Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-2661/10 : Окремі процесуальні питання; Інші скарги та заяви в процесі виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб).
Надіслано для оприлюднення: 18.02.2019. Зареєстровано: 19.02.2019. Забезпечено надання загального доступу: 20.02.2019.
Дата набрання законної сили: 20.05.2019
Результат оскарження 07.10.2020 Касаційний цивільний суд Верховного Суду: залишено касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін
Номер судового провадження: 4-с/711/22/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Придніпровський районний суд м.Черкаси    
		 
		 
		Справа №   2-2661/10 
		Провадження 4-с/711/22/19
		У Х В А Л А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		12 лютого 2019 року Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:
		головуючого - судді Скляренко В.М. 
		при секретарі Слабко Ю.М. 
		за участі:
		представника скаржника 
		та зацікавленої особи ОСОБА_1
		представника зацікавленої особи ОСОБА_2 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси скаргу ОСОБА_3 на дії приватного виконавця Бурмаги Євгенія Анатолійовича, 
		 
		 
		 
		в с т а н о в и в:
		 
		ОСОБА_3 звернулася до Придніпровського районного суду м. Черкаси зі скаргою на дії приватного виконавця Бурмаги Євгенія Анатолійовича. Зацікавлені особи по скарзі: ПАТ «Укрсоцбанк», Товарна біржа «Універсальна», ОСОБА_5, ДП «СЕТАМ», ОСОБА_6. 
		В обґрунтування скарги вказує, що 27.12.2018 року з мережі Інтернет їй сало відомо про те, що трикімнатна квартира, загальною площею 62,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка є її власністю виставлена на торги через Систему «СЕТАМ» і на 10.01.2019 року призначені торги. 
		В той же день, ознайомившись з матеріалами виконавчого провадження їй стало відомо про те, що оцінювачем ОСОБА_5 03.12.2018 року був складений Звіт про оцінку майна, а саме квартири АДРЕСА_1, вартість квартири визначена в 575465 грн.
		Статтею 57 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. 
		       Вказує, що визначення вартості об'єкту оцінки було проведено суб'єктом оціночної діяльності на замовлення приватного виконавця з порушенням законодавства про оцінку, а саме п. п. 50, 51 Національного стандарту № 1 Загальну засади оцінки майна і майнових прав, затвердженого постановою КМУ № 1440 від 10.09.2003 року, відповідно до яких проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється ознайомлення з об'єктом оцінки шляхом доступу до нього.
		Однак всупереч діючому законодавству об'єкт оцінки не оглядався, не досліджувався, підтвердженням чого є фактична відсутність фотографічних карток об'єкта оцінки в матеріалах Звіту про оцінку. Єдині фотографії об'єкта оцінки - це фото будинку зовні (з вулиці) вчинені з різних ракурсів, а також фото вхідних дверей квартири зовні (з площадки) та дверей під'їзду № 3 з вулиці, що само по собі робить знімки неактуальними та такими, що не сприяють визначенню дійсної ринкової вартості об'єкта оцінки (квартири).
		Також вказує, що під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження боржнику стало відомо, що постановою приватного виконавця Бурмага Є.А. від 29.11.2018 року ВП № 56962512 «Про визначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні» призначено Товарну біржу «Універсальна» суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа Придніпровського районного суду м. Черкаси по справі №2-2661/2010, виданого судом 26.11.2010 року.
		За приписами ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність Україні» оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності. 
		Частиною 6 ст. 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність Україні» визначено, що положення (національні стандарти) оцінки майна є обов'язковими до виконання суб'єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення. 
		Згідно з приписами п. 50 Національного стандарту № 1 Загальну засади оцінки майна і майнових прав, затвердженого постановою КМУ № 1440 від 10.09.2003 року, який є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб'єктом оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна, проведенню незалежної оцінки передує підготовчий етап, на якому здійснюється, зокрема, ознайомлення з об'єктами оцінки. 
		Відповідно до п. 51 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: укладення договору на проведення оцінки; ознайомлення з об'єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; ідентифікація об'єкта оцінки та пов'язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об'єкта оцінки на дату оцінки; доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об'єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).
		Крім того, ст. 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначено, що замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб'єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення оцінки.
