Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 572/2528/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, пов’язані із застосуванням Закону України ”Про захист прав споживачів”.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 12.02.2019. Забезпечено надання загального доступу: 13.02.2019.
Дата набрання законної сили: 01.02.2019
Номер судового провадження: 61-49050ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Ухвала
		Іменем України 
		 
		01 лютого 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 572/2528/18
		 
		провадження № 61-49050ск18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Черняк Ю. В. розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» на постанову Рівненського апеляційного суду                                 від 18 грудня 2018 року за заявою ОСОБА_4 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_4 до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення, треті особи: Управління захисту споживачів у Рівненській області, товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1», Кабінет Міністрів України, товариство з обмеженою відповідальністю «Медіа сервіз Україна», про визнання права на отримання інформації через аналогове телевізійне мовлення та зобов'язання вчинити певні дії,
		ВСТАНОВИВ:
		У серпні 2018 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (далі - Концерн), треті особи: Управління захисту споживачів у Рівненській області, товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» (далі - ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1»), Кабінет Міністрів України, товариство з обмеженою відповідальністю «Медіа сервіз Україна», про визнання права на отримання інформації через аналогове телевізійне мовлення та зобов'язання вчинити певні дії.
		Разом із позовною заявою ОСОБА_4 було подано заяву про забезпечення позову у вказаній справі.
		Заява мотивована тим, що з метою забезпечення відновлення її конституційного права на отримання інформації, порушеного встановленням календарних дат відключення та припинення використання аналогового телевізійного мовлення внаслідок переходу до цифрового мовлення, а також для того, щоб забезпечити їй та іншим особам у майбутньому можливість користуватись аналоговим телевізійним мовленням, необхідним є вжиття заходів забезпечення позову у вказаній справі.
		Для забезпечення переходу з аналогового на цифрове мовлення Національна рада України з телебачення і радіомовлення здійснюватиме відповідне технологічне переоснащення діючих каналів та мереж мовлення. У результаті зазначеного технологічного переоснащення її буде позбавлено можливості отримувати інформацію з усіх та будь-яких каналів через аналогове телевізійне мовлення, оскільки канали не зможуть технологічно передавати аналогове телевізійне мовлення.
		Перехід телевізійного мовлення з аналогового на цифрове є складною безповоротною дією, виправити яку та/або повернути у початковий стан є технічно неможливим.
		Ураховуючи викладене, ОСОБА_4 просила суд зупинити дію позиції                                38 розділу І Плану використання радіочастотного ресурсу України (далі - План), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 червня 2006 року № 815, у частині графи «Строк припинення використання радіотехнології» до вирішення спору по суті; заборонити Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення вчиняти усі та будь-які дії, пов'язані з припиненням використання радіотехнології аналогове телевізійне мовлення, що передбачена в позиції 38 розділу І Плану до вирішення спору по суті; заборонити Національній раді України з питань телебачення і радіомовлення приймати усі та будь-які рішення та/або інші юридично значимі акти, пов'язані з припиненням використання радіо-технології аналогове телевізійне мовлення, що передбачена в позиції                    38 розділу І Плану до вирішення спору по суті.
		Ухвалою Сарненського районного суду Рівненської області від 30 серпня                          2018 року заяву ОСОБА_4 про забезпечення позову задоволено .
		Зупинено дію позиції 38 розділу І Плану використання радіочастотного ресурсу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 червня 2006 року № 815, у частині графи «Строк припинення використання радіо технології» до вирішення спору по суті.
		Заборонено Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення вчиняти усі та будь-які дії, пов'язані з припиненням використання радіотехнології аналогове телевізійне мовлення, що передбачена в позиції 38 розділу І Плану до вирішення спору по суті.
		Заборонено Національній раді України з питань телебачення і радіомовлення приймати усі та будь-які рішення та/або інші юридично значимі акти, пов'язані з припиненням використання радіотехнології аналогове телевізійне мовлення, що передбачена в позиції 38 розділу І Плану до вирішення спору по суті.
