Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/13267/18 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Розрахунки за продукцію, товари, послуги; За спожиті енергоносії.
Надіслано судом: 12.02.2019. Зареєстровано: 12.02.2019. Оприлюднено: 13.02.2019.

Результат оскарження 10.09.2019 Верховний Суд: скасовано рішення першої та постанову апеляційної інстанції повністю
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		м. Київ
		29.01.2019Справа №  910/13267/18
		 
		За позовомАкціонерного товариства «ДТЕК Донецькі Електромережі»доДержавного підприємства «Енергоринок»провизнання недійсним одностороннього правочинуСуддя Босий В.П.
		секретар судового засідання Єрмак Т.Ю.
		Представники сторін:
		від позивача:Максецька О.С.від відповідача:Андишула А.М.
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		 
		Акціонерне товариство «ДТЕК Донецькі Електромережі» (надалі - АТ «ДТЕК Донецькі Електромережі») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Енергоринок» (надалі - ДП «Енергоринок») про визнання недійсним одностороннього правочину.
		В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення ДП «Енергоринок» умов договору №4863/01 від 19.08.2008 в частині неправомірного зарахування оплат понад повну поточну вартість електроенергії, купленої в жовтні-грудні 2017, липні 2018 та вересні 2018 за договором купівлі-продажу електроенергії від 19.08.2008 № 4863/01 на загальну суму 242 290 439,65 грн. в рахунок оплати заборгованості за іншим договором - договору купівлі-продажу різниці перетоків електричної енергії №11296/01 від 12.06.2015  шляхом вчинення одностороннього правочину.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.10.2018 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі.
		23.10.2018 представником позивача до канцелярії суду подано заяву про зміну предмету позову, в якій позивач просив суд змінити предмет позову та виклав позовні вимоги наступним чином: 
		- визнати недійсним односторонній правочин ДП «Енергоринок» щодо зарахування оплат, здійснених АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» понад повну поточну вартість електроенергії, купленої в жовтні-грудні 2017, липні 2018 та вересні 2018 за договором купівлі-продажу електроенергії від 19.08.2008 № 4863/01 на загальну суму 242  290 439,65 грн., в рахунок погашення заборгованості, що виникла на підставі договору купівлі-продажу різниці перетоків електричної енергії від 12.06.2015 № 11296/01, з моменту його вчинення;
		- зобов'язати ДП «Енергоринок» виконати умови пункту 6.5 Договору купівлі-продажу електричної енергії від 19.08.2008 № 4863/01 та абзацу 3 пункту 6.3 Інструкції про порядок використання коштів Оптового ринку (додатку 4 до Договору між членами оптового ринку електричної енергії України від 15.11.1996), а саме зарахувати кошти за куплену в жовтні-грудні 2017 року, липні та вересні 2018 року за договором купівлі-продажу електроенергії від 19.08.2008 № 4863/01 на загальну суму 242  290  439,65  грн., в рахунок погашення заборгованості по договору від 19.08.2008 №  4863/01, з найдавнішим терміном її виникнення, строк оплати якої настав.
		Частиною 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України визначено, що до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.
		Відповідно до ч. 5 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України у разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої, частиною третьою або четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає в ухвалі.
		З огляду на те, що заява позивача відповідала вимогам ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, вона була прийнята судом для подальшого розгляду.
		25.10.2018 до канцелярії суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з огляду на те, що отримання відповідачем на рахунок коштів як погашення заборгованості від позивача є господарською операцією, а не правочином в розумінні приписів ст. 202 Цивільного кодексу України, а відтак не може бути визнана недійсною в судовому порядку. Також відповідач посилається на те, що зарахування зазначених коштів здійснені відповідно до вимог Інструкції про порядок використання коштів Оптового ринку, яка є додатком 4 до Договору членів оптового ринку.
		Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.11.2018 справу №910/13267/18 передано для розгляду судді Босому В.П. у зв'язку з задоволенням заяви про відвід судді Мельника В.І.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2018 справу прийнято до свого провадження суддею Босим В.П., призначено підготовче засідання у справі.
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.12.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.12.2018.
		Розгляд справи по суті неодноразово відкладався з незалежних від суду обставин.
		В судове засідання 29.01.2019 представник позивача з'явилася, надала пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримала повністю.
		Представник відповідача в судове засідання з'явився, надав пояснення по справі, проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.
