Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 1-100/11 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Крадіжка.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 16.02.2019. Забезпечено надання загального доступу: 18.02.2019.
Дата набрання законної сили: 12.02.2019
Номер судового провадження: 51-131км18
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 11111111111111111

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		12 лютого 2019 року
		м.Київ
		 
		справа № 1-100/11
		провадження 51-131 км 18
		 
		Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
		 
		головуючої  ОСОБА_1 ,
		суддів  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		за участю прокурора ОСОБА_4 , 
		 
		розглянула в судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 навирок Придніпровського районного суду м. Черкас від 25 грудня 2015 року таухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 1 березня 2016 року щодо
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,
		засудженого за вчинення злочину, передбаченого, ч. 1 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі  КК).
		Короткий зміст оскаржених судових рішень та встановлені обставини
		За вироком Придніпровського районного суду м. Черкас від 25 грудня 2015року, залишеним без змін апеляційним судом, ОСОБА_5 було засуджено за ч. 1 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5років, на підставі ст. 75 КК звільнено від відбування покарання звипробуванням зіспитовим строком тривалістю 1 рік і покладено на нього виконання обов`язків, передбачених ст.76 цього Кодексу.
		Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 у рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди 6618,69 грн та 25000 грн відповідно.
		Вирішено питання щодо речових доказів у справі. 
		Суд визнав ОСОБА_5 винуватим у вчиненні за обставин, викладених увироку, умисного тяжкого тілесного ушкодження.
		Як установив суд, 10 липня 2009 року близько 23:00 біля магазину наперехресті вулиць Петровського та Горького у м. Черкасах ОСОБА_5 наґрунті неприязних стосунків умисно вдарив кулаком ОСОБА_6 у ділянку голови ліворуч, від чого останній упав на тротуарну плитку й, ударившись правою частиною голови, отримав тяжкі тілесні ушкодження у вигляді забою головного мозку середнього ступеня, крововиливу під павутинну оболонку головного мозку, переламу кісток склепіння черепу (лобної кістки справа). 
		Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У поданій скарзі засуджений, посилаючись на істотні порушення норм матеріального та процесуального права, просить змінити постановлені щодо нього судові рішення, перекваліфікувати його дії зч.1 ст.121 на ст. 128 КК інапідставі ст. 49 вказаного Кодексу звільнити від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності. За твердженням скаржника, у нього не було умислу на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому, а завдавши без застосування спеціальних прийомів одного удару вобличчя останньому він непередбачав, що той упаде на плитку, вдариться правою лобною частиною голови і внаслідок цього отримає тяжкі тілесні ушкодження. На думку засудженого, висновки судів нижчих інстанцій щодо кваліфікації діяння єневмотивованими та неправильними. 
		Учасникам справи було належним чином повідомлено про дату, час тамісце касаційного розгляду. Крім того, такі відомості додатково розміщено на сторінці Верховного Суду (веб-портал «Судова влада України» у розділі «Громадянам»). Клопотань про відкладення розгляду не надходило. 
		Позиції учасників судового провадження 
		У суді касаційної інстанції прокурор заперечив проти задоволення касаційних вимог засудженого. 
		Мотиви Суду
		Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, перевіривши матеріали справи та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія судів дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
		Згідно з ч. 1 ст. 398 Кримінально-процесуального кодексу України 1960року (далі  КПК 1960 року) підставами для скасування абозмінивироку таухвали є істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильнезастосування кримінального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність цих підстав суд касаційної інстанції керується статтями 370372 цього Кодексу.
		У касаційній скарзі, як убачається з її змісту, засуджений не заперечує встановлених фактичних обставин кримінального провадження, однак непогоджується з кваліфікацією його дій за ч. 1 ст. 121 КК. 
		За нормативним визначенням умисне тяжке тілесне ушкодження (ст.121КК) з об`єктивної сторони характеризується дією або бездіяльністю увигляді протиправного посягання на здоров`я іншої людини, наслідками увигляді заподіяння тяжких тілесних ушкоджень та причинним зв`язком між указаним діянням та наслідками, а із суб`єктивної сторони  умисною формою вини (прямим або непрямим умислом), коли винний усвідомлює, що може заподіяти тяжкої шкоди здоров`ю потерпілого, передбачає такі наслідки і бажає або свідомо припускає їх настання (ст. 24 КК).
		Необережне тяжке тілесне ушкодження (ст. 128 КК) характеризується аналогічними елементами об`єктивної сторони, а за суб`єктивною стороною проявляється в необережній формі вини у вигляді злочинної самовпевненості або злочинної недбалості, визначення яких надано у ст. 25 КК.
