Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/20059/16 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Виконання договору кредитування; Інший спір про виконання договору кредитування.
Надіслано для оприлюднення: 18.02.2019. Зареєстровано: 18.02.2019. Забезпечено надання загального доступу: 19.02.2019.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		м. Київ
		30.01.2019Справа №  910/20059/16
		Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді                    Літвінової М.Є.,
		за участю секретаря судового засідання                                                   Зінчук С.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
		 
		за позовом           Національного банку України
		до                     Товариства з обмеженою відповідальністю «Ініціатор-Ріелті»
		третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача          Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит»
		третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача          Фонд гарантування вкладів фізичних осіб
		про                      звернення стягнення на предмет іпотеки
		 
		Представники учасників справи:
		від позивача:           Перетятько С.М. - представник;
		від відповідача:           Лабунська М.П. - представник;
		від третьої особи-1:          не з'явився;
		від третьої особи-2:          не з'явився.  
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		Національний банк України (далі - позивач) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ініціатор-Ріелті» (далі - відповідач) в якому просить в рахунок погашення заборгованості Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» за Кредитними договорами № 03/2 від 11.02.2009, № 03/6 від 05.03.2009 (з усіма змінами та доповненнями до них) перед Національним банком України в загальній сумі заборгованості (станом на 05.10.2016 р.) 106  752  824, 85 грн., яка складається із заборгованості за Кредитним договором № 03/2 від 11.02.2009: заборгованість за кредитом - 37  373  000, 00 грн., заборгованість за процентами - 5  058  665, 94 грн., штраф (п. 2.2.8. Кредитного договору) - 30  000, 00 грн.; за Кредитним договором № 03/6 від 05.03.2009: заборгованість за кредитом - 56  600  000, 00 грн., заборгованість за процентами - 7  661  158, 91 грн., штраф (п. 2.2.8. Кредитного договору) - 30  000, 00 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором від 05.03.2009, укладеним між Національним банком України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ініціатор-Ріелті», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Грек А.А. та зареєстрований в реєстрі за № 672, а саме на наступне нерухоме майно: нежилий будинок (літ. А) загальною площею 2  551, 60 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 3/5 та встановити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу  на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» за початковою ціною 52  693  100, 00 грн. 
		Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що між ним та Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» було укладено Кредитні договори, за умовами яких позивач відкрив відновлювальну кредитну лінію. З метою забезпечення зобов'язань за вказаними Кредитними договорами між позивачем та відповідачем, як майновим поручителем позичальника, було укладено Договір іпотеки. Оскільки позичальник порушив умови Кредитного договору щодо повернення кредиту та щодо сплати відсотків, позивач вирішив звернутись до відповідача з вимогою про виконання зобов'язань за Кредитними договорами за рахунок звернення стягнення на передане в іпотеку майно. Оскільки вимоги позивача були залишені відповідачем без задоволення, позивач вирішив звернутись з даним позовом до суду.
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.11.2016 (суддя Комарова О.С.) порушено провадження у справі № 910/20059/16, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит», розгляд справи призначено на 29.11.2016 року. 
		25 листопада 2016 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником третьої особи-1 подано клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої вимоги, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Фонд гарантування вкладів фізичних осіб. 
		29 листопада 2016 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи. 
		29 листопада 2016 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником третьої особи-1 подано пояснення щодо заявлених позовних вимог.
		Судове засідання 29.11.2016 року не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Комарової О.С. на лікарняному. 
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.12.2016 розгляд справи призначено на 13.12.2016 року.  
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.12.2016 продовжено строк вирішення спору на 15 днів, судове засідання відкладено на 17.01.2017 року, залучено до участі у справі в якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб. 
		16 січня 2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником третьої особи-2 подані письмові пояснення щодо заявлених позовних вимог. 
		16 січня 2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи, а також письмові пояснення щодо призначення у справі судової експертизи з метою визначення вартості предмета іпотеки. 
		У судовому засіданні 17.01.2017 року представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи. 
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.01.2017 розгляд справи відкладено на 31.01.2017 року.
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.01.2017 вирішено здійснювати розгляд справи у закритому судовому засіданні. 
		Одночасно, ухвалою господарського суду міста Києва від 31.01.2017 розгляд справи призначено на 07.03.2017 року.
		06 березня 2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подано клопотання про призначення у справі судової оціночно-будівельної експертизи. 
		Розпорядженням Керівника апарату господарського суду міста Києва від 06.03.2017 № 05-23/759 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/20059/16 у зв'язку із лікарняним судді Комарової О.С. В результаті повторного автоматизованого розподілу справу № 910/20059/16 передано на розгляд судді Літвіновій М.Є.  
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.03.2017 суддею Літвіновою М.Є. прийнято справу № 910/20059/16 до свого провадження, розгляд справи призначено на 27.03.2017 року. 
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.03.2017 розгляд справи відкладено на 10.04.2017 року. 
		31 березня 2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подано клопотання про призначення у справі судової оціночно-будівельної експертизи, на вирішення якої поставити питання щодо визначення ринкової вартості предмета іпотеки. 