		В судовому засіданні 29.01.2018 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		19.08.2008 між ДП «Енергоринок» (ДПЕ) та ПАТ «ДТЕК ДОНЕЦЬКОБЛЕНЕРГО» (ЕК), після зміни найменування - АТ «ДТЕК Донецькі Електромережі», укладено договір купівлі-продажу електричної енергії № 4863/01 (надалі - «Основний договір»), відповідно до умов якого відповідач продає, а позивач купує електроенергію в ОРЕ та здійснює її оплату відповідно до умов Основного договору. Порядок розрахунків врегульовано розділом 6 Основного договору, укладеного Сторонами без розбіжностей. 
		Відповідно до п. 6.1 Основного договору оплату за куплену електроенергію ЕК здійснює відповідно до ІВКОР  грошовими коштами, що перераховуються на поточні рахунки із спеціальним режимом використання ДПЕ з поточних рахунків із спеціальним режимом використання ЕК, відкритих відповідно до чинних нормативно-правових актів України, які регулюють порядок розрахунків за електроенергію, а також з інших рахунків ЕК.
		Згідно з п. 6.2 Основного договору перерахування коштів ЕК за куплену у ДПЕ електроенергію здійснюються кожного банківського дня розрахункового місяця з урахуванням умов п. 6.3 і зараховується Сторонами як оплата за електричну енергію, куплену ЕК у ДПЕ у цьому місяці з урахуванням умов п.п. 6.4 та 6.5 цього Договору та окремих рішень Кабінету Міністрів України. При цьому, в п. 6.6 Договору Сторони погодилися, що ЕК не вказує призначення платежу лише у випадку перерахування коштів з поточного рахунку із спеціальним режимом використання ЕК на поточний рахунок із спеціальним режимом використання ДПЕ (тобто у разі розподілу коштів Уповноваженим банком на підставі затвердженого НКРЕКП алгоритму ОРЕ). 
		Відповідно до п. 6.5 Основного договору сума, яка була сплачена ЕК понад повну поточну оплату вартості електричної енергії за розрахунковий місяць (з урахуванням п. 6.4. цього Договору), зараховується Сторонами в погашення заборгованості з найдавнішим терміном її виникнення. У випадку відсутності простроченої заборгованості, ця сума зараховується, за згодою Сторін, як авансовий платіж на наступний розрахунковий період або як платіж згідно з письмовим повідомленням ЕК відповідно до договору реструктуризації заборгованості між ДПЕ та ЕК.
		Строк дії договору встановлено з 01.09.2008 до 31.12.2008. Дія договору автоматично продовжується на кожний наступний рік, якщо жодна із сторін не заявила письмово про намір розірвати цей договір за один місяць до дати закінчення строку його дії (п.11.6 Основного договору).
		12.06.2015 на виконання вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 07.05.2015 №263 між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу різниці перетоків електричної енергії № 11296/01 (надалі - «Договір купівлі-продажу перетоків»), відповідно до умов якого ДП «Енергоринок» продає, а ПАТ «ДТЕК ДОНЕЦЬКОБЛЕНЕРГО» купує різницю перетоків електричної енергії, переміщеної з контрольованої території на неконтрольовану територію, та здійснює її оплату відповідно до умов Договору купівлі-продажу перетоків.
		Даний договір було укладено у зв'язку з проведенням антитерористичної операції та розділенням Оптового ринку електроенергії на територію, де органи державної влади здійснюються свої повноваження (контрольована територія, КТ) та окуповану територію і територію, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження (неконтрольована територія, НКТ) на підставі  ч. 4 ст. 23 Законом України «Про електроенергетику» (в редакції Закону від 07.04.2015 №284-VIII) та постанови Кабінету Міністрів України від 07.05.2015 № 263 «Про особливості регулювання відносин у сфері електроенергетики на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження». 
		Відповідно до п. 5.2 Договору купівлі-продажу перетоків оплату за куплену різницю перетоків електричної енергії ЕК здійснює грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання ДПЕ, відповідно до умов цього Договору та чинного законодавства України.
		Згідно з п. 5.3 Договору купівлі-продажу перетоків при здійсненні платежів ЕК повинна вказувати у платіжному дорученні призначення платежу, в якому обов'язково зазначається відповідний договір та розрахунковий місяць.
		Пунктом 10.1 договору визначено, що він набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печаткам та згідно з ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України його умови застосовуються до відносин між Сторонами, які виникли з 01.05.2015, і діє протягом терміну дії  постанови Кабінету Міністрів України від 07.05.2015 №263 «Про особливості регулювання відносин у сфері електроенергетики на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження».