		Отже, незважаючи на вибір експертом методичного підходу оцінки майна (дохідний, порівняльний) підготовці та проведенню незалежної експертизи майна передує, в будь-якому випадку, ознайомлення з об'єктом оцінки шляхом доступу до нього. 
		Однак з Висновку незалежної оцінки майна, суб'єктом оцінювання не проводився огляд (обстеження) об'єкту оцінки, тоді як отримання оцінювачем необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення його оцінки шляхом фактичного ознайомлення з цим майном (що можливо при доступі оцінювача до нього) може вплинути на визначення ринкової вартості цього майна.
		Також вказує, що відповідно до Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку. Крім того, не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) інше майно (майнові права), яке відповідно до законодавства або кредитного договору підлягає стягненню з позичальника, зазначеного у підпункті 1 цього пункту, при недостатності коштів, одержаних стягувачем від реалізації (переоцінки) предмета застави (іпотеки).
		Вказує, що квартира АДРЕСА_1, яка є об'єктом оцінки, використовується як місце постійного проживання для: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1; ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2; ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4.
		Крім того, кредитний договір № 895/06-034-50 від 12.02.2007 року був укладений між боржником та ПАТ «Укрсоцбанк» в іноземній валюті, цільове призначення кредиту: на придбання нерухомого майна - трикімнатної квартири АДРЕСА_1 і в той же день між сторонами був укладений Іпотечний договір № ІД 895/06-034-50, який став забезпеченням кредитного Договору.
		Тому вважає, що під час примусового виконання виконавчого листа у справі № 2-2661/2010 приватним виконавцем Бурмагою Є.А. було допущено порушення положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» в частині заборони передачі на реалізацію квартири боржника, оскільки квартира є предметом іпотеки та виступає як забезпечення зобов'язань боржника за споживчим кредитом наданим Банком в іноземній валюті. 
		Також вказує, що пунктом 28 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої  наказом Міністерства Юстиції від 02.04.2012 року №512/5 передбачено, що у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 37 Закону. 
		Однак всупереч вимог вищевказаної Інструкції приватним виконавцем Бурмагою Є.А. квартиру АДРЕСА_1 було передано на реалізацію без отримання відповідного дозволу органу опіки та піклування на її реалізацію. 
		А тому, просить: 
		- визнати неправомірними дії приватного виконавця Бурмаги Є.А. про проведенню оцінки майна - трикімнатної квартири АДРЕСА_1, загальною площею 62,3 кв.м., житловою площею 37,7 кв.м., яка на праві власності належить ОСОБА_3; 
		- визнати неправомірною оцінку майна згідно Звіту, вчиненого 03.12.2018 року Товарною біржею «Універсальна» про незалежну оцінку по визначенню вартості трикімнатної квартири АДРЕСА_1, загальною площею 62,3 кв.м., житловою площею 37,7 кв.м., яка на праві власності належить ОСОБА_3; 
		- визнати неправомірними дії приватного виконавця Бурмаги Є.А. щодо передачі на реалізацію до ДП «СЕТАМ» (примусове відчуження без згоди власника) трикімнатної квартири АДРЕСА_1, загальною площею 62,3 кв.м., житловою площею 37,7 кв.м., яка на праві власності належить ОСОБА_3, без згоди власника квартири - ОСОБА_3; 
		- визнати неправомірними дії приватного виконавця Бурмаги Є.А. щодо передачі на реалізацію до ДП «СЕТАМ» трикімнатної квартири АДРЕСА_1, загальною площею 62,3 кв.м., житловою площею 37,7 кв.м., яка на праві власності належить ОСОБА_3, без попереднього письмового дозволу органу опіки та піклування. 
		Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 08.01.2019 року скаргу ОСОБА_3 дії приватного виконавця Бурмаги Євгенія Анатолійовича прийнято до провадження.
		29.01.2019 року приватним виконавцем Бурмага Є.А. направлено письмовий відзив на скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні скарги в зв'язку з її безпідставністю.
		В судовому засіданні представник ОСОБА_3 - ОСОБА_1, він же представник зацікавленої особи ОСОБА_6, скаргу підтримав та просив її задовольнити з підстав, викладених в скарзі. 
		В судовому засіданні представник приватного виконавця Бурмаги Є.А. - ОСОБА_2 просив відмовити в задоволенні скарги. 