		07 квітня 2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові докази для долучення до матеріалів справи, а саме виписки, створені з програмного комплексу ОДР Барс «Millenium» по рахунках. 
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.04.2017 відповідно до статті 41 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 15.12.2017) призначено у справі № 910/20059/16 судову оціночно-будівельну експертизу, на вирішення якої поставлено наступне запитання: Яка ринкова вартість об'єкта нерухомого майна - нежилий будинок (літ. А) загальною площею 2  551, 60 м.кв., що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Кудрявська, будинок 3/5?. Проведення експертизи у встановлений законом строк доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. 
		Одночасно, ухвалою господарського суду міста Києва від 10.04.2017 провадження у справі № 910/20059/16 зупинено на час проведення судової експертизи. 
		13 вересня 2018 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов Висновок експертів за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи № 9166/17-42/18524/18-49 від 30.08.2018.  
		Враховуючи те, що з 15.12.2017 року набула чинності нова редакція Господарського процесуального кодексу України, у відповідності до пункту 9 частини 1 Перехідних положень якого справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, ухвалою господарського суду міста Києва від 24.09.2018 поновлено провадження у справі № 910/20059/16, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 24.10.2018 року. 
		10 жовтня 2018 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подано відзив-клопотання, відповідно до змісту якого відповідач проти задоволення позову заперечує, оскільки:
		-          за весь час дії Кредитних договорів ні від позивача, ні від боржника жодного повідомлення про наявність заборгованості відповідач не отримував, і лише у вересні 2016 року він отримав вимогу державного виконавця про виконання наказу № 910/19222/15 від 16.03.2016 про зобов'язання передати позивачу оригіналу правоустановчих  документів на предмет іпотеки. Однак, при відсутності повідомлення про порушення основного зобов'язання або іпотечного договору, як того вимагає статті 35 Закону України «Про іпотеку», переоформлення іпотекодержателем  права власності на спірне нерухоме майно є незаконним, що підтверджується постановою Вищого господарського суду України від 22.02.2017 у справі № 903/581/15;
		          -надані позивачем письмові розрахунки заборгованості значно різняться між собою і не можуть бути достовірними. 
		У зв'язку з цим, відповідач просив призначити у справі судову економічну експертизу. 
		Оскільки у зв'язку з перебуванням 24.10.2018 року судді Літвінової М.Є. у відпустці розгляд справи не відбудеться, ухвалою господарського суду міста Києва від 11.10.2018 підготовче засідання призначено на 06.11.2018 року. 
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.11.2018 року підготовче засідання відкладено на 19.11.2018 року. 
		02 листопада 2018 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано заперечення щодо поданого відповідачем клопотання про призначення у справі судової економічної експертизи.
		09 листопада 2018 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подано доповнення до Відзиву-клопотання, відповідно до змісту яких відповідач проти задоволення позову заперечує, оскільки:
		-          при укладенні Іпотечного договору сторони відповідно до положень статті 18 Закону України «Про іпотеку» мали передбачити зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання, однак в Іпотечному договорі від 05.03.2009 ця умова не передбачена, що свідчить про недійсність Іпотечного договору;
		          - нарахування суми заборгованості суперечить правилам, встановленим Цивільним кодексом України, що регулюють такі правовідносини та судовій практиці (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, провадження № 14-1010цс18);
		          - умова Іпотечного договору про те, що цей договір діє до повного виконання сторонами усіх зобов'язань не узгоджується з нормами Цивільного кодексу України  (стаття 252) та Закону України «Про іпотеку», у зв'язку з чим є нікчемною. При цьому, відповідач вказує, що навіть окреме застереження в Іпотечному договорі щодо згоди на майбутнє зміни обсягів зобов'язання, за відсутності конкретних критеріїв, не усуває невизначеності обсягів майбутньої відповідальності Іпотекодателя та не є вимогою, яка може виникнути у майбутньому, виконання якої забезпечується іпотекою, оскільки порядок та інші необхідні вимоги на майбутнє повинні бути конкретизовані на момент укладання Договору іпотеки; 
		          - збільшення основного зобов'язання або відсотків за ним у розумінні Закону України «Про іпотеку» має наслідком виникнення нового зобов'язання, якщо у Договорі, яким визначається це зобов'язання, не встановлені критерії такого збільшення. Якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконання у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі Іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання;
		          - сторони погодили порядок і строки виконання зобов'язань, що співпадає із строком дії Договору, у зв'язку з чим право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України. Позивач вимогу про усунення порушень за Кредитними договорами пред'явив 17.08.2016 року, у зв'язку з чим відповідач вважає, що після цієї дати він не мав права нараховувати відсотки за кредитом;
		          - позивачем частково пропущений трирічний строк позовної давності по стягненню сум кредиту та відсотків за користування кредитом, а також річний строк позовної давності по стягненню штрафних санкцій.
