Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 359/972/16-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності; Грабіж.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 13.02.2019. Забезпечено надання загального доступу: 14.02.2019.
Дата набрання законної сили: 05.02.2019
Номер судового провадження: 51-328км18
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		05 лютого 2019 року
		м. Київ
		справа № 359/972/16-к
		провадження № 51- 328км18
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого ОСОБА_1 ,
		суддів  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		за участю:
		секретаря ОСОБА_4 ,
		прокурора ОСОБА_5 ,
		виправданого ОСОБА_6 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора ОСОБА_7 , яка брала участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції та прокурора ОСОБА_8 , який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 12 жовтня 2017 року в кримінальному провадженні № 12015110100002683 за обвинуваченням
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Пролісків Бориспільського району Київської області, жителя  АДРЕСА_1 , 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 Кримінального кодексу України (далі  КК).
		 
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 квітня 2017 року, залишеним 12 жовтня 2017 року без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області, ОСОБА_6 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 186 КК, а кримінальне провадження відносно нього закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі  КПК) у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпанням можливості їх отримати.
		Органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувався в тому, що він маючи не зняту й непогашену судимість, на шлях виправлення не став та в період умовно-дострокового звільнення від відбування покарання знову вчинив умисний злочин проти власності за наступних обставин.
		24 грудня 2015 року, близько 18:00 ОСОБА_6 тримаючи на повідку собаку породи лабрадор проходив неподалік від Щасливського навчально-виховного комплексу в с. Щасливому Бориспільського району Київської області,де помітив двох неповнолітніх дівчат ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ,які сиділи на лавочці, до яких він підійшов та попросив у ОСОБА_9 дати йому свій мобільний телефон, щоб зателефонувати, на що ОСОБА_9 дістала з кишені куртки та дала в руки ОСОБА_6 свій мобільний телефон «THL V11 Wite». Останній відійшов з ним на декілька метрів у бік, після чого в нього виникнув умисел на протиправне заволодіння мобільним телефоном.
		З цією метою, діючи повторно та з корисливих мотивів, усвідомлюючи що його дії носять відкритий і протиправний характер, перебуваючи в полі зору ОСОБА_9 та ОСОБА_10 і нічого їм не пояснюючи, ОСОБА_6 раптово побіг із телефоном у напрямку вул. Спортивної в с. Щасливому. При цьому, розуміючи протиправність своїх дій на оклики потерпілої повернути їй телефон не реагував та втік з місця злочину, після чого розпорядився викраденим майном на власний розсуд, спричинивши потерпілій ОСОБА_9 матеріальної шкоди на суму 852 грн.
		Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційних скаргах, доводи яких є аналогічними, прокурори ОСОБА_7 та  ОСОБА_8 просять усі судові рішення скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
		На думку прокурорів, при перегляді справи приймаючи рішення про залишення без змін вироку місцевого суду апеляційний суду порушення вимог статей 370, 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі  КПК) його належним чином не мотивував. Вважають, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки доводам апеляційної скарги прокурора про безпідставне визнання судом першої інстанції недопустимими тих доказів, які були надані стороною обвинувачення на підтвердження винуватості ОСОБА_6 . Також вважають, що поза увагою апеляційного суду залишилися і доводи скарги прокурора про невідповідність рішення прийнятого судом першої інстанції вимогам ст. 373 КПК. 
		Позиція учасників судового провадження
		У судовому засіданні прокурор касаційні скарги підтримав частково, просив судові рішення скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		ОСОБА_6 просив Суд відмовити у задоволенні касаційних скарг, а судові рішення залишити без зміни. 
		Мотиви Суду
		Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи наведені в касаційних скаргах, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги задоволенню не підлягають з огляду на таке.
		Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення має бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним та обґрунтованим є рішення, ухвалене компетентним судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно дост. 94 цього Кодексу, тобто кожен доказ оцінюється з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів -з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Згідно з положеннями ст.419КПК, суд апеляційної інстанції зобов`язаний проаналізувати й зіставити з наявними у справі тадодатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, і дати на кожен ізних вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. При залишенні заявлених вимог без задоволення в ухвалі має бути зазначено правові підстави, зяких подану скаргу визнано необґрунтованою. 
		Цих вимог закону суд апеляційної інстанції при перегляді вироку місцевого суду щодо ОСОБА_6 за аналогічними доводами апеляційної скарги прокурора дотримався.
		Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, в доведення винуватості  ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення органом досудового розслідування було надано суду ряд письмових доказів, а саме: протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 24 грудня 2015 року; протокол огляду місця події з фототаблицею від 24 грудня 2015 року; протокол огляду предмету від 26 грудня 2015 року та гарантійний талон на телефон; постанова про визнання речовим доказом та передачу його на зберігання від 26 грудня 2016 року; висновок товарознавчої експертизи (без дати та номера).