		З матеріалів справи вбачається, що у період, за який виник спір, сторони перебували у договірних відносинах на підставі обох договорів, що ними не заперечується.
		Сторонами підтвердили, що за час існування договірних відносин спорів щодо зарахування сум оплати понад повну поточну вартість електроенергії, купленої в розрахунковому місяці за Основним договором не виникало.
		Також відповідач не заперечував проти того, що врегулювання питання зарахування переплати відбувалося шляхом обміну листами в порядку передбаченому п. 6.5 Основного договору.
		Розбіжності в зарахуваннях переплат сторонами виникли з жовтня 2017, а саме.
		В жовтні 2017 відповідно до акту купівлі-продажу електроенергії позивачем було закуплено електричної енергії на суму 334 811 350,58 грн., при цьому, відповідно до довідки щодо здійснення оплат на рахунок ДП «Енергоринок» з 01.10.2017 по 31.10.2017 загальна сума надходжень в ОРЕ склала 370 608 028,56 грн. В результаті сума оплати понад повну поточну вартість електроенергії склала 37 796 677,98 грн. 
		Цю суму позивач листом від 08.11.2017 №61-1746 просив відповідача зарахувати в рахунок погашення заборгованості за Основним договором, яка виникла у різні періоди (в тому числі, стягнутої за рішеннями суду), а саме:
		1)           505 943,16 грн. - погашення заборгованості за рішенням суду від 17.11.2009 у справі №20/2 (жовтень - грудень 2017 згідно графіку); 
		2)           338 009,49 грн. - погашення заборгованості за рішенням суду від 17.11.2009 у справі №39/49 (жовтень - грудень 2017 згідно графіку);
		3)           345 000,00 грн. - погашення заборгованості за рішенням суду від 05.05.2015 у справі №908/999/15-г (жовтень - грудень 2017 згідно графіку);
		4)           400 000,00 грн. - погашення заборгованості за рішенням суду від 21.04.2016 у справі №905/707/16 (листопад - грудень 2017 згідно графіку);
		5)           34 207 725,33 грн. - зарахування в якості авансового платежу на листопад 2017 за Основним договором.
		В той же час, відповідач листом №07/51-4-13409 від 14.11.2017 повідомив позивача про те, що зазначена сума переплати зарахована наступним чином:
		1)           168 647,72 грн. - погашення заборгованості за рішенням суду від 17.11.2009 у справі №20/2 (січень 2005), тобто на те саме судове рішення, але в сумі меншій, ніж просив позивач;
		2)           112 669,83 грн. - погашення заборгованості за рішенням суду від 17.11.2009 у справі №39/49 (січень 2004), тобто на те саме судове рішення, але в сумі меншій, ніж просив позивач;
		3)           115 000,00 грн. - погашення заборгованості за рішенням суду від 05.05.2015 у справі №908/999/15-г (жовтень 2014), тобто на те саме судове рішення, але в сумі меншій, ніж просив позивач;
		4)           34 091,99 грн. - погашення заборгованості за рішенням суду від 14.02.2017 у справі №905/1563/16 (липень 2015), тобто на судове рішення, відмінне від тих, що просив позивач. При цьому, предметом позову у даній судовій справі було стягнення заборгованості за іншим договором - Договором купівлі-продажу перетоків;
		5)           35 366 268,44 грн. - погашення заборгованості за постановою суду від 01.08.2017 у справі №905/453/17 (січень - лютий 2016), тобто на судове рішення, відмінне від тих, що просив позивач. При цьому, предметом позову у даній судовій справі було стягнення заборгованості за іншим договором - Договором купівлі-продажу перетоків.
		Таким чином, відповідно до листа №07/51-4-13409 від 14.11.2017 ДП «Енергоринок» зарахувало 35 400 360,43 грн., сплачених позивачем понад повну поточну вартість купленої в жовтні 2017 за Основним договором електричної енергії в рахунок погашення заборгованості за Договором купівлі-продажу перетоків.
		В листопаді 2017 відповідно до акту купівлі-продажу електроенергії позивачем було закуплено електричної енергії на суму 390 614 809,10 грн., при цьому, відповідно до довідки щодо здійснення оплат на рахунок ДП «Енергоринок» з 01.11.2017 по 30.11.2017 загальна сума надходжень в ОРЕ склала 363 138 625,39 грн. Крім того, врахуванню підлягала сума переплати жовтня 2017, яку позивач просив зарахувати в якості авансового платежу на листопад 2017 за основним договором (34 207 725,33 грн.). Таким чином, з урахуванням авансу, загальна сума надходжень в ОРЕ в рахунок оплати вартості електроенергії, купленої в листопаді 2017 за Основним договором склала 397 346 350,72 грн. Тобто, сума оплати понад повну поточну вартість електроенергії дорівнює 6 731 541,62 грн. 
