Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 466/4412/15-ц : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); У порядку процесуального законодавства; В порядку ЦПК України.
Надіслано судом: 08.02.2019. Зареєстровано: 10.02.2019. Забезпечено надання загального доступу: 11.02.2019.

Номер судового провадження: 6/466/8/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 466/4412/15-ц
		 
		УХВАЛА
		іменем України
		 
		«24» січня 2019 року Шевченківський районний суд м. Львова
		в складі: головуючого судді Кавацюка В.І.
		 при секретарі Климко С.В.
		з участю: заявника ОСОБА_1
		представника заявника ОСОБА_2
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові заяву ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 15 березня 2016 року, по цивільній справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої смертю фізичної особи,
		 
		 у с т а н о в и в :
		 
		У провадження Шевченківського районного суду м. Львова знаходилась цивільна справа за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої смертю фізичної особи.
		Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 15 березня 2016 року позов ОСОБА_3 задоволено частково та вирішено стягнути з ОСОБА_1 на її користь витрати на виготовлення надгробного памятника у розмірі 32 357 грн., витрати на доставку надмогильної споруди у розмірі 1 606,50грн. та витрати на придбання ритуальних товарів у розмірі 2 661грн., а всього 36 624,50грн. Також стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 у відшкодування шкоди, завданої смертю ОСОБА_6 одноразово в розмірі 10 219грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у відшкодування шкоди, завданої смертю ОСОБА_6 одноразово по 10 219,10грн. кожному. Також стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3 10 000грн. у відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю особи. Також стягнуто на користь ОСОБА_3 3500 грн. витрат на правову допомогу та 243,60грн. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області від 14 липня 2016 року рішення залишено без змін.
		Будучи незгідним із рішеннями судів обох інстанцій ОСОБА_1 оскаржив їх до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ та за його касаційною скаргою було відкрито касаційне провадження по даній справі.
		Позивачами також було оскаржено рішення судів обох інстанцій і згідно із ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 13 вересня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі.
		Вказані касаційні скарги були частково задоволені та скасовано ухвалу колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області та скеровано справу для розгляду в суді апеляційної інстанції.
		Постановою від 21 травня 2018 року колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області частково задоволено апеляційні скарги позивачів та відповідача та рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 15 березня 2016 року частково скасовано та ухвалено нову постанову, згідно із якою позов ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задоволено частково. Вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 17 000грн. витрат на виготовлення надгробного памятника, 2 661грн.  на придбання ритуальних товарів, всього 19 661грн. Також вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 40 498,50грн. у відшкодування шкоди, завданої смертю ОСОБА_6 щомісячними платежами по 304,50грн.
		Також вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_8 в особі його законного представника ОСОБА_3 відшкодування шкоди, завданої смертю ОСОБА_6 55 114,50грн. щомісячними платежами по 304,50грн.
		Також вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_9 в особі її законного представника ОСОБА_3 44 457грн. у відшкодування шкоди, завданої смертю ОСОБА_6 щомісячними платежами по 304,50грн.
		Також вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_8, ОСОБА_7 та ОСОБА_4 по 10 000грн. моральної шкоди кожному із них.
		В решті рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 15 березня 2016 року залишено без змін.
		 
