Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 295/15376/13-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності; Шахрайство.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 14.02.2019. Забезпечено надання загального доступу: 15.02.2019.
Дата набрання законної сили: 07.02.2019
Номер судового провадження: 51-3879км18
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України 
		07лютого 2019 року
		м. Київ
		справа № 295/15376/13-к
		провадження № 51-3879км 18
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: 
		 
		головуючого  ОСОБА_1 ,
		суддів  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		 
		за участю:
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
		прокурора  ОСОБА_5 ,
		захисника  ОСОБА_6 ,
		виправданого  ОСОБА_7 
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргупершого заступника прокурораЖитомирської областінаухвалуАпеляційного судуЖитомирської області від 09листопада 2017 рокуу кримінальному провадженні № 12012060380000616 за обвинуваченням
		 
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чернівці, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України.
		 
		 
		 
		 
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		 
		За вироком Богунськогорайонного суду м. Житомира від 12червня 2017 ОСОБА_8 визнано невинуватим зач. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України та виправдано його за недоведеністю у вчиненні зазначеного злочину.
		 
		УхвалоюАпеляційного судуЖитомирської області від 09листопада 2017 рокуапеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок місцевого суду  без зміни.
		 
		ОСОБА_9 обвинувачувався у тому, що в березні 2008 року звернувся до ОСОБА_10 , який, не усвідомлюючи його злочинних намірів, виготовив за допомогою копіювально-множувальної техніки розписку від імені ОСОБА_11 , в яку було внесено неправдиві відомості щодо боргового зобов`язання останнього перед ОСОБА_7 на суму 250000 грн., хоча в дійсності жодних боргових зобов`язань між ними не було. В подальшому ОСОБА_7 використав дану розписку для звернення до суду з метою стягнення боргу, однак рішення у справі не ухвалено. 
		Таким чином, ОСОБА_7 вчинив усі дії, які вважав за необхідні для заволодіння належними ОСОБА_11 коштами в сумі 250000 грн, що станом на 2008 рік є особливо великим розміром, однак свій злочинний умисел не довів до кінця з причин, які не залежали від його волі.
		 
		Місцевий суд дійшов висновку, що відсутні докази на підтвердження факту вчинення ОСОБА_7 інкримінованого злочину, а припущення не можуть бути покладені в основу обвинувачення. Суд зазначив, що під час судового розгляду не було надано доказів того, що при розгляді цивільної справи про стягнення позики обвинуваченим та його представником суду була надана копія, а не оригінал розписки.
		 
		Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
		 
		У касаційній скарзі прокурор проситьскасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції внаслідок істотного порушення вимог кримінального процесуального закону. В обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на те, що апеляційний суд усупереч вимогам ст. 419 КПК України не звернув уваги на доводи апеляційної скарги про те, що у вироку серед учасників судового провадження зазначено прокурора, хоча він відмовився від підтримання державного обвинувачення, подальший судовий розгляд здійснювався за процедурою приватного обвинувачення без участі прокурора. Проте, участь прокурора в суді відповідно до ч. 3 ст. 36 КПК України є обов`язковою. Крім того у мотивувальній частині вироку суд зазначив про відмову прокурора від обвинувачення, хоча це суперечить вимогам закону. 
		 
		Позиції інших учасників судового провадження
		 
		Прокурор у судовому засіданні не підтримав доводи касаційної скарги та просив залишити судове рішення без зміни.
		Захисник та виправданий у суді касаційної інстанції заперечували проти задоволення скарги.
		 
		Мотиви суду
		 
		Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		 
		Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		 
		Стаття 419 КПК України вимагає, що в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, мають бути зазначені мотиви з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення, в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
		 
		Ухвала апеляційного суду цим вимогам відповідає.
		 
		Суд апеляційної інстанції розглянув апеляційну скаргу в межах своїх повноважень, дав вичерпну відповідь на усі доводи скарги та навів в ухвалі відповідно до вимог закону мотиви прийнятого рішення.
		 
		Зокрема, суд спростував твердження прокурора про те, що у вступній частині вироку безпідставно зазначено прокурора ОСОБА_12 , який відмовився від підтримання обвинувачення, внаслідок чого судовий розгляд було завершено без його участі.
		 
		Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 374 КПК України у вступній частині вироку зазначаються сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження. 
		 
		Згідно ст. 340 КПК України, якщо в результаті судового розгляду прокурор дійде переконання, що пред`явлене особі обвинувачення не підтверджується, він після виконання вимог ст. 341 цього Кодексу повинен відмовитися від підтримання державного обвинувачення і викласти мотиви відмови у своїй постанові. При цьому кримінальним процесуальним законом не визначено, що у такому випадку прокурор припиняє бути учасником судового провадження. 
		 
		З матеріалів провадження встановлено, що прокурор приймав участь у всіх судових засіданнях, подавав докази, задавав свідкам запитання, тобто вживав передбачених законом заходів для всебічного, повного і неупередженого дослідження обставин справи, і лише на стадії судових дебатів заявив про відмову від підтримання державного обвинувачення, тобто прокурор виконував свою процесуальну функцію протягом майже всього судового розгляду. Тому апеляційний суд дійшов правильного висновку, що зазначення прокурора у вступній частині вироку як учасника провадження відповідає вимогам закону.
		 
		Згідно ч. 3 ст. 36 КПК України участь прокурора в суді є обов`язковою, крім випадків, передбачених у цьому Кодексі. 
		 
		Чинним кримінальним процесуальним законом не визначено процесуальне становище прокурора у судовому процесі, коли він відмовився від підтримання державного обвинувачення, не регламентовані його дії після проголошення ним постанови про відмову від підтримання державного обвинувачення у тих випадках, коли потерпілий висловив бажання підтримувати обвинувачення в суді. За змістом ст. 340 КПК України при відмові прокурора від підтримання обвинувачення воно набуває статусу приватного і здійснюється за процедурою приватного обвинувачення. При цьому прокурор перестає бути державним обвинувачем у даній конкретній справі і має право залишити судове засідання і не виголошувати ніяких промов. Однак враховуючи те, що певні права за прокурором зберігаються (отримання копії вироку, апеляційне оскарження ) він може залишатись в судовому засіданні до завершення розгляду справи.
		 
		У касаційній скарзі прокурор зазначає, що подальша відсутність прокурора в судовому засіданні після проголошення ним постанови про відмову від підтримання державного обвинувачення є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та підставою для скасування судового рішення.
		 
		Відповідно до ст. 412 КПК України істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону слід вважати таке порушення вимог цього Кодексу, яке перешкодило чи могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
		 
		З матеріалів кримінального провадження встановлено, що на момент проголошення прокурором зазначеної постанови судове слідство у справі було завершено, суд перейшов до стадії судових дебатів, виступаючи в яких прокурор і висловив свою позицію про відмову від підтримання обвинувачення. Суд роз`яснив потерпілому його право підтримувати обвинувачення в суді, відклав розгляд справи, після чого в наступних судових засіданнях учасники кримінального провадження висловили свої доводи в судових дебатах і заслухали останнє слово обвинуваченого.
		 
		Тобто, участь прокурора фактично була забезпечена впродовж усього судового розгляду, а тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що за даних обставин його відсутність у суді під час останніх судових засідань не можна вважати істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, оскільки це жодним чином не могло вплинути та не вплинуло на правильність судового рішення.
		 
		Так само апеляційний суд дав відповідь на твердження прокурора про безпідставне посилання у мотивувальній частині вироку на те, що прокурор відмовився у судовому засіданні від підтримання обвинувачення. Суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що вирок місцевого суду у повній мірі відповідає вимогам ст. 374 КПК України. Наведена прокурором фраза стосується стилю написання судового рішення, яке є індивідуальним і не впливає на законність та обґрунтованість цього рішення.
		 
		Урахувавши наведене, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.У зв`язку із цим та керуючисьстаттями 434, 436 КПК України,колегія суддів вважає за необхідне залишити судове рішення без зміни.
		 
		З цих підстав суд ухвалив:
		 
		Ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 09 листопада 2017 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора  без задоволення.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1   ОСОБА_2   ОСОБА_13

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...