Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 454/1678/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із сімейних правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 14.02.2019. Забезпечено надання загального доступу: 15.02.2019.
Дата набрання законної сили: 30.01.2019
Номер судового провадження: 61-13096ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		30 січня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 454/1678/16-ц 
		 
		провадження № 61-13096св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Висоцької В. С.,
		суддів: Лесько А. О., Пророка В. В., Сімоненко В. М.,  Фаловської І. М. (суддя-доповідач),
		 
		учасники справи:
		позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
		відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_1,
		третя особа - Телязька сільська рада Сокальського району Львівської області,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє представник ОСОБА_3, на рішення Апеляційного суду Львівської області                        від 28 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Шумської Н. Л., Левика Я. А., Шандри М. М.,
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		1.    Описова частина 
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		1. У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до               ОСОБА_2, третя особа - Телязька сільська рада Сокальського району Львівської області, про поділ спільного майна подружжя та виділ частки в натурі.
		 
		2. Позовна заява мотивована тим, що з 29 грудня 1996 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2, який було розірвано рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 25 червня 2015 року.
		 
		3. За час подружнього життя вони збудували житловий будинок в с. Теляж Сокальського району. Будівництво будинку завершено, однак право власності на нього не зареєстровано.  Вважає, що спірне будинковолодіння з належними до нього господарськими будівлями підлягає поділу між ними в натурі з врахуванням рівності часток кожного.
		 
		4. На підставі вказаного, уточнивши вимоги, ОСОБА_1 остаточно просив визнати за ним право на 1/2 частину, збудованого за час шлюбу, але не прийнятого в експлуатацію житлового будинку АДРЕСА_1
		 
		5. У серпні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, третя особа - Телязька сільська рада Сокальського району Львівської області, про поділ спільного майна подружжя.
		 
		6. Позовна заява мотивована тим, що для будівництва спірного будинку        значна частина будівельних матеріалів була придбана нею до одруження                       з ОСОБА_1 та не є об'єктом їх спільного майна. За спільні кошти ними було придбано лише незначну частину будматеріалів.
		 
		7. На підставі вказаного ОСОБА_2 просила припинити право власності ОСОБА_1 на частку будинку № АДРЕСА_1 та визнати за нею право власності на 1/2 частину дерев'яного будинку в с. Теляж Сокальського району.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції 
		 
		8. Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від                                           02 листопада 2016 року (у складі судді Адамовича М. Я.) позов                                   ОСОБА_1 задоволено частково.
		9. Визнано за ОСОБА_1 право на 1/2 частину збудованого за час шлюбу, але не прийнятого в експлуатацію, житлового будинку АДРЕСА_1
		10. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
		 
		11. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що об'єкт незавершеного будівництва, зведений за час шлюбу, може бути визнаний об'єктом права спільної сумісної власності подружжя із визначенням часток. При цьому,                суд вважав таким, що відповідає дії презумпції права спільної сумісної власності майна подружжя, визнання об'єкту незавершеного будівництва спільною сумісною власністю подружжя, а позивача його співзабудовником за недоведеністю відповідачем протилежного. 
		 
		12. Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимогах, місцевий суд виходив з того, що дерев'яний будинок в с. Теляж Сокальського району Львівської області є тимчасовим приміщенням, зведеним на території земель фермерського господарства, головою якого був позивач.
		 
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції 
		 
		13. Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 28 лютого 2017 року рішення місцевого суду Львівської області в частині задоволення первісного позову скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
		 
		14. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		 
		15. Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що оскільки спірний об'єкт нерухомого майна не завершений будівництвом, не зданий в експлуатацію, не набув статусу житлового будинку, не прийшов державної реєстрації, він як житловий будинок не може належати на праві спільної сумісної власності подружжю. 
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		16. У касаційній скарзі, поданій у квітні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1, в інтересах якого діє представник ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		17. Позивач за зустрічним позовом рішення суду першої інстанції в частині відмови їй в задоволенні позовних вимог не оскаржувала до апеляційного суду. 
		18. Касаційної скарги ОСОБА_2 не подавала.
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		19. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 травня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу. 
		 
		20. Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		21. 14 березня 2018 року цивільну справу передано до Верховного Суду.
		 
