Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 802/1188/18-а : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Старі категорії (адм); реалізації податкового контролю.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 15.02.2019. Забезпечено надання загального доступу: 18.02.2019.
Дата набрання законної сили: 30.01.2019
Номер судового провадження: 11-1342апп18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		 
		30 січня 2019 року
		м. Київ
		 
		Справа №802/1188/18-а
		Провадження №11-1342апп18
		 
		ВеликаПалата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача ЗолотніковаО.С.,
		суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
		розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 20 липня 2018 року (суддя Воробйова І. А.) та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2018 року (судді Матохнюк Д. Б., Граб Л. С., Полотнянко Ю. П.) у справі № 802/1188/18-а за позовом ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - ГУ ДФС у Вінницькій області), третя особа - фізична особа - підприємець ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4), про визнання протиправним та скасування акта, скасування результатів біржових торгів і
		ВСТАНОВИЛА:
		У квітні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ГУ ДФС у Вінницькій області, в якому, враховуючи зміну позовних вимог, просив: 
		- визнати протиправним та скасувати акт опису і попередньої оцінки безхазяйного майна від 20 червня 2017 року № 1 (далі - Акт), що складений відповідачем;
		- скасувати результати біржових торгів, що проведені Товарною біржею «Вінницька товарна універсальна біржа», по реалізації залізобетонних плит та оформлені біржовим контрактом від 26 лютого 2018 року № 9.
		На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 зазначив, що в результаті здійснення органом ДФС адміністративно-розпорядчих функцій, а саме проведення опису та попередньої оцінки майна й складання Акта, порушено право приватної власності позивача та безпідставно позбавлено належного йому майна. З посиланням на положення статей 316, 317, 319, 321 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) щодо порядку користування, володіння та розпорядження майном, позивач вказав, що плити, які формують собою під'їзну дорогу до комплексу нежитлових будівель, належать йому на праві приватної власності, що підтверджується відомостями з Реєстру прав власності на нерухоме майно, свідоцтвом про право власності на земельну ділянку та технічним паспортом, а тому відсутні підстави вважати вказане майно безхазяйним. На думку ОСОБА_3, його право власності є порушеним через невиконання владних управлінських та делегованих функцій ГУ ДФС у Вінницькій області.
		Вінницький окружний адміністративний суд ухвалою від 20 липня 2018 року, залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2018 року, закрив провадження в адміністративній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
		Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу.
		Касаційна скарга мотивована тим, що спірні правовідносини виникли між позивачем і суб'єктом владних повноважень у зв'язку з виконанням останнім владних управлінських функцій. Проте суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів, і дійшли необґрунтованого висновку, що в цій справі між сторонами існує спір щодо користування майном. Таким чином, у касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і передати справу до Вінницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 11 жовтня 2018 року відкрив касаційне провадження в цій справі, а ухвалою від 20 листопада 2018 року передав її на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини шостої статті 346 КАС України, а саме у зв'язку з оскарженням учасником справи судових рішень з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
		ВеликаПалата Верховного Суду ухвалою від 06 грудня 2018 року прийняла та призначила цю справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників з огляду на практику Європейського суду з прав людини щодо доцільності розгляду справи на основі письмових доказів у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Аксен проти Німеччини», заява № 8273/78; рішення від 25 квітня 2002 року у справі «Варела Ассаліно проти Португалії», заява № 64336/01).
		У відзиві на касаційну скаргу ГУ ДФС у Вінницькій області зазначило, що відносини, пов'язані з набуттям та реалізацією громадянами права власності, ґрунтуються на засадах рівності сторін і є цивільно-правовими, а тому захист таких прав здійснюється в порядку цивільного судочинства. Скасування рішення у формі акта опису суб'єкта владних повноважень обов'язково буде впливати на майнові права третьої особи (ФОП ОСОБА_4), яка придбала майно, оскільки питання щодо безхазяйності або його належності на праві власності позивачу обов'язково постане перед судом. Таким чином, оскільки спірні правовідносини фактично пов'язані із захистом права щодо користування майном, то такий спір не є публічно-правовим і не може розглядатися за правилами адміністративного судочинства. За таких обставин відповідач вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що ця справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
		ФОП ОСОБА_4 у відзиві на касаційну скаргу вказав, що скасування Акта безпосередньо вплине на його майнові права як третьої особи у справі, оскільки він у законний спосіб придбав майно на торгах і питання щодо безхазяйності майна та/або його належності на праві власності позивачу обов'язково постане перед судом. Таким чином, оскільки на підставі оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, яке, на думку позивача, прийнято протиправно, у ФОП ОСОБА_4 виникло речове право, правомірність набуття якого фактично оспорює позивач, то цей спір стосується приватноправових відносин і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та наведені в касаційній скарзі та відзивах на неї доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.
