Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 756/11676/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про спадкове право.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 14.02.2019. Забезпечено надання загального доступу: 15.02.2019.
Дата набрання законної сили: 11.02.2019
Номер судового провадження: 61-34600ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		11 лютого 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 756/11676/16-ц
		 
		провадження № 61-34600св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., 
		Червинської М. Є.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_4,
		відповідач - ОСОБА_5,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_6 на рішення Апеляційного суду міста Києва 
		від 18 липня 2017 року у складі колегії суддів: Антоненко Н. О., 
		Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І., 
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог:
		 
		У вересні 2016 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до 
		ОСОБА_5 про усунення від права на спадкування.
		 
		Позовні вимоги мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 року помер чоловік ОСОБА_4 - ОСОБА_9, що постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1 та після якого відкрилась спадщина, а саме на 1/2 частини вказаної квартири. Заповіт спадкодавцем складено не було. Позивач з ОСОБА_9 перебувала у зареєстрованому шлюбі з 27 червня 1992 року та постійно проживала з ним.
		 
		Крім ОСОБА_4 до державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини звернулася дочка спадкодавця - ОСОБА_5, яка разом з ним не проживала та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3. 
		 
		З 1991 року ОСОБА_5 з батьком не спілкувалися, оскільки відносини між ними погіршилися, у зв'язку з цим відповідач припинила спілкування із спадкодавцем. Починаючи з 2006-2008 років ОСОБА_9 тяжко хворів і через тяжку хворобу був у безпорадному стані, потребував постійного піклування, догляду та матеріальної допомоги.
		 
		ОСОБА_9 звертався до відповідача та просив врахувати стан його здоров'я та відновити колишні відносини, зважаючи на те, що разом з відповідачем було б легше доглядати за тяжко хворим батьком, але відповідач ухилилася від надання допомоги спадкодавцю.
		 
		Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд усунути 
		ОСОБА_5 від права на спадкування за законом після смерті 
		ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року.
		 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
		 
		Заочним рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 14 лютого 2017 року позовні вимоги задоволено.
		 
		Усунуто ОСОБА_5 від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року.
		 
		Стягнуто із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 судовий збір у сумі 
		551,21 грн.
		 
		Рішення мотивовано наявністю правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки ОСОБА_5, як спадкоємець першої черги за законом, ухилилась від надання допомоги ОСОБА_9
		 
		Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 06 квітня 2017 року заяву ОСОБА_5 про перегляд заочного рішення Оболонського районного суду міста Києва від 14 лютого 2017 року залишено без задоволення.
		 
		Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 18 липня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено.
		 
		Заочне рішення Оболонського районного суду міста Києва від 14 лютого 
		2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.
		 
		Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_4 не доведено сукупність обставин, які відповідно до частини п'ятої статті 1224 ЦК України є підставами для усунення від спадкування.
		 
		Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:
		 
		07 серпня 2017 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_6 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Апеляційного суду міста Києва від 18 липня 2017 року та залишити в силі заочне рішення Оболонського районного суду міста Києва від 14 лютого 2017 року, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального та порушенням норм процесуального права.
		 
		Касаційна скарга обґрунтована тим, що висновок суду апеляційної інстанції про недоведеність позивачем факту перебування ОСОБА_9 у безпорадному стані внаслідок тяжкої хвороби або каліцтва є неправильним та спростовується матеріалами справи.
		 
		Доводи інших учасників справи:
		 
		20 серпня 2017 року ОСОБА_5 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення, в якому просить касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_6 відхилити, а рішення Апеляційного суду міста Києва від 18 липня 2017 року залишити без змін.
		 
		Рух касаційної скарги:
		 
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» 
		ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		У червні 2018 року касаційна скарга разом із матеріалами цивільної справи надійшла до Верховного Суду.
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ: 
		 
		Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у запереченні на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
		 
		Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Короткий зміст встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи:
		 
		ОСОБА_4 та ОСОБА_9 перебували у зареєстрованому шлюбі 
		з 27 червня 1992 року та постійно проживали разом за адресою: АДРЕСА_1. 
		 
		ОСОБА_5 є донькою ОСОБА_9 від попереднього шлюбу.
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_9 помер, та після його смерті відкрилась спадщина на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1. Заповіт спадкодавцем складено не було, у зв'язку з чим і позивач, і відповідач звернулися до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини як спадкоємці за законом.
		 
		 
		 
		Норми права, які підлягають застосуванню:
		 
		Згідно частини п'ятої статті 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
		 
		 
		Тлумачення частини п'ятої статті 1224 ЦК України свідчить, що усунення від права на спадкування за законом можливе за наявності таких умов: ухилення спадкоємця від надання допомоги спадкодавцеві при наявності у нього можливості її надання; перебування спадкодавця у безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.
		 
		У постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 березня 2018 року у справі № 337/6000/15-ц та від 04 липня 2018 року у справі № 404/2163/16-ц зроблено висновок, що ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.
		 
		Висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду за результатом розгляду касаційної скарги:
		 
		Встановивши, що відсутні умови, передбачені частиною п'ятою статті 1224 ЦК України для усунення ОСОБА_5 від права на спадкування за законом, суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок про відмову в задоволенні позову.
		 
		Щодо доводів касаційної скарги:
		 
		Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції, яким у повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до приписів статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
		 
		Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). 
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення відсутні.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_6 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Апеляційного суду міста Києва від 18 липня 2017 року залишити без змін. 
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:                                                                                                            В. П. Курило
		 
		 
		В. М.Коротун
		 
		 
		М. Є.Червинська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...