		В судове засідання представники зацікавлених осіб - ПАТ «Укрсоцбанк», ТОВ «Універсальна», ДП «СЕТАМ» та зацікавлена особа ОСОБА_5 не з'явилися, не повідомивши суд про причину неявки, хоча про день, час та місце розгляду скарги були повідомлені в установленому законом порядку. 
		Заслухавши пояснення представника скаржника ОСОБА_3 та зацікавленої особи ОСОБА_6 - ОСОБА_1, представника приватного виконавця Бурмаги Є.А. - ОСОБА_2, дослідивши письмові матеріали скарги, суд приходить до висновку про часткове задоволення скарги, виходячи із наступних підстав. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
		Відповідно до вимог ст. 451 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. 
		Відповідно до ст. ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
		Статтею 57 вказаного Закону передбачено, що визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження.
		У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника.
		Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна.
		У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна.
		Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання.
		У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна.
		Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.
		У п. 24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 07.02.2014 «Про практику розгляду судами скарг на рішення дії або бездіяльність держаного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» роз'яснено, що у справах за скаргами стягувача чи боржника на дії державного виконавця, пов'язані з арештом і вилученням майна та визначенням вартості й оцінки цього майна, суд перевіряє відповідність цих дій положенням статей 57, 58 Закону про виконавче провадження. При цьому судам необхідно враховувати, що визначення вартості майна боржника проводиться самим державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості, крім випадків, коли застосовуються оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден. При складності визначення вартості майна (окремих предметів) чи наявності у боржника або стягувача заперечень проти передачі арештованого майна боржника для реалізації за ціною, визначеною державним виконавцем, до участі у виконавчому провадженні і проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден залучається суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України від 12.07.2001 року № 2658-III «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
		Відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
		Виконавець зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
		Незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання (абзац третій частини другої статті 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
		Суб'єктами оціночної діяльності є: суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які отримали повноваження на здійснення оціночної діяльності в процесі виконання функцій з управління та розпорядження державним майном та (або) майном, що є у комунальній власності, та у складі яких працюють оцінювачі (частина перша статті 5 Закону про оцінку майна).
		Експерт або спеціаліст зобов'язаний надати письмовий висновок, а суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання - письмовий звіт з питань, що містяться в постанові, протягом 15 робочих днів з дня ознайомлення з постановою виконавця (частина третя статті 20 Закону про виконавче провадження).
		Оцінювачі та суб'єкти оціночної діяльності, зокрема, зобов'язані дотримуватися під час здійснення оціночної діяльності вимог Закону про оцінку майна та нормативно-правових актів з оцінки майна, забезпечувати об'єктивність оцінки майна, повідомляти замовника про неможливість проведення об'єктивної оцінки у зв'язку з виникненням обставин, які цьому перешкоджають (стаття 13 Закону про оцінку майна).
		Суб'єкти оціночної діяльності, зокрема, мають право залучати додатково у разі необхідності до участі у проведенні оцінки майна інших оцінювачів або інших фахівців, а також суб'єктів підприємницької діяльності (згідно із статтею 30 Закону про оцінку майна).
		Статтею 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» унормовано, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.
		         Згідно з вищезазначеною статтею 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та умовами абзацу сьомого пункту 51 Національного стандарту № 1 незалежна оцінка майна передбачає складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об'єкта оцінки на дату оцінки. Пункти 56 та 57 Національного стандарту № 1 передбачають, що висновок про вартість об'єкта є складовою частиною такого звіту.
		Звіт про оцінку майна підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання (згідно із пунктом 59 Національного стандарту № 1). Висновок підписується оцінювачем (оцінювачами), який безпосередньо проводив оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання (абзац третій пункту 60 Національного стандарту № 1).
		Оцінювачі та суб'єкти оціночної діяльності несуть відповідальність за недостовірну чи необ'єктивну оцінку майна згідно із законодавством (абзац перший пункту 55 Національного стандарту № 1).
		Статтею 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачено, що оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.
		Згідно з п. п. 1, 6 ст. 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України.
		Положення (національні стандарти) оцінки майна є обов'язковими до виконання суб'єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.
		Національний стандарт №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затверджений постановою Кабінету міністрів України від 10.09.2003 року № 1440 є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб'єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна.
