Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 817/767/16 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; валютного регулювання і валютного контролю, з них; за участю органів доходів і зборів.
Надіслано для оприлюднення: 12.02.2019. Зареєстровано: 13.02.2019. Забезпечено надання загального доступу: 13.02.2019.
Дата набрання законної сили: 12.02.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		Київ
		 
		12 лютого 2019 року 
		справа №817/767/16
		адміністративне провадження №К/9901/41882/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),
		суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,
		 
		розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області 
		на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року у складі судді Сала А.Б. 
		та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року у складі колегії суддів Іваненко Т.  В., Мацького Є.  М., Франовської К.С. 
		у справі №  817/767/16 
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Т-Стиль» 
		до Державної податкової інспекції у м.  Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області, Державної податкової інспекції у м.  Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області 
		про визнання протиправною бездіяльності, скасування податкових повідомлень-рішень, 
		 
		У С Т А Н О В И В :
		 
		У травні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Т-Стиль» (далі - Товариство, позивач у справі) звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.  Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області (далі - податковий орган, перший відповідач у справі), Державної податкової інспекції у м.  Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - другий відповідач у справі), в якому просило: 
		- визнати протиправною бездіяльність другого відповідача щодо проведення документальної позапланової перевірки позивача з питань своєчасності надходження валютних цінностей на Україну та підтвердження повідомлень уповноваженого банку про порушення строків розрахунків у іноземній валюті за товарами та сировиною, що постачалися в м.  Рівне, зберігалися в м.  Рівному та господарські операції над якими, проводилися у м.  Рівному; 
		 
		- скасувати податкові повідомлення-рішення першого відповідача від 16 травня 2015 року форми "У" №  0001382203/456, яким нараховано суму грошового зобов'язання за платежем пеня за порушення термінів ЗЕД у розмірі 357  278 грн 16 коп. та №  0001392203/457, яким нараховано суму грошового зобов'язання за платежем пеня за порушення термінів ЗЕД у розмірі 1  020 грн.
		 
		16 листопада 2016 року постановою Рівненського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року, позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення податкового органу від 16 травня 2015 року форми "У" №  0001382203/456 в частині суми грошового зобов'язання за платежем пеня за порушення термінів ЗЕД у розмірі 208  376 грн 45  коп. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		 
		03 квітня 2017 року податковим органом до Вищого адміністративного суду України подано касаційну скаргу, в якій перший відповідач посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме вимог статей 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23 серпня 1994 року №  185/94-ВР (далі - Закон №  185/94), а також постанов Національного банку України за відповідні роки, якими встановлено 90-денний строк розрахунків за імпортними та експортними операціями. Податковий орган доводить обґрунтованість висновків, викладених в акті перевірки, та просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог.
		 
		05 квітня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу залишено без руху та встановлено строк для усунення її недоліків до 03 травня 2017 року (суддя Вербицька О.  В.).
		 
		02 червня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за наслідком усунення відповідачем недоліків касаційної скарги в установлений судом строк та витребувано з Рівненського окружного адміністративного суду справу №  817/767/16.
		 
		21 червня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшли заперечення позивача на касаційну скаргу, в яких він спростовує доводи касаційної скарги та просить залишити її без задоволення.
		 
		04 липня 2017 року справа №  817/767/16 надійшла до Вищого адміністративного суду України.
		 
		22 березня 2018 року справу №  817/767/16 разом з матеріалами касаційної скарги передано до Верховного Суду.
		 
		Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
		 
		Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
		 
		Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		 
		Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.
		 
		Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що посадовими особами податкового органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питання своєчасності надходження валютних цінностей в Україну за період з 06 травня 2014 року по 29 січня 2016 року, за результатом якої складено акт від 12 березня 2016 року №617/22-03/35750435 (далі - акт перевірки). 
		 
		16 травня 2016 року на підставі акта перевірки та згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України прийнято спірні у цій справі податкові повідомлення-рішення.
		 
		Податковим повідомленням-рішенням №  0001382203/456 за порушення статті 2 Закону №  185/94, постанов НБУ від 14 листопада 2013 року №  453, від 12 травня 2014 року №  270, від 20 серпня 2014 року №  515, від 01 грудня 2014 року №  758, від 03 березня 2015 року №  160, від 03 червня 2015 року №  734, від 09 вересня 2015 року та на підставі статті 4 цього Закону нараховано суму грошового зобов'язання за платежем: пеня за порушення термінів ЗЕД у розмірі 357  278 грн 16 коп. 
		 
		Податковим повідомленням-рішенням №  0001392203/457 за порушення вимог указу Президента України від 18 червня 1994 року №  319/94 «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами» та пункту першого статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року №  15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» нараховано суму грошового зобов'язання за платежем: пеня за порушення термінів ЗЕД у розмірі 1  020 грн
		 
		Перегляд касаційної скарги здійснюється Судом в межах її доводів відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		Податкове зобов'язання, визначене податковим повідомленням-рішенням №  0001382203/456, сформовано на підставі висновку податкового органу про порушення Товариством вимог двох різних статей Закону №185/94-ВР, встановлених за наслідком перевірки дотримання строків розрахунків за двома різними групами зовнішньоекономічних контрактів (експортних та імпортних).
		 