		22. Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду                      від 16 січня 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Телязька сільська рада Сокальського району Львівської області, про поділ спільного майна подружжя та виділ частки в натурі; за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - Телязька сільська рада Сокальського району Львівської області, про поділ спільного майна подружжя призначено до розгляду.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		 
		23. Касаційна скарга мотивована тим, що спірний об'єкт незавершеного будівництва не приймається до експлуатації і право власності на нього не оформлюється у встановленому законом порядку з вини відповідача, а тому висновок  місцевого суду про визнання незавершеного будівництва об'єктом спільної сумісної власності подружжя є обґрунтованим. Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, апеляційний суд не врахував, що визначення правового режиму об'єкту незавершеного будівництва не є тотожним визнанню права власності на житловий будинок з господарськими будівлями, а тому не обумовлюється необхідністю попередньої реєстрації права на таке майно в установленому законом порядку.  Апеляційним судом залишено поза увагою правову позицію, викладену Верховним Судом України у постановах від 15 травня 2013 року у справі № 6-37цс13,                               від 07 вересня 2016 року у справі № 6-47цс16.
		 
		24. У відзиві на касаційну скаргу, поданому у липня 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2 зазначила, що позивач не довів належними та допустимими доказами безпосередню участь у будівництві спірного будинку  і які саме матеріали він купував чи виконував роботи.  
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		25. Судом встановлено, що сторони у справі перебували в зареєстрованому шлюбі з 26 грудня 1996 року, який було розірвано рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 25 червня 2015 року.
		 
		26. Згідно з рішенням Телязької сільської ради Сокальського району Львівської області від 12 вересня 1997 року та довідки від 01 червня                   2016 року встановлено, що ОСОБА_4 виділена земельна ділянка в с. Теляж, площею 0,2461 га для будівництва та обслуговування житлового будинку. Виготовлено проект забудови цієї земельної ділянки в с. Теляж Сокальського району. Винесено в натурі осі будівель, розміщених на зазначеній земельній ділянці, згідно з актом від 01 березня 2000 року.
		 
		27. Відповідно до державного акта від 14 грудня 1998 року, ОСОБА_2 належить на праві власності земельна ділянка в с. Теляж Сокальського району, площею 0,2461 га, призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку.
		 
		28. З технічного паспорта вбачається, що спірний житловий будинок є двоповерховим та складається з п'яти житлових кімнат, двох кладових, ванної кімнати, кухні та двох коридорів. Житлова площа будинку становить 103,6 кв. м, загальна площа - 177 кв.м. Будівництво завершено в 2001 році.
		 
		29. Відповідно до рішення Телязької сільської ради Сокальського району                         від 21 липня 2016 року та довідки від 28 липня 2016 року вбачається, що спірній житловій будівлі присвоєно адресу: № АДРЕСА_1
		 
		30. Згідно з довідкою від 26 липня 2016 року ОСОБА_2 проживає у спірному будинку разом з дочкою, зятем та двома онуками.
		 
		31. ОСОБА_1 проживає в тимчасовому приміщенні на території зареєстрованого за ним колективного фермерського господарства, згідно з довідкою  від 14 вересня 2006 року. Цей будинок ним побудовано до укладання шлюбу у 1993 році.  Вказані обставини не спростовані належними та допустимими доказами відповідача за первісним позовом.
		 
		Мотивувальна частина 
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		32. Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		33. Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
		 