		Цю суму позивач листом №61/1976 від 11.12.2017  просив ДП «Енергоринок» зарахувати в якості авансового платежу на грудень 2017 за Основним договором. Даний лист був залишений відповідачем без відповіді, тобто за відсутності заперечень з боку відповідача вказаний платіж був зарахований позивачем в якості авансового платежу за грудень 2017 року.
		В грудні 2017 відповідно до акту купівлі-продажу електроенергії позивачем було закуплено електричної енергії на суму 396 254 997,79 грн., при цьому, відповідно до довідки щодо здійснення оплат на рахунок ДП «Енергоринок» з 01.12.2017 по 31.12.2017 загальна сума надходжень в ОРЕ склала 525 638 356,14 грн. Таким чином, з урахуванням переплати листопада 2017 (6 731 541,62 грн.) загальна сума надходжень в ОРЕ в рахунок оплати вартості електроенергії, купленої в грудні 2017 за Основним договором склала 532 369 897,76 грн. Тобто,  сума оплати понад повну поточну вартість електроенергії дорівнює 136 114 889,97 грн. 
		Цю суму позивач листом №61/18 від 10.01.2018  просив відповідача зарахувати в якості авансового платежу на січень 2018 за Основним договором.
		В той же час, відповідач листом №07/51-4-598 від 12.01.18  повідомив позивача про те, що кошти, сплачені ПАТ «ДТЕК ДОНЕЦЬКОБЛЕНЕРГО» у грудні 2017 понад повну поточну вартість жовтня, листопада, грудня 2017 року зараховані наступним чином:
		1)           337 295,44 грн. - в рахунок погашення заборгованості за рішенням суду від 17.11.2009 у справі № 20/2 (січень 2005), тобто заборгованості за Основним договором минулих періодів;
		2)           225 339,66 грн. - в рахунок погашення заборгованості за рішенням суду від 17.11.2009 у справі № 39/49 (січень 2004) (січень 2005), тобто заборгованості за Основним договором минулих періодів;
		3)           230 000,00 грн. - в рахунок погашення заборгованості за рішенням суду від 05.05.2015 у справі № 908/999/15-г (жовтень 2014), тобто заборгованості за Основним договором минулих періодів;
		4)           400 000,00 грн. - в рахунок погашення заборгованості за рішенням суду від 21.04.2016 у справі № 905/707/16 (січень 2015), тобто заборгованості за Основним договором минулих періодів;
		5)           69 590,80 грн. - в рахунок погашення заборгованості за рішенням суду від 14.02.2017  у справі  № 905/1563/16 (липень 2015), при цьому, предметом позову у даній судовій справі було стягнення заборгованості за іншим договором - Договором купівлі-продажу перетоків;
		6)           86 131 070,92 грн. - в рахунок погашення заборгованості за постановою суду від 01.08.2017 у справі № 905/453/17 (лютий - червень 2016), при цьому, предметом позову у даній судовій справі було стягнення заборгованості за іншим договором - Договором купівлі-продажу перетоків;
		7)           14 513 877,82 грн. - в рахунок погашення заборгованості за Договором купівлі-продажу різниці перетоків (січень 2017).          
		Таким чином, ДП «Енергоринок» зарахувало 100 714 539,54 грн., сплачених позивачем за Основним договором електричної енергії, в рахунок погашення заборгованості за Договором купівлі-продажу перетоків. 
		В липні 2018 відповідно до акту купівлі-продажу електроенергії позивачем було закуплено електричної енергії на суму 298 969 518,68 грн., при цьому, відповідно до довідки щодо здійснення оплат на рахунок ДП «Енергоринок» з 01.07.2018 по 31.07.2018 загальна сума надходжень в ОРЕ склала 372 997 909,17 грн. В результаті сума оплати понад повну поточну вартість електроенергії дорівнює 74 028 390,49 грн. 
		Цю суму позивач листом №61/1062 від 08.08.2018  просив відповідача зарахувати наступним чином:
		1)           428 624,66 грн. згідно рішення суду від 21.04.2016 у справі № 905/707/16 (фактично це заборгованість за лютий 2015 по Основному договору);
		2)           73 599 765,83 грн. як авансову оплату за електроенергію, куповану у серпні 2018 за Основним договором.
