Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 569/2945/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із житлових правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 14.02.2019. Забезпечено надання загального доступу: 15.02.2019.
Дата набрання законної сили: 11.02.2019
Номер судового провадження: 61-28833ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		11 лютого 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 569/2945/16-ц
		 
		провадження № 61-28833св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., 
		Червинської М. Є.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_4,
		відповідачі: філія «Рівненський райавтодор», дочірнє підприємство «Рівненський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 27 березня 2017 року у складі судді Панас О. В. та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 22 червня 
		2017 року у складі колегії суддів: Бондаренко Н. В., Хилевича С. В., 
		Шимківа С. С., 
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог:
		 
		У березні 2016 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до філії «Рівненський райавтодор», дочірнього підприємства «Рівненський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про визнання права подальшого перебування на обліку потребуючих поліпшення житлових умов.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_4 перебувала в шлюбі з ОСОБА_7, який був зареєстрований 31 липня 1992 року.
		 
		Наказом від 25 серпня 1993 року № 5 (АД і ПК) ОСОБА_7 було поставлено на облік потребуючих поліпшення житлових умов за місцем його роботи (Рівненське районне дорожнє ремонтно-будівельне управління Рівненський рай ДРБУ, зараз - філія «Рівненський райавтодор» ДП «Рівненський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія» «Автомобільні дороги України»).
		 
		У Книзі обліку працівників на отримання житла ОСОБА_7 знаходився під номером 44.
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_7 помер за місцем своєї роботи.
		 
		У 1996 році ОСОБА_7 було знято з квартирної черги, про що свідчить запис в книзі обліку громадян, відповідно до наказу від ІНФОРМАЦІЯ_3 року № 21-к про звільнення ОСОБА_7
		 
		12 червня 2012 року ОСОБА_4 звернулась до філії «Рівненський райавтодор»   із заявою про надання інформації про те, чи можуть вони надати їй житло, як члену сім'ї ОСОБА_7, за яким зберігається право подальшого перебування на квартирному обліку.
		 
		25 червня 2012 року філія «Рівненський райавтодор» відповіддю № 430 за підписом начальника філії Осецького В. Л, не заперечувала факту її перебування на обліку потребуючих поліпшення житлових умов за місцем роботи чоловіка, оскільки попросили надати певний перелік документів, аби перевірити підстави для одержання нею житлового приміщення. Документи були надані нею в серпні 2012 року, після чого їй повідомили, що вона такого права не мала, оскільки разом з чоловіком на черзі не перебувала.
		 
		Факт її перебування на черзі на житло за місцем роботи померлого чоловіка так само підтверджується відповіддю від 10 липня 2012 року № 21 Рівненської обласної організації профспілки працівників автомобільного транспорту та шляхового господарства України.
		 
		Після надання підтверджуючих документів філія «Рівненський райавтодор» змінив свою позицію та відповів, що окрім ОСОБА_7 членів його сім'ї в книзі не зазначалося, документів про укладення шлюбу працівником не додавалось, зміни до особової справи не вносилось. У зв'язку зі смертю ОСОБА_7 . було знято з черги на отримання житла. Підстав перебування ОСОБА_4, на квартирній черзі у філії «Рівненський райавтодор» немає.
		 
		У зв'язку з відмовою у наданні ОСОБА_4 копій всіх документів, які містяться в особовій справі ОСОБА_7, вона зверталася до суду, який своїм рішенням від 18 грудня 2015 року зобов'язав відповідачів надати їй вказані копії документів.
		 
		Станом вказані документи надано не було, посилаючись на те, що вони знищені. В той же час доказів знищення надано не було .
		 
		Відповідачами заперечується її право подальшого перебування на квартирній черзі після смерті чоловіка.
		 
		Причиною називають те, що в особовій картці підприємства ОСОБА_7 було внесено дані про дружину ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2.
		 
		Філія «Рівненський райавтодор» стверджує, що ОСОБА_7 на квартирній черзі перебував один, жодних довідок про членів його сім'ї до особової справи долучено не було.
		 