		19 листопада 2018 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано клопотання про розгляд справи у закритому судовому засіданні, а також заперечення на відзив, відповідно до змісту якого позивач вважає аргументи відповідача безпідставними та просить суд задовольнити позов у повному обсязі.  
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.11.2018 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи у закритому судовому засіданні, закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/20059/16 до судового розгляду по суті на 10.12.2018 року. 
		07 грудня 2018 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подано клопотання про витребування у позивача додаткових доказів. 
		10 грудня 2018 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником Громадської організації «Національне благо України» Дорошенко О.Б. подано заяву про залучення його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні третьої особи - Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит». 
		У судовому засіданні 10.12.2018 року було відмовлено у задоволенні вищевказаного клопотання. 
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.12.2018 року продовжено відповідачу строк для подання заяв та клопотань, в порядку статті 81 Господарського процесуального кодексу України витребувано у позивача додаткові докази у справі, в судовому засіданні оголошено перерву до 16.01.2019 року. 
		11 січня 2019 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові докази у справі.            
		16 січня 2019 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником Громадської організації «Національне благо України» Дорошенко О.Б. подано заяву про залучення його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні третьої особи - Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит».
		16 січня 2019 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача було подано клопотання про продовження підготовчого засідання для вивчення наданих позивачем доказів, а також клопотання про відкладення розгляду справи. 
		У судовому засіданні 16.01.2019 року судом відмовлено у задоволенні клопотання про залучення Дорошенка О.Б. про залучення його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні третьої особи - Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про продовження строку підготовчого провадження, у судовому засіданні оголошено перерву до 30.01.2019 року. 
		30 січня 2019 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подані заперечення щодо наданого позивачем розрахунку заборгованості, оскільки з цих розрахунків не можна визначити коли саме у 2009 році і які суми кредитів були надані ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» відповідно до Кредитного договору № 03/2 від 11.02.2009 та Кредитного договору № 03/6 від 05.03.2009. Також, невідомо як позичальник - ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» розраховувався з позивачем за Кредитним договором № 03/2 від 11.02.2009 з 2009 року по 2012 рік, а за Кредитним договором № 03/6 від 05.03.2009 з 2009 року по 2015 роки. 
		Крім того, відповідач вказує на те, що при розрахунку заборгованості позивачем не було дотримано вимог п.п. 1.3. Кредитних договорів, відповідно до яких позичальник сплачує нараховані проценти за користування кредитом щомісячно у передостанній робочий день місяця до 13 години та разом з поверненням кредиту. 
		Представник позивача у судовому засіданні 30.01.2019 року позовні вимоги підтримав у повному обсязі. 
		Представник відповідача у судовому засіданні 30.01.2019 року проти задоволення позову заперечив. 
		Представники третіх осіб у судове засідання 30.01.2019 року не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.
		Статтею 202 Господарського процесуального кодексу України визначені наслідки неявки в судове засідання учасника справи.
		Зокрема, згідно із частиною 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
		При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
		Зважаючи на те, що неявка представників третіх осіб не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
		Водночас, оскільки суд надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.
		Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
		Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
		Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
		Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
		Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
		У судовому засіданні 30.01.2019 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення. 
		Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши усні пояснення сторін, господарський суд міста Києва,-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		11.02.2009 року між позивачем (Кредитор) та третьою особою-1 (Позичальник) було укладено Кредитний договір № 03/2 (далі - Кредитний договір № 03/2) відповідно до пункту 1.1. якого Кредитор надає Позичальнику кредит на суму 37  400  000, 00 грн. в рахунок відкритої невідновлювальної кредитної лінії в сумі 700  000  000, 00 грн. на строк з 11 лютого 2009 року по 22 грудня 2009 року за ставкою 18,00 % річних. 
		В подальшому, до вищевказаного Кредитного договору між позивачем та третьою особою було укладено ряд Додаткових договорів, якими змінювались його умови. 
		Так, Додатковим договором № 7 від 02.04.2014 сторони виклали Кредитний договір № 03/2 у новій редакції та визначили, що в рахунок невідновлювальної  кредитної лінії за кредитним договором Кредитор надає Позичальнику кредит на суму 37  400  000, 00 грн. на строк з 11 лютого 2009 року по 20 травня 2015 року (включно). 
		Розмір процентної ставки встановлюється на рівні облікової ставки Національного банку України плюс два процентних пункти, та на день укладення цього договору становить 8,5% річних (облікова ставка Національного банку України станом на 02.04.2014 становить 6,5). Процентна ставка а кредитом є змінною, в залежності від діючої облікової ставки Національного банку України. 
		При зміні облікової ставки Національного банку України в процесі виконання Кредитного договору Позичальник, з дати набрання чинності нової облікової ставки, самостійно перераховує розмір процентної ставки, застосовуючи діючу облікову ставку Національного банку України плюс два процентних пункти. 
		Базовою кількістю днів для нарахування процентів є фактична кількість днів у місяці/фактична кількість днів у році. 
		Пунктом 1.2. Кредитного договору № 03/2 передбачено, що повернення кредиту здійснюється за наступним графіком:
		20 травня 2015 року - 37  400  000, 00 грн.