		Листом №07/51-4-10444 від 13.08.2018  ДП «Енергоринок» погодило таке зарахування без зауважень. Однак, наступним листом №01/51-4-11941 від 17.09.2018  відповідач повідомив позивача про коригування зарахування коштів, сплачених позивачем у липні 2018, понад повну поточну вартість електроенергії липня 2018 шляхом зарахування 73 599 765,83 грн. сплачених позивачем понад повну поточну вартість купленої в липні 2018 за Основним договором електричної енергії в рахунок погашення заборгованості за Договором купівлі-продажу перетоків. 
		У вересні 2018 відповідно до акту купівлі-продажу електроенергії позивачем було закуплено електричної енергії на суму 15 167 184,42 грн., при цьому, відповідно до довідки щодо здійснення оплат на рахунок ДП «Енергоринок» з 01.09.2018 по 30.09.2018 загальна сума надходжень в ОРЕ склала 47 742 958,27 грн. Таким чином, сума оплати понад повну поточну вартість електроенергії дорівнює 32 575 773,85 грн. 
		Позивач листом №61/1304 від 08.10.2018 просив відповідача зарахувати цю суму  в рахунок оплати електроенергії, купленої за Основним договором, а саме, згідно відповідних графіків виплат заборгованості по рішенню суду від 05.05.2015 у справі № 908/999/15-г.
		Листом №01/51-4-13249 від 11.10.2018  ДП «Енергоринок» повідомило позивача про те, що вказані кошти зараховані в рахунок погашення заборгованості за рішенням суду від 26.04.2018 у справі №905/2882/17. При цьому, що предметом позову у справі №905/2882/17 було стягнення заборгованості за різницю перетоків електричної енергії, купленої ПАТ «ДТЕК ДОНЕЦЬКОБЛЕНЕРГО» протягом 2017 року на підставі Договору купівлі-продажу перетоків.
		Відтак, ДП «Енергоринок» зарахувало 32 575 773,85 грн., сплачених позивачем понад повну поточну вартість купленої в вересні 2018 за Основним договором електричної енергії, в рахунок погашення заборгованості за Договором купівлі-продажу перетоків.
		Таким чином, разом за спірний період ДП «Енергоринок» в односторонньому порядку зараховувало 242 290 439,65 грн., сплачених АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» за Основним договором, в рахунок погашення заборгованості за Договором купівлі-продажу різниці перетоків, а саме:
		-           35 400 360,43 грн. листом від 14.11.17 №07/51-4-13409;
		-           100 714 539,54 грн. листом від 12.01.18 №07/51-4-598;
		-           73 599 765,83 грн. листом від 17.09.2018 №01/51-4-11941;
		-           32 575 773,85 грн. листом від 11.10.2018 №01/51-4-13249.
		Викладені обставини відповідачем не заперечуються, проте Відповідач посилається на те, що зарахування були здійснені ним відповідно до вимог ІВКОР, яка є додатком 4 до ДЧОРЕ.
		Спір у справі виник у зв'язку з наявністю, на думку позивача, підстав для визнання недійсним одностороннього правочину зарахування відповідачем коштів з одного договору на інший.
		Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
		Виходячи з положень ч. 3 ст. 202 Цивільного кодексу України одностороння відмова від договору за загальним правилом кваліфікується як односторонній правочин, оскільки вона є волевиявленням особи, спрямованим на виникнення юридичних наслідків цивільно-правового характеру.
		За приписами статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (договір, який не укладено). Встановивши відповідні обставини, господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог як про визнання правочину недійсним, так і про застосування наслідків недійсності правочину.
		Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
		Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
		Проаналізувавши дії відповідача та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що здійснивши перезарахування коштів з одного договору на інший, відповідачем вчинено в односторонньому порядку правочин, із змісту якого випливає юридичний наслідок цивільно-правового характеру - зміна правовідношення сторін: збільшення кредиторської заборгованості позивача за Основним договором та зменшення такої заборгованості за Договором купівлі-продажу різниці перетоків.
		Доводи позивача про те, що він діяв у відповідності до Інструкції про порядок використання коштів Оптового ринку, яка є додатком 4 до Договору членів оптового ринку судом не приймаються з огляду на наступне.
		Статтею 23 Закону України «Про електроенергетику» визначено особливості забезпечення енергопостачання в умовах надзвичайного стану, особливого періоду та у разі надзвичайних ситуацій в об'єднаній енергетичній системі України та делеговано відповідні повноваження на тимчасово окупованій території та на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження Кабінету міністрів України.