		Про зняття ОСОБА_7 з квартирної черги, було повідомлено членів сім'ї, які зазначені в особовій справі.
		 
		Інформація про те, що вона не перебувала разом з померлим чоловіком на квартирній черзі не відповідає дійсності, як і те, що всі документи, які потрібні їй для реалізації прав щодо отримання житла за місцем роботи покійного чоловіка, були знищені, оскільки жодного доказу про це Відповідачі не надають.
		 
		ОСОБА_4 просила визнати її право подальшого перебування на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, як за членом сім'ї ОСОБА_7, за місцем роботи померлого - Рівненське Рай ДРБУ (зараз філія «Рівненський райавтодор» ДП «Рівненський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія» «Автомобільні дороги України»). Відновити становище, яке існувало до порушення її права, зобов'язавши ДП «Рівненський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія» «Автомобільні дороги України» в особі філії «Рівненський райавтодор» ДП «Рівненський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія» «Автомобільні дороги України» поновити її на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, як за членом сім'ї ОСОБА_7, за місцем роботи померлого - Рівненське Рай ДРБУ (зараз філія «Рівненський райавтодор» ДП «Рівненський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія» «Автомобільні дороги України»).
		 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
		 
		Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 22 червня 
		2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
		 
		Рішення суду мотивовано недоведеністю того, що ОСОБА_4 разом з її чоловіком ОСОБА_7 за місцем його роботи була взята на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов.
		 
		Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 22 червня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено.
		 
		Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 27 березня 
		217 року залишено без змін.
		 
		Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави 606,32 грн судового збору.
		 
		Відхиляючи апеляційну скаргу ОСОБА_4, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції.
		 
		Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:
		 
		26 липня 2017 року ОСОБА_4 через засоби поштового зв?язку подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 27 березня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 22 червня 2017 року та ухвалити нове рішення. яким позовні вимоги задовольнити, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права.
		 
		Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували Правила обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених Постановою Ради Міністрів УРСР та Укрпрофради від 11 грудня 1984 року № 470.
		 
		Суди не надали належної оцінки доказам, наявним в матеріалах справи.
		 
		Доводи інших учасників справи:
		 
		Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
		 
		Рух касаційної скарги:
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Рівненського міського суду Рівненської області.
		 
		Відстрочено ОСОБА_4 сплату судового збору за подання касаційної скарги до ухвалення судового рішення у справі.
		 
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» 
		ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		У травні 2018 року касаційну скаргу разом із матеріалами цивільної справи передано судді-доповідачу.
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ: 
		 
		Перевіривши доводи касаційної скарги Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
		 
		Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Короткий зміст встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи:
		 
		ОСОБА_7 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі з 31 липня 
		1992 року.
		 
		На підставі наказу від 25 серпня 1993 року № 5 ОСОБА_7 було поставлено на облік потребуючих поліпшення житлових умов за місцем його роботи у Рівненському районному дорожньому ремонтно-будівельному управлінні. 
		 
		Згідно копії книги обліку громадян, яких взято на чергу для одержання житла, ОСОБА_7 знаходився в черзі під № 44 з 25 серпня 1993 року і знятий з обліку в зв'язку із смертю ІНФОРМАЦІЯ_3 року. Членами сім'ї ОСОБА_7 вказано: ОСОБА_14 -домовласник та ОСОБА_15 - дружина. 
		 
		Згідно копії особової картки ОСОБА_7 в графі сімейний стан вказано: одружений, дружина ОСОБА_9,ІНФОРМАЦІЯ_1, син ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2.
		 
		Відповідно до копії з книги реєстрації заяв громадян про прийняття на квартирний облік в Рівненському Рай ДРСУ 10 березня 1993 року зареєстровано заяву ОСОБА_7
		 
		Згідно копії заяви від 28 листопада 1995 року ОСОБА_4 та ОСОБА_7 спільно просили Рівненський міськвиконком прийняти їх на квартирний облік для отримання житла.
		 