		Не погодившись з указаним судовим рішенням, 03 вересня 2018 року Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення було подано до суду апеляційну скаргу, у якій вона просила скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права.
		Апеляційна скарга Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення мотивована тим, що задовольняючи клопотання про забезпечення позову, судом допущено порушення прав та інтересів інших осіб, у тому числі й осіб, які не приймали участь у розгляді справи, і які позивача не уповноважували. Порушення прав та інтересів інших осіб виражене в тому, що вимкнення аналогового телевізійного мовлення передбачить звільнення цінних частот ефірного діапазону для комунікацій у сфері громадської безпеки (для поліції, пожежної охорони, рятувальних загонів, тощо).
		У випадку звернення сторони із вимогою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою вимогою. З цією метою обов'язком є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову, що позивачем зроблено не було.
		07 вересня 2018 року не погодившись з ухвалою Сарненського районного суду Рівненської області від 30 серпня 2018 року, компанія ГРІЗАРД ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД подала до суду апеляційну скаргу, у якій просила змінити оскаржувану ухвалу та доповнити її мотивувальну частину положенням частини першої статті 150 ЦПК України, в іншій частині ухвалу залишити без змін.
		Апеляційна скарга компанії ГРІЗАРД ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД мотивована тим, що судом першої інстанції не було у повному обсязі відображено у мотивувальній частині ухвали норми права, які підлягають до застосування при вжитті заходів забезпечення позову.
		07 вересня 2018 року Кабінет Міністрів України подав апеляційну скаргу на ухвалу Сарненського районного суду Рівненської області від 30 серпня                        2018 року, у якій просив скасувати оскаржувану ухвалу суду.
		Апеляційна скарга Кабінету Міністрів України мотивована тим, що оскаржувана ухвала суду є незаконною та такою, що винесена з порушенням норм цивільного процесуального права, оскільки районний суд, ухвалюючи судове рішення про забезпечення позову, фактично задовольнив одну з вимог позовної заяви, не розглянувши її по суті, що є грубим порушенням норм процесуального права.
		В ухвалі про забезпечення позову, ще до вирішення спору по суті, суд фактично визнав за позивачем право, яке вона просить визнати за нею у позові і констатував його порушення без дослідження доказів та розгляду справи по суті.
		14 вересня 2018 року Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення подав апеляційну скаргу на ухвалу Сарненського районного суду Рівненської області від 30 серпня 2018 року, у якій просив скасувати оскаржувану ухвалу.
		Апеляційна скарга Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення мотивована незаконністю оскаржуваної ухвали суду.
		Вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
		Як вбачається з ухвали районного суду Концерну заборонено вчиняти будь-які дії, пов'язані з припиненням використання радіо технології аналогове телевізійне мовлення, що передбачена в позиції 38 розділу І Плану використання радіочастотного ресурсу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 червня 2006 року № 815.
		Суд у своїй ухвалі не зазначив, з яких підстав він виходив, ухвалюючи судове рішення про забезпечення позову, та у зв'язку з чим невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
		 
		Постановою Рівненського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року апеляційну скаргу компанії ГРІЗАРД ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД залишено без задоволення.
		Апеляційні скарги Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Кабінету Міністрів України, Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення задоволено.
		Ухвалу Сарненського районного суду Рівненської області від 30 серпня                            2018 року скасовано.
		У задоволенні заяви ОСОБА_4 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_4 до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення, треті особи: Управління захисту споживачів у Рівненській області, товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1», Кабінет Міністрів України, товариство з обмеженою відповідальністю «Медіа сервіз Україна», про визнання права на отримання інформації через аналогове телевізійне мовлення та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.
		У грудні 2018 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» на постанову Рівненського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року.
		Ухвалою судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду 
		від 04 січня 2019 року касаційну скаргу заявника залишено без руху та надано строк на усунення недоліків, а саме запропоновано сплатити судовий збір за подання касаційної скарги та надати оригінал документа, що підтверджує сплату судового збору. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.
