Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 822/764/18 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; соціального захисту (крім соціального страхування), з них.
Надіслано для оприлюднення: 15.02.2019. Зареєстровано: 16.02.2019. Забезпечено надання загального доступу: 18.02.2019.
Дата набрання законної сили: 14.02.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		14 лютого 2019 року 
		Київ
		справа №822/764/18
		адміністративне провадження №К/9901/56661/18
		 
		Верховний Суд у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду: 
		головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
		суддів: Анцупової Т.О.,  Берназюка Я.О.,  Гриціва М.І.,  Стародуба О.П., Мороз Л.Л.,  Коваленко Н.В.,  Кравчука В.М., 
		розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за касаційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 4 квітня 2018 року (головуючий суддя - Михайлов О.О.) та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2018 року (головуючий суддя - Драчук Т.О., судді: Загороднюк А.Г., Полотнянко Ю.П.)  
		 
		у справі № 822/764/18 за позовом ОСОБА_2 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову: Ліквідаційна комісія Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У лютому 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо повернення матеріалів на виплату одноразової грошової допомоги та зобов'язати повторно розглянути матеріали (висновок) про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності відповідно до статті 23 Закону України від 20 грудня 1990 року №565-ХІІ "Про міліцію" (далі - Закон № 565-ХІІ), а також пункту 9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850 (далі - Порядок № 850).
		 
		В обґрунтування вказаних вимог позивач зазначив, що на виконання постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 7 вересня 2017 року та постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2017 року, що набрали законної  сили у справі за його позовом до Ліквідаційної комісії УМВС України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, повторно звернувся до відповідача з заявою (рапортом) та відповідним пакетом документів з метою нарахування та виплати йому одноразової грошової допомоги. Однак, відповідач листом від 8 лютого 2018 року №140/21/29-2018 повернув матеріали про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги на виплату через те, що призначення та виплата вказаної допомоги повинна здійснюватися відповідним органом Національної поліції відповідно до Закону України від 2 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII). Вважає дії відповідача щодо повернення матеріалів без права на виплату одноразової грошової допомоги протиправними та такими, що порушують його права, у зв'язку з чим звернувся до суду з вказаним позовом.  
		 
		Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 4 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2018 року, позов задоволено. Визнано протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо повернення матеріалів на виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 Зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути матеріали про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 в порядку, визначеному пунктом 9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850.
		 
		Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2018 року відкрито касаційне провадження.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 6 лютого 2019 року закінчено підготовчі дії у справі і призначено касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 8 лютого 2019 року справу передано на розгляд Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду на підставі частини першої статті 346 та частин першої, четвертої статті 347 КАС України, у зв'язку з необхідністю відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 лютого 2018 року у справі № 806/845/16 (провадження № К/9901/10764/18).
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 11 лютого 2019 року справу призначено до розгляду судовою палатою для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в порядку письмового провадження.
		 
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області №116о/с від 6 червня 2016 року капітана поліції ОСОБА_2, старшого інспектора Славутського відділу поліції ГУНП, звільнено зі служби в поліції на підставі пункту 2 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (через хворобу).
		 
		Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №0795289 від 22 червня 2016 року, позивачу з 18 травня 2016 року встановлена ІІ група інвалідності в зв'язку із захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
		 
		12 липня 2017 року позивач звернувся з заявою (рапортом) до голови ліквідаційної комісії УМВС України в Хмельницькій області щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням ІІ групи інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
		 
		За результатами розгляду заяви позивачу надано відповідь за підписом голови ліквідаційної комісії УМВС України в Хмельницькій області від 26 липня 2017 року №29/Я-102, що позивач звільнений зі служби в міліції в зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації) з 6 листопада 2015 року та 7 листопада 2015 року прийнятий на службу в поліцію згідно його заяви. Відповідно до пункту 7 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" наказом ГУНП від 15 лютого 2016 року №16 о/с позивач звільнений зі служби в поліції з 15 лютого 2016 року, тому втратив право на грошову допомогу як працівник міліції. Отже, дія постанови Кабінету Міністрів України №850 від 21 жовтня 2016 року не поширюється на працівників поліції, тому підстав для направлення до МВС України висновку щодо виплати ОСОБА_2 грошової допомоги згідно з пунктом 8 постанови немає.
		 
		Вважаючи відмову протиправною, позивач звернувся з позовом до суду, за результатами розгляду якого постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 7 вересня 2017 року, залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2017 року у справі № 822/2302/17, визнано протиправною бездіяльність Ліквідаційної комісії УМВС України в Хмельницькій області щодо неподання до Міністерства внутрішніх справ України у 15-ти денний строк з дня реєстрації заяви (рапорту) ОСОБА_2 висновку щодо виплати грошової допомоги разом з підтверджуючими документами доданими до заяви та зобов'язано надіслати до Міністерства внутрішніх справ України висновок щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням IІ групи інвалідності, відповідно до статті 23 Закону України "Про міліцію", а також Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.
		 
