Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а/0370/889/11 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної фінансової політики, зокрема зі спорів у сфері:; грошового обігу та розрахунків, у тому числі:; спорів за участю органів доходів і зборів.
Надіслано для оприлюднення: 15.02.2019. Зареєстровано: 16.02.2019. Забезпечено надання загального доступу: 18.02.2019.
Дата набрання законної сили: 14.02.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		14 лютого 2019 року 
		Київ
		справа №2а/0370/889/11
		адміністративне провадження №К/9901/19690/18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді Пасічник С.С., суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П., розглянувши заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 02 листопада 2016 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		У січні 2011 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП) звернувся до суду з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції (далі - відповідач, ОДПІ) про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 20 вересня 2010 року №0008092303, яким за порушення пунктів 2.2, 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637 (далі - Положення про ведення касових операцій), застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції у загальному розмірі 28388,75 грн.
		 
		В обґрунтування позовних вимог посилався на безпідставність висновків відповідача про неоприбуткування ФОП готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень в книзі обліку розрахункових операцій (далі - КОРО) на підставі фіскальних звітних чеків, оскільки підтвердженням оприбуткування сум готівкових коштів є роздруковані на реєстраторі розрахункових операцій (далі - РРО) у день надходження коштів Z-звіти, які підклеєні до КОРО. Вважає, що здійснення обліку готівкових коштів у незареєстрованій в органах державної податкової служби України КОРО свідчить лише про порушення використання цієї книги, відповідальність за що встановлена статтею 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року №265/95-ВР (далі - Закон №265/95-ВР), а не про неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування готівки в касі, за яке абзацом третім статті 1 Указу Президента «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12 червня 1995 року №436/95 (далі - Указ №436/95) передбачена відповідальність.
		 
		Волинський окружний адміністративний суд постановою від 20 квітня 2011 року відмовив в задоволенні адміністративного позову.
		 
		Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2014 року постанову Волинського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2011 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено; визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення ОДПІ від 20 вересня 2010 року №0008092303.
		 
		Вищий адміністративний суд України ухвалою від 02 листопада 2016 року касаційну скаргу ОДПІ задовольнив; скасував постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2014 року та залишив в силі постанову Волинського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2011 року.
		 
		Не погоджуючись із ухвалою суду касаційної інстанції, ФОП ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду України із заявою про її перегляд з підстав, передбачених пунктами 1, 5 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у якій, посилаючись на неоднакове застосування Вищим адміністративним судом України пунктів 2.2, 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій, просить скасувати ухвалені у справі рішення суду першої та касаційної інстанцій, залишивши в силі рішення суду апеляційної інстанції.
		 
		На обґрунтування заяви ФОП ОСОБА_1 надав копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 07 лютого, 16 лютого, 17 вересня 2012 року та 26 січня 2015 року (справи №№ 2-а-579/09/0570, 2а-960/10/0270, 13/31/08 (22а-14162/2008), 2а-5151/10/0270 відповідно), в яких, на переконання заявника, суд касаційної інстанції ці норми права застосував по-іншому і дійшов протилежних, але правильних за змістом правових висновків.
		 
		Як на підставу для перегляду оскарженого рішення заявник також посилається на невідповідність цього рішення викладеному у постановах Верховного Суду України від 15 жовтня 2013 року та 22 вересня 2015 року (справи №№ 21-306а13, 21-1442а15 відповідно) висновку щодо застосування у подібних правовідносинах зазначених норм матеріального права.
		 
		Ухвалою Верховного Суду України від 30 січня 2017 року відкрито провадження у справі.
		 
		Заперечення на заяву про перегляд судового рішення від ОДПІ не надходили.
		 
		Згідно з розпорядженням керівника апарату Верховного Суду України від 12 січня 2018 року №20/0/19-18 заява з матеріалами справи передана до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду на підставі підпунктів 1, 7 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон №2147-VIII).
		 
		За змістом підпункту 1 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону №2147-VIII заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.
		 