		Національний стандарт №2 «Оцінка нерухомого майна», затверджений постановою КМУ від 28.10.2004 №1442, є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки нерухомого майна (нерухомості) суб'єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна та проводять державну експертизу звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності у разі їх продажу.
		У п. 51 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» закріплено, що незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: укладення договору на проведення оцінки; ознайомлення з об'єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; ідентифікація об'єкта оцінки та пов'язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об'єкта оцінки на дату оцінки; доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об'єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).
		Крім того, пунктом 52 Постанови КМУ від 10.09.2003 року № 1440 передбачено, що оцінювач самостійно здійснює пошук інформаційних джерел (за винятком документів, надання яких повинен забезпечити замовник оцінки згідно з договором), їх аналіз та виклад обґрунтованих висновків. При цьому оцінювач повинен проаналізувати всі інформаційні джерела, пов'язані з об'єктом оцінки, тенденції на ринку подібного майна, інформацію про угоди щодо подібного майна, які використовуються у разі застосування порівняльного підходу, та іншу істотну інформацію. У разі неповноти зазначеної інформації або відсутності її взагалі у звіті про оцінку майна зазначається негативний вплив цього факту на результати оцінки.
		Положеннями п.п. 15, 16 Постанови КМУ від 10.09.2003 року № 1440 «Про затвердження Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» визначено, що методи проведення оцінки, що застосовуються під час визначення ринкової вартості об'єкта оцінки у разі використання порівняльного підходу, повинні ґрунтуватися на результатах аналізу цін продажу (пропонування) на подібне майно. Визначення ринкової вартості об'єкта оцінки за допомогою порівняльного підходу ґрунтується на інформації про ціни продажу (пропонування) подібного майна, достовірність якої не викликає сумнівів у оцінювача. У разі відсутності або недостатності зазначеної інформації у звіті про оцінку майна зазначається, якою мірою це вплинуло на достовірність висновку про ринкову вартість об'єкта оцінки.
		Нормами ст. 4 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» встановлено, що рецензування звіту про оцінку майна, є формою оціночної діяльності, яка полягає в їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, в порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна.
		Згідно ст. 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», рецензування звіту про оцінку майна здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна. 
		Аналогічні вимоги до рецензування звіту про оцінку майна визначено в п.п. 62, 63 постанови від 10.09.2003 року № 1440 «Про затвердження Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав». Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна.
		Частиною 4 ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що майно передається на реалізацію за ціною та в порядку, зазначеному у частині восьмій статті 56 цього Закону.
		       В судовому засіданні встановлено, що на виконанні в приватного виконавця Бурмаги Євгенія Анатолійовича перебуває зведене виконавче провадження ВП №57635744 з примусового виконання виконавчого листа Придніпровського районного суду м. Черкаси № 2-2661/2010 від 26.11.2010 року про солідарне стягнення із ОСОБА_6, ОСОБА_3 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості за Договором кредиту № 895/06-034-50 від 12.02.2007 року в сумі 90497,63 дол. США, що за офіційним курсом НБУ еквівалентно 721809 грн.10 коп. (ВП №56962512, а.с. 11) та виконавчого листа Соснівського районного суду м. Черкаси № 712/7535/16-ц від 01.12.2016 року про солідарне стягнення із ОСОБА_6, ОСОБА_3 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості за Договором кредиту № 895/06-034-395 від 08.06.2007 року в розмірі 23052,28 швейцарських франків, що за офіційним курсом НБУ еквівалентно 1169355 грн. 95 коп. (ВП№ 57627364, а.с. 12). 
		       Постановою приватного виконавця Бурмаги Є.А. від 29.11.2018 року про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні (ВП №56962512, а.с. 19) було призначено суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання - Товарну біржу «Універсальна» та попереджено експертів суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання Товарна біржа «Універсальна», в особі ОСОБА_5, про кримінальну відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на неї обов'язків під час здійснення виконавчого провадження, надання завідомо неправдивого звіту з питань, що містяться в постанові. 
		        Відповідно до Звіту про оцінку майна від 03.12.2018 року, який складений суб'єктом оціночної діяльності Товарна біржа «Універсальна» (оцінювач ОСОБА_5) вартість квартири АДРЕСА_1, станом на 03.12.2018 року становить 575465 грн. Оцінка квартири здійснювалася за порівняльним підходом - розділ 2 Звіту. 