		На виконання вказаних судових рішень позивач повторно звернувся з заявою (рапортом) та відповідним пакетом документів до Ліквідаційної комісії УМВС України в Хмельницькій області з метою нарахування та виплати йому одноразової грошової допомоги.
		 
		Ліквідаційна комісія УМВС України в Хмельницькій області направила висновок та відповідний пакет документів до Міністерства внутрішніх справ України.
		 
		Листом Міністерства внутрішніх справ України №140/21/29-2018 від 8 лютого 2018 року вказані матеріали повернуті позивачу без права на виплату одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції".
		 
		Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся з вказаним позовом.
		 
		Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що за колишніми працівниками міліції, які після звільнення зі служби в міліції проходили службу в поліції, зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням групи інвалідності внаслідок захворювання, що пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ. При цьому, як Законом № 580-VIII, так і Законом № 565-XII визначено, що право вибору підстав для такої виплати належить заявнику. У зв'язку з наведеним суди дійшли висновку, що той факт, що позивач після звільнення зі служби в органах внутрішніх справ був прийнятий на службу в органи поліції не позбавляє його права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Закону № 565-ХІІ та Порядку № 850. Разом з цим, відповідно до пункту 7- 9 Порядку № 850 після надходження передбачених вказаним Порядком документів Міністерство внутрішніх справ України зобов'язане прийняти одне з двох рішень: про призначення або про відмову в призначенні вказаної грошової допомоги. Не прийнявши за результатом розгляду документів про виплату позивачу одноразової грошової допомоги, жодного з зазначених вище рішень, всупереч пункту 9 Порядку № 850, відповідач листом протиправно повернув матеріали на призначення одноразової грошової допомоги позивачу.
		 
		У касаційній скарзі відповідач зазначає, що право у позивача на отримання одноразової грошової допомоги виникло у період дії Закону України «Про Національну поліцію» і оскільки останнім місцем його служби було Головне управління Національної поліції в Хмельницькій області, то на нього як на поліцейського, поширюються норми Закону України «Про Національну поліцію», у зв'язку з чим він має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно з пунктом 4 частини першої статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» та Порядку, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року № 4. 
		 
		Ліквідаційна комісія Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області надіслала до суду пояснення, в яких просила скасувати рішення судів попередніх інстанцій посилаючись на порушення ними норм матеріального та процесуального права. Зазначила, що Міністерство внутрішніх справ України не має повноважень розглядати та приймати рішення про призначення поліцейському, зокрема позивачу, одноразової грошової допомоги, оскільки з моменту призначення позивача на відповідну посаду в поліції він втратив право на отримання одноразової грошової допомоги як працівник міліції та одночасно за умови наявності визначених законодавством підстав може набути право на отримання вказаної допомоги як працівник поліції.
		 
		Верховний Суд розглядав справу з подібними правовідносинами, а саме №806/845/16 (провадження № К/9901/10764/18) за позовом ОСОБА_3 до Міністерства внутрішніх справ України, треті особи: управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області, Головне управління Національної поліції в Житомирській області, Національна поліція України про визнання відмови протиправною, зобов'язання прийняти рішення. 
		 
		Верховний Суд постановою від 13 лютого 2018 року у вказаній справі касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишив без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 14 липня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року - без змін.
		 
		Постанова Верховного Суду вмотивована тим, що дії Міністерства внутрішніх справ України щодо повернення без розгляду матеріалів про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_3 з тих підстав, що призначення такої допомоги має здійснюватись за останнім місцем служби поліцейського, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства. Та обставина, що позивач після звільнення зі служби в органах внутрішніх справ був прийнятий на службу в органи поліції не позбавляє його права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850.
		 
		Таким чином, Верховний Суд у справі № 806/845/16 (провадження № К/9901/10764/18) дійшов висновку, що особа, яка проходила службу в поліції, у разі встановлення інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про міліцію», виплата якої здійснюється відповідно до Порядку та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції № 850, тобто за останнім місцем служби в органах внутрішніх справ. 
		 
		Слід відзначити, що у справі № 806/845/16 Верховним Судом була дана оцінка доводам касаційної скарги щодо необхідності застосування до спірних правовідносин Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом МВС від 11 січня 2016 року №4, зареєстрованим в Мін'юсті України від   29 січня 2016 за №   163/28293. В той же час, у позивача право на отримання допомоги виникло з 13 січня 2016 року у зв'язку із встановленням йому третьої групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ. За таких обставин Верховним Судом було визначено, що посилання на необхідність застосування до спірних правовідносин Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом МВС від 11 січня 2016 року №4 є безпідставними, оскільки зазначений наказ набрав чинності 23 лютого 2016 року, тобто після звільнення позивача з органів поліції і, відповідно, отримання ним інвалідності.
		 