		За умовами пункту 1.3. Кредитного договору № 03/2 передбачено, що Позичальник повертає кредит на рахунок № 4629011000, відкритий в ОПЕРУ Національного банку України, код банку 300001, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 00032106, окремим платежем з обов'язковим зазначенням в реквізиті «Призначення платежу» системного номеру кредитного договору ID 10000353001.
		Додатковим договором № 8 від 28.11.2014 року позивач та третя особа-1 доповнили пункт 1.3 Кредитного договору № 03/2 абзацом такого змісту: «Позичальник сплачує нараховані проценти за користування кредитом за листопад 2014 року - 26.12.2014, за грудень 2014 - 27.01.2015, за січень 2015 - 27.02.2015. 
		27.02.2015 року між позивачем та третьою особою-1 було укладено Додатковий договір № 9 до Кредитного договору № 03/2, яким викладено у новій редакції абзац 1 п. 1.1. розділу 1 у такій редакції: «В рахунок не відновлювальної кредитної лінії за кредитним договором Кредитор надає Позичальнику кредит на суму 37  373  000, 00 грн. на строк з 11.02.2009 по 10.06.2015 (включно)».
		Також, вищевказаним Додатковим договором позивач та третя особа-1 змінили пункт 1.2. Кредитного договору № 03/2 та визначили, що повернення кредиту здійснюється за наступним графіком:
		10.06.2015 - 37  373  000, 00 грн.
		Згідно з пунктом 1.3. Кредитного договору № 03/2, в редакції Додаткового договору № 9 від 27.02.2015, Позичальник нараховує та сплачує нараховані проценти за користування кредитом щомісячно в останній робочий день місяця та одночасно з кінцевим строком погашення кредиту.
		Сторони домовились перенести з лютого-травня 2015 року до 10.06.2015 термін сплати нарахованих процентів за користування кредитом за січень 2015 року, лютий 2015 року, березень 2015 року, квітень 2015 року, травень 2015 року.
		Додатковим договором № 10 від 13.03.2015 сторони доповнили пункт 1.1. розділу 1 Кредитного договору № 03/2 передостаннім абзацом такого змісту: «На період з 02.03.2015 по 10.06.2015 процентна ставка за користування кредитом встановлюється на рівні 21,5% річних. 
		Крім того, 05.03.2009 року між позивачем (Кредитор) та третьою особою-1 (Позичальник) було укладено Кредитний договір № 03/6, відповідно до пункту 1.1. якого Кредитор надає Позичальнику кредит на суму 56  600  000, 00 грн. в рахунок відкритої невідновлювальної кредитної лінії в сумі 1  700  000  000, 00 грн. на строк з 05.03.2009 по 23.12.2009 зі ставкою 18% річних.  Базова кількість днів для нарахування процентів - 365. 
		В подальшому, до вищевказаного Кредитного договору між позивачем та третьою особою було укладено ряд Додаткових договорів, якими змінювались його умови.
		Так, 02.04.2014 року позивач та третя особа-1 уклали Додатковий договір № 8, яким виклали Кредитний договір № 03/6 в новій редакції. 
		Пунктом 1.1. Кредитного договору № 03/6 передбачено, що в рахунок не відновлювальної кредитної лінії за кредитним договором Кредитор надає Позичальнику кредит на суму 56  600  000, 00 грн. на строк з 05.03.2009 року по 20.05.2015 року (включно). 
		Розмір процентної ставки встановлюється на рівні облікової ставки Національного банку України плюс два процентних пункти, та на день укладання цього Договору становить 8,5% річних (облікова ставка Національного банку України станом на 02.04.2014 становить 6,5%). Процентна ставка за кредитом є змінною, в залежності від діючої облікової ставки Національного банку України. 
		При зміні облікової ставки Національного банку України в процесі виконання Кредитного договору Позичальник, з дати набрання чинності нової облікової ставки, самостійно перераховує розмір процентної ставки, застосовуючи діючу облікову ставку Національного банку України плюс два процентних пункти. 
		Базовою кількістю днів для нарахування процентів є фактична кількість днів у місяці/фактична кількість днів у році. 
		За умовами пункту 1.2. Кредитного договору № 03/6 повернення кредиту здійснюється за наступним графіком:
		20 травня 2015 року - 56  600  000, 00 грн.
		Згідно з пунктом 1.3. Кредитного договору № 03/6 Позичальник повертає кредит на рахунок № 4629011000, відкритий в ОПЕРУ Національного банку України, код банку 300001, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 00032106, окремим платежем з обов'язковим зазначенням в реквізиті «Призначення платежу» системного номеру кредитного договору ID 10000353001.
		Додатковим договором № 10 від 28.11.2014 року позивач та третя особа-1 доповнили пункт 1.3 Кредитного договору № 03/2 абзацом такого змісту: «Позичальник сплачує нараховані проценти за користування кредитом за листопад 2014 року - 26.12.2014, за грудень 2014 - 27.01.2015, за січень 2015 - 27.02.2015. 
