Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 911/1357/18 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 15.02.2019. Забезпечено надання загального доступу: 18.02.2019.
Дата набрання законної сили: 06.02.2019
Номер судового провадження: 12-288гс18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		П О С Т А Н О В А
		 
		 
		 
		І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И
		6 лютого 2019 року           
		м. Київ                                                                      
		Справа  № 911/1357/18
		Провадження  № 12-288гс18
		 
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача Рогач Л. І.,
		суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
		розглянула в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Валентина і Анатолій» (далі - ТОВ «Валентина і Анатолій») на постанову Київського апеляційного господарського суду від 25 вересня 2018 року (судді Іоннікова І. А., Тищенко А. І., Тарасенко К. В.) у справі № 911/1357/18 за позовом Чабанівської селищної ради Києво - Святошинського району Київської області (далі - Рада) до ТОВ «Валентина і Анатолій» про розірвання договору оренди земельної ділянки комунальної власності у зв'язку з необхідністю надання її для суспільних потреб.
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		1. Короткий зміст позовних вимог
		1.1. У липні 2018 року Рада звернулася до господарського суду з позовом до ТОВ «Валентина і Анатолій» про розірвання договору оренди земельної ділянки від 7 лютого 2007 року № 467, укладеного сторонами, з підстав прийняття Радою рішення про використання земельної ділянки для задоволення суспільних потреб, а також про зобов'язання відповідача передати спірну земельну ділянку у належному стані, придатному для її використання відповідно до цільового призначення.
		 
		1.2. Позивач зазначав, що наявна суспільна потреба територіальної громади смт Чабани та с. Новосілки у використанні земельної ділянки, наданої відповідачу в оренду за договором, для створення спортивної споруди - стадіону для занять спортом на відкритому повітрі, оскільки саме на цій земельній ділянці знаходиться об'єкт комунальної власності -  стадіон з трибунами, який наразі перебуває у незадовільному стані та доступ до якого відповідачем обмежено. 
		 
		1.3. З цих причин 75 чергова сесія Ради VII скликання прийняла рішення від 17 травня 2018 року № 1366 «Про використання земельної ділянки комунальної власності територіальної громади смт Чабани та с. Новосілки, яка перебуває в оренді ТОВ «Валентина і Анатолій», для суспільних потреб - створення стадіону у с. Новосілки», яке відповідач у добровільному порядку не виконав.
		 
		1.4. В обґрунтування позову Рада посилалася на положення частини першої статті 122 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статті 32-1 Закону України від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV «Про оренду землі» (далі - Закон № 161-XIV), пункту 6 частини першої статті 1 та пункту 7 частини першої статті 7 Закону України від 17 листопада 2009 року № 1559-VI «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» (далі - Закон № 1559-VI).
		2. Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій
		2.1. Господарський суд Київської області ухвалою від 27 червня 2018 року відмовив Раді у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 175 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та повернув матеріали позову позивачу.
		 
		2.2. В обґрунтування суд першої інстанції вказав, що спір у цій справі підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства відповідно до пункту 8 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), яким унормовано, що спори щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності є публічно-правовими та на них розповсюджується юрисдикція адміністративних судів.
		 
		2.3. Київський апеляційний господарський суд постановою від 25 вересня 2018 року скасував ухвалу місцевого господарського суду, справу передав на розгляд до Господарського суду Київської області.
		 
		2.4. Суд апеляційної інстанції зазначив, що спір органу місцевого самоврядування та суб'єкта господарювання - юридичної особи, в якому орган місцевого самоврядування звернувся до суду з позовною заявою про розірвання договору оренди земельної ділянки, не вважається публічно-правовим у розумінні положень КАС України і підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
		3. Короткий зміст касаційної скарги, надходження справи до Великої Палати Верховного Суду
		3.1. 9 жовтня 2018 року ТОВ «Валентина і Анатолій» звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного господарського суду від 25 вересня 2018 року, в якій просить скасувати вказану постанову, а ухвалу Господарського суду Київської області від 27 червня 2018 року залишити без змін. 
		 
		3.2. Скаржник просить скасувати постанову суду з підстав порушення правил суб'єктної юрисдикції, оскільки вважає, що правовідносини, які виникли у цій справі, обумовлені вилученням земельної ділянки для суспільних потреб з мотивів суспільної необхідності, і відповідно до положення пункту 6 частини першої статті 20 ГПК України такий спір є винятком з переліку справ, що відносяться до юрисдикції господарських судів. 
		 
		3.3. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 8 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження у справі № 911/1357/18 за касаційною скаргою ТОВ «Валентина і Анатолій» та передано справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 302 ГПК України.
		 
		3.4. Ухвалою від 20 грудня 2018 року Велика Палата Верховного Суду прийняла до розгляду справу № 911/1357/18 та призначила її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
		 
		4. Позиція Великої Палати Верховного Суду 
		4.1. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків. 
		4.2. Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
		4.3. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		4.4. Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
		4.5. Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
		 
		4.6. За змістом пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті) та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконані правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення зобов'язання сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.
		 
		4.7. Також пунктом 6 частини першої статті 20 ГПК України унормовано, що господарські суди розглядають справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
		 
		4.8. Відповідно пункт 8 частини першої статті 19 КАС України визначає, що на спори щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності поширюється юрисдикція адміністративних судів як на справи у публічно-правових спорах.
		 