		Як убачається з матеріалів справи, на адресу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції (далі - Вінницька ОДПІ) від ФОП ОСОБА_4 надійшов лист від 20 червня 2014 року за вх. № 2663/Б, у якому останній повідомив, що на фермі села Побережне Вінницького району Вінницької області знаходяться залізобетонні плити. Також у листі було зазначено, що сільськогосподарське підприємство, на балансі якого знаходились ці плити, ліквідоване й вказане майно нікому не належить. 
		Ураховуючи відсутність документів, підтверджуючих право власності на залізобетонні плити, та інформації щодо їх ймовірного власника, 20 червня 2017 року комісією у складі представників ГУ ДФС у Вінницькій області, Вінницької ОДПІ та ФОП ОСОБА_4 здійснено виїзд на територію с. Побережне та згідно з Актом залізобетонні плити поставлені на облік ГУ ДФС у Вінницькій області як безхазяйне майно й передані на відповідальне зберігання ФОП ОСОБА_4 згідно з договором від 20 червня 2017 року № 1. 
		17 січня 2018 року відповідач прийняв рішення про передачу залізобетонних плит на реалізацію. 
		Відповідно до біржового контракту від 26 лютого 2018 року № 9 (угода купівлі-продажу) ФОП ОСОБА_4 придбав на біржових торгах указане безхазяйне майно (залізобетонні плити).
		Закриваючи провадження в адміністративній справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, керувався тим, що спір у цій справі не є публічно-правовим, оскільки скасування рішення суб'єкта владних повноважень у формі Акта обов'язково буде впливати на майнові права тієї особи, яка майно придбала (у цьому випадку ФОП ОСОБА_4.). Ураховуючи наявність між сторонами спору про право, суд дійшов висновку, що цей спір повинен вирішуватися за правилами цивільного судочинства.
		Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованим цей висновок судів попередніх інстанцій з огляду на таке.
		Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
		На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
		Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
		Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
		Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
		Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
		Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
		Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
		Виникнення спірних правовідносин обумовлено незгодою позивача з рішенням ГУ ДФС у Вінницькій області, оформленим актом опису і попередньої оцінки безхазяйного майна від 20 червня 2017 року № 1, про визнання безхазяйним майном залізобетонних плит, які, як зазначає ОСОБА_3, належать йому на праві приватної власності, та продажем цього майна ФОП ОСОБА_4 на біржових торгах.
		Таким чином, цей позов поданий на захист цивільного (речового) права позивача.
		Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
		Стаття 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		Згідно із частиною четвертою статті 11 ЦК України у випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Отже, рішення суб'єктів владних повноважень, до яких належать, зокрема, органи місцевого самоврядування, можуть бути підставами виникнення/припинення цивільних прав та обов'язків.
		До способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої статті 16 цього Кодексу).
		На підставі частини першої статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, визнання незаконними рішень суб'єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.
		Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
		Ураховуючи те, що позов подано на захист порушеного, на думку позивача, права власності, а також те, що в цій справі фактично оспорюється правомірність набуття третьою особою права власності на залізобетонні плити, що може впливати на майнові права та інтереси цієї особи, Велика Палата Верховного Суду, незважаючи на участь у спорі суб'єкта владних повноважень, дійшла висновку про те, що цей спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. 
		За таких обставин, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про неналежність цього спору до юрисдикції адміністративних судів є правильним.
		При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі з обов'язком суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
		За правилами частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		Оскільки оскаржувані судові рішення прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, а правових висновків судів попередніх інстанцій скаржник не спростував, ВеликаПалата Верховного Суду не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 КАС України, Велика Палата Верховного Суду 
		ПОСТАНОВИЛА:
		1. Касаційну ОСОБА_3 залишити без задоволення.
		2. УхвалуВінницького окружного адміністративного суду від 20 липня 2018 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2018 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач  О.С. Золотніков 
		 
		Судді:                               Н. О. Антонюк  Н.П. Лященко
		 
		                                        С. В. Бакуліна О.Б. Прокопенко
		 
		                                        В. В. Британчук Л.І. Рогач
		 
		                                        Д. А. Гудима І.В. Саприкіна
		 
		                                        В. І. Данішевська  О.М. Ситнік
		 
		                                        О. Р. Кібенко В.Ю. Уркевич
		 
		                                        В. С. Князєв  О.Г. Яновська
		 
		                                        Л.М.Лобойко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...