		27.02.2015 року між позивачем та третьою особою-1 було укладено Додатковий договір № 11 до Кредитного договору № 03/6, яким викладено у новій редакції абзац 1 п. 1.1. розділу 1 у такій редакції: «В рахунок не відновлювальної кредитної лінії за кредитним договором Кредитор надає Позичальнику кредит на суму 56  600 000, 00 грн. на строк з 05.03.2009 по 10.06.2015 (включно)».
		Також, вищевказаним Додатковим договором позивач та третя особа-1 змінили пункт 1.2. Кредитного договору № 03/6 та визначили, що повернення кредиту здійснюється за наступним графіком:
		10.06.2015 - 56 600 000, 00 грн.
		Згідно з пунктом 1.3. Кредитного договору № 03/6, в редакції Додаткового договору № 11 від 27.02.2015, Позичальник нараховує та сплачує нараховані проценти за користування кредитом щомісячно в останній робочий день місяця та одночасно з кінцевим строком погашення кредиту.
		Сторони домовились перенести з лютого-травня 2015 року до 10.06.2015 термін сплати нарахованих процентів за користування кредитом за січень 2015 року, лютий 2015 року, березень 2015 року, квітень 2015 року, травень 2015 року.
		Додатковим договором № 12 від 13.03.2015 сторони доповнили пункт 1.1. розділу 1 Кредитного договору № 03/6 передостаннім абзацом такого змісту: «На період з 02.03.2015 по 10.06.2015 процентна ставка за користування кредитом встановлюється на рівні 21,5% річних.
		В забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаними Кредитними договорами між позивачем (Іпотекодержатель), третьою особою-1 (Позичальник) та відповідачем (Іпотекодатель) було укладено Іпотечний договір від 05.03.2009 з подальшими договорами про внесення змін до нього. 
		Згідно з пунктом 1.1. Іпотечного договору (в редакції Договору про внесення змін  № 3), Іпотекою за цим Договором забезпечуються вимоги Іпотекодержателя, що випливають з:
		          -          Кредитного договору від 05.03.2009 № 03/6 (далі - Кредитний договір-1) зі всіма змінами та доповненнями, що викладені шляхом укладання додаткових договорів до нього, у тому числі і тими, які будуть укладені/можуть бути укладені у майбутньому, укладеного між Іпотекодержателем та Позичальником з:
		          -          повернення кредиту в сумі та строком повернення, що обумовлені Кредитним договором-1;
		          -          сплати відсотків за користування кредитом, штрафних санкцій у розмірі та порядку, передбаченому Кредитним договором-1;
		          -          Кредитного договору від 11.02.2009 № 03/2 (далі - Кредитний договір-2) зі всіма змінами та доповненнями, що викладені шляхом укладання додаткових договорів до нього, у тому числі і тими, які будуть укладені/можуть бути укладені у майбутньому, укладеного з Іпотекодержателем та Позичальником з:
		          -          повернення кредиту в сумі та строком повернення, що обумовлені Кредитним договором-2;
		          -          сплати відсотків за користування кредитом, штрафних санкцій у розмірі та порядку, передбаченому Кредитним договором-2. За умовами пункту 1.3. Іпотечного Договору, в редакції Договору про внесення змін від 27.01.2010, предметом іпотеки, що є забезпеченням викладених у Кредитному договорі зобов'язань Позичальника (боржника) є нежилий будинок (літ. А) загальною площею 2  551, 60 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 3/5. 
		          Згідно висновку про оцінку майна, складеного суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «Кредитне Брокерське Агентство» 25.12.2009, вартість предмету іпотеки становить 81  920  000, 00 грн. За згодою сторін заставна вартість предмета іпотеки визначається у сумі 81  920  000, 00 грн. 
		          Пунктом 1.6. Іпотечного договору передбачено, що у випадку невиконання або неналежного виконання боржником відповідних положень Кредитного договору та/або невиконання або неналежного виконання Іпотекодавцем відповідних положень цього Договору, Іпотекодержатель має право отримати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами. 
		          Відповідно до пунктів 2.1.4., 2.1.5. Іпотечного договору Іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником умов Кредитного договору та/або невиконання Іпотекодавцем умов цього Договору, одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами Іпотекодавця; за рахунок предмета іпотеки задовольнити в повному обсязі вимоги, що випливають з Кредитного договору на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, комісії та інших платежів, неустойку, пеню, витрати, пов'язані з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки, а також інші збитки, завдані порушенням основного зобов'язання чи умов цього Договору.   
		          Пунктом 5.1. Іпотечного договору визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником умов Кредитного договору та/або порушення Іпотекодавцем обов'язків, встановлених цим Договором, Іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язання боржником, а в разі його невиконання звернути стягнення на предмет іпотеки.  
		          Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або шляхом позасудового врегулювання на підставі Договору про задоволення вимог Іпотекодержателя (пункт 5.2. Іпотечного Договору). 
		          Відповідно до пункту 5.5. Іпотечного договору за рахунок предмета іпотеки задовольняються вимоги, що випливають з пункту 2.1.5., 2.1. р. 2 цього Договору. 