		Верховний Суд перевірив матеріали справи, наведені у заяві доводи та дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
		 
		Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що Луцькою ОДПІ була проведена перевірка за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, а саме: господарської одиниці - кіоску АДРЕСА_1 та належить ФОП ОСОБА_1, за результатами якої складений акт від 07 вересня 2010 року на балку № 180309.
		 
		За висновками акта перевірки позивачем порушені вимоги пунктів 2.2, 2.6 Положення про ведення касових операцій, які полягали у несвоєчасному оприбуткуванні готівкової виручки на підставі фіскальних звітних чеків за період з 08 червня 2010 року по 29 червня 2010 року (перелік та реквізити яких наведені на 3 аркуші акта перевірки) на загальну суму 5677,75 грн. у книзі обліку розрахункових операцій №0318008934-р/3, зареєстрованій в органі державної податкової служби 30 червня 2010 року.
		 
		20 вересня 2010 року Луцька ОДПІ на підставі вказаного акта перевірки прийняла рішення №0008092303, яким згідно зі статтею 1 Указу №436/95 застосувала до ФОП штрафні (фінансові) санкції в сумі 28388,75 грн.
		 
		У справі, про перегляд рішення в якій заявлено вимогу, касаційний суд, погоджуючись з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог та застосувавши до спірних відносин пункт 2.6 Положення про ведення касових операцій, виходив з того, що при здійсненні розрахунків із застосуванням РРО оприбуткуванням готівки є сукупність законодавчо встановлених дій: реєстрація коштів через РРО та відображення цієї готівки у прошнурованій і належним чином зареєстрованій в органах державної податкової служби КОРО. На думку касаційного суду, невиконання будь-якої з цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке передбачена відповідальність у вигляді штрафу в п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми (абзац третій статті 1 Указу №436/95).
		 
		У судовому рішенні від 16 лютого 2012 року (справа №2а-960/10/0270), наданому заявником на підтвердження неоднакового правозастосування, Вищий адміністративний суд України дійшов протилежного висновку про те, що проведення розрахункових операцій через РРО, щоденне друкування фіскальних звітних чеків та їх зберігання в КОРО вже є свідченням того, що готівкові кошти оприбутковані, оскільки їх рух відображено в фіскальній пам'яті РРО, роздруковано та вклеєно відповідні Z-звіти, зроблено відповідні записи в КОРО. На думку касаційного суду у цій справі, здійснення обліку готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень в незареєстрованій в органах державної податкової служби КОРО свідчить про порушення вимог Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій (щодо використання незареєстрованої книги обліку розрахункових операцій), а не пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій (щодо оприбуткування готівки).
		 
		Аналіз наведених судових рішень дає підстави вважати, що суд касаційної інстанції неоднаково застосував одні і ті ж норми матеріального права.
		 
		Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, Верховний Суд виходить із такого.
		 
		Відповідно до пункту 6 статті 33 Закону України «Про Національний банк України» від 20 травня 1999 року №679-XIV визначення порядку ведення касових операцій для банків, інших фінансових установ, підприємств і організацій віднесено до повноважень НБУ.
		 
		За змістом пункту 1.2 глави 1 Положення про ведення касових операцій (положення якого були чинними на момент виникнення спірних відносин) під оприбуткуванням готівки розуміється проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.
		 
		Згідно з пунктом 7.15 глави 7 Положення про ведення касових операцій уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно та в повній сумі оприбутковуватися. Порядок оприбуткування готівки в касах, у тому числі і під час розрахунків із застосуванням РРО (розрахункової книги (далі - РК)), визначено в пункті 2.6 цього Положення.
		 
		Відповідно до пункту 2.6 глави 2 згаданого Положення уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у КОРО на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК). Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.
		 
		У відповідності до статті 2 Закону №265/95-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), пункту 1.2 Положення про ведення касових операцій КОРО - це прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).
		 
		Абзацом третім статті 1 Указу №436/95 установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються НБУ, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.
		 
		Наведене вище дає підстави дійти висновку, що у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО оприбуткуванням готівки є сукупність дій з фіксації повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних розрахункової книги) та відображення на їх підставі готівки у КОРО, якою визнається прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг). Невідображення готівки у такій КОРО після їх проведення із застосуванням РРО є порушенням порядку оприбуткування готівки, відповідальність за яке встановлена саме Указом №436/95.
		 