		Склад податкового правопорушення, передбаченого статтею 1 Закону №185/94-ВР, доводиться податковим органом на підставі висновку про порушення строків розрахунків за експортним зовнішньоекономічним контрактом від 05 червня 2014 року №10, укладеним з контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю "Гулшанбону Шарифа" Узбекистан.
		 
		Порушення вимог статті 2 Закону №185/94-ВР встановлено податковим органом за наслідком перевірки вчасності проведення строків розрахунків за імпортними зовнішньоекономічними контрактами, укладеними з SPORTKING India Ltd (контракти №  11 від 27 серпня 2011 року, №8 від 16 березня 2015 року), "WINSOME YARNS LIMITED", Індія (контракт №  3 від 10 лютого 2012 року), "Sri Shanmugavel Mills (Р) Limited", Індія (контракт №  21 від 16 грудня 2011 року), CHINA INDUSTRY (NINGBO) СЩ LTD", Китай (контракт №  32 від 13 жовтня 2014 року), "CENTURY INKS PVT LTD", Індія (контракт №  27 від 14 серпня 2014 року), "Zhejiang Runtu Fyestuff Co. LDT", Китай (контракт №  19 від 13 червня 2013 року), "Turan Kimya SAN. ТіС. Ltd. Sti Organize San. Bolgesi Ataturk San.Sitesi", Туреччина (контракт №19 від 28 серпня 2012 року), "Thies GmbH and Co. KG", Німеччина (контракт №18 від 26 травня 2014 року), "BJK Group", Польща (контракт №40 від 27 листопада 2014 року).
		 
		Під час судового розгляду у судах першої та апеляційної інстанцій позивач визнав факт несвоєчасності проведення розрахунків за імпортними контрактами, укладеними з "GUVEN CELIK MAKINA SANAYI VE TICARET LTD.STI", Стамбул, Туреччина (контракт №14 від 06 травня 2014 року), "Prude Мakina Sanayii Ve Tie.Ltd.Sti", Стамбул, Туреччина (контракт №14 від 13 травня 2014 року), "ALPS Industries Limited", Індія (контракт №  27 від 30 вересня 2013 року), "Vardhman Textiles Ltd.", Індія (контракт №  44 від 19 грудня 2014 року.
		 
		Відповідно до статті 1 Закону № 185/94-ВР, в чинній на час виникнення спірних правовідносин редакції, виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.
		 
		Згідно зі статтею 2 Закону № 185/94-ВР імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.
		 
		Факт несвоєчасності проведення розрахунків, а також несвоєчасної поставки товарів зафіксовано податковим органом у 2014-2015 роках, протягом яких Правлінням Національного банку України встановлювався строк проведення таких розрахунків у 90 календарних днів.
		 
		Статтею 4 Закону № 185/94-ВР встановлена відповідальність за порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, у вигляді стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого 
		товару).
		 
		Задовольняючи частково позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій здійснили комплексне дослідження, наявних у справі матеріалів, та частково спростували висновки податкового органу про наявність складу податкового правопорушення у зв'язку з тим, що відповідачем помилково визначено дати та суми попередніх платежів за імпортними товарами на кожну партію. Суди попередніх інстанцій також здійснили перевірку вчасності виконання кожного із зазначених імпортних зовнішньоекономічних контрактів, перевірили відповідність розміру пені, визначеної податковим органом, та кількості днів прострочення здійснення імпортних операцій.
		 
		Досліджуючи обставини, якими податковий орган обґрунтовує наявність складу правопорушення, визначеного статтею 1 Закону №  185/94, суди обґрунтовано врахували положення статті 4 цього Закону та здійснили розрахунок пені до дати фактичної сплати контрагентом заборгованості за експортним контрактом від 05 червня 2014 року №10, укладеним з контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю "Гулшанбону Шарифа" Узбекистан.
		 
		Згідно з частиною другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		 
		Доводи касаційної скарги не містять жодного обґрунтування щодо помилкового застосування судами норм матеріального права. Аргументи касаційної скарги податкового органу зводяться виключно до непогодження з оцінкою, наданою судами першої та апеляційної інстанції, встановленим обставинам справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, податковим органом не зазначено. 
		 
		Податковим органом у касаційній скарзі наводяться лише висновки, викладені в акті перевірки, які досліджені та частково спростовані судами за наслідком судового розгляду. Наявність інформації щодо несвоєчасного здійснення розрахунків, яка надходить від банківських установ, є лише приводом для проведення податкової перевірки і має бути достовірно підтверджена за її наслідками на підставі первинних документів. У цій справі акт перевірки не за всіма контрактами містив детальний опис змісту первинних документів та таку його деталізацію, яка б дозволила достовірно, поза розумним сумнівом, стверджувати, що кількість поставленої продукції в межах кожної партії була меншою, ніж фактична передплата саме за цю партію, що обумовлює невиконання вимог статті 2 Закону №  185/94
		 
		Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій, в межах перегляду судом касаційної інстанції, не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
		 
		Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області залишити без задоволення.
		 
		Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року у справі № 817/767/16 залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                           Р.Ф.Ханова 
		Судді:                                                                                                     І.А.Гончарова
		                                                                                                          І.Я.Олендер

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...