		34. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		35. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		36. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		37. Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		 
		38. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		 
		39. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		40. Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		41. Відповідно до частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
		42. Згідно з частинами першою, другою статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
		43. Презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
		44. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом (частина друга статті 372 ЦК України).
		45. Установлено, що сторони, перебуваючи у шлюбі, здійснили будівництво житлового будинку. Право власності на вказаний об'єкт не зареєстровано.
		46. У ЦК України, крім понять «нерухомість», «нерухоме майно», «об'єкт нерухомого майна» (частина перша статті 181, пункт 6 частини першої статті 346, статті 350, 351), вживаються також інші поняття, наприклад: «об'єкт незавершеного будівництва» (стаття 331), «об'єкт будівництва» (статті 876, 877, 879881, 883), однак прямого визначення цих понять не міститься.
		47. Виходячи з аналізу чинного законодавства та враховуючи характерні ознаки незавершеного будівництва, слід визнати, що об'єкт будівництва (об'єкт незавершеного будівництва) - це нерухома річ особливого роду: її фізичне створення розпочато, однак не завершено. Щодо такої речі можливе встановлення будь-яких суб'єктивних майнових, а також зобов'язальних прав, у випадках та в порядку, визначених актами цивільного законодавства.
		48. Вирішуючи питання про виникнення, зміну та припинення суб'єктивних цивільних прав стосовно об'єкта незавершеного будівництва, потрібно враховувати особливості та обмеження, встановлені законодавчими актами.
		49. Відповідно до частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
		50. Отже, новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього. Однак до цього, не будучи житловим будинком з юридичного погляду, об'єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов'язки, тому такий об'єкт є майном, яке за передбачених законом умов може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними.
		51. За позовом дружини, членів сім'ї забудовника, які спільно будували будинок, а також спадкоємців суд має право здійснити поділ об'єкта незавершеного будівництва, якщо, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами.
		52. У разі неможливості поділу об'єкта незавершеного будівництва суд може визнати право за цими особами на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з урахуванням конкретних обставин залишити його одній зі сторін, а іншій присудити грошову компенсацію.
		53. Правовий аналіз наведених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що об'єкт незавершеного будівництва, зведений за час шлюбу, може бути визнаний об'єктом права спільної сумісної власності подружжя із визначенням часток.
		54. Разом з цим апеляційний суд, не врахував висновків, викладених у постанові Верховного суду України від 07 вересня 2016 року у справі                             № 6-47цс16.
		55. Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема статтею 1 Першого протоколу до неї, передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
		56. Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено і в статті 41 Конституції України (ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним).
		57. Місцевим судом установлено, що житловий будинок № АДРЕСА_1  використовується дітьми та онуками сторін, відповідач ОСОБА_2, на яку оформлено земельну ділянку та дозвільні документи на будівництво будинку, до реєстраційної служби для вирішення питання реєстрації спірного нерухомого майна не звертається, ухиляється від вчинення дій, направлених на оформлення свідоцтва про право власності. 
		 
		58. З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку, що спірне майно збудовано за час шлюбу, є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а тому наявні правові підстави для визнання за ОСОБА_1 права на 1/2 частину збудованого за час шлюбу, але не прийнятого в експлуатацію, житлового будинку.  Доказів на спростування презумпції спільності права власності подружжя на майно, ОСОБА_2 не надано.
		 
		59. Скасовуючи рішення суду першої інстанції і відмовляючи у задоволенні первісного позову, апеляційний суд помилково обґрунтовував своє рішення тим, що спірний об'єкт нерухомого майна не завершений будівництвом, не зданий в експлуатацію, не набув статусу житлового будинку, не пройшов державної реєстрації, він як житловий будинок не може належати на праві спільної сумісної власності подружжю.
		 
		60. Колегія суддів Верховного Суду, враховуючи встановлені у справі обставини та те, що будинок фактично експлуатується за своїм функціональним призначенням, але не приймається до експлуатації, проте право власності на нього не оформлюється з вини відповідача, а позивач позбавлений можливості здійснити вказані дії, що перешкоджає йому реалізувати своє право на поділ набутого за час шлюбу спірного майна, тому рішення  суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення первісних позовних вимог правильне та законне. 
		 
		61. Вказане свідчить, що апеляційним судом безпідставно скасовано рішення суду першої інстанції, яке відповідає вимогам закону.
		 
		62. Місцевий суд також дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог. При цьому вірно врахував обставини справи щодо  будівництва та використання дерев'яної тимчасової споруди, що знаходиться на території фермерського господарства позивача за  первісним позовом, у своїй фермерській діяльності, яку він здійснював  до  2005 року. Відповідач за первісним позовом  вказаних обставин належними та допустимими доказами не спростувала, рішення суду про відмову їй у задоволенні позовних вимог в цій частині не оскаржила.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		63. Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		 
		64. Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального права, рішення апеляційного суду згідно зі статтею 413 ЦПК України підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.
		 
		Щодо судових витрат 
		 
		65. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		 
		66. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина шоста статті 141 ЦПК України).
		 
		67. Позивач ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи та відповідно до Закону України «Про судовий збір» відноситься до переліку осіб, які звільнені від сплати судового збору.
		 
		68. Таким чином, з ОСОБА_2 в дохід держави необхідно стягнути суму судового збору за розгляд справи у суді касаційної інстанції у розмірі                  661,44 грн. 
		 
		Керуючись статтями 400, 402, 409, 413, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє представник ОСОБА_3, задовольнити.
		 
		2. Рішення Апеляційного суду Львівської області від 28 лютого 2017 року скасувати, рішення Сокальського районного суду Львівської області                                          від 02 листопада 2016 року залишити в силі.
		 
		3. Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 661 (шістсот шістдесят одна) гривня 44 коп. за розгляд справи у суді касаційної інстанції.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий   Судді:В. С. Висоцька   А. О. Лесько    В. В. Пророк   В. М. Сімоненко   І. М. Фаловська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...