		Отже у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО здійснення обліку готівкових коштів у книзі, яка не прошнурована і належним чином не зареєстрована в органах державної податкової служби України, тобто не є КОРО в розумінні Закону №265/95-ВР та Положення про ведення касових операцій, не свідчить про дотримання норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються НБУ, й є підставою для застосування фінансових санкцій, передбачених Указом №436/95.
		 
		За таких обставин, висновок касаційного суду у справі, що розглядається, про законність застосування до ФОП санкцій, передбачених Указом №436/95, ґрунтується на правильному застосуванні згаданих вище норм матеріального права.
		 
		Щодо посилань заявника на ухвали Вищого адміністративного суду України від 07 лютого 2012 року, від 17 вересня 2012 року та від 26 січня 2015 року (справи №№ 2-а-579/09/0570, 13/31/08 (22а-14162/2008), 2а-5151/10/0270 відповідно), а також постанову Верховного Суду України від 22 вересня 2015 року (справа №21-1442а15), слід зазначити таке.
		 
		Так, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 07 лютого 2012 року (справа №2-а-579/09/0570), наданій на підтвердження неоднакового правозастосування, касаційний суд, аналізуючи положення Закону №265/95-ВР, Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04 грудня 1990 року№509-ХІІ та фактичні обставини справи, погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що відповідач мав законодавчо обґрунтовані підстави для проведення перевірки, а встановлені порушення під час такої перевірки зафіксовані у акті перевірки, який є носієм доказової інформації про виявлені порушення позивачем правил використання КОРО, які не спростовано в ході судового розгляду.
		 
		В ухвалі від 17 вересня 2012 року (справа №13/31/08 (22а-14162/2008) касаційний суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність застосовування до позивача штрафних санкцій, передбачених Указом №436/95, оскільки у період з 20 по 24 травня уся готівка повно та своєчасно була оприбуткована в касовій книзі та інкасована в банківську установу, що підтверджується копією листів з цієї книги та виписками з банківського рахунку позивача.
		 
		У рішенні від 26 січня 2015 року (справа №2а-5151/10/0270) Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що уповноважений орган державної влади при виявленні факту порушення суб'єктом господарювання встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, зокрема порушення вимог Закону №265/95-ВР, мав дотримуватися норм Господарського кодексу України, у зв'язку з чим міг прийняти рішення про застосування такого виду адміністративно-господарських санкцій, як штрафні санкції, протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності. Вказав, що закінчення будь-якого із встановлених статтею 250 Господарського кодексу України строків виключає застосування таких санкцій до суб'єкта підприємницької діяльності за вчинене ним порушення правил здійснення господарської діяльності.
		 
		Аналіз зазначених судових рішень не дає підстав для висновку про наявність неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, оскільки прийняття різних за змістом судових рішень зумовлено різними фактичними обставинами, які були встановлені під час розгляду цих справ.
		 
		Посилання ж на постанову Верховного Суду України від 22 вересня 2015 року (справа №21-1442а15) також не може бути підставою перегляду, оскільки вона не містить правового висновку щодо застосування норм матеріального права, про правильність застосування яких йдеться у заяві. Встановивши, що обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, Верховний Суд України відмовив у задоволенні заяви про перегляд рішення суду касаційної інстанції.
		 
		За змістом частини першої статті 244 КАС України, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися або норма права у рішенні, про перегляд якого подана заява, застосована правильно, Суд відмовляє у задоволенні заяви.
		 
		Керуючись підпунктом 1 пункту 1 Перехідних положень КАС України (в редакції Закону №2147-VIII) та статтями 241, 242, 244 КАС України (в редакції Закону України від 13 липня 2017 року №2136-VIII), Суд
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		У задоволенні заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовити.
		 
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		__________________
		 
		__________________
		 
		__________________
		 
		С.С.Пасічник
		І.А. Васильєва
		В.П. Юрченко,
		 
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...