		4.9. Правові, організаційні та фінансові засади регулювання суспільних відносин, що виникають у процесі відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності врегульовані Законом № 1559-VI з подальшими змінами до нього. 
		 
		4.10. За статтею 1 цього Закону відчуженням земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, для суспільних потреб або з мотивів суспільної необхідності є перехід права власності на земельні ділянки, інші об'єкти нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, за плату в державну чи комунальну власність шляхом їх викупу чи примусового відчуження для потреб держави, територіальної громади, суспільства в цілому; примусовим відчуженням земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності є перехід права власності на земельні ділянки, інші об'єкти нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, до держави чи територіальної громади з мотивів суспільної необхідності за рішенням суду. 
		 
		4.11. У цих правовідносинах об'єктом відчуження відповідно до частини першої статті 3 Закону № 1559-VI є земельна ділянка (її частина), житловий будинок, інші будівлі, споруди, багаторічні насадження, що на ній розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб. 
		 
		4.12. За частинами першою, другою статті 2 Закону № 1559-VI його дія поширюється на суспільні відносини, пов'язані з викупом земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, для забезпечення суспільних потреб чи пов'язані з примусовим відчуженням зазначених об'єктів нерухомого майна з мотивів суспільної необхідності, якщо такі потреби не можуть бути забезпечені шляхом використання земель державної чи комунальної власності. 
		 
		4.13. Дія цього Закону не поширюється на суспільні відносини, що виникають у разі вилучення (викупу) земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у державній та/або комунальній власності.
		 
		4.14. За пунктом «б» частини першої статті 141 ЗК України вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом, є однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою; порядок вилучення земельних ділянок унормовано статтею 149 ЗК України.
		 
		4.15. Водночас за частинами першою - шостою статті 32-1 Закону № 161-XIV договір оренди земельної ділянки державної чи комунальної власності може бути розірваний у разі прийняття рішення про використання земельної ділянки для розміщення об'єктів, визначених частиною першою статті 7 Закону № 1559-VI.
		 
		4.16. У разі прийняття рішення про використання для суспільних потреб лише частини земельної ділянки може бути заявлена вимога про виділення такої частини в окрему земельну ділянку та розірвання договору оренди.
		 
		4.17. Вимога про розірвання договору оренди, зазначена у частині другій цієї статті, може бути пред'явлена органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, уповноваженими надавати земельні ділянки для суспільних потреб відповідно до статті 122 ЗК України, а також однією із сторін цього договору.
		 
		4.18. Розірвання договору оренди земельної ділянки в порядку, визначеному цією статтею, допускається у разі, якщо об'єкти, які передбачається розмістити на земельній ділянці, неможливо розмістити на іншій земельній ділянці або якщо розміщення таких об'єктів на інших земельних ділянках завдасть значних матеріальних збитків або спричинить негативні екологічні наслідки для відповідної територіальної громади, суспільства чи держави в цілому.
		 
		4.19. Розірвання договору оренди земельної ділянки у разі прийняття рішення про надання її для суспільних потреб здійснюється за умови повного відшкодування орендарю і третім особам збитків, спричинених цим, зокрема витрат, пов'язаних з виділенням частини земельної ділянки в окрему земельну ділянку та укладенням нового договору оренди. У разі недосягнення сторонами договору згоди щодо розірвання договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.
		4.20. Ураховуючи наведене, спір про розірвання договору оренди земельної ділянки комунальної власності з підстав необхідності надання її для суспільних потреб не є спором щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності 
		4.21. Разом з тим регулювання, наведене у статті 32-1 Закону № 161-XIV, відповідає положенням частини другої статті 651 Цивільного кодексу України, згідно з якими договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору іншою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
		4.22. Справа у спорі про розірвання господарського договору, сторонами якого є сторони цього договору, за відсутності законодавчих приписів про розгляд цієї справи судом іншої юрисдикції має розглядатись в порядку господарського судочинства.
		4.23. У своїй касаційній скарзі відповідач в обґрунтування належності цієї справи до справ, які повинні розглядатися в порядку адміністративного судочинства, безпідставно послався на положення процесуальних кодексів, які регулюють інші правовідносини, ніж ті, з приводу яких виник спір у цій справі. 
		5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		5.1. За частиною першою статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		5.2. Ураховуючи викладене, постанова суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.
		 
		5.3. Зважаючи на висновок Великої Палати Верховного Суду про залишення касаційної скарги без задоволення, судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи, покладаються на скаржника.
		Керуючись статтями 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду
		 
		П О С Т А Н О В И Л А:
		Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Валентина і Анатолій» залишити без задоволення.
		Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25 вересня 2018 року у справі № 911/1357/18 залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Суддя-доповідач  Л. І. РогачСудді:     Н. О. Антонюк В. С. Князєв                                                 С. В. Бакуліна                                                 Л. М. Лобойко В. В. Британчук Н. П. Лященко Д. А. Гудима О. Б. Прокопенко В. І. Данішевська                                            І. В. Саприкіна О. С. Золотніков О. М. Ситнік О. Р. Кібенко В. Ю. Уркевич   О. Г. Яновська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...