		       Звіт про оцінку майна 07.12.2018 року був направлений на адресу боржника - ОСОБА_3, яка зазначена у виконавчому документі, тому в силу ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», остання вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна. 
		       Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» скаржник ОСОБА_3, яка є боржником у виконавчому провадженні, могла ініціювати проведення рецензування Звіту оцінки майна, однак своїм правом не скористалася. 
		       Крім того, зазнаючи в своїй скарзі, що вартість квартири визначена експертом не вірно, оскільки її вартість не відповідає ринковій вартової квартири, скаржницею всупереч вимогам ст.ст. 81, 83 ЦПК України, не надано відповідних доказів заниженої вартості квартири чи застосування оцінювачем неправильних методик оцінювання. 
		       Разом з тим, при винесенні рішення суд враховує наступне. 
		       Частиною четвертою статті 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		В постанові палати, об'єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об'єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об'єднаної палати, Великої Палати (частина друга статті 416 ЦПК України).
		В своїй постанові від 13.03.2018 року Велика Палата Верховного Суду (справа № 914/881/17) зробила наступний висновок про застосування норм права стосовно звітів про оцінку майна - за змістом статей 12, 33 Закону про оцінку майна звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання висновки та його дії стосовно реалізації своєї практичної діяльності з визначених питань, що унеможливлює здійснення судового розгляду справ у спорах про визнання такого звіту недійсним.
		Таким чином вимоги ОСОБА_3 про оскарження Звіту про оцінку майна від 03.12.2018 року в судовому порядку задоволенню не підлягають. 
		Крім того, аналогічна судова практика викладена і в постановах Верховного Суду від 04.07.2018 року та від 06.12.2018 року.
		А тому, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_3 в частині визнання неправомірними дій приватного виконавця Бурмаги Є.А. про проведенню оцінки майна - трикімнатної квартири АДРЕСА_1, загальною площею 62,3 кв.м., житловою площею 37,7 кв.м., яка на праві власності належить ОСОБА_3, та в частині визнання неправомірною оцінки майна згідно Звіту, вчиненого 03.12.2018 року Товарною біржею «Універсальна», про незалежну оцінку по визначенню вартості трикімнатної квартири АДРЕСА_1, загальною площею 62,3 кв.м., житловою площею 37,7 кв.м., яка на праві власності належить ОСОБА_3. 
		       Разом з тим, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_3 і в частині визнання неправомірними дій приватного виконавця Бурмаги Є.А. щодо передачі на реалізацію до ДП «СЕТАМ» (примусове відчуження без згоди власника) трикімнатної квартири АДРЕСА_1, загальною площею 62,3 кв.м., житловою площею 37,7 кв.м., яка на праві власності належить ОСОБА_3, без згоди власника квартири - ОСОБА_3, виходячи із наступного.
		Відповідно до Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом дії цього Закону:         1) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку;
		2) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) інше майно (майнові права), яке відповідно до законодавства або кредитного договору підлягає стягненню з позичальника, зазначеного у підпункті 1 цього пункту, при недостатності коштів, одержаних стягувачем від реалізації (переоцінки) предмета застави (іпотеки);
		3) кредитна установа не може уступити (продати, передати) заборгованість або борг, визначений у підпункті 1 цього пункту, на користь (у власність) іншої особи.
		В судовому засіданні встановлено, що квартира АДРЕСА_1, яка на праві власності належить боржнику - ОСОБА_3, дійсно виступає, як забезпечення зобов'язань ОСОБА_3 перед ПАТ «Укрсоцбанк» за споживчим кредитом в іноземній валюті (Договір кредиту № 895/06-034-50 від 12.02.2007 року), є предметом іпотеки, і вона не перевищує 140 кв. метрів. 
		Разом з тим, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_10 на праві власності належить 1/3 частина квартири АДРЕСА_2, загальною площею 50,5 кв.м., житловою площею 28,9 кв.м., що стверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру прав на нерухоме майно від 24.01.2019 року. 
		Тому заборона на примусове стягнення (відчужене без згоди власника), передбачена Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», не може бути застосована до даних правовідносин і відповідного дозволу власника квартири на її примусове відчуження не потребується. Тому приватним виконавцем Бурмагою Є.А. не було порушено вимог Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» при передачі квартири АДРЕСА_1 на реалізацію до ДП «СЕТАМ» без згоди власника.
