Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2340/4280/18 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; праці, зайнятості населення, у тому числі; праці.
Надіслано судом: 16.02.2019. Зареєстровано: 16.02.2019. Забезпечено надання загального доступу: 18.02.2019.
Дата набрання законної сили: 10.05.2019
Результат оскарження 10.05.2019 Шостий апеляційний адміністративний суд: повернуто скаргу
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		21 січня 2019 року справа № 2340/4280/18
		м. Черкаси
		 
		Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
		головуючого судді - Руденко А.В.,
		за участю: 
		секретаря  Сачинської В.С., 
		позивача  ОСОБА_1,
		представника позивача  ОСОБА_2 (за довіреністю),
		представника відповідача  ОСОБА_3 (за довіреністю),
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної служби України з питань праці у Черкаські області про визнання протиправною та скасування постанови, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Управління Державної служби України з питань праці у Черкаські області, в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову від 11.10.2018 №ЧК-833/365/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-537 про накладення на позивача штрафу у розмірі 111 690 грн.
		Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що з 1998 року по 04.10.2018 здійснював підприємницьку діяльність як фізична особа-підприємець з роздрібної торгівлі з лотків і на ринках текстильними виробами, одягом і взуттям у торговій точці на території Канівського міського ринку в м. Каневі Черкаської області. Посадовими особами відповідача було проведено інспекційне відвідування його торгової точки, під час якого встановлено, що 19.09.2018 продаж взуття здійснювала ОСОБА_4, з якою трудові відносини не оформлені, що є порушенням ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України. За результатами перевірки було складено акт №ЧК-833/365/АВ від 20.09.2018, на підставі якого відповідачем прийнято постанову 11.10.2018 №ЧК-833/365/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-537 про накладення на позивача штрафу у розмірі 111 690 грн. за фактичний допуск працівника до роботи без укладення трудового договору.
		Позивач вважає оскаржувану постанову протиправною з наступних підстав:
		-форма службового посвідчення інспектора праці, який здійснив інспекційне відвідування, акта, довідки та припису не затверджені Міністерством соціальної політики України та не оприлюднені на офіційній електронній сторінці Держпраці;
		-Інспектор з праці при проведенні інспекційного відвідування службове посвідчення не предявляв і не міг предявити, оскільки під час інспекційного відвідування позивач перебував у лікарні; з цієї підстави письмові пояснення дружини позивача ОСОБА_4 від 19.09.2018 не є допустимим доказом для встановлення факту не оформлення найманого працівника;
		- припис про усунення порушень був складений в один день із актом перевірки, що позбавило позивача можливості надати свої зауваження до акту;
		-в 2014 та 2015 роках між позивачем та ОСОБА_4 були укладені договори цивільно-правового характеру з реалізації конкретно визначеного взуття, тому висновки відповідача про наявність між позивачем та ОСОБА_4 ознак трудового договору є помилковими;
		-дружина ОСОБА_4 дійсно перебувала в торговій точці, однак лише для того, щоб закрити її, оскільки у позивача в цей час погіршився стан здоровя; вона не здійснювала трудову функцію, а декілька разів надавала разові послуги відповідно до цивільно-правових договорів;
		-20.09.2018 інспектором Корякіною Л.І. відносно позивача був складений протокол №833/365/АВ/П/ПТ про адміністративне правопорушення за статтею 41 КУпАП, а постановою №ЧК-833/365/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-537 на нього накладений штраф у сумі 111 690 грн., позивач вважає, що таким чином має місце притягнення його до юридичної відповідальності двічі за одне і те саме порушення.
		Відповідач проти позову заперечив. 11.12.2018 надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що за результатами проведеного у позивача інспекційного відвідування складено акт №ЧК-833/365/АВ від 20.09.2018 в якому зафіксовано, що в торговій точці по продажу взуття, де здійснює підприємницьку діяльність позивач, продаж товарів здійснювала ОСОБА_4, трудові відносини між нею та ФОП ОСОБА_1 не оформлені, трудовий договір відсутній, не повідомлено Державну фіскальну службу України про прийняття працівника на роботу. Факт допуску до роботи позивачем ОСОБА_4 підтверджується наданими нею в ході інспекційного відвідування письмовими поясненнями, в яких зазначила, що 19.09.2018 продавала туфлі (взуття) на Канівському міському ринку, оскільки позивач захворів, вийшла на ринок замість нього. Також зазначила, що позивач є її чоловіком.
		Форма службового посвідчення інспектора праці затверджена наказом Мінсоцполітики №866 від 24.05.2017. Форми документів, що складаються при здійсненні заходів державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, затверджені наказом Мінсоцполітики України №1338 від 18.08.2017. Форми посвідчення інспектора праці та вищевказаних документів оприлюднені на офіційному веб-сайті Державної служби України з питань праці: розділ «Діяльність», підрозділ «Нормативна база», «Накази Міністерства соціальної політики».