		З огляду на зазначену відмінність у обставинах справи № 806/845/16, з урахуванням  завдання Верховного Суду як найвищої гілки судової влади забезпечити єдність судової практики та правозастосування на території України, Верховний Суд у складі суддів Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав в межах касаційного перегляду даної справи вважає за необхідне сформулювати інший правовий висновок виходячи з наступного.
		 
		Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		 
		До набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію», тобто до 7 листопада 2015 року, порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано статтею 23 Закону № 565-ХІІ та Порядком № 850.
		 
		Відповідно до статті 23 Закону № 565-XII у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, зокрема, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
		 
		На виконання зазначеної норми Кабінет Міністрів України постановою № 850 від 21 жовтня 2015 року затвердив «Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції». Дана постанова набрала законної сили 31 жовтня 2015 року.
		 
		Згідно з пунктом 2 Порядку № 850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
		 
		Відповідно до пункту 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.
		 
		Згідно з пунктом 5 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII (набрав чинності 7 листопада 2015 року) визнано таким, що втратив чинність Закон № 565-XII.
		 
		Разом з тим, за змістом пункту 15 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом № 565-XII зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 580-VIII.
		 
		Згідно частини першої статті 97 Закону № 580-VIII одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі:
		1) загибелі поліцейського, що настала внаслідок протиправних дій третіх осіб, або під час учинення дій, спрямованих на рятування життя людей або усунення загрози їхньому життю, чи в ході участі в антитерористичній операції, під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України або смерті працівника поліції внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого за зазначених обставин;
		2) смерті поліцейського, що настала під час проходження ним служби в поліції;
		3) визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із виконанням повноважень та основних завдань поліції відповідно до цього Закону, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті;
		4) визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним служби в поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті;
		5) отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із здійсненням повноважень та основних завдань поліції відповідно до цього Закону, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності;
		6) отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаного із проходженням служби в поліції, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності.
		 
		Частиною другою статті 97 Закону № 580-VIII встановлено, що порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
		 
		З метою врегулювання питання щодо порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, відповідно до статей 97- 101 Закону № 580-VIII, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року № 4 затверджено Порядок, який визначає механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (далі - Порядок № 4).
		 
		Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Порядку № 4 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
		 
		Заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського подається Голові Національної поліції (керівнику міжрегіонального, територіального органу поліції) за останнім місцем служби поліцейського (пункт 3 розділу ІІІ Порядку № 4).
		 
		Відповідно до пункту 5 розділу III Порядку № 4 для виплати одноразової грошової допомоги у разі часткової втрати працездатності без визначення інвалідності чи в разі визначення інвалідності поліцейський подає фінансовому підрозділу: 1) заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням втрати працездатності чи інвалідності; 2) довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).
		 
		За правилами пункту 1 розділу IV Порядку № 4 фінансові підрозділи в десятиденний строк з дня реєстрації документів готують висновок про призначення одноразової грошової допомоги, форма якого наведена у додатку 2. Висновок про призначення одноразової грошової допомоги складається працівником фінансового підрозділу і підписується керівником фінансового підрозділу та керівником підрозділу, де проходить (проходив) службу поліцейський.
		 
		Рішення про призначення виплати одноразової грошової допомоги приймає керівник Національної поліції (міжрегіонального, територіального органу поліції), у якому проходив (проходить) службу поліцейський, у п'ятнадцятиденний строк шляхом видання наказу про виплату такої допомоги, а в разі відмови - письмовим повідомленням осіб із зазначенням мотивів відмови (пункт 2 розділу IV Порядку № 4).
		 
		Таким чином, як Порядком № 850, так і Порядком № 4 регламентовано, що заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності подається за останнім місцем служби, виплата такої допомоги також проводиться за останнім місцем служби.
		 
		При цьому, право на отримання одноразової грошової допомоги обумовлено наявністю визначених законодавством підстав, зокрема, захворювання особи повинно бути пов'язане, відповідно до Порядку № 850 - з проходженням служби в органах внутрішніх справ, а відповідно до Порядку № 4 - з проходженням служби в поліції. 
		 
		Разом з тим, в законодавстві була наявна прогалина щодо нормативно-правового регулювання спірних правовідносин, оскільки не було визначено порядок виплати одноразової грошової допомоги особам, які після звільнення з органів внутрішніх справ продовжили службу в Національній поліції та яким інвалідність встановлена внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, але під час служби в органах поліції або після звільнення з цих органів.
		 