		          За умовами пункту 5.6. Іпотечного договору реалізація предмета іпотеки у разі звернення на нього стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження з дотриманням вимог чинного законодавства України. 
		          Згідно з пунктом 5.7. Іпотечного договору початкова ціна предмета іпотеки для його продажу на прилюдних торгах визначається у встановленому законодавством порядку. 
		          З матеріалів справи вбачається, що позивач надав Позичальнику кредит за Кредитним договором № 03/2 в сумі 37  373  000, 00 грн., та за Кредитним договором № 03/6 в сумі 56  600  000, 00 грн. що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками по рахункам. 
		          Отже, судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання з видачі кредиту згідно умов Кредитного договору належним чином.
		          Однак, позичальник заборгованість за кредитом та відсотками не погасив, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 106  752  824, 00 грн., з яких:
		1)          за Кредитним договором № 03/2: залишок заборгованості по кредиту - 37  373  000, 00 грн., заборгованість по процентам - 5  058  665, 94 грн., штраф (п. 2.2.8. Кредитного договору - 30  000, 00 грн.;
		2)          за Кредитним договором № 03/6: залишок заборгованості по кредиту - 56  600  000, 00 грн., заборгованість за процентами - 7  661  158, 91 грн., штраф (п. 2.2.8. Кредитного договору) - 30  000, 00 грн.   
		          Доказів погашення вказаної суми боргу станом на час розгляду даного спору в суді в матеріали справи не представлено.
		           18.08.2016 року позивач звернувся до відповідача з вимогою № 18-0005/69345 від 17.08.2016 про усунення порушень, в якій просив погасити заборгованість Позичальника за Кредитними договорами та попередив, що у разі залишення цієї вимоги без задоволення він залишає за собою звернути стягнення на предмет іпотеки. 
		          Оскільки означена вимога відповідачем задоволена не була, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів. 
		          Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
		Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
		Укладений між позивачем та третьою особою-1 договір за своєю правовою природою є кредитним договором.
		Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
		Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України).
		Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
		Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.
		Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
		Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
		Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).
		Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
		Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
		Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» порушив визначений сторонами Кредитного договору графік повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування ними, внаслідок чого утворилась заборгованість: 
		1)          за Кредитним договором № 03/2: залишок заборгованості по кредиту -               37 373 000, 00 грн., заборгованість по процентам - 5 058 665, 94 грн.;
		2)          за Кредитним договором № 03/6: залишок заборгованості по кредиту -               56 600 000, 00 грн., заборгованість за процентами - 7 661 158, 91 грн. 
		Судом було ретельно перевірено наданий позивачем розрахунок заборгованості по кредиту та по процентам за користування кредитом і встановлено, що він є арифметично вірним, відповідає умовам Кредитних договорів та положенням чинного законодавства. 
		Згідно зі ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
		Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).
		Поняттям «штраф» та «пеня» дано визначення ч. ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України.
		Відповідно до зазначеної норми, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
		Відповідно до п. 2.2.8. Кредитних договорів кредитору було надано право у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань, передбачених умовами Кредитних договорів, стягнути з Позичальника штраф в сумі 30  000, 00 грн.
		Позивач по кожному з Кредитних договорів нарахував штраф в сумі 30  000, 00 грн. 
		Відповідно до ст. 564 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
		За приписами ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
		Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотекою є вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
		Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 3 Закону України "Про іпотеку" іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
		Таким чином, іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов'язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов'язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов'язань або зменшити їх. Виконання забезпечувального зобов'язання, що виникає з іпотеки, полягає в реалізації іпотекодержателем (кредитором) права одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку майна. Сутність цього права полягає в тому, що воно дозволяє задовольнити вимоги кредитора навіть у разі невиконання боржником свого зобов'язання в силу компенсаційності цього права за рахунок іпотечного майна та встановленого законом механізму здійснення кредитором свого переважного права.
		Згідно з ст. 11 Закону України «Про іпотеку» майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.
		Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
		Згідно з ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. 
		Статтею 41 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.
		Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження належного виконання ним зобов'язань за Кредитним договором.
		Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», майновим поручителем якого виступив відповідач, неналежним чином виконував взяті на себе обов'язки за спірним Кредитним договором, позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням наведеного.
		Відповідно до статті 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду, зокрема, зазначається: початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації та спосіб реалізації.
		Згідно із Висновком експертів за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи № 9166/17-42/18524/18-49 від 30.08.2018 ринкова вартість об'єкту нерухомого майна, а саме нежилого будинку (літ.А) загальною площею 2  551, 60 кв.м., що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Кудрявська, будинок 3/5, з урахуванням того, що приміщення знаходились у доброму технічному стані, визначена із застосуванням порівняльного методичного підходу, базуючись на результатах дослідження наданих документів та вартості пропозицій продажу об'єктів аналогів, з урахуванням ПДВ, становить 58  608  903, 00 грн. 