		Перед початком інспекційного відвідування 19.09.2018 інспектора праці ОСОБА_5 предявила службове посвідчення та направлення на проведення перевірки ОСОБА_4, яка здійснювала продаж товару в торговій точці з продажу взуття, де здійснює підприємницьку діяльність позивач, а також надала копію направлення. Також службове посвідчення інспектор праці ОСОБА_5 предявила 19.09.2018 і ОСОБА_1, коли останній приніс інспектору праці документи.
		У разі наявності процедурних порушень при здійсненні інспекційного відвідування позивач міг захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, при цьому, якщо допуск до проведення заходу державного контролю відбувся, в подальшому предметом розгляду має бути лише суть виявлених порушень законодавства, дотримання якого контролюється контролюючим органом. Посадова особа відповідача була допущена позивачем до проведення контролюючого заходу, тому процедурні порушення, за їх наявності, не можуть бути підставою для визнання оскаржуваної постанови протиправною.
		Відповідач вважає доводи позивача про невідповідність ознакам допустимого доказу пояснень ОСОБА_4 необгрунтованими, оскільки письмові пояснення ОСОБА_4 надала інспектору праці після ознайомлення з предявленими їй документами, тобто в ході інспекційного відвідування.
		Позивач мав право протягом трьох днів з дати відвідування та складеного за його результатами акту подати заперечення. Таке право було йому розяснено інспектором праці, про що зазначено у акті інспекційного відвідування, примірник якого позивач отримав. Проте зауважень чи заперечень до акту від позивача на адресу відповідача не надходило, тому позивач до винесення оскаржуваної постанови був згоден з виявленими у нього порушеннями законодавства про працю.
		У звязку з виявленими в ході інспекційного відвідування порушеннями позивачем вимог законодавства про працю відповідачем 11.10.2018 винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЧК-833/365/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-537, якою на позивача накладено штраф у сумі 111 690 грн. на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України.
		Щодо притягнення позивача до відповідальності двічі за одне й те саме порушення зазначив, що оскаржувана постанова винесена відповідачем не в порядку, визначеному Кодексом України про адміністративні правопорушення, а на підставі норм Кодексу законів про працю України, тому до відповідача застосовано два різні види юридичної відповідальності.
		Також зазначив, що оскаржуваною постановою накладено штраф на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1, натомість позовна заява подана фізичною особою ОСОБА_1, тому позивач ОСОБА_1 не є належним позивачем у справі.
		З вказаних підстав просив у задоволенні позову відмовити.
		19.12.2018 позивач надав відповідь на відзив на позовну заяву, в якій зазначив, що правовідносини між ОСОБА_4 та позивачем у справі, що розглядається, випливають із договору консигнації від 19.09.2018 та договору суборенди нежитлового приміщення від 19.09.2018. Обидва зазначені договори є договорами цивільними та не мають ознак трудових договорів. В межах торгової точки позивача ОСОБА_4 перебувала на підставі договору суборенди нежитлового приміщення від 19.09.2018.
		Також постановою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 10.12.2018 у справі №697/2145/18 (провадження №3/697/797/2018) про притягнення до адміністративної відповідальності позивача за частиною 3 статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження у справі закрито на підставі пункту 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення з звязку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.
		Щодо пояснень ОСОБА_4 зазначив, що ОСОБА_4 вказала, що продавала взуття на Канівському міському ринку, однак не зазначила підстав такого продажу та не зазначила, що перебуває у трудових відносинах з позивачем.
		Щодо доводів відповідача, що ОСОБА_1 не є належним позивачем у справі зазначив, що на час звернення до суду не був фізичною особою-підприємцем, тому вказані доводи є необгрунтованими.
		15.01.2019 відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначив, що станом на 19.09.2018 між позивачем та ОСОБА_4 не могло бути відносин суборенди торгівельного місця чи приміщення, оскільки орендодавцем торгівельних місць на ринку може бути лише спеціальний субєкт господарювання, а саме комунальне підприємство «Міський ринок Канівської міської ради». Відповідно до листа №15 від 11.01.2019 (наданим на запит Управління Держпраці у Черкаській області), вказане підприємство не надавало ні усної, ні письмової згоди на передачу торгівельного місця ОСОБА_4 в користування, оренду чи суборенду. Оскільки такої згоди не було, договір оренди торгівельного місця між позивачем та ОСОБА_4 не міг бути укладений. Тому договір від 19.09.2018 не породжує прав та обовязків для сторін, та є недопустимим доказом.