		Вирішуючи питання визначення порядку та належного органу, до компетенції якого входить призначення та виплата одноразової грошової допомоги поліцейському, якому інвалідність встановлена внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, Верховний Суд, виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права, якими визначено, що право на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності виникає з дати встановлення втрати працездатності за довідкою  МСЕК, а реалізація цього права здійснюється за останнім місцем служби особи, робить висновок, що виплата такої допомоги має здійснюватися органами Національної поліції на підставі норм Закону № 580-VIII та у відповідності до Порядку № 4.
		 
		Про обгрунтованість такого висновку суду свідчать і подальші зміни в законодавстві, що регулює спірні правовідносини.
		 
		Так, Міністерством внутрішніх справ України прийнято наказ від 12 вересня 2016 року № 916 «Про внесення зміни до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського», яким пункт 5 розділу I Порядку № 4 доповнено підпунктом 4 стосовно випадків, за яких призначається одноразова грошова допомога. За його змістом встановлення інвалідності поліцейському    внаслідок захворювання або поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час проходження служби в органах внутрішніх справ, є також обставиною, за якої поліцейському призначається одноразова грошова допомога.
		 
		Крім того, задля усунення прогалини в законодавстві 8 червня 2017 року було прийнято Закон України № 2097 «Про внесення змін до статті 97 Закону України "Про Національну поліцію" щодо виплати одноразової грошової допомоги поліцейському», яким право на отримання одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності розповсюдили також на поліцейських, у яких втрата працездатності настала внаслідок захворювання або поранення, отриманого внаслідок виконання завдань міліції або під час проходження служби в органах внутрішніх справ. Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень вказаного закону, який набрав чинності 12 липня 2017 року, установлено, що право на отримання одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності мають поліцейські з числа осіб, зазначених у   пунктах 3-6   частини першої статті 97 Закону України "Про Національну поліцію", які визнані інвалідами або отримали поранення    до набрання чинності цим Законом.
		 
		Отже, колегія суддів Судової палати відступає від правового висновку, висловленого у постанові від 13 лютого 2018 року у справі № 806/845/16 (провадження №К/9901/10764/18), що особа, яка проходила службу в поліції у разі встановлення інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про міліцію», виплата якої здійснюється відповідно до Порядку № 850, тобто за останнім місцем служби в органах внутрішніх справ, та вважає за необхідне сформулювати наступний правовий висновок.
		 
		Поліцейський, який проходить службу в поліції, у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про національну поліцію», виплата якої здійснюється відповідним підрозділом Національної поліції за останнім місцем служби поліцейського на підставі Порядку №4.
		 
		Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивача звільнено зі служби в поліції наказом Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області від 6 червня 2016 року на підставі пункту 2 частини першої статті 77 Закону України "Про національну поліцію" (через хворобу), а тому на нього, як на поліцейського, поширюються норми Закону № 580-VIII, а порядок та умови призначення одноразової грошової допомоги урегульовано Порядком № 4. Отже належним органом, до якого позивач мав звернутися з заявою (рапортом) про виплату одноразової грошової допомоги, є Головне управління Національної поліції в Хмельницькій області.
		 
		Таким чином, Міністерство внутрішніх справ України не мало повноважень розглядати та приймати рішення про призначення позивачу одноразової грошової допомоги, а тому доводи касаційної скарги про правомірність повернення документів позивача через відсутність компетенції на вирішення питання про призначення одноразової грошової допомоги є обгрунтованими.
		 
		Проте, суди попередніх інстанцій на вказане уваги не звернули і безпідставно визнали протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України та зобов'язали розглянути матеріали про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 в порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850.
		 
		Слід також зазначити, що суди попередніх інстанцій при задоволенні позову помилково послалися на приписи пункту 15 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII, згідно якого право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом № 565-XII зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 580-VIII. Ця норма за своїм змістом не розповсюджує порядок отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом № 565-XII, на осіб, які набули право на відповідні виплати після втрати чинності Законом № 565-XII, а лише зберігає такий порядок для тих, хто набув право на ці виплати до набрання чинності Законом № 580-VIII. 
		 
		Відповідно до статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
		 
		Враховуючи, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування судових рішень та ухвалення нового про відмову в задоволенні позову. 
		 
		Оскільки рішення суду приймається на користь суб'єкта владних повноважень, підстави для розподілу судових витрат, відповідно до статті 139 КАС України, відсутні.
		 
		Керуючись статтями 345, 351, 356 КАС України, суд,
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України задовольнити.
		 
		Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 4 квітня 2018 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2018 року у справі № 822/764/18 скасувати.
		 
		Ухвалити нове рішення.
		 
		У задоволенні позову ОСОБА_2 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії відмовити.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		М.М. Гімон
		Т.О. Анцупова 
		Я.О. Берназюк
		М.І. Грицiв
		О.П. Стародуб
		Л.Л. Мороз
		Н.В. Коваленко
		В.М. Кравчук,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...