		За таких обставин, в силу приписів частини першої статті 39 Закону України "Про іпотеку", суд вважає за необхідне зазначити початкову ціну реалізації предмета іпотеки - 58  608  903, 00 грн.
		Надаючи у відповідності до статті 238 Господарського процесуального кодексу України мотивовану оцінку аргументам відповідача щодо відсутності підстав для задоволення позову, суд зазначає наступне. 
		Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
		Положеннями статті 18 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотечний договір повинен містити такі істотні умови, зокрема зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання. 
		Частиною 2 статті 7 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання.
		Згідно з пунктом 1.1. Іпотечного договору (в редакції Договору про внесення змін  № 3), Іпотекою за цим Договором забезпечуються вимоги Іпотекодержателя, що випливають з:
		-          Кредитного договору від 05.03.2009 № 03/6 (далі - Кредитний договір-1) зі всіма змінами та доповненнями, що викладені шляхом укладання додаткових договорів до нього, у тому числі і тими, які будуть укладені/можуть бути укладені у майбутньому, укладеного між Іпотекодержателем та Позичальником з:
		-          повернення кредиту в сумі та строком повернення, що обумовлені Кредитним договором-1;
		-          сплати відсотків за користування кредитом, штрафних санкцій у розмірі та порядку, передбаченому Кредитним договором-1;
		-          Кредитного договору від 11.02.2009 № 03/2 (далі - Кредитний договір-2) зі всіма змінами та доповненнями, що викладені шляхом укладання додаткових договорів до нього, у тому числі і тими, які будуть укладені/можуть бути укладені у майбутньому, укладеного з Іпотекодержателем та Позичальником з:
		-          повернення кредиту в сумі та строком повернення, що обумовлені Кредитним договором-2;
		-          сплати відсотків за користування кредитом, штрафних санкцій у розмірі та порядку, передбаченому Кредитним договором-2.
		Таким чином, зважаючи на те, що Законом України "Про іпотеку" передбачено альтернативу зазначення розміру, строку і порядку виконання основного зобов'язання з посиланням на правочин у якому вказується основне зобов'язання, суд вважає, що Іпотечний договір містить всі істотні умови, необхідні для його дійсності та правомірності, а доводи відповідача про відсутність в Іпотечному договорі змісту та розміру основного зобов'язання, строку і порядку його виконання та посилання на правочин, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи. 
		Посилання відповідача на те, що умова Іпотечного договору про те, що цей договір діє до повного виконання сторонами усіх зобов'язань не узгоджується з нормами Цивільного кодексу України (стаття 252) та Закону України «Про іпотеку», у зв'язку з чим є нікчемною, суд вважає безпідставними та до уваги не приймає, враховуючи наступне. 
		Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
		Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частини 1 та 5 статті 3 Закону України «Про іпотеку»).
		Тобто, вже при визначенні законодавцем порядку виникнення та застосування іпотеки поряд із її похідним характером від основного зобов'язання (пов'язаності з ним) закладається альтернативність її дійсності: як до припинення основного зобов'язання, так і до закінчення строку дії іпотечного договору.
		Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Згідно з частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
		Істотні умови Іпотечного договору визначено у статті 18 Закону України «Про іпотеку», перелік яких є вичерпним.
		Так, названою правовою нормою (в редакції на час укладання Іпотечного договору) встановлено, що іпотечний договір повинен містити такі істотні умови:
		1) для  іпотекодавця та іпотекодержателя - юридичних осіб відомості про: 
		для резидентів - найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців;  
		для нерезидентів - найменування, місцезнаходження та державу, де зареєстровано особу; 
		для іпотекодавця та іпотекодержателя - фізичних осіб відомості про: 
		для громадян України - прізвище, ім'я, по батькові, адресу постійного місця проживання та індивідуальний ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; 
		для іноземців, осіб без громадянства - прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), адресу постійного місця проживання за межами України; 
		2) зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання;
		3) опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або  його реєстраційні дані.  При іпотеці земельної ділянки має зазначатися її цільове призначення; 
		4)  посилання на видачу заставної або її відсутність. 
		Серед визначених наведеною нормою істотних умов договору відсутній імперативний припис щодо обов'язкового визначення сторонами строку дії іпотечного договору.
		Із аналізу цих норм випливає, що законодавством не встановлено обов'язку сторін погоджувати строк (термін) дії відповідного договору. При цьому, частиною 2 статті 6 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, не врегульовані цими актами.
		Вказана альтернативність за відсутності закріплення в нормах закону конкретних випадків або ж обмежень, пов'язаних із цим, дає підстави стверджувати, що Закон України «Про іпотеку» надає відповідне право на встановлення строку дії іпотечного договору на розсуд його сторін, обмежуючись установленням у частині 1 статті 17 Закону України «Про іпотеку» відповідних наслідків.
		Відтак, іпотека може мати як строковий, так і безстроковий характер.          
		Таким чином, умова Іпотечного договору про те, що цей договір діє до повного виконання сторонами усіх зобов'язань жодним чином не свідчить про нікчемність іпотечного договору.