		На підставі зазначеної норми Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 07.05.2015 № 263 «Про особливості регулювання відносин у сфері електроенергетики на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження».
		Пунктами 4 та 5 Постанови № 263 встановлено, що порядок, механізм та принципи взаємодії суб'єктів електроенергетики, що виникають у зв'язку з виробництвом, передачею, постачанням, купівлею та продажем електричної енергії, порядок формування цін (тарифів), компенсації технологічних втрат електричної енергії під час передачі, а також розрахунків за електричну енергію, послуги з передачі та постачання електричної енергії, інші питання регулювання відносин у сфері електроенергетики на неконтрольованій території визначаються багатостороннім договором.
		Суб'єкти електроенергетики, що одночасно провадять діяльність на контрольованій та неконтрольованій території, ведуть окремий бухгалтерський облік господарської діяльності на неконтрольованій та контрольованій території.
		З аналізу наведених норм вбачається, що регулювання економічних та організаційних відносин на оптовому ринку електричної енергії України здійснюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), тоді як ці ж відносини на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження регулюються виключно положеннями Постанови № 263 Кабінету Міністрів України.
		Вказані вище висновки встановлені та повністю підтверджуються Постановою Верховного суду України  від 20.06.2018 у справі № 826/13109/16.
		Крім того, НКРЕКП Постановою від 21.08.2015 № 2207 «Про погодження рішення Ради Оптового ринку електричної енергії України від 22 травня 2015 року (підпункт 8.1 протоколу № 10)», затверджено зміни до додатка 2 до ДЧОРЕ (Правила Оптового ринку електричної енергії України, затверджені постановою НКРЕ України від 09.08.2012 № 1028) в частині надання даних виробниками та постачальниками електричної енергії, що здійснюють діяльність на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, у частині визначення величини прогнозу необхідного покриття електричного навантаження в ОЕС України та у частині купівлі/продажу різниці перетоків електричної енергії в умовах дії рішень Кабінету Міністрів України. Тобто, фактично встановило відповідні особливості діяльності оптового ринку електричної енергії України, в зв'язку з прийняттям Постанови КМУ № 263. 
		Постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2015 №263 встановлено, зокрема, особливості здійснення розрахунків ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» з оптовим постачальником за різницю перетоків електричної енергії, переміщеної з КТ на НКТ, а також передбачено ведення окремого бухгалтерського обліку господарської діяльності на КТ та НКТ.
		Основний договір укладений у відповідності до ДЧОРЕ і розрахунки за ним відбуваються згідно алгоритму ОРЕ. 
		Алгоритм оптового ринку електричної енергії, відповідно до Закону України «Про електроенергетику» - це порядок розподілу уповноваженим банком коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання без платіжних доручень, який встановлюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
		Порядок визначення відрахувань коштів на поточні рахунки енергопостачальників, що здійснюють господарську діяльність з постачання електричної енергії  на закріпленій території, та на поточний рахунок із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії (Порядок), затверджений Постановою НКРЕКП від 13.06.2013 №700 (Постанова № 700).
		Відповідно до п. 1.1 Порядку він визначає методологію розрахунку нормативу відрахувань коштів на поточні рахунки енергопостачальників, що здійснюють господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, (далі - ЕЗТ) та на поточний рахунок із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії з урахуванням Договору між членами Оптового ринку електричної енергії України, тобто визначає порядок встановлення алгоритму розподілу коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання ЕЗТ.
		В преамбулі Постанови №700 зазначено нормативно-правові акти, на підставі яких затверджено Порядок, серед яких, зокрема, Закон України «Про електроенергетику» та Положення про порядок проведення розрахунків за електричну енергію, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2000 №1136.
		При цьому, в постанові Кабінету Міністрів України від 19.07.2000 №1136 вказано, що її дія не поширюється на неконтрольовану  територію  згідно з  постановою Кабінету Міністрів України №263 від 07.05.2015.
		Правовий аналіз Порядку та норм законодавства, на підставі яких він затверджений, вказує на те, що алгоритм розподілу коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання ЕЗТ встановлюється НКРЕКП виключно для контрольованої території.