		У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про відстрочення виконання вказаного судового рішення по справі №466/4412/15. 
		В обгрунтування заяви зіслався на те, що вказану вище постанову Апеляційного суду Львівської області від 21 травня 2018 року він, заявник ОСОБА_1 оскаржив в касаційні інстанції.
		На даний час у нього ще не має відомостей про те, чи відкрито касаційне провадження по справі та чи зупинено виконання рішення суду. Він зробив інформаційний запит до Верховного Суду України від 06 серпня 2018 року, однак відповідь ще не поступила.
		Отримавши від державного виконавця копію постанов про відкриття виконавчих проваджень від 24 липня 2018 року, він, згідно із вимогами ст.435 ЦПК України звертається до суду із даною заявою про відстрочення виконання рішення суду з врахуванням наступного.
		Відповідно до вимог ч.3 ст.435 ЦПК України підставою для відстрочення або розстрочення судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим.
		Вважає, що такими обставинами, що істотно утруднюють виконання даного рішення суду є наступні обєктивні обставини.
		По-перше, на даний час у нього склалось важке матеріальне становище, оскільки він отримує мінімальну заробітну плату, що підтверджується довідкою з місця праці, інших доходів, крім мінімальної заробітної плати у нього немає.
		По-друге, у нього на утриманні є малолітній син, що підтверджується копією свідоцтва про народження.
		Крім цього, в нього є також мати-пенсіонерка, яка має статус внутрішньо переміщеної особи, мати раніше проживала в Луганській області та у звязку із військовими діями в їх населеному пункті змушена була переїхати до Львова і він повинен їй допомагати, піклуватись про неї.
		В його приватній власності на даний час не має нерухомого чи рухомого вартісного майна і сплатити позивачам таку велику суму коштів, яку визначив суд, у нього просто не має можливості.
		Крім цього, згідно із вимогами ч.4 ст.435 ЦПК України. Суд вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення також враховує ступінь вини відповідача у виникненні спору.
		Просить врахувати, що він не був винним у ДТП, яка мала місце в 2011 році, але добровільно на той час сплатив потерпілому суму, еквівалентну 1500 дол.США, чого навіть не було враховано судами всіх інстанцій, оскільки розумів, що ОСОБА_6 загинув в ДТП, учасником якої він, ОСОБА_1, був.
		Як вбачається із копії постанови про закриття кримінального провадження від 05 березня 2015 року, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013150010000137 від 13 травня 2013 року, яке було порушено по факту ДТП, яка мала місце в грудні 2011 року, в результаті якої ОСОБА_10 отримав тяжкі тілесні ушкодження, несумісні із життям та помер через декілька днів у лікарні, дане кримінальне провадження було закрито у звязку з відсутністю у його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.
		У даній постанові, яка не оскаржувалась позивачами, чітко вказано про те, що коли він, ОСОБА_1, водій автомобіля марки «ЗАЗ-11037, 09-го грудня2011 року керував даним автомобілем та рухався ним по автодорозі між селами Скнилів та Басівка Пустомитівського району Львівської області зі швидкістю 60 км/год, то в один момент виявив спереду пішохода, яким виявився ОСОБА_6, що йшов у попутному напрямку по правому краю проїзної частини дороги, будучи спиною поверненим до автомобіля. Коли його автомобіль став наближатись до нього, то він несподівано для нього став зміщуватись вліво на проїзну частину дороги. Так як відстань між автомобілем та пішоходом була невеликою, то він, ОСОБА_1 не зміг уникнути наїзду на пішохода. Гальмування застосувати він також не встиг, збивши пішохода та вїхавши у кювет.
		Зазначає, що в його діях не встановлено порушення вимог правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, які б перебували у причинно-наслідковому звязку із настанням даної дорожньо-транспортної пригоди, а отже, і ознак складу злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.
		Згідно з висновком повторної автотехнічної експертизи від 08.07.2013 року, причиною настання ДТП, з технічної точки зору, стали дії пішохода ОСОБА_6, які виразились у тому, що він, змінивши напрямок свого руху, вийшов на траєкторію руху його, ОСОБА_1, автомобіля на такій відстані, на якій він, як водій був позбавлений технічної можливості уникнути наїзду шляхом застосування своєчасного гальмування.
		Вважає, що пішохід ОСОБА_6 умисно кинувся під колеса його автомобіля, при тому, що він перед тим спокійно йшов по узбіччі дороги, нікуди не поспішаючи, в нього не було жодної потреби різко кидатись під колеса його автомобіля на близькій відстані від його автомобіля і він,, як особа, як на відповідній правовій підставі керувала даним автомобілем, в даному конкретному випадку могла бути звільнена від обовязку відшкодування шкоди, завданої транспортним засобом з врахуванням умислу потерпілого ОСОБА_6. Але суди не погодились з його, ОСОБА_1 запереченнями та задовольнили позов ОСОБА_3 та ОСОБА_4, яким було відомо, що їх чоловік та син ніде не працював, не утримував сімї, неодноразово був судимий за зберігання наркотиків, потребував лікування від наркоманії.
		Враховуючи викладене, просить розстрочити виконання рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 15 березня 2016 року строком на один рік з врахуванням сукупності обктивних обставин.
		 
		В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 підтримали заяву про відстрочення виконання рішення суду, покликаючись на обставини, викладені в заяві
		Позивачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 та їх представник ОСОБА_11 в судове засідання не зявились, подали на адресу суду заперечення на заяву про відстрочення виконання судового рішення та просили проводити розгляд справи у їх відсутності.
		В судове засідання, яке було призначено на 24 січня 2019 року о 17.00год сторони не зявились, та від заявника ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи у його відсутності.
		У відповідності до положень ч.2 ст. 247 ЦПК України у звязку з неявкою в підготовче судове засідання всіх учасників справи, фіксування підготовчого судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
		 
		Заслухавши пояснення заявника ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2, оглянувши матеріали справи, зясуваввши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що заява підлягає до задоволення з наступних підстав.
		Відповідно до положень ст. 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
		Відповідно до ч. 3,4,5ст. 435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
		Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
		1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
		2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сімї, її матеріальний стан;
		3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
		Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
		На підтвердження доводів заявником надано суду копії пенсійного посвідчення матері заявника ОСОБА_12 №1054035196, довідки від 11.05.2016 року №1309001501 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, виданої ОСОБА_12, свідоцтва про народження ОСОБА_13 серії І-СГ №048781, довідки про доходи від 03.08.2018 року ОСОБА_1
		За таких обставин, суд вважає, що заява ОСОБА_1 обґрунтована, оскільки сума боргу заявника є значною, а тому наявна істотна складність у виконанні рішення суду.
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 247, 435 ЦПК України, суд, 
		 
		 у х в а л и в :
		 
		Заяву задовольнити.
		Відстрочити виконання рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 15 березня 2016 року по цивільній справі № 466/4412/15 за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої смертю фізичної особи, строком один рік, який слід обчислювати з моменту набрання вказаним вище рішенням законної сили.
		Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом пятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду.
		  Суддя:   ОСОБА_14

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...