		Заперечуючи проти задоволення позову відповідач вказував на те, що сторони погодили порядок і строки виконання зобов'язань, що співпадає із строком дії Договору, у зв'язку з чим право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України. Позивач вимогу про усунення порушень за Кредитними договорами пред'явив 17.08.2016 року, у зв'язку з чим відповідач вважає, що після цієї дати він не мав права нараховувати відсотки за кредитом.
		Разом з тим, дослідивши надані позивачем розрахунки судом встановлено, що нарахування процентів за Кредитними договорами позивачем здійснено по 17.09.2015 року. 
		Стосовно тверджень відповідача в частині того, що позивачем частково пропущений трирічний строк позовної давності по стягненню сум кредиту та відсотків за користування кредитом, а також річний строк позовної давності по стягненню штрафних санкцій, суд зазначає наступне. 
		Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 Цивільного кодексу України). 
		Згідно з частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		За умовами пункту 1.2. Кредитного договору № 03/2 Позичальник зобов'язався повернути кредит в сумі 37  373  000, 00 грн. у строк до 10.06.2015 року, а за умовами Кредитного договору № 03/6 - Позичальник зобов'язався повернути кредит в сумі                     56  600 000, 00 грн. у строк до 10.06.2015 року. 
		З вимогою № 18-0005/69345 від 17.08.2016 про погашення заборгованості позивач звернувся до відповідача 18.08.2016 року. 
		Оскільки вищевказана вимога задоволена не була, 02.11.2016 року позивач звернувся до суду з даною позовною заявою. 
		Положеннями статті 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
		Частини 1 та 2 статті 258 Цивільного кодексу України передбачають, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). 
		Разом з тим, частиною 1 статті 259 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
		Пунктами 6.2. Кредитних договорів передбачено, що сторони, керуючись положеннями чинного законодавства України, в т.ч. положеннями ст. 259 Цивільного кодексу України, за взаємною згодою встановили, що строк позовної давності за будь-якими вимогами Кредитора, що випливають з цього Кредитного договору, встановлюється тривалістю 10 років. 
		Таким чином, суд дійшов висновку, що сторони досягли згоди та передбачили в договорі умови про збільшення позовної давності, установленої законом, до 10 років, що відповідає вимогам частини 1 статті 259 Цивільного кодексу України та свідчить про дотримання банком строків позовної давності.
		Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з'ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
		При цьому, суд зазначає, що у п. 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України"" (Заява N 4909/04) Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
		Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", №49684/99, п. 30, від 27.09.2001).
		Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наведених вище підстав. 
		Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача. 
		Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 252, 256     Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,
		ВИРІШИВ:
		1.          Позовні вимоги задовольнити. 
		2.          У рахунок погашення заборгованості Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» за Кредитними договорами № 03/2 від 11.02.2009, № 03/6 від 05.03.2009 перед Національним банком України в загальній сумі заборгованості (станом на 05.10.2016) 106 752 824 (сто шість мільйонів сімсот п'ятдесят дві тисячі вісімсот двадцять чотири) грн. 85 коп., яка складається з заборгованості за Кредитним договором № 03/2 від 11.02.2009: заборгованість за кредитом - 37 373 000 грн. 00 коп., заборгованість за процентами - 5 058 665 грн. 94 коп., штраф 30 000 грн. 00 коп.; за Кредитним договором № 03/6 від 05.03.2009 року: заборгованість за кредитом - 56 600 000 грн. 00 коп., заборгованість за процентами - 7 661 158 грн. 91 коп., штраф - 30 000 грн. 00 коп. звернути стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором від 05.03.2009, укладеним між Національним баком України (01601, місто Київ, вулиця Інститутська, будинок 9; код ЄДРПОУ 00032106) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ініціатор-Ріелті» (04053, місто Київ, вулиця Кудрявська, будинок 3/5; код ЄДРПОУ 33751526), посвідчений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Грек А.В. та зареєстрований в реєстрі за № 672, а саме на наступне майно: нежилий будинок (літ. А) загальною площею 2 551, 60 (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят одна ціла шістдесят сотих) кв. м., що заходиться за адресою: місто Київ, вулиця Кудрявська, будинок 3/5.
		Встановити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з початковою 58 608 903, 00 (п'ятдесят вісім мільйоні шістсот вісім тисяч дев'ятсот три) гривень.
		3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ініціатор-Ріелті» (04053, місто Київ, вулиця Кудрявська, будинок 3/5; код ЄДРПОУ 33751526) на користь Національного банку України (01601, місто Київ, вулиця Інститутська, будинок 9; код ЄДРПОУ 00032106) витрати по сплаті судового збору у розмірі 206 700 (двісті шість тисяч сімсот) грн. 00 коп.
		4.          Видати накази після набрання рішенням законної сили. 
		5.          Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду          
		6.          Відповідно до частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		7.          Згідно з підпунктом 17.5. пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017  № 2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Повне рішення складено та підписано 18.02.2019 року. 
		 
		   Суддя                                                                                                                                      М.Є. Літвінова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...