		Норми права, які регулюють спірні правовідносини:
		 
		За правилами частини третьої статті 40 ЖК Української РСР у разі смерті громадянина, який перебував на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, за членами його сім'ї зберігається право подальшого перебування на обліку. Таке ж право зберігається за членами сім'ї громадянина, який перебував на обліку у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів і був знятий з обліку з підстав, зазначених у пунктах 2 і 4 цієї статті.
		 
		Згідно з пунктом 11 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених Постановою Ради Міністрів Української РСР і Української республіканської ради професійних спілок № 470 від 11 грудня 1984 року 
		(далі - Правила), заява про взяття на квартирний облік подається відповідно до виконавчого комітету Ради народних депутатів за місцем проживання громадян та адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації за місцем їх роботи. Заява підписується членами сім'ї, які разом проживають, мають самостійне право на одержання жилого приміщення і бажають разом стати на облік. До заяви додаються: довідка з місця проживання про склад сім'ї та прописку (додаток № 2), видана організацією, яка здійснює експлуатацію жилого будинку, або громадянином, який має у приватній власності жилий будинок (частину будинку), квартиру; довідки про те, чи перебувають члени сім'ї на квартирному обліку за місцем роботи (у виконавчому комітеті місцевої Ради).
		 
		Відповідно до пункту 21 Правил у рішенні виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів або у спільному рішенні адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації і профспілкового комітету, які розглядали заяви громадян, вказуються дата взяття на облік, склад сім'ї, підстава для взяття на облік, вид черговості надання жилих приміщень (загальна черга, в першу чергу), а при відмові у взятті на облік - підстава відмови.
		 
		Відповідно до вимог статей 10, 60, 61 ЦПК України (у редакції чинній на час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанцій) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Обставини визнані сторонами, не підлягають доказуванню. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		 
		Висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду за результатом розгляду касаційної скарги:
		 
		Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, встановив, що позивачем не надано доказів про те, що у відповідності до Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР ОСОБА_4 разом із своїм чоловіком ОСОБА_7 підписувала та подавала по місцю його роботи заяву про взяття на квартирний облік, а також, що вона була вказана у спільному рішенні адміністрації підприємства та профспілкового комітету, як член його сім'ї, поновлювала необхідні документи. Суди дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем не доведено, що вона перебувала на квартирному обліку разом із своїм померлим чоловіком за місцем його роботи.
		Щодо доводів касаційної скарги:
		 
		Доводи заявника про те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували Правила обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених Постановою Ради Міністрів УРСР та Укрпрофради від 11 грудня 1984 року 
		№ 470 є безпідставними, оскільки зводяться до особистого їх тлумачення заявником.
		 
		Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, якими у повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до приписів статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
		 
		Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). 
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.
		 
		Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		 
		Згідно із частиною першою статті 9 Закону України «Про судовий збір» судовий збір зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
		 
		У зв'язку з відстроченням ОСОБА_4 сплати судового збору при подачі касаційної скарги та відхиленням її доводів, відповідно до частини другої статті 136 ЦПК України, з ОСОБА_4 підлягає стягненню на користь Державного бюджету Українисудовий збір в розмірі 661,44 грн (551,20 грн х 120 %), де 551,20 грн - сума, що підлягала сплаті при поданні позову, а 120 % - ставка, яка підлягала сплаті при подачі касаційної скарги до суду касаційної інстанції станом на 26 липня 2017 року.
		 
		Керуючись статтями 136, 141, 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 27 березня 
		2017 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 22 червня 
		2017 року залишити без змін. 
		 
		Стягнути з ОСОБА_4 на користь Державного бюджету України судовий збір в розмірі 661,40 грн (шістсот шістдесят одну гривню сорок копійок) за подання касаційної скарги.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:                                                                                                            В. П. Курило
		 
		 
		В. М.Коротун
		 
		 
		М. Є.Червинська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...