		Крім цього зазначив, що дата укладення договору суборенди нежитлового приміщення не може бути достовірною, оскільки позивач не повідомив про наявність такого договору ні під час інспекційного відвідування, ні під час розгляду справи про накладення штрафу, ні під час подання позову до суду.
		Щодо договору поворотної консигнації (реалізації товарів) від 19.09.2018 зазначив, що ОСОБА_4 не була суборендарем торгівельного місця, тому не вбачається реальне виконання ОСОБА_4 обовязків за договором поворотної консигнації на торгівельному місці позивача. Позивач та ОСОБА_4 не повідомляли інспектору праці ні в усних, ні в письмових поясненнях в ході інспекційного відвідування про наявність вказаного договору. Інспекторами зафіксовано засобом відеотехніки продаж ОСОБА_4 понад 30 пар взуття, проте згідно вказаного договору передбачено продаж десяти одиниць взуття.
		Щодо постанови Канівського міськрайонного суду від 10.12.2018 у справі №697/2145/18 зазначив, що висновки постанови суду грунтуються на тому, що протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам статті 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відтак він є недопустимим доказом вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення відповідно до частини 3 статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Таким чином, суд не встановлював обставин у справі, не досліджував докази, які підтверджують факт вчинення позивачем правопорушення. Тому відповідач вважає, що вказана постанова не може вважатись преюдиційним фактом відсутності порушення позивачем законодавства щодо допуску ОСОБА_4 до роботи без укладення трудового договору.
		Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, позов просив задовольнити.
		Представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити.
		Заслухавши вступне слово учасників справи, дослідивши докази, які містяться у справі, суд встановив наступне.
		Позивач ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець з 14.01.1998 та припинив підприємницьку діяльність 04.10.2018, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. (а.с. 18).
		Наказом начальника Управління Держпраці у Черкаській області №917-Н від 14.09.2018 головному державному інспектору відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів ОСОБА_5 доручено у період з 19.09.2018 по 02.10.2018 здійснити позаплановий захід (інспекційне відвідування) з питань оформлення трудових відносин у субєктів господарювання, що здійснюють господарську діяльність на території Канівського міського ринку.
		За результатами інспекційного відвідування позивача головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів ОСОБА_5 складений акт інспекційного відвідування №ЧК-833/365/АВ від 20.09.2018.
		Згідно акту №ЧК-833/365/АВ від 20.09.2018 встановлено порушення позивачем частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України та постанови Кабінету ОСОБА_6 України №413 від 17.06.2015, а саме: 19.08.2018 в ході інспекційного відвідування субєктів господарювання, що здійснюють господарську діяльність на території Канівського міського ринку встановлено, що в торговій точці по продажу взуття, де здійснює підприємницьку діяльність фізична особа-підприємець ОСОБА_1 продаж товару-взуття здійснювала ОСОБА_4, з якою не оформлені у встановленому порядку відносини щодо використання її праці. ОСОБА_4 пояснила, що іноді виконує продаж взуття на ринку в ті дні, коли хворіє чоловік ОСОБА_1 Таким чином, позивачем допущено до роботи по продажу взуття ОСОБА_4 без укладення трудового договору, оформленого наказом, та без повідомлення-Державної фіскальної служби України про прийняття працівника на роботу.
		На підставі акта інспекційного відвідування №ЧК-833/365/АВ від 20.09.2018 першим заступником начальника Управління Держпраці у Черкаській області ОСОБА_7 винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЧК-833/365/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-537 від 11.10.2018, якою за порушення законодавства про працю, керуючись статтею 259 Кодексу законів про працю України, на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України на позивача накладено штраф у сумі 111 690 грн.
		Не погоджуючись із вказаною постановою позивач звернувся до суду.
		Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.
		Згідно з п. 1 Положенням про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_6 України від 11.02.2015 №96 (далі - Положення №96) Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом ОСОБА_6 України через ОСОБА_6 соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб. 
		Відповідно до пп. 5 п. 6 Положення №96 Держпраці для виконання покладених на неї завдань має право: безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об'єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці.
		Пунктом 7 Положення №96 передбачено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
		Відповідно до ст. 259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом ОСОБА_6 України. 
		Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, визначена в Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженому постановою Кабінету ОСОБА_6 України від 26.04.2017 №295 Про деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні (далі - Порядок №295).
		Відповідно до п. 2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад обєднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин).
		Пунктами 19, 20 Порядку №295 визначено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником обєкта відвідування або його уповноваженим представником.
		В акті інспекційного відвідування встановлено допуск до роботи по продажу взуття ОСОБА_4 без укладення трудового договору, оформленого наказом, та без повідомлення-Державної фіскальної служби України про прийняття працівника на роботу, чим порушено вимоги частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України та постанови Кабінету ОСОБА_6 України №413 від 17.06.2015.