		Отже, розмежування умисного протиправного заподіяння тяжких тілесних ушкоджень іншій людині (ч. 1 ст. 121 КК) і необережне заподіяння таких ушкоджень (ст. 128 КК) здійснюється як за об`єктивною, так і суб`єктивними сторонами цих злочинів. 
		З установлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи вбачається, що засуджений ОСОБА_5 під час конфлікту з ОСОБА_6 умисно вдарив останнього кулаком уділянку голови ліворуч, від чого потерпілий упав на тротуарну плитку й, ударившись правою частиною голови, отримав тяжкі тілесні ушкодження.
		Проте місцевий суд, установивши обставини, за яких потерпілий отримав тяжке тілесне ушкодження, дав діям ОСОБА_5 неправильну юридичну оцінку, що залишив поза увагою суд апеляційної інстанції.
		Як убачається з наявних у протоколах відтворення обстановки таобставин події даних, від завданого удару ОСОБА_5 у ліву частину обличчя ОСОБА_6 впав на правий бік. 
		Згідно з висновком експерта № 53-к, який ніким не оспорювався, малоймовірною є можливість отримання наявних у ОСОБА_6 тяжких тілесних ушкоджень від локального удару кулаком у лобну ділянку голови абовідудару кулаком у ділянку лівої щелепи з подальшим падінням потерпілого на правий плечовий суглоб і контактуванням лобної кістки справа об пласке тверде покриття.
		Тілесні ушкодження у вигляді травми голови із забоєм головного мозку середнього ступеня, крововиливом під павутинну оболонку головного мозку (субарахноїдальний крововилив), перелам кісток склепіння черепу (лобної кістки справа)  ОСОБА_6 міг отримати від падіння на праву передню частину плечового поясу (яке стало наслідком удару в ліву щелепу) та подальшого удару лобною кісткою справа об пласке тверде покриття.
		Засуджений, потерпілий та свідки стверджували, що під час конфлікту ОСОБА_5 завдав одного удару кулаком в обличчя ОСОБА_6 , від чого той упав та вдарився головою об тротуарну плитку.
		Таким чином, тяжке тілесне ушкодження було не безпосереднім наслідком заподіяного засудженим удару в ділянку голови потерпілого, арезультатом падіння останнього й удару головою об тверду поверхню, чогозасуджений хоч і не передбачав, але повинен був і міг передбачити.
		Отже, в конкретному випадку мало місце не умисне, а необережне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, у зв`язку з чим дії ОСОБА_5 підлягають перекваліфікації з ч. 1 ст. 121 на ст. 128 КК із призначенням йому покарання у межах санкції цього кримінального закону.
		Тому судові рішення у цій частині підлягають зміні на підставі, передбаченій п. 2 ч. 1 ст. 398 КПК 1960 року. 
		При призначенні покарання ОСОБА_5 колегія суддів ураховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який за законом є невеликої тяжкості, особу засудженого, який раніше не судимий, утримує малолітню дитину, має постійне місце проживання та роботи, де позитивно характеризується. Обставин, які обтяжують покарання, у справі не встановлено. 
		Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає можливим виправлення засудженого без ізоляції його від суспільства із застосуванням інституту умовного звільнення.
		Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 49 КК особа звільняється відкримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, заякий передбачено покарання у виді обмеження або позбавлення волі.
		Згідно з ч. 5 ст. 74 ККособу також може бути за вироком суду звільнено від покарання на підставах, передбачених ст. 49 цього Кодексу.
		Санкцією ст. 128 КК визначено найбільш суворий вид покарання у виді обмеження волі; відповідно до ст. 12 вказаного Кодексу цей злочин віднесено до злочину невеликої тяжкості.
		З матеріалів справи вбачається, що на час прийняття рішення апеляційним судом із моменту вчинення ОСОБА_5 злочину, передбаченого ст.128 КК, минуло більше трьох років, тобто строк давності закінчився.
		Разом із тим, оскільки ОСОБА_5 до набрання вироку законної сили неподав клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності завчинене кримінально каране діяння, то засуджений підлягає звільненню відпризначеного покарання.
		Тому подану касаційну скаргу слід задовольнити частково. 
		Керуючись статтями 394396 КПК 1960 року, п. 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК (у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII), колегія суддів
		у х в а л и л а:
		Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 задовольнити частково.
		Вирок Придніпровського районного суду м. Черкас від 25 грудня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 1 березня 2016 року щодо ОСОБА_5 змінити.
		Перекваліфікувати дії ОСОБА_5 з ч. 1 ст. 121 на ст. 128 КК іпризначити йому за цим законом покарання у виді обмеження волі на строк 1рік 6 місяців. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_5 звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.
		На підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК звільнити ОСОБА_5 від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності.
		Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
		С у д д і:
		 
		 
		 
		  ОСОБА_2    ОСОБА_1  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...