		У наданий суддею Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду строк заявник направив матеріали на усунення недоліків, зазначених в ухвалі Касаційного цивільного судуу складі Верховного Суду від 04 січня 2019 року.
		У касаційній скарзі ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1», посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати, ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. 
		Перевіривши доводи касаційної скарги, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.
		Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Із оскаржуваного судового рішення, доданих до скарги матеріалів убачається, що касаційна скарга є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності судового рішення.
		Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
		Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).
		Забезпечення позову спрямоване насамперед проти несумлінних дій відповідача. 
		Указане відповідає роз'ясненням, наданим судам у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», відповідно до якого, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
		Проте позивачем у поданій заяві про забезпечення позову не були обґрунтовані наслідки невжиття зазначених ним заходів забезпечення позову і яким чином невжиття їх спричинить у майбутньому утруднення чи зробить неможливим виконання рішення суду, що є його процесуальним обов'язком (статті 12,                          81 ЦПК України).
		Окрім того, як встановлено у частині десятій статті 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
		Заявлені вимоги позивача про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії позиції 38 розділу І Плану використання радіочастотного ресурсу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 червня 2006 року № 815 в частині графи «Строк припинення використання радіотехнології; заборони Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення вчиняти усі та будь-які дії, пов'язані з припиненням використання радіотехнології аналогове телевізійне мовлення, що передбачена в позиції                   38 розділу І Плану; заборони Національній раді України з питань телебачення і радіомовлення приймати усі та будь-які рішення та/або інші юридично значимі акти, пов'язані з припиненням використання радіотехнології аналогове телевізійне мовлення, що передбачена в позиції 38 розділу І Плану є фактичним вирішенням спору по суті, а тому така заява задоволенню не підлягає.
		Предметом заявленого позову є зобов'язання забезпечити позивачу право на доступ до телебачення через аналогове мовлення.
		Єдиним способом реалізації рішення суду у разі його задоволення фактично є саме заборона вимкнення аналогового телемовлення.
		Апеляційний суд, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, та ухвалюючи судове рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_4 про забезпечення позову, дійшов вірного висновку, проте що суд першої інстанції всупереч вимогам частини десятої статті 150 ЦПК України застосував захід забезпечення позову, який по суті є способом виконання такого рішення суду.
		Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції безпідставно скасував ухвалу суду першої інстанції, яка постановлена з дотриманням норм процесуального права, є безпідставними та спростовується сукупністю досліджених при апеляційному розгляді справи доказів, яким суд дав належну правову оцінку, вірно застосувавши норми права.
		Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України у відкритті касаційного провадження у справі належить відмовити, якщо суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
		Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 394 ЦПК України у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. 
		Зі змісту касаційної скарги, оскаржуваного судового рішення та доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що касаційна скарга є необґрунтованою. Правильне застосовування норм є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення. 
		Згідно з частиною п'ятою статті 394 ЦПК України, у разі якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана касаційна скарга є необґрунтованою, вирішення питання про відкриття провадження здійснюється постійною колегією суддів, до складу якої входить суддя-доповідач. Якщо жоден суддя із складу колегії не дійде висновку про необхідність відкриття касаційного провадження через необґрунтованість скарги, колегія суддів постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.
		Керуючись пунктом 5 частини другої, частинами четвертою, п'ятою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
		УХВАЛИВ:
		У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення, треті особи: Управління захисту споживачів у Рівненській області, товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1», Кабінет Міністрів України, товариство з обмеженою відповідальністю «Медіа сервіз Україна», про визнання права на отримання інформації через аналогове телевізійне мовлення та зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» на постанову Рівненського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року за заявою ОСОБА_4 про забезпечення позову у справі, відмовити.
		Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. 
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		Судді                                                                                                             Д. Д. Луспеник
		                                                                                                                 Б. І. Гулько
		                                                                                                                 Ю.В.Черняк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...