		В якості доказу на підтвердження зазначеного судом приймається наданий позивачем лист НКРЕКП від 25.01.2018 №767/28.2/7-18, відповідно до якого Національна комісія зазначила про те, що дія алгоритму ОРЕ поширюється виключно на договірні відносини між ДП «Енергоринок» та ПАТ «ДТЕК ДОНЕЦЬКОБЛЕНЕРГО» (попередня назва позивача) за куповану електроенергії на контрольованій території Українською владою; ДП «Енергоринок» не повинно включати в довідку про наявність/відсутність простроченої заборгованості ПРТ (постачальника електричної енергії за регульованим тарифом) перед оптовим постачальником електричної енергії заборгованість за договором купівлі-продажу різниці перетоків електричної енергії від 12.06.2015 №11296/01; відомості про наявність зазначеної заборгованості мають подаватися окремо і носять довідковий характер.
		Порядок зарахування оплати понад повну поточну вартість купленої в розрахунковому місяці електроенергії визначений тільки одним, укладеним сторонами двостороннім договором, а саме договором купівлі-продажу електроенергії від 19.08.2008 № 4863/01, відповідно до п. 6.5 якого, дана сума (переплата) зараховується Сторонами в погашення заборгованості з найдавнішим терміном її виникнення; у разі відсутності простроченої заборгованості - дана сума зараховується, за згодою Сторін, як авансовий платіж на наступний розрахунковий період або як платіж згідно з письмовим повідомленням ЕК відповідно до договору реструктуризації заборгованості між ДПЕ та ЕК. 
		Дане положення повністю відповідає абз. 3 п. 6.3. ІВКОР, згідно з яким, у разі відсутності простроченої заборгованості кошти, що надходять в оплату повного обсягу вартості електричної енергії, яка буде поставлена у наступних розрахункових періодах відповідно до умов укладеного договору, зараховується як попередня оплата або авансовий платіж.
		Обсяг купленої у спірних місяцях електроенергії підтверджується наявними в матеріалах справи, наданими Позивачем, підписаними сторонами відповідно до умов Основного договору актами купівлі-продажу електроенергії, які Відповідачем не заперечується.
		Обсяг перерахованих коштів з поточного рахунку зі спеціальним режимом використання Позивача на відповідний рахунок Відповідача підтверджується наявними в матеріалах справи, наданими Позивачем, копіями довідок щодо здійснення оплат на рахунок ДП «Енергоринок» за спірний період, які Відповідачем не заперечується.
		Факт надходження зазначених коштів саме відповідно до Основного договору та алгоритму ОРЕ підтверджується даними щодо призначення платежу цих коштів, а саме: «Розподіл коштів за електричну енергію згідно постанови НКРЕКП від…», тобто постанов про алгоритм перерахування коштів на відповідний місяць, що встановлюється тільки для КТ.
		Неможливість погашення заборгованості з різниці перетоків електричної енергії (НКТ) за рахунок переплати, яка утворилася за результатами здійснення АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» діяльності з постачання електричної енергії на КТ, підтверджується аналізом положень зазначених договорів, укладених між позивачем та відповідачем.
		Згідно з пунктами 6.1 та 6.3 Основного договору оплату за куплену електричну енергію ЕК (позивач) здійснює відповідно до ІВКОР, кожного банківського дня розрахункового місяця (відповідно до алгоритму).
		В той час, як згідно з пунктами 5.2 та 5.3 Договору купівлі-продажу різниці перетоків оплату за куплену різницю перетоків електричної енергії ЕК (позивач) здійснює грошовими коштами, шляхом перерахування суми, зазначеної у виставленому ДПЕ (відповідачем) в рахунку-фактурі, на поточний рахунок з спеціальним режимом використання ДПЕ (відповідача), відповідно до умов цього Договору та чинного законодавства України. 
		Таким законодавством для ринку на НКТ є постанова Кабінету Міністрів України від №263, а отже позивач і відповідач у двосторонньому договорі № 11296/01 від 12.06.2015 встановили особливий - відмінний від того, який встановлено ДЧОРЕ та договором № 4863/01 від 19.08.2008,  порядок розрахунків.
		Відповідно до пункту 6.6 Основного договору сторони погодилися, що ЕК (позивач) не вказує призначення платежу лише у випадку перерахування коштів з поточного рахунку з спеціальним режимом використання ЕК на такий же рахунок ДПЕ (відповідача), тому відсутність в призначенні платежу номеру договору, проведення їх щоденно та у відповідності до визначених Постанов НКРЕКП, також підтверджує проведення таких платежів за участю Уповноваженого банку та відповідно до умов Основного договору.
		Тобто, кошти були розподілені Уповноваженим банком Оптового ринку - Ощадбанком, відповідно до алгоритму, що був затверджений НКРЕКП, відповідно оплати були здійснені позивачем по Основному договору, а не по Договору купівлі-продажу різниці перетоків.