		За таких підстав, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_3 в цій частині. 
		Що стосується вимог скарги в частині визнання неправомірними дій приватного виконавця Бурмаги Є.А. щодо передачі на реалізацію до ДП «СЕТАМ» трикімнатної квартири АДРЕСА_1, загальною площею 62,3 кв.м., житловою площею 37,7 кв.м., яка на праві власності належить ОСОБА_3, без попереднього письмового дозволу органу опіки та піклування, суд приходить до наступного висновку. 
		Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії; здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
		Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.
		Відповідно до п. 28 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства Юстиції України № 296/5 від 22.04.2012 року, у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 37 Закону.
		       Як вбачається з матеріалів скарги приватному виконавцю було відомо про те, що в квартирі АДРЕСА_1, яка на праві власності належить ОСОБА_3, крім власника квартири зареєстровані та проживає неповнолітня дитина - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2.                      
		Право на свободу пересування і вибір місця проживання як невід'ємне право кожної людини закріплено Загальною декларацією прав людини 1948 року (пункт 1 статті 13), Міжнародним пактом про громадянські і політичні права 1966 року (стаття 12), Протоколом N 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (стаття 2).
		Згідно з Конституцією України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування та вільний вибір місця проживання (частина перша статті 33).
		Частиною першою статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що реєстрація - це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.
		Відповідно до частини першої статті 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.
		Згідно зі статтями 150, 156 Житлового кодексу Української РСР громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди. Члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
		Принципом 4 Декларації прав дитини, прийнятої резолюцією 1386 (ХIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1959 року, передбачено, що дитина має користуватися благами соціального забезпечення. Їй має належати право на здорове зростання і розвиток. Дитина повинна мати право на належні умови проживання. 
		Оскільки неповнолітня ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 на час передачі приватним виконавцем квартири АДРЕСА_1 на реалізацію була зареєстрована та проживала в ній, про що приватному виконавцю було відомо, останній мав дотриматися вимог п. 28 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства Юстиції України № 296/5 від 22.04.2012 року, щодо необхідності отримання попереднього дозволу органів опіки та піклування (враховуючи що рішення суду, які перебували на виконанні, були про стягнення коштів, а не про звернення стягнення на предмет іпотеки), а у випадку не надання такого дозволу продовжити виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повернути виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 37 Закону. 
		       Посилання представника приватного виконавця на можливість реалізації квартири АДРЕСА_1 без отримання відповідного дозволу органу опіки та піклування не відповідає вимогам вищенаведеної Інструкції та може призвести до порушення прав неповнолітньої дитини - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, які захищені Законом України «Про охорону дитинства та Законом України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей».
		З огляду на те, що приватний виконавець не дотримався вищевказаних приписів, суд приходить до висновку про задоволення скарги ОСОБА_3 в цій частині та визнання неправомірними дії приватного виконавця Бурмаги Євгенія Анатолійовича щодо передачі на реалізацію нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1, яка на праві власності належить ОСОБА_3, без попереднього письмового дозволу органу опіки та піклування. 
		На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року, Законом України «Про охорону дитинства, Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства Юстиції України № 296/5 від 22.04.2012 року, Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 07.02.2014 «Про практику розгляду судами скарг на рішення дії або бездіяльність держаного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», ст. 405 ЦК України, ст.ст. 150, 156 ЖК України, ст.ст. 4, 10.12, 13, 81, 447, 451 ЦПК України, суд, -
		 
		 
		 
		у х в а л и в:
		 
		Скаргу ОСОБА_3 на дії приватного виконавця Бурмаги Євгенія Анатолійовича - задовольнити частково. 
		Визнати неправомірними дії приватного виконавця Бурмаги Євгенія Анатолійовича щодо передачі на реалізацію нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1, яка на праві власності належить ОСОБА_3, без попереднього письмового дозволу органу опіки та піклування. 
		В іншій частині скарги ОСОБА_3 - відмовити.  
		Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Черкаської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
		Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
		Повний текст ухвали складений 18.02.2019 року. 
		 
		 
		 
		 
		 
		Головуючий: В.М. Скляренко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...