		Суд першої інстанції з дотримання вимог Закону дослідивши надані органом досудового розслідування докази на підтвердження винуватості ОСОБА_6 дійшов вірного висновку про недоведеність його винуватості. Зокрема суд вірно зазначив про те, що протокол прийняття заяви потерпілої про злочин фактично було складено тоді, коли вказане майно було повернуто потерпілій; згідно протоколу огляду від 24 грудня 2015 року предметом огляду є телефон сірого кольору, який в подальшому було поміщено в прозорий пакет та опечатано, однак згідно пояснень потерпілої ОСОБА_11  матері неповнолітньої ОСОБА_9 , вказаний телефон був білого кольору та після його огляду слідчим 24 грудня 2015 року відразу їй повернуто. Як наслідок, протокол огляду предмету (мобільного телефону) від 26 грудня 2015 року та постанову слідчого про визнання цього телефону речовим доказом і його передачу на зберігання від 26 грудня 2016 року суд визнав недопустимими доказами.
		Обґрунтовано визнано недопустимим доказом і висновок товарознавчої експертизи (без дати та номера), оскільки такий було проведено без предмету експертного дослідження, лише на підставі наданого на експертизу гарантійного талону.
		Крім того, при розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції не було доведено наявність умислу ОСОБА_6 на викрадення мобільного телефону.
		Так зі слів останнього, він взяв мобільний телефон у ОСОБА_9 , щоб передзвонити своїй матері, оскільки у його мобільному телефоні закінчилися гроші на рахунку. З метою зателефонувати він відійшов на декілька кроків вбік від лавки на якій сиділи дівчата, однак у цей час собака, яку він тримав на поводку, різко рвонула та побігла уперед. Намагаючись утриматись та не впасти, він разом із телефоном побіг слідом за собакою, а коли через декілька хвилин, заспокоївши собаку, повернувся назад до школи дівчат на місці вже не було, після чого він пішов додому де розповів дружині про цю подію та попросив її передзвонити і повернути телефон дівчатам.
		Потерпіла ОСОБА_9 пояснила, що після того як передала свій телефон у руки ОСОБА_6 на деякий час відволіклася, оскільки розмовляла із подружкою, а коли подивилася на ОСОБА_6 то побачила, що він кудись біжить слідом за собакою.
		Дружина виправданого  ОСОБА_12 пояснила, що 24 грудня 2015 року у вечірній час її чоловік ОСОБА_6 разом із собакою пішов зустрічати маму, а через деякий час прибіг схвильований та попросив її повернути телефон дівчатам. Вона поставила телефон на зарядку і відразу зателефонувала матері потерпілої ОСОБА_9 , повідомила, що телефон знаходиться у неї, після чого взяла телефон і понесла його до школи де в присутності дільничного інспектора поліції віддала його потерпілій.
		Мати потерпілої  ОСОБА_11 в суді підтвердила, що 24 грудня 2014 року їй зателефонувала ОСОБА_12 і пояснила, що телефон знаходиться у неї. Через деякий час, коли вона подзвонила на цей телефон, його узяв дільничний інспектор поліції і розповів про подію. Згодом останній сказав, щоб вона написала заяву до поліції, хоча телефон був дочці повернутий і будь яких претензій до ОСОБА_6 вона не мала.
		Дільничий інспектор поліції ОСОБА_13 показав, що у вечірній час 24 грудня 2015 року біля Щасливської школи побачив потерпілу ОСОБА_9 , яка плакала та пояснила йому, що дала свій мобільний телефон подзвонити хлопцю, а той разом із телефоном та собакою кудись побіг. Коли він зателефонував на номер цього мобільного телефону йому відповіла ОСОБА_12 , яка пояснила, що мобільний телефон їй дав її чоловік ОСОБА_6 та попросив віднести його до школи і повернути дівчатам. 
		Згідно положеньстатті 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а всі сумніви відносно доведеності вини особи повинні тлумачитись на її користь.
		Ретельно перевіривши та проаналізувавши докази надані стороною обвинувачення, місцевий суд дійшов умотивованого висновку про відсутність у справі достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення і вичерпання можливості їх отримати, та закрив кримінальне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК.
		При перегляді рішення місцевого суду за апеляційною скаргою прокурора ОСОБА_8 , доводи якої є аналогічними доводам його касаційної скарги та касаційної скарги прокурора ОСОБА_7 , суд апеляційної інстанції дійшов висновку про законність вказаного вироку та навів у своєму рішенні відповідні обґрунтування і мотиви через які визнав ці доводи безпідставними. 
		Вирок суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду за змістом відповідають вимогам статей 370, 374 та 419 КПК.
		Доводи наведені в касаційних скаргах прокурорів ОСОБА_8 та ОСОБА_7 не спростовують правильність висновків наведених у оскаржуваних судових рішеннях і не ставлять під сумнів їх правильність.
		При перевірці матеріалів кримінального провадження судом касаційної інстанції не встановлено таких порушень норм матеріального чи процесуального права, які би були підставами для скасування або зміни цих рішень. 
		З огляду на викладене підстав для задоволення касаційних скарг прокурорів колегія суддів не вбачає.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441 КПК, Верховний Суд
		ухвалив:
		Касаційні скарги прокурорів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області 12 жовтня 2017 року щодо ОСОБА_6  без зміни.
		Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1  ОСОБА_2  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...