції скасував в частині задоволення в повному обсязі вимог ОСОБА_2 та ухвалив в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнив частково: зобов'язав Міськраду повторно розглянути клопотання ОСОБА_2 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га розташованої на АДРЕСА_1, із земель житлової та громадської забудови для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
		Колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду погодилася з висновками суду першої інстанції в частині відсутності підстав для задоволення позову ОСОБА_3 та вважає, що вони зроблені з вичерпної оцінки обставин справи з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права.
		Але в частині вимог третьої особи із самостійними вимогами цей суд дійшов висновку, що достатнім для захисту її прав та інтересів буде зобов'язання відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_2 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га розташованої на АДРЕСА_1, із земель житлової та громадської забудови для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд.
		ОСОБА_2 не погодився із рішенням суду апеляційної інстанції і звернувся із касаційною скаргою про його скасування та залишення в силі рішення суду першої інстанції.
		Покликається на помилковість висновку апеляційного суду щодо необхідності зобов'язання Міськради повторно розглянути його клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки остання двічі розглядала це клопотання, однак рішення про надання згаданого дозволу так і не прийняла.
		Верховний Суд переглянув рішення судів попередніх інстанцій у межах касаційної скарги, з'ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про таке.
		Суди у цій справі встановили, що 14 січня 2014 року ОСОБА_2 звернувся до Міськради із клопотанням про передачу йому в приватну власність земельної ділянки, орієнтовною площею 0,1 га, на АДРЕСА_1 із земель житлової та громадської забудови для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. 
		30 січня 2014 року із аналогічним клопотанням щодо передачі йому у власність цієї ж земельної ділянки звернувся ОСОБА_3
		03 лютого 2014 року Міськрада прийняла рішення № 6 «Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок», згідно з пунктом 2.1. якого ОСОБА_2, який проживає на АДРЕСА_2, відмовила в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,1 га, на АДРЕСА_1 із земель житлової та громадської забудови для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд з метою передачі у власність. Відмовила тому, що ця земельна ділянка знаходиться в центральній частині міста, через неї проходять мережі водопостачання та водовідведення і є необхідність узгодження можливості розташування житлового будинку в цьому місці відносно фактично прокладених мереж.
		Згідно з пунктом 2.2. вказаного рішення ОСОБА_3, який проживає на АДРЕСА_3, Міськрада відмовила в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення тієї ж земельної ділянки із тих же підстав, а також в зв'язку з тим, що не прийнято остаточне рішення за клопотанням №  5 від 14 січня 2014 року щодо розроблення проекту землеустрою щодо цієї ж земельної ділянки (клопотання ОСОБА_2).
		Незгода ОСОБА_3 та ОСОБА_2 із зазначеним рішенням слугувала зверненню з адміністративними позовами до суду.
		Доводи касаційної скарги стосуються відсутності у суду права втручання у дискреційні повноваження Міськради, коли йдеться про зобов'язання органу місцевого самоврядування видати дозвіл на розроблення документації із землеустрою.
		На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
		Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
		У справі, що переглядається, порядок надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивованої відмови у його наданні, регламентовано частиною сьомою статті 118 ЗК.
		Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними. 
		Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22 грудня 2018 року (справа № 804/1469/17).
		Отже, суд апеляційної інстанції помилково вважав, що повноваження відповідача у спірних правовідносинах є дискреційними. Тому доводи касаційної скарги є обґрунтованими.
		Відповідно до статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		Суд апеляційної інстанцій правильно встановив фактичні обставини, однак помилково скасував в частині рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону. Обставини справи не потребують додаткового дослідження доказів. Підставами для втручання в судове рішення є неправильне розуміння і порушення норм матеріального права, які є достатніми для того, щоб його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		З огляду на викладене, керуючись статтями 341, 342, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, - 
		постановив:
		Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
		Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2015 року скасувати.
		Постанову Деражнянського районного суду Хмельницької області від 03  листопада 2014 року залишити в силі.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Головуючий                                                                                          М.І. Гриців
		Судді          :                                                                                          Я.О. Берназюк
		                                                                                                    Н.В. Коваленко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...