		В свою чергу, ч. 3 ст. 24 КЗпП України передбачає, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом ОСОБА_6 України.
		Постановою Кабінету ОСОБА_6 України Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу від 17.06.2015 №413 установлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника.
		Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
		Відтак, правовою підставою для винесення постанови про накладення штрафу є встановлення факту допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору. При цьому такий факт допуску повинен бути належним чином зафіксований у складеному посадовою особою Держпраці чи її територіального органу акті інспекційного відвідування та доведений належними доказами.
		Судом встановлено, що згідно з письмовими поясненнями, наданими під час інспекційного відвідування, 19.09.2018 на адресу Управління Держпраці у Черкаській області, ОСОБА_4 пояснила, що продавала туфлі (взуття) на Канівському міському ринку, так як приватний підприємець ОСОБА_1 захворів і вона вийшла замість нього на ринок. В основному торгує ОСОБА_1, вона є дружиною ОСОБА_1 і іноді його підміняє.
		У акті інспекційного відвідування №ЧК-833/365/АВ від 20.09.2018 зафіксовано, що 19.09.2018 в ході інспекційного відвідування було встановлено, що в торговій точці по продажу взуття, де здійснює підприємницьку діяльність ОСОБА_1, продаж взуття здійснювала ОСОБА_4, з якою не оформлені у встановленому порядку відносини щодо використання її праці. Акт підписаний позивачем 20.09.2018 без зауважень.
		Судом досліджено запис на диску, яким зафіксовано, що ОСОБА_4 здійснює продаж взуття.
		Відтак, вказаними доказами підтверджується, що ОСОБА_4 19.09.2018 під час інспекційного відвідування продавала взуття на Канівському міському ринку в м. Канів Черкаської області в торговій точці, де здійснював підприємницьку діяльність з продажу товарів позивач, і трудовий договір з ОСОБА_4 не укладено. 
		Відповідно до ст. 21 Кодексу законів про працю України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, дотримуючись внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
		Разом з цим, судом встановлено, що згідно з витягом з амбулаторної картки позивача 19.09.2019 позивач звертався до лікаря загальної практики сімейної медицини, та йому був встановлений діагноз гіпертонічний криз.
		У письмових поясненнях від 19.09.2019 ОСОБА_4 зазначила, що регулярно продаж взуття не здійснює, а лише інколи підміняє чоловіка, коли той хворіє. 
		Також ОСОБА_4 є пенсіонеркою за віком та дружиною позивача. 
		Оцінюючи вказані докази, суд дійшов висновку, що надані відповідачем докази підтверджують разовий продаж взуття ОСОБА_4 19.09.2019. Доказів того, що ОСОБА_4 здійснює постійний продаж товару і отримує за роботу заробітну плату відповідачем не надано. Відтак, суд дійшов висновку, що наявність між позивачем та його дружиною ОСОБА_4 трудових відносин відповідачем не доведена.
		За вказаних обставин порушення позивачем ч. 3 ст. 24 КЗпП України відсутнє, тому постанова від 11.10.2018 №ЧК-833/365/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-537 про накладення на позивача штрафу у розмірі 111 690 грн. прийнята відповідачем без законних підстав і підлягає скасуванню.
		Щодо наданих позивачем доказів про здійснення ОСОБА_4 продажу взуття на підставі договору консигнації від 19.09.2018 та договору суборенди нежитлового приміщення від 19.09.2018 суд вважає їх такими, що суперечать письмовим поясненням ОСОБА_4 від 19.09.2018, тому до уваги не приймає.
		Щодо посилань позивача на ту обставину, що ОСОБА_4 не здійснювала продаж товару 19.09.2018, а закривала торгову точку, суд вважає їх надуманими, оскільки це спростовується як письмовими поясненнями ОСОБА_4, так і відеозаписом, здійсненим відповідачем перед початком інспекційного відвідування.
		Щодо інших доводів позивача судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету ОСОБА_6 Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
		Суд дійшов висновку, що інші доводи позивача не впливають на суть виявленого порушення, тому оцінку їм не надає.
		Згідно частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Беручи до уваги вищезазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають до задоволення.
		Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
		 
		ВИРІШИВ:
		Позов задовольнити повністю.
		Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Черкаській області (бул. Шевченка, 205, м. Черкаси, 18000, код ЄДРПОУ 39881228) №ЧК-833/365/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-537 від 11.10.2018 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами у сумі 111 690 гривень на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 19000, ідентифікаційний номер НОМЕР_1).
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Черкаській області (бул. Шевченка, 205, м. Черкаси, 18000, код ЄДРПОУ 39881228) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 19000, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1116 (одна тисяча сто шістнадцять) гривень.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		Повний текст рішення виготовлений 15.02.2019.
		 
		 
		Суддя А.В. Руденко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...