		Відповідно до пункту 5.3 Договору купівлі-продажу різниці перетоків при здійсненні платежів ЕК повинна вказувати у платіжному призначення платежу, в якому обов'язково зазначається відповідний договір, за яким здійснюється купівля різниці перетоків електричної енергії та розрахунковий місяць.  
		Отже, виключне право визначати, яка саме заборгованість (за який період) і в якому розмірі сплачується за Договором купівлі-продажу перетоків, належить позивачеві. Жодних погоджень щодо зарахування відповідачем спірної суми грошових коштів в рахунок оплати перетоків електричної енергії позивач не надавав. Докази протилежного відповідачем суду не надані. 
		Приписами ст. 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Аналогічна норма міститься в ст. 525 Цивільного кодексу України.
		Питання права на вчинення одностороннього правочину, наслідком якого буде зміна чи припинення правовідносин додатково врегульовані ст. ст. 538 та 615 Цивільного кодексу України.
		Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
		Відповідно до п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
		При вчиненні правочину по односторонньому зарахуванню коштів, що надійшли відповідно до умов одного договору в рахунок погашення заборгованості за іншим договором, ДП «Енергоринок» порушено наведені норми законодавства, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» щодо визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають задоволенню в повному обсязі.
		Порядок зарахування оплати понад повну поточну вартість купленої в розрахунковому місяці електроенергії визначений пунктом 6.5 Основного договору та абзацом 3 пункту 6.3 ІВКОР. 
		Факт наявності оплати позивачем понад повну поточну вартість купленої електроенергії в жовтні - грудні 2017, липні 2018 та вересні 2018 підтверджений наявними в матеріалах справи доказами, відповідачем не заперечувався.
		Таким чином, судом встановлено факт порушення відповідачем вимог зазначених пунктів договору та ІВКОР.
		Завданням суду при здійсненні правосуддя в силу положень статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакцій, чинній на момент звернення позивача до суду, є, зокрема, захист гарантованих Конституцією та законами України, прав і законних інтересів юридичних осіб. Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
		Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, суду належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
		Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
		Відтак, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
		З оглядку на викладене, відновлення порушеного права позивача можливе шляхом зобов'язання ДП «Енергоринок» виконати умови пункту 6.5 Договору купівлі-продажу електричної енергії від 19.08.2008 № 4863/01 та абзацу 3 пункту 6.3 Інструкції про порядок використання коштів Оптового ринку (додатку 4 до Договору між членами оптового ринку електричної енергії України від 15.11.1996), у зв'язку з чим, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги АТ «ДТЕ Донецькі електромережі» в цій частині також підлягають задоволенню в повному обсязі.
		Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
		На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
		ВИРІШИВ:
		1. Позовні вимоги Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі Електромережі» задовольнити повністю.
		2. Визнати недійсним односторонній правочин Державного підприємства «Енергоринок» щодо зарахування оплат, здійснених Акціонерним товариством «ДТЕК Донецькі електромережі» понад повну поточну вартість електроенергії, купленої в жовтні-грудні 2017, липні 2018, вересні 2018 за договором купівлі-продажу електроенергії від 19.08.2008 № 4863/01 на загальну суму 242 290 439,65 грн., в рахунок погашення заборгованості, що виникла на підставі договору купівлі-продажу різниці перетоків електричної енергії від 12.06.2015 №11296/01, з моменту його вчинення.  
		3. Зобов'язати Державне підприємство «Енергоринок» виконати умови пункту 6.5 Договору купівлі-продажу електричної енергії від 19.08.2008 № 4863/01 щодо зарахування коштів за куплену в жовтні-грудні 2017 року, липні 2018 та вересні 2018 року за договором купівлі-продажу електроенергії від 19.08.2008 № 4863/01 на загальну суму 242 290 439,65 грн., в рахунок погашення заборгованості по договору від 19.08.2008 № 4863/01, з найдавнішим терміном її виникнення, строк оплати якої настав. Видати наказ.
		4. Стягнути з Державного підприємства «Енергоринок» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 27; ідентифікаційний код 21515381) на користь Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі Електромережі»(84302, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Комерційна, 8/; ідентифікаційний код 00131268) судовий збір у розмірі 3  524 (три тисячі п'ятсот двадцять чотири) 00 грн. Видати наказ.
		5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		6. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		Повне рішення складено 11.02.2019.
		 
		Суддя                                                                                                               В.П. Босий

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...